Акакій Церетелі ВИБРАНА ПРОЗА

Акакій і Тарас

Усе життя писав і малював

І зшиток за халявою ховав:

Один-єдиний скарб — ця збірка.

А за душею завжди ні гроша,

Згоріла, відпалала та душа,

І плоть розтала, мов сніжинка.

У страдницькім вбранні за безліч днів

І Мангишлак, і Кос-Арал сходив —

Провісник майбуття народу.

Царів псарями називати звик,

Тому й дістав за бунтівний язик

Вінок терновий в нагороду.

Зустрілися Акакій і Тарас, —

Вже ближчав Кобзаря останній час,

Життя згасало, наче зірка.

Та на шляху братерства зустріч ця

Залишиться, єднаючи серця,

Як втіха пам’ятна й велика.

«Зі слів Шевченка я збагнув секрет,

Як мусить свій народ любить поет,

Боротися в ім’я свободи!» —

«Світанку» автор так сказав колись…

На п’єдестал обидва піднялись,

Який воздвигли їм народи.

Щораз, коли гортаю я «Кобзар»,

Мене проймає той пекучий жар

Душі, яка йому боліла.

Знай, Україно, він — твій рятівник,

Твій син — незламний, вічний бунтівник,

Його поезій дивна сила.

Рауль Чілачава

Загрузка...