Опис України

1

Борщак І. Гійом Левассер де Боплан. Літопис політики, письменства і мистецтва. Берлін: Українське слово, 1924. Кн. 1. С. 8—10. Див. також: Ісаєвич Я. Боплан і його «Опис України…» //Жовтень, 1981. № 4. С. 52—53; Вавричин М. Карти України Гійома Левассера де Боплана. // Там же. С. 89—95.

2

Див.:Купчинський О. Проспер Меріме і його твір «Богдан Хмельницький» // Жовтень. 1987. № 8. С. 16—22.

3

Янковський Ю. Проспер Меріме. Життя і творчість. К., 1976. С. 105.

4

Під прикордонною Україною автор мав на увазі території, які на початку XVII ст. (після приєднання до Речі Посполитої Чернігівщини) опинилися під владою шляхетської Польщі.

5

Конецпольський Станіслав (1591—1646) — великий коронний гетьман (з 1623 р.), очолював польські шляхетські війська на Україні. Ініціатор спорудження фортеці Кодак.

6

Заснування слобод особливо зросло в 30—40-ві рр. XVII ст. як вимушена поступка з боку панів на користь селян. В слободах селяни протягом кількох років могли вести вільне господарство, звільнялися тривалий час від оподаткування.

7

Твердження Боплана про те, що «населення тих слобод відсунуло далеко вперед кордони земель», не слід розуміти дослівно, оскільки це випливало з широкоприйнятої версії в польській історіографії про те, що заселення українських земель такими магнатами, як Вишневецький, Калиновський, Потоцький, Конецпольський, започаткувало колонізацію безлюдних досі просторів на Задніпров’ї та Уманщині.

8

«Опис України» Боплан доповнив картографічними працями, присвяченими зображенню українських земель. Зокрема, в другому прижиттєвому виданні подавалася Генеральна карта України і карта Кримського півострова.

9

Перебуваючи на Україні, Боплан зводив фортеці, укріплення, проектував палаци; зокрема будував фортеці в Бродах, Кременчуці, Кодаку, Новгороді-Сіверському тощо.

10

Борисфен — старовинна назва Дніпра; впродовж багатьох століть вона вживалася в римській і західноєвропейській історичній літературі. Саме в такому звучанні ця назва перейшла до Боплана.

11

Подана Бопланом назва Кізовія (Kisovie) взята автором з якогось невідомого джерела або надрукована з помилкою. В середньовічних пам’ятках саме така форма є невідомою і етимологічно не тлумачиться.

12

Дерев’яна церква Василя була споруджена Володимиром Святославовичем (за переказом, на тому місці, де були фігури Перуна та інших язичницьких богів). 1183 року, за князя Святослава Всеволодовича, на тому місці була споруджена мурована церква.

13

Замкова гора, або Киселівка.

14

Києво-Могилянський колегіум офіційно отримав права академії (вищого навчального закладу) щойно в 1701 р.

15

Евксінський Понт — давньогрецька назва Чорного моря, дослівно «Гостинне море».

16

Табір — це вози, під захист яких стають козаки, пересуваючись чистим полем (прим. авт.).

17

Тут і далі під словами «руський», «русин» мається на увазі «український», «українець».

18

Це твердження не відповідає дійсності і сам Боплан його заперечує в наступному реченні, вказуючи на православне походження магнатів і князів.

19

В оригіналі — легіони (légions).

20

Йдеться про Визвольну війну українського народу під проводом Богдана Хмельницького.

21

Визвольна війна в 1648 році охопила, як відомо, усю Правобережну Україну, Волинь, Поділля та Галичину, сягаючи на півночі Полісся і Холмщини. Згодом територія України, яка перебувала під владою Запорізького війська, займала близько 200 тис. квадратних кілометрів. Що ж до кількості повсталого люду, то така цифра справді подавалася в різних джерелах, однак, як пише історик І. Крип’якевич, її «не можна вважати даними про справжню кількість боєздатного війська» (І. П. Крип’якевич. Богдан Хмельницький. К., 1954. С. 207).

22

У книзі Боплана подано неточне зображення візантійської монети періоду правління Юстініана І (527—565). Сучасні історики вважають найбільш ймовірним, що саме в цей час князював Кий, іменем якого назване місто.

23

Босфор і Мармурове море.

24

Боплан помилився, вказуючи на те, що р. Десна «витікає неподалік міста Москви». Насправді вона бере початок на Смоленській височині, поблизу м. Єльні Смоленської області.

25

С. Печерськ в часи Боплана належало до Київського повіту. У XVIII ст. — частина Києва. Тепер входить в Печерський район, на території якого знаходиться Києво-Печерська лавра.

26

Ймовірно, згадка про патріарха пояснюється тим, що якраз під час перебування Боплана в Києві київський митрополит Петро Могила виношував плани перетворення київської митрополії у патріархію.

27

Мабуть, йдеться про княжну Юліану Ольшанську, поховану в Ближніх печерах.

28

Жіночий Вознесенський монастир (заснований на початку XVII ст., скасований 1712 року).

29

Насправді Переяслав — одне з найдавніших міст України.

30

Тобто переяславський полк. За Куруківським трактатом 1625 року реєстрове козацьке військо ділилося на шість полків, які іменувались за назвами міст, де було управління полку.

31

В оригіналі — «генерал».

32

Мається на увазі битва під Кумейками.

33

Черкаси були спалені після придушення повстання під проводом Павлюка. Тут (з 1648 р.) знаходився військово-адміністративний центр Черкаського полку, тимчасова резиденція Богдана Хмельницького. Звільнивши велику територію України, запорізький гетьман переніс столицю в Чигирин.

34

Певно, йдеться про руїни кременчуцької фортеці, збудованої 1590 р. для придушення антифеодальних виступів. У цьому місті Боплан побудував замок.

35

Фортеця на правому березі Дніпра, поблизу Кодацького порогу, була споруджена за рішенням сейму Речі Посполитої, щоб перешкодити зв’язкам Запорізької Січі з рештою України.

36

Іван Сулима (р. н. невід. — 1635) — гетьман запорізьких козаків.

37

Корогва — військовий загін.

38

Цифрові дані Боплана вимагають уточнення. Насправді сили повстанців складали близько 10 тисяч, а польсько-шляхетське військо становило близько 15 тисяч воїнів.

39

Микола Остророг (пом. 1651) — коронний підчаший, один з регіментарів польсько-шляхетської армії, яка 23.ІХ.1648 року була розгромлена українським селянсько-козацьким військом під Пилявцями.

40

Стопа — старовинна міра довжини, яка дорівнює 28,8 сантиметра.

41

Зручна переправа у цьому місці відома здавна, Костянтин Багрянородний (X ст.) називає її Крадійським перевозом.

42

Переможна битва селянсько-козацького війська, очолюваного Хмельницьким, з головними силами польсько-шляхетської армії. Ця битва стала сигналом до всенародного повстання на Україні.

43

Лабіринт важкодоступних островів, що послуговував козакам сховищем для їхньої зброї та скарбів, а також збірним пунктом перед походами.

44

Мабуть, йдеться про руїни старовинного замку, названого Іслам-городище.

45

Бог — старовинна народна назва Південного Бугу.

46

Відомо, що Очаків був побудований кримським ханом Менглі-Гіреєм і називався Кара-Кармен. Дзяркріменда — Турецька провінція, що включала південноукраїнські землі між гирлом Дніпра, південним Бугом і нижньою течією Дністра, якими кочувала Очаківська орда.

47

Контрескарп (фр. contrescarpe) — схил рову, довготривалого чи тимчасового укріплення, що використовується як протиштурмова перепона.

48

Згідно з адміністративно-територіальним поділом Польщі XVII ст., назва «Україна» охоплювала правобережні землі, зокрема два воєводства — Київське і Брацлавське. У першій половині XVII ст. до них долучилося Чернігівське воєводство. Волинь та Поділля знаходилися поза тим адміністративним поділом. Такий поділ українських земель має місце і в інших тогочасних історичних працях.

49

Мабуть, фортеця Ісакча, поблизу якої турки, звичайно, переправляли свої війська через Дунай.

50

Волощиною називали тоді Молдавське князівство, до якого входили і українські землі — Чернівецька та Хотинська волості.

51

Козлов (Гезлеве) — сучасна Євпаторія.

52

У Мангупі (колишнє Феодоро) значну частину мешканців становили караїми, яких Боплан помилково вважав євреями.

53

Сучасна Феодосія.

54

Сучасний Старий Крим (старовинна назва — Солхат).

55

Сучасний Білогірськ.

56

Сучасна назва — Генічеська протока.

57

Мараньона — назва верхньої течії р. Амазонки, що бере початок у Перу.

58

Тут і нижче в оригіналі кошового отамана названо «генералом», або «головним генералом».

59

Як свідчать інші джерела, твердження Боплана про вбивство за відмову прийняти виборну посаду кошового отамана не відповідає дійсності.

60

В оригіналі — «великого генерала».

61

В оригіналі у Боплана «Романія». Йдеться про Румелію (від турецької назви Візантії — Рум) — провінції, що входила до володінь Османської імперії на Балканському півострові.

62

Тут автор вступає у суперечність із поданим ним же раніше описом ремесел і промислів, якими займалися козаки.

63

Очевидно, підставою для цієї розповіді був випадок, подібний до описаного М. Коцюбинським в оповіданні «Пе коптьор». Навряд чи такий звичай був повсюдним.

64

Аналогічний звичай був поширений і в багатьох інших народів, зокрема у Східній Європі.

65

Могила Петро (1596—1647) — церковний та освітній діяч України, з 1632 р. — митрополит Київський і Галицький.

66

Тобто «візника».

67

Новгород (Верхів) — містечко поблизу Бару на Поділлі.

68

Тут Боплан, певно, йде за фольклорною традицією чи народними переказами. В літописах поява сарани сприймалася як кара за людські гріхи. Таке свідчення знаходимо зокрема в літописі Величка: «Всі старі люди розуміли це як гнів божий до себе і відчували, що надходить неуникненна божа на них кара». (Літопис Самійла Величка. Ч. І. P. X. // Київ. 1986. № 10. с. 135).

Про це також див.: І. Крип’якевич. Саранча на Україні XI—XVIII століття // Вісник природознавства. 1928. № 3—4. С. 183—192.

Що ж до згадки про халдейську мову, яка мала б жити у XVII ст., то вона помилкова (її носії жили в державі Урарту). Боплан, очевидно, контактував з представниками окремих тюркських народностей, мова і письмо яких нагадувало халдейську грамоту.

69

Су, ліарди — давні французькі монети.

70

Тут, очевидно, йдеться про якусь текстуальну помилку. Таку сіль швидше можна вважати золою, яку виробляли на Прикарпатті і в інших районах України, а не присмаком до хліба.

71

Взимку 1646 року гетьман Микола Потоцький здійснив невдалий похід проти татарського війська, що періодично вторгалося на українські землі, підлеглі Речі Посполитій.

72

Микола Потоцький (1595—1657) командував польським військом в битвах під Кумейками (1637) і під Корсунем (26.V.1648). Зазнавши поразки під Корсунем, попав у полон, з якого повернувся 1651 року.

73

Мерл — ліва притока Ворскли.

74

Сигизмунд III Ваза (1566—1632) — польський король з 1587 р.

75

Цей конвокаційний сейм відбувався у Варшаві з 22 червня по 17 липня 1632 року. Його завданням було, між іншим, визначити час проведення сеймиків, процедуру обрання короля.

76

Такі та інші вимоги й умови при обранні короля шляхта ставила неодноразово, про що свідчать «конституції» та інші правово-установчі документи Речі Посполитої.

77

Владислав IV (1595—1648), обраний королем 3.XI.1632 р. За його царювання на Україні було придушено селянсько-козацьке повстання. Наприкінці правління Владне лава IV почалася визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького.

78

Ян Казимир (1609—1672) — польський король (1648—1668). За його правління сили Речі Посполитої було спрямовано на придушення Визвольної війни українського народу 1648—1654 рр.

79

Йдеться, певно, про Вольську рівнину, де сейм обрав королем Яна Казимира.

80

Інформація про щодворічне скликання сеймів королем не цілком правдива, бо сейми скликалися щодва роки, через три роки, а також щороку і навіть двічі на рік.

81

Так в оригіналі. Йдеться про окремий суспільний прошарок української шляхти (між дворянським і міщанським станом), що «служила королеві мечем».

82

3 серпня 1632 р. до червня 1634 р. відбувалася Смоленська війна Речі Посполитої з Росією; 1633 р. війна з Туреччиною; з 1618 року точилася Тридцятилітня війна Речі Посполитої із Швецією.

83

Бордер — дослівно «кордон»: прикордонні землі між Англією та Шотландією.

84

Їхня назва утворена від двох руських слів: «за» і «поріг» (скеляста перепона). — Прим. авт.

85

1814 року одинадцятирічним хлопцем Проспер Меріме бачив на Єлисейських полях загони донських козаків.

86

Маржере Жак — французький шукач пригод XVI століття. У Росії був командиром кавалерійської роти (до 1612 року). Автор праці «Теперішній стан Російської імперії і Великого Московського князівства, про найбільш пам’ятні і трагічні події від року 1590 до вересня 1606 року».

87

Це слово слов’янського походження, яке гусити вживали у його прямому значенні, називаючи ним свої зібрання під відкритим небом; думка, що воно запозичене із Святого Письма, не відповідає дійсності. — Прим. авт.

88

«Січ» означає «різанина» (прим. авт.).

89

Флібустьєри — морські розбійники. В XVII—XVIII ст. в Англії та Франції використовувалися для політичної боротьби.

90

На смертному одрі, або в годину смерті (лат.). — Прим, перекл.

91

Богословська школа — правдоподібно, Києво-Могилянська академія.

92

Стефан Баторій (1533—1586) — польський король (1576—1586 рр.); за його правління було здійснено певний устрій козацького реєстрового війська.

93

1578 року король Стефан Баторій сформував реєстрове військо з 600 козаків.

94

Козацтво вело постійну боротьбу за розширення реєстру. Чисельність реєстрових козаків особливо зростала під час воєн польсько-шляхетського уряду.

95

«Liberum veto» — дослівно «свобода заборони», право депутата своїм вето заборонити прийняття сеймом або сеймиками якогось рішення.

96

Походження Богдана Хмельницького з Литви — явний домисел. Одні науковці стверджують, що рід Хмельницького походить з Поділля, інші — з Галичини; за деякими даними батько українського гетьмана народився на Київщині (про це див.: І. Крип’якевич. Богдан Хмельницький. К., 1954. С. 61—63).

97

Тут Проспер Меріме переповідає розмову між Конецпольським і Богданом Хмельницьким біля відновленої 1639 року фортеці Кодак, що не раз подається в історичних джерелах.

98

Твердження П. Меріме про вбивство жінки Б. Хмельницького не відповідає дійсності.

99

Йдеться про Миколу Потоцького.

100

«Te Deum» — «Тебе, Боже…» (лат.) — католицька молитва. Проспер Меріме помиляється, твердячи, що Хмельницького зустріли співами цієї молитви.

101

Бунчук — одна з ознак гетьманської влади, держак з мідним гостряком, на який був насаджений довгий кінський хвіст.

102

«Скіфсько-козацька війна» (лат.).

103

Облога Збаража відбувалася влітку 1649 року.

104

Зборівський договір між Богданом Хмельницьким і польським королем Яном Казимиром укладено 8.VIII.1649 року. Цей договір завершив воєнні дії 1649 року, в ході яких селянсько-козацьке військо завдало нищівних ударів польсько-шляхетській армії.

105

Йдеться про Мартина Калиновського, який очолював польсько-шляхетське військо в Батозькій битві 1652 року.

106

Українська літературна мова XVII ст. мало чим відрізнялася від тогочасної літературної російської. — Прим. ред.

107

Старовіри (старообрядники) — релігійно-суспільний рух у Росії XVII ст., спрямований проти офіційної православної церкви. Проспер Меріме помиляється, вважаючи, що українці належали до старовірів.

108

Марко Кралевич — герой епосу південнослов’янських народів, загинув 1395 року.

109

Насправді Юрій Хмельницький був страчений за наказом турецького уряду 1685 року в Кам’янці-Подільському.

110

Мазепа Іван (1644—1709) — гетьман Лівобережної України (1687—1709).

111

Орас Верне (1789—1863) — французький художник, портретист, автор батальних сцен.

112

Нордберг (1677—1744) — шведський історик, військовий духівник, супроводжував Карла XII у всіх його походах. Автор різних історичних праць, зокрема «Історії Карла XII» (1740).

113

Азовські походи (1695—1696) російського війська під орудою Петра І.

114

Орден св. апостола Андрія Первозванного (засн. 1698 р.) — найвища нагорода Російської імперії.

115

Карл XII (1682—1718) — шведський король (1697—1718) і полководець, загинув під час походу в Норвегію.

116

Станіслав Лещинський (1677—1766) — польський король (1704—1734). Вперше обраний королем на вимогу Карла XII, війська якого на той час перебували в Польщі.

117

Неправдиве твердження, яке Меріме запозичив, мабуть, у польських істориків.

118

Іскра Іван Іванович (р. н. нев. — 26.VII.1708) — полтавський полковник, прихильник зміцнення зв’язків з Росією.

119

Кочубей Василь Леонтійович (1640—1708) — генеральний писар, а потім генеральний суддя (1699—1708) Лівобережної України.

120

За Решетилівськими статтями 1709 року, законодавчим актом царського уряду, козацьке військо підпорядковувалося російському командуванню; у козаків відібрано частину артилерії, в ряді міст Лівобережної України розташовувалася російська залога тощо. Ці статті були спрямовані на дальшу ліквідацію політичної автономії Лівобережної України.

121

Григорій Отреп’єв — збіглий диякон московського Чудового монастиря, який видавав себе за сина Івана IV — Димитрія.

122

Згідно з документальними даними, близько 1595 р.

123

Тут і далі підкреслення автора.

124

Йдеться про Барабаша Івана (р. н. невідомий — помер 1648 р.) — полковника, а згодом осавула реєстрового козацького війська. Належав до угодовської частини старшинської верхівки.

125

Мається на увазі «рада». П. Меріме вживає термін «коло», який засвідчує розміщення членів Запорізької ради під час обговорення важливих питань.

126

Кричевський Михайло (р. н. невід. — загинув у липні 1649 р.) — київський полковник, сподвижник Б. Хмельницького. У 1649 р. керував обороною північних кордонів України від нападу литовсько-шляхетських військ Яна Радзивілла. В бою під м. Лоєвом був смертельно поранений.

127

Ганжа Іван (р. н. невід. — помер у вересні 1648 р.) — уманський полковник. Загинув під Пилявцями.

128

Джеджалик — насправді Джалалій (або Джеджалій) Филон (роки нар. і смерті невідомі) — кропивнянський (ічнянський) полковник, визначний військовий діяч Визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. Під час Берестецької битви 1651 р. був обраний козаками наказним гетьманом.

129

Тепер смт. Корсунь Шевченківського р-ну Черкаської обл.

130

Йдеться про Тараса Федоровича (Трясила) — гетьмана нереєстрового запорізького козацтва. Про страту саме у Варшаві немає аргументованих даних.

131

Сулима Іван Михайлович (р. н. невід. — помер 12.ХІІ. 1635 р.) — гетьман нереєстрових запорожців. Страчений у Варшаві.

132

Бут Павло Михнович (Павлюк), (р. н. невід. — 1638 р.) — гетьман нереєстрового запорізького козацтва. Вбитий у Варшаві не 1637-го, а 1638 р.

133

«Іудеї благають вірити» (лат.).

134

Убивця Генріха IV, четвертований 1610 року в Парижі.

135

Давня назва поляків, що в руського люду набрала зневажливого відтінку (прим. авт.).

136

Йдеться про корінфського митрополита Йосафата. Див. далі.

137

«Прикро мені, що прийшов до того жорстокого бидла» (лат.).

138

«Король Казимир» (лат.).

139

Йдеться про Чорняту (Черняту) Івана — військового (генерального) обозного селянсько-козацьких військ. Він 1649 р. керував складанням 40-тисячного козацького реєстру.

140

Тобто «тимчасового» (лат.).

141

Село Топорів Буського р-ну Львівської обл.

142

Свято Успення припадало у XVII ст. на 25 серпня за н. ст.

143

Нечай Данило (р. н. невід. — помер 1651 р.) — брацлавський полковник, герой Визвольної війни 1648—1654 рр., приятель і сподвижник Б. Хмельницького.

144

Мати султана.

145

Очевидно, йдеться про німецького імператора Фердинанда III.

146

Масниця або масляниця у 1651 р. припадала на 13—19 н. ст. (3—9 ст. ст.) лютого. Д. Нечай, отже, міг загинути 16(6) лютого. Це відбулося у містечку Красному на Вінниччині, за іншими даними Нечай загинув 2 березня (20 лютого).

147

Від турецького слова «thabour», табір, бівуак. Від цього слова походить гуситське «таборити» і Табор у Св. Письмі (прим. авт.).

148

В оригіналі гра слів: «butin» — здобич, трофей; «butiner» — брати здобич, збирати мед (прим, перекл.).

149

Йдеться про Мартина Небабу (р. н. невід. — п. 6. VII. 1651) — чернігівський полковник, один з видатних українських військових діячів Визвольної війни 1648—1654 рр. Загинув під м. Лоєвом.

150

Старовинна французька монета. П. Меріме, очевидно, має на увазі срібне екю, яке почали карбувати 1641 р., що дорівнювало 25,98 г.

151

У знайденій поляками під Берестечком шкатулці Хмельницького було лише 30 тисяч червінців (прим. авт).

152

Козаки справді кажуть «слобода» замість «свобода». Це поетичне пояснення я запозичую у добродія Костомарова, хоча вважаю його сумнівним (прим. авт).

153

Очевидно, йдеться про події 1812 р.

154

Бессарабське місто, під яким 1614 р. польське військо здобуло блискучу перемогу над турками (прим. авт).

155

Забороняю! (Лат.)

156

Урочище поблизу теперішнього села Четвертинівка Тростянецького р-ну Вінницької обл.

157

Село Ладижин Тростянецького р-ну Вінницької обл.

158

Вар, римський полководець, який 9 р. н. е. зазнав нищівної поразки у битві з херусками, племенем стародавніх германців, очолюваних Армінієм. Загинув разом із своїми трьома легіонами у влаштованій йому пастці.

159

Тепер с. Охматів Жашківського р-ну Черкаської обл.

160

Дослівно і т. д., і т. п. (лат.).

161

Тетеря Павло Іванович (Моржковський) — полковий писар, з 1653 р. — переяславський полковник, у 1663—1665 рр. — гетьман Правобережної України.

162

«Постійне і благородне місто» (лат.).

163

Б. Хмельницький помер 6 серпня 1657 р. за ст. ст., що відповідає 16, а не 15 серпня 1657 р. за новим стилем.