Письма 1836-1841 годов

БОГДАНУ ЗАЛЕССКОМУ <Вторая половина февраля 1837. Париж.>

Дуже — дуже було жалко, що не застав пана земляка дома. Чував, що на пана щось напало — не то сояшныца, не то завiйныця (хай iй прыснытся лысый дидько), та тепер, спасибо богови, кажут начей-то пан зовсим здоров. Дай же боже, щоб на довго, на славу усiй козацкiй земли давав бы чернецького хлиба усякiй болизни и злыдням. Та й нас бы не забував, пысульки в Рым слав. Добре б було, колы б и сам туды колы-небудь прымандрував. Дуже, дуже блызькый земляк, а по серцю ще блыжчый, чим по земли.

Мыкола Гоголь.