Шерлок M&M's

X

Надворі так тепло та гарно! Уже майже вечоріє, і тому Іринці вже прохолодно у спортивних коротких шортиках та футболці. Саньку у джинсах і широкій тенісці, звісно, значно тепліше. Він взагалі зовсім не мерзляк. Та взагалі-то єдиний, кому ну зовсім не прохолодно — це Богданчик. Бабуся із дідусем одягли його у блакитно-жовтий спортивний костюм. А на голівці — біленька кепка. Та найбільше хлопчика прикрашає його щира посмішка на всі… ну, поки що, звісно, не тридцять два, але саме стільки, скільки має бути у такому юному віці. Спати Богданові Олександровичу не хочеться, зате йому дуже подобається їхати на татових плечах. А дитячий візочок нехай транспортує мама, нічого з нею не станеться.

— Поцілуй мене! Будь ласка!

— Навіщо? — Санька дійсно здивувало прохання дружини. Власне кажучи, йому зараз було зовсім не до того, та все ж чоловік відійшов і цьомкнув Ірину в щічку, а Богданчик погладив маму по голові.

«І все-таки вона мене дійсно любить», — подумав Санько. Він просто навіть знати не міг, що з іншого боку дороги попідручки із якоюсь кралею саме йшов Васько. От Іра й не змогла пропустити чудового моменту, аби порадувати друга дитинства: нехай знає, дон жуан доморощений, що у неї в сімейному житті абсолютна ідилія! Тепер їй на душі трохи полегшало, а коли глянула на новеньку свою каблучку, взагалі наче гора з Іринкииних пліч упала! Тим часом Васько опустив очі й густо почервонів. А його супутниця, рудоволоса старшокласниця, подумала, що це свідчить про серйозну закоханість у неї, єдину та неповторну.

— Ну що, козаче, давай-но ти далі поїдеш у своїй кареті? А то татко уже трохи стомився! Я буду тебе везти, синочку, а матусенька хай відпочине і просто прогуляється! Давай?

— Аха! Даай! — хлопченятко охоче погодилося на цю пропозицію. Ірина зраділа цій зміні, адже їй і справді вже набридло везти дитячий візочок. От зараз вона прихилилася до чоловіка, тримається за його руку і ніжно дивиться у очі.

— Усе-таки добре, що я по вас пішов. Взагалі-то це мене наш сусід напоумив, як ти там на нього кажеш, M&M's. Прибіг до мене і заявив: «Мерщій біжи рятувати свою родину, Іра твоя непристойно гарна і молода, ще, не дай Боже, якогось кавалера собі знайде, а на таких емоціях то діло нехитре. І далі пішло-поїхало, вже нічого не повернеш. Тому біжи і рятуй ситуацію по свіжих слідах. Я у молодості мисливством трохи промишляв, тож знаю, що кажу.» Ця промова справила на мене враження. Тож я і вирішив не зволікати. Тим більше, фінанси дозволили тебе трохи порадувати.

— Ну не так вже й трохи, — кокетливо посміхнулася дівчина. Вона вирішила не розповідати про своє «дружнє побачення» із Василем. Навіщо ж тривожити чоловіка? — А ти й справді не прийшов би по нас сьогодні, якби не M&M's?

— Швидше за все, ні. Я думав так: ну хай трохи побуде у батьків, зрозуміє, що зі мною краще, то й сама повернеться. Тим більше, це чудовий момент відпочити із друзями за пляшечкою пива…

— Та я ж тобі не забороняю пити те дурне пиво Пий, скільки влізе, якщо совість дозволяє!

— Ні, це зовсім не те! Коли я питиму його з тобою, почуватимуся мало не злочинцем. Зате із моїми хлопцями — то класний відпочинок! Та все ж найкраще мені з тобою і Богданчиком.

— Отож… Власне кажучи, я теж збиралася відпочити від сімейних стосунків. Ти більше, що батьки мене завше підтримають. Але після того, як зателефонував M&M's, трохи замислилась. Не відразу й сприйняла його слова так, як треба, але все ж…

— От прикол! Виходить, нашу родину рятує M&M's?

— Виходить, так… Шерлок M&M's…

— Чому це Шерлок?

— Так же прикольніше, хіба ні? Та хоча б тому, що він любить сунути носа, куди його не просить. Завше усім цікавиться і вголос встановлює причинно-наслідкові зв’язки.

— Робити йому нічого! — пхикнув Санько.

— Ну навіщо ти це говориш? Він же нікого не ображає, а нам з тобою, може, навіть допоміг трішки. І скоро йому буде, що робити. Аделаїда Степанівна зізналася мені, що вони збираються взяти із дитячого притулку дитину. Немовля їм у такому віці, звісно, ніхто вже не довірить. Це буде чотирнадцятирічна дівчинка, Віра. Документи вже готові. І я дуже рада, ну просто пишаюся ними!

— Не думаю, що то хороша ідея. Усиновлення і так завжди дуже складно. А тут ще самісінький розквіт підліткового віку. Вони ще сто разів пошкодують.

— А от і ні! Віра — справжня розумничка, мріє стати вихователькою у дитячому садку, як і я. Вона два роки тому втратила батьків, внаслідок ДТП. Треба вірити тільки у краще. І тоді набагато більше шансів, що все насправді так і буде.

— Може, й так… До речі, пані вихователько, чи не здається Вам, що нас синочок забагато спить? Він же не так давно прокинувся, за словами твоїх батьків, — стривожено запитав Санько.

— Ні, любий. Для діточок його віку це цілком нормально, — посміхнулася Іра. — Ти он ого який дорослий, а любиш подрімати за будь-якої можливості. Та й правильно робиш.