Українська Повстанська Армія 1942-1952

Присяга вояка Української Повстанчої Армії.

Затверджена УГВР і введена наказом ГВШ ч. 7. з 1.VІІ.1944.

Я, воїн Української Повстанчої Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Унраїнським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров'ю усіх Найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського:

Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крови, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України.

Буду мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворогів землі української.

Буду чесним, дисциплінованим і революційно-пильним воїном.

Буду виконувати всі накази зверхників.

Суворо зберігатиму військову і державну таємницю.

Буду гідним побратимом у бою та в бойовому життю всім своїм товаришам по зброї.

Коли я порушу, або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон української Національної Революції і спаде на мене зневага Українського Народу.

Постанова Української Головної Визвольної Ради про визнання дня 14-го жовтня 1942 р. днем постання Української Повстанчої Армії (УПА) та про встановлення цього дня святковим днем УПА

В м. жовтні 1942 р. на Поліссі постали перші збройні відділи, що дали початок Українській Повстанчій Армії.

1. Для зафіксування цього історичного моменту визнається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА.

2. Для вшанування цього моменту день 14-го жовтня, що збігається з історичним козацьким святом Покрови, вводиться як святковий день УПА.

30 травня 1947.

УКРАЇНСЬКА ГОЛОВНА ВИЗВОЛЬНА РАДА

(Передрук з видаваного на Рідних Землях Органу УГВР

"Бюро Інформації Української Головної Визвольної Ради (УГВР). Випуск ч. 1. квітень 1948.)

Відозва Головного Командира УПА в зв'язку з закінченням німецько-большевицької війни

Бійці й командири Української Повстанської Армії!

(Відозва Головного Командира УПА в зв'язку

з закінченням німецько-большевицької війни)

Гітлерівська Німеччина остаточно розгромлена й розбита.

Не боятися більше українському народові ні винищування у газових камерах, ні масових розстрілів цілих десятків сіл озвірілими гестапівцями. Не буде вже німець бити по лиці свободолюбного українського селянина, ні відбирати його землі, щоб повернути його в раба німецького пана. Не гнатиме тисяч і десятків тисяч робітників і селян у новітній "ясир" в Німеччину. Не ждатиме український інтелігент на свою чергу, коли його фізично знищать, бо він міг би в прийдешньому бути постійною загрозою для окупанта. Західний варвар не буде вже панувати на українській землі.

Великий вклад у перемогу над Німеччиною внесли й Ви, Українські Повстанці. Ви не допускали, щоб німець свобідно господарив на українській землі й вповні її використовував для своїх загарбницьких цілей. Ви не дозволяли йому грабити українського села, не допускали до вивозу в Німеччину. Ваша караюча рука гідно відплачувала за розстріли й палення сіл... У боротьбі з Німеччиною наша Українська Повстанська Армія зорганівувалася і пройшла першу бойову школу.

Та з розвалом Німеччини вернувся і розгосподарився на Україні ще гірший окупант - Росія. Від віків поневолюючи Україну, вона не зрезигнує з неї ніколи, незалежно, чи в неї царський режим, чи "найдемократичніша в світі республіка". І саме оця "соціялістична республіка" вирішила остаточно покласти край українським самостійницьким змаганням. Скувавши весь народ у нову соціяльну систему державного капіталізму, пануюча кліка створила жахливі економічні умовини, щоб перемінити свободолюбну людину в вічно голодну тварину, що ні про що інше не вміє думати, як про їжу. Ввівши культуру "по формі національну, а по змісту соціялістичну" сов-влада руками українських заляканих рабів тичин, бажанів, вишень, возняків насильно прищіплює Україні російську культуру. Для більшого обдурення українських мас створює в Україні ще й комісаріяти оборони й закордонних справ, які не мають ніяких прав, хіба тільки вихвалювати Сталіна. Невиданий в історії людства терор, провокації мають остаточно перетопити в російськім горнилі український народ, що має назавжди забути, що він був самостійним, і погодитися бути вічним наймитом "старшого брата" - новітньої великої Росії. Для свободолюбних має ця "найдемократичніша республіка" сибірську тайгу, Соловецькі острови, масові розстріли, палення сіл, штучні голоди та інші "новітні" "виховні" засоби.

Та український народ і тепер не скапітулював перед наступаючим ворогом. В 1943 р. Вам, Українські Повстанці, передав він зброю в руки з наказом до останнього боронити ідею української самостійности. З неперевершеною стійкістю і героїзмом, з небаченою до цього часу вірою і запалом виконуєте Ви вже більше як два роки цей наказ нації. Ні голод, ні інші недостачі, ні терор відносно Ваших родин не захитали Вашого завзяття, Вашої віри в перемогу. Ще завзятіша, ще успішніша боротба є Вашою відповіддю на всі підступні "звернення уряду УРСР". Ви добре пам'ятаєте, що так само старалася розкладати Росія воїнів Мазепи, так само "даровувала" провини українським повстанським загонам у 1920-43 рр. Всіх, що далися обманути "нагороджено" каторжними роботами чи розстрілами, як тільки вони перестали бути потрібними Росії. Коли Ви зараз вступили на шлях боротьби зі сталінським режимом, то не те, щоб перед ним капітулювати, бо з ворогом, що загрожує існуванню нації, треба боротися на життя і смерть. Я впевнений, що зброї, яку одержали Ви з рук нації, не посоромите і прийдешнім поколінням передасте своє ім'я, вкрите безсмертною славою.

Українські Повстанці! У світі ще не заіснував мир. Революційні рухи поневолених народів та протиріччя між західними державами і СССР зростають. Росте в усьому світі свідомість, що несе зі собою ідея "диктатури пролетаріяту", голошена з Кремля. В боротьбі проти нього Ви сьогодні не самі! Завзяті серби, хорвати ведуть бої проти московського ставленника Тіта, болгари також піднімаються проти кривавого терору, принесеного "союзним" СССР. Гори Семигорода залюднилися тими румунами, що не піддалися Росії. Навіть мала Словаччина веде партизанку проти наїзника. Польські патріоти саботажами й збройною боротьбою відповідають на намагання Сталіна їх поневолити. Ряди борців проти східного сатрапа ростуть. Це все створює сприятливі умови для нашої дальшої боротьби і наближає момент розвалу СССР.

Дотримати зброю в руках до тієї хвилини і станути на чолі воюючих проти Сталіна мас - Ваше священне завдання. Вірю, що виконаєте його з честю і фанатизмом, як виконували всі дотеперішні завдання. Новими методами боротьби, пристосованими до нової обстановки, дайте відповідь ворогові на його наступ.

З незламною вірою вперед, до перемоги!

Хай живе Українська Самостійна Соборна Держава!

Вічна хвала тим, що полягли в боротьбі з наїзником!

Слава Україні!

В травні 1945 р.

Тарас Чупринка Гол. Ком. УПА.

(Передрук з краєвого видання "Повстанець" 5-6 за квітень-травень 1945 р.)

До Всіх насильно вивезених з України

До Всіх насильно вивезених з України,

і Тих, що мусили покинути Рідні Землі - Братів і Сестер наших,

до всіх українців на чужині - Звернення Президії Української Головної

Визвольної Ради (УГВР) і Головної Команди Української Повстанської Армії (УПА).

ДОРОГІ БРАТТЯ Й СЕСТРИ !

УКРАЇНСЬКІ СЕЛЯНИ, РОБІТНИКИ, ТРУДОВА ІНТЕЛІГЕНЦІЄ !

УКРАЇНЦІ НА ЧУЖИНІ!

До Вас, Брати наші й Сестри, до Вас, Українці на чужині, яких жорстока війна, або криваві злочини окупантів насильно вирвали з Рідних Земель та кинули на скитальщину в далеких чужинецьких краях, до Вас, яким не пощастило жити й діяти в рідних містах і селах наших, до Вас усіх, Друзі наші, звертаємось ми, Українська Головна Визвольна Рада і Українська Повстанська Армія, - та з далеких піль України, з її широких степів шлемо Вам наш дружній боєвий привіт! Ми вітаємо Вас і від міст України, від рідних братів і сестер Ваших, ми поздоровляємо Вас іменем тисячів борців нашої революційно-визвольної боротьби та іменем знаних і незнаних впавших лицарів наших, ми шлемо Вам гарячий привіт усього Українського Народу, що під ярмом кривавого окупанта страждає, але не гнеться, що сотки разів призначений ворогами на знищення - живе і бореться !

Ми приносимо Вам свіжий подих рідних піль України та образ того, як і чим живе під цю пору Український Нарід, за що змагається, за що веде свою криваву, але завзяту й вперту боротьбу.

Бо мир, що його недавно проголосили переможні держави, настав для багатьох народів, але - не для Украіни ! Кривава шостирічна війна проти розбійницької системи гітлерівського націонал-соціялізму принесла волю деяким західньо-европейським народам, але вона не принесла волі поневоленим народам Сходу !

Бо не впали ще з них гітлерівські кайдани, не вспіли ще просохнути рани катованих німецькими окупантами матерей і дітей наших, не опорожнились ще тюрми і концтабори від гноєних у них гітлерівськими сатрапами батьків і братів наших - а вже на землі свободолюбивих народів Сходу і Півдня Европи, а передусім на землі нашої України, наступив другий, добре знаний нам кровожерний ворог українського народу, гнобитель наших селян, робітників та інтелігенції - московсько-большевицький загарбник.

І знову погнав новий окупант українських селян у колгоспне ярмо, знову прикріпив українських робітників на невільничу працю в заводах і заставив їх висотувати свої жили для нових п'ятирічок і нових воєн, він знову знущається над українською інтелігенцїєю і змушує її вислуговуватися його імперіялістичним інтересам, він знову наповняє тюрми і концлягри кращими синами Українського Народу, він знову жене тисячі українських родин в степи Казахстану і в Тайги Сибіру, а підвали ненаситнього НКГБ наповняє трупами героїв революційно-визвольної боротьби Українського Народу.

Оцю свою винищувальну для українських народніх мас роботу ведуть московсько-большевицькі імперіялісти впарі із забріханою акцією облудної пропаганди про "звільнення" України і других поневолених народів від гітлерівського ярма, про т. зв. свобідний розвиток народів СССР, про демократію і свободу.

Та нікому більше не одурити українських народніх мас і нікому безкарно не поневолювати Українського Народу !

Український Нарід, як і другі поневолені народи Сходу, відповіли на нове московсько-большевицьке поневолення скріпленою революційно-визвольною боротьбою за повне політичне й соціяльне визволення, за відбудову власних національних держав. Бо всупереч мирові на Заході, війна на Сході Европи для поневолених сталінським більшовизмом народів ще не скінчилася ! Вона триває дальше та ведеться під гаслом повного розвалу сталінсько-більшовицької тюрми народів, як останньої авторитарної твердині в світі, під гаслом свободи народів і людини, під гаслом повної перебудови Сходу на нових принципах та побудови вільних національних держав на етнографічних землях кожного народу.

В оцій боротьбі, що сьогодні ведеться на Сході Европи, а зокрема на землях України, в оцій боротьбі, що завтра захопить усі свободолюбиві народи світу та надасть нового обличчя і змісту майбутнім епохам, як виразник вічного змагання людства до свободи й прогресу - передове місце займає Український Народ.

Коли в 1941 р. спалахнула на Сході воєнна пожежа і німецько-гітлерівські "іберменші", йдучи на зміну сталінській сатрапії, задумали закувати Україну в нові кайдани, Український Нарід, вірний традиціям своєї дотогочасної визвольної боротьби, відповів стихійним, а відтак організованим опором на німецько-гітлерівські спроби його поневолити. Український Нарід не дав себе залякати німецькому теророві, він не зігнув спини перед узброєною по зуби німецькою імперією, як не згинав спини ніколи перед жодним наїзником впродовж своєї многострадальної, але славної історії, а раз станувши на становищі оборони рідної землі перед ворожим насиллям, він почав власними ударами відповідати на удари противника.

І це треба знати всім Вам, Дорогі Брати й Сестри, і всьому культурному світові:

- в оцій своїй крайнє ворожій поставі до німецьких загарбників видержали українські народні маси - українські селяни, робітники й трудова інтелігенція, консеквентно від першого до останнього дня німецької окупації; Український Нарід не дав себе повести жодним Квіслінгам, ні Муссертам, ні іншим наймитам, які прив'язали б нашу визвольну справу до воза чужих імперіялістичних інтересів, а всіх нечисленних платних агентів, чи наївних політичних спекулянтів, що хотіли здати Український Нарід на ласку німецького сатрапа, він зумів змести з повехні життя та викинути поза його борти.

В оцій своїй однодушній революційній поставі українські народні маси єдиною лавою станули за своїми самостійницько-революційними керівниками за своїм Революційним Політичним Проводом та спільними силами високо підняли самостійницькі прапори боротьби, незламно документуючи всьому світові тверду волю Українського Народу жити вільним і незалежним життям.

А коли терор німецько-гітлерівських наїзників і большевицько-партизанських парашутних зайдів почав щораз дужче наступати на життя і майно громадян України, Український Нарід покликав до житгя своє зброине рам'я, свою славну Українську Повстанську Армію (УПА), що перейняла на себе охорону українських народніх мас перед насильствами гітлерівсько-сталінських імперіялістів.

І вкрились ліси і гори, балки і чагарники України повстанчими загонами новітніх українських козаків, месників за ворожий терор і борців за волю народу. І промовило болотнисте Полісся та розлога Волинь, заговорили лісисті Карпати, озвались таємні Дніпрові плавні, а за ними й широкі українські степи. З усієї України, з усіх її закутків озвалась тверда мова кулеметів, що стала відповіддю українських народніх мас на ворожі намагання закувати їх у кайдани.

І почавши з зими 1942-43 рр. на цій твердій мові розмовляє Український Нарід зі своїми ворогами до сьогодні і розмовлятиме на ній так довго, доки остання нога імперіялістичного наїзника не зникне з України! Бо Український Нарід ніколи не зрезигнує зі своєї боротьби за волю, а раз розпалене полум'я підпільної самостійницької збройної боротьби українських народніх мас проти наїзників - ніколи не потахне!

Воно не потахло досі, цебто майже по півторарічній новій большевицькій окупації України. Сьогодні знову, як і в минулих роках, Україна в розгарі своєї революційно-визвольної боротьби.

І саме це хотіли б ми, наші Брати й Сестри на еміграції, довести до Вашого відома. Ми хочемо, щоб Ви і весь свободолюбний світ дізналися про те, що український нарід не тільки не зрезигнував із своїх політичних цілей, але якраз в умовах найважчого сталінсько-большевицького терору скріпив і посилив свою революційно-визвольну боротьбу. Сьогодні знову ліси, гори й степи України повні тих, що волі прагнуть, і, що за народні інтереси постояти готові. Сьогодні громадяни України знову станули на захист своїх політичних і соціяльних прав, в боротьбі за власну державу, а кожна українська душа й кожна українська хата стоять нездобутими твердинями в боротьбі проти кривавого сталінсько-большевицького наїзника.

Зокрема цей факт єдности і спільної боротьби Українського Народу проти ворогів, хотіли б ми, наші Брати й Сестри на чужині, довести до Вашого відома. Незалежно від усіх підступних спроб сталінсько-большевицьких загарбників та їхніх платних підбрехувачів, всі ми тут на українських землях, стоїмо в одній лаві боротьби, в єдиному всеукраїнському фронті, у дружньому змаганні українських селян, робітників і трудящої інтелігенції за здійснения наших найвищих національних ідеалів, за відбудову Української Самостійної Соборної Держави. Нас тут не ділять кордони, нас не роз'єднують жодні територіяльні, віроісповідні чи психологічні різниці, ні партійні спори, бо партій тут немає! Тут є тілький єдиний Український Нарід, який страждає, але бореться в єдиному революційиому фронті! Його і нас усіх єднає наша свята ідея, а кріпить незламна віра в перемогу!

І звертаючись до Вас, наші Брати й Сестри, в оцей важкий, але героїчний час, ми - як Найвищі Керівники революційно-визвольної боротьби Українського Народу на рідних землях, кличемо Вас пом'янути великі дні цієї історичної боротьби, що тепер ведеться на степах України. Ми кличемо Вас передусім склонити Ваші голови перед кращими синами Українського Народу, впавшими героями нашої революційно-визвольної боротьби. Водночас ми взиваємо Вас, що є синами того самого Українського Народу, стати гідними Ваших братів і сестер, Ваших батьків і матерей, що всі по своїй силі в єдиному фронті боряться за відбудову Української Держави. Зокрема взиваємо Вас стати гідними тисячів отих знаних і незнаних борців - стрільців і старшин УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ (УПА), що день-у-день і ніч-у-ніч захищають свій нарід від ворожого насилля, що в повній відданості й посвяті щодня і кожної години глядять у вічі смерті та боронять чести українського жовніра, а як треба, гідно вмирають за друзів і за нарід свій. Ми взиваємо Вас бути гідними синами народу, який видав із себе УКРАЇНСЬКУ ПОВСТАНСЬКУ АРМІЮ (УПА), армію, що в повній незалжності від яких небудь зовнішніх сил та в оперті виключно на власні сили Українського Народу, безперервно бореться від трьох майже років, зброєю реалізуючи одиноко правильну вповні незалежну українську самостійницьку політику та за цей час виросла до ролі серіозяої військово-боєвої та політичної сили і стала могутнім чинником нашої визвольної політики.

Довкруги УПА, що в сучасний момент являється дорогоцінним скарбом та власністю всього Українського Народу і довкруги нас, як Найвищого Політичного Керівництва Українського Народу, в його революційно-визвольній боротьбі, об'єдналися найширші маси всієї україни, українські селяни, робітники й трудова інтелігенція, створивши єдиний незалежний фронт спільної боротьби.

Тому звертаємось до Вас в оцей історичний момент, наші Друзі на еміграції, кличемо Вас також так у далеких краях Европи і всього світу, станути єдиним спільним фронтом за велике спіпьне діпо, за відбудову Української Самостійної Соборної Держави. Нехай підуть у непам'ять всі спори, хай маліє та зникає все, що може Вас ділить, хай живе й розвивається те, що Вас єднає, що Вас лучить, що робить з Вас могутнє українське рам'я на вигнанщині, яке дасть піддержку Краєві та поможе всьому народові нести важкий тягар визвольної боротьби. Тільки спільними зусиллями Краю та еміграції, тільки при вмілому використанні назовні боротьби, що її веде сьогодні Край, тільки у спільній акції всього українства - здобудемо Українську Державу.

Тому, наші брати на чужині - всі ваші сили віддайте на службу Краєві, на допомогу тим, що боряться, що не зважаючи на всі ворожі насильства і підступи високо держать прапор нашої революційно-визвольної боротьби. Хай не буде ні одного з Вас, що стояв би осторонь гігантних змагань, які веде в сучасний момент Український Нарід за своє право на існування, на вільний політичний і соціяпьний розвиток.

Всі на фронт спільної національно-визвольної боротьби, кожний на стійку, байдуже, де він не перебував би, завжди у глибокій свідомості великої ідеї, що за неї ми боремося!

А тих з поміж Вас, Друзів наших, що між Вами найсильніші й найкращі, тих, яких притягають до себе широкі лани України - ми ждемо тут! Вас привітають наші рідні ліси й степи, Вас приймуть у свій гург випробувані й заправлені в боях героїчні українські повстанські загони.

ХАЙ ЖИВЕ ЄДИНИЙ, СПІЛЬНИЙ РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ФРОНТ БОРОТЬБИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ !

ХАЙ ЖИВЕ ЄДНІСТЬ КРАЮ І ЕМІГРАЦІЇ !

Всі наші зусилля і всі наші труди віддамо на потребу нашим героїчним бійцям і старишнам нашої славної Української Повстанської Армії (УПА), підпільним борцям українського самостійницького фронту, і всьому Українському Народові, що бореться на Рідних Землях!

ХАЙ ЖИВЕ УКРАЇНСЬКА САМОСТІЙНА СОБОРНА ДЕРЖАВА !

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ І СЛАВА ГЕРОЯМ НАШОЇ РЕВОЛЮЦІЙНО-ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ, ЩО ВПАЛИ ЗА КРАЩУ ДОЛЮ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ !

СМЕРТЬ СТАЛІНСЬКО-БОЛЬШЕВИЦЬКИМ ЗАГАРБНИКАМ !

Україна, в липні 1945 р.

СЛАВА УКРАЇНІ !

ПРЕЗИДІЯ

УКРАЇНСЬКОЇ ГОЛОВНОЇ ВИЗВОЛЬНОЇ РАДИ (УГВР)

ГОЛОВНА КОМАНДА

УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ (УПА)

До всіх Українських Вояків, що перебувають поза межами Батьківщини

До всіх Українських Вояків, що перебувають

поза межами Батьківщини - звернення Президії Української Головної

Визвольної Ради (УГВР), Генерального Секретаріяту Військових Справ УГВР

і Головної Команди Української Повстанської Армії (УПА)

УКРАЇНСЬКІ ВОЯКИ !

З рідної України, з наших зруйнованих сел і міст, з наших могилами вкритих і знарядами розораних піль та ворогами стоптаних степів, з наших таємних лісів, ми, найвищі Керівні Органи Українського Народу на час його визвольної боротьби за власну суверенну держану, передаємо вам наш бойовий привіт!

Минає рік, як Ви - одні в рядах чужих армій, другі як учасники попередніх визвольних змагань - залишили рідні землі, з яких уступав кривавий німецький окупант, і на які знову грянув відвічний лютий ворог Української Землі - большевицько-московський загарбник. Не хочемо тут входити в те, чому частина беєздатних синів українського народу була змушена воювати в чужих, ворожих Україні арміях, під чужими прапорами і за чужі, імперіялістичні інтереси. Не питаємо сьогодні - хто винен, що українські боєздатні сили розпорошились по всій Европі, а не стали всі до одного лавою під наші рідні національно-визвольні прапори на українській землі. Хочемо ствердити тільки одне:

Не зважаючи на важке і - здавалось би безвихідне положення Українського Народу в часі московсько-німецького змагу за володіння над Україною, Український Нарід не дав себе поневолити і проявив непохитну волю жити самостійним державним життям на своїй землі. На сторожі цієї волі він поставив збройні кадри своїх синів - УКРАЇНСЬКУ ПОВСТАНСЬКУ АРМІЮ (УПА).

В роках грізного лихоліття Українська Повстанська Армія підняла прапор визвольної боротьби за Українську Державу і не дозволила його потоптати ворогам Українського Народу. Вона була і є виразником і живучим доказом повної незалежности від якихбудь зовнішних чинників української визвольної політики і її революційних керівників, що служили і служать єдино справі Українського Народу. Вона зберегла чистоту ідеї і правильну політичну лінію визвольної української боротьби і врятувала вояцьку честь свойого народу. Своєю зброєю і кровю своїх стрільців вона писала нові сторіики до історії українського війська.

Продовж трьох років боротьби не зламали її неситі германські наїзники, не впала вона теж на коліна перед енкаведівськими червоними ордами !

Гітлерівська Німеччина, один із ворогів України, вивінувана всіма модерними воєнно-технічними засобами, розторощена впала та зложила зброю. - Українська Повстанська Армія, заправлена в боях з гітлерівськими наїзниками, в свою чергу, вже більш року бореться успішно з большевицькою Москвою і явлється сьогодні єдиним оборонцем українськоі самостійницькоі ідеі, оборонцем громадян України перед кривавим большевицьким терором і насиллям, месником народніх кривд.

Кровю найкращих синів спливає Українська Земля, та ніщо не захитало віри в остаточну перемогу і жодна большевицько-московська сила не сокрушить зброї українського повстанця! Бо крім зброі його серце горить ще полумям віри в невмірущість і непобідимість Ідеї боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу. І це є найміцніша зброя повстанця !

УКРАЇНСЬКІ ВОЯКИ НА ЧУЖИНІ !

Нам відоме Ваше трудне положення, нам відомо що Ви опустили зброю з рук, якої не довелось Вам вжити в рішальний момент у боротьбі за Українську Державу. Та не зважаючи на те, ми радіємо, що Ви збереглись у вирі сучасної боротьби, бо віримо, що одної зброї Ви не дали собі вирвати і ніколи в жодних умовах її перед ворогом не зложите. Ця зброя - це віра в ту саму Ідею, за яку сьогодні боряться українські повстанці, це кожночасна боєва готовість - ту віру обернути в чин і маршувати там, де сурмлять бойові сурми, де торохкотять кулемети, де гудуть гармати, де ведеться кривавий змаг за бути чи не бути Українському Народові й Українській Державі !

УКРАЇНСЬКІ ВОЯКИ НА ЧУЖИНІ !

Хоч поділили нас кордони, - ми хочемо творити з Вами одну боєву дружину! Ми хочемо, щоб усі Ви все своє знання, свої сили свій труд і - як цього зажадає від Вас рідна Україна - своє життя готові були пожертвувати для волі і величі Її !

Коли хто з Вас готовий боротись у важких умовах повстанського життя, тоді вертайтесь на рідну українську землю! Вона Вас привітає, як своїх синів і нових борців за її волю! Вертайтесь Вам відомими шляхами! Бережіться большевицьких комісій і транспортів, бо всі ті, що при їх помочі вертались, ще дотепер своєї батьківщини не побачили. Для них приготовив кремлівський тиран вітчизняний подарок - нову пятирічку, далеко від рідної України, в невільничих сибірських заводах.

Всі Ви, що залишаєтесь на чужині, памятайте, що весь український народ веде затяжну боротьбу за єдину священну ідею - Українську Державу! Довкруги цієї ідеї і під керівництвом найвищих революційних Органів лавами станули всі, що не служать чужим імперіялізмам. Хай для Вас, Українські Вояки, ця пригадка буде дороговказом, ясно горіючим смолоскипом серед темряви еміграційного життя!

Всі ваші сили, Ваше знання, Ваш труд віддати на службу Краєві і його боротьбі - це для Вас наказ! Наказ, який передає Вам Український Нарід, що бореться, кривавиться і перемагає!

Віримо, що Ви, Українські Вояки на чужині, не станете осторонь цієї боротьби, але внесете до неї свій досвід і свій труд!

Ми свідомі того, що перед нами важкий шлях боротьби, яка вимагає героїзму і кривавих жертв, та ми не сумніваємось, що Ви, Українські Вояки, перші на чужині станете на цей шлях жертвенноі боротьби і праці, щоб соромом не вкрити імени українського вояка і землі своєї.

Героїчна боротьба наших предків і українських повстанців і память про їх лицарську смерть за Українську Державу - це для Вас наказ !

Зєднані одною вірою у боротьбі, під єдиним керівним революційним проводом здобудемо волю українському народові, відбудуємо Українську Самостійну Соборну Державу і здійснимо заповітній образ княжих часів, маршуючи як нові княжі дружинники, щоб "шоломами своїми зачерпнути води із далекого Дону".

Постій, в липні 1945.

СЛАВА УКРАЇНІ !

ПРЕЗИДІЯ

УКРАЇНСЬКОЇ ГОЛОВНОЇ ВИЗВОЛЬНОЇ РАДИ (УГВР)

ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАРІЯТ

ВІЙСЬКОВИХ СПРАВ УГВР

ГОЛОВНА КОМАНДА

УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ (УПА)

Короткі вказівки для тих, що йдуть в рейд на Словаччину

Відділи вирядити (убрання, взуття, зброя) по можності якнайбільш репрезентативно. Подати вичерпні пояснення воякам і командирам відносно політично-пропагандивної і боєвої тактики підчас рейду.

Ціль рейду: задемонструвати нашу збройну боротьбу проти большевицького гнобительського імперіялізму, розпропагувати нашу політичну постановку, кличі, ідею, факти гноблення большевиками усіх народів, зміст, факти і розміри боротьби українського і других народів і т.д.

Поведінка стрільців і командирів: супроти самих себе - товариська, але військово-дисциплінарна. Супроти тамошнього населення - культурна, ввічлива, бадьора, весела, - як пристало на синів культурного і лицарського 45-ти мільйонового українського народу та воїнів вкритої славою революпійної УПА. Харчі в більшості купувати. В конечності - звертатися до тамошніх голів громад, щоб вони зібрали харчі для відділу, або дозволили самим зібрати. При цьому (при збірці) належить вияснити цілі нашої боротьби. Коли стрільці збиратимуть самі, то не сміють жебрати, ані силою реквірувати. Вияснити населенню усе так, щоб воно само охоче жертувало. При цій нагоді вести в кожній хаті нашу пропаганду. За жертвування чемно подякувати. Невільно брати алькоголевих напитків, а пити тим більше. Колиб навіть угощували горілкою, заявити, що українські повстанці алькоголю не вживають.

Боєва тактика: коли ми увійдемо на територію чужої держави, то її власті, не знаючи, в чому річ, будуть старатися нас поборювати і усунути. Щоб спараліжувати і зневтралізувати виступ проти нас зі сторони тамошніх властей, належить з місця розгорнути масову роз'яснювальну акцію (листівки, кореспонденція, мітінги, індивідуальні розмови і т. д.) під кличем: приходимо до Вас не як ворог, а як гості і приятелі в таких і таких цілях.

Не вільно під ніякою умовою нападати на міліції, військо, магазини і т. д. не тільки там, де є чехи і словаки, але і большевики. Не вільно ліквідувати ніяких "типів". Навіть большевицьких емісарів не ліквідувати, бо також можемо зробити несправедливо вимір кари (ці люди можуть тішитися симпатією місцевого населення і не всі, як знаємо, щиро служать Сталінові).

По переході кордону розчленуватися на малі рухливі відділи, щоб одночасно обняти діяльністю більший терен. Це подиктоване потребою: бути всюди, говорити, роз'яснювати і дурити ворога щодо численности рейдуючого відділу. Примінити тактику рухливости: виринати і зникати. Не задержуватися довше на постоях в одній місцевості (хіба стільки, стільки конечно потрібно для відпочинку), щоб не об'їдати населення, більше зробити в інших місцевостях і здезорієнтувати ворога.

Зачіпних боїв абсолютно не вести. Коли на нас нападатимуть, тоді боронитися, маневрувати, прориватися, чи відв'язуватися й зникати. Коли наступатимуть чехи та словаки, тоді насамперед (якщо це можливе і не грозить підділові) старатися післанцем, окликами, білою хоругвою, чи іншим способом дати їм до зрозуміння і вияснити, що ми маємо супроти них зовсім приятельські наміри. Коли наступатимуть большевики, - бити силою всієї зброї і скоро відв'язуватися та зникати. Коли б наступали разом, - тоді до чехів і словаків, зайняти становище, як сказано вище, - роз'єднати з большевиками. Засадничо збройних сутичок уникати: маневрувати і відв'язуватися, - але ніколи панічно не втікати.

В сутичках, коли не вдасться уникнути маневруванням, битися героїчно, завзято. Пам'ятати тоді, що на вас дивиться ціла Словаччина і Чехія, а їхніми очима широка світова опінія. Пам'ятати, що тут у боях на чужій землі репрезентуємо всю УПА, усі криваві визвольні змагання українського народу. Тут на нас дивиться і нас оцінює широкий світ. Тут своєю боєвою поставою маємо нагоду скапіталізувати для нашої визвольної боротьби усі дотеперішні жертви. Отже: дійде до бою - мусимо вийти з нього з честю і славою, хоч би це коштувало нам найбільших жертв.

Політична пропаганда: масово кольпортувати наші листівки і літературу взагалі. Розгорнути масову кореспонденцію до впливових інтелігенів, поліційних станиць, адміністрації її. Листи вислати поштою (навіть до Праги, Братіслави і інших більших міст). Залучувати наші листівки і видання з коротенькою допискою, в яких цілях ми сюди прибули і хто висилає це письмо - значить українські Повстанці. Також висилати листи післанцями в поблизькому середовищі. Від словацького населення взяти (попросити і пояснити в яких цілях) адреси впливових урядових і приватних осіб, щоб вислати до них поштою наші посилки. Одночасно подавати листи "через чемність" через одних словаків до других, їхніх знакомих, - туди, куди пошта не сприяє. В селах через які переходимо, малювати тиром і фарбою (або на папері) на парканах, вітринах і т. д. наші кличі. Для малювання написів - кличів посилати ніччю спеціяльні ланки стрільців з місцевими провідниками (уважати на провокацію).

Кромі цього робити по селах мітинги, гутірки, товариські розмови, співати наші революційні пісні по всіх селах і хатах, де тільки перебуватимемо. Коли ж стрілець зобов'язаний вести пропаганду, а якщо не може, зогляду на слабе вироблення, вести розмови на політичні теми, тоді повинен розповідати про свої боєві пригоди і про життя УПА. Заходити до інтелігентів і роз'яснювати: чому ми проти большевизму - а защо боремося, нашу пропаганду, відношення до других народів і держав (прихильне), що ми за правдивою демократією, гуманністю та всіми іншими шляхотними людськими ідеалами, а проти шовінізму, імперіялізму, диктатури, деспотизму, тиранії і т. п. Переповідати факти боротьби українського народу, наслідки большевицької неволі, її форми та зміст, форми большевицького гноблення народів взагалі. Бити головно по сталінізмі і його антинародній і антидемократичній системі, але не виступати і не утотожнювати цього всього з російським народом. Підчеркиути, що власне хочемо співпрацювати і мирно жити з російським народом, тільки треба усунути большевизм і т. д. Не порушувати справ Закарпаття. Коли самі про це запитають, - відповісти: ми боремося за здобуття Украінської Самостійної Соборної Держави, а територіяльні спори наш уряд поладнає зі сусідами полюбовною дорогою, якщоб навіть певна частина українців перебувала в кордонах ЧСР, то це нічого неприємного, бо мали б вони рівні права і свободу всестороннього розвитку і т. д, (подавати факти взаїмного приятельського відношення між нашими народами). Пам'ятати, що чехи і словаки ненавидять мадярів, але до цих протимадярсьських розмов не треба мішатися, - сказати, що мадярів вже доля покарала за їх гріхи і що вони також повинні змагати до визволення з-під большевицького ярма, але різко підчеркати, що ми проти мадярського загарбництва і проти їх ролі германського сателіта. Не проповідувати пімсти. Висказувати, що ми наскрізь позитивно ставимося до польського народу, тільки з польської сторони є така поведінка... (вичислити факти польського терору проти нашого населення), але відносини наладнуються. Не вільно проповідувати шовінізму, а бути носіями якнайбільш гуманно-демократичних ідей. Ми йдемо в боротьбі поруч з іншими народами. Доказувати, що єдиною тривалою основою і реальною гарантією безпеки, незалежности і свободи чехів та словаків і інших народів слов'янських перед загррзою німецького, чи будьякого іншого імперіялізму - є не невільничий, вдержуваний терором СССР, але союз вільних, самостійних держав усіх слов'янських і східньо-европейських народів та кавказько-азійських. Такий союз самостійних держав, опертий на добровільності, приязні і дружбі, на політичній, мілітарній і господарській співпраці, а не на невільничих оковах, як СССР, - буде найкращою підставою реальної оборонної системи слов'янських та всіх інших волелюбних народів східньої Европи перед загарбництвом імперіялістичних хижаків. СССР побудований на насиллі і поневоленні, не дає нашим народам оборони перед германським імперіялізмом, але сам несе жорстоку імперіялістичну неволю і гніт. Остання війна проти гітлерівської Німеччини була з одної сторони оборонною боротьбою всіх слов'ян і других народів перед смертельною загрозою людожерного німецького імперіялізму, - а з другої сторони, - була конкуренційною боротьбою між імперіялізмами Берліна і Москви за те, хто з них має панувати над нашими народами. Пам'ятати, що чехи і словаки бачать в Росії єдину охорону і оборону перед германським наступом. Тому треба цього фальшивого "оборонця" розвінчати та заступити чим іншим (союз самостійних слов'янських держав). Наша пропаганда мусить бути побудована на правді, відповідати нашій генеральній політичній лінії і дихнути на тих запліснілих комунізмом і русофільством людей здоровим революційним, але демократичним духом. Якщо були б заграничні кореспонденти (треба розвідати), то обов'язково подати до них наші видання (так, щоб напевно одержали), або, як можливо, стрінутися особйсто і передати наше живе та друковане слово. При всіх розмовах зазначувати і документувати наше протигітлерівське і протифашистівське становище (подати факти протинімецької боротьби нашого народу і УПА і т. д). Роз'яснити, який вклад дала Україна в розгром гітлеризму та які понесла з цього приводу жертви. В розмовах з населенням про нашу боротьбу вияснювати, що ми не боїмося мілітарної могутності Червоної Армії, бо в тій армії є багато наших братів і синів союзних поневолених народів. Вони підуть разом з нами у майбутній рішальній розправі. Говорити багато про наші бойові успіхи і про факти переходу на наш бік бійців і старшин ЧА, їхнє сприяння нашим ідеям. Виказувати з яскравою переконливістю та полум'яною вірою, що ідея загально-людської свободи, за яку ми боремося, мусить перемогти. В рейд взяти відповідну кількість пропагандистів, добрих, головно таких, що знають чеську, словацьку та інші мови.

1945.

Звернення УПА, поширюване між польським населенням Закерзоння в 1946 р.

НАША ВІДПОВІДЬ

(Це звернення УПА було поширюване в польській

мові між польським населенням Закерзоння в 1946 р.)

Польська преса, керована інструкціями й наказами большевицької пропаганди, дуже часто подає статті й інформації, повні наклепів на УПА і взагалі на український визвольний рух. Найбільш заяложена брехня большевицької пропаганди в польській пресі, зводить наклепи на українських повстанців такими вигадками:

1. Нібито український визвольний рух є фашистівський;

2. Нібито він був зорієнтований на гітлерівську Німеччину та співпрацю з нею;

3. Нібито теперішними військовими операціями УПА керують німецькі старшини;

4. Нібито українці помагали придушувати варшавське повстання;

5. Нібито українські повстанці вбивають поляків, палять польські села, гноблять польське цивільне населення.

Хто знає ближче нашу діяльність і політичну літературу, для того справа ясна. Одначе не всі читачі польської преси знають дійсний стан речей, тому дозвольте дати такі короткі вияснення.

1. Український визвольний рух, у формах діяльности УПА і репрезентований УГВР (Українською Головною Визвольною Радою), не є і ніколи не був рухом фашистівського типу. Він у своїй ідеології, політичній і соціяльній структурі, в своїй діяльності є національно-визвольним рухом, соціяльно-прогресивним, антиімперіялістичним, протидиктаторським і з цих причин протибольшевицьким. УПА бореться в першу чергу: проти імперіялістичної політики Москви, проти її зажерливости, проти невільництва, диктатури, тиранії, експлуатації, нужди, терору, - а за волю для України і всіх інших червоним імперіялізмом поневолених націй, за волю народів і людини, за рівність і соціяльну справедливість.

Це все є демократичні антифашистівські гасла, що висловлюють найкращі людські ідеали. А в большевизмі бачимо російський націоналістично-фашистський, імперіялістичний, диктаторський, тоталітарний, соціяльно-реакційний рух, що без уваги на свої заклики до соціяльного прогресу, приносить у практиці нужду і невільництво широких народніх мас.

2. Український визвольний рух ніколи не орієнтувався на гітлерівську Німеччину. Від початку німецької окупації України він боровся проти гітлеризму. Вже 30-го червня 1941 р. український визвольний рух проклямував відновлення Української Незалежної Держави та утворив уряд з п. Я. Стецьком на чолі. Це був ясний протинімецький акт, що розпочав трирічну героїчну боротьбу українського народу проти німецької окупації. Саме в цій боротьбі виросла й організувалась у поважну силу Українська Повстанча Армія (УПА). Вона зліквідувала десятки тисяя гітлерівських окупантів і визволила цілком з під німців декілька областей України. Німецькі окупанти, в свою чергу, криваво переслідували український визвольний рух. Найвизначнішого його керівника С. Бандеру ув'язнили німці у концтаборі, а його двох братів замордували в концтаборі Освєнцім, вони розстріляли десятки тисяч українських патріотів. У всіх селах і містах України висіли плякати з повідомленнями про розстріли за приналежність до УПА, до "зброиних банд", до українського руху спротиву. Десятки тисяч інших українців згинули в німецьких концтаборах. Гітлерівська пропаганда запевнила під час війни, що український визвольний рух - це замаскований, підтримуваний Москвою комуністичний рух. Сьогодні большевицька, а з нею і варшавська, пропаганда говорять, що український визвольний рух був зв'язаний з німцями. В обох випадках це велика брехня, бо він був і є зовсім незалежний від якихбудь зовнішніх впливів, не орієнтується на жодну зовнішню потугу, але є висловом найвищої волі української нації, що позитивно бореться проти всіх загарбників. Так було під час німецької окупації, так є сьогодні під совєтською кормигою.

Питання українців - "коляборантів", що слівпрацювали з німцями, є зовсім відсепароване й не має нічого спільного з УПА і взагалі з українським визвольним рухом. Були такі українці, але їх було менше як між росіянами, поляками чи французами, де вони перебували в постатях т. зв. фольксдойчів. Український визвольний рух плямував їх і поборював як національних зрадників так, як сьогодні поборює нових зрадників - больщевицьких коляборантів.

3. Не відповідають правді й вістки большевицької пропаганди, що мовляв, німецькі старшини керують ще тепер частинами УПА. Жодний німецький старшина не був і не є командиром будь-якого відділу УПА. Большевицьким, як і деяким польським, чинникам соромно, що в боях проти УПА зазнають неславних поразок; тому й намагаються виправдати свої невдачі видуманою наявністю добре вишколених німецьких старшин в рядах УПА.

4. Версія про здогадну участь українського відділу в придушенні варшавського повстання - не відповідає реальним фактам і не спирається на конкретні докази. Український нарід вважає таке твердження за одну з найбільш злосливих брехень. Нікому з українських політичних діячів невідомо про яку-небудь участь українців у цій соромній акції. В пресі появилось звідомлення головного винищувача і погромника Варшави ген. Фон дем Баха та інших. Всі вони стверджують недвозначно: Варшаву знищили німецькі відділи СС, кримінальні і власівсько-російські з'єднання на німецькій службі. Ніде досі, одначе, не було конкретної згадки про українців. Принциповим у цій справі є: український визвольний рух, жорстоко винищуваний німцями, мусів зустріти симпатіями варшавське повстання. Ми не знаємо українців, що допомагали б німцям у пацифікації Варшави. Коли б однак були такі, то це поодинокі звичайні німецькі агенти й служаки, подібні до польських фольксдойчів або теперішніх Осубка-Моравских чи інших зрадників. В серпні й вересні 1944 р., коли Варшава кривавилась у повстанні (метою якого було також завдати політичннй удар совєтській окупації), УПА майже в цілості вже боролась поза совєтським фронтом проти свого нового, тепер вже червоного окупанта. Місце щирих українських патріотів було там, на власній землі, серед борців за волю рідного краю. А не в Варшаві, чи деінде на німецькій службі.

5. Найбільш поширеною большевицькою брехнею є вістки совєтської пропаганди, нібито українські повстанці палять польські сіла, вбивають цивільне населення, навіть жінок і дітій. Такі, ніби то конкретні, інформації приносить майже щоденно польська преса. В цьому ні крихти правди. УПА, хоча є формацією повстанського характеру, старається придержуватись точно всіх приписів людського ведення війни, так щодо ворожих збройиих сил, як і до цивільного населення. Тому УПА звільняє усіх полоненик вояків Червоної Армії і Польського Війська, на яких індивідуально не тяжать обвинувачення за вчинені акти насильства або вбивства. УПА в першу чергу поборює большевицьку партію і її терористичні поліційні формації (НКВД, НКГБ, УБП тощо). Щож до цивільного населення, то УПА застосовує принципи найбільшої толеранції та гуманности, дарма що в деяких випадках воно ставиться вороже до УПА. Бо всі наші цілі, за які ми боремось, уся наша ідеологія спирається на загальнолюдські гасла й прогресивні гуманні ідеали, що в основі противляться всякому теророві. Тому й ніде і ніколи не аастосовуємо терору, бо самі боремося проти большевицького насильства, як боролись і проти гітлерівського.

Основною точкою зору УПА є спільна боротьба поневолених Москвою націй. Стоячи консеквентно на такому становищі спільного протибольшевицького фронту, УПА не тільки не тероризує польського населення, а ще й уходить з ним в контакт на польсько-українському пограниччі та шукає з польською нацією можливостей порузуміння для цілей спільної боротьби проти спільного ворога. У більшості випадків вдається їй досягти цього. З'єднання УПА дуже часто при потребі квартирують в польських селах, де польське населення радо відкриває двері своїх домів і сердець для українських повстанців, а перед больтевиками і своїми червоними втікають в ліси. В багатьох випадках польські партизанські відділи і неаалежницькі організації співпрацюють з УПА. Таким чином всі обвинувачення большевицької пропаганди є безпідставні і фалшиві.

Нема сумніву, що під час боїв з УБП, большевиками, червоною міліцією деколи і цивільне населення, як польське так і українське, зазнає втрати. Це неумисні, а самозроаумілі наслідки боротьби, що їх не можливо обминути. Буиали випадки, що наші відділи карали деяких осіб або й місцевості за бандитизм, грабежі чи вбивства українського наслення. В деяких околицях польське населення допомагало червоним плюндрувати і вбивати українців. В таких випадках були застосовані оборонні заходи і після попердження і вичерпання інших способів запобігання протиукраїнському теророві - винуватців карано. Одначе це були виняткові випадки, коли особи чи села піддавалися большевицькій цьковальній агітації та брали участь у масових грабежах та вбивствах українців. Але і в цих випадках не йшлось про протипольську акцію, а про оборонні дії проти большевиків. Саме з цієї причини большевицько-варшавська адміністрація в пресі підносить голос, бо наші удари звернені проти большевиків і їх вислужників.

Між українськими і польським народами були в минулому численні непорозуміння і вив'язувалась важка боротьба з загарбницької політики Польщі супроти України. Сьогодні перед лицем спільного ворога, московського імперіялізму у його скрайній большевицькій формі, польсько-український конфлікт мусить відійти на дальший плян, а згодом зовсім зчезнути. Ми - українські повстанці - провадимо послідовно політику порозуміння й співпраці з польським народом на плятформі спільної визвольної боротьби. Віримо, що й серед польської громадськості така політика найде зрозуміння, бо московське поневолення Польщі і большевицький терор буде постійно зростати. Тяжкий досвід, здобутий Польщею в останній війні, і теперішнє політичне становище спонукають усіх польських патріотів змінити дотеперішній курс польської політики. Зміна в напрямі визнання природних прав українського і інших народів Східньої Европи на політичну незалежність уможливлювала б нашим народам співпрацю з порозумінням, до якого щиро прямуємо.

Всі отже обвинувачення, що український визвольний рух веде антипольську політику, є большевицькою роботою для своїх цілей. Всі політично свідомі українці і поляки повинні протиставитись такій практиці большевицької пропаганди.

Цій пропаганді треба приписати названня українських повстанців "бульбівцями", "власівцями", з закидами антисемітизму включно. Напевно не має в цілій Україні й сліду по "бульбівцях" чи інших подібних окремих отаманських групах, але напевно є тільки Українська Повстанська Армія (УПА) під керівництвом найвищого політичного органу українського народу Української Головної Визвольної Ради (УГВР).

З групамии "власівців" український визвольний рух не мав і не має нічого спільного. "Власівці" є російським політичним рухом, що співпрацював з німцями і досі не спрецизував свого позитивного ставлення до питання самостійности України і інших поневолених Москвою народів.

Ми ж щодо російського народу займаємо позитивне і приязне становище, але з умовою визнання наших безспірних прав до волі і незалежности в етнографічних межах. Боремося проти імперіялізму і зажерливости Росії, а не проти російського народу.

Ніколи й ніде українські повстанці не брали участи в протижидівській акції. В українській підпільній пресі, що появлялася цілими десятками органів під німецькою окупацією і сьогодні виходить в умовах большевицької дійсности - нема слова, спрямованого проти жидів. Нарід, що веде визвольну боротьбу, не може ставити до своєї ідеології шалені гітлерівські расистські теорії. Загально відомий факт, що за нім.цької окупації в рядах УПА боролися поруч українців і жиди, в більшості лікарі.

Ворог, проти якого боремося сьогодні, це - терористична большевицька кліка, репрезентант і організатор російського грабіжницького імперіялізму.

Ми боремося за прогресивні ідеали гуманности, за свободу для всіх народів і кожної людини.

1946 р.

Українські повстанці

Відозва Головного Командира до УПА !

М. П. липень 1946

Бійці й Командири УПА !

Від зими йде велетенський, майже безперервний натиск ворога на українське революційне підпілля та його збройні частини - УПА. Ворог докладає всіх зусиль для знищення того руху, на який орієнтуються всі гноблені люди й народи цілого СССР. Через декілька місяців не було оселі в теренах, обнятих революційним рухом, де не стаціонував би гарнізон ославлених "внутрєнних войск НКВД", для "боротьби з бандитизмом". Самий "міністер внутрєнних дєл" Круглов організував добірних старшин з цілої Росії на зимово-весняні місяці для подавлення Української Революції. Ні вдень ні вночі, не переставали переслідувати Вас, ні в день ні в ночі не залишали в спокою українське населення, щоби тільки змогти вже раз зголосити Сталіну, що українське повстання подавлене.

В парі з тим міжнародня ситуація, що під кіінець 1945 р. почала сильно загострюватися й давати надію на швидкий конфлікт - не вийшла поза рямці дипломатичних зударів. Оба протилежні бльоки, радянський і англо-саксонський хоч і свідомі неминучої війни, проте не виходять ще зі стану "збройного мира". Непорозуміння на всіх нарадах, конференціях, чергуються з уступками, для відхилення негайного конфлікту або з різними "пробами" атомової бомби, чи військорими експериментами в полярних околицях. Та все це тільки гра, що може тривати зовсім коротко, а може затягнутись і на довший час. А цілий час тієї гри большевики використовуватимуть в дальшому для нищення свойого найгрізнішого внутрішнього ворога - української національної революції.

Ввесь період від зими по сьогоднішний день видержала УПА з честю. У важкий для українського народу момент, коли сталінські гайдуки гонили його силою до славних "виборів до Верховної Ради", УПА давала збройну допомогу народові, хоч цілий край був вкритий військами НКВД. Опинившись в дуже важких ситуціях, деякі відділи втратили навіть половину свойого складу, та не було відділу УПА, що скапітулював би перед ворогом. В цій безприкладній боротьбі УПА перейшла всі сподівання, які на неї поклав нарід і революційний Провід - Українська Головна Визвольна Рада. Я гордий з того, що мені довелося очолювати ту славну армію героїв, якій рівної не знає історія України.

Поруч з десятками й сотками бійців і командирів, в цьому періоді загинув геройською смертю на важкому, відповідальному посту, шеф штабу Головної Команди УПА ген. Перебийніс, що цілі десятки літ працював над організуванням і вишколом українських збройних сил. З глибокою пошаною і смутком клонимо голови перед тінями нашого Великого Друга ген. Перебийноса. Він, цей лицар без скази, буде постійно пригадувати нам, як треба жити для України й як для Неї треба вміти вмерти.

Бійці й Командири УПА !

Коли Українська Національна Революція, шо принесла волю українському народові в 1918 р., була в 1920 р. подавлена ворожою перевагою, а Українська Армія, яка до того часу діяла одноціло, великими з'єднаннями, немов розплилась - ворог був переконаний, що вона перестала існувати. А на ділі вийшло не так. Це був тільки момент переорганізування українських революційних сил, момент, коли форми широкої повстанської боротьби замінено другими формами, підпільно-конспіративними. Це був момент, коли на традиціях повстанчої боротьби, народились нові революційні організації УВО, ОУН, що протривали цілий важкий час 25-літньої окупації - нате, щоби в 1943 році знову ввести в дію широкі повставчі акції - під назвою УПА. Ворог був певний, що Армію Визвольних Змагань знищив, та він грубо помилився. І сьогодні окупант України може знов думати, що з хвилею покінчення широких повстанчих акцій, УПА перестала існувати. Революція подавлена. Та й тим разом він грубо помиляється. Бо сьогоднішний момент, це тільки момент переставки сил, це момент переходу з одних форм боротьби в другі.

Я певний, що Ви, незламні борці-герої, вміло засвоїте собі ті нові зразки бою з ворогом, так, як скоро й вмjло опанували мистецтво партизанки. Скриті, невловимі, Ви негайними, блискавичними ударами вдаряти будете ворога там, де він того ніяк не сподівається. З питомою Вам очайдушністю й витривалістю, про яку ходять легенди по цілому світі, продовжувати будете й дальше славні традиції УПА, виховувати будете своїми геройськими чинами нове, наростаюче покоління, щоби й його включити в революційну боротьбу. Ви докажіть ворогові щераз і щераз, що Української Революції подавити не можна, що форми боротьби, які Ви сьогодні приймаєте, це хвилеві форми; що незабаром прийде час чергового переходу до широких повстанських дій, які завершаться Вже повною побідою - створенням Української Самостійної Соборної Держави.

Вічна слава безсмертним героям, що віддали своє життя за волю України! Ні на крок не відступимо від ідей, які вони нам вказали, й за які поклали своє життя!

З честю виконаємо обов'язок, який зложив на нас наш нарід: воля або смерть! Дальшими геройськими вчинками продовжуватимемо невмірущу славу УПАрмії! Під проводом Української Головної Визвольної Ради - вестимемо дальше нещадну боротьбу проти окупанта, аж до повної перемоги!

( -- ) Чупринка, Гол. Ком. УПА

Заява Головного Командування Української Повстанської Армії

М. П. 25 вересня 1947 р.

Як нам на українських землях стало відомо, деякі українські політичні групи на еміграції піддають під сумнів право Української Головної Визвольної Ради (УГВР) репрезентувати Українську Повстанську Армію (УПА); заперечують право УГВР виступати як Найвище Політичне Представництво і Керівництво українського визвольного самостійницького руху.

Ці ж еміграційні кола, використовуючи понадпартійність УПА, пробують заперечувати ту велику організаційну ролю, яку відограла ОУН, керована Степаном Бандерою, в процесі творення й росту УПА яку (ролю) ця організація продовжує відогрaвати і сьогодні.

У зв'язку з цим Головне Командування Української Повстанської Армії заявляє:

1. Українська Повстанська Армія постала з бойових груп ОУН (керованої С. Бандерою) в 1942 р. в умовах завзятої боротьби українського народу проти гітлерівських загарбників. На протязі 1942 - 43 рр. до УПА долучилися широкі українські народні маси. УПА стала виразно всенаціональною збройною силою. Вона стала найповнішим і загальним виявом самостійницької боротьби всього українського народу. З уваги на ці обставини виникла потреба створити всенаціональне політичне керівництво визвольно-революційної боротьби українського народу. Ініціятиву створення такого керівництва взяла на себе УПА. Як найважніший пункт плятформи для створення всенаціонального керівництва визвольної боротьби українського народу УПА висунула вимогу визнання потреби й доцільности активної революційної боротьби проти окупантів. На цій основі в м. липні 1944 (з конспіративних причин у всіх дотеперішніх публікаціях подавали місяць червень 1944 р.) на підпільнім з'їзді політичних діячів, що стали на висунуту через УПА плятформу і що були в цей час на Українських землях, утворилася Українська Головна Визвольна Рада. Перший Великий Збір УГВР прийняв постанову про доповнення складу УГВР усіми тими політичними самостійницькими партіями й окремими політичними та громадськими діячами, які в майбутньому стануть на прийняту Першим Великим Збором УГВР Плятформу УГВР.

2. Від моменту створення УГВР Українська Повстанська Армія підпорядковуєгься лише УГВР і визнає УГВР за єдине своє Прсдставництво й Керівництво. Від м. липня 1944 р. УГВР безпосередньо на українських землях практично керує УПА і в політичній і в організаційно-персональній площинах. Виступати від імени УПА за кордоном уповноважене лише Закордонне Представництво Української Головної Визвольної Ради.

3. Українську Головну Визвольну Раду визнає й підтримує український народ. На заклик УГВР український народ суцільно бойкотував, не зважаючи на найдикіший терор ворога, "вибори" в т. зв. верховну раду СССР. Російсько-большевицькі окупанти не могли зібрати навіть 10% добровільних голосів. І це власне, всенародній бойкот обидвох "виборів", проведений на заклик УГВР - це, в умовах большевицької окупації України, найкращі вибори УГВР. Цим бойкотом "виборів", як також найширшою підтримкою УПА, український народ недвозначно заявив, що він визнає УГВР за свій найвищий політичний Провід.

4. Українська Повстанська Армія понадпартійна. В ній борються всі, кому дорога справа Самостійної Української Держави, без різниці поглядів, політичних переконань і партійної приналежности. Але рівночасно з цим УПА цілком визнає той велетенський вклад, що його внесла ОУН, керована Степаном Бандерою, в справу утворення, зміцнення й розвитку УПА. ОУН поклала основи під УПА. Вона скріпила її своїми високоідейними кадрами (члени ОУН становлять понад 50% усього складу УПА), вона обстояла її політично від нападів як з боку національних ворогів України; вона доклала найбільших зусиль для успішного розвитку УПА і докладає їх сьогодні в рамках УГВР.

Головне Комадування Української Повстанської Арміі сподівається, що ця заява принесе нашій еміграціі повну ясність у висвітлених нами питаннях, і вірить, що українська як стара, так і нова еміграція потрапить стати понад вузькопартійні суперечки, потрапить гідно репрезентувати наш народ перед світом, що вона йтиме разом із скривавленим у боротьбі Краєм під керівництвом Української Головної Визвольної Ради до великої Мети - Украінської Самостійної Соборної Держави.

Генерал Тарас Чупринка

Головний Командир УПА

(Передруковано з підпільного, друкованого на Рідних Землях,

бюлетеня "Бюро Інформації Української Головної Визвольної Ради (УГВР)",

рік видання І., випуск ч. 1. за квітень 1948 р.)

Святочний наказ Головного Командира УПА

М. П. 14 жовтня 1947 р.

Бійці і Командири УПА, члени визвольно-революційного підпілля!

Минає п'ять років, як член ОУН Остап почав на Поліссі організовувати збройні групи для боротьби з окупантами України. Ці маленькі групки, борючись одночасно з німцями і большевицькими партизанами, дали початок новим формам визвольно революційного руху - УКРАЇНСЬКІЙ ПОВСТАНЧІЙ АРМІЇ. Через кілька місяців цей рух поширився на все Полісся, Волинь, Галичину та більшу частину Правобережжя. Цілий 1943 рік та перша половина 1944 р. ознаменовані боротьбою УПА на два фронти. На протинімецькому фронті добилася УПА повного припинення вивозу українського населення на роботи в Німеччину та унеможливила господарське пограбування народу. На протибольшевицькому фронті УПА не допустила до заливу українських теренів большевицькою партизанкою. Ніхто інший, як саме УПА, в цілому ряді переможних боїв розбила орди сталінських гунів. що нестримно пересувалися з північного сходу на підбій Европи.

В другій половині 1944 р. всі українські землі опинилися вже під большевицькою окупацією. Почався новий період боротьби УПА за "бути чи не бути" українському народові. Перша спроба фізично винищити український народ у передових лавах імперіялістичних фронтів, окупантові не вдалася. За закликом революційного підпілля, під охороною УПА, українському чоловічому елементові вдалося оминути заглади. Не вдалося також окупантові вигнати українське населення на нові каторжні роботи в СССР. Бачучи політично-бойові успіхи УПА, та симпатії українського народу до неї, не відважився окупант до сьогодні провести повне економічне пограбування народу шляхом загнання селянства в сталінський колгосп. Український повстанець зі зброєю в руках боронив західні окраїни українських земель перед заливом польських імперіялістичних боївок ще в 1944 р., а згодом став в обороні населення цих земель перед насильним виселенням. Понад два роки йшла нерівна боротьба УПА з большевиками і їхніми польськими наймитами на західних окраїнах українських земель, а український повстанець остався там ще навіть тоді, коли останнього українця звідти насильно вивезено, та вся земля перемінилася в незамешкані пустарі.

Безстрашні командири і бійці УПА виписали на її прапорах ряд бойових чинів, що золотими буквами запишуться в історії української зброї. Караюча рука бійця УПА досягла навіть найчільніших представників окупантів, як от: шефа СА Люце, командуючого "І-им українським фронтом" Ватутіна, чи заступника міністра збройних сил Польщі Свєрчевського. Відділи УПА неодноразово здобували ворожі райони і центри, вривалися в обласні центри, далекими рейдами міряли свої й чужі землі, засідками та наскоками турбували ворога й не давали йому можливості реалізувати плин винищування українського народу. Імена Грегота-Різуна, Яструба, Ясеня, Сторчана, Прута, Коника, Перемоги, Хрена, понесли славу української зброї далеко поза межі України.

Та і в політичному відношенні за УПАрмією великі здобутки. Реалізуючи клич "воля народам і людині", вона вже в 1944 р. організовує національні відділи азербайджанців, грузинів, казахів та інших поневолених Москвою народів до боротьби за повалення Кремля і створення самостійних держав усіх народів Сходу. За її ініціятивою відбулася в листопаді 1943 р. І. Конференція Поневолених Народів. За почином УПА об'єдналися всі українські самостійницькі партії і створили Українську Головну Визвольну Раду, що від 1944 р. керує в краю і закордоном цілістю боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу. Рейди УПА в корінну Польщу і Словаччину придбали поневоленим Москвою народам нові лави союзників із числа поляків і словаків.

УПА далеко перейшла всі сподівання, які поклала на неї УГВР та ввесь український народ. А добилася УПА цих успіхів у таких умовинах, яких дотепер не знала історія людства.

Бійці і командири УПА ! Ви, що сьогодні у відділах боретеся проти большевиків, і Ви, що поповнили ряди визвольно-революційного підпілля! Будьте свідомі того, що п'ятирічна героїчна боротьба УПА і визвольно-революційного підпілля, - це найбільш героїчна доба в історії України. Знайте, що такої героїчної доби взагалі не знає історія людства. В тінь пішли прославлені досі герої Термопілів. На героїзмі УПА і визвольно-революційного підпілля будуть виховуватися нові українські покоління. Боєць УПА, український революціонер заступлять місце мужнього спартанця в історії людства. То ж свідомі будьте тієї великої доби, в якій Вам довелося жити і не посороміть повстанської слави, як не посоромили її ті, що вже від нас відійшли.

В нинішній святковий день УПА гордо погляньте на минулі п'ять років і з пошаною спомяніть усіх, що посвятою свого життя викували цю Нову Добу. В нинішній святковий день УПА з гордим чолом дивіться в майбутнє, що завершить нові визвольні змагання - перемогою.

Хай живе Українська Головна Визвольна Рада!

Вічна слава героям, що за Україну віддали своє життя.

Генерал Тарас Чупринка

Головний Командир УПА

(Передрук з "Бюро Інформації Української Головної

Визвольної Ради (УГВР)", випуск 1. Квітень 1948.)

Від Бюра Інформації Української Головної Визвольної Ради

Бюро Інформації УГВР уповноважене поінформувати кадри підпілля і ввесь український народ про те, що після смерти сл. п. генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича - Лозовського, Чупринки - пост Голови Генерального Секретаріяту УГВР та Головного Командира УПА обняв полк. УПА Василь Коваль.

В Україні, 8 липня 1950 р.

Бюро Інформації Української Головної Визвольної Ради