Втрачені ілюзії - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Оноре де Бальзак (ч. notes)

Примітки

1

Відомі голландські, французькі та італійські друкарі XV–XIX ст.

2

Йдеться про присягу на вірність конституції, яку мали приймати священики під час французької буржуазної революції 1789–1794 рр. Тих священиків, які не приносили присяги, позбавляли права відправляти богослужіння і вважали ворогами республіки.

3

Гра слів: французьке слово «paradis» (рай) на жаргоні простолюду означав «спільна могила для бідняків».

4

Séchard (Сешар) від дієслова sécher — всихати (фр.).

5

Тут Бальзак обігруе той факт, що французький письменник Ф.-Р. Де Шатобріан (1768–1848) жив кілька років у Північній Америці й описав її первісні ліси в своїх творах (повість «Атала» та інші).

6

У своїх віршованих новелах, названих «Казками», французький байкар Ж. Де Лафонтен (1621–1695) дотепно висміював розбещеність і лицемірство духовенства, зокрема членів чернецького ордену францисканців.

7

Заточуючись (лат.).

8

Також (лат.).

9

Поширені у Франції старовинні календарі, що почали виходити з 1636 р.

10

Так у Франції називали учасників розправ над аристократами, які вчинив революційний народ Парижа у вересні 1792 р.

11

Гризетки — дівчата-робітниці, зокрема пралі, швачки тощо.

12

І нині, і завжди, і на віки вічні (лат.).

13

Маються на увазі образи каноніків із іроїкокомічної поеми «Налой» Н. Буало-Депрео (1636–1711), французького поета й сатирика, теоретика класицизму.

14

Збірка поезій французького поета А. Шеньє (1762–1794) була видана 1819 р. поетом А. Латушем.

15

Делавінь К. (1793–1843) — французький поет і драматург; Каналіс — вигадана дійова особа роману; Вільмен А. Ф. (1790–1870) — французький критик та історик літератури; Еньян Е. (1773–1824) — французький письменник і публіцист; Суме А. (1788–1845) — французький драматург; Тіссо П. (1768–1854) — французький професор літератури й ліберальний публіцист; Етьєн Ш.-Г. (1777–1845) — французький письменник і публіцист; Давріньї Ш. (1760–1823) — французький поет і драматург; Констан Б. (1767–1830) — французький політичний діяч, публіцист і письменник, автор роману «Адольф»; Ламенне Ф.-Р. (1782–1854) — французький абат, представник «християнського соціалізму»; Кузен В. (1792–1867) — французький ліберальний філософ-еклектик; Мішо Ж.-Ф. (1767–1839) — французький історик консервативного спрямування.

16

Ангумуа — старовинна французька провінція з центром в Ангулемі.

17

Фоше Сезар і Константен (1759–1815) — брати-близнята, генерали наполеонівської армії, страчені після падіння Наполеона за наругу над королівським прапором.

18

Псевдоісторичний роман французького письменника-рояліста Ш.-В. д’Арленкура (1789–1856).

19

Твір англійського письменника М.-Г. Льюїса (1775–1818), представника «готичного роману».

20

Лавалет А.-М. (1769–1830) — ад’ютант Наполеона; був засуджений до страти після падіння імператора, але втік із в’язниці.

21

Йдеться про героїню поеми Байрона «Гяур».

22

Де Бональд Л.-Г. (1754–1840) і де Местр Ж. (1753–1821) — реакційні французькі письменники й публіцисти, ідеологи феодально-католицької реакції в часи Реставрації.

23

Де Барант Г.-П. (1782–1866) — французький політичний діяч і історик, у період Реставрації очолював податкове відомство.

24

1807 р. Наполеон створив у Німеччині королівство Вестфалію, правителем якого став його брат Жером; проіснувало до 1813 р.

25

В середині XVII ст. в палаці маркізи де Рамбульє в Парижі збирався аристократичний гурток, який претендував на роль законодавця мод і літературних смаків.

26

Паризька газета, орган крайніх роялістів.

27

Чаттертон Т. (1752–1770) — англійський поет, який заподіяв собі смерть, щоб уникнути принизливого становища утриманця.

28

Якби у тілі було дихання (іт.).

29

Рака — давньосірійське слово, що виражав зневагу (означав «гідний обпльовування»).

30

Тут і далі вірші в перекладі Максима Рильського.

31

Гра слів: chardonneret — щиглик (фр). Люсьєнове прізвище Chardon.

32

Піно-Дюкло Ш. (1704–1772) — французький історик і письменник; Грімм Ф.-М. (1723–1807) — впливовий літератор і критик XVIII ст.; Кребільйон К.-П. Молодший (1707–1777) — французький письменник, автор численних романів із життя аристократичного суспільства.

33

Руссо Ж.-Б. (1670–1741) — французький поет класицистичного напряму.

34

Роман французької письменниці Ж. де Сталь (1766–1817).

35

Веніамін — біблійний персонаж, молодший син Іакова, улюбленець батька.

36

В глибшії душі (іт.).

37

В будь-який спосіб (лат.).

38

Паліссі Б. (1510–1590) — французький митець-кераміст, займався також хімією і мінералогією.

39

Фокс Ч. Д. (1749–1806) — англійський політичний діяч, один з лідерів партії вігів.

40

Наперед (лат.).

41

Кай Марій (156–86 рр. до н. е.) — римський полководець. Зазнавши поразки в боротьбі з Суллою, знайшов притулок серед руїн Карфагена, але й звідти був вигнаний.

42

Фокіон — давньогрецький політичний діяч IV ст. до н. е., про якого знаменитий оратор Демосфен говорив, що прямі й відверті судження Фокіона — це сокира для його промов.

43

Ідеологи французького дворянства обгрунтовували панування свого класу й тим, що він є нащадком завойовників-франків, тоді як третій стан складається із завойованих галлів (кельтів).

44

Келлер і Деплен — персонажі «Людської комедії»; перший — банкір, другий — знаменитий хірург.

45

Монтгомері Д. (1771–1854) — англійський поет, виходець із соціальних низів.

46

Англійською мовою «whist» також означав «тсс!», «цитьте!».

47

Шеньє М.-Ж. (1764–1811) — французький драматург, представник революційного класицизму кінця XVIII ст.

48

Барони Імперії. — Наполеон наділяв своїх вищих офіцерів і генералів аристократичними титулами. Давня аристократія з презирством ставилася до нової.

49

Маються на увазі «Пісні Оссіана», видатна пам’ятка літератури преромантизму. Мальвіна, Фінгал — герої цього твору, виданого шотландським поетом Д. Макферсоном (1736–1796) за англійський переклад давньої гельської поезії.

50

Велика мати (лат.).

51

Бальзак іде за старовинною легендою, яка приписувала Фаусту винахід книгодрукування. Костер (1370–1440) — голландець, який нібито виготовив пересувний шрифт. Гутенберг Й. (1396–1468) — винахідник книгодрукування.

52

Горе переможеним! (лат.).

53

Інакше (латин.).

54

Орест — міфічний герой давніх греків. Здійснюючи помсту за свого батька Агамемнона, вбиває матір Клітемнестру, за що його переслідують ерінії (у римлян — фурії).

55

Кортес Ф. (1485–1547) — іспанський конквістадор, завойовник Мексіки. Називаючи так Люсьєна, Бальзак наголошує на його намірі «завоювати» Париж.

56

Антіной — юнак-красень, улюбленець римського імператора Адріана.

57

Натяк на байку Лафонтена «Мавпа і дельфін». У ній розповідається, як дельфін, гадаючи, що рятує людину, виніс на берег мавпеня.

58

«Данаїди» — опера італійського композитора А. Сальєрі (1750–1825).

59

Остання межа (лат.).

60

Автор «Уріки» — другорядна французька письменниця К. де Дюрас (1778–1828). У повісті розповідається про життя дівчини-негритянки в Парижі.

61

Селімена — героїня комедії Мольєра «Мізантроп», великосвітську кокетка.

62

Лоншан — старовинне абатство, яке колись було розташоване в кінці Булонського лісу, улюблене місце прогулянок парижан.

63

Фук’є-Тенвіль А.-К. (1746–1795) — громадський обвинувач Революційного трибуналу під час якобінської диктатури.

64

Тобто не буде таким же обманом, яким виявилася «Конституційна хартія», оголошена Людовіком XVIII після встановлення режиму Реставрації.

65

Абмігю-Комік, Гете, Драматична панорама — тогочасні паризькі театри.

66

Французький театр, Водевіль, Вар’єте, Комічна опера — паризькі театри.

67

Флері, псевдонім Бенара А.-Ж. (1750–1820). Тальма Ф.-Ж. (1763–1826), Батісти (псевдонім братів Нікола і Поля Ансельмів), Мішо А. (1765–1826) — відомі французькі актори.

68

Дюканж В. (1783–1833) — французький романіст і драматург.

69

Граф де Кератрі О.-І. (1769–1859) — французький ліберальний політичний діяч і публіцист. У Бальзака йдеться про його книгу «Моральні й фізіологічні спостереження».

70

Пікар Л.-Ф. (1769–1828) — французький актор і драматург.

71

Радкліф А. (1764–1823) — англійська письменниця, авторка «готичних романів».

72

Книжки мають свою долю (лат.).

73

Бюффон Ж.-Л. (1707–1788) — відомий французький учений-природознавець, автор багатотомної «Природничої історії».

74

Тереза Левассер (1721–1801) — дружина Ж.-Ж. Руссо.

75

Кларісса Гарлоу — героїня однойменного роману англійського письменника С. Річардсона (1689–1761).

76

Йдеться про Луї Ламбера, героя однойменного роману Бальзака.

77

Мається на увазі Й.-В. Гете (1749–1832).

78

Байка «Два приятелі» — твір Лафонтена.

79

В «Божественній комедії» італійського поета Данте (1265–1321) його провідником по пеклу виступав римський поет Вергілій.

80

Фуа М.-С. (1775–1825) — наполеонівський генерал; в період Реставрації — один з керівників ліберальної опозиції.

81

Трагедія Арно А.-В. (1766–1834). Поставлена 1817 р., викликала конфлікт між роялістами й лібералами, оскільки містила випади проти роялістської реакції.

82

Сонети «Стокротка польова» і «Камелія» написані для Бальзакового роману поетом Ласайї, сонет «Стокротка» — Д. Жірарден, сонет «Тюльпан» — Т. Готьє.

83

Арістарх (217–145 рр. до н. е.) — давньогрецький учений, який мав репутацію суворого, але справедливого критика.

84

Збірка перських казок, які на початку XVIII ст. були перекладені французькою мовою.

85

Рене — герой однойменної повісті Шатобріана; Манон — героїня роману французького письменника А. Ф. Прево (1697–1763) «Манон Леско».

86

Роман французького письменника Е.-П. де Сенанкура (1770–1846).

87

Плач (іт.).

88

Лампа Карселя — удосконалена олійна лампа.

89

Циліндрик Фюмада — кишеньковий запалювальний пристрій.

90

Сен-Клу — місто на Сені нижче від Парижа; тут річка була перегороджена спеціальними сітями, щоб виловлювати утоплеників.

91

Картина французького академічного художника Л. Жіроде (1767–1824).

92

Кур’є П.-Л. (1772–1825) — французький письменник-сатирик, автор памфлетів проти режиму Реставрації.

93

«Смарра» — повість французького письменника-романтика Ш. Нодьє (1780–1844); «Петер Шлеміль» — фантастична повість німецького письменника А. Шаміссо (1781–1838); «Жоко» — книга французького вченого й письменника Ш. Пужена (1755–1839).

94

Дюссо Ф.-Ж. (1769–1824), Ф’єве Ж. (1767–1839), Жоффруа Ж.-Л. (1743–1814), Гофман Ф.-Б. (1760–1828) — французькі літератори, співробітники газети «Журналь де Деба» в часи Першої імперії та Реставрації.

95

Тут Бальзак поряд з вигаданими героями Блонде, Віньйоном, Лусто називає тогочасних французьких літераторів. Скріб Е. (1791–1861) — драматург, автор комедій, водевілів тощо. Леклер Т. (1777–1851) — драматург, автор побутових п’єс, Же А. (1770–1854) — публіцист і літератор, Жуї (псевдонім Етьєна В.-Ж., 1764–1846) — ліберальний публіцист.

96

«Корсар» і «Лара» — поеми Байрона, що належать до циклу «східних поем».

97

Деліль Ж. (1738–1813) — французький поет і перекладач.

98

Потьє Ш. (1775–1838) — французький комічний актор.

99

Йдеться про французьку переробку трагедії «Бертрам» англійського письменника-романтика Ч. Метьюріна (1782–1824).

100

Італійська співачка Д. Паста (1798–1865) виступала в опері італійського композитора Д. Россіні (1792–1868) «Танкред».

101

О батьківщино! (іт.).

102

Бог Термінус — бог меж і кордонів у давніх римлян.

103

Імброльйо (іт.) — п’єса зі складною і заплутаною інтригою.

104

Фіно (Finot) звучить як finaud — хитрун (фр.).

105

Мадмуазель Марс А.-Ф. (1779–1847) — французька комедійна актриса.

106

Бейль П. (1647–1706) — французький учений, філософ і письменник, автор славетного «Історичного і критичного словника».

107

Канцлер Крузо — так у Парижі часів Реставрації називали віконта Ш.-А. Дамбре, канцлера з 1815 р.

108

Алькальд — сільський староста в Іспанії.

109

Томір Ф. (1751–1843) — французький скульптор і різьбяр по металу.

110

Лаїса — грецька куртизанка (IV ст. до н. е.).

111

Жеронт — кволий старий в комедії французького письменника Ж.-Ф. Реньяра (1656–1709) «Єдиний спадкоємець».

112

Сатирична газета, яка виходила в Парижі часів Реставрації.

113

Віконт Демосфен — так у статті прозваний Состен де Ларошфуко, який за Карла X відав справами мистецтва. Уславився тим, що наказав балеринам подовжити спідниці і понаклеювати фігові листки на статуях у Луврі.

114

Барон Паск’є Е.-Д. (1767–1862) і герцог Деказ Е. (1780–1860) — діячі із групи доктринерів, поміркованих роялістів, які виступали за дотримування «Конституційної хартії» 1814 р.

115

Блюхер Г. (1742–1819) — прусський генерал, командувач німецьких військ у битві при Ватерлоо.

116

Бобеш (псевдонім актора Манделара) — французький балаганний актор.

117

Тут: цілком, який він є (іт.).

118

Шарле Н.-Т. (1792–1846) — французький художник.

119

«Скарбниця фей» — багатотомне ілюстроване видання французьких казок.

120

Зазнавши поразки у битві з самнітами у Кавдінській ущелині (321 р. до н. е.), римляни на знак покори й ганьби змушені були пройти «під ярмом» — під схрещеними списами.

121

Нічогонеробство (іт.).

122

Цитата із комедії Мольєра «Вчені жінки». Барбен — паризький видавець XVII ст.

123

Фредерік — псевдонім другорядного французького драматурга Дюпеті Ф. (1785–1827).

124

Тобто Італійську оперу в Парижі.

125

Бобіно, пані Сакі — тогочасні французькі балаганні актори. Фюнамбюль — балаганна трупа.

126

Беньйо Ж.-К. (1761–1835) — французький політичний діяч, поміркований рояліст.

127

Реналь Г.-Т. (1713–1796) — французький учений доби Просвітництва, автор широковідомої «Філософської і політичної історії установ і торгівлі європейців в обох Індіях», яка містить палкий протест проти работоргівлі й рабства.

128

Неккер Ж. (1732–1804) — женевський банкір, був міністром фінансів у Франції за Людовіка XVI.

129

Лабрюйєр Ж. (1645–1696) — французький письменник-класицист, автор славетної книги «Характери, або Звичаї цього століття».

130

Госс Е., Дюваль А., Баур-Ларміан П. — другорядні французькі літератори першої третини XIX ст.

131

Тут: двічі за одну провину не карають (лат.).

132

Знамениті твори французького просвітника Ш. Монтеск’є (1689–1755). «Перські листи» — дотепний сатиричний роман, не позбавлений певної фривольності; «Дух законів» — грунтовний політично-філософський трактат.

133

Віллель Ж. (1773–1854) — французький реакційний політичний діяч, крайній рояліст, у 1821–1827 рр. очолював кабінет міністрів.

134

Поетична збірка К. Делавіня.

135

Трагедія другорядного французького драматурга А. Лафосса (1653–1708).

136

Альцест і Філінт — основні дійові особи комедії Мольєра «Мізантроп», Октавій і Цінна — головні персонажі трагедії Корнеля «Цінна».

137

Кларісса і Ловелас — центральні герої роману Річардсона «Кларісса Гарлоу».

138

Юлія і Клара — персонажі роману Ж.-Ж. Руссо «Нова Елоїза».

139

Тут: двічі за одну провину не карають (лат.).

140

Тюркаре — герой однойменної комедії французького письменника А.-Р. Лесажа (1668–1747), колишній лакей, який розбагатів на спекуляціях.

141

Тут: поки що ми провадимо дослід на нижчих створіннях (лат.).

142

Боссюе Ж.-Б. (1627–1704) — французький церковний діяч, історик і проповідник, майстер ораторської прози.

143

Bravo — найманий убивця (іт.).

144

Право первородства — феодальне право, за яким старший син успадковував маєтності батька.

145

Герцог Беррійський — племінник Людовіка XVIII, вбитий в лютому 1820 р. лимарем Лувелем.

146

Гра слів: les comptes — рахунки, les contes — казки (фр.). Вимовляються однаково.

147

Аретіно П. (1492–1556) — італійський письменник, сатирик і памфлетист.

148

Шабуассо (фр. chaboisseau) — головень.

149

Ломбард (іт.).

150

Тут: той, хто ухвалює остаточний вирок (лат.).

151

Ідеться про терор роялістів проти республіканців і прибічників Наполеона в перші роки Реставрації.

152

Хто твердо й чесно йде до мети (лат.).

153

Маркіз Лафайет М.-Ж. (1757–1834) — французький політичний діяч, учасник буржуазних революцій 1789–1794 рр. І 1830 р.

154

Ім’я генерала Лафайєта Gilles звучить так само, як gille — блазень (фр.).

155

Chardon (Шардон) — будяк (фр.).

156

Міст через Сену біля Парижа, по якому 1815 р. війська союзників вступили у французьку столицю.

157

Фрерон Е. (1718–1776) — французький реакційний літературний критик.

158

Мілон Кротонський — давньогрецький атлет, який жив у VI ст. до н. е.

159

Чінті (псевдонім Сінтії Монтелан, 1801–1863) — французька співачка. Гарсіа М.-В. (1775–1832) — французький співак-тенор, батько відомих французьких співачок Марії Малібран і Поліни Віардо. Левассер Н.-П. (1791–1871) — відомий французький співак.

160

Леонтіна Фе (1811–1876), французька комічна актриса.

161

Прибічники брата Людовіка XVIII графа д’Артуа, майбутнього короля Карла X, крайні роялісти.

162

Кукушка — в часи Бальзака невеликий диліжанс.

163

Уврар Г.-Ж. (1770–1846) — французький банкір і фінансист.

164

Сеїд — персонаж трагедії Вольтера «Магомет», відданий раб. Тут — ревний прибічник.

165

Мерсьє Л.-С. (1740–1814) — французький письменник; у книзі «Картини Парижа» яскраво змалював побут і звичаї французької столиці останньої третини XVIII ст.

166

Жаккар Ж.-М. (1758–1834) — французький ткач і механік, який удосконалив ткацький верстат.

167

Грендорж А. — французький ткач, який жив у XVI ст. Руве Ж. — у Франції вважається, що, він перший почав сплавляти ліс плотами; жив у XVI ст. Ван Робе Я. — засновник ткацької мануфактури (1665), яка успішно конкурувала з фламандськими.

168

Альтен Ж. (1709–1774), перс з походження, довгий час жив у Франції, де почав культивувати марену, з коріння якої добував алізарин — фарбу для тканин.

169

Граф де Ласказ Д. — наближений Наполеона, перебував при ньому на острові св. Єлени.

170

Мейсоньє Е. (1815–1891) — французький художник.

171

Маскаріль — популярний у французьких комедіях XVII–XVIII ст. образ хитрого й пронозливого слуги.

172

Лаблаш Л. (1794–1858) — французький співак.

173

Фабій Кунктатор (275–203 рр. до н. е.) — римський полководець, який під час II Пунічної війни застосував тактику уникнення битви з Ганнібаловим військом, чим виснажував його.

174

Сантіар — міра площі, дорівнює 1 кв. метру.

175

Тут і тепер (лат.).

176

В останні хвилини перед вашою смертю (лат.).

177

Помона — у давніх римлян богиня садівництва.

178

Так (англ.).

179

Поль і Віржінія — герої однойменного сентиментально-ідилічного роману французького письменника Ж.-А. Бернардена де Сен-П’єра (1737–1814).

180

Французький письменник-романтик А. Де Віньї (1797–1863).

181

Французький письменник Ж.-Л. Гез де Бальзак (1594–1654).

182

Дюпюїтрен Г. (1777–1835) — французький хірург.

183

Граф де Монлозьє Ф.-Д. (1755–1838) — французький реакційний публіцист.

184

Ура (англ.).

185

Промова (англ.).

186

Мітинг, збори (англ.).

187

Демагогічна фраза із «Конституційної хартії» Людовіка XVIII, яка закликала до «примирення» французів у реставрованій монархії Бурбонів.

188

1820 р. у Франції була поновлена система двох виборчих колегій: малих колегій в округах (де голосували люди з визначеним майновим цензом) і великих колегій у департаментах (де вдруге голосували лише виборці з високим майновим цензом). Завдяки цьому дворяни й багаті буржуа двічі голосували за своїх депутатів.

189

Діманш — персонаж комедії Мольєра «Дон Жуан», крамар.

190

Отже (лат.).

191

Фраза із комедії Реньяра «Єдиний спадкоємець», де діє чесний і водночас спритний слуга Лафлер.

192

Дювіке П. (1766–1835) — паризький театральний критик.

193

В романі «Розкоші і злидні куртизанок» Бальзак так пояснює це слово: «Миша», слівце вже застаріле, означало дівчинку десяти-одинадцяти років, статистку якогось театру, найчастіше опери; розпусники ростили її для пороку й безчестя».