В гарматнім диму розкотилися луни,
І вихор степами гуди.
Підмийся як сокіл, кружляє
Тютюнник — Тютюнник на Київ іде.
Напоїмо коні із синього Дону,
Самі нап'ємося з Дніпра.
У Києві ворог від жаху холоне,
Героїв чекає сестра.
Тримайтесь, герої! За нас святий Юрій
У тяжкім нерівнім бою!
Послав нас до бою, гей, Симон Петлюра
Боротись за матір свою.
В нерівнім бою одгриміли гармати,
Підкови в степам прогули.
Героїв походу оплакала мати,
Що, як грізний вихор, пройшли.
Гей, прийде пора і година розплати
На ворога нагло впаде, —
З мільйонами встане і в Київ карати
Тютюнник з Сибіру прийде.
«Пісня про Тютюнника» була написана Іваном Багряним 1946 року на прохання керівника капели бандуристів Григорія Кутастого. Річ у тім, що Іван Багряний у своїх виступах, у публіцистичних творах завжди демонстрував свою особливу прихильність до Юрка Тютюнника.
У листі Г. Китастого до І. Багряного керівник капели повідомляє, що «Пісня про Юрка Тютюнника» вперше прозвучала 24 липня 1948 р. в таборі для переміщених осіб у Майнц-Кастелі: «Не дивлячись на те, що співали вперше, довелося співати двічі. Для військовиків (учасників Зимового походу) це була така несподіванка, так широ дякували, що ми з тобою перші воскресили такого генія, як Юрко Тютюнник».