Вибрані твори

1

Як-от: Історія української літератури: У 8 т. — К.: Наукова думка, 1970. — Т. 6: Література періоду боротьби за перемогу соціалізму (1917-1932), а також монографії, присвячені тогочасному літпроцесу: Luckyj G. Literary politics in the Soviet Ukraine 1917-1934. — New York: Columbia University Press, 1956 (переклад українською: Луцький Ю. Літературна політика в радянській Україні 1917-1934. — К.: Гелікон, 2000); Пригодій М. Всесоюзна консолідація літератур: Історико-літературний нарис. — К.: Радянський письменник, 1972; Тростянецький А. Шляхом боротьби і шукань: Процеси ідейно-творчої консолідації письменницьких сил Радянської України (1917-1932). — К.: Наукова думка, 1968.

2

Див., приміром: Гундорова Т. Початок XX ст.: загальні тенденції розвитку // Історія української літератури XX століття: У 2 кн. — Кн. 1 (1910— 1930-ті роки). — К.: Либідь, 1993. — С. 25.

3

Лавріненко Ю. Література вітаїзму 1917-1933//Розстріляне Відродження: Антологія 1917-1933: Поезія — проза — драма — есей / Упорядкув., передм., післямова Ю. Лавріненка; Післямова Є. Сверстюка. — К.: Смолоскип, 2002. — С. 956.

4

Лавріненко Ю. Література вітаїзму 1917-1933... Згодом у листі до Асі Гумецької Ю. Лавріненко з приводу своєї репліки в антології писав: «Це не проста, делікатна проблема. Але я мусів збути її в антології таким стислим способом, бо чужинецьке видавництво просто по-драконівськи обмежило мене часом і місцем. Для мене це був розпач, а не праця: ні джерел, ні помочі, ні здоров'я. А все ж антологію врятував.

У книжці своїх споминів я скажу про це мабуть краще, бо в моєму серці для Сергія Володимировича — тільки тепло і щира пошана» (лист від 23 березня 1979 р., зберігається в особистому архіві адресата).

5

Мукомела О. Післямова // Про Сергія Пилипенка: Спогади сучасників / Упоряд. і післям. О. Мукомели. — К.: Мартиролог України, 1992. — С. 146.

6

Shkandrij М. Modernists, Marxists and the Nation. The Ukrainian Literary Discussion of the 1920s. — Edmonton: University of Alberta, Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, 1992 (переклад українською: Шкандрій M. Модерністи, марксисти і нація. Українська літературна дискусія 1920-х років / переклад з англ. М. Климчука. — К.: Ніка-центр, 2006).

7

Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. — К.: Либідь, 1997.

8

Шкандрій М. Модерністи, марксисти і нація. Українська літературна дискусія 1920-х років / Пер. з англ. М. Климчука. — К.: Ніка-центр, 2006. — С. 259.

9

Шевельов Ю. Про памфлети Миколи Хвильового // Хвильовий М. Твори: У 5 т. — Нью-Йорк, Балтімор, Торонто: Об'єднання українських письменників «Слово» і Українське видавництво «Смолоскип» ім. В. Симоненка, 1983. — Т. 4 / Заг. ред. Г. Костюка. Вст. ст. Ю. Шевельова. Упоряд., комент. та прим. П. Голубенка і Г. Костюка. — С. 12.

10

Обвинительное заключение по делу Пилипенко Сергея Владимировича // Центральний державний архів громадських об'єднань України (далі — ЦДАГОУ). — Ф. 263. — On. 1. — Спр. 44228. — T. 7. — Арк. 88 (тут і далі цитуємо за копією, що знаходиться в особистому фонді Сергія Пилипенка музейного комплексу Харківської національної академії міського господарства (Інв. 947; Оф. 406; ІФП. 132)).

11

Пилипенко С. Життєпис // Про Сергія Пилипенка: Спогади сучасників. — С. 4.

12

Там само.

13

Там само.

14

Баришпіль — нині Бориспіль.

15

Пилипенко С. Життєпис... — С. 6.

16

Обвинительное заключение по делу Пилипенко Сергея Владимировича... — Арк. 87-88.

17

Мукомела О. Післямова... — С. 150.

18

Там само. — С. 150—152.

19

Мукомела О. Післямова... — С. 151.

20

Там само. — С. 153.

21

Обвинительное заключение по делу Пилипенко Сергея Владимировича... — Арк. 88.

22

Пилипенко С. Іван Батрак і його байки // Батракові байки. Переказав Пилипенко. — X.: ДВУ, 1930. — С. 7-8.

23

Спілка селянських письменників «Плуг» // Плуг: Селянський двохтижневик Головполітосвіти УСРР. — Харків, 1922. — Збірник перший. — 15 квітня. — С. 69.

24

Див.: Тростянецький А. Шляхом боротьби та шукань. Процеси ідейно-творчої консолідації письменницьких сил Радянської України (1917-1932). — К.: Наукова думка, 1968. — С. 75.

25

Пилипенко С. Забутий документ (історикам ревлітератури на увагу) // Плужанин. — 1925. — № 2. — С. 12.

26

Платформа ідеологічна й художня Спілки селянських письменників «Плуг» // Плуг: Літературний альманах за ред. С. Пилипенка. Збірник перший. — X.: ДВУ, 1924. — С. 213.

27

Платформа ідеологічна й художня... — С. 214.

28

Конград — Костянтиноград, у 1920-ті — Червоноград, з 1944 — Красноград.

29

[Мистецька хроніка] Спілка селянських письменників «Плуг» // Шляхи мистецтва. — 1922. — № 2. — С. 69.

30

Там само.

31

Пилипенко С. Наші «гріхи» // Плужанин. — 1926. — № 4-5. — С. 1.

32

Пилипенко С. Що сталося з «Плугом» // Плуг. — 1931. — № 5—6. — С. 5.

33

«Плуг» на новому етапі (Резолюція пленуму ЦК «Плуга» 15 січня 1930 року) // Плуг. — 1930. — № 1. — С. 69-70.

34

Пилипенко С. Перед плужанським з'їздом // Плужанин. — 1926. — № 2. — С. 1.

35

Пилипенко С. П'ятиріччя «Плугу» // «Культура і Побут» (додаток до газети «Вісті ВУЦВК»), — 1927. — № 14.

36

Платформа ідеологічна й художня... — С. 215.

37

Статут ВАПЛІТЕ // Вапліте. — Зошит перший. — X., 1926. — С. 94.

38

Платформа ідеологічна й художня — С. 215.

39

Пилипенко С. Про читабельну книжку // Культура і Побут (додаток до газети «Вісті ВУЦВК»), — 1925. — № 33.

40

Там само.

41

Там само.

42

Пилипенко С. Іван Батрак і його байки... — С. 5—6.

43

Там само. — С. 18.

44

Сенченко І. Події 20-х років // Слово і час. — 2001. — № 2. — С. 67.

45

Пилипенко С. Іван Батрак і його байки... — С. 3.

46

К., М. [Рецензія на книгу] Пилипенко С. Байківниця. Чверть копи байок. — X.: ДВУ, 1922 // Червоний Шлях. — 1923. — № 4-5. — С. 279.

47

Пилипенко С. Байки. — X.: Український робітник, 1927. — С. 5.

48

Сенченко І. Події 20-х років... — С. 67.

49

Майфет Г. [Рецензія на книгу] Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929 // Червоний Шлях.— 1930. — № 3. — С. 222.

50

Майфет Г. [Рецензія на книгу] Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929 // Червоний Шлях.— 1930. — № 3. — С. 226.

51

Пилипенко С. Тисячі в одиницях // Дочери Октября: Сборник. — X.: ДВУ, 1922. — С. 19-20.

52

Пилипенко С. Тисячі в одиницях // Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929. — С. 238.

53

Ладен О. [Рецензія на книгу] Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань. Вид-во «Укр. Робітник», 1928 // Молодняк. — 1928. — № 10. — С. 95.

54

Майфет Г. [Рецензія на книгу] Пилипенко С. Тисячі в одиницях... — С. 224-225.

55

Ладен О. [Рецензія на книгу] Пилипенко С. Тисячі в одиницях... — С. 95.

56

Там само.

57

Там само. — С. 96.

58

Там само.

59

Майфет Г. [Рецензія на книгу] Пилипенко С. Тисячі в одиницях... — С. 227.

60

Сенченко /. Події 20-х років... — С. 67.

61

Історія Комуністичної партії Радянського Союзу. — К.: Держполітвидав УРСР, 1963. — С. 449.

62

Костюк Г. Микола Хвильовий: Життя, доба, творчість // Хвильовий М. Твори: У 5 т. — Нью-Йорк, Балтімор, Торонто: Об'єднання українських письменників «Слово» і Українське видавництво «Смолоскип» ім. В. Симонснка, 1984. — Т. 1 / Упор., ред. і вступ, ст. Г. Костюка. — С. 47.

63

Maximenkov L. Stalin's Meeting with a Delegation of Ukrainian Writers on 12 February 1929 // Harvard Ukrainian Studies. — 1992. — Vol. XVI. — № 3-4. — P. 365.

64

Ibid.

65

Див., зокрема: Transcription. Беседа тов. Сталина с украннскими писателями от 12 февраля 1929 г. // Harvard Ukrainian Studies. — 1992. — Vol. XVI. — № 3-4. — P. 372, 374, 377.

66

Ibid. — P. 382.

67

Ibid. — P. 388-389.

68

Ibid. — Р. 377-379, 389-392.

69

Див.: Кузякіна Н. Архівні сторінки... — К.: Національна асоціація українознавців, 1992. — С. 36.

70

Коряк В. Українська радянська література у процесі художнього самовизначення: Доповідь, виголошена на другому з'їзді ВУСППу // Коряк В. В боях: Статті і виступи 1925-1930. — X.: ЛіМ, 1933. — С. 309.

71

Костюк Г. Микола Хвильовий. Життя, доба, творчість... — С. 47.

72

Пилипенко С. Що сталося з «Плугом». — С. 5.

73

Пилипенко С. Що сталося з «Плугом». — С. 7.

74

Пилипенко С. Сучасна жаба // Плуг. — 1929. — №7. — С. 59-63.

75

Жовтобрюх М. та інші [Бондаренко, Крамаренко, Шип, Гіщук]. Куркульська контрабанда в літературі // Плуг. — 1932. — № 3. — С. 67.

76

Костюк Г. Зустрічі і прощання. — Книга перша. — Едмонтон: Канадський Інститут Українських Студій, Альбертський Університет, 1987. — С. 413.

77

Обвинительное заключение по делу Пилипенко Сергея Владимировича... — Арк. 88.

78

Виписка из протокола заседания Коллегии ОГПУ (судебное) от 3 марта 1934 г. // ЦДАГОУ. — Ф. 263. — On. 1. — Спр. 44228. — Т. 7. — Арк. 92 (цитуємо за копією, що знаходиться в особистому фонді Сергія Пилипенка музейного комплексу ХНАМГ (Інв. 948; Оф. 407; 1ФП. 133)).

79

Постановление ЦКК КП(б)У от 21.VIII — 1933 г.// ЦДАГОУ. — Ф. 263. — On. 1. — Спр. 44228. — Т. 7. — Арк. 57 (цитуємо за копією, що знаходиться в особистому фонді Сергія Пилипенка музейного комплексу ХНАМГ (Інв. 946; Оф. 405; 1ФП. 131)).

80

Костюк Г. Зустрічі і прощання. — С. 414.

81

Ордер № 16, выдан 28/ХІ 1933 г, ГПУ // ЦДАГОУ. — Ф. 263. — On. 1. — Спр. 44228. — Т. 7. — Арк. З (цитуємо за копією, що знаходиться в особистому фонді Сергія Пилипенка музейного комплексу ХНАМГ (Інв. 939; Оф. 398; ІФП. 124)).

82

Обвинительное заключение по делу Пилипенко Сергея Владимировича... — Арк. 89.

83

Там само. — Арк. 88.

84

Див. розділ «У пам'яті людській» у нашому виданні.

85

Уперше оповідання надруковано в 1 числі журналу «Плуг» за 1928 р. Подаємо за виданням: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

86

«Буржуйка» — залізна переносна пічка.

87

Шкуратянка — шкіряна куртка.

88

Шевченко Тарас (1914-1861) — видатний поет, художник, мислитель, чиї історіософські погляди вплинули на становлення модерної української нації. С. Пилипенко ініціював збір коштів на будівництво пам'ятника поетові в Каневі, чимало зусиль доклав у справі зібрання та збереження Шевченкових автографів, акварелей тощо.

89

Культком — скорочене: культурний комітет.

90

Брук гемонський — демонський, бісовий (лайливе).

91

Перії — лінії хат уздовж вулиці.

92

Ракли — тут у значенні злодії. Місцеве слово на позначення осіб з нахилом до кримінальних учинків. Спершу цим словом харківці називали учнів бурси святого Іраклія, котрі своїми «набігами» на розташований поруч Благовіщенський базар завдавали певних збитків продавцям продуктів харчування.

93

Фунт — міра ваги, що дорівнює 409,5 г.

94

Бебель Авсуст (1840-1913) — один із засновників німецької соціал-демократичної партії, автор книги «Жінка і соціалізм» (1879).

95

Ні бебеля не тямлю — гра слів, тобто нічого не розумію.

96

Соціялізм — державно-політичний устрій, створений на основі політичного вчення, що відстоює колективну власність на засоби виробництва та загальний рівний розподіл багатства.

97

Дикт — тонкі пластини дерева, фанера.

98

Бантина — поперечна балка між кроквами, поперечина.

99

Головполітосвіта — головне управління політичної освіти при Народному комісаріаті освіти, якому були підпорядковані зокрема й письменницькі організації.

100

Малахольні панії — вочевидь, перекручене від меланхолія, вжито за аналогією до діалектного малахольний, тобто недоумкуватий, навіжений.

101

Цюпця — зменшувальна форма від цюпи, тісної темної кімнати.

102

Фльондра — повія.

103

Уперше оповідання надруковано в журналі «Плужанин» за 1927 р. число 5 (9 — тут і далі поруч з номером журналу «Плужанин» за 1927 р. подаємо уточнення в дужках, оскільки в цей рік часопис виходив і як місячник, і як двотижневе видання). Друкуємо за виданням: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

104

Закупно — тобто куплене.

105

Гурма — юрба.

106

Набір та на рати — куповане в кредит та до певного терміну сплати боргу.

107

Джисунисті сап'янці — чобітки з тонкої м'якої шкіри (сап'яну) вишуканого елегантного фасону.

108

На шпацір — на прогулянку (з нім.).

109

Модні джімі — тобто туфлі популярного «американського» фасону.

110

Латані патинки — туфлі на східний манір без закаблуків.

111

Карпетки — шкарпетки.

112

Рантові чоботи — з вузенькою смужкою шкіри, що пришивається, з'єднуючи верх взуття з підошвою.

113

Спорзні думки — хтиві, порочні.

114

Юхта — шкіра, виготовлена особливим чином: з використанням дьогтю.

115

Безесник — негідник, безчесник (з пол.).

116

Уперше оповідання надруковано у 2 числі журналу «Життя й Революція» за 1927 р. Подаємо за виданням: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. - X.: ДВУ. 1929.

117

Длява праця — повільна праця, без поспіху.

118

Резеда — запашна трав'яниста рослина.

119

Рижева пудра — тобто рисова.

120

Лякерки — лаковані туфлі.

121

Уперше оповідання надруковано в 11 числі додатка до газети «Вісті ВУЦВК» «Культура і Побут» за 1927 р. Подаємо за виданням: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

122

Денікінський бронепотяг — вказується на приналежність до білогвардійських формувань під командуванням А. Денікіна (1872— 1947).

123

Люфка — зменшувальна форма від люфа — ствол (дуло).

124

Гасник — гасова лампа.

125

Харпак — бідняк, злидар, жебрак.

126

Шанька — торбинка.

127

Рахманна — сумирна.

128

Уперше оповідання надруковано в третьому альманасі «Плуг» (1927 р.). Подаємо за виданням: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

129

Люшня — деталь воза, що зв'язує вісь із полудрабком (бічною частиною).

130

Як на релях — як на гойдалці.

131

Уперше оповідання надруковано в 3 числі часопису «Знання» за 1925 р. Подаємо за виданням: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

132

Маркс Карл (1818-1883) — філософ, економіст, політичний журналіст. Його праці сформували основу комуністичного й соціалістичного руху.

133

Ленін Володимир (справжнє прізвище — Ульянов; 1870-1924) — російський політичний діяч, перший керівник СРСР, теоретик комунізму.

134

Прозодежа — виробничий одяг (з рос.), спеціальний одяг для роботи.

135

Воєнком — військовий комісар (з рос.).

136

Верста — міра довжини, 1066,8 м.

137

Розстрільна — від розстрільна/розстрільня, ряд бійців-стрільців, розташованих на певній відстані один від одного.

138

Як тим білим під Перекопом — йдеться про перемогу Червоної армії над білогвардійською армією генерала П. Врангеля (1878-1928) 1920 р.. вирішальну роль при тому відіграла кіннота під проводом Н. Махна. Перекоп — перешийок, що з'єднує Кримський півострів з материком.

139

Махно Нестор (1884-1934) — провідник самобутнього селянського анархістського руху, що охопив Катеринославську, Полтавську, Харківську і Херсонську губернії.

140

Орден Червоного прапору — одна з найвищих нагород у Червоній армії в роки Громадянської війни.

141

Уперше оповідання надруковано в 4-5 числі журналу «Червоний Шлях» за 1923 р. Подаємо за виданням: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

142

Фашистський наймит Конраді в Лозані убив по-злодіяцькому, ззаду, тов. Воровського — йдеться про смерть повноважного представника РСФРР та УСРР, заподіяну колишнім офіцером-білогвардійцем Морісом Конраді (1896—?) 10 травня 1923 р. в Лозанні. До Італії Вацлав Воровський (1871-1923) прибув на міжнародні переговори з питань Близького Сходу та підписання конвенції про режим судноплавства в контрольованих Туреччиною чорноморських протоках. У 1923 р. в Харкові вийшла збірка літературознавчих праць Воровського «Русская интеллигенция и русская литература». Вважався також провідним марксистським критиком літератури.

143

Гетьманці — учасники збройних формувань під загальним командуванням Павла Скоропадського (1873-1945), гетьмана Української Держави (29.4.1918 — 14.12.1918).

144

Оргеші — члени однієї з перших фашистських організацій Німеччини (головним чином у Баварії), що виникла в 1918 р. як союз самооборони. Від 1919 р. на чолі організації став доктор Ешерих. Звідси й назва «Оргеш» — організація Ешериха. Офіційно заборонена в 1921 р.

145

Фашисти — представники політичної течії, що виникла на основі новітніх філософсько-політичних поглядів на державу як найвищу цінність та ствердження пріоритетів держави й нації (класу) над інтересами особистості. Прихід фашистів до влади зумовив постання тоталітарних режимів у низці країн Європи. Назва походить від слова «fascio» (італійською — зв'язка) — назви дружин, створених Б. Муссоліні в 1919 р.

146

Bier-Halle — пивна зала (нім.).

147

Льокай — лакей.

148

Бурш — член студентської корпорації в Німеччині.

149

Ерліх Пауль (1854-1915) — німецький лікар та бактеріолог. У 1908 р. разом із 1. Мечниковим став лауреатом Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини за роботи з імунології.

150

Айнштайн Альберт (1879-1955) — відомий учений, сформулював теорію відносності, працював у галузі ядерної фізики і термодинаміки. Лауреат Нобелівської премії з фізики 1921 р.

151

Петлюра Симон (1879-1926) — один із керівників уряду УНР. голова Директорії з лютого 1919. До революції — відомий журналіст, літературний критик та публіцист.

152

Біргалка — похідне від Bier-Halle, так іронічно називали пивнички, де за невеликі гроші можна було перекусити й випити.

153

Комунізм — суспільно-економічний та політичний лад з безкласовим і бездержавним устроєм, а також колективною власністю як на знаряддя виробництва, так і на предмети споживання.

154

«Фавст» — трагедія Йоганна Ґете ((1749-1832) про легендарного доктора-чорнокнижника.

155

Штайнах фасетів робить — маються на увазі дослідження австрійського фізіолога Ейґена Штайнаха (1861-1944) в напрямку трансформацій організмів ссавців: омолодження, зміни статі тощо.

156

Гробаки — мешканці гробів (трун), тут у переносному значенні.

157

Вампука — йдеться про оперу-пародію «Вампука, наречена африканська: в усіх відношеннях зразкова опера», поставлену в петербурзькому театрі «Криве дзеркало» 1909 р. Пародія висміювала умовність та рутину оперних театрів. Відтоді слово вживається також і на позначення оперних штампів.

158

Уперше оповідання надруковано у 8-9 числі часопису «Студент Революції» за 1925 р. Подаємо за виданням: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

159

Предчека — голова місцевого відділення («председатель», рос.) ЧеКа, ВЧК (з рос.: Всеросійської надзвичайної комісії з боротьби з контрреволюцією та саботажем). Заснована в 1917 р. Діяла на підставі вироків, ухвалених без судової процедури, що лягло в основу т.зв. «червоного терору».

160

Подаємо за книжковим першодруком у виданні: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

Чув'яки — шкіряні туфлі з м'якою підошвою без підборів.

161

Подаємо за книжковим першодруком у виданні: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

162

Робфак — робітничий факультет. Загальноосвітня чотирирічна (іноді трирічна) школа для дорослих з ущільненою програмою, що мала на меті підготовку до вступу до вищого навчального закладу. Такі навчальні заклади були створені 1920 р. спеціально для робітничої і селянської молоді, згодом трансформовані в однорічні підготовчі курси.

163

Благбаз — назва базару в Харкові, що знаходиться біля Благовіщенського собору.

164

Подаємо за книжковим першодруком у виданні: Пилипенко С. Анекдоти старого редактора. — X.: Плужанин, 1933.

165

Шанці — земляні укріплення у вигляді ровів (траншей) з насипом.

166

Бруствер — насип на зовнішній стороні траншеї.

167

Пакгауз — склад для короткострокового зберігання вантажів.

168

Грабарський струмент — інструмент для грабарських (землекопських) робіт.

169

Навратливий — нав'язливий, набридливий.

170

Дніпрельстан — Дніпровська електростанція. Її будівництво розпочалося в 1927 р., а 1932 р. перші 5 із 9 гідрогенераторів почали діяти.

171

Дніпробудові — від Дніпробуд, будівництво електростанції на Дніпрі.

172

Уперше оповідання надруковано в 3 числі журналу «Червоний Шлях» за 1930 р. Подаємо за виданням: Пилипенко С. Анекдоти старого редактора. — X.: Плужанин, 1933.

173

Шлюс — усе, кінець (з нім. та ідиш).

174

Антраша — у балеті легкий стрибок зі швидким схрещуванням ніг у повітрі.

175

Уперше оповідання надруковано у 8-9 числі журналу «Плуг» за 1930 р. Подаємо за виданням: Пилипенко С. Висмоктав. З анекдот старого редактора. — X.: ЛіМ, 1931.

176

УСРР — Українська Соціалістична Радянська Республіка (1919), з 1937 р. в офіційний обіг було впроваджено абревіатуру УРСР (Українська Радянська Соціалістична Республіка).

177

Арден — порода робочих коней-ваговозів, виведена в XIX ст. у Бельгії в місцевості Арденни.

178

Північний бігун — Північний полюс.

179

Мамут — мамонт.

180

Кокусовий — коксовий (тут з іронією).

181

Проект інженера Александрова — за цим проектом здійснювалося спорудження Дніпровської гідроелектростанції.

182

Шерше ля фам — шукайте жінку (з фр.).

183

Райсоюз — скорочення, ймовірно від: районна спілка споживчої кооперації (з рос.).

184

Дріяда — у грецькій міфології німфа — покровителька дерев.

185

Шеймина баба — від шейма, один із варіантів слова шельма.

186

Бородинів мотив — йдеться про популярні романси композитора Олександра Бородіна (1833-1887).

187

Ка-ер — карний розшук.

188

Та не стак смачного — не такого смачного.

189

Бупр — будинок примусових робіт (тогочасне визначення в'язниці).

190

Начбупру — начальник тюрми.

191

Фріна — грецька гетера, котра була моделлю для творів художника Апеллеса — «Афродита виходить з води» та скульптора Праксителя «Афродита» (Книдська). IV ст. до н. е.

192

Парлограф — дослівно: той, що записує слова, — таємно впроваджений у в'язничне середовище співробітник слідства.

193

Гандикап — кінне змагання, в якому беруть участь різні за віком та якостями тварини.

194

Розмінювати — тут: розстрілювати.

195

Фінка — викидний ніж, що користується особливою популярністю серед злочинців.

196

Червонари — бійці Червоної армії.

197

Турман — тут: в'язень.

198

Один із наших українських «Ґео» написав — мається на увазі твір Ґео Шкурупія «Жанна-батальйонерка» (1930).

199

Уперше оповідання надруковано в 1 числі часопису «Журнал для Всіх» за 1925 р. Подаємо за виданням: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ. 1929. У наступному передрукові твору прізвище Троцький було змінене на Пересоцький (Пилипенко С. Анекдоти старого редактора. — X.: Плужанин, 1933).

200

Начканці — начальники канцелярій.

201

Маніпулянтка — співробітниця канцелярії.

202

Ванько — місцева назва візника.

203

Ортечека — транспортний відділ ЧК (з рос.).

204

Раковський Христіан (1873-1941) — голова уряду Радянської України в 1919-1923 рр. Репресований.

205

«Times» чи «New-York-Herald» — йдеться про тогочасні популярні видання англомовного світу.

206

Уперше оповідання надруковано у 27 числі журналу «Всесвіт» за 1927 р. Подаємо за виданням: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

207

«Друзі дітей» — йдеться про одну з форм діяльності товариства «Друзі дітей», що існувало при ВУЦВК у 1924-1932 рр.

208

Бібула — промокальний папір, який використовують під час писання чорнилом.

209

Каламарки — чорнильниці, тут у переносному значенні.

210

Уперше оповідання надруковано в 16 числі часопису «Зоря» за 1926 р. Подаємо за виданням: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

211

Ґунцвот — собачий син, шельма (лайливе).

212

Винниченко Володимир (1880-1951) — політичний діяч і відомий письменник. Лідер Української соціал-демократичної робітничої партії, заступник голови Центральної Ради і перший голова її Генерального Секретаріату — автономного уряду України. За гетьманської влади очолив Національний Союз і брав участь у протигетьманському повстанні. З листопада 1918 до лютого 1919 р. був головою Директорії. У літературу увійшов як автор оповідань, романів та драматичних творів, один із яких — «Гріх» — і дав назву оповіданню Сергія Пилипенка.

213

Уперше оповідання надруковано в 3 числі журналу «Плужанин» за 1926 р. Подаємо за виданням: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

214

Уперше оповідання надруковано в 1 числі додатка до газети «Вісті ВУЦВК» — «Культура і Побут» за 1927 р. Подаємо за виданням: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

215

Подаємо за першодруком у виданні: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

216

Подаємо за книжковим першодруком у виданні: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

217

Чота — військовий підрозділ у складі 20-30 солдатів.

218

Чотар — командир чоти.

219

Уперше оповідання надруковано під назвою «Кривава легенда» в 9 числі журналу «Плуг» за 1928 р. Подаємо за виданням: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

220

Віно — посаг (придане).

221

Подаємо за книжковим першодруком у виданні: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

222

Праник — дерев'яний валок для вибивання білизни під час прання.

223

Подаємо за книжковим першодруком у виданні: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

224

Штафірська — тобто цивільна, невійськова.

225

Сковорода Григорій (1722-1794) — видатний філософ і поет. В основі творів — розв'язання проблеми щастя людини. Його праці поширювалися як серед інтелектуальної еліти України, так і поміж простолюду.

226

«мудрствують, каже, що простий нарід спить, хай спить сном, міцним, велетенським, як у казках. Але від всякого сна прокидаються, і хто спить, той не мертвеччина і не трупище. Коли виспиться, так прокинеться, коли прокинеться, то очуняє і забодрствує» — авторські варіації на тему твору Г. Сковороди «Убуждшеся, видіша славу Єго», що входить також і до 6 розділу діалогу «Поток зміїн» — «О преображенії».

227

Гарматень — гарматний снаряд.

228

Зінське щеня — кріт.

229

Півверстви, верства — те саме, що й півверсти (0,53 км) й верста (1,06 км).

230

Глетчер — геологічне скупчення на земній поверхні великих мас льоду, який рухається під впливом власної ваги, льодовик; тут вжито за аналогією.

231

Тут Єгоров — справжнє ім'я. Потім це майбутній командарм у війні проти Денікіна (прим. автора).

232

Уперше оповідання надруковано в 10 числі журналу «Комунарка України» («Коммунарка Украины») за 1922 р. Подаємо за книгою: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

233

Уперше оповідання надруковано в 13 числі журналу «Всесвіт» за 1926 р. Подаємо за книгою: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

234

Бредов Микола (1873-1945?) — бойовий генерал, активний учасник білого руху. У 1918 р. перебував на службі у П. Скоропадського, в серпні 1919 на чолі денікінських військ практично одночасно з армією УНР звільняв від більшовиків Київ, утім, під час переговорів заарештував головнокомандувача українських військ А. Кравса (1871-1945) з антиукраїнських мотивів.

235

Бігунці — тут у значенні біженці.

236

Рудка — іржаве болото, баговиння.

237

Денікін Антон (1872-1947) — генерал-лейтенант російської армії, вороже зустрів більшовицький переворот, наприкінці 1917 р. разом з генералами М. Алексєєвим (1857-1918) та Л. Корніловим (1870-1918) сформував на Дону Добровольчу армію. Після загибелі останнього в квітні 1918 р. очолив армію, а по смерті генерала Алексєєва в жовтні 1918 був проголошений Верховним головнокомандувачем Добровольчої армії. Із січня 1919 — головнокомандувач збройних сил Півдня Росії.

238

Уперше оповідання надруковано у виданні «Народній Учитель» — 40 число за 1926 р. Подаємо за книгою: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

239

Кліщуватого вигляду личинка так званого мурашиного лева (прим, автора).

240

Уперше оповідання надруковано у виданні: Пилипенко С. Під Черніговом (3 оповідання). — X.: ДВУ, 1927. Подаємо за книгою: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

241

Поарм — абревіатура з рос.: політичний відділ («отдел», рос.) армії.

242

Політком — політичний комісар, ідеологічна командирська посада в Червоній армії.

243

Отаман Антонов — О. Антонов (1889-1922), колишній народний учитель, керівник антибільшовицького повстання 1920— 1921 рр., що охопило Тамбовську і частину Воронезької губернії. Для його придушення Червона армія змушена була перекинути додаткові частини військ, що перевищували сили повстанців у кілька разів, та залучити бронетехніку й авіацію.

244

Балмус — густе багно.

245

Продрозкладка (продрозверстка) — система заготівлі сільгосппродуктів у 1918-1921 рр., що передбачала обов'язкову здачу всіх «надлишків» (понад встановлену норму) хліба та інших продуктів за твердими, часто заниженими цінами. Під час заготівлі активно використовувалися т. зв. «продзагони» (продовольчі загони) — каральні підрозділи Червоної армії.

246

Скісок — сточена коса або фрагмент коси, що використовується замість ножа (бритви).

247

У цеберці — тут: у відрі.

248

Башлик — сукняний каптур (відлога) з довгими кінцями, що надівається в негоду поверх шапки.

249

У штаб Духоніна — на розстріл. Вислів пов'язаний із долею генерала Миколи Духоніна (1876-1917), начальника штабу і верховного командувача російської армії в листопаді 1917 р. Після більшовицького перевороту він не визнав Ради Народних Комісарів, відтак 3 грудня 1917 р. спеціальний підрозділ матросів-більшовиків з наказу партійного керівництва оточив і без бою захопив штаб Духоніна в Могильові, а самого генерала розстріляли.

250

Уперше оповідання надруковано у 8 числі часопису «Червоні Квіти» за 1927 р. Подаємо за книгою: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

251

Уперше оповідання надруковано в 2 числі журналу «Плуг» за 1929 р. Подаємо за виданням: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

252

Чувал — великий мішок.

253

Лантушшя мішковиння.

254

Дзигареве вагадло — маятник настінного годинника.

255

Юнкер — проміжне військове звання між унтер-офіцерськими та обер-офіцерськими званнями в російській армії (відповідно, нижчого та середнього командного складу), претендент на офіцерський чин; вихованець військового училища.

256

Уперше надруковано у збірнику «Дочери Октября» (Харків, 1922). Подаємо за виданням: Пилипенко С. Тисячі в одиницях: Збірка оповідань / Друге, доповнене видання. — X.: ДВУ, 1929.

257

Гетьманська варта — поліція часів Української Держави гетьмана П. Скоропадського.

258

Франзолька — білий хліб овальної форми, французька булочка.

259

Продподаток — продовольчий податок із селянських господарств, що згідно з постановою надзвичайної сесії ВУЦВК від 27.III. 1921 прийшов на зміну продрозкладки (продрозверстки) періоду громадянської війни.

260

Уперше надруковано в першому альманасі «Плуг» (1924). Подаємо за книгою: Пилипенко С. Байки. — X.: Український Робітник, 1927.

261

Пужить — б'є пугою (батогом).

262

Подаємо за книжковим першодруком: Пилипенко С. Байки. — X.: Український Робітник, 1927.

263

Уперше надруковано в книзі: Пилипенко С. Байківниця. Чверть копи байок. — X.: ДВУ, 1922. Подаємо за виданням: Пилипенко С. Байки. — X.: Український Робітник, 1927.

264

Уперше надруковано в книзі: Пилипенко С. Байківниця. Чверть копи байок. — X.: ДВУ, 1922. Подаємо за виданням: Пилипенко С. Байки. — X.: Український Робітник, 1927.

265

Уперше надруковано в книзі: Пилипенко С. Байківниця. Чверть копи байок. — X.: ДВУ, 1922. Подаємо за виданням: Пилипенко С. Байки. — X.: Український Робітник, 1927.

266

Уперше надруковано в книзі: Пилипенко С. Байківниця. Чверть копи байок. — X.: ДВУ, 1922. Подаємо за виданням: Пилипенко С. Байки. — X.: Український Робітник, 1927.

267

Крапіва Кіндрат (справжнє прізвище — Атрахович; 1896-1991) — білоруський письменник. Автор поетичних, прозових, драматичних та сатиричних творів. Книга його байок українською мовою «Кропивині байки» вийшла в перекладах С. Пилипенка та витримала два видання (ДВУ, 1928 та 1929 рр.).

268

Уперше надруковано в книзі: Пилипенко С. Байківниця. Чверть копи байок. — X.: ДВУ, 1922. Подаємо за виданням: Пилипенко С. Байки. — X.: Український Робітник, 1927.

269

Уперше надруковано в книзі: Пилипенко С. Байківниця. Чверть копи байок. — X.: ДВУ, 1922. Подаємо за виданням: Пилипенко С. Байки. — X.: Український Робітник, 1927.

270

Подаємо за книжковим першодруком у книзі: Пилипенко С. Свині на дубі: Різні байки. — X.: Плужанин, 1932.

271

Подаємо за першодруком в 11-12 (15-16) числі журналу «Плужанин» за 1927 р.

272

Цей твір Сергія Пилипенка — переспів «Євангелія Часу» Поля Бертло. Взявши за основу есперантомовний текст, письменник змінив композиційну будову (кожен з 10 розділів першотвору складався з 33 частин), розширивши та уприступнивши його до розуміння українським селянином. А провіщення Бертло «часу Анархії» стало у творі Пилипенка провіщенням «Комуни».

Уперше «Євангелія Часу» вийшла 1923 р. в харківському видавництві «Шлях освіти» (також є відомості про друк того ж року у видавництві «Космос» (Берлін — Нью-Йорк)). Подаємо текст за виданням: Пилипенко С. Євангелія Часу. За Полем Бертло — з есперантської мови. — X: ДВУ, 1925. — Серія красного письменства «Бібліотека селянина».

273

Бертло Поль (1880-1910) — відомий також серед есперантистів та анархістів як Марцело Верема. Студіював у Парижі медицину, щоб уникнути служби в армії втік до Південної Америки. Тут опанував фах друкаря. Згодом у Ріо-де-Жанейро викладав французьку та есперанто в Академії Berlitz (бразильському відділенні цієї міжнародної мовної школи, що діє в різних країнах світу, починаючи з 1878 р.), а за деякий час очолив філію закладу в місті Петрополісі. Однак через антимілітарну пропаганду втратив місце роботи.

274

Ремество — ремесло.

275

Баглаї — лінощі.

276

Подаємо за першодруком у виданні: Плуг: Селянський двохтижневик Головполітосвіти УСРР. — Харків, 1922. — Збірник перший. — 15 квітня.

277

Харпацтво — тут: жебрацтво.

278

«Неп» (НЕП, Неп) — нова економічна політика, ухвалена на X з'їзді російської Комуністичної партії більшовиків навесні 1921 р. Була розрахована на відновлення народного господарства та подальший перехід до соціалізму. Головний зміст: заміна продрозкладки на продподаток, використання ринкових відносин та різних форм власності, залучення іноземного капіталу, грошова реформа (конвертація грошової одиниці) тощо.

279

Подаємо за першодруком у 6—7 числі журналу «Червоний Шлях» за 1923 р. У 9 числі того ж року тему продовжив Майк Йогансен статтею «Пристосування латиниці до потреб української мови».

280

Tvorennju jedynoji international'noji movy — C. Пилипенко в цей час захоплюється есперанто (штучна мова, створена варшавським окультистом Людвіком Заменгофом у 1887 р.), перекладає з неї.

281

«Червоний Шлях» — громадсько-політичний та літературно-науковий місячник, заснований у Харкові 1923 р. Виходив до лютого 1936 р. Провідний український літературний часопис.

282

Подаємо за першодруком у 1 числі журналу «Плужанин» за 1925 р.

283

Азб[ука] ком[мунизма] — абетка комунізму (скорочено з рос.), С Пилипенко покликається на виклад комуністичної теорії у книзі М. Бухаріна та Є. Преображенського «Азбука Коммунизма: популярное обьяснение программы Российской Коммунистической Партии» (1919).

284

Семенко Михайль (Михайло; 1892 1937) — поет, основоположник і теоретик українського футуризму. Редактор журналу «Мистецтво», головний редактор Одеської кінофабрики ВУФКУ, редактор часопису «Нова Генерація». Фундатор футуристичних літературних угруповань «Флямінго», «Ударна група поетів-футуристів», Асоціації панфутуристів («Аспанфут»), «Комункульт», «Нова Генерація». Репресований.

285

Дивись № 11-12 «Червоного Шляху» — стаття М. Семенка «До постановки питання про застосування ленінізму на 3-му фронті».

286

Подаємо за першодруком у 2 числі журналу «Плужанин» за 1925 р.

287

«Вісти ВУЦВК» («Вісті ВУЦВК») — друкований орган Всеукраїнського центрального виконавчого комітету. Щоденна газета, виходила з 1921 року в Харкові, з 1934 — в Києві. Перші редактори — В. Блакитний та Є. Касяненко, залучаючи широкі кола української інтелігенції, зробили газету найпопулярнішим виданням у 1920-ті рр.

288

Пролеткульт — масова культурно-просвітницька організація, що виникла 1917 р. в Росії, а згодом перенесла свою діяльність також в Україну. У Харкові короткочасно виходив пролеткультівський журнал «Зори грядущего». З огляду на виразно проросійський характер організації, в Україні Пролеткульт не набув масового характеру. В основу діяльності було покладено прагнення створити нову пролетарську культуру та підпорядкування мистецтва інтересам пролетаріату.

289

Еллан-Блакитний Василь (виступав також під псевдонімами А. Орталь та Валер Проноза, справжнє прізвище — Елланський; 1894-1925) — один із лідерів української партії соціал-революціонерів, її боротьбистського відламу. Після вступу до КП(б)У в 1920 р. — член ЦК партії, а також член ВУЦВК, ЦВК СРСР, голова Держвидаву та редактор газети «Вісті ВУЦВК». Поет, публіцист. Фундатор літературної організації «Гарт».

290

Містоголова — тобто голова міського відділення (міської організації).

291

Коряк Володимир (справжнє ім'я — Волько Блумштейн; 1889— 1937) — революційний діяч (політкаторжанин), провідний критик 1920-х рр., літературознавець. Репресований.

292

Сосюра Володимир (1898-1965) — один із найпопулярніших поетів 1920-х — 1930-х рр., належав до літературних організацій «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП.

293

Подаємо за першодруком у 3 числі журналу «Плужанин» за 1925 р.

294

«Плуг» — спілка селянських письменників, заснована 1922 р. Спочатку її членами були Д. Бедзик, М. Биковець, С. Божко, А. Головко, Д. Гуменна, В. Ґжицький, Г. Епік, Н. Забіла, І. Кириленко, Я. Качура, В. Минко, А. Панів, П. Панч, С. Пилипенко, І. Сенченко, В. Таль, П. Усенко, В. Чередниченко, І. Шевченко. Мала численні філії по всій Україні. Проіснувала до 1932 р.

295

Хвильовий Микола (справжнє прізвище — Фітільов; 1893-1933) — письменник і публіцист, теоретик і речник українського відродження 1920-х рр. Один із фундаторів літературного угруповання «Гарт», засновник об'єднання «Урбіно», організацій ВАПЛІТЕ і ПРОЛІТФРОНТ. Його концепції «азіатського ренесансу» (де головна роль відводиться незалежній від Москви Україні) та стилю цієї доби «романтики вітаїзму» (мистецтво творення життя — «бойового етапу переходового періоду») — спричинилися до бурхливої дискусії, знайшовши як своїх палких прихильників, так і не менш палких супротивників. Історіософська візія увійшла в історію під назвою хвильовизму. У літературній дискусії Хвильовий і Пилипенко найчастіше виступати опонентами.

296

«2-й лист до молодої молоди» — підзаголовок памфлета М. Хвильового «Про Коперника з Фрауенбургу, або абетка азіятського ренесансу в мистецтві».

297

Октябристи — члени російської літературної групи «Октябрь».

298

Плужани — члени Спілки селянських письменників «Плуг».

299

«Октябрь» — літературна група пролетарських письменників, заснована 1922 р. Основна мета творчості — замість патосу революційної романтики показати робітничий клас з його революційною практикою на прикладі конкретних пролетарів. Проіснувала до 1925 р.

300

Формалісти — прихильники формалізму у літературній творчості, котрі надавали особливої уваги формі художнього твору, а також адепти формального методу в літературознавстві, скерованого на дослідження та актуалізацію внутрішніх (структурних) закономірностей тексту.

301

Троцький Лев (справжнє прізвище — Бронштейн; 1879-1940) — один із лідерів більшовиків та керівників Радянської республіки, голова Революційної військової ради. Належав до теоретиків та практиків «червоного терору». Унаслідок внутріпартійної боротьби 1925 р. був позбавлений усіх посад і в 1927 р. виключений з партії та засланий. З 1929 р. перебував поза межами СРСР. Убитий у Мексиці агентом НКВС Р. Меркадером (1914-1978).

302

«Третій лист до молодої молоди» — підзаголовок памфлета «Про демагогічну водичку, або справжня адреса української воронщини, вільна конкуренція, ВУАН і т. д.».

303

«Гарт» — спілка пролетарських письменників. Масова літературна організація, утворена Василем Блакитним у 1923 р.: на початку її членами зокрема були К. Гордієнко, І. Дніпровський, О. Довженко, О. Досвітній, М. Йогансен, О. Копиленко, В. Коряк, Г. Коцюба, І. Кулик, А. Любченко, В. Поліщук, І. Сенченко, Ю. Смолич, В. Сосюра, П. Тичина, М. Хвильовий, М. Христовий. У 1925 р. з утворенням ВАПЛІТЕ припинила своє існування. Провідні письменники угруповання стали фундаторами новоствореної організації, а решта пізніше долучились до ВУСПП.

304

Малоросійщина, просвітянщина — Микола Хвильовий має на увазі діяльність української інтелігенції кінця XIX — початку XX ст., спрямовану на виконання вузькоетнічних (на його думку) культурно-освітніх завдань, зокрема в рамках діяльності «Просвіт» (громадських організацій, що в Галичині були засновані наприкінці 1860-х рр., а в Наддніпрянській Україні щойно після революції 1905 р. та з особливим розмахом від 1917 р.). У 1917-1921 рр. «Просвіти» були осередками українського національного життя і спричинилися до зростання національної свідомості широких мас. На початку 1922 р. 4322 товариства, читальні й будинки «Просвіти» були ліквідовані або реорганізовані як ідеологічно ворожі.

305

Подаємо за першодруком у 4 числі журналу «Плужанин» за 1925 р.

306

«Формалізм» й «опоязівство» — йдеться про популярні в 1920-ті рр. теоретичні розробки групи російських лінгвістів та літературознавців ОПОЯЗ («Общество по изучению поэтического языка»).

307

Дискусія про «Європу й Просвіту» — одна з ключових тез, розгорнутих у памфлетах Миколи Хвильового, що і спричинила гостру полеміку між ним та Сергієм Пилипенком.

308

«Хатянство» — тут маються на увазі культурні настанови, що їх висловив Пантелеймон Куліш у «Передньому слові до громади» в літературному альманасі «Хата» 1860 р., однак у 1920-ті рр. термін «хатянство» також вживався і на позначення ідеологічно-естетичних засад часопису «Українська хата», що виходив у Києві в 1909-1914 рр. та став трибуною для українських модерністів.

309

Народництво — громадсько-політичний та літературний рух у Російській імерії в 1860-1890-ті рр., який охопив широкі кола інтелігенції. Одна з чільних настанов — «ходіння в народ» з метою підняття його самосвідомості та поширення соціалістичних ідей.

310

ЦК РКП — Центральний комітет Російської комуністичної партії.

311

«Правда» — масова щоденна газета в Радянському Союзі, центральний орган Комуністичної партії. Почала виходити з 1912 р.

312

«Молот» — літературне об'єднання робітничої молоді в Полтаві. Діяло в 1925-1928 рр.

313

«Жовтень» — київська літературна організація, заснована 1925 р. письменниками, що вийшли з «Аспанфуту». Декларацію об'єднання зокрема підписали І. Ле, Я. Савченко, М. Терещенко, Ф. Якубовський, Ю. Яновський, В. Ярошенко. Заперечуючи пропаговані Семенком ідеї комункульту, «Жовтень» одночасно не погоджувався із позиціями «Гарту» й «Плугу», що, на їхню думку, не забезпечували повноцінний розвиток української пролетарської культури.

314

«Ланка» — літературна група, що виникла 1924 р. у Києві на основі АСПИС (Асоціації письменників). До об'єднання зокрема входили Б. Антоненко-Давидович, М. Галич, Г. Косинка, В. Підмогильний, Є. Плужник, Т. Осьмачка.

315

Подаємо за першодруком у 6 числі журналу «Плужанин» за 1925 р.

316

Франко Іван (1856-1916) — письменник, вчений, громадсько-політичний діяч, публіцист. Поруч Шевченка один з найвизначніших провідників українського народу. У 1926 р. Сергій Пилипенко видав книгу «Іван Франко. Пам'ятка про життя й діяльність».

317

«Плужанин» — часопис Спілки селянських письменників «Плуг». Виходив у Харкові з 1925 р. під редакцією С. Пилипенка, І. Сенченка, А. Головка, І. Кириленка, Д. Загула, від 1928 й по 1932 рр. — під назвою «Плуг».

318

В одному із памфлетів «Проти течії» (К[ультура] і П[обут] № 45) — мається на увазі памфлет М. Хвильового «Психологічна Европа».

319

Герсікліт (бл. 544/540-бл. 480 до н. е.) — давньогрецький філософ-матеріаліст, стихійний діалектик.

320

Бухарін Микола (1888-1938) — партійний і державний діяч, економіст. Один із ідеологів економічних перетворень у Радянському Союзі, прихильник поміркованих реформ. Репресований.

321

Сталін Йосиф (справжнє прізвище — Джугашвілі; 1879-1953) — керівний діяч більшовиків, котрий після смерті В. Леніна поступово узурпував владу і від 1929 р. став диктатором СРСР, упровадивши державний капіталізм та поліційний терор. Під час його правління український народ зазнав геноциду, внаслідок якого було знищено понад 10 мільйонів населення та національно свідома інтелектуальна еліта.

322

Зінов'єв Григорій (справжнє прізвище — Радомисльський; 1883-1936) — один із керівників та теоретиків більшовиків. Брав активну участь у внутріпартійній боротьбі то на боці Сталіна, то на боці Троцького. З 1925 р. — лідер т. зв. «нової опозиції». Двічі виключався з партії. У 1934 р. арештований. Загинув в ув'язненні.

323

Павперизація — масове зубожіння (від латин, pauper — бідний).

324

Подаємо за першодруком у 33 числі додатка до газети «Вісті ВУЦВК» — «Культура і Побут» за 1925 р.

325

Така була передова — передова вийшла під назвою «Читабельна книжка».

326

Кузьма Прудков — Козьма Прутков, автор сатиричних віршів, байок, афоризмів, літературна містифікація 1850-1860-х рр. поетів О. Толстого та братів Жемчужникових.

327

Останній декрет — йдеться про декрет ВУЦВК і Раднаркому України від 30 квітня 1925 р. «Про заходи термінового проведення повної українізації радянського апарату», який став фундаментом політики українізації.

328

Грінченко Борис (1863-1910) — письменник, культуролог, фольклорист, етнограф, лінгвіст, публіцист, громадський діяч і народний учитель. Автор багатьох різножанрових творів, підписаних або власним прізвищем, або псевдонімами (П. Вартовий, Василь Чайченко, Б. Вільхівський, Іван Перекотиполе). Уся його діяльність і творчість сповнена жертовного подвижництва задля розвою української культури та становлення української нації.

329

«Бібліотека селянина» — перша систематична серія українського красного письменства за редакцією Сергія Пилипенка, що виходила з 1923 р. спершу у видавництві «Шлях Освіти», а пізніше у видавництві «Плужанин».

330

Подаємо за першодруком у 1 числі журналу «Плужанин» за 1926 р.

331

Вільна Академія Пролетарської Літератури — ВАПЛІТЕ, літературна організація, що виступала за високопрофесійну письменницьку майстерність і засуджувала «масовізм» у літературній творчості. Заснована в листопаді 1925 р. колишніми членами «Гарту». На чолі об'єднання стали М. Яловий (президент), М. Хвильовий та О. Досвітній, члени-фундатори: М. Бажан, В. Вражливий, О. Громів, І. Дніпровський, О. Довженко, Г. Епік, М. Йогансен, О. Копиленко, Г. Коцюба, О. Лейтес, А. Любченко (секретар), М. Майський, П. Панч, О. Слісаренко, В. Сосюра, П. Тичина, Д. Фельдман. Пізніше до організації вступили Г. Коляда, М. Куліш (став другим президентом ВАПЛІТЕ, після виключення в січні 1927 р. О. Досвітнього, М. Хвильового та М. Ялового), І. Сенченко, Ю. Смолич, Ю. Яновський та ін. Унаслідок політичного тиску організація змушена була самоліквідуватися 14 січня 1928 р.

332

Яловий Михайло (1895-1937) — поет, прозаїк, драматург, політичний діяч. Належав до лівого крила української партії соціалістів-революціонерів — боротьбистів, згодом до КП(б)У, був редактором газети ЦК КП(б)У «Селянська біднота», секретарем журналу «Червоний Шлях» (у 1926 р. після зняття О. Шумського був співредактором разом з М. Хвильовим), редактором ДВУ та видавництва художньої літератури «ЛіМ». У літературі відомий під прибраним іменем Юліян (Юльян) Шпол. 1921 р. спільно з М. Семенком та В. Алешком заснував «Ударну групу поетів-футуристів». Належав до Спілки пролетарських письменників «Гарт», був першим президентом ВАПЛІТЕ. Репресований.

333

Див. «Культуру і Побут» ч. З — йдеться про статтю М. Ялового «Хай живе „Гарт“ і „Плуг“».

334

Щоправда, прийом в Академії буває раз на рік (7/ХI) (прим, автора).

335

Подаємо за першодруком у 2 числі журналу «Плужанин» за 1926 р.

336

Доба безпримірної дискусії — йдеться про внутріпартійну боротьбу за домінування в керівництві Комуністичної партії поміж Л. Троцьким, Г. Зінов'євим та Й. Сталіним. Дискусія про стратегічні засади внутрішньої політики була спровокована виходом наприкінці 1924 р. третього тому творів Троцького з післямовою «Уроки Октября», де він підкреслював свою єдність з Леніним під час революції і називав головними супротивниками Каменева і Зінов'єва. Внаслідок дій коаліції Каменєв — Зінов'єв — Сталін Троцький змушений був капітулювати і склав усі повноваження. Окрилений перемогою Зінов'єв виступив проти Сталіна, а на XIV з'їзді партії в грудні 1925 р. відбулося відкрите зіткнення, що закінчилося поразкою «нової опозиції» Зінов'єва.

337

Подаємо за першодруком у 2 числі журналу «Плужанин» за 1926 р.

338

Коцюба Гордій (1892-1939) — письменник, один з організаторів та редакторів журналу «Шляхи Мистецтва», був редактором додатка до газети «Вісті ВУЦВК» — «Культура і Побут». Належав до літературних організацій «Гарт», ВАПЛІТЕ, ПРОЛІТФРОНТ. Репресований.

339

Дивись cm. Ів. Сенченка «Про наші теми» — у першому числі журналу «Плужанин» за 1925 р. (лютий).

340

Сінклер Антон (1878-1968) — американський письменник, у своїх творах чимало уваги приділяв конфлікту ідеалів особистості з капіталістичною дійсністю. Його критичні та прозові твори друкувалися на сторінках української літературної періодики 1920-х рр.

341

Хто цікавиться розповсюдженням книжок, для тих додам, що з цих З мільйонів примірників худ[ожньої] літератури на складах ДВУ з 419 назв лишилися лишки тільки з 246 назв, що мали тираж в 1740 тисяч прим. — всього 540 тисяч примірників, тобто 33,4 %, а по відношенню до всіх З мільйонів — 18%. Іншими словами: за 5 років (21 рік можна не рахувати) розійшлося 82 % всієї виданої ДВУ художньої літератури (прим. автора).

342

Тичина Павло (1891-1967) — поет, член літературних угруповань «Гарт», ВАПЛІТЕ, ПРОЛІТФРОНТ. У 1923-1934 рр. був співредактором журналу «Червоний Шлях».

343

«Вітер з України», «Плуг», «Соняшні клярнети» — назви етапних збірок поезій П. Тичини, відповідно, 1923, 1920 та 1918 рр. виходу.

344

Подаємо за першодруком у 3 числі журналу «Плужанин» за 1926 р.

345

Як каже відома резолюція ЦК ВКП — йдеться про резолюцію ЦК РКП(б) від 18 червня 1925 р. «Про політику партії в галузі художньої літератури»; з грудня 1925 р. офіційна назва партії стала — Всесоюзна комуністична партія (більшовиків), ВКП(б). Відтак Пилипенко вживає нову офіційну назву.

346

Постанова політбюро ЦК КП(б)У — постанова Політбюро Центрального комітету Комуністичної партії (більшовиків) України від 10 квітня 1925 р. «Про українські художні угруповання».

347

Подаємо за першодруком у 5 числі додатка до газети «Вісті ВУЦВК» — «Культура і Побут» за 1926 р. У заголовку обіграно назву статті М. Ялового «На правдивому шляху».

348

«Столипінські хутори» — внаслідок сільськогосподарських реформ П. Столипіна (1862-1911), скерованих на передачу громадських земель у приватну власність, з 1907 по 1911 рр. в Україні вийшли на відруби та хутори 225 500 господарів. Це зумовило економічне піднесення сільського господарства та формування прошарку заможних селян, з одного боку, а з іншого — пролетаризацію частини сільського населення. Відтак «столипінські хутори» в 1920-ті рр. асоціюються насамперед із куркульством (заможними селянами).

349

Horribile dictu — страх сказати (лат.).

350

П'єси «Весілля» — йдеться про твір А. Чехова.

351

Луначарський Анатолій (1875-1933) — російський політичний діяч, критик, драматург.

352

Професора скотарства Омелька Буца — псевдонім одного з керівників ВАПЛІТЕ Олекси Слісаренка, під яким він виступав з дискусійними статтями на сторінках «Культури і Побуту». Тут С. Пилипенко реагує на його фейлетон «Літературні хороби та боротьба з ними. (Ветеринарний порадник)». Окрім підзаголовка фейлетону, привід до шкилювання давала також і біографія Слісаренка, котрий мав сільськогосподарську освіту та перед Першою світовою війною працював агрономом.

353

В комункульті панфутуристському навчився в свій час — тут Пилипенко іронізує з футуристичного минулого свого опонента.

354

«КіП» — «Культура і Побут», додаток до газети «Вісті ВУЦВК».

355

Епік Григорій (1901-1937) — поет, прозаїк, драматург. Працював редактором газети «Червоний юнак», директором Державного видавництва художньої літератури. Належав до літературних організацій «Плуг», ВАПЛІТЕ, ПРОЛІТФРОНТ. Репресований.

356

Громов (Громів) Олександр (справжнє прізвище — Тарнаутський; 1902-?) — автор поетичних, прозових, а також сатиричних і гумористичних творів. Член ВАПЛІТЕ.

357

Панч Петро (справжнє прізвище — Панченко; 1891 1978) — відомий як автор численних повістей. Належав до літературних організацій «Плуг», ВАПЛІТЕ, ВУСПП, ПРОЛІТФРОНТ.

358

Довженко Олександр (1894-1956) — кінорежисер, письменник, у 1920-ті рр. також відомий як «художник Сашко». Працював у Народному комісаріаті освіти та Народному комісаріаті іноземних справ, художником у газеті «Вісті ВУЦВК», на кіностудіях Одеси й Києва. Член літературних угруповань «Гарт» та ВАПЛІТЕ.

359

Шпенґлер Освальд (1880-1936) — німецький філософ, історик і публіцист. Найвідоміша його праця «Присмерк Європи» (1916-1922).

360

Пільняк Борис (справжнє прізвище — Boray; 1894-1938) — відомий у 1920-ті рр. російський письменник, захоплення яким закидали М. Хвильовому. Репресований.

361

Касарня — гуртожиток, казарма.

362

Група звана чомусь «неоклясиками» — так означила тогочасна критика групу поетів і літературознавців, які гуртувалися спершу навколо журналу «Книгар» (1918-1920), а пізніше — навколо видавництва «Слово». У колі неокласиків перебувати М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Рильський, П. Филипович, О. Бургардт. У своїй творчості взорувалися на зразки класичного мистецтва, зокрема античної доби.

363

«Неоліфи» — йдеться про українських прихильників ідей лівого фронту мистецтв («соціального замовлення», «утилітарності мистецтва» тощо), котрі в грудні 1925 р. видали в Москві літературно-виробничий журнал новолівофронту «Неоліф». Втім, до російського «ЛЕФ'у» (1922-1929; на чолі стояв В. Маяковський) були також близькі українські футуристи «ЮгоЛЕФу» (Одеса) та вже пізніше — «Нової Генерації».

364

Колишні футуристи — тобто О. Слісаренко та М. Яловий.

365

Представники азіятського ренесансу — М. Хвильовий.

366

Подаємо за першодруком у 7, 8 та 9 числах додатка до газети «Вісті ВУЦВК» — «Культура і Побут» за 1926 р.

367

Інститут Брюсова — Вищий літературно-художній інститут у Москві, чиїм засновником та ректором був В. Брюсов (1873— 1924). Почав діяти в 1921 р. як спеціальний вищий навчальний заклад із трирічним курсом навчання. У 1924 р. йому було надано ім'я В. Брюсова. Після смерті поета-ректора 1925 р. інститут було переведено до Ленінграда, де він невдовзі і припинив своє існування.

368

«Зміновіхівський» табір — йдеться про суспільно-політичну течію в середовищі російської інтелігенції, котра сподівалася на повернення Радянської Росії в загальноєвропейське ідеологічно-економічне русло. Назва походить від емігрантського журналу «Смена вех» (Париж, 1921-1922).

369

Робітзелиіс і комнезами — об'єднання сільських пролетарів: спілка «Робземліс» (профспілка робітників земельного та лісового господарства) та комітет незаможних селян. Комнезами (КНС) були створені декретом ВУЦВК від 9 травня 1920 р. і до 1925 р. фактично були органами влади на селі, потім мали статус громадських організацій.

370

«Напостовство» — походить від назви російського журналу «На посту» (1923-1925), що виходив за редакцією Б. Воліна, Г. Лелевича, С. Родова. Позиція видання вирізнялася різкою негацією щодо попутників, представників інших літгруп, а також щодо культурної спадщини і національних культур інших народів СРСР.

371

Випустив на ринок — йдеться про вихід книги памфлетів М. Хвильового «Думки проти течії» в ДВУ, де головним редактором працював С. Пилипенко.

372

«Самоосвіта» — журнал, виходив у Харкові 1926-1933 рр.

373

Відсилаємо т. т., що цікавляться цією справою, до нового — другого — збірника Академії Мистецтв «Искусство», Ленінград, 1926. Зауважуємо також, що з 1 книжки 1926 року найкращий критичний журнал у Союзі «Печать и Революция» розпочав спеціяльний розділ дискусійний у справах теорії мистецтва (прим, автора).

374

Буревій (Буровій) Кость (справжнє прізвище — Сопляков; 1888-1934) — поет, сатирик, публіцист і політичний діяч. Політичний в'язень за царату, активний член Російської партії соціалістів-революціонерів, зокрема її правого крила. На політичному процесі 1922 р. проти есерів був амністований. Друкувався також під псевдонімами Нахтенборген, Варвара Жукова, Едвард Стріха. У розпал дискусії виходить його книга «Европа чи Росія? Про шляхи розвитку сучасної літератури» (Москва, 1926), на яку Сергій Пилипенко написав рецензію. Репресований.

375

Плеханов Георгій (1856-1918) — російський філософ і діяч соціал-демократичного руху.

376

Яковенко Григорій (1895-1940?) — письменник, член Спілки селянських письменників «Плуг». У статті «Про критиків і критику в літературі» («К[ультура] і П[обут]», 1925, ч. 17) виступив проти «олімпійства» в літературі, що й стало формальною причиною літературної дискусії. Арештований 1935 р. Подальша доля невідома.

377

Пишучи свого «Першого листа до молодої молоди» — йдеться про памфлет М. Хвильового «Про „сатану в бочці“, або про графоманів, спекулянтів та інших „просвітян“».

378

Із своєю оцінкою В. Поліщука — йдеться про доволі некоректну переоцінку М. Хвильовим творчого доробку В. Поліщука у памфлеті «„Ахтанабіль“ сучасности, або Валеріан Поліщук у ролі лектора Комуністичного університету», особливо коли порівняти з тим, що писав М. Тростянецький (він же М. Хвильовий) про перші збірки поета в статті «Перші соняшні вибухи» (1921 р.). На що й вказує С. Пилипенко.

379

Донцов Дмитро (1883-1973) — критик, публіцист, політичний діяч. У 1922-1939 рр. редактор «Літературно-наукового вісника» (Львів), який у 1925-1926 рр. передрукував кілька творів Миколи Хвильового.

380

Casus belli — привід для війни (латин.).

381

Feci qoud potui — зробив, що міг (латин.).

382

Подаємо за першодруком в 11 числі додатка до газети «Вісті ВУЦВК» — «Культура і Побут» за 1926 р.

383

Пекти «підвали» — писати матеріали, які заповнюють нижню частину газетної шпальти.

384

Лайлети — неологізм С. Пилипенка на позначення памфлетів М. Хвильового.

385

«Апологети писаризму» — йдеться про третій цикл памфлетів М. Хвильового (28.11, — 28.111.1926).

386

Ґаршин Всеволод (1855-1888) — російський письменник, народник. Покінчив життя самогубством.

387

Рєпін Ілля (1844-1929) — відомий художник, у доробку котрого чимало творів, присвячених Україні, зокрема «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Народився в Чугуєві на Харківщині.

388

Раднарком — Рада народних комісарів, уряд УСРР.

389

ДПУ (ГПУ) — Державне політичне управління, поліційно-каральна структура, створена 1922 р. як правонаступниця ЧК.

390

«Дух Леонтовича» — наголошується на значенні для української культури спадщини Миколи Леонтовича (1877-1921), вбитого за нез'ясованих обставин під час відвідин батьків у с. Марківці на Поділлі.

391

Зеров Микола (1890-1937) — поет, перекладач, критик, історик літератури. Один із чільних представників «неокласиків». Репресований.

392

Подаємо за першодруком у 3 числі журналу «Плужанин» за 1926 р.

393

Загул Дмитро (1890-1938) — поет. Як літературний критик виступав також під псевдонімами І. Майдан та Б. Тиверець. Був членом літературного об'єднання «Музагет», організацій «Плуг», ВУСПП, «Західна Україна». Репресований 1933 р.

394

Савченко Яків (1890-1937) — поет-символіст і короткочасно футурист, критик. Належав до об'єднання «Музагет», член Асоціації працівників комуністичної культури («Комункульт»), ВУСПП. Репресований.

395

Подаємо за першодруком в 3 числі журналу «Плужанин» за 1926 р.

396

Потебня Олександр (1835-1891) — видатний мовознавець, фольклорист, літературознавець, чиї ідеї помітно вплинули на мовознавство й літературознавство XX ст., а також на креативні практики, зокрема символістів та формалістів.

397

Слісаренко Олекса (справжнє прізвище — Снісар; 1891 1937) — поет і прозаїк. З 1924 р. головний редактор видавництва «Книгоспілка». Належав до об'єднань символістів «Біла Студія» і «Музагет», футуристів — «Аспанфут» і «Комункульт». Брав активну участь у літературних організаціях «Гарт», ВАПЛІТЕ, техно-мистецькій групі «А». Арештований 1935 р. У 1937 р. розстріляний.

398

Омелькобуцнувши — С. Пилипенко обігрує псевдонім О. Слісаренка.

399

Голота Петро (справжнє прізвище — Мельник; 1902-1949) — комсомольський активіст, поет та прозаїк. Належав до літературних організацій «Плуг» і «Молодняк».

400

Лісовий Петро (справжнє прізвище — Свашенко; 1891-?) — автор нарисів, оповідань та повістей, активно виступав як літературний критик. Належав до Спілки селянських письменників «Плуг». Заарештований у 1935 р. Подальша доля невідома.

401

Подаємо за першодруком у 15 числі додатка до газети «Вісті ВУЦВК» — «Культура і Побут» за 1926 р. Стаття супроводжувалася редакційною приміткою: «Ми не поділяємо радужних тверджень автора статті про швидкий темп кількісного і якісного зросту плужанської літературної творчости. Коли б це було так, то, може, зайвим було б провадити з'їзд „Плугу“ під гаслом „необхідности за всяку ціну підняти свою кваліфікацію“. Поза тим вважаємо статтю дискусійною в багатьох точках, що виходять поза межі інформації».

402

Газардова — азартна.

403

Літературний клюб імени т. Блакитного — Будинок літератури ім. В. Блакитного було відкрито 3 грудня 1926 р. по вул. Каплунівській, 4 (нині — Червонопрапорна).

404

Видавництво «Плужанин» — кооперативне видавництво Спілки селянських письменників «Плуг», яке невдовзі почало діяти.

405

Подаємо за першодруком у 17 числі додатка до газети «Вісті ВУЦВК» — «Культура і Побут» за 1926 р.

406

Як чимало часу на те В. Брюсов витратив — маються на увазі навчальні вправи в Інституті Брюсова.

407

Сельінтери — тобто селянський Інтернаціонал.

408

ІНО — інститут народної освіти, навчальні заклади, створені на базі університетів (1920-1933).

409

Подаємо за першодруком у 4-5 числі журналу «Плужанин» за 1926 р.

410

Подаємо за першодруком у 4-5 числі журналу «Плужанин» за 1926 р.

411

ДВУ — Державне видавництво України, засноване в Харкові 1919 р., у 1930 було перетворене на Державне видавниче об'єднання.

412

Подаємо за першодруком у 6-5 числі журналу «Плужанин» за 1926 р. Авторства в публікації безпосередньо не зазначено, однак у переліку публікацій у журналі за 1926 р. вказується, що стаття належить С. Пилипенкові.

413

Куліш Пантелеймон (1819-1897) — письменник, фольклорист, етнограф, перекладач, критик, редактор, видавець.

414

Драгоманів (Драгоманов) Михайло (1841-1895) — публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський та політичний діяч.

415

Українка Леся (справжнє ім'я — Лариса Косач; 1871-1913) — поетеса, драматург і перекладач.

416

Вороний Микола (1871-1938) — один з перших українських модерністів, поет, перекладач, актор, театральний критик. Репресований.

417

Бантиш-Каменський Дмитро (1788-1850) — історик, автор одного з перших комплексних досліджень історії України.

418

Полетика Григорій (1724-1784) — політичний і культурний діяч, письменник, автор праць, присвячених історії України.

419

Шведська могила — курган під Полтавою, де поховані учасники Полтавської битви 1709 р. Асоціативно пов'язується з діяльністю гетьмана Івана Мазепи (1639-1709).

420

Чубар Влас (1891-1939) — державний і партійний діяч, голова Ради народних комісарів України (1923-1934). Репресований.

421

Каганович Лазар (1893-1991) — більшовицький діяч, генеральний секретар ЦК КП(б)У в 1925-1928 рр., запеклий противник українізації. Один з організаторів геноциду українського народу.

422

Петровський Григорій (1878-1958) — державний і політичний діяч. Нарком внутрішніх справ РСФРР (1917-1919), один зі співорганізаторів ВЧК; член Політбюро ЦК КП(б)У (1919-1938), голова ВУЦВК (1919-1938), заступник голови ЦВК СРСР (1922-1937), заступник голови Президії Верховної Ради СРСР (1937— 38).

423

Скрипник Микола (1872-1933) — професійний революціонер, державний і політичний діяч. Один із засновників КП(б)У, з 1920 р. — член ЦК. У 1918 р. — завідувач відділу боротьби з контрреволюцією ВЧК у Москві. Постійно в Україні з 1920 р. — народний комісар внутрішніх справ (1921-1922), народний комісар юстиції (1922-1927), з березня 1927 до лютого 1933 р. — народний комісар освіти, а в останні місяці перед самогубством — голова Держплану та заступник голови Раднаркому УСРР. Активно виступав за впровадження українізації.

424

Затонський Володимир (1888-1938) — державний і партійний діяч, один з організаторів КП(б)У. Нарком освіти УСРР (1923; 1933 1938), у 1924-1926 рр. — голова політичного управління і член революційно-військової ради Українського Військового Округу. Репресований.

425

Гринько Григорій (1890-1938) — політичний і державний діяч. Провадив переговори з Комінтерном про визнання УПСР-боротьбистів за його єдину українську секцію. З 1920 р. член ЦК КП(б)У, народний комісар освіти УСРР (1920-1923). Перший редактор журналу «Червоний шлях». У 1923-1925 рр. — голова Державної планової комісії (Держплану) й заступник голови Раднаркому УСРР. Від 1926 р. у Москві — заступник голови Держплану СРСР (1926-1929). заступник наркома земельних справ (1929). нарком фінансів СРСР (1930-1937). Репресований.

426

Корнюшин Федір (1893-1938) — більшовицький діяч. У 1924— 1930 рр. — член ЦК КП(б)У.

427

Рухимович Мусій (1889-1939) — державний і військовий діяч. У 1918-1919 рр. — нарком військових справ Донецько-Криворізької республіки. У 1925-1931 рр. — голова Вищої Ради народного господарства УСРР, заступник голови ВРНГ СРСР, пізніше нарком шляхів і нарком оборонної промисловості СРСР. Репресований.

428

Хвиля Андрій (справжнє прізвище — Олінтер; 1898-1937) — партійний діяч, ортодоксальний критик, літературознавець. У середині 1920-х рр. керівник відділу агітації та пропаганди ЦК КП(б)У. Репресований.

429

«Комуніст» — газета ЦК КП(б)У. Виходила з 1918 по 1926 р. — російською мовою, з червня 1926 р. — українською.

430

«Потоки Октября», «Смена», «Станок» — місцеві локальні літературні організації. Найвідомішою з них стала асоціація пролетарських письменників «Потоки Октября». представлена зокрема іменами М. Матяша та І. Микитенка. У 1925 р. асоціація видає книгу першу «Потоки Октября».

431

Асоціяція письменників Західньої України — існувала спершу як секція при Спілці селянських письменників «Плуг», а з 1926 р. як самостійна організація — Спілка революційних письменників «Західна Україна». Об'єднувала письменників і художників — вихідців із західних регіонів України, як-от: Д. Загул, М. Ірчан, Д. Бедзик. В. Бобинський, М. Гаско, В. Ґжицький та ін.

432

Чередниченко Варвара (1896-1949) — письменниця, педагог. Член літературної організації «Плуг».

433

Подаємо за першодруком у 8-9 числі журналу «Плужанин» за 1926 р.

434

Вовчок Марко (справжнє ім'я — Марія Вілінська, у заміжжі — Маркович та Лобач-Жученко; 1834-1907) — письменниця, чия проза помітно вплинула на розвиток українського оповідання в другій половині XIX ст.

435

Нечуй-Левицький Іван (справжнє прізвище — Левицький; 1838— 1918) — письменник, виступав також з популярними працями на теми з української міфології, історії, етнографії та публіцистичними статтями. Друкувався під псевдонімами І. Нечуй, І. Баштовий, Гр. Гетьманець, О. Криницький.

436

Глібов Леонід (1827-1893) — письменник і громадський діяч. Відомий байкар.

437

«Книгоспілка» — кооперативна видавнича та книготорговельна організація в Києві 1918-1920 рр. У листопаді 1922 р. відновилася з центром у Харкові та філіями в Києві й Одесі. До правління було обрано В. Целаріуса, С. Пилипенка й М. Агуфа. Проіснувала до 1931 р. Видавала широкий спектр книгопродукції: від підручників до науково-популярних видань.

438

Филипович Павло (1891-1937) — поет, літературознавець. Належав до групи «неокласиків». Репресований.

439

Ніковський Андрій (1885-1942?) — громадський і політичний діяч, літературознавець, журналіст. Член ТУП, УПСФ. Редактор газети «Рада» (1913-1914), «Нова Рада» (1917-1919) у Києві та журналу «Основа» (1915) в Одесі. Перший голова Українського Національного Союзу (1918), міністр закордонних справ в уряді УHP на еміграції. У 1924 р. повернувся в Україну, працював співробітником ВУАН. Репресований.

440

Гермайзе Йосиф (1892-?) — історик. Заарештований і засуджений у процесі СВУ. Після відбуття покарання в 1935 р. мешкав у Саратові. Невдовзі знову був заарештований. Подальша доля невідома.

441

«Рух» — кооперативне видавництво з розгалуженою книготорговельною мережею. Засноване 1917 р. у Вовчій (нині — Вовчанськ). З 1921 р. і до ліквідації 1933 р. — у Харкові. Спеціалізувалося переважно на виданнях масових серій.

442

«Час» — популярне київське видавництво початку 1920-х рр.

443

«Слово» — пайове видавництво в Києві 1922-1926 рр. Друкувалися переважно твори «неокласиків», але також виходили друком твори Г. Косинки й Т. Осьмачки. Продукція вирізнялася дбайливим мистецьким оформленням.

444

Головнаука головне управління науки при Народному комісаріаті освіти.

445

Подаємо за першодруком у 10 числі журналу «Плужанин» за 1926 р.

446

Комсомольский — мається на увазі журнал «Молодняк», що почав виходити з 1927 р. Орган ЦК ЛКСМУ та однойменної літературної організації. Під цією назвою виходив до 1937 р.

447

Руський — йдеться про журнал «Красное слово». Виходив з 1927 по 1932 р., був органом російської секції ВУСПП.

448

Будинок преси — відкритий як Будинок літератури імені В. Блакитного.

449

Подаємо за першодруком у 37 числі додатка до газети «Вісті ВУЦВК» — «Культура і побут» за 1926 р.

450

Ступи — тут вжито у значенні свині (діалектне слово вживається, коли йдеться про товсту, незграбну, неповоротку людину).

451

«Нова Книга» — критико-бібліографічний місячник, виходив у Харкові 1924-1925 рр. за редакцією С. Пилипенка й Г. Коцюби.

452

У своєму «зошиті» — йдеться про видання «Вапліте: Зошит перший», що вийшло в Харкові 1926 р.

453

Подаємо за першодруком у 40 числі додатка до до газети «Вісті ВУЦВК» — «Культура і Побут» за 1926 р.

454

Найвищого господарчого органу СТО — Ради праці та оборони СРСР (абревіатура з російської: «Совет Труда и Обороны»).

455

ГИЗ — державне видавництво РСФРР та СРСР, засноване в 1919 р. (з російської: «Государственное издательство»).

456

Аркуш — одиниця вимірювання обсягу видання, що дорівнює 40 000 друкованих знаків.

457

Полишаю зовсім без полемізування обговорення потреб читацьких, а не авторських — у цих потребах, очевидно, треба шукати мірила культурного розвитку (прим, автора).

458

«Український Робітник» — харківське видавництво 1920-х рр., спеціалізувалося переважно на масових виданнях.

459

«Маса» — видавництво діяло у 1927-1930 рр. у Києві. Друкувало переважно твори «марсівців» або близьких до МАРС'у письменників.

460

ГИУ «Государственное издательство Украины».

461

Подаємо за першодруком в 11 числі журналу «Плужанин» за 1926 р.

462

Як сім років тому — в оригіналі було: як сім років тому в той самий день, — С. Пилипенко помилився в датах, при переході з одного літочислення на інше. У наступному 12 числі «Плужанина» С. Пилипенко визнає свою помилку (зокрема відповідаючи на закиди Г. Коцюби, висловлені в рецензії на журнал у 49 числі додатках до газети «Вісті ВУЦВК» — «Культура і Побут» за 1926 р.) та подає інформацію, уточнену Українським науково-дослідчим інститутом книгознавства (Київ). Насправді Чумак і Михайличенко загинули 21 листопада 1919 р.

463

Михайличенко Гнат (1892-1919) — письменник, один із лідерів Української партії соціалістів-революціонерів, а пізніше — її лівого крила «боротьбистів». Розстріляний денікінцями.

464

Чумак Василь (1901-1919) — поет, публіцист, активний учасник революційного руху. Виступав також під псевдонімами С. Віче, Вагр, Ічня. Загинув від рук денікінців у грудні 1919 р. разом із Гнатом Михайличенком та Клавою Ковальовою.

465

Подаємо за першодруком у 12 числі журналу «Плужанин» за 1926 р.

466

МАРС — Майстерня революційного слова, літературна організація, що постала 1927 р. на основі «Ланки». До неї зокрема належали Б. Антоненко-Давидович, І. Багряний, Д. Борзяк, Я. Качура, Г. Косинка, Є. Плужник, В. Підмогильний, Т. Осьмачка, Д. Тась (Могилянський), Б. Тенета, Д. Фальківський.

467

Поновлений «Червоний Шлях» — йдеться про зміну керівництва журналу. За «націоналістичні збочення» були усунені від роботи в редакції М. Хвильовий та М. Яловий. Редактором став В. Затонський.

468

Новий молодняківський часопис — журнал «Молодняк».

469

«Пролетар» — щоденна газета, орган ЦК КП(б)У та Всеукраїнської ради профспілок. Виходила з кінця листопада 1926 до 1932 рр.

470

«Більшовик України» — теоретичний і політичний журнал ЦК КП(б)У.

471

Подаємо за першодруком у 12 числі журналу «Плужанин» за 1926 р. Матеріал підписаний псевдонімом — Книгочий.

472

Подаємо за першодруком у 12 числі журналу «Плужанин» за 1926 р. Матеріал підписаний псевдонімом — Книгочий.

473

Кундзіч Олексій (Олекса; 1904-1964) — автор збірок оповідань та повістей. Належав до літературних організацій «Молодняк», ВУСПП, ПРОЛІТФРОНТ.

474

«Молодняк» — літературна організація комсомольських письменників України у 1926-1932 рр. До організації належали К. Герасименко, І. Гончаренко, Б. Коваленко, І. Ковтун (Юрій Вухналь), М. Кожушний, О. Корнійчук, С. Крижанівський, О. Кундзіч, А. Малишко, Т. Масенко, І. Момот, Л. Первомайський, П. Усенко, М. Шпак та ін.

475

ЛКСМУ — Ленінська комуністична спілка молоді України, молодіжна політична організація КП(б)У.

476

Подаємо за першодруком у 2 (17) числі журналу «Плужанин» за 1927 р. Матеріал підписаний псевдонімом — Книгочий.

477

Коваленко Борис (1903-1937) — літературний критик, був членом «Плугу» та «Гарту», один з організаторів і провідних членів літературних організацій «Молодняк» і ВУСПП. Розробляв теоретичні аспекти методу соціалістичного реалізму. Репресований.

478

Василенко Василь (1897-1938) — літературознавець, критик-марксист і партійний публіцист. Член КП(б)У. На початку 1930-х рр. — фактичний редактор журналу «Критика». У літературі виступав під псевдонімом В. Десняк. Належав до Асоціації працівників комуністичної культури («Комункульт»), об'єднання «Жовтень». Репресований.

479

Подаємо за першодруком у 3 (18) числі журналу «Плужанин» за 1927 р.

480

«Селянська Правда» — газета ЦК КП(б)У та Центрального Комітету незаможних селян, виходила в Харкові з липня 1921 р. як продовження газети «Селянська Біднота» (20.3.1920 — 30.6.1921) тричі на тиждень. Редактор — Сергій Пилипенко, секретар — Остап Вишня. З грудня 1925 р. об'єдналася з газетою «Радянське Село». З огляду на склад редакції та співробітників-письменників (А. Гак, А. Панів, П. Панч, І. Сенченко), видання відіграло важливу роль у популяризації української літератури на селі.

481

Подаємо одним текстом за першодруком у 13 та 14 числах додатка до газети «Вісті ВУЦВК» — «Культура і Побут» за 1927 р.

482

Кащенко Андріян (1858-1921) — автор популярних творів для юнацтва з історії козацтва та Запорожжя, котрі відігравали важливу роль у патріотичному вихованні молоді.

483

Загірня Марія (1863-1928) — письменниця і перекладач, дружина й соратниця Бориса Грінченка.

484

У наступних статтях — йдеться про особливості подачі матеріалу в «Культурі і Побуті», у цьому виданні — наступні розділи.

485

УАН — Українська Академія Наук, найвища наукова установа України. Почала діяти в 1918 р.

486

Ґадзінський (Гадзінський) Володимир (1888-1932) — письменник і партійний діяч. Член КП(б)У з 1918 р.

487

Биковець Михайло (1894-?) — один із засновників Спілки селянських письменників «Плуг». Друкувався під псевдонімами: Марусик, Мих. Бик, Бик. Мих. та ін. Репресований.

488

Панів (Панов) Андрій (1899-1937) — автор збірок поезій та оповідань. Друкувався також під псевдонімами А. Невіра, А. Селянин. Секретар літературної організації «Плуг». Працював відповідальним секретарем часопису «Сільськогосподарський пролетар», викладачем літератури в Харківському педагогічному інституті, займався науковою роботою в Інституті ім. Т. Шевченка. Репресований.

489

Сенченко Іван (1901-1975) — письменник, активний учасник літпроцесу 1920-х рр. Належав до літературних угруповань «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ, ПРОЛІТФРОНТ.

490

Косинка Григорій (справжнє прізвище — Стрілець; 1899-1934) — письменник-новеліст. Належав до літературних організацій АСПИС, «Ланка», МАРС. Репресований.

491

«Жовтень» — літературно-мистецький збірник, що вийшов у Харкові 1921 р. Видання відкривав «Наш Універсал до робітництва і пролетарських мистців українських», підписаний М. Хвильовим, В. Сосюрою, М. Йогансеном.

492

«Арена» — всеукраїнська федерація письменників і митців. Існувала 1922 р. у Харкові. Керували організацією М. Хвильовий, В. Поліщук, В. Ґадзінський.

493

ВУСПП — Всеукраїнська спілка пролетарських письменників, заснована в Харкові в січні 1927 р. Позиція керівництва організації вирізнялася партійно-ортодоксальною нетерпимістю, висунувши гасло «союзник або ворог». Серед членів організації — П. Безпощадний, О. Близько, С. Голованівський, Б. Горбатов, Д. Гордієнко, Д. Гофштейн, М. Доленго, Н. Забіла, Д. Загул, І. Кириленко, Б. Коваленко, О. Корнійчук, В. Коряк, І. Кулик, Іван Ле (Мойся), І. Микитенко, Л. Первомайський, Я. Савченко, Л. Смілянський, В. Сосюра, М. Терещенко та ін. Проіснувала до 1932 р.

494

Коляда Ґео (Григорій; 1904-1941) — поет. Належав до літературних організацій «Плуг», «Гарт», об'єднання українських письменників у Росії «СІМ» («Село і Місто»). Як футурист перебував у дружніх стосунках з Михайлем Семенком, однак на момент створення «Нової Генерації» відмовився від участі в організації і перейшов до ВАПЛІТЕ. Працював у Раднаркомі СРСР, московських вищих навчальних закладах. Пропав безвісти на фронті під Москвою.

495

Дорошкевич Олександр (1889-1946) — критик, історик літератури, редагував журнал «Життя і Революція» у 1925-1927 рр.

496

Будяк Юрій (справжнє прізвище — Покос; 1878-1943) — письменник і громадський діяч. Виступав з поезією, прозою, драмою. Друкуватися почав 1895 р. Співробітничав у журналах «Українська хата», «Літературно-науковий вісник», газеті «Рада». Належав до Спілки селянських письменників «Плуг». Арештовувався ЧК 1922, 1924 рр., однак був виправданий. Після арешту у 1935 р. відбув 5 років таборів.

497

Алешко Василь (1889-?) — автор поезій, оповідань та нарисів. 1921 р. спільно з М. Семенком та Ю. Шполом заснував «Ударну групу поетів-футуристів». Належав до Спілки селянських письменників «Плуг».

498

Про це доводилось мені вже писати в статті «Романоманія» мається на увазі стаття С. Пилипенка «Романоманія. (Літературні прогнози)», що вийшла в додатку до газети «Народній Учитель» від 22 вересня 1926 р.

499

Бажан Микола (1904-1983) — поет. Працював редактором і сценаристом на Одеській кінофабриці. У 1926-1929 рр. редагував журнал «Кіно». Належав до Асоціації панфутуристів, ВАПЛІТЕ.

500

В «Зустрічі трьох» — йдеться про збірник «Зустріч на перехресній станції. Розмова трьох», що вийшов у 1927 р. за підписами М. Семенка, Г. Шкурупія та М. Бажана. М. Семенко зокрема висловив думку, що сонети — «од безтворчої потенції або, що те саме, од творчої імпотенції».

501

Ведмицький (Ведміцький) Олександр (1894-1960) — на той час активіст Прилуцької філії «Плугу», поет, критик, літературознавець. Виступав також під псевдонімами Метеорний та Ол. Метеор.

502

Головко Андрій (1897-1972) — прозаїк, член Спілки селянських письменників «Плуг».

503

Подаємо за першодруком у 6 (21) числі журналу «Плужанин» за 1927 р.

504

«Бумеранг» — заснована М. Семенком у Києві група письменників та працівників кіно. Вийшло два видання, де у вихідних даних було зазначено «Бумеранг»: збірник «Зустріч на перехресній станції. Розмова трьох», з приводу якого і пише С. Пилипенко, та неперіодичний журнал памфлетів «Бумеранг». За участь у «Бумеранзі» Миколу Бажана та Ґео Шкурупія у травні 1927 було виключено з ВАПЛІТЕ. На захист футуристів стали М. Йогансен та О. Слісаренко, і їх невдовзі поновили. Однак Ґ. Шкурупій був знову виключений із ВАПЛІТЕ у жовтні 1927 р. і тоді ж таки разом з М. Семенком став фундатором «Нової Генерації».

505

Шкурупій Ґео (Георгій, Юрій; 1903-1937) — популярний поет і прозаїк, один із організаторів Асоціації панфутуристів («Аспанфут»), ВАПЛІТЕ та «Нової генерації». Арештований 1934 р. Загинув в ув'язненні.

506

Чому не «Нік» — попередні публікації поета з'являлися за підписом Нік Бажан.

507

«Зустріч на перехресті» — саме така назва містилася на обкладинці, композиції художника В. Татліна (1885-1953).

508

Сєвєрянін Ігор (справжнє прізвище — Лотарьов; 1887-1941) — російський поет, провідний представник его-футуризму.

509

Нагадують Семенка часів його «П'єро», а не «Товариша Сонця» — йдеться про збірки поета періоду кверофутуристичних пошуків «П'єро задається» (1918), «П'єро кохає» (1918) та «П'єро мертвопетлює» (1919) у порівнянні з «ревфутпоемою» «Товариш Сонце» (1919), що розпочала новий етап у його творчості — проголошеного Семенком «революційного футуризму».

510

Осьмачка Тодось (1895-1962) — поет, з 1940-х працював також і в прозі. Належав до літературних організацій АСПИС, «Ланка», МАРС. На запрошення С. Пилипенка приїздив з виступами до Харкова. Під час Другої світової війни емігрував.

511

Кличучи до себе з Харкова Шпола, що тут «запрезидентився» — на той час колишній футурист і нещодавній президент ВАПЛІТЕ перебував поза будь-якою організацією.

512

Серед «перших», коло «Семафору» з зеленими вогнями і з великої літери — йдеться про центральний образ у «Розмові трьох», що зрештою і спричинився до їхньої зустрічі.

513

Семафоромайбутники — С. Пилипенко асоціативно наповнює центральний образ, пов'язуючи його з попереднім періодом діяльності співрозмовників — Асоціацією панфутуристів та її збірником «Семафор у майбутнє» (1922).

514

Лефовські настрої — тобто близькі ідеям лівого фронту мистецтв (ЛЕФ), представники якого активно виступали проти «буржуазних впливів», «мистецтва заради мистецтва», за міцний зв'язок літератури з дійсністю (соціальне замовлення) та новаторський експеримент. Також проголошувалися ідеї «утилітарності мистецтва», «соціального замовлення» тощо.

515

Досвітній Олесь (справжнє ім'я — Олександр Скрипаль; 1891-1934) — письменник. За революційну агітацію в російській армії був засуджений до страти, але втік за кордон. Жив в Америці, Китаї, Японії. 1918 р. повернувся в Україну. Революційна діяльність та перебування в еміграції визначили основну тематику творчості. Належав до Спілки пролетарських письменників «Гарт», один із керівників ВАПЛІТЕ (був виключений разом з М. Хвильовим та М. Яловим 28 січня 1928 р.). Репресований.

516

Виходу Сосюри — цей факт не був показовим, адже В. Сосюра, керуючись насамперед емоціями, змінював своє членство в літературних організаціях доволі часто. Його ім'я числилося в реєстрах Пролеткульту, «Плугу», «Гарту», ВАПЛІТЕ, ВУСПП тощо.

517

Об'єднання трампів — Пилипенко іронізує над Семенком, обіграючи один з улюблених романтичних образів поета (трамп з англ. — волоцюга).

518

Подаємо за першодруком у 7 (22) числі журналу «Плужанин» за 1927 р.

519

Реконструктивна доба — за партійно-пропагандистською термінологією новий етап у побудові соціалізму, пов'язаний з індустріалізацією країни.

520

«Життя й Революція» — щомісячний літературно-художній і громадсько-політичний журнал. Виходив у Києві 1925-1934 рр.

521

Овулом — гамузом, усе разом.

522

Антидотик — протиотрута.

523

Подаємо за першодруком у 8 (23) числі журналу «Плужанин» за 1927 р.

524

«Аспанфут» — Асоціація панфутуристів, утворилася на базі групи «Флямінго», «Ударної групи поетів-футуристів» та науково-мистецької групи «Комкосмос». Маніфест організації було надруковано у збірнику «Семафор у майбутнє» за підписами Ґ. Шкурупія, М. Семенка, Ю. Шпола, О. Слісаренка, М. Ірчана, М. Терещенка. Пізніше до групи приєдналися М. Бажан, Ю. Яновський, А. Чужий та ін. Навесні 1924 р. після злиття з мистецьким об'єднанням «Березіль» група була перетворена на АсКК.

525

Курбас Лесь (Олександр; 1887-1937) — видатний режисер, педагог і теоретик театру. Засновник мистецького об'єднання «Березіль». Репресований.

526

ЛНМ — «Література, Наука, Мистецтво», додаток до газети «Вісті ВУЦВК», попередник «Культури і Побуту».

527

Революційно-Селянської літературної організації не може бути і вона тільки шкідлива — йдеться про випади з боку ВУСПП. З-поміж колишніх плужан до цієї організації зокрема належали й головні ідеологи ВУСПП — Б. Коваленко, І. Кириленко, С. Щупак.

528

АСКК (АсКК) — Асоціація працівників комуністичної культури («Комункульт»), Проіснувала рік — до квітня 1925 р.

529

Дві групи: деструкторів і конструкторів (були ще треті, що звали себе «екструкторами» — С. Пилипенко обігрує концепцію розвитку мистецтва (деструкція — екструкція — конструкція), викладену в маніфесті панфутуристів, накладаючи похідні ключових слів на процеси в «Комункульті», що призвели до розпаду організації 1925 р. Одна група футуристів на чолі з О. Слісаренком, Ґ. Шкурупієм та М. Яловим приєдналася до «Гарту», друга група проголосила створення об'єднання пролетарської культури «Жовтень» (зокрема В. Десняк, І. Ле, Я. Савченко, М. Терещенко, Ф. Якубовський, Ю. Яновський, В. Ярошенко та ін.).

530

ВАПП — Всеросійська асоціація пролетарських письменників, створена 1921 р. У 1928 р. на І Всесоюзному з'їзді була реорганізована у Всесоюзне об'єднання асоціацій пролетарських письменників (ВОАПП).

531

«Перевал» — російське літературне об'єднання, що виникло 1923 р. довкола журналу «Красная новь». Назва походить від заголовка статті головного редактора О. Воронського (1884-1943?) «На перевалі (справи літературні)». «Перевальці» підкреслювали свій зв'язок з кращими традиціями російської та світової літератури, відстоювали принципи реалізму та пізнавальну роль мистецтва.

532

ВОКП — Всеросійське об'єднання селянських письменників («Всероссийское обьединение крестьянских писателей»), таку назву від 1925 р. мала Всеросійська спілка селянських письменників (ВСКП), створена 1921 р.

533

Подаємо за першодруком в 11-12 (15-16) числі журналу «Плужанин» за 1927 р.

534

Всеукрлітком — Всеукраїнський літературний комітет художнього сектору Головполітосвіти, діяв у 1919-1922 рр. Пізніше його функції перейшли до відділу Головполітосвіти при НКО.

535

В трьох альманахах «Плуга» — виходили відповідно 1924, 1926, 1927 р.

536

В альманасі «Гарта» — альманах Спілки пролетарських письменників «Гарт» (1923).

537

В збірнику аспанфутів — «Жовтневий збірник панфутуристів» (1923).

538

«Гарт» — літературно-художній і критичний журнал, орган ВУСПП. Виходив щомісяця в Харкові у 1927-1932 рр.

539

«Вапліте» — літературно-художній журнал ВАПЛІТЕ. Видавався 1927 р. у Харкові, вийшло 6 чисел, останнє було конфісковане й знищене у зв'язку з виходом другої частини роману М. Хвильового «Вальдшнепи». Наразі невідомо про жоден примірник, який би зберігся до нашого часу.

540

Первомайський Леонід (справжнє ім'я — Ілля Гуревич; 1908-1973) — поет, прозаїк, драматург, перекладач. Був одним із організаторів групи «Молодняк».

541

Качура Яків (1897-1943) — прозаїк, належав до літературної групи МАРС. Загинув під час Другої світової війни у фашистському концтаборі на Донбасі.

542

Так званої літературної дискусії з хвильовізмом й шумськізмом — йдеться про санкціоновану московським керівництвом боротьбу з позицією частини творчої інтелігенції та партійних діячів, котрі прагли до постання модерної української нації, цілком самостійної у культурному, економічному та політичному вимірі. Терміни походять від прізвищ речників цих прагнень — М. Хвильового та О. Шумського.

543

Подаємо за першодруком у 1 числі журналу «Плуг» за 1929 р. Конфліктна колізія мала продовження і під час письменницької наради в Москві з питань зв'язку російської та української літератури (в рамках «Тижня української літератури», «увінчана» зустріччю з Й. Сталіним 12 лютого 1929 р.). Було створено спеціальну комісію для розгляду конфлікту поміж редакцією журналу «Плуг» і ф. Гладковим. А її резолюцію надруковано в наступному 2 числі журналу, де зокрема зазначалося: «1) Заява тов. Гладкова, так само, як і матеріали, подані до комісії, свідчать про безпідставність обвинувачення тов. Гладкова в українофобстві. 2) Одночасно нарада находить, що недостатнє ознайомлення т. Гладкова з конкретною українською обстановкою й становищем на літературному фронті України привело т. Гладкова до неправильної трактовки деяких місцевих питань і цілковито неправильного й помилкового твердження, нібито український письменник Хвильовий є українським націоналістом. 3) За причину конфлікту у великій мірі стало неохайне й політично безграмотне коментирування ГИЗ'ом книжки „Коммуна Авангард“, в чому сам т. Гладков не винен, бо книжку було видано без його безпосередньої участи. 4) Тому слід вважати безпідставним виступ у різкій формі сатиричного журналу „Червоний Перець“, що в карикатурі змалював справу так, ніби ставлення т. Гладкова до української літератури нагадує заяви міністра Валуєва про українську мову. 5) Одночасно нарада вважає необхідним відмітити неприпустимий тон фейлетона т. Рикліна в № 28 „Известий ЦИК'а СССР“, що допустив, крім вульгаризації української мови, безпідставні закиди на адресу редакції „Плугу“ за його нібито відмову друкувати листи т. Гладкова. „Плуг“ своєчасно обіцяв опублікувати весь матеріял і справді опублікував його в своєму черговому числі. 6) Нарада ухвалює опублікувати цю постанову в російській і українській пресі і вважати, що цим інцидент ліквідований».

544

Гуменна Докія (Явдоха; 1904-1996) — письменниця. Належала до Спілки селянських письменників «Плуг». Під час Другої світової війни емігрувала на Захід.

545

КНС — комітет незаможних селян.

546

Гладков Федір (1883-1958) — російський письменник. З 1923 р. член літературної групи «Кузница».

547

«Критика» — критично-бібліографічний журнал. Виходив у Харкові у 1928-1930 рр. З 1932 р. виходив під назвою «За марксо-ленінську критику».

548

Єфремов Сергій (1876-1939) — історик літератури, літературний критик, публіцист, громадський діяч, дійсний член НТШ і ВУАН, голова Управи Академії та секретар історико-філологічного відділу. Репресований у 1929 р., помер в ув'язненні.

549

Відомий редакції учитель, сховавшись за псевдоншом М. Сумний — особа наразі не встановлена.

550

«Фрумкінізмом», про який так докладно говорив т. Сталін — мається на увазі промова Й. Сталіна на листопадовому Пленумі ЦК ВКП(б) «Про індустріалізацію країни та про правий ухил у ВКП(б)», опублікована 24 листопада 1928 р. в газеті «Правда». Йдеться про звернення заступника міністра фінансів СРСР М. Фрумкіна до членів Політбюро ЦК. На його думку, продовження радянської хлібозаготівельної політики (шляхом використання адміністративних важелів, а не ринкових механізмів) призведе до економічного занепаду села та зростання протестних настроїв. Лишень за 1928 р. було зафіксовано близько 150 селянських повстань. Ця записка йшла у руслі поглядів на економічну ситуацію в державі М. Бухаріна, що були викладені ним у статті «Замітки економіста. До початку нового господарчого року» в «Правді» від 30 вересня 1928 р. Однак Сталін вирішив усю критику щодо ухилу від партійного курсу спрямувати не на Бухаріна, а саме на Фрумкіна. Звідси й назва ухилу — «фрумкінізм».

551

ЗИФ — абревіатура з рос.: «Земля и фабрика», — радянське державне акціонерне видавництво (1922-1930). Спеціалізувалося на масових виданнях творів класики та радянських письменників.

552

«Червоний Перець» — журнал сатири і гумору, заснований 1922 р. Виходив у Харкові з перервами у 1922, 1927-1934 рр.

553

Панферов (Панфьоров) Федір (1896-1960) — російський письменник. Належав до літературної організації РАПП. З 1931 р. — редактор журналу «Октябрь».

554

Т. Ананко помиляється: цю розмову Д. Гуменна кінчає так: «Тобі не гидко, Василино?.. Що вона (Чернишовша. — С. П.) комуні і що їй комуна?.. Ні, вона тут довго не вдєржиться!» Думка авторки ясна (прим, автора).

555

Подаємо за першодруком у 2 числі журналу «Плуг» за 1929 р.

556

Усков Іраклій (1810-1882) — майор, з 1853 р. комендант Новопетровського укріплення. Дружньо ставився до Т. Шевченка. Всупереч царській забороні дав йому можливість писати і малювати.

557

Брик Іван (1879-1947) — філолог, громадський і педагогічний діяч. Дійсний член НТШ.

558

До фотографії ставивсь не дуже прихильно — проте саме він допоміг І. Ускову придбати фотографічні прилади, що стало причиною приписування Шевченкові родиною Ускова авторства деяких фотографій.

559

Залєський Броніслав (1819-1880) — польський художник, гравер. За участь у польському повстанні був засланий в Оренбурзькі степи. Товариш Т. Шевченка.

560

Новицький Олекса (1862-1934) — історик мистецтва, дійсний член НТШ (з 1914) та УАН (з 1922). У 1924-1933 рр. очолював Всеукраїнський археологічний комітет при ВУАН та науково-дослідчу кафедру мистецтвознавства.

561

Біляшевський Микола (1867-1926) — археолог і музеолог. Дійсний член НТШ, ВУАН, Всеукраїнського археологічного комітету.

562

Щербаківський Данило (1877-1927) — етнограф, дослідник українського народного мистецтва, археолог і музейний діяч. Дійсний член НТШ, співтворець Української державної академії мистецтв (1917).

563

Корчак-Чепурківський Овксентій (1857-1947) — гігієніст та епідеміолог. Дійсний член УАН (з 1921 р.).

564

Шевченківський Інститут — Інститут Тараса Шевченка ВУАН (Інститут літературознавства ім. Т. Шевченка, Інститут літератури ім. Т. Шевченка НАН України), заснований 1926 р. На той час: директор установи — академік Д. Багалій (1857-1932), заступник директора — С. Пилипенко, вчений секретар — І. Айзеншток (1900-1980).

565

«Третяковка» — Третьяковська картинна галерея, заснована 1856 р. П. Третьяковим та передана ним 1892 р. у дарунок Москві. На сьогодні один з найбільших у світі художніх музеїв.

566

Руський музей — мається на увазі художній музей у Ленінграді (нині — Петербурзі), заснований 1895 р. Почав діяти з 1898 р.

567

Нерадовський Петро (1875-1962) — художник, мистецтвознавець. З 1909 по 1931 р. — хранитель художнього відділу музею.

568

Пушкінський Дім — створений у Петербурзі в 1905 р. (Інститут російської літератури Російської Академії наук), де зберігається колекція книг, рукописів і предметів, пов'язаних з російським поетом та взагалі російською літературою.

569

Гребінка Євген (1812-1848) — письменник. Писав українською і російською мовами.

570

У протиставлення до «слов'янофілів» — Аксакових — йдеться про братів Аксакових, ідеологів слов'янофільства: Іван Сергійович (1823-1886) — російський публіцист та громадський діяч. Редактор журналів «День», «Москва», «Русская беседа», «Русь» тощо; Костянтин Сергійович (1817-1860) — російський публіцист, історик, лінгвіст, поет.

571

Укрнаука — управління науки при Народному комісаріаті освіти.

572

Озерський Юрій (1896-1937) — журналіст, педагогічний і політичний діяч, колишній боротьбист. Був заступником наркома освіти УСРР та головою ДВУ. Репресований.

573

Нацмен — національні меншини.

574

«Московский Робочий» — радянське видавництво, засноване 1922 р.

575

«Путь Просвещения» — часопис та видавництво 1920-х рр.

576

«Пролетарій» — харківське видавництво, у другій половині 1920-х — на початку 1930-х рр. друкував також книги і українською мовою. У 1928 р. в цьому видавництві вийшли твори С. Пилипенка російською мовою «Простые рассказы» (переклад Т. Кардиналовської).

577

Крупська Надія (1869-1939) — радянський партійний і державний діяч. Дружина В. Леніна.

578

Уперше статтю надруковано в 6 числі журналу «Плуг» за 1929 р., а її дещо розширений варіант став передмовою до книги: Батракові байки. Переказав Пилипенко. — X.: ДВУ, 1930. Подаємо за цим виданням. Матеріал датований 10 липня 1929 р.

579

Олесь Олександр (справжнє прізвище — Кандиба; 1878-1944) — поет, творча практика котрого посутньо вплинула на художньо-естетичне формування генерації 1920-х рр.

580

«Відродження» — щоденна безпартійна газета, виходила в Києві 1918 р.

581

«Народня Воля» — щоденна газета Всеукраїнської селянської спілки і Центрального кооперативного комітету, виходила в Києві з квітня 1917 до лютого 1919 р. Початковий наклад — 200 000 примірників. У 1918 р. її редактором був С. Пилипенко.

582

Бєдний Дем'ян (справжнє ім'я — Єфим Придворов; 1883-1945) — російський поет.

583

Батрак Іван (справжнє прізвище — Козловський; 1892-1938?) — російський письменник і журналіст, один із керівників ВОКП.

584

Ярошенко Володимир (1898-1937) — поет і прозаїк. Належав до літературних організацій «Плуг» та «Ланка». Репресований.

585

Годованець Микита (1893-1974) — поет-байкар. Належав до Спілки селянських письменників «Плуг».

586

Крилов Іван (1769-1844) — російський байкар.

587

Пушкін Олександр (1799-1837) — видатний російський письменник.

588

Лєрмонтов Михайло (1814-1841) — російський поет і прозаїк.

589

Гоголь Микола (1809-1852) — видатний прозаїк і драматург, писав російською мовою.

590

Некрасов Микола (1821-1877/78) — російський поет.

591

Курси гр. Паніної — йдеться про курси при Народному домі (Ліговський Народний дім ім. Олександра III), засновані 1903 р. графинею Софією Паніною (1871-1957).

592

Маширов-Самобитнік Олексій (1886-1943?) — російський поет, теоретик пролетарського мистецтва. Активний діяч Пролеткульту. Належав до літгрупи «Кузница».

593

РСДРП(б) — Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків), під цією назвою від 1917 до 1918 р. Заснована в 1898 р. З 1918 — Російська комуністична партія (більшовиків) (РКП(б)), з 1925 — Всесоюзна комуністична партія (більшовиків) (ВКП(б)).

594

Дорогойченко, Замойський, Завалішин, Ревякін, Беккер — російські письменники 1920-х рр.

595

Ґорький Максим (справжнє ім'я — Олексій Пєшков; 1868-1936) — російський письменник і громадський діяч, активний учасник революційного руху.

596

«На литературном посту» — двотижневий журнал Російської асоціації пролетарських письменників (РАПП). Почав виходити з квітня 1926 р. як наступник часопису «На посту».

597

Бєлінський Віссаріон (1811-1848) — російський літературний критик.

598

Купала Янка (справжнє ім'я — Іван Луцевич; 1882-1942) — поет, драматург, публіцист, видатний діяч білоруського Відродження початку XX ст.

599

Багато й гарно писав про це Потебня — С. Пилипенко зокрема покликається на працю О. Потебні, що на час написання статті готувалася ДВУ в українському перекладі — «З лекцій теорії словесності. Байка, прислів'я, приповідка» (вийшла друком у 1930 р.).

600

Подаємо за першодруком у 7 числі журналу «Плуг» за 1929 р.

601

«Літературна газета» — заснована 1927 р. як орган Всеукраїнської спілки пролетарських письменників (ВУСПП). Виходила в Києві, з 1930 р. — у Харкові, з 1934 — знову в Києві.

602

Добровольський Спиридон (1894-1977) — письменник. Належав до Спілки селянських письменників «Плуг». У цьому ж номері «Плужанина» (1929, № 7) була вміщена рецензія В. Зайця на його повість «Залізний кінь», що закінчувалася так: «У автора є хист, є спостережливість, є мовна вправність, але немає ще вправности літературної. Цю останню дає праця, літературний досвід і учба».

603

Луценко Іван — поет. Член Спілки селянських письменників «Плуг».

604

Щербина Никифір (1900-1977) — поет. Обвинувачений у «націоналізмі» з 1931 по 1941 р. не публікувався. Під час Другої світової війни виїхав на Захід.

605

Ле Іван (справжнє прізвище — Мойся; 1895-1978) — прозаїк. Член літературних організацій «Жовтень», ВУСПП.

606

Хуторський Павло (справжнє прізвище — Лифар; 1896-1966) — письменник. Працював у журналі «Сільськогосподарський пролетар». Належав до літорганізації «Плуг».

607

Підгайний Леонід (1899-1950) — літературознавець і критик.

608

Колесник Петро (1905-1987) — письменник, критик, літературознавець. Належав до «Нової Генерації». У 1931-1934 рр. — виконував обов'язки редактора журналу «Молодняк». З 1931 р. — співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка. У 1937 р. репресований. З 1956 р. продовжив наукову діяльність.

609

Смілянський Леонід (1904-1966) — журналіст, критик, прозаїк, драматург. Належав до літературних угруповань «Гарт», «Молодняк» і ВУСПП.

610

Терещенко Микола (1898-1966) — поет, перекладач, критик. Належав до групи «Музагет» та до літературних організацій «Комункульт», «Жовтень», ВУСПП. У 1925-1934 рр. був редактором журналу «Життя і Революція».

611

Щупак Самійло (1895-1937) — журналіст, партійно-ортодоксальний критик. У 1920-х рр. був редактором журналу «Глобус» та газет «Більшовик» і «Пролетарська правда» в Києві. З 1930 р. — у Харкові, працює редактором «Літературної газети». Якийсь час був редактором журналу «Критика». Належав до літературної організації ВУСПП. Репресований.

612

Один з редакторів «Л[ітературної] Г[азети]», а саме т. Щупак, є водночас і редактором київської «Пролетарської Правди», газети, що вмістила похвальну рецензію на «Залізного коня». За яку ж з двох рецензій згаданий редактор відповідає?! (Прим, автора).

613

Лишається тільки сказати про жаб — С. Пилипенко розшифровує заголовок, покликаючись на передрук іронічної статті Еміля Золя про літературну критику — «Жаба» в перекладі Івана Франка (першодрук: «Літературно-науковий вісник», 1898, т. II), що передував статті «Сучасна жаба» в цьому ж числі «Плужанина».

614

Подаємо за першодруком у 5-6 числі журналу «Плуг» за 1931 р.

615

«Трактор» — літературна організація молодих письменників України, яка існувала в 1930-1932 рр.

616

МТС — машинно-тракторна станція.

617

Журнали «Плуг», «Трактор» і «Штурмштрітт» — видання «Плугу» та його секцій.

618

Подаємо за першодруком у 1 числі журналу «Червоний Шлях» за 1923 р. У статті рецензуються книги Миколи Хвильового «Сині етюди» (X.: ДВУ, 1923; зміст: «Життя», «Колонії, вілли», «Редактор Карк», «Кіт у чоботях», «Юрко», «Солонський Яр», «Шляхетне гніздо», «Синій листопад», «Чумаківська комуна», «Бараки, що за містом», «Свиня», «Кімната ч. 2», «Легенда», «Дорога й ластівка») та «Заулок» (X.: Гарт, 1923).

619

Білецький Олександр (1884-1961) — критик, літературознавець.

620

«Шляхи Мистецтва» — літературно-мистецький журнал. Виходив у Харкові від лютого 1921 до лютого 1923 р. Вийшло 5 чисел.

621

Дон Квізадо — перекручене дон Кесада: Ґонсало Хіменес де Кесада (Quesada; між 1495-1509 — 1579) — конкістадор, котрий у пошуках Ельдорадо завоював територію сучасної Колумбії та її мешканців (представників цивілізації Чібча-Муїска, чиї перекази та міфи лягли в основу легенди про Ельдорадо); закінчив університет в м. Саламінка, генерал-капітан, залишив по собі історико-літературні праці. У вітчизняному літературознавстві це ім'я хибно ототожнюють із Дон Кіхотом (головним героєм однойменного твору М. Сервантеса (1547-1616), зокрема В. Коряк у книзі «Шість і шість» (X.: Гарт, 1923), вслід за Коряком і С. Пилипенко в цій рецензії, а також значно пізніше Г. Костюк у примітках до 1-го тому видання творів М. Хвильового в 5 томах («Смолоскип», 1984-1986). Помилка спричинена тим, що обидва іспанські прізвища в першій третині XX ст. подавалися українцями в спотвореній транслітерації: і ім'я конкістадора Квізадо замість Кесада (Quesada), і справжнє ім'я лицаря з Ламанчі — Квіхада замість Кіхада (Quijada, тобто «щелепа»), яке він згодом переробив на більш звучне — Quijota, тобто Кіхот. Хвильовий у творі «На озера» мав на увазі саме легендарного конкістадора — про це свідчить і опис пейзажу «...вогняна куля прекрасного сонця пливла за ліси — туди, за Атлантику, за океан», та й сам контекст, у якому постає образ дона Квізадо: «І тільки я, як невгамовний дон Квізадо, все шукаю нових ілюзій до невідомих берегів».

622

Серапіонці — «Серапіонові брати», об'єднання російських письменників на чолі з відомим теоретиком-формалістом Віктором Шкловським, що виникло на початку 1921 р. в Петрограді. Група ставила за мету творчий експеримент і пошук нових форм та засобів поборювання примітивізму й спрощення в літературі. Назву запозичено з однойменної книги Е.-Т.-А. Гофмана.

623

Мов глієм — мов глеєм, тобто в'язкою глиною (мулом).

624

Меженко Юрій (справжнє прізвище Іванов (Іванів); 1892-1969) — літературний критик, бібліограф.

625

Синьоблузий — мається на увазі робітничий спецодяг.

626

Тургенєв Іван (1818-1883) — російський письменник. Пилипенко вказує на образи його відомих романів «Дворянское гнездо» (1859) и «Дым» (1867), що зринають у М. Хвильового.

627

Коммольці — похідне від скорочення «комуністична молодь», члени комсомолу — комуністичної спілки молоді.

628

У В. Підмогильного у закордонній «Новій Україні» — йдеться про цикл В. Підмогильного з чотирьох новел «Повстанці».

629

Не голубі мундири, не шлики — тобто і не жандармерія, і не солдати армії УНР.

630

Кавтський (Каутський) Карл (1854-1938) — один із лідерів німецького соціал-демократичного руху.

631

Пшибишевщина — йдеться про особливості манери письма польського письменника-модерніста Станіслава Пшибишевського (1868— 1927).

632

«Без догмата» Г. Сенкевича — психологічний роман (1889— 1890) польського письменника Генрика Сенкевича (1849-1916).

633

«Нова Рада» — щоденна газета, виходила в Києві від березня 1917 до січня 1918 р. як продовження забороненої царським урядом у 1914 р. газети «Рада». Редакторами були С. Єфремов, А. Ніковський та ін.

634

Не хотів творити, хотів малпувати — Пилипенко підкреслює, що стиль його рецензії наслідує стиль Хвильового-новеліста.

635

Подаємо за першодруком у 4-5 числі журналу «Червоний Шлях» за 1923 р.

636

Подаємо за першодруком у 6 числі журналу «Плужанин» за 1925 р. Помилок з датами немає. Можна припустити, що причиною в розбіжності могла бути або затримка номера, або рецензування на випередження (В. Поліщук та С. Пилипенко перебували у дружніх стосунках).

637

«Credo» — Сергій Пилипенко навмисно акцентує увагу на цьому слові, адже так називався і літературний маніфест групи «Гроно», заснованої В. Поліщуком 1920 р. Тож виклад поетом художньо-естетичних засад та створення групи «Авангард» спонукає рецензента провести певні паралелі. Адже, на його думку, Поліщук у своєму русі «чи не „найпоступовіший“».

638

«Авангард» — літературно-мистецька організація на чолі з В. Поліщуком, що діяла в 1926-1929 рр. До групи належали В. Єрмилов, О. Левада, Л. Чернов-Малошийченко, Р. Троянкер, Г. Цапок.

639

Подаємо за першодруком у 1 числі журналу «Плужанин» за 1926 р.

640

Сімовці члени літературного об'єднання «Село і Місто» («СІМ»).

641

«Неоліф» часопис, який мав стати рупором нового лівого фронту.

642

Анальфабатам — невігластво.

643

«СіМ». «Село і Місто» — Союз українських і пролетарських письменників у РСФРР. Об'єднання діяло на території Росії в середині 1920-х рр.

644

Шумський Олександр (1890-1946) — політичний діяч, у 1924-1926 рр. народний комісар освіти УСРР. Із середини 1923 р. і до усунення з посади наркома за «ухили» в національному питанні був редактором журналу «Червоний Шлях».

645

Бідні тт. Яловий, Хвильовий і Тичина — співробітники журналу «Червоний Шлях».

646

Подаємо за першодруком у 1 числі журналу «Плужанин» за 1926 р. Матеріал підписаний псевдонімом Книгочий.

647

І. Полярний — перший псевдонім Івана Багряного (справжнє прізвище — Лозов'ягин (Лозов'ягін; Лозов'яга); 1906-1963). Письменник, громадський і політичний діяч. Належав до Спілки селянських письменників «Плуг». Репресований. Під час Другої світової війни виїхав на Захід.

648

Тт. Ведмицький, Ставко й Хоменко в Прилуках, т. Лучанський в Ромнах — йдеться про письменників-початківців, членів регіональних філій Спілки селянських письменників «Плуг».

649

Подаємо за першодруком у 2 числі журналу «Плужанин» за 1926 р.

650

«Напостовщина та воронщина» — два полюси російського літературного процесу 1920-х рр. З одного боку партійно-ортодоксальна платформа журналу «На посту» (виходив за редакцією Б. Воліна, Г. Лелевича, С. Родова в 1923 1925 рр.), що була сповнена негацією щодо попутників і представників інших груп та національних культур. З іншого — журнал «Красная новь» (виходив у 1921-1927 рр.; головний редактор — критик і письменник О. Воронський (1884-1937)) та група «Перевал», що підкреслювали свій зв'язок із кращими традиціями російської та світової літератури, відстоювали принципи реалізму та пізнавальну роль мистецтва.

651

ВУАН — Всеукраїнська Академія наук. Заснована як Українська Академія наук у 1918 р.

652

Диспут у ВУАН «Про шляхи розвитку сучасної літератури» — відбувся 24 травня 1925 р. у Києві з участю представників літературних організацій «Плуг», «Гарт», «Жовтень», «Ланка», групи «неокласиків», письменників, критиків, літературознавців з метою обговорення основних тез, висловлених М. Хвильовим у памфлеті «Про „сатану в бочці“, або про графоманів, спекулянтів та інших „просвітян“».

653

Подаємо за першодруком у 4-5 числі журналу «Плужанин» за 1926 р.

654

Подаємо за першодруком у 4-5 числі журналу «Плужанин» за 1926 р.

655

Подаємо за першодруком у 6-7 числі журналу «Плужанин» за 1926 р. Матеріал підписаний псевдонімом Книгочий.

656

Мейєрхольд Всеволод (1874-1940) — відомий радянський режисер. Репресований.

657

Кадр з фільми «Коровини діти» — йдеться про фільм за однойменним романом Миколи Матяша (1890-1949), одного з організаторів одеської літгрупи «Потоки Октября», члена ВУСПП.

658

Фурманов Дмитро (1891-1926) — російський письменник, автор роману «Чапаєв».

659

Подаємо за першодруком у 6-7 числі журналу «Плужанин» за 1926 р.

660

«Зошити боротьби» — йдеться про альманах «Зшитки боротьби» (1920), виданий групою письменників-боротьбистів.

661

...резолюції ЦК КП(б)У, винятки з якої ми даємо в цьому числі «Плужанина» — «Із тез ЦК КП(б)У про підсумки українізації».

662

О. Досвітній у передовій статті цього «Зошиту» — стаття «До розвитку письменницьких сил».

663

Могилянський Михайло (1873-1942) — письменник, публіцист, літературознавець, перекладач і громадський діяч.

664

Чистісінький троцькізм — Пилипенко проводить аналогію з явищами внутріпартійної боротьби, а саме троцькізмом — названим за прізвищем Лева Троцького. Чільний партійний діяч зокрема виступав проти колективізації та ставив під сумнів можливість побудови соціалізму в окремо взятій країні.

665

Подаємо за першодруком у 6-7 числі журналу «Плужанин» за 1926 р.

666

Врона Іван (1887-1970) — теоретик АРМУ, у 1924-1930 рр. перший ректор Київського художнього інституту.

667

АРМУ (Асоціяція Революційного Мистецтва України) — одне з найбільших художніх об'єднань України 1925-1932 рр. Відстоювало національні традиції у пошуку нових мистецьких форм доби. З-поміж членів — М. Бойчук, М. Бурачек, О. Довгаль, В. Касіян, В. Меллер, О. Павленко, В. Седляр, О. Хвостенко-Хвостов, Г. Цапок та ін.

668

АХРР (Асоціяція Художників Революційної Росії) — об'єднання російських художників у 1922-1932 рр., з 1928 р. — Асоціація художників революції.

669

Подаємо за першодруком у 2 (17) числі журналу «Плужанин» за 1927 р.

670

Івченко Михайло (1890-1939) — прозаїк, автор низки оповідань, повістей, романів. У вересні 1929 р. заарештований, навесні 1930 р. звільнений з умовним присудом. З кінця 1934 р. жив за межами України.

671

Подаємо за першодруком у 2 (17) числі журналу «Плужанин» за 1927 р.

672

«Більшовик» — щоденна газета, виходила в Києві з 10.IV. 1919 до 19.VI.1925 (з перервами).

673

Відомий юнацький марш — «Юнацький марш» вперше надрукований 1923 р. у 9 числі часопису «Голос праці».

674

Школа Червоних Старшин — заснована в Харкові в 1920 р., діяла з 1921 по 1934 р., викладання велося українською мовою. Чимала частка викладачів — колишні старшини Червоної Української Галицької Армії.

675

ВУЦВК — Всеукраїнський центральний виконавчий комітет, найвищий орган державної влади в УСРР в 1919-1937 рр.

676

«Дума про Бармашиху» — надрукована в газеті «Вісти ВУЦВК» від 2 липня 1922 р.

677

Подаємо за першодруком у 10 числі журналу «Плуг» за 1928 р.

678

Ґренджа-Донський Василь (1897-1974) — поет, прозаїк, драматург. Перший серед закарпатських письменників почав писати твори українською літературною мовою. У 1927-1928 рр. видавав журнал «Наша земля».

679

Зберігається в рукописному відділі Центральної наукової бібліотеки НАН України. Уперше надруковано в книзі: Про Сергія Пилипенка: Спогади сучасників / Упоряд. і післям. О. Мукомели. — К.: Мартиролог України, 1992. Подаємо за цим виданням з деякими уточненнями.

680

За переконанням народоволець — тобто прихильник ідей, які пропагувала таємна революційно-терористична організація «Народна Воля» (діяла з 1879 р. до середини 1880-х), зокрема право народу на землю, розвитку місцевого самоврядування, повалення самодержавства та встановлення народовладдя.

681

Партія у[країнських] с[оціялістів]-р[еволюціонерів] — окремі гуртки і групи існували від 1905 р., до однієї з них і належав Сергій Пилипенко. Однак як всеукраїнська політична організація Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР) постала у квітні 1917 р.

682

Шульгин Яків (1851-1911) — історик, педагог, громадсько-культурний діяч. Співробітник драгоманівського видавництва «Громада», на яке пожертвував свій спадок.

683

Шульгин Олександр (1889-1960) — політичний, громадський і культурно-науковий діяч. Активіст петербурзької громади ТУП, радикально-демократичної партії (з 1917 р. — Української партії соціалістів-федералістів). Член Центральної Ради, з липня 1917 р. до 30.01.1918 — генеральний секретар міжнаціональних (пізніше — міжнародних) справ. Був головою української делегації на першій асамблеї Ліги Націй у Женеві.

684

Автор «Історії Коліївщини» — йдеться про працю Якова Шульгина «Очерк Колиивщины по неизданным и изданным документам 1768 и ближайших годов» (1890), що була надрукована в «Киевской старине», окремим виданням та в українському перекладі як XX том «Руської історичної бібліотеки».

685

«Горскій Віенацъ» — повна назва твору: «Горскій Віенацъ. Историческо событіє при свршетку XVII віека. Сочиненіє П. П. Н. Владыке Црногорскога у Бечу, Словима Ч. О. О. Мехитариста» (1847).

686

Флоринський Тимофій (1854-1919) — славіст і візантолог. Був деканом історико-філософського факультету. На початку Першої світової війни — голова Комітету у справах друку, який спричинився до ліквідації української преси.

687

Степович Андроник (1857-1935) — славіст. Директор колегії П. Ґалаґана, доцент і професор Київського університету. Автор підручників з історії слов'янських літератур.

688

Науменко Володимир (1852-1919) — громадський і педагогічний діяч, літературознавець, лінгвіст, етнограф. З 1893 р. — редактор «Киевской старины». 1918 р. — діяч Української федеративно-демократичної партії і міністр освіти в останньому гетьманському Кабінеті Міністрів. З 1919 р. працював в Українській Академії Наук. Розстріляний більшовиками.

689

Довнар-Запольський Митрофан (1867-1934) — історик. Професор Київського університету в 1901-1919 рр., співробітник Київської археологічної комісії.

690

Перетц Володимир (1870-1935) — філолог, історик української та російської літератури, дійсний член НТШ (з 1908), Петербурзької Академії Наук (з 1914), Української Академії Наук (з 1919); у 1903-1914 рр. професор Київського університету.

691

Покровський Олексій (1868-1928) — історик античного світу. До 1920 р. — професор Київського університету, потім — Ніжинського ІНО. Співробітник Української Академії Наук.

692

«Український голос» — газета Української військової виконавчої ради Північно-Західного фронту. Виходила двічі на тиждень від червня до листопада 1917 р.

693

Установчі збори (рос.: «Учредительное собрание») — російський парламент, чиє перше й останнє засідання відбулося 18 січня та в ніч на 19 січня 1918 р.. У ніч з 19 на 20 січня Всеросійський центральний виконавчий комітет ухвалив декрет про його розпуск.

694

Гетьманський переворот — йдеться про встановлення гетьманату шляхом державного перевороту за підтримки німецької армії, коли 29 квітня 1918 р. з'їзд Союзу Земельних Власників проголосив гетьманом Павла Скоропадського.

695

Трудовий Конгрес — перша сесія Трудового Конгресу (Конгресу Трудового Народу України) відбулася 23-28 січня 1919 р. З-поміж ухвал — затвердження Акта возз'єднання Східних і Західних земель в єдину соборну Українську Народну Республіку та принципу загального виборчого права для формування різних рівнів рад.

696

Оминувши стадію боротьбизму — йдеться про організаційне оформлення лівого крила Української партії соціалістів-революціонерів, що стояло на позиціях більшовиків (водночас відстоюючи свою самостійність від Москви). У Харкові в березні 1919 р. постала Українська партія соціалістів-революціонерів-боротьбистів (комуністів). А вже 6 серпня внаслідок об'єднання з Українською соціал-демократичною робітничою партією було утворено Українську комуністичну партію (боротьбистів). У березні 1920 р. була ліквідована, а близько 4 тисяч членів УКП(б) стали членами КП(б)У. У 1930-х рр. більшість боротьбистів було репресовано.

697

«Космос» — видавництво ЦК КП(б)У. Діяло в Києві в першому півріччі 1919 р.

698

Губвідробсель — губернський відділ робітників та селян. Структура місцевої виконавчої влади, що відповідала за зв'язки та роботу із робітництвом та селянством.

699

Губкомпарт — губернський комітет партії.

700

ПУокр — Політичне управління округу.

701

Селян[ський] буд[инок] — культурно-освітній заклад для роботи із селянством. Селянські будинки (сельбуди) були створені радянською владою на початку 1920-х рр. на противагу «Просвітам».

702

Подаємо за першодруком у виданні: Плуг. Селянський двохтижневик Головполітосвіти УСРР. — Харків, 1922. — Збірник перший. — 15 квітня. Статут було ухвалено на засіданні колегії Художнього сектору Головполітосвіти 3 квітня 1922 р. Зареєстровано у Всеукраїнському Літературному комітеті 4 квітня 1922 р. під ч. 2.

703

ЦК — Центральний комітет.

704

Ходатунок — прохання (калька з рос. «ходатайство»).

705

Листівна заява — тут: письмова.

706

Шевченко Іван (1902-1977) — поет і журналіст. Належав до літературних організацій «Плуг» і «Молодняк».

707

Крашаниця Анатоль (1905-?) — комсомольський діяч, поет, прозаїк, журналіст. Виступав також під псевдонімом Ан. Крижаний. Один із фундаторів Спілки селянських письменників «Плуг».

708

Подаємо за першодруком у першому збірнику альманаху «Плуг» за 1924 р.

709

Імажиністи — представники імажинізму, художньої течії першої третини XX ст., в основу поетичної естетики котрих було покладено образ (image) як ключовий елемент.

710

Футуристи — представники футуризму (futurum — майбутнє (латин.)), формалістичного напрямку першої третини XX ст.

711

Символісти — представники літературно-художнього напряму кінця XIX — початку XX ст., поетична естетика котрих постає на інтуїтивно-ірраціоналістичних засадах. Відтак головна увага звернена на символ, знак, звук, за допомогою яких у художній мові відбувається «посередництво поміж світами».

712

Містицизм — філософська доктрина, що постає з віри в можливість злиття з божественним єством шляхом екстатичної медитації та із сподівання на прозорливість духу як спосіб одержання містичних знань, недоступних розумові.

713

Кириленко Іван (1903-1938) — письменник, публіцист. Належав до літературних організацій «Плуг» та ВУСПП. Репресований.

714

Подаємо за першодруком у 3 числі журналу «Плужанин» за 1925 р.

715

«Червоні Квіти» — ілюстрований двотижневик для дітей шкільного віку, виходив з 1923 р. у Харкові, з 1930 по 1931 р. — у Києві. Головний редактор — О. Громов.

716

«Юний ленінець» — газета для піонерів і школярів, виходила в Харкові у 1924-1928 рр.

717

«На Зміну» — газета для дітей та юнацтва 1920-х рр.

718

Наукпедком Головсоцвиху — науково-педагогічний комітет головного управління (відділу) соціального виховання при Народному комісаріаті освіти.

719

Пікори — піонерські кореспонденти.

720

Шкілкори — шкільні кореспонденти.

721

«Селянський Будинок» — часопис для працівників культурно-освітніх установ УСРР. Виходив у 1920-ті рр.

722

МОДР — Міжнародна організація допомоги борцям революції, існувала в 1922-1947 рр., надаючи допомогу революціонерам-політв'язням, політемігрантам тощо.

723

Уперше надруковано в газеті «Вісті ВУЦВК» від 22 квітня 1925 р. Подаємо за передруком у 3 числі журналу «Плужанин» за 1925 р. Матеріалу передувала заувага від редакції: «Та широка літературна дискусія, що відбулася на Україні зимою й по весні, різні суперечки й „літбої“ письменницьких організацій (зокрема спори „Плуга“ й „Гарту“) мали своїм наслідком відповідну постанову, що її ухвалило Політбюро Компартії 10/IV 1925 р. з приводу доклада Агітпропа ЦК КП(б)У. Нижче подаємо всю постанову, взяту з органа ВУЦВК'у „Вісти“ від 22/IV 1925 р. Звертаємо увагу наших низових осередків на ті місця постанови, де Політбюро вказує на хиби „Гарту“ (значить, „Плуг“ був правий, нападаючи на „Гарт“ на його І Всеукр[аїнському] З'їзді) та на завдання й ролю „Плуга“ яко організації селянських письменників».

724

Подаємо за першодруком у 4-5 числі журналу «Плужанин» за 1926 р.

725

Шмигельський Антон (1901-1972) — поет. Належав до літературних організацій «Плуг», ВУСПП та «Західна Україна».

726

ВУФКУ — Всеукраїнське фото-кіноуправління, створене 1922 р. З 1929 р. перейменоване на «Українфільм».

727

Спілка Робос — Спілка робітників освіти.

728

ВУРПС — Всеукраїнська рада профспілок, створена в Харкові 1924 р.

729

Наркомос — Народний комісаріат освіти.

730

Уперше надруковано в газеті «Комуніст» від 15 травня 1927 р. Подаємо за передруком у 6 (10) числі журналу «Плужанин» за 1927 р.

731

УкрЛЕФ — йдеться про організацію українських футуристів, українську філію ЛЕФу («Левый фронт») на перехідному етапі від АсКК до «Нової Генерації» (з часу її постання 1927 р. в тогочасній українській та російській періодиці означення «УкрЛЕФ», «ЛІФ», «ліфовці» тощо пов'язується саме з цією організацією та діяльністю її членів).

732

«Красное Слово» — літературно-художній та громадсько-політичний журнал російської секції ВУСПП. Виходив російською мовою з 1927 по 1932 р. у Харкові.

733

Подаємо за першодруком у 6 (10) числі журналу «Плужанин» за 1927 р.

734

Подаємо за першодруком у 1 числі журналу «Плуг» за 1930 р.

735

Бедзик Дмитро (1898-1982) — прозаїк і драматург. Член організацій «Плуг» та «Західна Україна».

736

Божко Сава (1901-1947) — письменник. Належав до організацій «Плуг» та ВУСПП. У 1939 р. був репресований.

737

Вільховий Петро (1900-1975) — журналіст і прозаїк. Член Спілки селянських письменників «Плуг».

738

Грудина Дмитро (1898-7) — актор, режисер, театральний критик. Очолював театральний відділ Комітету у справах при РНК УСРР. Репресований у 1937 р.

739

Дукин Микола (1905-1943) — прозаїк, автор книг для дітей. Член Спілки селянських письменників «Плуг» та співробітник однойменного журналу. Арештований у 1938 р.

740

Дорошенко Юхим — поет. Член Спілки селянських письменників «Плуг». Почав друкуватися з 1925 р.

741

Жилко Юрій (1898-1942?) — поет і прозаїк. Належав до Спілки селянських письменників «Плуг».

742

Заєць Василь (1902-1990) — критик, літературознавець. Належав до Спілки селянських письменників «Плуг». Навчався в аспірантурі Інституту літератури ім. Т. Шевченка. Однак від 1933 р. різко змінює спеціалізацію. З 1935 р. працює у Всесоюзному науково-дослідному інституті в Мічурінську. Доктор сільськогосподарських наук (з 1962).

743

Загоруйко Пилип — прозаїк, автор оповідань. Член Спілки селянських письменників «Плуг». Почав друкуватися з 1926 р.

744

Капустянський Іван (1894-1939) — критик та літературознавець. Організатор Полтавської філії «Плугу». Репресований.

745

Коваленко-Косарик Дмитро (1904-1992) — письменник, літературознавець. Член Спілки селянських письменників «Плуг».

746

Ковальчук Микола — поет. Член Спілки селянських письменників «Плуг». Почав друкуватися з 1926 р.

747

Ковальчук Яків (1889-7) — прозаїк. Виступав також під псевдонімами Яків Ахрим, Кук, Як. Кук. Належав до Спілки селянських письменників «Плуг».

748

Крижанівський Петро (1885-7) — прозаїк. Член Спілки селянських письменників «Плуг».

749

Лсідухін (Лсідухин) Ф. О. — поет. Член Спілки селянських письменників «Плуг». Друкуватися почав з 1924 р.

750

Лавриненко (Лавріненко) Юрій (1905-1987) — літературознавець і публіцист. У 1925-1931 рр. належав до Спілки селянських письменників «Плуг». 1935 р. був репресований. Під час Другої світової війни емігрував на Захід. Упорядник антології «Розстріляне Відродження» (1959).

751

Ляшенко Лука (1898-1976) — письменник, кіноактор, режисер і сценарист. Член Спілки селянських письменників «Плуг». Був двічі репресований 1935 та 1946 рр.

752

Минко Василь (1902-1989) — прозаїк і драматург. Належав до Спілки селянських письменників «Плуг». Автор спогадів про 1920-ті рр. — «Червоний Парнас» (1979).

753

Муринець Василь (1898-?) — драматург, автор сатиричних комедій та драматичних творів для дітей. Член Спілки селянських письменників «Плуг».

754

Нефелін Василь (справжнє прізвище — Нагорський; 1907-1968) — поет і прозаїк. Член Спілки селянських письменників «Плуг». У 1937 р. заарештований, 1944 р. як невиліковно хворий (туберкульоз) звільнений з-під варти.

755

Нечай Павло — почав друкуватися з 1926 р. Член Спілки селянських письменників «Плуг». У 1933 р. репресований.

756

Орисіо Теодор (справжнє ім'я — Федір Кравченко; 1906-1985) — провідний критик «Плугу», прозаїк, поет.

757

Орлівна Галина (справжнє прізвище — Мневська; 1895-1955) — письменниця та акторка, дружина Клима Поліщука (1891-1937). Член Спілки селянських письменників «Плуг». У 1930-х — репресована та заслана. У 1948 р. повернулася в Україну.

758

Різниченко Веніамін (1901 —?) — поет і прозаїк. Член Спілки селянських письменників «Плуг» з 1922 р.

759

Савченко Юрій (1908-?) — знаний у 1920-х роках літературознавець і критик. У 1934 році був заарештований і засланий. Подальша доля невідома.

760

Сайко Микола (1897-1949) — поет, літературознавець. Друкувався також під псевдонімом Баришполець. Член Спілки селянських письменників «Плуг».

761

Свекла Олександра (Олеся; 1902-1966) — прозаїк. Належала до літературної організації «Плуг». У 1930-х рр. була репресована.

762

Таль Віталій (справжнє прізвище — Товстонос (Товстоніс); 1883 — 1936) — прозаїк, драматург. Член Спілки селянських письменників «Плуг».

763

Темченко Павло (1882 — ?) — прозаїк. Друкуватися почав з 1913 р. Член Спілки селянських письменників «Плуг».

764

Усенко Василь — прозаїк. Друкуватися почав з 1927 р. Член Спілки селянських письменників «Плуг».

765

Худяк Василь (1903-1938) — прозаїк і драматург. Член Спілки селянських письменників «Плуг».

766

Шостак Прокіп (1897-?) — поет і прозаїк. Член Спілки селянських письменників «Плуг».

767

Штангей Володимир (1895-1937) — прозаїк. Друкувався також під псевдонімом Семен Любисток. Член Спілки селянських письменників «Плуг».

768

Подаємо за першодруком у 5 числі журналу «Плуг» за 1930 р.

769

Подаємо за першодруком у 6 числі журналу «Плуг» за 1930 р.

770

Переверзєв Валер'ян (1882-1968) — революційний діяч, літературознавець. Розробив соціально-генетичний метод в літературознавстві, спрямований на віднайдення внутрішніх закономірностей літературно-художніх явищ та принципу їх детермінування. Тим самим свій метод Переверзєв протиставив і культурно-історичній школі, і формалістам, і адептам «класовості» в літературі. Був двічі репресований, у 1938 та 1948 рр.

771

УТОДИК — Українське товариство драматургів і композиторів.

772

Інститут Марксизму — заснований 1922 р., з 1924 — Український Інститут марксизму-ленінізму. Очолював заклад М. Скрипник. 1931 р. на базі цього інституту постала Всеукраїнська асоціація марксо-ленінських інститутів (ВУАМЛІН).

773

Уперше постанову надруковано в 9 числі часопису «Партийное строительетво» (Москва) за 1932 р. Проект підготував Л. Каганович, остаточна редакція належить Й. Сталіну. Український переклад подаємо за передруком у 5-6 числі журналу «Плуг» за 1932 р.

774

ВОАПП — Всесоюзне об'єднання асоціацій пролетарських письменників у Москві 1928-1932 рр.

775

РАПП Російська асоціація пролетарських письменників, 1925-1932 рр.

776

РАМП — до тексту постанови вкралася помилка, а відтак і до всіх наступних передруків. Малося на увазі — РАПМ (Російська асоціація пролетарських музикантів, 1923-1932 рр.).

777

Уперше матеріал надруковано в газеті «Правда» від 9 травня 1932 р. Український переклад подаємо за передруком у 5-6 числі журналу «Плуг» за 1932 р.

778

Рубінщина — йдеться про уточнення економічної теорії К. Маркса І. Рубіним (1886-1937), котрий наголошував, що поняття вартості передбачає як технічну, так і економічну складову.

779

Механіцизм — світоглядна настанова, що пояснює особливості розвитку суспільства законами механічних форм руху матерії. Серед яскравих її адептів у 1920-ті рр. були О. Мінін (Москва) та В. Рожицин (Київ).

780

Меншевикуватий ідеалізм — йдеться про тенденції в тогочасній радянській філософській думці, в основі яких була орієнтація на діалектичні методи Гегеля та Маркса. Її речником виступав А. Деборин (звідси — «деборинщина»), В Україні цих поглядів дотримувався філософ, поет, публіцист і критик В. Юринець (1891-1937).

781

Літфронтівство — група письменників, що сформувалася в 1930 р. у середовищі РАПП і виступала проти насаджуваних керівництвом організації літературних методів, що мали характеризувати справжнє класове пролетарське мистецтво. Рупором групи стали «Литературная газета» та журнал «Печать и революция» (згодом перейменований у «Литература и искусство»).

782

Леонов Леонід (1899-1994) — російський радянський прозаїк, драматург.

783

Тихонов Микола (1896-1976) — російський радянський поет і прозаїк.

784

Шагінян Марієтта (1888-1982) — російська письменниця, дослідниця творчості Т. Шевченка.

785

Малишкін Олександр (1892-1938) — російський радянський письменник.

786

В деяких романах, зосібна в «Рождении героя» — йдеться про роман Ю. Либединського (1898-1959) «Рождение героя» (1930), де головний герой — партієць Шорохов зображений звичайною пересічною людиною з усіма її слабкостями. Твір було піддано гострій критиці. Натомість 1931 р. у газеті «Правда» з'явилася серія матеріалів «Країна повинна знати своїх героїв», присвячених ударникам, передовикам та орденоносцям. На шпальтах головного масового видання були представлені канонічні зразки позитивних героїв.

787

Фадєєв Олександр (1901-1956) — російський радянський письменник, тривалий час очолював Спілку письменників СРСР. Покінчив життя самогубством.

788

Ставський Володимир (справжнє прізвище — Кирпичников; 1900-1943) — російський радянський письменник. Секретар РАПП у 1928 1933 рр.

789

Магнетобуд — будівництво Магнітогорського металургійного комбінату в 1929-1934 рр.; тут вжито в переносному значенні.

790

Подаємо за першодруком у 5-6 числі журналу «Плуг» за 1932 р.

791

Сторчак Кіндрат (1906—?) — член літературної групи «Трактор». З 1937 по 1940 р. працював у системі освіти Далекого Сходу (!). З 1950 р. виступав як літературознавець і критик.

792

Обвинувальний висновок слідчої справи ДПУ № 737 зберігається в Центральному державному архіві громадських об'єднань (Ф. 263. — On. 1. — Спр. 44228. — Т. 7. — Арк. 86-90). Подаємо в перекладі з російської мови за копією, що знаходиться в особистому фонді Сергія Пилипенка музейного комплексу Харківської національної академії міського господарства (інв. 947; оф. 406; ІФП. 132).

793

«Українська військова організація» (УВО) — сфальсифікована ДПУ справа з метою знищення української еліти. Назва належала реальній нелегальній військовій революційно-політичній формації, що діяла в 1920-х — на початку 1930-х рр. у Галичині, а також у Чехо-Словаччині та Німеччині.

794

ПСР — партія соціалістів-революціонерів.

795

УПРС. — Українська партія соціалістів-революціонерів.

796

Центральна Рада — революційний парламент України 1917 1918 рр.

797

Директорія — уряд в Україні, створений у листопаді 1918 р. На чолі спершу був В. Винниченко, з лютого 1919 — С. Петлюра. Припинила своє існування на початку 1921 р.

798

Брав участь у нараді «Національного союзу» при Директорії у Вінниці з питань програми Трудового Конгресу — йдеться про підготовчу нараду, проведену Директорією з представниками різних партій на початку грудня 1918 р.

799

Зв'язався з політбандою Несмєянова — йдеться про одного з лідерів правих есерів В. Несмєянова. Праві есери вороже зустріли прихід більшовиків до влади, у 1918-1920 рр. організовували повстання, вели збройну боротьбу, висуваючи при тому гасло «Ради без комуністів». Ім'я Несмєянова фігурувало на політичному процесі проти есерів 1922 р.

800

Приєднався до Волинської петлюрівської бригади — йдеться про бригаду, організовану О. Волохом (1886-1937; арештований 1933 р.) з частин, що повстали проти рішення Головного Отамана С. Петлюри про передислокацію військ на територію Польщі. Військовий підрозділ був підпорядкований ЦК УКП (боротьбистів), у лютому 1920 р. увійшов до складу Червоної армії.

801

Брати Касяненки — маються на увазі зокрема: Касяненко Григорій (1891-?), член Центральної Ради, авіаконструктор; Касяненко Євген (1889-1937), член Центральної Ради від УСДРП, з 1918 р. — в КП(б)У, з 1925 р. — редактор газети «Вісті ВУЦВК». Загинули в роки репресій. Також відомі ще два брати цієї родини — Андрій (1886-1942?) та Іван. Разом з Євгеном вони увійшли в історію літакобудування як конструктори перших винищувачів.

802

Лапчинський Георгій (Юрій; 1887-1938) — революціонер, партійний та державний діяч, росіянин за походженням та місцем народження. Один із засновників КП(б)У. Обстоював необхідність створення окремої Української комуністичної партії, підпорядкованої безпосередньо Комінтерну, та об'єднання України з іншими соціалістичними республіками виключно на федеративних засадах. За свої погляди був звинувачений у «федералізмі» та двічі виключений з КП(б)У. У 1920 р. вступив до УКП, увійшов до ЦК партії, однак 1922 р. вийшов із ЦК та припинив активну політичну діяльність. Працював у Варшаві та Берліні представником Українського Червоного Хреста та Державного видавництва України (1920-1925). Згодом — директор кінофабрики в Одесі. З 1928 р. і до арешту у 1935 р. перебував на дипломатичній службі, займав високі державні посади.

803

Кулик — ймовірно, Кулик Іван (Ізраїль; 1897-1937) — партійний і громадський діяч, поет, прозаїк, перекладач, критик. У 1914 р. разом з родиною виїхав до США. Працював на фабриках і шахтах Пенсільванії. 1914 р. вступив до РСДРП(б). Навесні 1917 р. через Далекий Схід і Сибір повернувся в Україну. У Києві став членом місцевого воєнно-революційного комітету (до складу якого належав і Сергій Пилипенко). У грудні 1917 р. його обрано членом ЦВК Рад і першого Радянського уряду України (очолив народний секретаріат закордонних справ). Виступав також під псевдонімами Р. Ролінато, Василь Роленко. Репресований.

804

Утворили групу федералістів — група комуністів у КП(б)У на чолі з Г. Лапчинським у 1919-1920 рр. «Федералісти» наголошували на вагомості національного питання і різко протестували проти його ігнорування більшовиками, одночасно не меншу увагу приділяючи боротьбі проти великоросійського націоналізму. Прагнули до створення нової Комуністичної партії України, яка стала б цілком самостійною партією і секцією Інтернаціоналу (до неї мали входити «всі дійсно комуністичні сили в Україні, включаючи УКП(б) та УПСР(б)»), формування українських військових частин та відстоювали економічну самостійність України, що передбачало безпосереднє підпорядкуваня українського раднаргоспу українському уряду.

805

За останні три роки, коли працював директором Харківського інституту ім. Шевченка — тобто коли С. Пилипенко офіційно почав виконувати функції директора. Фактично він їх виконував з часу заснування Інституту.

806

Річицький Андрій (справжнє ім'я — Пісоцький Анатолій; 1882— 1937) — публіцист і літературний критик, журналіст, політичний діяч (член УСДРП, один із засновників та ідеологів Української комуністичної партії (УКП), член ЦК УКП, пізніше — член ЦК КП(б)У). Директор ДВУ, співробітник ВУАМЛІН, керівник семінару шевченкознавства в Інституті літератури ім. Т. Шевченка. Арештований після самогубства М. Скрипника.

807

Приходько Антін (бл. 1892-?) — політичний діяч. Член Центральної Ради від УПСР, згодом один із лідерів УКП(б), пізніше КП(б)У. Займав високі посади в уряді УСРР, зокрема був заступником наркома освіти, юстиції тощо. Репресований.

808

Уперше спогади надруковані в книзі: Панч П. Етюди. — К., 1973. Подаємо за виданням: Про Сергія Пилипенка: Спогади сучасників / Упоряд. і післям. О. Мукомели. — К.: Мартиролог України, 1992.

809

Копиленко Олександр (1900-1958) — письменник. Належав до літературних організацій «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ, ПРОЛІТФРОНТ.

810

Забіла Наталя (1903-1985) — поетеса, прозаїк, драматург. Знана авторка творів для дітей. Належала до літературних організацій «Плуг», ВУСПП.

811

Йогансен Майк (Михайло; 1895-1937) — поет, прозаїк, кіносценарист, критик, літературознавець, лінгвіст. Друкувався також під псевдонімами В. Вецеліус, М. Крамар. Був одним із перших рецензентів творчості Пилипенка-байкаря. Належав до літературних організацій «Гарт», ВАПЛІТЕ, ініціатор часописів «Літературний Ярмарок» та «Універсальний Журнал», засновник Техно-мистецької групи «А». Репресований.

812

Хоткевич Гнат (1877-1938) — письменник, актор, режисер, композитор, бандурист, мистецтвознавець. Репресований.

813

Усенко Павло (1902-1975) — поет. Член Спілки селянських письменників «Плуг». Очолював літературну групу «Молодняк» та редагував однойменний журнал, належав також до організації ВУСПП.

814

Уривок з автобіографічного роману «Третя Рота», найповніший текст якого було надруковано у виданні: Сосюра В. Третя Рота. — К.: Радянський письменник, 1988. Подаємо за виданням: Сосюра В. Вибрані твори в двох томах / Вступ, ст. В. Моренця. Упор., післям. й прим. С. Гальченка. — К.: Наукова думка, 2000. — Т. 2: Поеми. Роман.

815

Спогади зберігаються у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Шевченка (Ф. 175). Уперше надруковані у 2 числі журналу «Слово і час» за 2001 р. Подаємо за цим виданням.

816

«Нова Генерація» — літературна організація українських футуристів, створена М. Семенком 1927 р. у Харкові. З 1929 р. — ВУСКК (Всеукраїнська спілка робітників комуністичної культури), з 1930 р. — ОППУ (Об'єднання пролетарських письменників України).

817

Уперше спогади про С. Пилипенка та Спілку селянських письменників «Плуг» надруковано у 2 числі журналу «Вітчизна» за 1971 р. Окремим виданням спогади вийшли наступного року: Минко В. Червоний Парнас. — К.: Радянський письменник, 1972 р. Подаємо скорочений варіант за виданням: Про Сергія Пилипенка: Спогади сучасників і Упоряд. і післям. О. Мукомели. — К.: Мартиролог України, 1992.

818

Сельбуд — Селянський будинок.

819

Короленко Володимир (1853-1921) — письменник, публіцист, громадський діяч. Писав російською мовою.

820

Микитенко Іван (1897-1937) — прозаїк, драматург. Належав до одеської групи письменників «Потоки Октября», очолював місцеву філію «Гарту». Один з керівників ВУСПП. Загинув за не-з'ясованих обставин після виклику до НКВС.

821

Яновський Юрій (1902-1954) — поет і прозаїк. Працював редактором на Одеській кінофабриці. Від 1927 р. — у Харкові. Член літературних організацій «Аспанфут», ВАПЛІТЕ та ПРОЛІТФРОНТ.

822

Смолич Юрій (1900 1976) — письменник. Належав до літературних організацій «Гарт» (був засновником театральної секції), ВАПЛІТЕ, Техно-мистецької групи «А».

823

Ваня Ковтун (він же Юрій Вухналь) — Ковтун Іван (1906-1937), журналіст і прозаїк, дитячий письменник, також відомий як Юрій Вухналь — автор фейлетонів і гуморесок. Належав до літературних організацій «Плуг», «Молодняк», ВУСПП, ПРОЛІТФРОНТ. Репресований.

824

Момот Іван (1905-1931) — критик і літературознавець. Належав до літературних організацій «Молодняк» та ПРОЛІТФРОНТ.

825

Демчук Остап (1900-1945) — письменник. Належав до літературних організацій «Плуг» та ВАПЛІТЕ.

826

Ваплітянський мушкетер — трьома мушкетерами під час літературної дискусії було названо М. Ялового, О. Досвітнього та М. Хвильового, за аналогією до трьох мушкетерів з відомого твору А. Дюма. Уперше це означення було вжито В. Коряком 11 грудня 1926 р. під час виступу в Комуністичному інституті ім. Артема в Харкові.

827

Відоме місце з листа запорожців до турецького султана — риторична фігура звернення, побудована з використанням виключно лайливих слів.

828

Багалій Дмитро (1857-1932) — історик, громадський діяч. Академік Української Академії наук. У 1906-1910 рр. — ректор Харківського університету. У 1920-ті рр. — директор Інституту історії української культури та Інституту Тараса Шевченка.

829

Антоша Ко (справжнє ім'я — Анатоль Антоненко; 1893-1980) — письменник, фейлетоніст. Відомий також під іменем Анатоль Гак. Під час другої світової війни емігрував на Захід.

830

Радиш Василь — кіносценарист та режисер, співпрацював з ВУФКУ. Використовував також псевдонім Косач В. Від 1933 р. доля невідома.

831

Подаємо за першодруком у 3 числі журналу «Жовтень» за 1973 р.

832

Пачовський Василь (1878-1942) — поет і драматург, один із провідних представників літературного угруповання «Молода Муза».

833

Станіслав — тепер Івано-Франківськ.

834

Синявський Олекса (1887-1937) — мовознавець, провідний діяч у нормуванні української літературної мови. Заарештований 1934 р.

835

Плевако Микола (1890-1941) — літературознавець і бібліограф, репресований.

836

Доленґо Михайло (справжнє прізвище — Клоков; 1896-1981) — поет, критик. Згодом — учений ботанік.

837

Барбюс Анрі (1873-1935) — французький письменник і громадський діяч. Засновник літературної групи «Клярте».

838

Роллян Ромен (1866-1944) — французький письменник, публіцист і вчений.

839

Маяковський Володимир (1893-1930) — російський поет.

840

Мисик Василь (1907-1983) — поет, перекладач. Належав до літературних організацій «Плуг», ПРОЛІТФРОНТ та ВУСПП. 1934 року був репресований.

841

Гіндін від єврейських письменників — йдеться про літераторів, котрі писали на ідиш. В. Ґжицький швидше за все має на увазі пролетарського письменника Хаїма Гільдіна (1885-1942), котрий на той час і до арешту 1940 р. працював у Харкові. У столиці УСРР виходило два літературні журнали на ідиш «Die roite Welt» та «Prolit», а єврейські письменники брали активну участь у літпроцесі (приміром, Л. Квітко та Д. Фельдман були членами ВАПЛІТЕ, а І. Фефер — ВУСПП).

842

Фефер Іцик (Ісаак; 1900-1952) — єврейський поет, журналіст. Керував єврейською секцією ВУСПП. Писав на ідиш. У 1948 р. був репресований.

843

Кучер Василь (1911-1967) — прозаїк, автор оповідань, повістей, романів, нарисів.

844

Микола (справжнє прізвище — Шпаковський; 1909-1942) — поет. Належав до організацій «Молодняк», «ЛоЧАФ» (Літературне об'єднання Червоної армії і флоту).

845

Дорошко Петро (1910-2001) — поет, прозаїк, перекладач. Належав до групи «Трактор».

846

Рибак Натан (1913-1978) — прозаїк.

847

Носенко Олекса (1910-1980) — журналіст і прозаїк, автор книжок нарисів та оповідань.

848

Гордієнко Кость (1899-1993) — письменник. Належав до літературних організацій «Плуг» та «Гарт».

849

Подаємо за першодруком у виданні: Про Сергія Пилипенка: Спогади сучасників / Упоряд. і післям. О. Мукомели. — К.: Мартиролог України, 1992.

850

Петрицький Анатоль (1895-1964) — живописець, книжковий графік, театральний художник. Активний учасник мистецьких процесів 1920-х рр.

851

Уперше надруковано у книзі: Заспівувач. Спогади про Павла Усенка. — К.: Молодь, 1982. Подаємо за виданням: Про Сергія Пилипенка: Спогади сучасників / Упоряд. і післям. О. Мукомели. — К.: Мартиролог України, 1992.

852

КСМУ — Комуністична спілка молоді України, комсомол.

853

Тулуб Зінаїда (1890-1964) — прозаїк, перекладач. Була репресована.

854

Уперше надруковано в газеті «Українські вісті» від 20 лютого 1972 р. Подаємо за виданням: Про Сергія Пилипенка: Спогади сучасників / Упоряд. і післям. О. Мукомели. — К.: Мартиролог України, 1992.

855

Косяченко Григорій (1903-1936) — поет. Належав до літературних організацій «Гарт» і ВУСПП. Репресований.

856

Корнійчук Олександр (1905-1972) — драматург, сценарист, громадсько-політичний діяч УРСР.

857

Фальківський Дмитро (справжнє прізвище — Левчук; 1898-1934) — поет, прозаїк. Належав до літературної організації МАРС. Репресований.

858

Дубков Юхим (1896-1964) — поет. Належав до Спілки селянських письменників «Плуг».

859

Чарська-Вербицька — тут ідеться про збірний образ масової сентиментальної жіночої прози, уособленням якої були твори російських письменниць Лідії Чарської (справжнє прізвище — Воронова, в заміжжі — Чурилова; 1875-1937) та Анастасії Вербицької (1861-1928). Наклади 80 книжок Чарської та 25 Вербицької засвідчували, що їхні твори на початку XX ст. користувалися значно більшим попитом, аніж твори Л. Толстого й А. Чехова.

860

«Сільськогосподарський Пролетар» — журнал, орган Всеукраїнського правління Всесоюзної профспілки сільськогосподарських і лісових працівників. Виходив у Харкові в 1920-ті рр.

861

Гедін Свен Андерс (1865-1952) — шведський мандрівник, географ і журналіст, автор яскравих описів своїх подорожей (Тибет, Синьцзян, Монголія, Середня Азія тощо).

862

Роні-старший Жозеф-Анрі (справжнє ім'я — Жозеф-Анрі-Оноре Бекс; 1856-1940) — французький письменник бельгійського по ходження. Твір, перекладений Д. Гуменною, вперше вийшов 1887 р., пізніші твори автора стали класикою французької фантастики.

863

Курація — тобто ліки.

864

Турчинська Агата (1903-1972) — письменниця. Належала до літературної організації «Західна Україна».

865

Галич Марія (1901-1974) — письменниця. Належала до літературних організацій АСПИС, «Ланка», МАРС. У 1930-ті рр. відійшла від літературного процесу.

866

«Літературний архів» — літературознавчий журнал Інституту літератури ім. Т. Шевченка, виходив у Харкові раз на два місяці 1930-1931 рр.

867

Сухино-Хоменко Володимир (1900-1968) — історик, публіцист і літературний критик. Представник історичної школи Матвія Яворського. У 1933 р. був репресований і засланий.

868

Косіор Станіслав (1889-1939) — державний і партійний діяч, один з організаторів КП(б)У. З 1928 р. — генеральний секретар ЦК КП(б)У. З 1938 р. — заступник голови РНК СРСР. Репресований.

869

«Патер ностер» — «отче наш» (латин.), тут у переносному значенні.

870

Гавриленко Володимир (1905-1995) — письменник. У 1930 — 1934 рр. очолював групу «Трактор» та редагував однойменний журнал.

871

Солодченко Яків — прозаїк. Належав до Спілки селянських письменників «Плуг».

872

Бен Степан (справжнє прізвище — Бендюженко; 1900-1937) — поет. Належав до Спілки селянських письменників «Плуг». Був репресований у 1929 р. Після відбуття покарання знову арештований у 1937 р.

873

Костенко Ліна (нар. 1930) — поетеса.

874

Драч Іван (нар. 1936) — поет, громадський і політичний діяч.

875

Вінграновський Микола (1936-2004) — поет, прозаїк, кіносценарист.

876

Романівська Марія (1901-1983) — письменниця, авторка збірок казок, оповідань, фейлетонів.

877

Уперше надруковано в 1 числі журналу «Вітчизна» за 1968 р. Тут подаємо скорочено.

878

«Література та мистецтво» — йдеться про додаток до газети «Вісті ВУЦВК» — «Література. Наука. Мистецтво».

879

Вишня Остап (справжнє ім'я — Павло Губенко; 1889-1956) — видатний письменник-гуморист. Член літературної організації ПРОЛІТФРОНТ. Був репресований.

880

Мамонтов (Мамонтів) Яків (1888-1940) — драматург і театрознавець.

881

Дикий Антон (Антін; 1900-1954) — письменник, критик. Належав до літературних організацій «Плуг» та ВУСПП.

882

«Березіль» — театр, заснований Л. Курбасом як мистецьке об'єднання «Березіль» навколо груп акторів «Молодого театру» та «Кийдрамте». У 1922-1926 рр. працював у Києві, в 1926-1935 рр. — у Харкові; з 1935 р. — Харківський академічний український драматичний театр ім. Т. Шевченка.

883

Лесь Курбас у творчих пошуканнях ганяє Джіммі Гіґґінса, — йдеться про виставу «Джиммі Гіггінс» за однойменним твором Антона Сінклера в постановці Леся Курбаса.

884

Костюк Григорій (1902-2002) — критик і літературознавець. Належав до організації ПРОЛІТФРОНТ. У 1935 р. був репресований. Під час Другої світової війни виїхав на Захід. Автор книги спогадів «Зустрічі і прощання» (книга перша — 1987; книга друга — 1998 р.).

885

Подаємо за першодруком у книзі: Костюк Г. Зустрічі і прощання: Книга перша. — Едмонтон: Канадський Інститут Українських Студій, Альбертський Університет, 1987.

886

Тиховський Павло (1866-1938) — літературознавець і бібліограф.

887

«Архів» — мається на увазі «Літературний архів».

888

Гаврилів Мирослав (1885-1932) — ректор Полтавського ІНО в 1922-1923 рр., ректор Харківського ІНО ім. О. Потебні в 1924— 1930 рр., згодом — директор Українського науково-дослідного інституту педагогіки. Покінчив життя самогубством.

889

Костенко Анатоль (1908-1997) — критик і літературознавець. Був членом Спілки селянських письменників «Плуг». У 1937 р. репресований.

890

Подаємо за першодруком у виданні: Про Сергія Пилипенка: Спогади сучасників / Упоряд. і післям. О. Мукомели. — К.: Мартиролог України, 1992.

891

Оглоблін (Оглоблин) Олександр (справжнє прізвище — Мезько; 1899-1992) — відомий історик. Під час Другої світової війни емігрував на Захід.

892

Студентський гуртожиток «Гігант» — нині гуртожиток Харківського національного технічного університету «ХПІ».

893

Баран Михайло (1884-1937) — у 1920 р. член Галицького ревкому, діяч КПЗУ. Пізніше науковий співробітник ВУАН і ректор Київського інституту народного господарства. Засланий 1933 р. Розстріляний 1937 р.

894

Шабліовський Євген (1906-1983) — критик і літературознавець. Директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка з 1933 р. Заарештований 1935 р. Після реабілітації займався науково-дослідницькою діяльністю.

895

Збірка «Із поезії 20-х років» — книга вийшла в Києві 1959 р.

896

Крижанівський Степан (1911-2002) — поет, критик, літературознавець. Автор численних праць з історії української літератури XX ст. і зокрема 1920-1930-х рр. Належав до літературної організації «Молодняк».

897

Уперше надруковано в газеті «Українські вісті» від 23 травня 1971 р. Подаємо за виданням: Про Сергія Пилипенка: Спогади сучасників / Упоряд. і післям. О. Мукомели. — К.: Мартиролог України, 1992.

898

Чапленко Василь (справжнє прізвище — Чапля; 1900-1990) — письменник, літературний критик, історик, мовознавець. Належав до Спілки селянських письменників «Плуг». Був заарештований у справі СВУ 1929 р. Під час Другої світової війни виїхав на Захід. В Україні друкувався під справжнім прізвищем.

899

Донченко Олесь (1902-1954) — письменник, член літературних організацій «Плуг», «Молодняк», ВУСПП, ПРОЛІТФРОНТ.

900

Кардиналовська Тетяна (1899-1993) — педагог і перекладач, дружина С. Пилипенка. Під час Другої світової війни виїхала на Захід.

901

Спогади про С. Пилипенка під цією назвою уперше надруковані у книзі: Про Сергія Пилипенка: Спогади сучасників / Упоряд. і післям. О. Мукомели. — К.: Мартиролог України, 1992. Уміщений текст був скороченим фрагментом розлогіших мемуарів Т. Кардиналовської (Кардиналовська Т. Невідступне минуле. — К.; Нью-Йорк: Видавництво М. П. Коць, 1992. — спеціальний випуск журналу «Дніпро» — 1992. — № 4-5). Подаємо розширений та уточнений варіант першодруку.

902

Мою історію арешту — Тетяна Кардиналовська була заарештована як дружина Всеволода Голубовича (1890-1937; члена Центральної Ради, Прем'єр-Міністра УНР (від січня до березня 1918 р.), активного діяча УНР, на той час ув'язненого й переведеного етапом до Харкова, куди й прибула вона, щоби з'ясувати долю чоловіка). Ще до переїзду в Кам'янець-Подільський їхнє подружжя перестало існувати, а відтак, як пише Т. Кардиналовська у своїх спогадах, вона відмовилася їхати в еміграцію з колишнім чоловіком. Це й стало причиною того, що В. Голубович залишився в Україні й був одразу заарештований (згодом амністований, працював у промисловості, у 1930-х — репресований). Т. Кардиналовська провела в ув'язненні 9 місяців. Після звільнення близько двох місяців працювала реєстратором у Раднаркомі УСРР, а тоді звернулася за допомогою в працевлаштуванні до В. Еллана-Блакитного.

903

Мій старий знайомець з Кам'янця-Подільського — Тетяна Кардиналовська працювала разом із Павлом Губенком у редакції газети «Червоний Шлях» (орган соціалістів-революціонерів), що виходила в Кам'янці-Подільському. Редактором був Всеволод Голубович.

904

Взимку 1933 року прийшла черга Сергія — С. Пилипенка було арештовано 29 листопада 1933 р.

905

Вишинський Андрій (1883-1954) — радянський юрист і дипломат; у 1935-1939 рр. — генеральний прокурор СРСР.

906

Мама з дітьми поїхала в Київ до Альоші — до свого сина Олексія Кардиналовського (брата Тетяни Кардиналовської).

907

Гумецька Ася (Еста, у дівоцтві — Пилипенко; нар. 1925) — старша донька С. Пилипенка і Т. Кардиналовської. Професор Мічіганського університету, президент Української Американської Асоціації університетських професорів, директор філологічної секції НТШ (США). Голова Літературознавчої секції УВАН (США).

908

Подаємо за першодруком у виданні: Про Сергія Пилипенка; Спогади сучасників / Упоряд, і післям. О. Мукомели. — К.: Мартиролог України, 1992.

909

Славутич Яр (справжнє ім'я — Григорій Жученко; нар. 1918) — поет, перекладач, літературознавець. Під час Другої світової війни виїхав на Захід. З 1960 р. — професор Університету Альберти.

910

Бердяєв Микола (1874-1948) — релігійний філософ. Двічі був арештований ЧК. З 1922 р. на еміграції.

911

Кардиналовська Роксолана (нар. 1929) — племінниця Т. Кардиналовської; кандидат сільськогосподарських наук, скульптор. Живе в Києві.

912

Подаємо за першодруком у виданні: Про Сергія Пилипенка: Спогади сучасників / Упоряд. і післям. О. Мукомели. — К.: Мартиролог України, 1992.

913

Пилипенко-Кардиналовська Міртала (нар. 1929) — молодша донька С. Пилипенка і Т. Кардиналовської, скульптор та поет. Член Національної спілки письменників України. Живе у США.

914

Подаємо за першодруком у виданні: Про Сергія Пилипенка: Спогади сучасників / Упоряд. і післям. О. Мукомели. — К.: Мартиролог України, 1992.

915

Основою статті була доповідь, виголошена Асею Гумецькою в Детройті на зборах, присвячених 50-літньому ювілеєві Українського Вільного Університету — у серпні 1972 р. Уперше була надрукована в січневому та лютневому числах журналу «Нові дні» за 1976 р. Подається за цим виданням з незначними авторськими змінами й доповненнями.

916

Див.: Пам'яті незабутнього // Літературна Україна. — 1971. — 15 жовтня..

917

Гак А. Не так Хвильовий, як ті хвильовинята (3 листів до редакції) // Українські вісті. — 1971. — 23 травня. — № 20.

918

Гуменна Д. Мій борг Сергієві Пилипенкові // Українські вісті. — 1972. — 20 лютого. — № 8 (2000).

919

Див.: Українські письменники: Біобібліографічний словник. — Київ, 1965. — Т. 4. — С. 283-285; післямова Миколи Гнатюка до збірки С. Пилипенка «Байки та оповідання» (Київ, 1963. — С. 145-152) та його ж нарис у збірці «День поезії» (Київ, 1967. — С. 274—276).

920

Дослужився до ранги полковника — насправді С. Пилипенко в російській армії мав звання штабс-капітан, а посаду командира бригади, що могла дорівнятися рангові полковника, отримав уже в Червоній армії.

921

Для цього інституту Пилипенко збирав матеріал по всій Україні, їздив навіть на Каспійське море, до місця заслання поета, де знайшов Шевченкові малюнки й автографи, які зберігалися в родині Ускових, нащадків коменданта Ново-Петровської фортеці.

922

Васильченко Степан (справжнє прізвище — Панасенко; 1878— 1932) — письменник, журналіст і народний учитель.

923

Готов Олександр (1899-1972) — поет, перекладач. За редакцією О. Гатова та С. Пилипенка 1924 р. в Харкові вийшла «Антология украинской поэзии в русских переводах».

924

Підготував до друку переклади грузинських байок — йдеться про книгу «Грузинські байки Орбеліяні».

925

Німчинов Кость (1898-1936) — мовознавець. Репресований.

926

Репрезентував Україну на Першому Всеслов'янському Конгресі філологів в Чехо-Словаччині — Перший міжнародний конгрес слов'янських філологів відбувся в Празі 1928 р.

927

Тепер ми довідалися, що він помер від тортур у Харківській тюрмі ще 1934 року (як свідчать документи у слідчій справі, зокрема виписка з протоколу засідання Колегії ОДПУ (судове) від 3 березня 1934 р. — С. Пилипенко був розстріляний. — Упорядник).

928

Литературная энциклопедия. — Москва, 1934. — T. 8. — С. 733-734.

929

Романівська М. Плугатар України // Вітчизна. — 1968. — № І. — С. 197— 301.

930

Коляска Іван (1915-1997) — активний діяч Товариства об'єднаних українців Канади (ТОУК) й Комуністичної партії Канади (КПК). Від 1963 до 1965 рр. навчався у Вищій партійній школі ЦК КПУ. Його свідчення про русифікацію українських установ в книзі «Education in Soviet Ukraine» (1968) призвело до виключення з ТОУК і КПК. У роки незалежності жив в Україні, де й помер.

931

Цитована вже «Литературная энциклопедия»... — С. 732.

932

Смолич Ю. Розповіді про неспокій немає кінця // Вітчизна. — 1972. — №№ 1—4.

933

Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. — Париж, 1959. — С. 953.

934

Романівська... — С. 199.

935

Пилипенко С. Байківниця. — Харків, 1925. — С. 5.

936

Крекотень В. І. Байки в українській літературі XVII-XVIII ст. — Київ, 1963. — С. 5.

937

Там само.

938

Косяченко В. Українська радянська байка. — Київ, 1972. — С. 43. Короткий, але змістовний розгляд байкарської творчости С. Пилипенка, яку дає критик, потребує одної корективи: ніякого впливу Дем'яна Бедного на С. Пилипенка не було, Пилипенко не міг знести Бєдного, припущення критика, що Блакитний і Пилипенко «не могли не враховувати досвіду Бєдного», — це фантазія або, як англійці кажуть, wishful thinking.

939

3 передмови до Батракових байок, цитую за Миколою Гнатюком (Сергій Пилипенко // День поезії. — 1967. — Київ. 1967. — С. 276).

940

Пилипенко С. Іван Батрак і його байки // Плуг. — 1929. — № 6. — С. 68 (цитую за книгою Косяченка, С. 42).

941

Гнатюк М. Сергій Пилипенко // Пилипенко С. Байки та оповідання. — Київ, 1963. — С. 152.

942

Косяченко В. Цит. праця. — С. 45. Щодо «точної строфіки», єдиний вірш, написаний за певною строфічною схемою (вісім рядків з римою aabcddfc), якого знаходимо серед Пилипенкових байок, це «Рівність», що скидається більш на поему чи віршовану повість, ніж на байку. Кілька інших довших віршів Пилипенка теж написано у строфічній формі.

943

«Метелик і гусінь» — уперше байка була надрукована в першому альманасі «Плуг» 1924 р.

944

«Пожежа» — вперше байка була надрукована в книзі: Пилипенко С. Байківниця. Чверть копи байок. — X.: ДВУ, 1922.

945

«Пуга» — уперше байка була надрукована в книзі: Пилипенко С. Байківниця. Чверть копи байок. — X.: ДВУ, 1922.

946

Пуга — батіг.

947

«Воли» — уперше байка була надрукована в газеті «Відродження» від 26 квітня 1918 р. Число було сконфісковане цензурою. Відтак першим оприлюдненням стала публікація у виданні: Плуг. Селянський двохтижневик Головполітосвіти УСРР. — Харків. — 1922. — Збірник перший. — 15 квітня.

948

«Цапище» — уперше байка була надрукована в книзі: Пилипенко С. Байківниця. Чверть копи байок. — X.: ДВУ, 1922.

949

«Куріпки» — уперше байку надруковано у 18 числі газети «На Зміну» за 1926 р.