Сибіріада польська

Про перекладача

Станіслав Савків — член Національної Спілки письменників України як митець-перекладач на українську мову польської художньої прози. І в цьому немає нічого випадкового, адже українсько-польське літературне й культурне пограниччя становить увесь сенс його біографії й творчого життя. Він народився 1933 року в Польщі, в учительській родині. Його батько був українцем, а мати — полькою. Обидві мови, польська й українська як і культурні взаємини двох народів, з дитячих років фігурують у сфері інтересів Станіслава Він закінчив слов’янське відділення (польська група) філологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Після закінчення університету працював у Міністерстві культури України, Держкомвидаві, Держкіно Україна Книжковій палаті України та в інших поважних державних установах.

Станіслав завжди бере участь у громадсько-культурному, зокрема літературному, житті, спеціалізується на художніх перекладах. Серед його численного доробку в цій галузі є твори відомих польських авторів, наприклад: «Острів Робінзона» Аркадія Фідлера, «Чотири танкісти й пес» Януша Пшимановського, «Час, хлопці, додому» Збігнева Доміно, «Веста не знає пощади» Миколи Козакевича, «Пристань ескулапа» Едмунда Нізюрського та інші.

Пан Станіслав знаходиться у розквіті творчих сил, творчих планів і творчих можливостей. Людина гуманна, по-справжньому інтелігентна, приємна і винятково скромна в особистому поводженні, Станіслав може бути й активно-наполегливим і непримиренним, коли йдеться про принципові питання, коли треба добитися чогось для загальної справи або відстояти якусь «дискусійну» тезу.

Але не лише перекладам літератури присвячує свій талант Станіслав Савків. Зокрема при його допомозі кияни протягом низки років мали можливість оглядати на екранах столиці польські художні фільми, а варшав’яни — познайомитися з творчістю українських художників, у тім і польського походження. (Виставка цих понад 100 картин була організована Станіславом у столиці Польщі).

Пан Станіслав часто виступає на засіданнях Польського культурно-освітнього товариства ім. Адама Міцкевича в Києві (де він є віце-презесом): він є членом Спілки поляків в Україні — від самого початку існування цієї організації. Одержав від самого Міністра Культури й Мистецтва Речі Посполитої Польщі високу урядову нагороду — «Заслужений для культури Польщі».

Станіслав часто у службових справах буває в Варшаві з метою розв’язання культурно-освітніх питань і цим самим сприяє зміцненню контактів між нашими братніми слов’янськими народами.