Таємнича Африка

ЛЮДИНА ПРОТИ ГОРИЛИ

Коли з'явився на світ цей мисливець з племені пангве, важко сказати. Він разом з своїми родичами переселився з Габуну[4] на західному узбережжі Африки в іспанську Гвінею ще задовго до війни. Останнім часом пін постачав м'ясо великій плантації кави й какао біля кордону з Камеруном.[5] Щодня йому треба було вбивати з десяток мавп і кілька диких свиней, щоб робітники на плантації одержали по невеличкому шматочку м'яса. Він був дуже високий на зріст — один метр дев'яносто сантиметрів і скидався на боксера. Важив він кілограмів сто, а може й більше. Хазяїн плантації прихильно ставився до нього, серед негрів він теж користувався особливою повагою. У нього було дві хижі, чотири дружини і безліч дітей. Йому належало також кілька земельних ділянок, на яких працьовиті жінки вирощували маніок,[6] банани та маїс. Звали його Еела. Він мав славу великого мисливця, бо завжди виходив переможцем в незліченних поєдинках з леопардами, буйволами, слонами та горилами. Найнебезпечніша з його пригод — смертельний двобій з велетенською горилою. Еела довгий час був моїм найвірнішим товаришем і супутником на полюванні.

Ми чекали Еелу два дні. Він вирушив ловити для мене маленьку горилу. Нас охопила тривога. Першої ночі ми розіклали велике багаття і давали йому сигнали барабаном. Однак Еела не повернувся. Наступного дня ми почали шукати його в тих місцях, де ростуть червоні ягоди — улюблена їжа горил. Того дня Еела подав нам звістку. До табору прийшло двоє негрів; несучи на палиці ншипа (вид антилопи). Його вбив Еела. Минув другий день, а мисливець не повертався. Ми вже втратили надію побачити його живим.

Однак десь опівдні третього дня Еела непевною ходою приплентався до табору. Його важко було впізнати. Він навіть не мав пов'язки на стегнах — єдиного одягу, який завжди прикрашав його мускулясте тіло. Мисливець був весь у синцях і ранах. Одне око в нього зовсім запливло, ліву руку він обмотав листям, з якого капала кров, а у правій тримав рушницю без дула.

Після того, як я перев'язав йому рани, наклав холодний компрес на око і налив добрячу чарку віскі, він відчув себе значно краще. Кілька сигарет зовсім розвеселили Еелу, і я попросив його розповісти про свої пригоди.

Негри мають звичку зупинятися на найменших подробицях, тому розповідь затяглася на кілька годин. Якби записати її слово в слово, то вийшла б чимала книга.

Я подаю розповідь Еели про те, що з ним трапилось, так, як записав її, — по можливості зберігаючи його вирази і пропускаючи тільки те, що безпосередньо не стосується до цієї пригоди.

Еела почав так:

— Мастере, ти знаєш Еелу не один місяць. Еела дужий, як нгуї (горила). Якщо заговорить моя нгаа (рушниця), всі енгю (дикі свині) засинають довгим сном, а мої дружини мають тоді багато м'яса. Два сни (дні) тому Еела дуже сварився (бився) з величезним нгуї. О мастере, це був нгуї джу-джу (нгуї джу-джу, або лісовою людиною, негри саван звуть велику лісову горилу). Мастер знає нашу країну і нгуї. Мастер сам не раз сварився з нгуї. Нгуї злий. Він набиває свій величезний живіт каном (маїсом) і маніоком. Жінки мовчанкою зустрічають чоловіків, коли ті повертаються до селища, бо казани їхні порожні. Все пожерли нгуї. Тому ми завжди дуже сваримося з нгуї. Коли Еела був ще дитиною, він своїми монайє (отруєними стрілами) змусив багатьох нгуї заснути довгим сном. Потім білий мастер з Бітаму дав Еелі нгаа, бо Еела великий мисливець. Нгаа говорила з нгуї багато разів, і нгуї завжди засинали довгим сном.

Кукі (старійшина) Елонга сказав Еелі, що поблизу знову з'явилися нгуї. Жінки Бесонга зовсім перестали розмовляти, бо нгуї пожерли маніок, кан і банани. Живіт у нгуї більший, ніж у Еели. О мастере, у твоїй країні, мабуть, нема нгуї. з такими великими животами.

Тепер жінки Бесонга знову співають і сміються, бо нгуї подалися в інше місце. Жінки Бесонга вродливі. Вони дуже люблять, коли Еела свариться з нгуї і ті засинають довгим сном.

Жінки Бесонга сказали Еелі, що багато нгуї збирається біля води. Еела й Ондо пішли туди. Ондо теж знає великий ліс. Еела й Ондо вилізли на високе дерево, щоб нгуї не почули їхнього запаху. Коли сонце пригріло, з'явилися нгуї-чоловіки і почали принюхуватися. Однак вони не помітили Еелу й Ондо. Потім вони покликали своїх жінок і дітей. Нгуї-чоловіки пішли собі далі, бо животи у них були порожні. А нгуї-жінки вже набили черево каном і маніоком, тому вони почали сваритися з дітьми. Еела бачив там багато дітей нгуї. Діти кричали, вони не хотіли вмиватися, а хотіли пити. О мастере, якби ти бачив, що там робилося! Матері кричать, діти кричать і тікають од води. Одна велика нгуї взяла дитину за руку і пхнула її в річку. Та заверещала, мов дитина пангве, коли її мати вмиває. Нарешті всі нгуї-жінки потягли дітей у воду. Там було багато жінок і багато дітей. Еела не зміг вкрасти для мастера малого нгуї. Коли б біля річки була тільки одна жінка-нгуї, тоді б заговорила нгаа Еели, а Ондо вхопив би дитину своїми великими руками.

Потім Еела й Ондо принесли б дитину-нгуї тобі, а ти одвіз би її до своєї країни. Еела й Ондо одержали б від мастера багато пезет. Еела купив би собі тютюну, багато тютюну, ковдр, жирних свиней і ще одну дружину. Але там було дуже багато сильних нгуї-жінок, мастере, вони послали б Еелу й Ондо в країну довгого сну. Мастер знає: нгуї дужі. Еела й Ондо сиділи на високому дереві, поки нгуї не зникли, а потім пішли додому.

Була вже ніч, коли Еела добрався до своєї хижі, щоб знайти там маленький сон. Та маленький сон десь заблукав у лісі. Тоді Еела почав дуже сварити себе. «Ти дурний, Еело, як енгю. В Ондо великі руки, але ти маєш нгаа, і руки в тебе теж великі. Якби Ондо схопив малого нгуї, тобі довелося б віддати йому пезети мастера. Ти дурний, Еело. йди у великий ліс, де заблукав маленький сон, і сам шукай дитину нгуї». Так казав собі Еела. Багато пезет треба мати Еелі, щоб купити ковдри, і тютюн, і дружину з Бесонга. В Ондо п'ять дружин, а в Еели тільки чотири. Отож Еела підвівся з постелі і пішов у ліс ловити маленького нгуї.

Мастер знає великі Бібарські гори? Коли Еела був ще карликом (дитиною), він у тих горах послав у країну довгого сну першого нгуї. Тоді нгуї були дужчі за Еелу. Тепер Еела має таку ж силу, як нгуї. Мастере, глянь на мої руки — вони товсті, як пальмовий стовбур! Глянь на мої ноги — вони товсті, як животи в жінок пангве. Глянь на мої долоні — вони можуть закрити все обличчя мастера!

Еела великий і дужий, як нгуї. Він сварився з могутнім нгуї джу-джу і ледве не пішов у країну довгого сну. Однак Еела великий і дужий, він повернувся до мастера.

Мастер зрозуміє Еелу: він хотів одержати пезети, багато пезет. Еела йшов стежкою, що вела у Бібарські гори. Нгуї мали бути біля річки або на полях, де росте кан. Еела взяв нгаа і стільки їжі для неї (патронів), щоб вона могла заговорити п'ять разів. На високому дереві біля річки він став чекати нгуї. Вже пригріло сонце, а нгуї не з'являлися. Еелі дуже хотілося пити, і живіт у нього був порожній. Він зліз з дерева, приніс собі води й кану. Тільки-но почав Еела їсти, як раптом почув: «Бум-бум-бум». Еела подумав, що то нсок (слон). Він почекав. Ні, це не був нсок. Це був самець ншип. Еела знає голоси лісових звірів, він підробив голос самиці. Ншип підійшов ближче, він шукав Еелу. Еела не рухався. Він сидів тихо, як дерево. Тільки нгаа в його руці тремтіла, як гілка од легкого вітру. Еела повільно підняв її, і нгаа заговорила. Ншип упав і покотився по землі. «Ти великий мисливець», — сказав собі Еела і вихопив ножа, щоб проткнути ншипові горлянку. Радісно підскочив Еела до ншипа. Та лихо — ншип був живий! Він дуже розлютився, почав сваритися і вдарив бідного Еелу рогом в око. Клятий ншип замалим не зробив Еелу сліпим!

Еела упав, і ншип упав поряд з ним. З носа в ншипа потекла кров, і він заснув довгим сном. А Еела підвівся і таки встромив ножа в горлянку ншипові, аби всі знали, що його послав у країну довгого сну Еела. Потім він узяв нгаа і пішов далі шукати для мастера маленького нгуї. Вітер був злий. Він наскакував то з одного боку, то з другого. По дорозі Еела зустрів негрів з саван, тих, що полюють отруйними стрілами. Еела знав їх усіх. Вони бачили багато нгуї. Еела повернувся з ними до ншипа і звелів однести його мастерові. А сам пішов далі, весь час тримаючись проти вітру.

Та ось він зупинився, йому почулося плямкання нгуї. Це було біля самого Елонга. Еела крався вперед, мов зе (леопард). Там було багато нгуї — чоловіків, жінок і дітей. Нгуї не знали, що Еела, великий безстрашний мисливець, близько. Вони напихали свої животи і були зовсім спокійні. Еела чекав, може, якась нгуї-мати з дитиною не наїсться досхочу і залишиться тут, коли інші підуть. Тоді заговорить нгаа Еели. Еела вхопить мале нгуї і хутко понесе його мастерові, а мастер дасть йому багато пезет.

Еела причаївся в кущах. Він не бачив нгуї, але чув їхнє плямкання. Вони розбрелися навкруги по чагарнику. А багато з них пішли вже собі геть. Еела знав — це був афен (чагарник) нгуї.

Сонце лягало спати, вгорі над Еелою пурхали турако. Прилетіли також тукани. Вони почали кричати, щоб розсердити Еелу. У них такі бридкі дзьоби. Вони зчиняють великий галас і сповіщають усіх тварин про Еелу. Еела розгнівався: вони скажуть нгуї, що Еела, великий Еела, тут. Еела запалив люльку. Дуже боліло око. Ншип — зла, дурна тварина. Зате Еела з'їсть її.

Сонце було вже зовсім близько від своєї постелі, і Еела більше не чув плямкання нгуї. Дурні тукани розповіли їм про Еелу, і нгуї зникли. Еела сказав собі: «Краще йди далі. Дім мастера далеко. Тобі треба довго добиратися до нього».

Еела підвівся і хотів уже рушати. Аж гульк — прямо перед ним стоїть великий нгуї, джу-джу нгуї, лісова людина. Як злий дух з великого лісу, стояв він перед Еелою й ревів. О, як він ревів! Дужче, ніж усі інші нгуї разом. Джу-джу був великий і товстий, як могутнє дерево, що його листя вітає над лісом сонце, коли воно вранці встає з своєї постелі.

О мастере, як люто ревів і лаяв Еелу нгуї! Еела перед ним здавався сам собі етуном (карликом). Еела відскочив за дерево, бо нгуї був великий, дуже великий, мастере… Еела схопив нгаа, хотів, щоб вона заговорила до нгуї, котрий мав намір убити Еелу. Нгуї лаштувався схопити бідного Еелу і вдарити об товсте дерево. Еела знав: одна рука нгуї має таку силу, як десяток негрів. Еела великий, Еела дужий. Він такий самий дужий, як ця лісова людина, що вириває з корінням дерева, мов слон чи якийсь диявол. Але якщо нгуї схопить Еелу, то йому, бідному, доведеться помандрувати в ту далеку країну, звідки ніколи не повертаються.

«Бум», — сказала нгаа. Сказала добре, але не зовсім так як слід. Нгуї не впав. Він заревів ще дужче. В Еели ще була їжа для нгаа. Вона заговорить ще раз, і нгуї вмить опиниться в країні довгого сну. Еела приведе сюди, де лежатиме нгуї, чоловіків і жінок свого племені, щоб вони співали й танцювали, а потім розповіли всім у Бесонзі про Еелу, великого мисливця, який послав джу-джу нгуї в країну довгого сну.

Але — о лихо! — нгаа захворіла. Вона більше не говорила. Еела пішов у ліс без Ондо, дужого Ондо з великими руками. Ондо і Еела разом були б такі самі сильні, як цей нгуї. О, Еела віддав би Ондо всі пезети мастера, якби він прийшов йому на допомогу. Однак Еела був сам.

Нгуї злий. Він кинувся на бідного Еелу і вирвав у нього нгаа. Нгуї поганий. Він ударив нгаа об дерево. Еела бачив, як нгаа розломилася, його добра нгаа, що вміла так говорити! Тепер Еела теж розсердився. Він закричав, як нгуї, і кинувся на лісову людину.

Але нгуї дужий. Він схопив Еелу, великого, хороброго Еелу, шпурнув на землю і придавив, як Еела давить муху, що кусає, його. У нгуї велика рука, мастере, велика і сильна. Доведеться Еелі мандрувати в країну сну. Брати заберуть його дружин. Ніколи вже він не їстиме смачного м'яса ншипа. Ніколи не палитиме доброго тютюну. Та Еела не хотів ще в країну сну. Він бажав повернутися до своїх дружин, які варять йому смачне м'ясо ншипа. Він хотів палити добрий тютюн мастера. Адже Еела дужий, Еела хоробрий. Він вдарив нгуї по носі. Рука в Еели важка — нгуї заревів і випустив Еелу. Еела схопився й відскочив за дерево. Нгуї помчав за ним.

Нгуї бігає швидше, ніж Еела. Нгуї злий і сильний. Він знову схопив Белу, потяг його до пот-о-пот (болота) і кинув туди. Еела захлинався. Тут нгуї витягнув його назад, і Еела знову побачив сонце, червоне сонце, що йшло спати. Еела заревів, як звір, О, якби там був мастер з своєю великою нгаа! Якби вона заговорила! Нгуї впав би в пот-о-пот! Як би Еела тоді сміявся! Та мастера не було, а нгаа Еели більше не говорила. І великого сильного Ондо не було. Нгуї знову штовхнув Еелу в пот-о-пот. Густа смердюча вода текла Еелі в ніс, у рот, наповнювала живіт. Мало не заснув Еела довгим сном. Але він не хотів спати. Він хотів додому, до своїх чотирьох дружин і до своїх багатьох-багатьох дітей.

Еге ж, Еела сильний, хоробрий. Еела також і хитрий. Він знову заревів і великим пальцем ткнув нгуї в око. Нгуї випустив Еелу з рук. Еела був вільний. Нгуї більше не бив його і не пхав у пот-о-пот. Ні, нгуї тікав, і Еела погнався за ним. Він вчепився лісовій людині в горлянку. Еела не давав їй дихати. Нгуї виривався. Та Еела не відпускав горлянку нгуї. О мастере, Еела сильний і хоробрий, такий сильний, як нгуї.

Раптом нгуї схопив зубами Еелу за руку.

Він кусав Еелу. Боляче кусав. О, бідному Еелі дуже боліло. Однак Еела не відпускав горлянки нгуї. Якби відпустив, то нгуї так укусив би Еелу, що він заснув би довгим сном. Нгуї захопив у рот цілу долоню Еели. З'явилась кров, багато крові. Нгуї відгриз Еелі півдолоні. Тоді Еела відпустив горлянку. Він ударив нгуї в друге око. Він хотів вибити й його. Еела був ще сильний, такий сильний, як ніарі (буйвол).

Нгуї хитрий, йому хотілося зберегти хоч одне око. Він відпустив Еелу, люто заревів і вирвав з землі невелике дерево. Еела кинувся навтіки, щоб нгуї не вбив його. Еела був дуже хворий: його вдарив в око злий ншип. Потім його бив і кидав у болото нгуї. Він одгриз Еелі півдолоні. Еела був хворий. Він уже не був сильний, не міг більше сваритися з лютим нгуї. Він утік. Він знайшов бідну нгаа, яка вже не могла говорити. Еела взяв її, але вона не могла говорити навіть потихеньку. А нгуї ревів. Він був дуже розлючений. Він хотів ударити бідного Еелу деревом. Еела був як дитина пангве, що набігалась за день і шукає малого сну.

Зате Еела був живий. Великий нгуї ще довго шукав Еелу, але сонце пішло спати, а нгуї мав тільки одне око. Еела знає про вітер, а нгуї дурний. Він не розуміє, що за допомогою нюху не завжди можна взнати, де Еела. Еела, стежачи, щоб вітер дув йому в обличчя, ховався в кущах. Нгуї ревів і розмахував деревиною. Так і не знайшовши Еелу, він пішов геть до своїх жінок, щоб ті промили йому око водою.

Еела полікував свою руку, бо він розумний і вміє все лікувати. Потім Еела влаштував собі таку постіль, як у нгуї. Бідному хворому Еелі вона була дуже потрібна. Еела спробував знайти маленький сон. Та сон не хотів іти до хворого Еели, а ховався десь за деревами. Еела чув «там-там» і догадався, що це мастер гукає його. Однак Еела не міг іти. Бідний Еела був дуже хворий. Потім він знайшов маленький сон і довго міцно тримав його.

А коли маленький сон утік, Еела знов був дужий. Він повернувся до мастера. Мастер дав йому тютюну. Скоро ліки повернуть Еелі силу. Тоді він дістане для мастера маленького нгуї і одержить багато пезет. Він купить дружину з Бесонга, багато тютюну і ковдр.

Ось він сидить переді мною, великий, хоробрий Еела. Він скінчив свою розповідь про пригоди, подібних до яких, певно, не зазнала жодна людина в світі. Картина бійки на болоті не раз викликала в мене сміх. Але кому не доводилось зустрічатися з горилою в дикому тропічному лісі, тому важко уявити, яку треба мати силу і мужність, щоб стати голіруч на двобій з цією лютою твариною. Без глядачів, які б підбадьорювали його, без надії на допомогу цей негр переміг істоту в чотири чи п'ять разів дужчу за себе. Еела — один із найсильніших людей, яких я зустрічав у своєму житті.

Побитий, виснажений до краю, він зумів сховатися від розлюченого звіра, безстрашно провести ніч серед лісових хащів і наступного дня добратися до табору, що лежав на відстані багатьох кілометрів.

Так, Еело, ти справді хоробрий і сильний. Ти матимеш багато тютюну і ще досхочу їстимеш смачного м'яса ншипа. Може, згодом тобі пощастить спіймати маленьку горилу для європейського зоосаду, і ти одержиш стільки пезет, що придбаєш собі ще й п'яту дружину і багато ковдр. Коли я знову побуваю в тебе, Еело, ти розповіси мені, чи поквитався з лісовою людиною і чи спіймав маленького нгуї. Я з нетерпінням чекаю нової зустрічі з тобою, Еело!