Закон Братів Капранових

Роздiл 5
Книжкова революція

Українська книжка - одне з найзагадковіших явищ у світі. Почати хоч би з визначення - українська. Що воно характеризує? Мову? Видавця? Чи друкарню? А може, автора? І закінчити суспільним резонансом. Ви чули, щоб поляки говорили про проблеми польської книжки? Ні. Вони говорять про книжки взагалі. Слово “книжка” у наших братів по Євро-2012 вживається без означення. Книжка і все. Ясно, що вона польська - яка ж іще? І у росіян так само. Російської книжки не існує, є просто книжка.

Здається, книжка українська народилася не під тою зіркою. Якось на очі нам потрапив опис майна, яке залишилося після смерті Івана Федоровича, того самого, з якого все почалося. Надруковані книжки, обладнання - усього цього не вистачило, аби розплатитися з боргами першодрукаря. Чи варто дивуватися, що наші видавці і тепер не можуть звести кінці з кінцями? До речі, цей факт остаточно ставить крапку у суперечці - хто він, Федорович, чи Федоров? Наш, чи їхній? Відповідь зрозуміла - якби був багатим, тоді точно москаль, а оскільки виявився голодран-цем - сто пудів з наших, рідна кров.

Журналісти весь час цікавляться здоров’ям української книжки - яка температура, аналізи, флюорографія? Немовби йдеться про смертельно хворого, немовби бояться пропустити чудесне одужання, а може, й багату панахиду.

А як хотілося б, аби нас питали про творчі плани - а не про ціни, про успіхи - а не про проблеми.

В глибині душі ми переконані - на українську книжку пороблено. І нам не обійтися без допомоги відьом, мольфарів, знахарів та інших бійців невидимого фронту. Зібрати б їх докупи та влаштувати грандіозний сеанс відробляння!

А поки цього не відбулося, давайте спробуємо разом із вами розібратися - в чому причина ненормального становища з книжками у нашій країні? І хто винуватий у ньому - видавці, письменники, читачі, чи конкуренти. Чи тут, як завжди, видніються віслючі вуха української влади?