Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація

Додатки

І. Судова практика з питань кваліфікації одиничних злочинів та їх відмежування від множинності злочинів

За кожним окремим пунктом ст. 93 КК покарання не призначається, а пред'явлене обвинувачення за декількома пунктами цієї етапі може враховуватись як наявність декількох обставин, що обтяжують відповідальність за умисне вбивство

Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 9 жовтня 1997р. // ВВСУ. — 1998. — № 3. — С. 36-37

Вчинення умисного вбивства двох або більше осіб кваліфікується за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК тоді, коли позбавлення життя кількох осіб охоплювалося єдиним умислом винної особи і здійснювалося в одному місці без значного розриву у часі.

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 26 серпня 2003 р. // ВВСУ. — 2004. — № 1. — С 13-14

Вироки судів держав СНД не тягнуть правових наслідків, передбачених статтями 9 і 71 КК України, при засудженні особи на території України, оскільки відповідно до Закону України від 3 березня 1998 р. «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» Україна не взяла на себе зобов'язання визнавати і враховувати такі вироки.

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 12 лютого 2004 р. // ВВСУ — 2004. — №e 5. — С. 19-20.

Якщо особа раніше вчинила умисне вбивство, відповідальність за яке передбачена статтями 116-118 КК України (статтями 95-97 КК України 1960 р.), і знову вчинила умисне вбивство, її дії не можуть кваліфікуватися за п. 13 ч. 2 ст. 115 цього Кодексу (п. «з» ст. 93 КК України 1960 р.)

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 5 вересня 2002 р. // РВСУ. — 2004. — С. 117-119.

Вчинення особою щодо різних потерпілих двох або більше тотожних діянь, не об'єднаних єдиним злочинним наміром, слід розглядати як повторність злочинів. У такому випадку складання сум заподіяної кожному потерпілому шкоди виключається

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 19 жовтня 2004 р. // РВСУ. — 2005. — Вип. 1(10). — С. 90-92

Повторність як кваліфікуюча ознака виключається, якщо судимість особи за попередній злочин знята або погашена в установленому законом порядку

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 11 листопада 2004 р. // РВСУ. — 2005. — Вип. 1(10). — С. 92-93

Посилання прокурора у касаційному поданні на необхідність приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання за вироком суду Республіки Білорусь, визнано необґрунтованим

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 12 лютого 2004 року // Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах. Офіц вид. — К, 2006. — С. 114-116

Відповідно до вимог Закону України від 3 березня 1998 р. «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» Україна не взяла на себе зобов'язань визнавати та враховувати вироки, винесені судами Договірних Сторін, при вирішенні питання про встановлення факту вчинення злочину повторно

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 листопада 2004 року // Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах. Офіц. вид. — К. 2006. — С. 116-118

Відповідно до ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покараний (основне і додаткове) та кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Звільнення особи від покарання у зв'язку з амністією за один злочин і одночасне призначення покарання за іншим чинним законодавством не передбачено

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 20 червня 2006 р. // ВВСУ — 2006. — № 10. — С. 13.

Якщо судимість за раніше вчинене викрадення чужого майна (крадіжку) погашена або знята в установленому законом порядку, то наступна крадіжка, вчинена винним, не може визнаватися вчиненою повторно.

Напад з метою заволодіння чужим майном з торгового прилавка під час роботи магазину не може розглядатися як розбій, поєднаний з проникненням в інше приміщення чи сховище

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 15 серпня 2006 р. — Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2006. — Вип. 1-2. — С. 109-111

Суд, звільняючи особу від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії, не взяв до уваги, що її злочинні дії продовжувались і після набуття чинності Законом України «Про амністію» від 31 травня 2005 р. № 2591-IV

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 29 серпня 2006р. — Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2007. — Вип. 1(3). — С. 17-18

Статтею 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року передбачено, що видана особа не може переслідуватися та засуджуватися ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана

Ухвала спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України від 26 січня 2007 р. — Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2007. — Вип. 2(4). — С. 5-8

Судом касаційної інстанції визнано, що у матеріалах справи відсутні будь-які дані на підтвердження, що засуджений діяв у стані крайньої необхідності, тобто для відвернення небезпеки, що безпосередньо загрожувала йому, охоронюваним законом правам інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. № 7 за окремими епізодами злочинної діяльності, які не мають самостійної кваліфікації, покарання не призначаються

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 3 квітня 2007 р. — Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2007. — Вип. 3(5). — С. 26-30

Визнавши, що грабіж вчинений повторно, суд помилково кваліфікував дії засудженого не за ч. 2 ст. 186 КК України, як належало, а за ч. 1 ст. 186 КК України

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 30 січня 2007р. — Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2007. — Вин. 3(5). — С. 79-80

Розгляд судом позову про стягнення суми заборгованості зі сплати аліментів з особи, засудженої за ст. 164 КК України за злісне ухилення від їх сплати, у кримінальній справі суперечить вимогам ст. 28 КПК України

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 5 квітня 2007 р. — Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2007. — Вип. 3(5). — С. 75-76.

Умисне ухилення від сплати податків, поєднане із складанням завідомо неправдивих документів, яке спричинило тяжкі наслідки, правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 212 і ч. 2 ст. 366 КК України

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 20 лютого 2007 р. — Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2007. — Вип. 3(5). — С. 90-91.

Суд, розглядаючи кримінальні справи про злочини, вчинені особами, котрі були видані Україні іншими країнами, слід ураховувати положення Європейської конвенції про видачу правопорушників, в якій передбачено, що така особа не може переслідуватися та засуджуватися ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке її було видано

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 7 червня 2007 р. // ВВСУ. — 2007. — № 10 — С. 21-22

З вироку суду виключено як зайву кваліфікуючу ознаку, передбачену п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України, — «вчинення умисного вбивства з метою приховати інший злочин», оскільки дії винного в цій частині повністю охоплюються п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України, як вбивство, поєднане зі зґвалтуванням потерпілої особи

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 травня 2005 р. // Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах: Офіц. вид. / Верх. Суд України. — К. Концерн «Ін Юре», 2007. — С. 221-224

Оскільки засуджений позбавив життя потерпілу під час вчинення щодо неї статевих злочинів, його дії повністю охоплюється п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України, а інша кваліфікуюча ознака — «вбивство з метою приховати інші злочини» — є зайвою

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 6 жовтня 2005 р. // Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах: Офіц вид. / Верх. Суд України. — К: Концерн «Ін Юре», 2007. — С. 235-238

Дії засуджених перекваліфіковані з пунктів 4, 7 ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки їх умислом вбивство потерпілого не охоплювалося

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 15 березня 2005 р. // Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах: Офіц. вид. / Верх. Суд України. — К.: Концерн «Ін Юре», 2007. — С. 253-261

Вирішуючи питання про зміст умислу винної особи (наявність в її діях ознак умисного вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого), суд повинен виходити з сукупності всіх обставин вчиненого злочину і враховувати засоби і знаряддя останнього, причини припинення злочинних дій, стосунки потерпілого і засудженого та їх поведінку, яка передувала злочину

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 17 листопада 2005р. // Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах Офіц вид. / Верх. Суд України. К.: Концерн «Ін Юре», 2007. — С. 262-265

Дії засудженого, який учинив умисне вбивство на ґрунті особистих стосунків, правильно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки за раніше вчинене суспільно небезпечне діяння — позбавлення життя двох осіб у стані неосудності — до цього були застосовані примусові заходи медичного характеру

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 лютого 2006р. // Кримінальне судочинство в Україні: Судова практика. Злочини проти життя особи (вбивства): Офіц. вид. / Верх Суд України. — К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2007. — С. 443-447

При відмежуванні умисного вбивства від заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких настала смерть потерпілого, суду слід виходити з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, при цьому враховувати не тільки кількість нанесених поранень, а й використані винним знаряддя і засоби вчинення злочину, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, його стосунки з потерпілим, які передували злочину, поведінку під час вчинення злочину, причини припинення злочинних дій винного тощо

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 12 січня 2006 р. // Кримінальне судочинство в Україні: Судова практика. Злочини проти життя особи (вбивства): Офіц. вид. / Верх. Суд України. — К: Вид. Дім «Ін Юре», 2007. — С 480-482

Оскільки засуджені діяли з прямим умислом на заподіяння смерті потерпілому, а не на спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті, дії засуджених не можуть кваліфікуватися за ч. 2 ст. 121 КК України

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 28 березня 2006 р. // Кримінальне судочинство в Україні: Судова практика. Злочини проти життя особи (вбивства): Офіц. вид. / Верх. Суд України. — К: Вид. Дім «Ін Юре». 2007. — С. 483-488

Дії особи, винної в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких настала смерть потерпілої, за відсутності або недоведеності умислу винного на заподіяння смерті не можуть кваліфікуватися як умисне вбивство

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 4 липня 2006 р. // Кримінальне судочинство в Україні: Судова практика. Злочини проти життя особи (вбивства): Офіц. вид. / Верх. Суд України. — К: Вид. Дім «Ін Юре». 2007. — С. 488-491

Завдання ударів ногами по тілу потерпілого, від яких настала його смерть, за відсутності доказів наявності умислу в особи на позбавлення потерпілого життя, суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 121 КК

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 17 жовтня 2006р. // РВСУ. — 2007. — Вин. 1(14). — С. 103-105

Відповідно до ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників видана особа не може переслідуватися, засуджуватися ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім того, за яке вона була видана.

Вирок суду змінено, оскільки суд, засуджуючи особу, не перевірив умови її видачі та засудив за законом, який не підлягав застосуванню

Ухвала спільного засідання Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України і Військової судової колегії від 11 квітня 2008 р. // ВВСУ. — 2008. — №9. — С. 9-10

Згідно із положеннями ст. 66 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 р., ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 р., видана особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності або бузи покарана за злочин, вчинений до її видання, за який її не було видано

Ухвала спільного засідання колегії суддів Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України від 6 червня 2008 р. // РВСУ. — 2008. — Вип. 2(17). — С. 96-98

Відповідно до ч. 4 ст. 32 КК повторність відсутня, якщо особу за раніше вчинений злочин було звільнено від кримінальної відповідальності, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

Дії засудженої особи, кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК за ознакою повторності перекваліфіковано на ч. 1 цієї ж статті, оскільки на момент вчинення злочину строки погашення судимості, передбачені ст. 89 КК, минули

Ухвала спільного засідання колегії суддів Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України від 12 березня 2008 р. // РВСУ. — 2008. — Вип. 2(17). — С. 99-100

Вирок суду скасовано через помилкове призначений судом кримінального покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України особі, яка вчинила продовжуваний злочин, передбачений ч. 1 ст. 164 цього ж Кодексу, який розпочала до постановлення вироку у першій справі та продовжила його після постановлення у ній вироку

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 липня 2009 р. // ВВСУ. — 2009. — № 10. — С. 25

Відповідно до положень ст. 66 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 р., ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 р. № 240/94-ВР «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах», видана особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності або бути покарана за злочин, вчинений до її видання, за який її не було видано

Ухвала спільного засідання колегії суддів Судової палати у кримінальній справах Верховного Суду України і Військової судової колегії від 31 липня 2009 р. // ВВСУ. — 2009. — № 11. — С 16.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 КК України особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або звільнені від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості. У цих випадках кваліфікація дій зазначених осіб за ознакою повторності виключається

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 5 лютого 2009 р. // ВВСУ. — 2010. — № 1. — С. 28-29.

II. Збірки постанов Пленуму Верховного Суду України та матеріалів судової практики з кримінальних справ

Судебная практика. Убийства, изнасилования и другие преступления против личности: Сборник судебных решений по уголовным делам. — К.: Товариство «Знання» України, 1993. — 240 с.

Практика судів України в кримінальних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — К., 1993. — № 4. — 351 с.

Судебные приговоры: Практика Верховного Суда Украины. — К.: Юринком, 1995. — 224 с.

Практика судів України у кримінальних справах (1993-1995) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — К.: Юрінком. 1996. — № 3. — 330 с.

Судебный прецедент (неофицальный): Судебная практика Харьковского региона по уголовным делам. — X.: Изд. Ксилон, 1999. — 272 с.

Рішення Верховного Суду України. — 1997. — 200 с.

Рішення Верховного Суду України. — 1998. — 160 с.

Рішення Верховного Суду України — 1999. — 168 с.

Рішення Верховного Суду України. —2000. — 160 с.

Рішення Верховного Суду України — 2001. — 184 с.

Рішення Верховного Суду України — 2002. — 176 с.

Рішення Верховного Суду України. — 2004. — 176 с.

Рішення Верховного Суду України. — 2004. — Вип. 1(8). — 128 с.

Рішення Верховного Суду України. — 2005. — Вип. 2(9). — 128 с.

Рішення Верховного Суду України. — 2005. — Вип. 1(10). — 128 с.

Рішення Верховного Суду України — 2007. — Вип. 1(14). — 128 с.

Рішення Верховною Суду України. — 2007. — Вип. 2(15). — 128 с.

Рішення Верховного Суду України. — 2008. — Вип. 1( 16). — 128 с.

Рішення Верховного Суду України. -2008. — Вип. 2(17). — 128 с.

Рішення Верховного Суду України. — 2009. — Вип. 1(18). — 128 с.

Рішення Верховного Суду України. — 2009. — Вип. 2(19). — 128 с.

Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004). Офіційне видання / За заг. ред. В.Т. Маляренка. — К., 2004. — 336 с.

Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / За заг. ред. В.Т. Маляренка // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — К.: Юрінком Інтер, 2004. -№ 12.-360 с.

Практика судів України з кримінальних справ (2001-2005) / За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса; Укладачі: В.В. Сташис, В.І. Тютюгін. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 464 с.

Сучасне кримінальне право України: нормативно-правові документи та судово-слідча практика: Хрестоматія / Упоряд. А.В. Савченко та ін.; За заг. ред. В.В. Кузнецова. — К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. -496 с.

Судово-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Упоряд. і автор передмови М.І. Хавронюк. — К.: Юрисконсульт, 2006. — 550 с.

Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах: Офіц. вид. / Відп. ред. П.П. Пилипчук. — К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2006. — 392 с.

Постановления Пленума Верховного Суда Украины по уголовным делам (2001-2006): Сборник/составление и перевод В.И. Тютюгина. — X.: ООО «Одиссей», 2007 — 300 с.

Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2006. — Вип. 1-2. — 238 с.

Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2007. — Вип. 1(3). — 108 с.

Судова практика у кримінальних справах//Кримінальне судочинство. — 2007. — Вип. 2(4). — 112 с.

Судова практика у кримінальних справах //Кримінальне судочинство. — 2007. — Вил. 3(5). — 148 с.

Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2007. — Вип. 4(6). — 160 с.

Кримінальне судочинство в Україні: Судова практика. Злочини проти життя особи (вбивства): Офіц. вид. / Верх. Суд України: Відп. ред. П.П. Пилипчук. — К.: Вид. Дім. «Ін Юре», 2007. — 960 с.

Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах: Офіц. вид. / Верх. Суд України; Відп. ред. П.П. Пилипчук. — К.: Концерн «Ін Юре», 2007. — 696 с.

Практика судів України з кримінальних справ (2006-2007) / Укладачі: В.В. Сташис. В.І. Тютюгін; За заг. ред. В.В. Сташиса. — К.: Юрінком Інтер. 2008. — 880 с.

Кримінальне право України. Судові прецеденти (1864-2007 рр.). За ред. В.Т. Маляренка. — К.: «Освіта України», 2008. -1104 с.

Кримінальний кодекс України. Практика судів України з кримінальних справ, 2007-2008 / уклад.: В.В. Сташис, В.І. Тютюгін; за заг. ред. В.В. Сташиса. — К.: Юрінком Інтер, 2009. — 384 с.