Доля рішила, щоби на пишних полях Украіни розігрався бій двох центрів світового капітала: капітала німецького, капітала англійського.
Доля рішила, щоби на пишних полях Украіни розігрався рішучий бій між капіталом і трудом. Доля рішила, щоби на пишних полях України розігрався бій націй пануючих з націями пригнічених.
На наших полях молодий німецький капітал надумав відвоювати право на розвиток. На наших полях англійський капітал боронить своє право дужого.
Велика революція народів Росії бореться на наших полях за визволення труду від гніту капітала. На наших полях іде боротьба за самовизначення народів. Той хто вийде переможцем із цієї надзвичайної боротьби, яку тільки знала історія, той буде переможцем світа, той переведе свої ідеали в життя.
Інтелігенція Украіни! Інтелігенція українська, руська, єврейська, польська та інтелігенція инших націй живущих на Вкраіні, задай собі питання: Чи гідна ти того великого завдання, яке поклала на тебе доля, бо більшій части остаточна перемога в боротьбі, яка провадиться на твоіх очах, залежить від того, яке становище займеш ти в світовій війні.
Положивши руку на серце, скажи: Чи не керуєшся ти своій діяльности замість здорового і холодного розуму голосом серця. Платонічноі любові для народу мало, йому потрібні жертви, необхідні подвиги.
З боку інтелігенціі живущоі на Украіні подвигів не було, а як і були які одиночні випадки, так це виняток. Хіба не інтелігенція показала себе капризною дитиною, кинувши на волю долі розбурхану народну стихію. Оставлені самі собі революційні маси змели і стерли в своїй бурній лавині дуже багацько цінного і потрібного, що потрібно було схоронить.
Скажіть, скільки з вас після цього безнадійно опустили руки? А скільки з вас зненавиділо цей нарід, котрий вас виховав і виучив? Цілі і хід боротьби владно вимагає виплати боргів народу.
I. Ми воюєм за те, що і зразу воювали — за право українського народу — порядкувати на своїй землі, за народну владу.
II. Йде весна. Готуйтесь! Будемо випроводжати непроханих гостей. Рушниці мусять бути почищені і змазані.
III. Не підіймайте самі дрібних повстань. Організовуйтеся і чекайте наказу. Наказ буде даний скоро Головним Отаманом Петлюрою.
IV. Підчас повстання ні один ворог не повинен утікати з України. Вся зброя однята у ворогів мусить бути в руках Українського народу.
V. Не вірте, що українського війська немає, що нібито Головний Отаман Петлюра пристав до ворогів Українського Народну. Брехня і провокація! Зброя не буде положена, поки хоч один ворог буде на шиї українського селянина.
VI. Міняйте хліб тільки на сукно, мануфактуру, сіль, цукор. Не беріть совітських грошей, за які нічого не купите тому, що вони скасовані Правительством Української Народньої Республіки.
VII. Земля тому, хто на ній працює. Геть дармоїдів! За хліб, який здобуваєте працею, вимагайте від ваших ворогів товари, а не паперові гроші.
VIII. Ні з Добровольцями, ні з Комуністами, ні з Поляками не помиримося до того часу, поки вони не визнають нашого права на вільне життя.
IX. Всі держави світу визнали Самостійну Україну, тільки Росіяне — добровольці та комуністи проти нас.
X. Засівайте землі.Хліб збере той, хто засіє.
ЧІ. Вся влада мусить бути в руках українського трудового люду. Геть від влади чужинців, спекулянтів і жуликів! Україною юудуть правити люди, яких вибере народ.
З наказу Головного Отамана й Правительства Української Народньої Республіки повідомляю.
Заступник Командуючого військом Укр. Нар. Республіки Отаман Юрко Тютюнник.
Український козаче! Помятай, що ти є воїн Українського Народу і оборонець Самостійної Української Народньоі Республіки.
Пишайся і за честь май, козаче, що ти служиш Українській Арміі: добра слава та чисте імя родноі Арміі повинні для тебе бути найвищі над усе.
ОТО-Ж, МІЙ КОЗАЧЕ ПАМЯТАЙ, ВИВЧИ НА ПАМ'ЯТЬ, НАВЧИ НЕГРАМОТНОГО І ПЕРЕКАЗУЙ УСІМ СЛІДУЮЧИ ЗАПОВІДІ, ПО ЯКИМ ТИ ПОВИНЕН ЖИТИ І СЛУЖИТИ В АРМІІ: ОТО-Ж МІЙ КОЗАЧЕ,-
1. ЗАПОВІДЬ | Люби свій рідний край – САМОСТІЙНУ УКРАЇНСЬКУ НАРОДНЮ РЕСПУБЛІКУ |
2. ЗАПОВІДЬ | Борони іі од лихих ворогів усіма силами до останньої хвилини твого життя |
3. ЗАПОВІДЬ | Чесно і совісно виконуй накази твоїх начальників та старшин – цим ти зробиш Українську Армію могутньою та непереможною |
4. ЗАПОВІДЬ | Коли якогось наказу не зрозумів, то розпитай старшого, щоб тобі пояснив |
5. ЗАПОВІДЬ | Шануй свою старшину. Бо вона тебе до ума-розуму доводить |
6. ЗАПОВІДЬ | Пам’ятай, що козак козакові мусить бути рідним братом; виручай товариша у бою; не ховайся за спину другого; не одставай од другого і ділись останнім шматком хліба |
7. ЗАПОВІДЬ | Бережи скарбове майно, бо воно є народнє і придбане тяжкою працею народу |
8. ЗАПОВІДЬ | Не терпи серед себе насильників, грабіжників і злодії, бо паршива вівця всю отару псує |
9. ЗАПОВІДЬ | Стався добре до населення, серед якого ти перебуваєш: не грабуй, не ґвалтуй, і самочинно не реквізуй |
10. ЗАПОВІДЬ | Будь охайним, не заводь бруду, - пильнуй, щоб на тобі і біля тебе все було чисто – не матимеш нужи |
11. ЗАПОВІДЬ | Не пияч, не волочись, а як маєш вільний час, - прочитай книжку або газету: ума-розуму наберешся |
12. ЗАПОВІДЬ | Бережись шпіонив і тримай язик за зубами, бо ворог не спить і всюди підслухує |
13. ЗАПОВІДЬ | Пильно дивись за провокаторами та дезертирами, а піймаєш якого же веди до старшого: там розсудять і раду з ними дадуть |
14. ЗАПОВІДЬ | Виконуй і живи по цім заповідям. Тоді наша Армія буде сильна, тоді лад і порядок буде на нашій землі, тоді ми будемо мати САМОСТІЙНУ УКРАЇНСЬКУ НАРОДНЮ РЕСПУБЛІКУ, яка дасть тобі і твоїм батькам і землю і волю. |
Головний Отаман ПЕТЛЮРА
ГЕНЕРАЛ-ПОРУЧНИК
М. ОМЕЛЬЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО провадив Армію У.Н.Р. в запіллю ворога з 6. грудня 1919 р. по 6. травня 1920 р.
Один із найяскравіших епізодів Першого Зимового поході — переможний бій на Херсонщині за Вознесенськ, який, по суті, вирішив долю Української армії. Без набоїв, самими шаблями і багнетами козаки штурмом взяли місто, знищивши 648 комуністів, втративши при цьому лише двох вояків. Були захоплені величезні військові трофеї: 2 мільйони рушничних і 32 тисячі гарматних набоїв, 5 тисяч рушниць, 48 кулеметів, 40 гармат, 4 ешелони різноманітного військового майна, 4 тисячі фір більшовицького обозу. Командувач Дієвою Армією генерал-хорунжий М. Омелянович у наказі ч. 13 відзначив: «Величезна військова здобич є нагородою муштрованому козацтву за свою славну побіду… Хай день цей буде нагородою нашому козацтву за довгий, тяжкий і славний похід».
Орден (Лицарів) Залізного Хреста Армії УНР (другий випуск)
Генерал-хорунжий М. Омелянович-Павленко
Начальна команда УГА (1919 — 1920). У центрі сидить генерал хорунжий М. Омелянович-Павленко
Третій Український військовий з'їзд у Києві, жовтень 1917 р. В центрі С. Петлюра, М. Грушевський. Праворуч представники французької, бельгійської та румунської військових місій
Перший Генеральний Секретаріат Української Центральної Ради. 1917 р.
Михайло Грушевський Голова Центральної Ради
Гетьман Павло Скоропадський
С.Петлюра. Генеральний секретар військових справ УЦР; Голова Директорії УНР, Головний Отаман УНР.
В. Винниченко. Перший голова Генерального Секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ УЦР; Голова Директорії УНР.
П. Христю. Член УЦР, за Директорії — товариш міністра внутрішніх справ.
М. Ткаченко. Член УЦР, міністр внутрішніх справ УНР.
Микола Міхновський, Ідеолог самостійної України, організатор перших полків Українського війська — імені Богдана Хмельницького та імені Павла Полуботка
Іван Полтавець-Остряниця (справа), Наказний отаман Вільного козацтва у 1917–1918 рр.
Парад війська УНР у Києві 19 грудня 1918 року
Почесна чета Січових Стрільців на двірці у Фастові під час приїзду Головного Отамана
Старшини пішої розвідки 1-го полку Січових стрільців
Зустріч Голови Директорії С. Петлюри на пероні Фастівського вокзалу після вигнання більшовиків 29 серпня 1919 р.
На фото зліва направо командири 1 Гайдамацького Куреня ім. Кармелюка командир ІІ сотні підполковник Володимир Рибчинко, командир куреня полковник Ігор Троїцький, командир І сотні сотник Павло Горячий Умань зима-весня 1919 р
Залога панцирного потягу «Січовий Стрілець». Київ, грудень 1918 р.
Приїзд Петлюри до Кам'янця-Подільського після зайняття міста
А. Гулий-Гуленко. Генерал- хорунжий Армії УНР
Петро Дяченко, командир полку Чорних Запорожців
Полковник Дяченко — старший командир полку чорношличників, полковник Василів, генерал Омелянович- Павленко, генерал Базільський. Табір Пікуличі, Перемишль, Оригінальна записка від 26.11.1920 р. зберігається у фондах Державного історичного архіву у Львові
Ю. Тютюнник. Портрет роботи Петра Холодного
Ю. Тютюнник у молоді роки
Ю. Тютюнник. Останнє фото. З архівів СБУ.