Таємниче полум'я цариці Лоани

1

Вираз взято з початку поеми «Безплідна земля» Томаса Стернза Еліота (1888— 1965).

2

«Мертвий Брюґґе» — назва роману бельгійського письменника Жоржа Роденбаха (1855—1898). Далі наводяться дві цитати з того ж автора.

3

Цитується спочатку остання, а потім перша фраза з «Повісті про пригоди Артура Ґордона Піма» Едгара Аллана По (1809—1849).

4

Я жував туман... — з ліричного циклу «Ноктюрн. Коментарі до сутінків» Ґабріеле Д’Аннунціо (1863—1938) — італійського поета, письменника й драматурга.

5

Перші рядки поеми «Туман» американського поета Карла Сандбурґа (1878— 1967).

6

Меґре йшов у такому густому тумані... — Жорж Сіменон (1903—1989), «Порт туманів».

7

Парубоцькі Машини — вираз, який часто вживали французькі сюрреалісти.

8

Рядок з однойменного вірша Германа Гессе «Як дивно блукати в тумані».

9

Земля пахне грибами... — рядок з першого вірша циклу «Цілунок мерця» з книги «Тамариски» італійського поета Джованні Пасколі (1855—1912).

10

...химерні попи у поволоці, що присліпом простують підтюпцем до Сан-Мікеле ін Боско. — З вірша з циклу «Осінній щоденник» Джованні Пасколі.

11

Небо з попелу — перший рядок вірша «Поле» Федеріко Гарсія Лорки (1898—1936).

12

Поволока здіймається за річкою... — Чарльз Діккенс (1812—1870), «Холодний дім».

13

Перехожі, що йдуть через мости із Собачого острова... — посилання на поему Т. С. Еліота «Безплідна земля». Собачий острів знаходиться у східній частині Лондона.

14

...за ним така неслася плетениця померлих душ, що я й не уявляв, як стільки встигло смерті причаститься... — цитата з «Божественної комедії» Данте Аліґ’єрі (1265—1321) («Пекло», III, 55, пер. Є. Дроб’язка).

15

Смердить вокзалом і кіптявою — з твору італійської письменниці Наталії Ґінзбурґ (1916—1991) «Маленькі чесноти».

16

Мені здалося, що крізь туман я розчув звуки... — Гюстав Флобер (1821—1880), «Мадам Боварі».

17

...я пливу у склянці води з анісовою настоянкою. — Цитата з пісні відомого італійського співака і композитора Паоло Конте.

18

«posco reposco flagito» (лат.) — вимагати, просити.

19

«Чия влада, того і віра» (лат.). За умовами Ауґсбурзького релігійного миру 1555 року між протестантськими князями Німеччини та імператором Карлом V Ґабсбурґом встановлювалась незалежність німецьких князів у релігійних питаннях, а також затверджено за ними право визначати релігію своїх підданих, згідно з принципом «cujus regio, ejus religio» — «чия влада, того і віра».

20

Празька дефенестрація (від лат. de fenestra, «через вікно» — акт викидання кого-небудь з вікна) — під такою назвою відомі дві події в історії Чехії: 1419-го та 1618 років. Обидві стали приводом до тривалих конфліктів у Чехії й сусідніх країнах. У першому випадку радикальні гусити вбили сімох членів міської ради, що призвело до початку так званих Гуситських війн. 23 травня 1618 року група дворян-протестантів викинула з високого вікна у Празькому граді імперських намісників. Ця подія стала початком Тридцятилітньої війни між ґабсбурзькою та антиґабсбурзькою коаліцією за домінування на європейському континенті.

21

Місцевість у Тоскані, відома частими туманами.

22

...за вікном у повітрі грає весна... — рядок з вірша «Самотній горобець» відомого італійського поета-романтика Джакомо Леопарді (1799—1837).

23

Кличте мене Ізмаїл. — Перший рядок роману Германа Мелвілла (1819—1891) «Мобі Дік».

24

У мжичці, кілким пагорбом здіймається туман — рядок з вірша «Сан-Мартино», видатного італійського поета, лауреата Нобелівської премії з літератури 1907 року Джозуе Кардуччі (1835—1907).

25

25 квітня 1943 року Беніто Муссоліні втік з Мілана у напрямку швейцарського кордону. Нині 25 квітня — державне свято в Італії.

26

Натяк на книжку англійського нейропсихолога Олівера Сакса (нар. 1933 р.) «Людина, що сплутала дружину з капелюхом».

27

Джамбатіста Бодоні (1740—1813) — відомий п’ємонтський видавець, друкар, гравер, автор великої кількості шрифтів. До речі, Умберто Еко теж уродженець П’ємонту. «Бодоні» — відомий в Італії друкарський шрифт.

28

...він стояв, немов непорушний, зітхнувши у передсмертний час. — Перший рядок твору «П’яте травня» відомого італійського письменника й поета Алессандро Мандзоні (1785 — 1873), Що був написаний на смерть Наполеона.

29

«Змія танцює» — вірш Шарля Бодлера.

30

Веллеризм — термін, що походить із «Записок Піквікського клубу» Чарльза Діккенса. Персонаж роману Сем Веллер винайшов цю гру слів: у першій частині фрази висловлюється якась відверта банальність або жарт, а в другій додається посилання на якусь відому особу.

31

...y la hierbabuena... — і м’ята (ісп.). — Натяк на вірш Федеріко Іарсія Лорки «Memento»: Cuando yo те muera, entre los naranjosy la hierbabuena — коли помру я між помаранчів й м’яти... a las сіпсо de la tarde... — о п’ятій пополудні (ісп.). — Перегук з твором того ж таки Лорки «Плач по Іґнасіо Санчесу Міхіахісу».

32

Зона головного мозку людини, відповідальна за обробку мовної інформації, власне, мовлення й сприйняття мови.

33

У 1926 році в Турині заарештували чоловіка, якого потім виправдав суд, бо обвинувачуваний послався на те, що він геть утратив пам’ять про себе й своє минуле. За мотивами цієї історії навіть було знято однойменний фільм.

34

Ямбо промовляє одну з банальностей, кліше. Можливо, натякаючи на те, що не спроможний відчувати природні емоції, що їх відчуває людина, промовляючи ці слова, адже він матері не пам’ятає.

35

Натяк на п’єсу Д’Аннунціо «Може, так, а може, й ні».

36

Філософський вислів, що приписується Епікуру. Точніше: «Межа величини задоволення — є усунення будь-якого страждання, а де є задоволення, поки воно є, нема страждання чи печалі».

37

Джованні Боско, дон Баско (1815—1888) — італійський священик, канонізований католицькою церквою, засновник ордену салезіанців. Цитату взято з його твору «Завбачливий юнак».

38

«Учора, сьогодні, завтра» — фільм режисера Вітторіо де Сіка з Софі Лорен і Марчелло Мастроянні в головних ролях, знятий за новелами трьох найвідоміших італійських письменників — Едуардо де Філіппо, Альберто Моравія, Чезаре Дзаваттіні.

39

Марі-Франсуа Мен де Біран (1766—1824) — французький мислитель і філософ-метафізик.

40

Гра слів: італійською grimaldello — відмичка.

41

Перший фільм із серії про ексцентричного шпигуна Гаррі Палмера, знятий у 1965 році.

42

Є свіжі запахи, немов дітей тіла... — перший рядок вірша «Відповідності» Шарля Бодлера із збірки «Квіти зла» (пер. Д. Павличка). З цього місця починається «потік свідомості», що складається із цитат із відомих творів та згадування різних історичних персон.

43

А чорне, біле Е, червоне І... (фр.) — перші рядки вірша Артюра Рембо «Голосні».

44

Цитата з есе «Аден, Аравія» французького філософа і письменника Поля Нізана (1905—1940).

45

Одного ранку, прокинувшись після неспокійного сну,.. — початок «Перевтілення» Франца Кафки (пер. Є. Поповича).

46

Спогади скорботні й ненастанні... — рядок з вірша «Минуле» італійського поета і письменника Вінченцо Кардареллі (1887—1959).

47

Перегук з твором Марселя Пруста «У пошуках утраченого часу» («На Сванову сторону»). З цим же твором пов’язаний вираз «Мадлен Пруста». Герой, спробувавши тістечок — так званих «мадленок», відчув, що у ньому пробуджуються спогади, зокрема про літню гостину у тітоньки Леонії.

48

Цитата з твору «Подорож на край ночі» Луї Фердинанда Селіна.

49

О, Сонце, Сонце, ґандж твоє проміння... (,фр.) — цитата з вірша Поля Валері «Начерк про змія».

50

Кастелло Сфорцеско — колишня резиденція правлячої родини Мілана. Наразі у замку розташовані декілька музеїв та галерей.

51

Фільм 1949 року британського режисера Керрола Ріда.

52

Мається на увазі одне з найстаріших в Європі коліс огляду.

53

Pobrecito — бідолашний; Jesusmaria — Матір Божа (ісп.).

54

«Де туман гойдається, як ладан між веж» (фр.) — рядок з роману Жоржа Роденбаха, що цитувався на початку.

55

Місто-примара, у коричнюватім тумані зимового світанку, Лондонським мостом сунули нескінченні вервечки люду. — Не уявляв, що смерть забрала так багато (англ.) — рядок з поеми T. С. Еліота «Безплідна земля».

56

Осінній туман і холодні мрії простяглися над горами й долинами (приблизний переклад з нім.) — початок вірша Генріха Гейне з циклу «Нова весна», зі збірки «Нові вірші» (1831).

57

Pero el doctor по sabta que hoy es siempre todavta. — Мудрець не знав, що сьогодні завжди донині» (ісп.) — з вірша іспанського поета Антоніо Мачадо (1875—1939).

58

Рядок з вірша «Туман» італійського поета Вітторіо Серені (1913—1983).

59

Т. С. Еліот, «Любовна пісня Дж. Альфреда Пруфрока».

60

Печера у Постойні — печера у словенському місті Постойна. Найбільша карстова печера в світі, відома своїми сталактитами й сталагмітами.

61

І шелест листя у руках, що назбирали їх... — з вірша «Вечір у Ф’єзоле» Ґабріеле Д’Аннунціо.

62

Річчоне — відомий курорт поблизу Ріміні.

63

Комбре — вигадане місто, де герой «У пошуках утраченого часу» М. Пруста проводив літо.

64

3 травня 1949 року, коли гравці футбольного клубу «Торіно» поверталися з матчу в Лісабоні, літак потрапив у туман і, урізавшись у церкву на околицях міста, розбився.

65

«Сон Поліфіла» (лат.). Твір, який приписується монаху-домініканцю Франческо Колонна (1433—1527). Видання цієї книжки є однією з найвідоміших антикварних книг у світі.

66

Рядок з вірша Джованні Пасколі.

67

Перша фраза з роману «На Сванову сторону» М. Пруста.

68

Альдо Моро (1916—1978) — прем’єр-міністр Італії, вбитий 9 травня 1978 року членами ультралівих «червоних бригад». Був автором концепції «Паралельних конвергенцій» — співпраці всіх політичних сил задля виведення Італії з кризи.

69

27 червня 1980 року неподалік острова Устика впав пасажирський літак, що летів рейсом Болонья—Палермо. На борту був 81 пасажир, усі загинули. 12 грудня 1969 року в приміщенні Сільськогосподарського банку на площі Фонтана в Мілані було скоєно терористичний акт, загинуло 16 людей і 88 отримали поранення.

70

Йдеться про американські кіносеріали «Даллас» та «Династія».

71

Джон Вейн (1907—1979) — американський актор, якого свого часу називали «королем вестерну».

72

Кальвадос — певна річ (фр ). Французькою «Calva sans dire» значить «певна річ», у чому і полягає фонетична гра слів.

73

Моріс Декобра (1885—1973) — французький письменник, автор багатьох пригодницьких романів, які були дуже популярними в 1920—1930-х роках.

74

У прекрасному Неаполі (іт.).

75

Доброго дня, пане Ямбо... тобто вибачте, пане Бодоні (фр.).

76

Так-так, прошу (фр.).

77

Венеція, місяць вересень (лат.).

78

«Ямвліх про єгипетські містерії» (лат.).

79

Битвах (фр.).

80

Усе мине (фр.).

81

«Корабель дурнів» (лат.) — сатирична поема німецького письменника Себастьяна Бранта (1458—1521).

82

Бартоломій (Варфоломей) Ґленвільський — англійський францисканець XIII ст., автор твору «Про властивості речей» («De proprietatibus rerum»), що був надрукований у Страсбурзі 1488 року.

83

Усезнайка (фр.).

84

Шарль Бодлер, вірш «Кішка» зі збірки «Квіти зла»: «Й палкі коханці і поважні вчені перед коханням не ладні встояти в час зрілості своєї» (фр.).

85

Вірш Артюра Рембо «Нінин одвіт» (пер. Всеволода Ткаченка).

86

Героїня однойменного роману Оноре де Бальзака, що багато років чекала на повернення свого кузена, котрого покохала, і яка протягом усіх років чекання згадувала кілька днів, що вони були разом.

87

«Та, що запалює серця» (фр.) — вираз, що застосовується до жінок, які «запалюють серця», нічого не даючи натомість.

88

Герой однойменного роману Генріха Манна, літній учитель, що закохується у молоду співачку з кабаре, яка, ставши його дружиною, повсякчас принижує його.

89

З вірша Вінченцо Карделлі «Юнка».

90

Порпатися у старих книжках (фр.).

91

Шукати, перебирати (англ.).

92

Ярмарок, який щорічно відбувається у Мілані біля церкви Святого Амвросія, де розпродують усіляке лахміття.

93

Шрифт, який було винайдено в XV столітті для видавця Альдо Мануція і який імітував почерк Петрарки.

94

«Нюрнберзька хроніка» (1493) — одна з найкращих перших друкованих книг. Вернер Ролевінк (1425—1502) — німецький письменник. Всесвітню історію «Fasciculus temporum» за його авторством вважають найкрасивішою ілюстрованою книгою XV століття. «Ars Magna Lucis et Umbrae», «Велике мистецтво світла й тіні» — книга Афанасія Кірхера (1602—1680), німецького єзуїта.

95

Натяк на оперу Моцарта «Так чинять усі жінки».

96

«Пекло», пісня XXXI, 34—39.

97

Увійдімо, туман здіймається (англ.).

98

Дж. Пасколі, «Цілунок мерця».

99

Дж. Пасколі, «Таємничі голоси».

100

Альберто Савініо — псевдонім італійського письменника Андреа де Киріко (1891—1952). Наведено цитату з його книги «Прислухаюся до твого серця, місто».

101

Вітторіо Серені, «Туман».

102

Уривок з твору «Один день для неврастеніка» італійського поета Діно Кампана (1885—1932).

103

З’юґма — стилістичний прийом, за яким кілька додатків керуються одним підметом.

104

Емфітевзис — довгострокове надання в оренду землі з правом наслідування і спорудження будівель.

105

Назва першої віршованої збірки італійського письменника та поета Чезаре Павезе (1908—1950).

106

Натяк на Долорес Ібаррурі, на прізвисько Пассіонарія — діячку іспанського та міжнародного руху, лідера комуністів Іспанії.

107

Уривок з твору «Злий деміург» французького письменника та мислителя румунського походження Еміля Мішеля Чорана (1911—1995).

108

Йдеться про затоплення Національної бібліотеки у Флоренції 1966 року.

109

Пісня композитора Армадо Тровайолі з мюзиклу «Руґангіно».

110

Пісня Біксіо Керубіні та Карлетто Кончіні «Лети, голубко біла, лети» (1952), отримала перший приз на конкурсі у Сан-Ремо, виконував співак Клаудіо Вілла.

111

Пісня Маріо Панцері та Вітторіо Маскероні, що отримала другий приз на тому ж таки фестивалі у виконанні Ніли Піцці.

112

Пісня Джанкарло Тестоні та Ероса Шоріллі «Шукаючи тебе», яка після війни стала хітом у виконанні Нелли Коломбо.

113

Пісня «Бітлз» 1966 року.

114

«Що буде, то буде» (франц., англ.) — пісня Джея Лівінґстона і Рея Іванса.

115

«Я жінка, а не свята» (іт.) — пісня Ероса Шоріллі й Ернесто Теста.

116

«Флатландія» («Flatland», «Рівнина») — роман Едвіна А. Ебботта.

117

Ів Тангі (1900—1955) — французький та американський художник-сюрреаліст.

118

Трояндовий бутон (англ.). Перегук з фільмом Орсона Велса (1915—1985) «Громадянин Кейн» (1941). Мільйонер Чарльз Фостер Кейн, перш ніж померти, промовляє дивне слово: Rosebud. Тож протягом усього фільму намагаються розгадати загадку цього слова.

119

В одному зі своїх творів Пруст говорить про три дерева, за котрими було щось надзвичайно важливе, що, втім, геть зникло з пам’яті. У пам’яті лишилося тільки трійко дерев.

120

Пацієнт радянського нейропсихолога А. Р. Лурії, що мав ураження лівої півкулі мозку. На основі спостережень за цим пацієнтом Лурія написав кілька праць, що мали значний вплив на формування нейропсихології як науки.

121

Одна з тез Еко, за якою ми маємо три види пам’яті: органічну — тобто пам’ять, закарбовану в плоті й крові, керовану мозком; мінеральну — ту, що колись викарбовувалась на глиняних табличках, а тепер існує у вигляді електронно-силіконової пам’яті комп’ютерів; рослинну, або паперову, — ту, що колись зберігалася на древніх папірусах, а тепер — на папері.

122

Цитата зі Станіслава Єжи Лєца (1906—1966).

123

Вінченцо Кардареллі, «Юнка».

124

Кінцева фраза «Процесу» Франца Кафки.

125

Ґабріеле Д’Аннунціо, «Тріумф смерті».

126

Уривок з казки братів Ґрімм «Рибалка та його дружина».

127

Нащо мені тепер твої тінисті верховіття і твої гаї? (фр.) — уривок з повісті «Сильвія» французького письменника та поета-романтика Жерара де Нерваля (1808—1855).

128

Мертвий сезон. Він читав, спокійно вмостившись над власним паруючим лайном (англ.). — Цитата з «Улісса» Джеймса Джойса.

129

Франческо Борроміні (1599—1667) — італійський архітектор епохи бароко. Йдеться про гвинтові сходи, подібні до слимака, котрі він побудував у римському Палаццо Барберіні.

130

Йдеться про Марселя Пруста, що, маючи важку форму астми, вимушений був на схилі життя багато часу перебувати в кімнаті, оббитій корковим деревом.

131

Цитата з Блаженного Августина: «In interiorem hominem redi: ibihabitat Deus» — «Шукай внутрішню людину: там є Господь». Тобто слова лише підштовхують до здобуття знання, справжнє знання у внутрішній людині.

132

У 1851 році в Парижі П’єр Лярусс заснував видавництво, що спеціалізується на енциклопедіях і словниках, тож під цим словом розуміють саме словник.

133

Епінальські естампи (фр.). Музей-друкарня «Епіналь», що була заснована у 1796 році в однойменному місті, спеціалізується на історичних гравіюваннях.

134

«Обстріл Александрії», «Облога й обстріл Парижа прусськими військами», «Знаменні дні Французької революції», «Взяття Пекіна військами союзників», «Маленькі виродки», «Колекція мавпочок-музикантів», «Світ навпаки».

135

Популярні в 1920—1930-х роках ляльки, що були зроблені туринськими майстрами Савіні.

136

«Історія костюма» (нім.).

137

Йдеться про декорації до фільму Алессандро Блазетті, знятого у 1941 році за п’єсою «Вечеря жартів» італійського драматурга Сема Бенеллі.

138

Пристрій для підняття вантажу, канатна дорога.

139

Надар (справжнє ім’я — Гаспар Фенікс Турнамон, 1820—1910) — знаменитий французький фотограф, письменник та карикатурист, що у XIX ст. робив знімки багатьох відомих людей.

140

Джордж Формбі (1904—1961) — популярний британський актор та співак.

141

Вірш «Коханій» французької поетеси Рене Вів’єн (1877—1909).

142

Звуки мови, пусті звуки (лат.). Французький теолог Іоанн Росцелін (бл. 1050 — бл. 1122) вважав, що всі універсали є лише коливанням повітря.

143

Йдеться про відкритий Фройдом «Едіпів комплекс».

144

Ганс Касторп — герой роману Томаса Манна (1875—1955) «Чарівна гора»: як і в творах Манна, герой Еко перебуває в інтенсивному розумовому пошуку.

145

Герой роману «Монах» Метью Люїса (1775—1818) гріховодник Амброзіо знеславив у підземеллі монастиря Антонію, котру кохав до нестями, а потім у нападі люті вбив її. А щоб порятуватися з темниці, продав душу нечистому.

146

Йдеться про парадокси Зенона, у котрих він доводив, зокрема, що, аби дістатися мети, ми маємо пройти половину шляху, потім половину з тої половини, що лишилася, і так до нескінченності.

147

Остання фраза роману «Мартін Іден».

148

Ямбо — псевдонім Енріко Новеллі (1876—1943) — італійського кіноактора, письменника, драматурга, відомого книжками для дітей про пригоди хлопчика Чуффеттіно.

149

Еміліо Карло Джузеппе Марія Сальґарі (1862—1911) — італійський письменник, автор пригодницьких романів. Далі згадуватимуться кілька його творів.

150

«Quid rides? Mutato nomine de te fabula narratur» (лат.) — «Над чим ти смієшся, лиш зміни ім’я — про тебе йдеться». Квінт Горацій Флакк, «Сатири».

151

Натяк на оповідання Хорхе Луїса Борхеса «Фунес, диво пам’яті».

152

П’ємонтський вінегрет із телячих мізків, зобних і підшлункових залоз, гусячих потрухів і півнячих борідок та гребенів.

153

Маються на увазі персонажі роману Томаса Манна «Чарівна гора».

154

«Велике жрання» — фільм 1973 року режисера Марко Феррері, в якому четверо друзів безмірно об’їдаються, що врешті призводить до трагічних наслідків.

155

Рядок з вірша Дж. Леопарді «Сільська субота».

156

«Щоденник Джан Бурраскі» — книжка італійського письменника й ілюстратора Луїджі Бертеллі (1858—1920), у котрій розповідається про пригоди й витівки хлопчика з тосканської родини Стоппані.

157

Йдеться про «Ґарґантюа і Пантаґрюеля» Франсуа Рабле, коли герої після відлиги збирали замерзлі взимку слова.

158

«Джовінецца» — офіційний гімн організації фашистської молоді, написаний у 1909 році композитором Джузеппе Бланко спочатку як студентський гімн Туринського університету.

159

У часи Муссоліні назву «Балілла» отримала організація, до якої входили майже всі італійські діти починаючи з шести років. Поділялася на три ступені — «Вовченята» (6—8 років), власне «Балілла» (8—14 років) та «Авангардисти» (14—18 років).

160

Цілковите занурення (англ.).

161

Укладені 11 лютого 1929 року в Латеранському Апостольському палаці (звідки й назва) договори між Святим Престолом та Королівством Італія, які розв’язали так зване «Римське питання» — про статус Ватикану після розпаду Папської держави у 1870 році. Фактично Папа Римський визнавав Рим як місце перебування італійського уряду, який, зі свого боку, гарантував політичний і територіальний суверенітет Ватикану.

162

Член військового підрозділу, що були засновані губернатором Ефіопії Де Веккі у 1924 році. Вони добре воювали й знали місцевість, тож були гарним підкріпленням італійським фашистам, що на той час керували в Ефіопії.

163

Серджіо Корацціні (1887—1909) — італійський поет, близький до символістів.

164

«Похід на Рим» — 28 жовтня 1922 року до Рима пройшли від 10 до ЗО тисяч «чорних сорочок». Результатом цього походу став прихід до влади націонал-фашистської партії Італії.

165

Аліда Валлі (1921—2006) — італійська кінозірка, що відмовилася грати у фашистських фільмах, а після війни знімалася в багатьох видатних європейських режисерів.

166

Секретна висадка союзних військ відбулася 22 січня 1944 року поблизу містечка Анціо. Німецькі війська під командуванням Кессельрінґа довго чинили спротив, запеклі бої точилися чотири місяці, але врешті 23 травня 1944 року фронт було прорвано.

167

Після терористичного акту у Римі, коли італійські повстанці знищили 33 есесівців, нацисти у відповідь розстріляли в Ардеатинському яру 335 мирних жителів Рима.

168

Едмондо Де Амічіс (1846—1909) — відомий італійський письменник, поет і журналіст.

169

Дж. Леопарді, «До Італії».

170

Прізвисько французьких солдат Першої світової війни.

171

Апостол Павло, котрий замолоду брав участь у гоніннях християн, дорогою до Дамаска, зустрівши воскреслого Ісуса, впав долі, а вставши, вже став християнином.

172

Цитата з однойменної розповіді італійського письменника та драматурга Акілле Кампаніле (1899—1977).

173

Йдеться про вірш американського письменника Кінела з однойменною назвою, в якому герой обіцяє дружині залишитися поруч навіть по смерті. Тобто йдеться про те, що переслідує навіть після смерті.

174

Суєта суєт (лат.).

175

Герой оповідання Джуліо Чезаре Кроче (1550—1609) «Найвитонченіші плутні Бертольдо».

176

В епоху середньовіччя у Флоренції чесальники були єдиними текстильниками, що не мали власної гільдії. У 1378 році вони підняли повстання, і на короткий час їхні вимоги задовольнили, але повстання було придушено, коли проти чесальників об’єдналися представники великих та дрібних гільдій, що вимагали повернення старого ладу.

177

Євангеліє від Марка, 9:5. «Новітній переклад» Біблії у перекладі літературною українською мовою Олександра Гижі.

178

Були створені Муссоліні після того, як Італія підписала перемир’я (8 вересня 1943-го). Бригади мали підтримувати порядок і знешкоджувати «ворожих» фашизмові громадян, утім, вони не мали повноважень ані армії, ані поліції.

179

Це питання (англ.).

180

Буквальний переклад з латини — «від яйця», тобто «з самого початку».

181

Італізована форма Міккі-Мауса звалася Тополіно, від topolino — мишеня.

182

Італізовані герої американського коміксу про Тіма Тайлера («Талан Тіма Тайлера»).

183

Англійські звуконаслідувальні слова.

184

В оригіналі Mandrake — Mandrache. Другий варіант і зображений на малюнку.

185

Цитата з американського фільму 1952 року «Крайня межа».

186

Гра слів: італійською «луна» — «есо».

187

Усі новини, що згодяться на шпальти (англ.).

188

Рас — найвищий титул в абіссінській феодальній ієрархії.

189

Давньогрецький жіночий одяг. Складається з полотна, що обмотується навколо талії, нижня частина спадає аж до кісточок, а верхня вільна пола загортається через плече й спадає наперед складками.

190

У даному випадку йдеться про надзвичайну бібліографічну рідкість — збірку з 36-ти п’єс Вільяма Шекспіра, що побачила світ у 1623 році у форматі друкованого аркуша. Вважається, що це одне з найповніших видань Шекспіра, складене на основі справжніх рукописів автора.

191

Цара Леандер (1907—1978) — німецька кінодіва, особливо популярна в часи війни в нацистській Німеччині.

192

Крістін Сондербаум (1912—2001) — шведсько-німецька актриса, що зіграла головну роль у фільмі «Золоте місто» (1942).

193

Палата фашиїв та корпорацій — з 1939-го по 1943 рік була в Італії замість Палати депутатів.

194

Сорт червоного вина.

195

Італійська соціальна республіка, або неофіційно (за назвою столиці) Республіка Сало, була створена німецькими фашистами на території південної Італії на чолі з «дуче нації» Беніто Муссоліні. Проіснувала з вересня 1943-го по квітень 1945 року.

196

Езра Луміс Паунд (1885—1972) — видатний американський поет, з 1920-х років мешкав у Італії. Був прихильником Муссоліні, оспівував фашизм у своїх творах. В 1945 році Паунд опинився в таборі для військовополонених, в 1948-му — відправлений до Вашингтона і відданий під суд за пропаганду фашизму. Однак був визнаний недієздатним і поміщений в психіатричний госпіталь, де перебував десять років.

197

Картина французького художника Жана-Франсуа Мілле (1814—1875).

198

Картина італійського художника-романтика Франческо Хайєса (1791—1882).

199

Йдеться про «Офелію» — картину англійського художника Джона Еверетта Міллеса (1829—1896).

200

По смерті (лат.).

201

Натяк на Артюра Рембо, який у 1880-х роках у Єгипті та Ефіопії займався торгівлею, у тому числі і зброєю.

202

Невеличке місто на острові Мальорка. Саме там у Шопена у 1838-му почалися сухоти, від яких він помер одинадцять років по тому.

203

Шостий Янгол Апокаліпсису, що воліє звільнити «Чотирьох янголів, що ув’язнені біля річки Євфрату», щоб знищити людство.

204

Одетта де Кресі — фатальне кохання героя «У пошуках втраченого часу» М. Пруста.

205

У кого б закохалася почвара? — Звісно, у найпрекраснішу з жінок! (фр.).

206

Вірш Франческо Петрарки.

207

Йдеться про «Індекс заборонених книг» — перелік, який видавав Ватикан до 1966 року.

208

Джеррі Люїс (нар. 1926 р.) — відомий американський актор, комік, режисер та письменник.

209

Вірш Чезаре Павезе «Я один».

210

Цитата з «Ромео і Джульєтти» Шекспіра: «Назви як хоч троянду» (англ.).

211

«Оі ноςтоі» — «повернення додому, на батьківщину» — так греки називали епоси про повернення героїв додому після Троянської війни.

212

Шарль Бодлер. Вірш «Лет»:

(Пер. І. Петровецького).

213

Fumifugium — слово, складене з двох латинських основ: fumi — «випари, тумани» та fugium — «втеча» і яке приблизно означає «як змусити туман зникнути». Його вигадав англійський письменник Джон Евелін (1620—1706).

214

«Пекло — то інші» — цитата з п’єси Ж. П. Сартра «За зачиненими дверима».

215

Просто тут і зараз (лат.).

216

Голі (фр.).

217

Скопа — гра в карти, відома також під назвами карусель, тінтере та ін.

218

Тобто прихильники П’єтро Бадольо (1871—1956) — маршала Італії, який прийняв владу над країною після повалення Муссоліні в 1943 р., оголосив нейтралітет і вивів Італію з Другої світової війни.

219

Бригади так званих «гарібальдійців» переважно складалися з комуністів.

220

Італійський анархіст Ґаетано Бреші вбив короля Умберто І 29 липня 1900 року. Мотивом став розстріл королівськими військами демонстрації в Мілані.

221

Станліо та Олліо — дует американських кіноакторів Стена Лорелла та Олівера Харді, що виступали разом з 1927-го по 1950 роки, один з найпопулярніших дуетів в історії кіно.

222

Паоло Сарпі (1552—1623) — видатний венеціанський учений, письменник, теолог та реформатор церкви.

223

Роберто Ардіґо (1828—1920) — італійський філософ, лідер італійського позитивізму.

224

Мається на увазі «Велика Берта» — одна з найбільших гармат, що використовувалася під час Першої світової війни.

225

Гра в карти.

226

По-перше (лат.).

227

По-друге (лат.).

228

Розбійники-душителі, головорізи (англ.).

229

Ставки зроблено (фр.).

230

Дивна війна (фр.).

231

Образ Святого Серця — образ Ісуса Христа з наглядно відкритим серцем, на котрому видніється оповитий сяйвом хрест.

232

Джеймс Кегні (1899—1986) — американський кіноактор, якого Американський інститут кіномистецтва включив до списку десяти найвидатніших акторів Голлівуду.

233

Шоу має продовжуватися (англ.).

234

Віктор Ласло, Рік Блейн, Ільза Лунд, майор Штрассер, Сем, Уґарте, капітан Рено — персонажі фільму «Касабланка».

235

Йдеться про Бада Еббота та Лу Костелло — американський комедійний дует, що виступав упродовж 1930—1950-х років на радіо та кіноекрані.

236

«Життя прекрасне» — фільм італійського актора й режисера Роберто Беніньї, де оповідається про долю маленького хлопчика Жозуе та його родини у німецькому концтаборі.

237

20 жовтня 1945 року злочинці вбили всіх мешканців одного з будинків у п’ємонтському містечку Вілларбасса. Згодом убивць було засуджено до смертної кари.

238

У Венеції через Міст Зітхань проводили засуджених на смерть. Ідучи, вони закликали венеціанців до милосердя.

239

«Уніта» — газета Комуністичної партії Італії.

240

Жозефіна Бейкер (1906—1975) — видатна американська (у 1937 році отримала французьке громадянство) танцівниця, актриса, співачка, борець за громадянські права.

241

За віруванням древніх греків і ранніх християн, це найвища частина небес, заллята вогнем і світлом, де живуть святі й небожителі.

242

Джованні Папіні (1981—1956) — італійський письменник та публіцист.

243

Гіппократова маска (лат.). Медичний термін, що позначає сукупність характерних змін на обличчі перед смертю.

244

Узгодження думок багатьох людей (лат.).

245

Луїджі Фантаппіє (1901—1956) — відомий італійський математик, що здобув собі славу своїми працями з математичного аналізу.

246

Компрачикоси (від ісп. «скупники дітей») — в Іспанії, Англії, Німеччині, Франції XIII—XVIII століть — жебраки, що викрадали дітей, а потім нівечили й спотворювали їх, щоб перепродувати в якості акробатів та блазнів. Це слово поширилося завдяки роману «Людина, що сміється».

247

Перший рядок вірша «Безкінечність» італійського поета-«герметика» Джузеппе Унґаретті (1888—1970).

248

Вірш Еудженіо Монтале (1896—1981) — видатного італійського поета, лауреата Нобелівської премії з літератури 1975 року.

249

...час по часу промінь сонця може прошити людину... — перегук з віршем італійського поета та прозаїка, лауреата Нобелівської премії з літератури за 1959 рік Сальваторе Квазімодо (1901—1968) «Але скоро вечір», що складається всього з трьох рядків:

250

Перегук з віршем Шарля Бодлера «Відповідності»:

(Пер. Д. Павличка).

251

Поль Верлен, «Поетичне мистецтво»:

(Пер. Г. Кочура).

252

Цитата зі збірки Артюра Рембо «Одне літо у пеклі».

253

«Ім’я, що щось провіщає» (лат.), тобто у подальшому назва, що говорить сама за себе.

254

Поль Валері, «Нарцис мовить».

255

Поль Верлен, «Томління».

256

Стефан Малларме, «Проза для Дез Ессента».

257

Цитата з твору «Зачарована» французького письменника Жуля Амеде Барбе д’Оревільї (1808—1889).

258

«Навпаки» — роман французького письменника Жоріса-Карла Гюїсманса (1848—1907), що вважався своєрідним маніфестом європейського декадансу.

259

Тканина, з якої шиють убрання католицьких священиків.

260

Пиріжки з солодкою начинкою.

261

Суп із бичачих хвостів (англ.).

262

Копчена тріска (англ.).

263

Цитата з «Навпаки» Ґюїсманса.

264

Дорога, коштовна (фр.).

265

У мить смерті (лат.).

266

Благо поширюється поза своїми межами (лат.).

267

Ванда Осіріс (справжнє ім’я — Анна Менціо, 1905—1994) — відома італійська актриса, співачка і танцівниця.

268

Лімб — у католиків — місце поміж пеклом і раєм, де перебувають душі праведників, що померли до пришестя Христа, а також душі нехрещених немовлят.

269

«Життя — це сон» — п’єса іспанського драматурга Педро Кальдерона де ла Барки (1600—1681).

270

Центр Алефа — образ із творчості Хорхе Луїса Борхеса. У притчі «Алеф» у підвалі будинку, котрий мають зносити, знаходиться «точка всього», котру «не бачить ніхто». Цілком випадково цей «центр світу» знаходить поет, що таким чином стає його володарем.

271

Посилання на нотатник «Зібальдоне» Дж. Леопарді.

272

«Божественна комедія»: «Рай» XXXIII, 64—67.

273

Архонти — сім верховних духів, творці й володарі матеріального світу.

274

Я зведу сходи до Раю, дійду туди за будь-яку ціну, відійди, я вже йду, щодня на сходинку одну (англ.).

275

Синє небо наді мною всміхається, навколо лиш неба синява, сині птахи співають пісні, більше нікого — вони лиш одні (англ.).

276

У повітрі, як у леті, це славне відчуття, від котрого я безтурботно співаю із самого рання, я пускаюся у путь, у повітрі, як у леті, до небес і до землі, ось і ми... (англ.).

277

Хлоп’ята з вулиці Пала — персонажі з повісті Ференца Молнара (1878—1952) — угорського дитячого письменника.

278

Йдеться про персонажів «Піноккіо» Карло Коллоді.

279

У греків: провідник душ у царство мертвих, наприклад Гермес.

280

О восьмій вона вже дуже зголодніла, ревно до театру ходить, але ніколи пізно не приходить, на ненависний люд чхати вона хотіла, ох, Міледі, яка ж вона повія! (англ.).

281

Нью-Йорк, Нью-Йорк, яке чарівне місто! Нагорі Бронкс, а по низу — Баттері... (англ.).

282

І ритмічно, і музично, і дівчину свою я обіймаю міцно, чого ж іще хотіти? (англ.).

283

Ерік фон Штрогейм (1885—1957) — режисер, сценарист, актор, що грав у фільмі «Велика ілюзія» (1937) Жана Ренуара (йдеться саме про цю роль інваліда у гіпсовому комірі).

284

«Безумства Зігфілда» (1947) — мюзикл, створений на основі постановок Флоренца Зіґфілда (1869—1932) — американського постановника феєричних шоу.

285

Сальські сандалі носять монахи сальської конгрегації, що отримала ім’я від Сальського замку у Верхній Савойї. Саме там народився святий Франческо Сальський, на честь котрого святий Джованні Боско створив орден.

286

Для чистих все чисте (лат.).

287

Лукас Лейденський, Лукас Ван Лейден (1494—1533) — нідерландський живописець і гравер.