Вибрана проза

КОМЕНТАРІ

ПРОЗА

ПЕРЕЖИТЕ. Писати повість автор почав у 90-х роках 19-го століття. Перша частина була опублікована протягом 1894—1899 років у журналах «Квалі» та «Акакіс кребулі», а друга — в 1908—1909 роках у газетах «Паскунджі» («Жар-птиця»), «Мзе» («Сонце»).

У зв’язку з виданням першої частини повісті Акакій Церетелі писав: «Єдиний з моїх творів, який особливо люблю... «Пережите». Кажуть, і вороні подобається своє вороненя. Може, це не така вже й визначна річ, але я вклав у неї щире серце. В цьому творі згадано все, що за півстоліття бачив і чув... Одне слово, він — справжнє дзеркало півстоліття. Цей твір, видання якого беру на себе, буде багатотомний...»

На жаль, письменникові не вдалося повністю здійснити свого наміру, але й те, що він устиг написати, є чудовим зразком грузинської прози.

Моя годувальниця... — Мако Симоківна Садунішвілі — поетова годувальниця, дружина саванського селянина Парсадана Канчавелі. Вона палко любила свого вихованця і все життя пишалася ним.

Тевдоровий тиждень — перший тиждень великого посту.

... з нерозлучним приятелем і ровесником — сином моєї годувальниці... — мається на увазі друг дитинства Акакія — Амбако Канчавелі. Помер молодим.

Моураві — управитель поміщицького маєтку.

... Поки старша сестра не взяла мене за руку... — йдеться про старшу поетову сестру Аніту (1830—1920); вона була незаміжня і все життя провела в батьківському домі; залишила цікаві спогади про Акакія, зберегла його ранні твори.

В 1820 році, в часи Феофілакта, було заарештовано Кутателі й Генателі, і відбулося повстання... — З приєднанням Грузії до Росії (1801) грузинська церква втратила автокефалію, керівництво нею перейшло до рук російського екзархату. В 1820 році митрополити Кутателі й Генателі очолили проти екзарха Феофілакта Русанова «церковне повстання», метою якого було повернення автокефалії.

Соломон І — цар Імеретії (1751—1784). Боровся за об’єднання роздрібнених західногрузинських князівств.

Гурія — частина Західної Грузії. В період розпаду єдиної грузинської держави Гурія була окремим князівством.

Гуріелі — можновладний князь Гурії.

Сахуці, або сахлтхуцесі — гофмаршал; міністр двору; на той час сахуці був Зураб Церетелі (1743—1823), впливовий феодал імеретинського царства. В 1811 р. став генерал-майором.

Соломон II — останній цар Імеретії (1789—1810). Помер в еміграції. Похований у грецькій церкві св. Георгія в Трапезунді.

Дзелква — дослівно: «кам’яне дерево», тобто особлива порода, відзначається надзвичайною твердістю деревини.

Моздок — на той час глухе містечко на Північному Кавказі, куди висилали непокірних дворян.

«Чона» — одна з грузинських колядок. Алатаса, балатаса — приспів колядки.

Гагарін Олександр Іванович (1801—1857) — військовий губернатор Кутаїсі. В 1857 р. його убив володар Сванетії Мурзакан Дадешкеліані.

Мій брат сфотографувався... — Старший брат Акакія Ясон (1837—1873), якого вдома звали Іліко, служив у Петербурзі з 1857 року, в імператорському «конвої».

Батоно — шанобливе звертання. Дослівно: пане.

Мчаді — кукурудзяний корж.

Анчісхатурі — від Анчісхаті — церква в Тбілісі, навколо якої жили ремісники й торговці, вони носили своєрідний строкатий одяг.

Адат — загальна назва звичаєвого права у деяких мусульманських народів. У дореволюційні часи адат був дуже поширений серед горян Кавказу (викуп нареченої, кривава помста, побратимство тощо).

Чубінашвілі Давид Ієсейович (1814—1891) — грузинський мовознавець, лексикограф, літературознавець, професор Петербурзького університету.

... ми одержали з міста звістку... — мається на увазі з Тбілісі.

«Глухарич» — прізвисько драматурга Георгія Еріставі.

Коцебу П. Є. — генерал-майор, начальник штабу корпусу Кавказьких військ. Помер у 1884 р.

Якось озвірілий наглядач... — інспектор гімназії Іван Ганчесов, відомий своєю дикою жорстокістю.

Орбеліані Саба-Сулхан (1658—1726) — видатний грузинський політичний діяч, лексикограф, письменник.

Гогоберідзе Віссаріон Леванович (1832—1879) — один з керівників грузинського студентства 60-х років, закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету. Був у дружніх стосунках з Чернишевським та його групою. 1876 р. обрано головою Кутаїського земельного банку. Відіграв значну роль у створенні «Товариства для поширення грамотності серед грузинів».

Учень К. Л. — Лордкіпанідзе Кирило Бежанович (1839—1919) — найближчий друг Акакія; журналіст, громадський діяч, співробітник газети «Дроеба».

Родзевич Казимир Фабіанович — польський викладач, засланий на Кавказ за політичну неблагонадійність. У Кутаїсі він одружився з дочкою князя Мікеладзе. В 60-х роках покінчив життя самогубством.

Мосе Тура — прізвисько викладача французької мови по-грузинському звучить як каламбур: Мойсей-шакал.

... в супроводі одного-єдиного слуги... — йдеться про кріпака поетового батька Іване Кіркітадзе, який помер у 90-х роках.

... вдова Воронцова. — Воронцова Єлизавета Ксаверівна (1792—1880), дружина намісника царя на Кавказі графа М. С. Воронцова. Замолоду надихала музу О. Пушкіна. В 40-х роках жила в Грузії і мала близькі стосунки з грузинською аристократією.

Гішер — агат, різновид камінного вугілля, з якого роблять різні оздоби.

Андрієвський Ераст Степанович (1809—1872) — придворннй лікар графа М. С. Воронцова, українець за походженням. Був одружений з княгинею Туманішвілі Барбарою Георгіївною, завдяки чому мав тісні стосунки з культурними колами Грузії.

Орбеліані Манана Мірманозівна (1808—1870) — знаменита красуня, відома представниця грузинської аристократії 40—50-х років. В її салоні збиралася краща творча інтелігенція Тбілісі.

Багратіоні Петро Романович (1818—1876) — небіж героя Бородинської битви Петра Багратіоні, генерал-майор, начальник імператорського конвою з 1858 року.

Антонович Максим Олексійович (1835—1918) — літературний критик, після смерті Добролюбова завідував відділом критики журналу «Современник».

«Мистецтво для мистецтва чи мистецтво для життя?» — точна назва магістерської дисертації М. Г. Чернишевського «Естетичні відношення мистецтва до дійсності».

Зайцев Варфоломій Олександрович (1842—1882) — публіцист і літературний критик. З 1863 р. співробітник писарєвського «Русского слова».

Церетелі Георгій Юхимович (1842—1900) — видатний грузинський письменник, редактор газети «Дроеба», журналу «Кребулі». У 1893 р. заснував журнал «Квалі», де була надрукована перша частина «Пережитого» А. Церетелі.

В. Ту-швілі, Г. Джав—швілі, М. Чо—швілі — Василь Туманішвілі, Григор Джавахішвілі, Михайло Чолокашвілі — грузинські студенти, які на початку 60-х років минулого століття навчалися в Петербурзькому університеті.

... надійшов лист від редактора журналу «Ціскарі». — Йдеться про Кереселідзе Іване Івановича (1829—1892) — поета, драматурга, критика, видавця грузинського журналу «Ціскарі» з 1857 до 1875 року. Згуртував навколо свого видання кращі сили тогочасної грузинської літератури: Гр. Орбеліані, Л. Ардазіані, Д. Чонкадзе, І. Чавчавадзе, А. Церетелі, Н. Ніколадзе та інших.

... наш Платон, філософ… — мається на увазі грузинський історик і богослов Платон Гнатович Іоселіані (1809— 1875).

Барятинський Олександр Іванович (1815—1879) — намісник царя на Кавказі в 1856—1862 рр.; керував військовою експедицією, яка захопила в полон Шаміля в 1859 р.

Ніколадзе Ніко Якович (1843—1928) — публіцист, критик, громадський діяч, близький друг Герцена і Чернишевського; співробітничав у «Колоколе» і «Отечественных записках», був міським головою Поті.

Кіпіані Дмитро Іванович (1814—1887) — відомий грузинський громадський діяч, публіцист, один із керівників національно-визвольного руху.

Д. Б—дзе — Бакрадзе Давид Миколайович, у 1864 році закінчив Петербурзький університет. Був мировим суддею в Гурії.

І. С—ов — Серебряков Ілля — Окромчедлішвілі Ілля Лазарович (1838—1898). Закінчив факультет сходознавства Петербурзького університету. Був доцентом, викладачем грузинської мови та літератури Московського Лазаревського інституту. Виступав у пресі з статтями історичного характеру. Згодом став меценатом. Піклувався про видання стародавніх грузинських рукописів. Надавав велику матеріальну допомогу грузинським письменникам.

Д. Нік—дзе — Ніколадзе Давид (Дмитро?) — студент Петербурзького університету. Помер молодим.

Н. Г—дзе — Гогоберідзе Ніколоз Віссаріонович (1839— 1911) — грузинський публіцист і громадський діяч, один із засновників газети «Дроеба».

С. Аб—дзе — Абашидзе Самсон (1835—1894), далекий родич А. Церетелі.

БАШІ-АЧУКІ. Це одна з найпопулярніших історичних повістей А. Церетелі. Вперше була надрукована в журналах «Квалі» (1895) та «Акакіс кребулі» (1897). Окремою книжкою вийшла 1900 р. в Кутаїсі.

Чолокашвілі Бідзіна — історична особа, він разом з Шалвою та Елізбаром Еріставі очолював антиперське повстання 1659 р.

Улус — слово монгольського походження. В грузинській мові означало мусульманських переселенців та їхні селища.

Шах Аббас Перший (1571—1629) — шах Ірану з 1857 року, з династії Сефевидів. Лютий ворог Грузії. Кілька разів розоряв Кахетію.

Глаха — убогий. Вживається ще в значенні «раб Божий».

Теймураз Перший (1589—1663) — цар Кахетії в 1606—1648 рр. Був поетом.

Дарбазоба, дарбазі — царська рада.

Шаїрі — тут; в значенні вірша. Форма класичного вірша в грузинській поезії такої строфічної побудови, де чотири рядки на одну риму. Розміром шаїрі написана поема Руставелі «Витязь у тигровій шкурі».

Чахрухадзе — грузинський поет ХІІ ст., автор поеми «Тамаріані».

Шавтелі — грузинський поет XII ст., автор поеми «Абдул-месія».

Валі — намісник іранського шаха. Так звали омусульманених царів Картлі в 1632—1744 рр.

... примкнути до північної країни. — Ідеться про Росію.

Тамерлан (1336—1405) — Тімурленг — середньоазіатський державний діяч і полководець.

Ахунди, мулли, каді — священнослужителі ісламу.

Шах Аббас Другий (1633—1666) — іранський шах з династії Сефевидів. Продовжував загарбницьку політику свого попередника Аббаса І.

Амілахварі, аміреджибі, ешикагабаші, амірбарі — вищі чиновники центрального державного апарату об’єднаної феодальної Грузії.

Чапарі — стражник.

Пейкар-хан, і Алі-Кулі-хан — одна й та сама особа.

«Оровела» — пісня, яку співали грузинські погоничі.

«Мумлі мухаса» — «Дуб і мошка», грузинська патріотична пісня. Цю пісню співають селяни в історичній драмі А. Церетелі «Патара Кахі», Назву її М. Бажан переклав так: «Мошка навколо дуба».

... обдарував його першим халатом. — Тут у значенні дорогого подарунку.

Кабулі — музика, яку грали під час боротьби.

Хоч втягуй, хоч витягуй... — гра слів; «шаітане» — грузинською мовою означає «втягуй».

Квеврі — конусоподібний великий закопаний у землю череп’яний глек, в якому зберігають вино.

Дев — багатоголова істота, популярний персонаж грузинської міфології.

СТАТТІ

ПОХОРОН НЕКРАСОВА. — Газ. «Обзор». — 1878. — № 8.

Краєвський Андрій Олександрович (1810—1889) — російський видавець і журналіст. З 1839 року видавав журнал «Отечественные записки».

Плевна — болгарське місто, неподалік якого 1877 року російські війська завдали поразки турецькій армії.

Асман клятий — турецький віце-адмірал Осман-паша, який керував обороною Плевни.

Спасибі Скобиліоу... — ідеться про Скобелєва Михайла Дмитровича (1843—1882) — генерала, головнокомандуючого російськими військами на Балканському фронті під час російсько-турецької війни 1877—1878 рр.

ПЕТЕРБУРЗЬКІ НОТАТКИ. — Газ. «Обзор». — 1878. — № 31.

Латпарський перевал — один з перевалів Сванетії.

Лечхумі, Сванетія — історичні області Західної Грузії.

Потєхін Олександр Антипович (1829—1908) — російський письменник. Брав участь у театральних реформах 80-х років, був керівником драматичних труп Петербурга та Москви.

Ерінії — богині помсти (у римлян — Фурії), дочки землі, заплідненої краплями крові Урана — божества, що уособлює небо.

Висловлене в кінці припущення, що в грузинських легендах Демон уособлює Г. Боголюбського, не відповідає дійсності.

НАША ЩИРА ВІДПОВІДЬ. — Газ. «Дроеба». — 1881. — № 19.

Кааба — святилище м. Мекки, святиня всього мусульманського світу.

ПРОМОВА, ВИГОЛОШЕНА 21 ВЕРЕСНЯ 1881 РОКУ НА БЕНКЕТІ НА ЧЕСТЬ УЧАСНИКІВ V-ГО АРХЕОЛОГІЧНОГО З’ЇЗДУ В ТИФЛІСІ. — Газ. «Кавказ». — 1881. — № 210.

Промову Акакій виголосив російською мовою на прощальному бенкеті на честь учасників V з’їзду Археологічного товариства Росії.

З’їзд став важливою подією в культурному житті Грузії 90-х років минулого століття. На ньому були присутні понад 700 осіб, серед них: акад. Гротьє, проф. М. Костомаров, М. Гулак, Р. Вирхов, Ф. Міллер, Д. Чубінашвілі, Д. Хвольсон, Ол. Церетелі та ін.

Учений-орієнталіст... — автор має на увазі проф. Д. Хвольсона, який не міг розібратися, в якій столиці відбувався з’їзд.

ЗАХИСНА ПРОМОВА НА ПРОЦЕСІ СВАНІВ. У 1876 р. А. Церетелі виступив як захисник на процесі сванів, котрих звинувачували в опорі владі. Обставини цієї справи викладені в самій промові.

Вільна Сванетія — історично Сванетія ділилася на Верхню та Нижню. Верхня не знала кріпацтва, не визнавала влади князів і тому звалася Вільною.

Катон Марк Порцій (Катон Старший, 234 до н. е. — 149 до н. е.) — державний діяч, історик і письменник Стародавнього Риму. Захисник привілеїв аристократії. Вимагав знищення Карфагену — торгового конкурента Риму.

ПОДИВІТЬСЯ Ж НА НИХ! — Газ. «Дроеба». — 1882. — № 45.

«Московские ведомости» — одна з найстаріших російських газет. У 1863—1887 рр., коли її редагував М. Н. Катков, набула махрово-реакційного спрямування. Сам Катков неодноразово виступав з бридкими інсинуаціями щодо грузинського народу. В названій кореспонденції Акакій Церетелі таврує злий випад «Московских ведомостей» проти Грузії. Кореспондент газети висміяв виставу Тифліського театру за п’єсою Д. Еріставі «Батьківщина», саме ту її сцену, коли актори піднімають національні знамена, під якими Грузія віками відстоювала свою незалежність.

«На постановку «Батьківщини» грузини дуже витратилися. Тож краще їм свої грузинські знамена продати цирку Готфруа», — єхидно зазначав кореспондент. Разом з Акакієм Церетелі гідну відсіч дав реакціонерам і Ілля Чавчавадзе в статті «Відповідь Каткову»».

«Новое время» — реакційна російська газета. З 1876 року вона виходила під редагуванням О. С. Суворіна (1834—1912), який провадив антигрузинську кампанію.

СТАЛЛЮ ТРЕБА ВДАРИТИ ОБ КРЕМІНЬ, ЩОБ ВИКРЕСАТИ ІСКРУ. — Стаття була надрукована як передмова до збірки творів Георгія Еріставі у 1884 р.

Еріставі Георгій Давидович (1811—1864) — грузинський драматург, поет, режисер, актор і громадський діяч.

Він жив якийсь час у Варшаві... — Георгія Еріставі за участь в антиурядовій змові грузинської інтелігенції 1832 року заслано в Польщу, де він перебував до 1838 р.

Антонов Зураб Назарович (1820—1854) — грузинський драматург, автор знаменитої п’єси «Затемнення сонця в Грузії».

НОТАТКИ ЛІТЕРАТУРНОГО ІНВАЛІДА. — Газ. «Новое обозрение». — 1887. — № 1267.

Алківіад (бл. 450—404 рр. до н. е.) — політичний і військовий діяч Стародавніх Афін.

ЛЕКЦІЯ ПРО «БАРСОВУ ШКУРУ». — Поемою Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» («Вепхісткаосані») Акакій Церетелі цікавився з студентських років. Його дипломна робота (1862) була присвячена питанням оригінальності твору. В березні 1887 року в залі грузинського театру поет російською мовою прочитав три лекції про поему Ш. Руставелі. Ця стаття — одна з них.

Цхобілсіткваоба — дослівно: мистецтво віршу­вання.

Баграт V (?—1393) — цар Грузії з 1360 р. В грузинській історичній літературі, грецьких та вірменських літописах він згадується як Баграт Великий.

Чебе і Субати — напевне, йдеться про полководців Чінгіс-хана — Джебе і Субудая.

Чубінов — Чубінашвілі Давил Ієсейович (1814—1891) — грузинський мовознавець, лексикограф, літературознавець, професор Петербурзького університету.

Броссе Марі Фелісіте (1802—1880) — видатний російський філолог та історик, академік Петербурзької академії наук (1838), за походженням француз. Автор багатьох праць про Грузію та грузинський народ.

Гулак, Микола Іванович (1822—1899) — український революційний демократ, педагог і вчений. У грудні 1845 — січні 1846 рр. разом з М. І. Костомаровим і В. М. Білозерським заснував Кирило-Мефодіївське товариство. Належав до революційно-демократичної групи товариства, очолюваної Т. Г. Шевченком. Тривалий час перебував на засланні. Останні 18 років життя провів у Грузії та Азербайджані. Один з найперших перекладачів і популяризаторів «Витязя...» українською та російською мовами. Його книжка «О Барсовой коже» Руставели» вийшла в Тифлісі 1884 р.

Кінець статті — стислий конспект.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА. — Газ. «Тифлисский вестник». — 3. — № 1417.

Погодін Михайло Петрович (1800—1875) — російський історик, письменник, академік Петербурзької академії наук (1841). У його статтях допущено серйозних помилок щодо історії Грузії, зокрема епохи цариці Тамар.

Свята Ольга (?—969) — княгиня, дружина київського князя Ігоря. Близько 957 р. прийняла християнство. Одна з найдавніших представниць пантеону давньоруських святих.

Ядвіга польська (1372—1399) — королева Польщі, дочка угорського царя Людовіка Великого. За поширення християнства серед поляків зарахована до святих.

Якут — Якоб ібн-Абдалах (1178—1229), відомий арабський географ, автор географічного словника. Автор, з яким сперечається Акакій, неправильно розумів цю працю Якута.

Сінеус і Трувор, або Сінав і Трувар — герої однойменної трагедії основоположника російської класицистичної драматургії О. П. Сумарокова (1717—1777).

Услар Петро Карлович (1816—1875) — російський мовознавець і етнограф, член-кореспондент Петербурзької академії наук (1868), автор праць про кавказькі мови. Думка Услара, на яку спирається Акакій Церетелі, нині загальновизнана.

Ган Едуард (1856—1928) — німецький етнограф і географ.

Ріттер Карл (1779—1859) — німецький географ.

Вардан Великий, Степан Торонський, Єгіше — давні вірменські історики.

Стефанос II — управитель Картлі в другій половині VII ст. Мав візантійський титул патрікіоза.

Джаваншир (пом. 670 р.) — володар Кавказької Албанії (638—670) з династії Міхранідів.

Баграт ІІІ (поч. 60-х років X ст. — 1014 р.) — перший цар об’єднаної феодальної Грузії з династії Багратіонів.

Барда Склір — мається на увазі візантійський полководець Барда Скліарос, згадуваний у поемі «Торніке Еріставі».

Прийняття Грузією християнства в 318 р... — Офіційною датою проголошення християнства як державної релігії в Грузії вважається 337 рік.

Прибуття в Грузію 13-ти отців сирійських... — грузинські церковні діячі VI століття.

Святогорці — йдеться про Єквтіме та Георгія Мтацмінделі (X—XI ст.), відомих культурних діячів Іверської лаври на Афоні.

Митрополит Філарет — батько царя Михайла Федоровича (пом. 1633), патріарх Московський і всієї Русі, митрополит Ростовський, діяч часів Федора Івановича і Бориса Годунова. В останні роки життя разом із сином Михайлом, названим «Великим царем», правив державою.

Барон Брамбеус — Сенковський Осип (Юліан) Іванович (1800—1858), російський письменник, журналіст, сходознавець. Редактор і видавець журналу «Библиотека для чтения». В журналі «Сын отечества» вів відділ «Листок Барона Брамбеуса». У своїх статтях перекручував історію Грузії.

ПРОМОВА НА БЕНКЕТІ НА ЧЕСТЬ ЕРНЕСТО РОССІ. — Газ. «Іверія». — 1890. — № 133.

Видатний італійський актор, знаменитий виконавець шекспірівських ролей Ернесто Россі; гастролював у Тифлісі в травні—червні 1890 року. На бенкеті разом з А. Церетелі його вітав Ілля Чавчавадзе. У відповідь Ернесто Россі сказав: «Ваше товариство охоче відвідувало мої спектаклі, зокрема вистави шекспірівських п’єс. Під час спектаклів я чітко бачив, що глядачі дослухалися до п’єс, затамувавши подих, і чуйно сприймали твори видатного поета, його високу поезію, глибокі ідеї. Я переконався в тому, що товариство зобов’язане своєю підготовкою і розумінням безсмертних творів Шекспіра двом грузинським поетам, які перебувають сьогодні серед нас. Поет — великий учитель, і тому я п’ю за здоров’я цих двох грузинських поетів і бажаю їм довгої діяльності на користь і на славу своїй землі і своєму народові».

РОЗМАЇТІ ДУМКИ. — Ж. «Квалі». — 1894. — № 23.

Кудабзіка — герой повісті Г. Церетелі «Кіколікі, Чиколікі та Кудабзіка».

З «БІБЛІОГРАФІЧНИХ НОТАТОК». — Ж. «Акакіс кребулі». — 1898. — № 9.

З БІБЛІОГРАФІЧНИХ НОТАТОК «ВІРШІ БЕРАНЖЕ ГРУЗИНСЬКОЮ МОВОЮ». — Ж. «Акакіс кребулі». — 1899. — № 2.

Бернз Роберт (1759—1796) — шотландський поет.

Кольцов Олексій Васильович (1809—1842) — російський поет.

Беранже П’єр Жан (1780—1857) — французький поет.

Курочкін Микола Степанович (1830—1884) — російський поет, журналіст, громадський діяч.

ІЗ СТАТТІ «ЛИСТ ДО ДРУГА». — Газ. «Іверія». — 1901. — № 103. — Адресований С. З. Мгалоблішвілі.

ІЗ СТАТТІ «НЕВЕЛИЧКЕ ЗАУВАЖЕННЯ» — Газ. «Іверія». — 1901. — № 168. Автор сперечається з критиком Іваном Гомартелі щодо творчості видатного поета Рафаеля Еріставі (1824—1901), виступає проти вульгарно-соціологічних поглядів, які висловлювалися деякими публіцистами на сторінках легального марксистського журналу «Квалі».

ІЗ СТАТТІ «АБЕТКОВА ІСТИНА». — Газ. «Іверія». — 1903. — № 185. А. Церетелі продовжує полеміку з авторами вульгарно-соціологічних поглядів, зокрема з членом «Третьої групи» («Месаме дасі») — першої Закавказької соціал-демократичної організації — Іраклієм Церетелі (1881—1959), згодом одним з лідерів меншовизму.

З ЛИСТА ДО РЕДАКЦІЇ «ІВЕРІЇ». — Газ. «Іверія». — 1905. — № 186. Автор виступає на захист революції, відстоює право народу на революційні дії. З думками, висловленими в листі, перегукується чимало поезій Акакія Церетелі тих часів.

З ПРОМОВИ, ВИГОЛОШЕНОЇ НАД ТРУНОЮ ІЛЛІ ЧАВЧАВАДЗЕ. Коли 30 серпня 1907 року віроломно вбили І. Чавчавадзе, хворий А. Церетелі лежав у лікарні, 9 вересня, в день похорону, процесія спеціально зупинилася біля лікарні, з балкона якої і виголосив Акакій свою знамениту промову.

ІЗ ЗВЕРНЕННЯ ДО ГРУЗИНСЬКОЇ МОЛОДІ В ПАРИЗЬКІЙ КАВ’ЯРНІ «ВОЛЬТЕР». — У Парижі А. Церетелі був двічі. Востаннє в столицю Франції він приїхав у липні 1909 року лікуватися. 2 грудня того ж року грузинські студенти в кав’ярні «Вольтер» влаштували зустріч з поетом.

...пана Гогоберідзе. — Мається на увазі Ніколоз Гогоберідзе (див. прим, до с. 451).

Рішелье Арман Жан дю Плессі (1585—1642) — французький державний діяч, з 1624 р.— фактичний правитель Франції.

ІЗ СТАТТІ «ЛЕВ ТОЛСТОЙ». — Відгук на смерть Льва Миколайовича Толстого.

МОЇ СПОГАДИ ПРО ШЕВЧЕНКА. — Газ. «Закавказье». — 1911. — № 45.

Андрій Первозванний — один із дванадцяти апостолів Ісуса Христа, проповідував християнство серед народів, що населяли південні, східні та північно-східні береги Чорного моря.

Гуджари — загальна назва документа, якого видав цар.

ІЗ СПОГАДІВ ПРО ВАЖА ПШАВЕЛУ. — Газ. «Закавказская речь». — 1911. — № 15.

Важа Пшавела (Разікашвілі Л. П.; 1861—1915) — видатний грузинський поет.

Катков Михайло Никифорович (1818—1887) — реакційний російський журналіст і публіцист. На початку 40-х рр. виступав з позицій поміркованого лібералізму, а з 60-х рр. перейшов до табору дворянської реакції, до націоналізму і шовінізму. У 1850—1855, 1863—1887 рр. — редактор газ. «Московские ведомости». Див. також прим, до с. 575.

Лєсков Микола Семенович (1831—1895) — російський письменник.

Корейша Іван Якович (?—1861) — відомий свого часу юродивий і віщун.

Месхі Сергій Семенович (1845—1883) — грузинський критик і громадський діяч. З 1869 р. — редактор газ. «Дроеба».

ВИСТУП, ЗАПИСАНИЙ НА ФОНОГРАФІ. — Записано 27 лютого 1913 р. разом з віршами «Думи перед смертю», «Дітям», «Поет».

ІЗ ВИГОЛОШЕНОГО В МОСКВІ СЛОВА ДО ГРУЗИНСЬКОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ. — В листопаді 1912 року А. Церетелі відвідав Петербург і Москву. Московський «Літературно-художній гурток» влаштував зустріч з поетом, на якій були присутні Валерій Брюсов, Михайло Іполитов-Іванов, Олександр Сумбаташвілі-Южин. У зустрічі брали участь і грузинські студенти, що навчалися в московських вузах.

СЛОВО ДО УКРАЇНЦІВ. — Виголошене 15 квітня 1914 р. в Тифліському народному домі (нинішній театр їй. Коте Марджанішвілі), де український драмгурток влаштував урочистий вечір, присвячений 100-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка.