Українське письменство - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Микола Зеров (109) #111

109

Подається за: Зеров М. Антологія римської поезії. Катулл. — Верґілій. — Горацій. — Проперцій. — Овідій. — Марціал. — К.: Друкар, 1920. — С. 51—63.

Уривок із середньовічної християнської леґенди про відвідини святим Павлом могили Верґілія, цитований у примітках латинською мовою, згодом був Миколою Зеровим перекладений:

Ти, що світ приніс поганам,

Дай свідоцтво про Христа нам.

. . . . . . . . . . . . . . . .

І, як станув на могилі,

Де навік спочив Верґілій,

Сльози із очей пролив.

«Я б тебе привів до Бога,

Коли б ще знайшов живого,

О найбільший із співців!»

(Друкується за вид.: Франс А. Пінґвінський острів. — X. — К.: Книгоспілка, 1930. — С. 99).

Зберігся жартівливий вірш М. Зерова — авторський напис на примірнику «Антології римської поезії», подарованому Євгенії Іванівні Бігановській, секретарю редакції журналу «Книгар» (пізніше працювала коректором у київських видавництвах). Вірш, датований 4 серпня 1920 р., друкується за публікацією Г. П. Кочура в журналі «Жовтень» (1966. — № 8. — С. 103):

Є в г. І в. Б і г а н о в с ь к і й

У нас редактор до розмови,

а до роботи секретар,

редакторові — буєсть слова,

секретареві — дум тягар.

Чи ж ýділ Ваш не стане гіршим,

коли на пробу я віддам

пломбований нехитрим віршем

мій старосвітський — римський — крам?..