ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

В гарматнім диму розкотилися луни,

І вихор степами гуди.

Підмийся як сокіл, кружляє

Тютюнник — Тютюнник на Київ іде.

Напоїмо коні із синього Дону,

Самі нап'ємося з Дніпра.

У Києві ворог від жаху холоне,

Героїв чекає сестра.

Тримайтесь, герої! За нас святий Юрій

У тяжкім нерівнім бою!

Послав нас до бою, гей, Симон Петлюра

Боротись за матір свою.

В нерівнім бою одгриміли гармати,

Підкови в степам прогули.

Героїв походу оплакала мати,

Що, як грізний вихор, пройшли.

Гей, прийде пора і година розплати

На ворога нагло впаде, —

З мільйонами встане і в Київ карати

Тютюнник з Сибіру прийде.

«Пісня про Тютюнника» була написана Іваном Багряним 1946 року на прохання керівника капели бандуристів Григорія Кутастого. Річ у тім, що Іван Багряний у своїх виступах, у публіцистичних творах завжди демонстрував свою особливу прихильність до Юрка Тютюнника.

У листі Г. Китастого до І. Багряного керівник капели повідомляє, що «Пісня про Юрка Тютюнника» вперше прозвучала 24 липня 1948 р. в таборі для переміщених осіб у Майнц-Кастелі: «Не дивлячись на те, що співали вперше, довелося співати двічі. Для військовиків (учасників Зимового походу) це була така несподіванка, так широ дякували, що ми з тобою перші воскресили такого генія, як Юрко Тютюнник».

Загрузка...