Збігнев Доміно — один з найвидатніших польських прозаїків. Автор широковідомих романів: «Шалений вихор», «Блукаючі вогні», «Золота павутина», «Час, хлопці, додому», «Букова поляна», «Сибіріада польська», повісті «Шторм», збірок оповідань «Спрага», «Молоді сутінки», «Ніч на квартирі», «Пшеничнокоса», «Кедрові горіхи», документально-публіцистичних книг «Брама Небесного спокою» (про Китай) і «Нотатки з-під блакитного прапора» (за матеріалами власної участі в миротворчих військах ООН на Близькому Сході) та інших творів.
Його книжки видавалися в різних країнах світу, в тому числі в Україні.
В Україні вийшли «Кедрові горіхи», «Блукаючі вогні», «Шторм», «Час, хлопці, додому». Окремі його новели та публіцистика друкувалися в газетах «Літературна Україна», «Народна Справедливість», «Dziennik Kijowski», у журналах «Віче» та «Всесвіт».
З Україною письменник пов’язаний з ранніх років. Народився Доміно у 1929 році. У Ворволинцях на Тернопільщині пройшло його дитинство. Звідси у 1940 році з родиною був депортований у Сибір.
Був на дипломатичній службі в Москві — радником Посольства Польської Народної Республіки з питань культури, пізніше — заступником завідуючого відділом культури ЦК Польської об’єднаної робітничої партії В цей час (80-ті роки минулого століття) часто бував в Україні у письменницьких і службових справах. Докладав чимало зусиль для розвитку культурних зв’язків між Польщею та Україною. Щира людська і творча дружба пов’язує його з багатьма провідними українськими письменниками. Прекрасно знає українську літературу, популяризує її в Польщі.
Українська тематика знайшла ґрунтовне відображення у творах письменника. Зокрема в романах «Час, хлопці додому», «Букова поляна» та «Сибіріада польська», які розповідають про спільні випробування і боротьбу поляків, українців, росіян та представників інших народів проти гітлерівського фашизму. До речі, епіграфом до роману «Букова поляна» Збігнев Доміно взяв слова Павла Грабовського, адресовані польському товаришеві по засланню Броніславу Сєрошевському:
В чаду скаженого прокляття
Потоком кров лили батьки.
Той час минув: ми рідні браття,
Ми — нерозлучні бояки.
1990 року за великий внесок у розвиток польсько-українських літературно-мистецьких зв’язків Збігнев Доміно відзначений вищою на той час державною нагородою України — Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР.
У наші дні письменник продовжує уважно стежити за розвитком сучасних процесів в Україні, глибоко переживає наші негаразди і труднощі, щиро радіє всьому, що Україну підносить, що зближує народи сусідніх слов’янських держав.
У 2001 р. Збігневу Доміно призначено нагороду IKAR від читачів Бібліотеки ім. Рачинських.
У 2002 році удостоєний Міжнародної премії імені Володимира Винниченка Українського фонду культури.