Невеличка драма

1

«В чарах кохання моє дівування…» — Тут дещо довільно процитовані рядки популярної поезії українського поета К. Білиловського (1859–1938), яка входить до численних українських збірників, антологій, всеможливих «декламаторів». Покладена на музику, вона стала народною піснею, варіанти якої записані в різних областях України. У найповнішому виданні поетичної спадщини К. Білиловського (К.: Рад. письменник, 1981) строфа, винесена в епіграф роману, звучить так:

2

З дуже гарного роману. — Джерело цього епіграфа встановити не вдалося.

3

Канів — районний центр Черкаської області, відомий із 1144 р.

4

Жилянська вулиця — колишня назва вулиці Жаданівського в Києві (імені активного учасника революції 1905–1907 рр. у Києві Б. П. Жаданівського).

5

Нархарч — система народного харчування (їдальні, буфети тощо).

6

Бупр — будинок примусової праці.

7

Політехніка — Тут: політехнічний інститут.

8

Караваївські лазні — розташовані на вул. Караваєвській у Києві (тепер вул. Льва Толстого). Володимир Опанасович Караваєв (1811–1892) — професор Київського університету, хірург І офтальмолог. Перший декан медичного факультету університету. Один з основоположників вітчизняної офтальмології, практично перший у Росії хірург-окуліст. Був обраний почесним громадянином м. Києва.

9

Арсенальна — вулиця в Печерському районі м. Києва. Назву дістала від заводу «Арсенал».

10

Серен Кіркегор (Серен К’єркегор; 1813–1855) — датський філософ, попередник екзистенціалізму. Справжня філософія, за його вченням, мусить мати глибоко особистісний характер. Звідси невизнавання ним філософії німецьких ідеалістів, які мислять лише з загальносуспільних позицій.

11

Айвазовський Іван Костянтинович (1817–1900) — російський живописець. Уславився полотнами на морську тематику («Дев'ятий вал», «Чорне море»), відомий і як автор картин з життя українського народу («Чумацька валка», «Весілля на Україні»).

12

Кайзерлінг Герман (1880–1946) — німецький письменник і філософ-ірраціоналіст. Проповідував повернення до цілісності буття через пізнання східної мудрості («Мандрівний щоденник філософа»).

13

Робесп’єр Максимільєн (1758–1794) — діяч Великої Французької революції. Один з керівників якобінців (революційних демократів), відзначався бурхливою революційною енергією, безстрашністю, видатними організаторськими здібностями. Внаслідок контрреволюційного перевороту 9 термідора (27 липня 1794 р.) був гільйотинований.

14

Шопен Фридерик Францішек (1810–1849) — польський композитор і піаніст. Творчість Шопена — епоха у світовій музиці завдяки високому ідейно-художньому рівню та новаторству форми (мелодики, ритміки, гармонії). Шопен використовував елементи народної музики інших слов’янських народів, зокрема українців.

15

Мендельсон-Бартольді Якоб Людвіг Фелікс (1809–1847) — німецький композитор, диригент, органіст, засновник першої німецької консерваторії (1843).

16

Чайковський Петро Ілліч (1840–1893) — російський композитор. Його спадщина — одна з вершинних досягнень світового музичного мистецтва. З юнацьких літ Чайковський часто бував на Україні, писав твори на місцеву тематику: пісні на слова Шевченка, українська мелодика в операх «Черевички», «Мазепа».

17

Гріг Едвард Гагеруп (1843–1907) — норвезький композитор, основоположник національної музичної школи. Світову славу принесла йому музика до драми Г. Ібсена «Пер Гюнт».

18

Пятакова вулиця — нині вулиця Саксаганського в Києві. Названа на честь Пятакова Л. Л. (1888–1918) — одного з керівників революційних подій 1917 р. у Києві (з жовтня 1917 р. — голова міського військово-революційного комітету).

19

Німецький хімік Абдергальден Еміль (1877–1956) — швейцарський біохімік, іноземний член-кореспондент АН СРСР (1923). У 1904–1945 рр. працював у Німеччині, досліджував структуру і функції білків.

20

Бісекриса. — Тут: звульгаризоване ім’я Беатріче — платонічне кохання великого італійського поета Данте, яке стало символічним.

21

Мадемуазель Помпадур — фаворитка французького короля Людовіка XV (1721–1764). Фактично керувала внутрішньою і зовнішньою політикою Франції останні двадцять років життя.

22

Мечников Ілля Ілліч (1945–1916) — російський і український біолог, один з основоположників еволюційної ембріології, порівняльної патології, мікробіології та імунології. Народився на Україні (Харківщина), працював тривалий час в Одесі, заснував тут першу в Росії бактеріологічну станцію (тепер науково-дослідний інститут). Лауреат Нобелівської премії (1908) за відкриття фагоцитозу (захисного пристосування у тварин і людей).

23

«Камертон». — Тут: перекручена назва «Декамерону» — класичного твору великого італійця Д. Боккаччо.

24

Бекон Френсіс (1561–1626) — англійський філософ і державний діяч, родоначальник англійського матеріалізму, спрямованого проти ехоластики та богослов’я. Метою знань Бекон проголосив здатність науки збільшувати владу людини над природою. Автор трактату «Новий Органон» та утопії «Нова Атлантида».

25

Софія. — Тут: Софійський собор у Києві.

26

Маруся Богуславка — легендарна героїня української народної думи «Маруся Богуславка», яка, лишившись в неволі у турецького паші, визволила «сімсот козаків». Сюжет думи для своїх однойменних творів використовували І. Нечуй-Левицький, М. Старицький.

27

Бондарівна — героїня української народної пісні-балади «У містечку Богуславку» — нескорена, горда українка, яку не змусила жити в неволі навіть загроза смерті:

(Українські народні пісні/У 2-х кн. — К., 1954. — Кн. 1. — С. 131).

У контексті роману йде своєрідне протиставлення вчинків Марусі Богуславки і Бондарівни, «вічна» альтернатива: пожертвувати своєю волею задля врятування інших чи лишитися нездоланною особистістю за будь-яких обставин. В українському фольклорі знайшли відгук обидві позиції.

28

…слова-полова, але огонь в одежі слова… — з вступного слова І. Франка до поеми «Лісова ідилія» (1900 р.).

29

Сосюра Володимир Миколайович (1898–1965) — український радянський поет, учасник громадянської та Великої Вітчизняної війни, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1963). Видав понад 80 збірок поезій. Після О. Олеся вважався найніжнішим ліриком України. Останнім часом нову хвилю уваги до творчості В. Сосюри викликали публікації його «шухлядного» автобіографічного роману «Третя рота» (1988), а також ряду поем 20—30-х років, котрі відтоді не перевидавалися.

30

Січ (Січ Запорізька) — організація українського козацтва, що склалася в пониззі Дніпра на початку XVI ст. Засновниками її були українські селяни й козаки, які втікали за Дніпрові пороги й створювали укріплення — січі. Перша Січ виникла на о. Томаківці, потім переносилася на інші острови — було близько десяти місць заснування Січі. У XVI–XVII ст. Запорізька Січ була важливим центром визвольної боротьби українського народу проти національного й соціального гніту. На Січі почалося й повстання в січні 1648 р., що переросло у визвольну війну під проводом Б. Хмельницького (1648–1654).

У 1709 р. російський царизм зруйнував Січ як вогнище вільнолюбства на Україні. 1734 р. було знову дозволено запорожцям, які перебували в Криму, повернутися на старі місця, заснувати нову січ. Вона проіснувала до 1775 р., коли за наказом Катерини II була остаточно зруйнована.

31

«О, баядерко, ти чаруєш мене!» — слова з оперети «Баядера» угорського композитора І. Кальмана. Написана 1921 р., вона швидко завоювала міжнародну популярність завдяки мелодійності музики та ліричності дій. Баядерка — в первісному значенні — індійська (храмова чи мандрівна) танцівниця й співачка, яка брала участь у релігійних святах.

32

Фішер Еміль-Герман (1852–1919) — німецький хімік-органік і біохімік. Лауреат Нобелівської премії (1902).

33

Тарасова могила — могила Т. Г. Шевченка, — що спільно з меморіальним музеєм поета утворили Канівський державний музей-заповідник «Могила Т. Г. Шевченка». Заснований 1925 р. за постановою уряду Української РСР. Площа понад 20 га. Тут на високій Чернечій горі 10 (22) травня 1861 р. поховано Шевченка. Народ назвав Чернечу гору Тарасовою.

34

Шеллінг Фрідріх-Відьгельм-Йозеф (1775–1854) — німецький філософ, об’єктивний ідеаліст. Один із засновників ірраціоналізму. Істинним знанням вважав те, що базується на інтуїції.

35

Гегель Георг-Вільгельм-Фрідріх (1770–1831) — геніальний німецький філософ, об’єктивний ідеаліст, представник німецької класичної філософії, одного з теоретичних джерел марксизму. Історичною заслугою Гегеля є розробка діалектичного методу, сформулювання основних законів діалектики.

36

Отелло — головний персонаж однойменної соціально-філософської трагедії англійського драматурга В. Шекспіра (1564–1616). Ім’я героя стало узагальненим для означення безпідставних ревнощів.

37

Граматика Горецького й Шалі… — йдеться про популярний у 20-х роках підручник: Горецький П., Шаля І. Українська мова. Практично-теоретичний курс. — Харків: Книгоспілка, 1926. — 207 с.

38

Нат Пінкертон — ім’я американського сищика, котрий 1850 р. заснував розшукове агентство. Послужило узагальненою назвою для лубочно-пригодницької літератури, що виникла в США і на початку XX ст. надзвичайно поширилася в Європі, в тому числі й Росії та на Україні. Запаморочливі детективні історії, де вирішальною була фізична умілість і сила персонажів, однобоко впливали на підлітків. Педагогіка й преса вели боротьбу з «пінкертонівщиною», хоча книги цієї тематики видавалися величезними тиражами аж до 1918 р.

39

Мазепа Іван (1639–1709) — гетьман України, діяч української державності. Навчався у Києво-Могилянській академії, в єзуїтському коледжі Варшави. Кілька років здобував освіту в Німеччині, Іспанії, Франції, Нідерландах. У 1669 р. вступив на службу до гетьмана Дорошенка. У 1687 р. сам став гетьманом. Стояв на грунті державності й соборності українських земель. Спочатку вірив політиці Петра І, але згодом розпочав таємні переговори з польським і шведським королями, прагнучи самостійності України. Шведсько-російська війна, на яку покладав надії Мазепа, закінчилася перемогою Петра І, який жорстоко помстився Україні за сепаратизм Мазепи. Помер у Бендерах 22 вересня 1709 р. До останнього часу його ім’я було очорнене в історіографії, художній творчості в Україні та Росії. До неординарної постаті гетьмана зверталися Вольтер, Байрон, Словацький, Гюго, Пушкін та інші.

40

Дорошенко Петро (1627–1698) — гетьман України. Походив із старовинного козацького роду. Військову й дипломатичну школу пройшов у Богдана Хмельницького. 1665 р. став гетьманом Правобережної України. Боровся за державність України. У 1676 р. здав гетьманат Самойловичу.

41

«Може, так, а може, ні. Пам’ятаєте, є такий роман у Д’Аннунціо?» — Персонаж твору В. Підмогильного згадує маловідомий роман «Можливо — так, можливо — ні» (1910) італійського письменника Габріеле Д’Аннунціо (1863–1938) — одного з найзатятіших пропагандистів італійського імперіалізму, прихильника фашистського перевороту в Італії 1922 р., за що удостоївся від Муссоліні князівського титулу. В 1937 р. став президентом Італійської академії. В романах Д’Аннунціо основним героєм, як правило, виступала «надлюдина» — сильна особистість, амораліст, завойовник. Відомий також як поет і драматург.

42

Лейбніц Готфрід-Вільгельм (1646–1716) — німецький учений, математик, філософ-ідеаліст. Один із родоначальників німецької ідеалістичної діалектики. В галузі математики завершив створення диференціального та інтегрального числення, є винахідником лічильної машини.

43

Сміт Адам (1723–1790) — англійський економіст, представник класичної буржуазної політичної економії.

44

Ніцшеанець — прихильник вчення Ф. Ніцше (1844–1900). Його основні принципи засновані на філософському ідеалізмові, який об’єктивний світ вважає ілюзією, а на місце розуму ставить волю, інстинкт та інтуїцію. Ніцшеанство пізніше взяв собі на озброєння фашизм, тому воно тенденційно трактувалося в радянській науці.

45

…в творах хінця Лао-Тзе… — Хінці — стародавня назва китайців. Лао-цзи, Лі Ер (VI–V ст. до н. е.) — давньокитайський мислитель, який висунув у своєму вченні поняття про підпорядкування всього існуючого невидимій природній закономірності — дао, що послужило основою даосизму. До певної міри його можна вважати прообразом анархізму.

46

Арістіп (Арістід; бл. 540–467 рр. до н. е.) — афінський державний і військовий діяч. Відзначився у греко-перських війнах. Кілька років був у вигнанні.

47

Циніки — давньогрецькі кініки, проповідували нігілістичне ставлення до культури та до загальноприйнятих норм моралі.

48

Платон (справжнє ім’я — Арістокл; 427–347 рр. до н. е.) — геніальний давньогрецький філософ, об’єктивний ідеаліст, засновник філософської школи. Матеріальний світ за Платоном — тінь світу незмінних, вічних і непорушних загальних ідей. Був прихильником рабовласницької аристократичної республіки.

49

Галілей Галілєо (1564–1642) — італійський фізик, механік і астроном, один із засновників точного природознавства. Внаслідок астрономічних спостережень відкрив чотири супутники Юпітера, гори на Місяці, плями на Сонці тощо. Підтвердив правильність вчення М. Коперника про геліоцентричну будову нашої галактики, за що зазнав переслідувань церковників аж до судової розправи. За переказами, після зачитання вироку інквізиції над ним, Галілей вигукнув: «А все-таки вона крутиться!», маючи на увазі обертання Землі навколо Сонця і навколо своєї осі. Похований урочисто у Флоренції, поряд з могилою Мікеланджело.

50

«О, боже мій милий, за що ти караєш її молоду?» — слова з балади Т. Шевченка «Причинна» (1837 р.) з дещо довільною розстановкою розділових знаків.

51

То як же — будемо сватами? — Тут в розумінні: чи дійдемо згоди, чи знайдемо спільну мову. За народним звичаєм, посланці від молодого так запитували батьків молодої згоди на шлюб.

52

Тарасівська — вулиця в Києві, проходить через Ленінський і Залізничний райони міста. Відома з середини XIX ст. В енциклопедичному довіднику «Київ» (Київ, 1981) написано: «Назва, ймовірно, пов’язана з приміським с. Тарасівною» (С. 583). Старожил м. Києва М. Миронов у репліці «Дозвольте уточнити» (Літ. Україна. — 1982. — 9 груд.) відзначав: «Насправді ж у XIX столітті, коли прокладалася ця вулиця, кияни дали їй назву на честь Тараса Шевченка. Назвати вулицю Шевченківською за умов царського великодержавного гноблення української культури, громадськість не могла. Я знаю це з часів мого дитинства, яке минуло в районі Тарасівської… Приміське селище Тарасівка виникло вже за часів Радянської влади, тому аж ніяк не могло спричинитися до назви вулиці, що одержала своє ім’я за багато десятиліть до найменування селища».

53

Колишній університет. — У 1920 р. за реформою освіти на Україні було скасовано університети і перетворено на так звані Інститути народної освіти (ІНО). Відновлено університети на початку 30-х років.

54

Володимирська — вулиця в Києві. Колишня Велика Володимирська, потім Короленка, нині знову Володимирська. Одна з центральних вулиць міста. Відома з часів Київської Русі. Сучасна траса вулиці прокладена в 30—40-х роках XIX ст. у зв’язку з заснуванням Київського університету. Назву дістала на честь великого князя Володимира Святославовича.

55

Андріївська церква — пам’ятка архітектури, зведена у 1747–1753 рр. в стилі барокко за проектом В. Растреллі на Андріївській горі в Києві. Закладена на честь приїзду цариці Єлизавети І до Києва. Це одне з улюблених місць відпочинку киян: навколо церкви розміщена балюстрада, з якої, немов з пташиного польоту, відкривається мальовнича панорама Подолу і Дніпра.

56

Андрій Первозваний — за біблійними легендами, один з дванадцяти апостолів Христа. За руськими літописами, проповідував християнство на Русі, побував у Києві, мандруючи до Риму, освятив Київські гори. На одній з центральних гір замість язичницького бога Перуна було поставлено з такої нагоди хреста. Цю гору й назвали Андріївською.

57

Дон Жуан (Дон Хуан) — створений середньовічною іспанською легендою образ зухвалого порушника моральних і релігійних норм, шукача чуттєвих насолод. Легенда склалась навколо історичної особи, придворного кастільського короля Педра Жорстокого (XIV ст.) — Дон Хуана Теноріо, який згадується в хроніках та списку рицарів ордена Підв'язки. За переказом, Дон Жуан, довго ведучи аморальне життя безкарно, якось убив командора ордена, котрий захищав честь доньки. Тоді монахи-францисканці заманили його в монастирський сад і вбили, розповсюдивши чутку, що Дон Жуана скинула в пекло ображена статуя командора. Образ всевладного феодала, який займався спокусництвом жінок та поєдинками, виявився таким типовим для своєї епохи, що невдовзі став одним з найпоширеніших героїв європейської літератури. Йому присвятили свої твори (новели, поеми, драми) Мольєр, Гофман, Байрон, Меріме, Пушкін, Леся Українка та багато інших письменників.

58

Межигірські вироби — вироби Межигірської фаянсової фабрики, заснованої 1798 р. поблизу Києва на території колишнього Межигірського монастиря. 1874 р. фабрику закрито у зв’язку з неспроможністю конкурувати з виробами потужніших підприємств. Зразки виробів фабрики зберігаються в багатьох музеях УРСР.

59

Вулиця Садова — знаходиться в Печерському районі Києва. Назва пов’язана з Виноградним і Шовковичним садами, які були в цій місцевості. До другої половини XIX ст. мала назву Підсадної.

60

П'єса Ібсена «Комедія кохання»… — твір норвезького драматурга Генріка Ібсена (1828–1906). Віршована п'єса, написана 1862 р. — блискуча сатира на обмежене й самозадоволене міщанство. Наприкінці XIX — початку XX ст. Ібсен стає одним з володарів дум інтелігенції в Росії і на Україні. Його ім’я служило прапором боротьби за нове мистецтво і водночас за оновлення форм життя, найперш духовного, за цільність і силу людської особистості. Водночас творчість Ібсена сприймалась інколи і як явище близьке до Ніцше, пов'язане з натуралізмом.

61

Червоні прапори, куди не кинеш оком, цвітуть на вулицях, як макові квітки… — рядки з вірша О. Олеся «1 Мая», написаного 19 квітня 1917 р.

62

Єдинонеділимене — іронічне прозвисько прихильників великодержавного шовінізму, провідним гаслом яких було «Единая и неделимая Россия».

63

Південний Хрест, Скорпіон, Вітрила, Фенікс, Золота Риба — сузір’я зоряного неба (всього 88).

64

Середньовічниий трубодум. — Тут: викривлене «трубадур» — середньовічний провансальський мандрівний поет-лірик та співець.