Печера ідей

1

Гуморальна теорія, яка панувала в медичній науці Стародавньої Греції, стверджувала, що здоров’я і характер людини залежать від надлишку або нестачі котрогось із чотирьох гуморів (тілесних рідин): чорної жовчі, жовтої жовчі, флегми і крові. Ці рідини поділялися за парами властивостей: теплий — холодний, вологий — сухий. Теплими вважалися кров і жовта жовч.

2

Йдеться про Раду П’ятисот або Буле, вищий орган виконавчої влади та державного контролю у Стародавніх Афінах.

3

Ефеб — у Стародавній Греції юнак, який досяг повноліття (у афінян — з 18-річного віку). Ефеби становили особливий суспільний клас учнівської молоді.

4

Доричний ордер — один із трьох ордерів давньогрецької архітектури. Найбільшого розквіту досяг у VI–V ст. до н. е. Для доричного ордера характерна строгість і лаконічність форм, за що його також називали «чоловічим» на противагу «жіночому» іонічному.

5

Обол — давньогрецька монета вартістю 1/6 драхми.

6

Давньогрецьке ім’я Геракл у римлян перетворилося в Геркулес (Hercules), від якого походить, зокрема, і французьке ім’я Hercule — Еркюль.

7

Агора — у давньогрецьких містах-державах — базарний майдан і місце для народних зборів, осередок суспільного життя.

8

Пеплос — давньогрецький верхній жіночий одяг з легкої тканини з багатьма складками й без рукавів. Одягали пеплос поверх туніки або на голе тіло, лишаючи один бік відкритим.

9

Кіріос — у Стародавній Греції — голова дому, відповідальний за дружину, дітей та незаміжніх родичок. Пізніше це слово стало вживатися у значенні «пан», «володар», «господь».

10

Гінекей — жіноча половина будинку у Стародавній Греції.

11

Стентор — згідно з давньогрецькими міфами, воїн, герой Троянської війни. Мав дуже гучний голос.

12

Лекіф — давньогрецька посудина з вузькою шийкою і маленькою ніжкою. Зазвичай у лекіфах зберігали оливкову олію або мазі. У V ст. до н. е. їх також використовували як поховальний дар.

13

Амфітріон — герой давньогрецької міфології, чоловік Алкмени, яка за його відсутності розділила ложе із Зевсом і зачала Геракла. Його ім’я використовується як синонім гостинного господаря. Щоправда, такого значення воно набрало значно пізніше, завдяки Мольєровому трактуванню образу Амфітріона в однойменній п’єсі.

14

Дем — територіальний округ у Стародавній Аттиці.

15

Панафінейська дорога — шлях із північного схилу Афін до житлових кварталів, яким проходила святкова процесія під час Панафінеїв — урочистостей на честь богині Афіни, головного свята Стародавніх Афін.

16

Дипілон (з давньогр. — «подвійні ворота») — брама в північно-західній частині Афін, від якої починався Священний шлях до Елевсіна. Мала вигляд коридору з двома воротами між зовнішніми і внутрішніми мурами.

17

Священний шлях — давня дорога з Афін до Елевсіна, якою проходила священна процесія під час щорічних Великих Елевсінських містерій — таємничих обрядів на честь богинь родючості Деметри та Персефони.

18

Керамік (також Дипілонський некрополь) — район у Стародавніх Афінах, розділений на дві частини Дипілонською брамою. Внутрішній Керамік був кварталом гончарів (звідси й походить слово «кераміка»), а зовнішній — міським кладовищем.

19

Кратер — давньогрецька посудина для змішування вина з водою.

20

Платон заснував школу у священному гаї, де за переказами була могила давньогрецького героя Академа. Гай і місцевість на честь героя називали Академією, і ця назва поширилася на школу.

21

Гімнасій — виховно-освітня установа у Стародавній Греції, де значна увага приділялася фізичній підготовці. Назва походить від давньогрецького слова «голий» через те, що вправи зазвичай виконували оголеними.

22

Саман — невипалена цегла із суміші глини, соломи та піску.

23

Метеки — у Стародавній Греції так називали чужинців, що оселилися в полісі. Метеками також ставали звільнені раби. Афінські метеки не мали політичних прав, не могли вступати у шлюб з афінськими громадянами й володіти нерухомістю.

24

Іпподам Мілетський (498 до н. е. — 408 до н. е.) — давньогрецький архітектор, метеоролог і філософ. Розробив прямокутну систему містобудування, що дістала назву «іпподамова».

25

Астином — посадова особа в містах Стародавньої Греції, що стежила за порядком у портах, на вулицях, санітарним станом міста, прибиранням сміття, підтримкою в належному стані каналізації, водопостачання тощо. У Афінах було від п’яти до десяти астиномів.

26

Бромій (з давньогр. — «гучний») — один з епітетів Діоніса, бога вина.

Пеан — хвалебна пісня, гімн.

Кіприда — один з епітетів Афродити, богині кохання.

27

Довгі мури — фортифікаційні споруди, які захищали дорогу, що поєднувала Афіни з портом Піреєм.

28

Лінкей — персонаж давньогрецької міфології, аргонавт, що мав надзвичайно гострий зір.

29

Битва біля Аргінуських островів (406 р. до н. е.) — морська битва Пелопоннеської війни, у якій афінський флот здобув останню перемогу над спартанським. Утім, попри перемогу, шістьох стратегів усунули з посад, звинуватили в ненаданні допомоги воїнам, що гинули під час битви, і засудили до страти.

30

Епонім — божество, видатна людина або герой, на честь якого одержав своє ім’я той чи той об’єкт. Монумент Епонімів у Афінах містив статуї десяти легендарних героїв, що представляли десять громад Стародавніх Афін. Монумент відігравав роль офіційної дошки оголошень.

31

Архонт — посадовець найвищого рангу в багатьох містах-державах Стародавньої Греції. У Афінах архонтів обирали відтоді, як в XI ст. до н. е. була скасована царська влада, — спочатку пожиттєво, потім на 10 років, згодом лише на рік. Спершу архонтів було троє: архонт-епонім, що мав виконавчу владу, архонт-басилевс, до обов’язків якого належали організація релігійних обрядів та головування на судових процесах у справах про вбивства, і архонт-полемарх, що мав військову владу. З VI ст. до н. е. додалися ще шість архонтів-фесмофетів із судовими повноваженнями.

32

Стоя — довга галерея-портик, зазвичай з одним-двома рядами колон і зі стіною по одній з довгих сторін. Стоя Пойкіле (з гр. — «Строката стоя») — одна з найвідоміших будівель Стародавніх Афін, розміщувалася на північному боці агори й була відома своїм стінним розписом. Зі словом «стоя» пов’язаний термін «стоїцизм»: у Стої Пойкіле виступав засновник вчення Зенон Кітіонський.

33

Колонос — дем у Стародавніх Афінах.

34

Пайдотриб — учитель гімнастики у Стародавній Греції.

35

Педагогом у Стародавній Греції називали раба, якому в афінських родинах доручали піклуватися за хлопчиками. Педагог мав охороняти свого підопічного, вчити азам грамоти, супроводжувати в школі.

36

Апотропеїчна магія — ритуал, призначений для оберігання від зла, наприклад постукування тричі по дереву, носіння певного амулета.

37

Притан — найвища або одна з найвищих посадових осіб у давньогрецьких містах-полісах. У Стародавніх Афінах часів, описаних у творі, притан — це член Ради П’ятисот. Оскільки вся Рада через свою чисельність не могла засідати постійно, поточними справами керували 50 її членів, які чергувалися впродовж року. Саме такі чергові члени Ради називалися пританами.

38

Елевсінські містерії — обряди під час хліборобських свят на честь богині родючості Деметри. Згодом набули таємничого, містичного характеру й зазнали впливу культу Діоніса. До участі у святкуванні елевсінських містерій допускалися тільки обрані.

39

У Стародавніх Афінах було кілька державних діячів на ім’я Алківіад. Імовірно, йдеться про найвідомішого з них, полководця часів Пелопоннеської війни, що перейшов на бік Спарти, а пізніше втік до Персії. Мав вродливу зовнішність, однак був відомий своєю розбещеністю і купою любовних зв’язків із гетерами й коханцями.

40

Фесмофорїї — велике давньогрецьке свято на честь Деметри й частково Персефони, яке влаштовували вільнонароджені жінки наприкінці жовтня у багатьох містах Стародавньої Греції.

41

Епіклера — у Стародавній Греції — єдина донька-спадкоємиця.

42

Афіна Ніка Аптерос — Афіна Переможниця Безкрила, її культ виник унаслідок злиття культу Афіни й крилатої богині перемоги Ніки. У храмі Ніки Аптерос на Акрополі містилася скульптура Афіни (за іншими даними — Ніки) без крил. Давньогрецький історик та географ Павсаній переказує легенду, буцімто афіняни позбавили богиню крил, щоб Перемога ніколи не залишала місто.

43

Святилище стояло на південному заході Акрополя й мало назву Бравронейон. Артеміда Бравронська вважалася заступницею породіль, і її головний храм був у Бравроні, демі на східному узбережжі Аттики.

44

Колосальна бронзова статуя давньогрецького скульптора Фідія, присвячена богині Афіні Промахос — Афіні Войовниці.

45

Ерехтейон — одне з найдавніших і найвагоміших святилищ Афін. За легендою зведений на місці суперечки між Афіною та Посейдоном-Ерехтеєм за право володіти Аттикою.

46

Толос — громадська будівля, де збиралися притани.

Геліея — суд присяжних.

Тесейон — храм Гефеста, що деякий час носив назву на честь афінського героя Тесея, бо вважалося, що там поховані його мощі.

47

Ліцей або Лікей — храм, присвячений Аполлону Лікейському, що використовувався для філософських дебатів; згодом Арістотель заснував там навчальний заклад.

48

Петея — давньогрецька гра, дещо схожа на шашки.

49

У давньогрецькій трагедії корифей — це керівник хору, що промовляв від його імені.

50

Стихоміфія — форма діалогу в драмі, що характеризується швидким обміном репліками.

51

Кимвали — давньогрецький ударний музичний інструмент, дві порожні металеві (переважно мідні) півкулі, що, вдаряючись одна об одну, голосно дзвеніли.

52

Стасим — у давньогрецькому театрі — хорова пісня, яка виконувалася між епізодами вистави й виражала співчуття хору до головного героя п’єси.

53

Військо, яке Афіни надіслали до Сицилії в 415 році до н. е., щоб захопити Сиракузи, зазнало жахливої поразки. Утративши весь флот, майже всі афіняни загинули або опинилися в полоні й були відправлені до каменярень.

54

Бріарей — один із сторуких велетнів, що, згідно з Гомером, допомагав Зевсові у боротьбі проти титанів. За деякими іншими джерелами, бився на боці титанів.

55

Кадуцей — у греків та римлян жезл оповісників волі богів, атрибут Гермеса.

Петас — дорожний капелюх із широкими крисами.

56

Андрогін — людина, що має зовнішні ознаки обох статей.

57

Ідеться про комедію Арістофана «Хмари», у якій автор розкритикував «туманні» теорії нових філософських поглядів.

58

Гіматій — верхній одяг стародавніх греків у вигляді прямокутного шматка вовняної тканини. Завдяки простій формі був універсальним вбранням, найчастіше його носили, накидаючи на плечі на зразок шалі, або як плащ, скріплюючи два кінці застібкою.

59

Симпосій — ритуалізований бенкет у Стародавній Греції.

60

Посилання на Платонове твердження, що бог, створюючи тих, хто здатний правити, при народженні домішав їм золота, і тому вони найздібніші, їхнім помічникам — срібла, рільникам і різним ремісникам — заліза й міді (Платон. Держава. Книга третя, розділ XXI).

61

Фіви часом називали Кадмовим містом на честь його легендарного засновника героя Кадма.

62

Даймонами давні греки називали божеств-посередників між вищими богами й людьми. Згодом слово набуло вигляду «демон» і стало вживатися на позначення тільки лихих духів. Як філософське поняття, що трапляється насамперед у Сократа і Платона, даймон означає внутрішній голос, дух-покровитель, який допомагає знайти раціональне рішення.

63

Сикофант — обвинувач або донощик у Стародавній Греції.

64

Барафрон (Баратрон) — місцевість у західній околиці Афін, де було глибоке провалля. Туди кидали живцем засуджених на смерть злочинців, пізніше — тіла страчених.

65

Пнікс — невисокий кам’янистий пагорб у центрі Афін, неподалік західного схилу Акрополя. На ньому проводилися народні збори всіх громадян Стародавніх Афін, еклесії.

66

Рапсод — виконавець епічних пісень у Стародавній Греції.

67

Напій на основі подрібненого смаженого ячменю, який вживали учасники Елевсінських містерій, називався «кікеон»

(κυκεών)

(κύων)

68

Лікайон (також Лікеон, у перекл. з давньогр. «вовча гора») — назва гори в Аркадії, у центральній частині півострова Пелопоннес. На горі, у святилищі Зевса Лікейського, за переказами відбувалися людські жертвоприносини. У Платоновій «Державі», зокрема, згадано легенду, згідно з якою той, хто куштував м’ясо жертви, перетворювався на вовка.