Світован. Штудії під небесним шатром

Про бідного він каже: «Жеб (кишеню) йому павутиною заткало».

Про того, що не має апетиту: «Їсть, як своє вухо».

Про підступного: «Огень погасив — попелом грає».

Про злого: «Материну грудь кусав», «Злости повні кости», «Пеклом дише».

Про нерішучого: «Чекає, що тінь сама поперед нього піде».

Про літнього шанованого чоловіка: «Шовк зноситься, а онучею не стане».

Надокучливому: «Йди, не печи мені очи».

Про баляндрасника: «Лепетливий», «Ради красного слівця не пожаліє й вітця».

Про байдужого: «Холодноокий».

Про щедрого: «Подільчивий».

Про набридливого: «Всі кишки попереїдав», «Пристав, як іржа до заліза».

Про малодушного: «Крихкотілий».

Про сперечальника: «Поперечна душа».

Про сумного: «Заломлений у своєму горі».

Про моторного: «Швидкий, як мотиль».

Про обачного: «Тихо ходить, густо місить».

Про допитливого: «Для нього все є знаком, все є словом».

Про покірного, терпеливого: «Покорою стіну пробиває».

Про невпевненого в собі: «Риб'яча душа».

Про жінку-звабницю: «Відьмує очима».

Про неповороткого: «Як вальок глини».

Про сердитого: «Такий, якби йому цигани приснилися».

Про брехуна: «Брехлива губа».

Про непосидючого: «Невстояна кров».

Про непогамовного: «Такого мати в окропі купала, а отець жаливою пестив».

Про потайливого: «Криводухий».

Про ловеласа: «Вабкий до жіноти».

Про успішного: «Набрався, як май меду».

Про нерозумного: «Голову порожняком носить», «Тісний розум має».

Про розумного: «У нього два царі в голові».

Про нестерпного: «З живого чоловіка воду варить».

Про марнотратника: «В голові шумить, а в жебі (кишені) тихо».

Про жадібного: «Гребе в обі жмені».

Про красномовного: «Проречистий на слово», «Такий, що змію заговорить».

Про вагітну: «Зайшла на дитя».

Про уважного: «Окатий».

Про легковажного: «Пустопляс».

Про працьовитого: «Роботько», «Трудить до синього поту».

Про недбайливого: «Не варт печеної цибулі».

Про п'яницю: «Пропийдух», «Неминай-корчма».

Про вибагливого: «Печеного леду шукає».

Про немитого: «Чорний, як сім ворон».

Про неоковирного: «Все як на ліву руку робить».

Про невдоволеного: «Такий, як несолений».

Про хитрого: «Знає, де вовк, де лисиця».

Про улесливого: «Говорить, як у лист піє».

Про спритного: «Ведмедя б за вухо вдержав».

Про огрядного: «Одпас товсту морду».

Про міцного: «Чоловік із самих жил».

Про зануду: «Нудить нудом».

Про кмітливого: «Має зозулю в голові».

Про безсердечного: «Холодний, як у мертвого п'яти».

Про хирлявого: «Худий, як голодний рік».

Про вдачливого: «Йому й на камінні родить».

Про чесного: «Кришталева душа».

Про невмілого: «Сам оре і сам топче».

Про похмурого: «Такий, як двічі скисле молоко».

Про наївного: «Наївся дитячого розуму».

Про хвалька: «Хвіст перед людьми ламає».

Про одинокого: «Сам, як ніс на лиці».

Про поривного: «Легкий на ногу».

Про тюхтія: «Ні риба, ні м'ясо, ні гриб».

Про лінивого: «Не живе, лише дні тре».

Говорить він рідко, але їдко. До речі, я ніколи не чув, щоб він лаявся. Хіба що єдиний прокльон вирвався в нього, коли забив молотком палець: «А щоб ти кінську матір ссав!» Я відійшов убік і почав силувано кашляти, щоб він не здогадався, що я задихаюся від сміху. Але він здогадався і сміявся разом зі мною. Цей чоловік, що вмів вилущувати радість навіть із маленьких прикрощів.