Аквіла — головне місто провінції Абруцціо-Ультерноре (Центральна Італія). Розташоване на річці Атерно.
Аламанні, Луїджі — флорентійський поет і письменник, який наслідував у своїй поемі Coltivazione «Георгікам» Вергілія. Інший носій того ж імені, його кузен, був учасником змови проти Медічі, у 1522 р. його стратили.
Альфонсо V (1383–1458) — король Неаполю і Сицилії, син Фердинанда I, короля Арагона, який успадкував престол під іменем Альфонс V. Король Неаполітанський з 1442 р., після довгої боротьби з Рене Анжуйським.
Араслей — полководець Митридата VI, який бився в Греції проти Сулли в 87 р. н. е.
Барлетта — місто у Південній Італії, в провінції Барія, розташованій на березі Адріатичного моря. Облога Барлетти у 1502 р. знаменита барвистими епізодами, між іншим, турніром 13 італійських лицарів проти 13 французів, описаним у відомому романі Массімо д’Адзелліо «Етторе Ф’єрамоска».
Брешія — місто в Ломбардії, адміністративний центр однойменної провінції.
Буонделъмонти, Занобі — флорентійський політик, друг Макіавеллі, який присвятив йому Discorsi разом з Козіміно Ручеллаї. Незмінний учасник співбесід в Orti Oricellarii. Учасник змови 1522 року проти Медічі і один з діячів перевороту 1527 р., який вдруге вигнав їх з Флоренції.
Віченца — місто Північної Італії на шляху між Міланом і Венецією. Належало венеціанцям з 1404 р.
Гай Клавдій Нерон — римський полководець, консул 207 р. до н. е., головний винуватець поразки Гасдрубала на Метаврі, описаного Лівієм у XXVII книзі його «Історії».
Гай Сульпіцій Петик — римський полководець, який п’ять разів був консулом. У 358 р. до н. е. бився проти галлів (Лівій, VII).
Делла Палла, Баттиста — друг Козіміно Ручеллаї й учасник змови 1522 р., після якої йому довелося тікати з Флоренції. Згодом був замішаний у подіях 1527–1530 рр., а після падіння Флоренції і остаточного перемоги Медічі був поміщений у в’язницю в Пізі і там отруєний. Близький друг Мікеланджело.
Джованна II — королева Неаполітанська (1371–1435). Дочка Карла III, герцога Дураццо, і сестра венгерського короля Владислава. Вона послідовно оголошувала своїми спадкоємцями Альфонса V Арагонського і Рене Анжуйського, графа Прованського. Її розпорядження про престолонаслідування відкрили гострий період франко-іспанської боротьби за Неаполь.
Йосип Флавій (37 — після 100) — римський історик I ст. н. е. Зрадив повсталим і здався римлянам під час Йудейської Війни проти Риму. Автор написаних політично проримських книг «Йудейська війна», «Йудейські старожитності» та ін.
Карманьола, Франческо (1390–1432) — кондотьєр, служив герцогу Міланському Філіппо Марії Вісконті, а потім його ворогам венеціанцям. Макіавеллі говорить тут про перемогу Карманьйоли при Арбедо 30 червня 1422 р. У 1432 р. Карманьйола страчений венеціанцями за підозрою у зраді.
Квінт Лутацій Катулл — римський консул в 102 р. до н. е.
Квінт Мінуцій Руф — римський полководець, керувавший в 197 р. н. е. над військами проти лігурійців (Ливий, XXXII).
Колонна, Фабріціо — італійський полководець. Служив французькому королю Карлу VIII, королю Неаполітанському Федеріго, Фердинанду Католику, який звів його у 1507 р. в звання великого конетабля, і, нарешті, папи Юлія II. Учасник битви при Равенні, під час якої був узятий в полон герцогом Фермерським Альфонсо д’Есте. Помер у 1520 р. в Arte deila guerra. Фабріціо Колона виступає як проповідник і захисник теорій самого Макіавеллі.
Кордова й Агіляр, Гонсало Фернандес де (1443–1515) — знаменитий полководець Фердинанда Католика, так званий «Великий капітан», який затвердив панування Іспанії в Неаполі.
Коньякська ліга — названа іменем старовинного французького міста Коньяка, була в 1526 р. укладена проти імператора Карла V Францією, Англією, Венецією і Міланом.
Ксантипп — начальник карфагенських найманців. За описом Полібія (1, 34), переважну роль у поразці Регула грала карфагенська кіннота.
Луцій Емілій Павло — консул в 182 і 168 рр. до н. е. — переможець македонського царя Персея у битві при Підні.
Марк Аттилій Регул — консул в 267 і 256 рр. до н. е.
Марк Ацилій Глабріон — римський полководець, який бився в 191 р. до н. е. проти Антіоха Великого, царя Сирії (Лівій, XXXVI).
Медічі, Лоренцо (1492–1519) — небіж папи Льва X, герцог Урбінський. Після реставрації в 1512 р. керував за дорученням папи Флоренцією.
Монтоне, Браччо да (1368–1424) — відомий кондотьєр XV р., родом з Перуджі. Вічний суперник Сфорца. Воював паралельно зі Сфорца в неаполітанських експедиціях, служив папі Іоанну XXIII. У 1416 р. — володар Перуджі, в 1417 р. — захисник обложеного Риму проти Сфорца, в 1423 р. — великий конетабль Неаполя. Воював на стороні Альфонса Арагонського, якого Джованна II позбавила неаполітанської спадщини, знищивши його усиновлення актом 1 червня 1423 р. Смертельно поранений під стінами Аквіли 3 червня 1424 р.
Д’Обіньї, Роберт Стюарт — полководець Карла VIII і Людовіка XII. Після походу Карла VIII привів у Францію залишки французьких військ. При Людовіку XII бився в Мілані і Неаполі. У 1513 р. — маршал Франції. Помер в 1544 р.
Публій Вентідій Басс — римський полководець, воювавший за дорученням Антонія проти парфян в 39 р. до н. е.
Персей (212–166 до н. е.) — останній цар Македонії.
Публій Корнелій Сципіон — батько Сципіона Африканского, консул в 218 р. до н. е., розбитий Ганнібалом при Тічино, загинув в боях проти карфагенян в Іспанії. Та сама доля спіткала і його брата, Гнея Корнелія Сципіона, який командував після нього розбитими римськими військами. Загибель Сципіонів відноситься, ймовірно, до 211 р. до н. е. (Лівій, XXIV).
Равенна — місто в Північній Італії, біля якого 11 квітня 1512 р. розігрався відомий бій між французами і об’єднаними папськими та іспанськими військами. Перемога французів залишилася безплідною внаслідок загибелі в бою французького головнокомандувача Гастона де Фуа, герцога Немурського, і виступи проти них швейцарців.
Ручеллаї, Бернардо (1449–1514) — дід Козіміно, відомий флорентійський діяч, родич Лоренцо Медічі і після смерті його головний покровитель Флорентійської академії. Творець знаменитих садів, в яких і відбувається дія даного твору Макіавеллі.
Ручеллаї, Бернардо (1495–1520), прийняв ім’я свого батька Козімо і прозваний Козіміно, — рано померлий флорентійський меценат і любитель літератури, друг Макіавеллі. Макіавеллі присвятив йому свої «Discorsi». Власник знаменитих садів Ручеллаї (Orti Oricellarii), центру філософських і літературних бесід флорентійської молоді. Однак сади Ручеллаї зіграли у Флоренції роль не тільки літературного і філософського салону, але і політичної організації. У 1512 році тут готувалася змова проти республіканського уряду Содеріні. У 1522 р., вже після смерті Козіміно, тут же зав’язувалися перші нитки змови проти Медічі.
Сервій Туллій — за традицією шостий римський цар (578–534 до н. е.). Макіавеллі, строго слідуючи за Лівієм, природно, приписує йому так звану сервіанську реформу, яка встановила поділ народу на класи і поклала основу давньоримському військовому ладу. Не маючи ніякої можливості вдаватися тут до аналізу цієї проблеми, зазначимо лише, що сучасні дослідження відносять виникнення сервіанського ладу ні до VI, а до III–II ст. до н. е.
Строцці, Лоренцо — флорентійський політичний діяч і письменник, автор біографій видатних діячів роду Строцці. Близький друг Макіавеллі, який представив при дворі Медічі автора Discorsi, звільненого з усіх посад після медічійської реставрації 1512 р. Рід Строцці брав активну участь у політичному житті Флоренції з кінця XIII ст., але особливо гучну популярність здобув у кінці XIV — початку XV ст. Строцці були традиційними супротивниками Медічі, їх вигнали з поверненням Козімо Медічі в 1434 р. У подальшому їхня лінія поведінки змінюється. В особі самого Лоренцо і його брата, знаменитого флорентійського діяча Філіппо Строцці Молодшого (1488–1538), одруженого на Клариче Медічі, здійснюється зближення двох будинків, але двоїста політика Філіппо приводить його від дружби з герцогом Алессандро Медічі (1510–1537) до участі в антимедічійському перевороті 1527 року, а потім до збройної боротьби проти наступника Алессандро, Козімо I, яка завершилася для Строцці полоном і смертю у в’язниці.
Строцці, Філіппо (1426–1491) — так званий Філіппе Строцці Старший, один з найбагатших пополанів Флоренції. Почав будівництво знаменитого Палаццо Строцці.
Сфорца, Катарина — вдова тирана Форлі Джироламо Риаріо, вбитого змовниками в 1488 р., прославилася дворазовим захистом фортеці Форлі: вперше — від вбивць свого чоловіка в 1488 р. і вдруге — проти Цезаря Борджа в 1499 р. Пізніше вийшла заміж за Джованні Медічі (майбутній папа Лев X). Їх сином був знаменитий кондотьєр Джованні делле Банді Нере Медічі.
Сфорца, Муціо Аттендоло (1369–1424) — славнозвісний кондотьєр XV ст., родоначальник династії, який походив, очевидно, з селян Романії. Почав свою кар’єру близько 1409 року під час неаполітанських воєн пап. Головнокомандувач військами королеви Неаполітанської, Джованні II, запроторений до в’язниці її чоловіком Жаком Бурбоном і знову звільнений королевою, він стає у 1417 р. великим конетаблем Неаполя. У 1420 переходить на службу до папи Мартіна V і воює вже проти Неаполя. Потонув при переправі через річку Пескару.
Сфорца, Франческо (1401–1466) — знаменитий кондотьєр, з 1450 р. герцог Міланський, син Муціо Аттендоло. Під час воєн Флоренції з герцогом Міланським, Філіппо Марією Вісконті, Сфорца служив флорентійцям, але вів вельми обережну політику по відношенню до Вісконті, який намагався перетягнути його на свій бік перспективою шлюбу зі своєю дочкою, Бьянкою Вісконті. Шлюб відбувся в 1441 р. Макіавеллі має на увазі поведінку Сфорца після смерті герцога Філіппо Вісконті, коли Мілан оголосив себе республікою і покликав Сфорца як республіканського полководця. Розбивши венеційські війська, які загрожували Мілану, Сфорца несподівано повернув проти Мілана, обложив місто і змусив голодом його здати. Безвихідь становища змусила міланців визнати його герцогом. Основи зовнішньої політики Сфорца — союз із Флоренцією й орієнтація на Францію.
Тигран Великий — цар Вірменський (121-56 до н. е.).
Tum Дидий — римський полководець, консул у 98 р. до н. е.
Торшона — місто в Ломбардії (Північна Італія), в провінції Алессандрія.
Турма — основна римська кавалерійська одиниця, аналогічна до ескадрону (Полібій, VI, 25).
Фердинанд Католик (1452–1516) — король Кастилії, Арагона, Сицилії і Неаполя. Царював з 1479 р.
Чериньйола — місто Південної Італії в провінції Фоджа. 28 квітня 1503 р. Тут відбулась битва між іспанцями під командуванням Гонсало де Кордови і французькою армією герцога Немурського, яка закінчилась повною поразкою французів.