Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців

5.1. Як хакнути вiруси

За своє професійне життя я прочитала тисячі різних матеріалів на тему маніпуляцій загалом і маніпуляції суспільною свідомістю зокрема. У книжках, доповідях, статтях, аналітичних записках — різного рівня закритості й публічності — завжди йшлося спершу про «смисли», а вже потім про «інструменти» їх поширення. При цьому першим приділяли 70–80% уваги.

Якщо ти вірусмейкер, то, звісно, така послідовність і акценти логічні. Одначе вони завдають шкоди, якщо ти — борець із вірусами. Причина проста. Розвиток науки, відкритість інших кейсів, вир людської креативності та ще безліч інших чинників роблять усе, щоб кожен новий вірус був витонченішим і ­креативнішим. Звісно, усе це зроблено за однаковим шаблоном. Проте в 99% вірусів ці схеми не розгледіти за товстим шаром креативу, підґрунтям для якого є хороше розуміння людської психології, групової динаміки, соціологічні дослідження тощо.

Іншими словами, намагаючись розпізнати інформаційний вірус, женучись за розгадкою його сенсу, ви апріорі воюєте з усіма досягненнями сучасної науки і креативністю людства. А це дослідження про роботу мозку, соціальні експерименти, мільйони успішних і провальних кейсів створення і запуску інформаційних вірусів у різних куточках Землі.

При цьому за кадром аналізу вірусів залишається їхній інструментарний патерн. А якщо про нього і згадують, то лише мимохіть або з акцентом на окремих складових. Два найпопулярніші патерни вірусів — фейки і боти.

Тут криється основна помилка, яка є підвалиною того, що нині інформаційні віруси найчастіше розпізнають лише самі вірусмейкери. Адже вони дивляться спершу на патерн поширення і лише потім аналізують суть і прогнозують вектори розвитку. Звісно, так чинять не всі. У цьому місці багато хто з моїх колишніх колег посміхнеться і скаже, що вони зчитують вірус із перших слів поста або статті. Для цього їм не потрібно бачити, як він поширюється, і забивати цим голову. Проте таких людей обмаль. Вони самі — частина індустрії. Вони перебувають у ній десятки років. Їхній профіль на 10 із 10 відрізняється від профілю звичайного об’єкта вірусмейкерів і суттєво різниться навіть із просунутим працівником сфери комунікацій. То чому ж усі так сконцентрувалися на смислах, оминаючи набагато простіший для розуміння, розпізнавання і навчання патерн — інструментарний?

Я не вірю в конспірологію, тому схильна вважати, що колись на світанку зародження моди на цю тему всі просто погналися за красивою і загадковою картинкою, оминувши увагою нудну, але робочу. Звісно, книжка, у якій описано креатив маніпуляцій, яка наводить гарні картинки і як на них реагує мозок, буде популярнішою за нудний розбір принципів роботи інструментів маніпуляції.

Утім далі я говоритиму саме про цю нудну тему. Вона покаже вам, як, розуміючи інструментарний бік інформаційних вірусів, можна легко і просто їх розпізнати. Це необхідно всім — від малого до старого. Специфічні знання для цього аж ніяк не потрібні. Варто лишень розуміти, куди дивитися і на що зважати.

Ясна річ, розпізнавати і смислові, й інструментарні патерни інформаційних вірусів буде ефективніше. Проте ця комбінація доступна одиницям, а проблема в нашій країні — масова. Одиниці не витягнуть людей із овочизму — необхідно провадити просвітницьку роботу, орієнтовану на широкий загал.

Саме інструментарні патерни впевнено беруть гору у співвідношенні «доступність для простої людини» й «ефективність у розпізнанні вірусів». Тому в правилах інформаційної гігієни я сфокусуюся саме на них. Безумовно, я апелюватиму й до смислових патернів, однак лише на тому рівні, який зрозумілий простим людям, і в разі, якщо знання про них принесуть вам користь, а не зіб’ють на манівці.

5.2. Правила iнформацiйноï гiгiєни

Ми живемо в новому цифровому світі, де немає правил, що можна і що не можна. Тому ніхто з нас не розуміє наслідків своїх дій чи бездіяльності й не може оцінити ризиків, під які підпадаємо ми, наші рідні та близькі.

Нині кожен, як уміє, виробляє правила для себе. Або не виробляє зовсім. Зрештою, інформаційний бардак множиться, а ризики зростають. Наразі на одну людину, яка розуміє реалії того, що відбувається, припадає тисяча тих, хто цього не розуміє. Саме вони і формують інформаційне поле і для своєї аудиторії, і одне для одного.

Можна закритися, утекти з дивного, порожнього й токсичного світу, але рано чи пізно він наздожене і знищить.

Така доля чекає на кожного, хто матиме свідомість, а отже, мислитиме критично в нашому світі через 5–10 років. Цей процес триває в усіх країнах. Проте Україні «пощастило» найбільше — ми стали заручниками експерименту, і наразі цей експеримент успішний.

Суть експерименту в тім, що свідомо або за фатальним збігом обставин створено і розвивається живильне середовище, яке швидкими темпами перетворює людину на безвольний овоч. Овоч без свідомості, який радісно й потішно сприймає все, що йому говорять, і сліпо діє за цими інструкціями.

Це навіть можна було б трактувати як благо, якби ляльководи мали добрі наміри. Та насправді серед них ті, хто перерозподіляє світ і заробляє мільярди. Люди для них — ніхто. А отже, те, що з ними відбувається в процесі заробітку мільярдів і поділу світу, нічого не важить і не вартує.

Звучить пафосно? Іще років сім тому цю книжку можна було б поставити в рубрику «конспірологія» і робити меми, де мені на фото прироблено шапочку з фольги. Проте 2020 року це вже не конспірологія. Я недарма так детально заглиблювалася в історичний контекст. Ми бачимо яскраві результати того, що зародилося 30 років тому і почало прогресувати за нашого свідомого й несвідомого потурання. Чи хочемо ми й далі рухатися такою самою кривою?

Нижче я формуюю базові правила інформаційної гігієни. Ті, що ви можете почати застосовувати негайно. Звісно, їх застосування не дасть вам достеменної відповіді на питання, чи перед вами вірус. Проте вони навчать вас замислюватися: «Чи правда це?». Це функція базових правил інформаційної гігієни в динамічному цифровому суспільстві. І це лише перший крок, який потрібно зробити, щоб захиститися в нових реаліях. Та навіть цей один крок сприятиме вашому істотному зрушенню в протидії вірусмейкерам.

10 базових правил інформаційної безпеки

Як читати правила

Кожен рівень — це підвищення вашої захищеності в цифрову еру. Захищаючи себе, ви тим самим працюєте на благо всього суспільства. Тобто що більше рівнів ви подолаєте, то менше піддаватиметеся інфікуванню і незначнішим буде ваш внесок у підживлення ґрунту для вірусів.

1-й рівень — найпростіший, але навіть дотримуючись лише його, ви істотно захистите себе й інших. Відповідно, 10-й рівень — найскладніший і трудомісткий. Для його дотримання вам знадобиться багато часу і спеціальні знання.

Рiвень 1. Не допомагайте вірусмейкеру

Суть

Пам’ятайте: якщо ви бачите матеріал, то хтось подбав про те, щоб ви його побачили. Це не завжди ваші друзі або доброзичливці. Здебільшого це вірусмейкери. Упаковувати матеріал так, щоб ви хотіли його прочитати, і показувати вам його — це їхня робота. Її результат — ви ознайомилися з матеріалом і взаємодієте з ним. За перше вони платять, друге — це і є поширення матеріалу вашими руками, тобто для них воно безкоштовне.

Як це працює

За цифрової ери ми в усіх сенсах як «на долоні», у нас з’явилися сотні інструментів поширення наших думок. Про багато з них ми навіть не здогадуємося — і цим користуються вірусмейкери.

Як було в аналоговий час

Ви дивилися ТБ, слухали радіо, читали газети й нічого не могли сказати автору матеріалу або власнику медіа. Ви могли лише обговорити матеріал зі своїм оточенням. Зазвичай за межі кухні це не виходило, але траплялися й екстраординарні випадки, коли люди писали листи в редакції, авторам тощо. Уявити ситуацію, що якийсь матеріал вивів людей на вулиці або здійняв хвилю неконтрольованого обурення чи підтримки, було неможливо. Причина цього цілком проста і зрозуміла — у медіа нічого так просто не з’являлося, а якщо з’являлося, то зазвичай наслідки були передбачені та зрежисовані. Тобто обмін інформацією за аналогової ери був одностороннім.

Нині ситуація змінилася кардинально

1. Більшість ТВ- і радіопрограм заохочує нас не лише дзвонити в прямий ефір, а й писати запитання в месенджери. Здавалося б, усе для людей: нас цікавить ваша думка — телефонуйте і розповідайте. Одначе це і хороший інструмент для вірусмейкерів. Потелефонує «проста людина» і висловить свою «потрібну» думку, поставить запитання. Тобто це простий і дешевий спосіб для вірусмейкера донести свої меседжі в ефір. Якщо вони працюють системно, то більшість коментарів від «людей» в ефірі матимуть потрібне забарвлення, так, щоб на всю аудиторію справити враження, що це і є думка більшості.

2. Аналогічно можуть працювати й голосувалки в прямому ефірі. Передусім варто пам’ятати: вони ніколи не відображають реальну думку населення. Навіть якщо там немає підтасування результатів, то точно немає достатньої (від 2000 осіб) і репрезентативної вибірки, за якою можна робити висновки. І, звісно, якщо люди проголосували якимось чином, ці результати голосування дуже просто відкоригувати на інші — ніхто не перевірить.

3. Facebook, Instagram, YouTube стимулюють нас до взаємодії з постами, усіляко спонукаючи лайкнути, прокоментувати, поширити. Щойно ми прочитали пост — побули на ньому триваліше за час гортання — і провзаємодіяли, то платформа трактуватиме це як ваш інтерес до матеріалу. А отже, цей матеріал частіше показуватимуть вашим друзям. Так само, як і ви бачите чужі матеріали, з якими взаємодіють ваші друзі.

4. Тобто якщо ви категорично не згодні з якимось матеріалом і написали негативний коментар під Facebook-постом, соціальна мережа покаже цей пост вашим друзям, які можуть прочитати лише пост і не дійти до вашої реакції на нього. До того ж, чимала залученість сигналізує платформі, що пост популярний, і вона збільшує охоплення.

5. Онлайн-ЗМІ просять залишати коментарі під матеріалами, писати в соціальні мережі автору або в саме медіа. Тут усе просто, звичайні люди не пишуть коментарі в ЗМІ — це була мода 2000-х. Нині все перемістилося в соцмережі. Написаний коментар — це виняток із правил і поодиноке явище. Більшість коментарів під матеріалами ЗМІ та на їхніх сайтах — це справа рук вірусмейкерів.

6. Google виводить у топ видачі рекламні посилання, розуміючи, що людина ледача за своєю природою і клацне без особливого розбору саме на них, бо вони перші. За тією самою логікою в топ видачі Google вірусмейкери виводять потрібні посилання. Я детально писала про це вище. Тож пам’ятайте, що перші кілька сторінок видачі Google — це здебільшого концентрація вірусів. Уважно ставтеся до такої інформації і не клікайте на неї без розбору. Клікнувши на посилання, ви підвищуєте рейтинг його видачі, і воно довше лишатиметься в топі видачі. Знову ж таки — це безкоштовна допомога вірусмейкерам.

Що варто робити

1. Не телефонувати, не писати в прямі ефіри з емоційними радикальними заявами. Пам’ятайте, це може дезорієнтувати аудиторію. Якщо ви все одно це робите, аргументуйте позицію, а не емоціонуйте. І зважте, що професійний журналіст майже завжди легко зможе вас перевести з раціонального в емоційний стан. Виняток становлять професіональні учасники перемовин, психологи тощо.

2. Збагніть, що навіть найчесніші ЗМІ не відповідальні за думку аудиторії, і її не потрібно сприймати як думку ЗМІ.

3. Фільтруйте дані голосувалок у ЗМІ — це не думка більшості населення, це просто дані, які так само, як і решту, потрібно перевіряти.

4. Не взаємодійте в соціальних мережах і онлайн-ЗМІ з односторонніми матеріалами з неперевірених джерел. Пам’ятай­­те, що кожна ваша взаємодія збільшує аудиторію перегляду цього матеріалу.

5. Уважно ставтеся до перших посилань (перші кілька сторінок) видачі Google — у них концентруються віруси. Пильнуйте наявність зеленої галочки Google (це безпечні джерела за версією Google) і зважайте на назви доменів — не читайте інформацію з помийок (про них — нижче).

6. І класика — не говоріть про неперевірену інформацію людям, а якщо говорите — акцентуйте увагу, що інформація сумнівна і її необхідно перевірити.

Рiвень 2. Не погіршуйте ситуацію

Суть

Ви — теж канал комунікації. Ви також відповідальні за наповнення інформаційного поля, бо і ваша інформація стає родючим ґрунтом для вірусів. Тому перш ніж щось сказати або написати, подумайте про наслідки.

Те саме відбувається і з вашими даними — усім, що ви робите в інтернеті: перегляди, кліки, реєстрації, пости, реакції. Інформація про це залишається в мережі у відповідних базах назавжди. За цифрової ери це нова валюта: хто має більший масив інформації, той і замовляє музику. Це підвалини нового життя. І не варто цього боятися, але необхідно пам’ятати, що це також живильні дані для вірусмейкерів. Усю інформацію, яка стосується вас, вони можуть використовувати.

Як це працює

1. Спрощення, «успішний успіх» та інша інформація, про яку я багато писала вище, — це те, що може бути останньою краплею в перетворенні когось на овоч. Ви не можете контролювати, хто й коли побачить інформацію. І те, що ви задумували як кумедний жартик для друзів, бодай дрібкою, та долучається до загального процесу перетворення людей на дурнів. Звісно, це не означає, що ви мусите стати серйозним ботаном і транслювати лише нудні істини. Одначе пам’ятати і дозувати інформацію треба і варто.

2. Засмічення інфополя інфосміттям (це безліч репостів упродовж дня). Навіть якщо ви вкладаєте в них сенс і робите це від нудьги в черзі або аеропорту, то пам’ятайте, що це збільшує інфошум. Чи варта ця інформація цього?

3. «Санкціонований збір даних» — це те, що роблять цифрові платформи. Вони описують це в правилах, з якими ми, не читаючи, погоджуємося, коли реєструємося на платформі. Даними ми оплачуємо можливість користуватися платформою. Альтернатива вузька — або зголошуйся і користуйся, або не зголошуйся і не користуйся. Тут кожен вирішує особисто. Єдине, що варто пам’ятати, — саме на підставі цих даних і твориться магія, яка потім нас дивує, — платформа підсовує нам той контент, до якого ми ж і схиляємо її своїми діями в інтернеті. Варто пам’ятати, що між платформами можливий санкціонований або прихований обмін інформацією. Ваші дії в Google стануть надбанням Facebook і навпаки.

4. «Несанкціонований збір даних». Цифрові платформи — НЕ монополісти зі збору інформації про вас. Їх усіляко намагаються обійти вірусмейкери. Вони, ґрунтуючись на знанні людських слабкостей, придумують витончені й не дуже способи отримати ваші дані, оминувши цифрові платформи. Скажімо, вам підсовують жартівливий тест. За його результатами ви отримаєте відповідь на питання «Яка ви квітка?». Заради втіхи ви проходите цей тест, не розуміючи, що з першої ж кнопки «пройти» дали доступ до дій і даних свого облікового запису. Так вірусмейкери отримують таку саму інформацію про вас, як і цифрові платформи, але про це вас ніхто не інформує. А інформацію використовують без обмежень. Найгучніший приклад — скандал із Cambridge Analytica, про який я вже згадувала.

Що варто робити

Правило універсальне і старе, як світ: слово — не горобець, вилетить — не впіймаєш. Його можна лише актуалізувати: слово і дія в онлайні — не горобець, вилетить — не впіймаєш, і воно почне жити своїм життям і впливати на життя інших.

Пам’ятайте про віруси, коли щось залишаєте в інтернеті — і не важливо, смисл це (пост, коментар, відео тощо) або дія (лайк, клік, перегляд тощо).

Рiвень 3. Сумнівайтеся

Суть

Як я писала вище, середньостатистична людина швидше розпізнає вірус через те, що побачить його інструментарний патерн. Тобто зрозуміє, що певне повідомлення надіслано їй не випадково. Це найпростіший і найдоступніший спосіб почати сумніватися в коректності цієї інформації. Фактчекінг — це справа складніших рівнів, про них я розповім згодом. Наразі сконцентруємося на основному, але дієвому.

Як це працює

Завжди йде аналіз повідомлення, яке ми бачимо. Базовий аналіз стосується лише каналу, з якого ми його отримали, а саме:

1. Традиційні ЗМІ (офлайн- і онлайн- ТБ, радіо, друковані видання тощо) — аналізувати ці ЗМІ найскладніше. Основну роль у розпізнаванні вірусів тут виконує персона власника і головного редактора. Як я багато писала вище, у більшості традиційних ЗМІ є темники від власника або замовника. Джинсу приховують за редакційними матеріалами.

2. Соціальні мережі — це найпростіший і відкритий інструмент для аналізу. Саме через них можна і потрібно аналізувати традиційні ЗМІ. Якщо матеріал замовний, то зі 100%-ю ймовірністю його розганятимуть у соціальних мережах. Це зумовлено і невеликим охопленням одного конкретного матеріалу в традиційних ЗМІ, і тим, що саме соцмережі формують резонанс і є важливим інструментом у формуванні питання до порядку денного.

Справедливим буде твердження, що якщо матеріал транслюють виключно в традиційних ЗМІ і це не провокує дискусії/обговорення, найімовірніше, це просто підживлення сприятливого середовища для вірусів — свідоме або несвідоме. Якщо ця інформація перекочувала в площину обговорення і шириться соцмережами — це вірус. Розпізнати його патерн із великою ймовірністю можна через аналіз цього поширення.

Що варто робити

У традиційних ЗМІ на цьому рівні немає доступних інструментів. А от у соціальних мережах можна й необхідно перевіряти:

1) джерело — реальне або віртуальне. Види віртуальних акаунтів я описувала вище. Тут наведу основні ознаки:

— немає фото профілю або на ньому зображено не людину;

— немає особистих фото або вони шаблонні (їх зроблено на одному тлі, в один період, за однієї обставини тощо);

— обкладинка не відповідає сезону або типу людини;

— немає особистих постів, суцільні мотиватори, репости тощо;

— немає залученості під постами при наявності аудиторії понад 200 осіб;

Під постом розуміємо середньостатистичний пост, що не містить надзвичайної інформації (приміром, прохання про допомогу).

— немає стрічки зовсім або вона закрита;

— адекватність структури залучення під постом: у середньому кількість репостів і коментарів не перевищує 30% від кількості лайків;

2) адекватність масштабів залученості до поста:

— залученість під іншими постами у стрічці цього акаунта — якщо середня залученість на цьому акаунті — 50, а під цим постом — 500, то це причина проаналізувати пост детально;

Залученість — кількість взаємодій аудиторії із постом (лайки, коментарі, поширення).

— дату виходу поста — дуже часто, коли йде штучна накрутка, усі лайки приходять за перші хвилини після виходу поста, хоча в інший час на цьому акаунті такі показники збиралися тижнями від появи поста;

— часу доби виходу поста — якщо пост публікують за нічної пори або дуже рано-вранці, коли люди здебільшого сплять, а під ним залученість, аналогічна денному періоду, це теж достеменна ознака штучності просування цього акаунта;

3) хто поширює інформацію — на цьому рівні просто перевіряйте, віртуальний це акаунт чи людина. Принцип такий само, як у пункті 1;

4) неприродність реакцій: задвоєні репости, довгі на кілька рядків, або однотипні коментарі й інші ознаки роботи автоматичних сервісів.

Рiвень 4. Фільтруйте оточення

Суть

Тут теж спрацьовує класична істина: ми є тим, хто є в нашому оточенні. Якщо в ньому більшість — боти, ми живемо в чудовому світі вірусів. Більшість — інфобізнесмени, отже, ми їхні нинішні або майбутні клієнти. І так далі. Причина проста — ми постійно чутимемо і бачитимемо їхній контент.

Як це працює

Це правило стосується каналів комунікації, у яких є принцип двостороннього зв’язку. Тобто соціальних мереж, де ми самі додаємо друзів, підписуємося на когось, взаємодіємо з чиїмось контентом. Саме наша проактивна дія і формує нам стрічку.

Варто пам’ятати, що соцмережі не можуть вивалювати на нас увесь контент наших друзів, тож фільтрують його за своїм прогнозом, що нас може зацікавити. Тому в нашій стрічці трапляється контент від:

— тих, із ким взаємодіємо найчастіше;

— тих, кого додали нещодавно;

— тих, чиїми профілями цікавимося.

Іще ми бачимо матеріали, якими цікавляться наші друзі. І, звісно, на теми, якими цікавимося самі.

Основу стрічки ми вибираємо самостійно. Якщо в її формуванні ми керуватимемося тими самими принципами, що й у звичайному житті (спілкуватися лише з дійсно цікавими й корисними людьми), то істотно обмежимо вплив вірусів.

Що варто робити

1) не додавати в друзі всіх підряд:

— перевіряти, віртуальний акаунт чи ні;

— дивитися, про що пише ця людина, і думати, чи хочете ви бачити такий контент у себе в стрічці (пам’ятаємо про живильне середовище для вірусів);

— перевіряти, чи є в їхній стрічці пости з вірусами і їх розгонкою;

2) якщо в стрічці понад двічі трапляється «шкідливий» матеріал від одного й того самого акаунта, варто відписуватися від нього;

3) знаходити час і здійснювати аудит своїх підписок, френдлистів — там завжди знайдеться чимало тих, хто цікавий і кого соцмережі не показують, і навпаки, тих, від кого ліпше відписатися.

Рiвень 5. Формуйте short list джерел

Існує безліч способів вибору джерел комунікації і людей із цікавою і максимально об’єктивною інформацією. Проте ці способи мають ґрунтуватися на таких принципах:

— вам зручно отримувати інформацію, це вписується у ваш стиль життя;

— у них зручний формат — текст, аудіо, відео;

— вам підходить їхній стиль викладу.

В ідеалі варто обрати 3+ джерела. Оптимальна конфігурація:

1) ТВ-канал, хоча наразі я не можу рекомендувати будь-який з них, бо всі вони істотно підпорядковані інформаційній стратегії їхнього власника, до того ж ТВ-ринок України зараз перерозподіляють;

2) інформаційне радіо — скажімо, радіо НВ;

3) друковані ЗМІ — іще нещодавно таким джерелом була газета «Дзеркало тижня», але в паперовому вигляді її вже не видають;

4) суспільно-політичні журнали — «Новое время»;

5) онлайн-ЗМІ — ТОП-5 позицій:

У кожного з джерел є сторінка у Facebook, канал у Telegram, більшість освоїла YouTube — тобто формат різноманітний.

Щодо лідерів громадської думки, то кожного варто розглядати критично, позаяк вони часто змінюють Замовника і періо­­ди абсолютної об’єктивності чергуються з періодами роботи на когось, тобто з виробництвом вірусів.

Оптимально будь-які публікації в соцмережах — зокрема і в обраних ЗМІ — варто перевіряти за стандартними правилами рівнів 1–3.

Проте важливо не лише правильно сформувати short list, а й виробити правила поведінки, за якими ви споживатимете інформацію.

1) Читайте новини щонайменше раз на два дні, щоб лишатися в курсі подій, основні (зазвичай виділені жирним шрифтом або кольором) — повністю, інші — хоча б за заголовками;

2) Читайте аналітику в основних новинах — принаймні одну статтю;

3) Діліться інформацією з оточенням.

Рiвень 6. Формуйте stop list джерел

Як обрати ті джерела комунікації, яким довіряти не можна частково або повністю? Якщо коротко, то це всі, крім тих, кого виділено на попередньому рівні. Проте серед них необхідно навчитися розпізнавати особливо небезпечні.

1) Джерело в соціальних мережах, яке на регулярній основі підтримується ботрумом. Алгоритм простий: якщо вам трапляється інформація з нового джерела, зайдіть на сторінку, проаналізуйте її, як зазначено вище, і, якщо в процесі аналізу ви побачите на трьох постах поспіль штучну розгонку, — відписуйтеся.

2) Традиційні ЗМІ-помийки. Я про них писала вище, наразі зупинюся на особливостях:

— у них немає фізичної редакції: у розділі «Контакти» такої інформації не зазначено, за запитом у Google її теж неможливо відшукати;

— у них немає головного редактора: тобто немає особи, яка офіційно представляє це видання і бере відповідальність за його контент; іншими словами, немає того, на кого можна подати до суду за наклеп;

— заголовки матеріалів кричущі, скандальні, суб’єктивні;

— дуже часто публікують розслідування і викриття, у яких все подають в односторонньому форматі;

— зазвичай трапляється багато блочної реклами з такими само кричущими заголовками на кшталт «мазь, яка лікує рак»;

— ви ніколи не бачили посилання на них як на джерело у виданнях свого short list.

Наголошу: максимально уникайте будь-якої взаємодії з такими джерелами.

Рiвень 7. Фільтруйте контент

Віруси переважно сконцентровані в інформаційному контенті: новини, статті, огляди, розслідування — у всьому різноманітті їхніх форматів.

Як свідчить практика, коли людина стикається з суспільно-політичною інформацією, то інтуїтивно схильна аналізувати її на предмет вірусів частіше за іншу інформацію. Однак не менша загроза криється і в інших форматах. З актуальних прикладів — серіал «Слуга народу» став сценарієм цілком реальних подій.

Як я багато писала на початку книжки, істотної шкоди нашому інформаційному імунітету завдає саме нешкідлива на перший погляд інформація. Приміром, розважальна — гумористичні й соціальні шоу, мильні опери. І навіть розвивальна й мотивуюча — матеріали з популярної медицини й аналоги «успішного успіху» й інші. Звісно, кожен має право вирішувати, що дивитися й читати.

Та принаймні варто хоча би спробувати уникати одностороннього контенту політичних шоу, які маніпулюють свідомо. І моїх улюблених «чарівних таблеток».

А якщо вже ви вирішили витратити понад годину на щось, то замисліться:

1) Чи поліпшує це моє реальне життя? Чи робить це мене розумнішим?

2) Чи вирішує це якісь мої проблеми?

3) Чи дає поштовх до розвитку / мотивацію?

Іншими словами, чи найближчу годину не оброблятиме вас вірус? Пам’ятайте про те, що в будь-якому жанрі можна знайти контент-замінник, у якому більше користі, ніж шкоди. Нехай це ліпше буде серіал, який спонукатиме замислитися, визнані зразки гумору або розвивальні наукові програми.

Із контентом як із їжею: щойно починаєш споживати щось просте, важко перейти до складнішого. Потрібна сила волі, щоб вирвати себе зі світу гамбургерів і розважальних шоу. Що більше ми їх споживаємо, то складніше перейти до здорового харчування, а відповідно й інформації, яка розвиває мозок.

Рiвень 8. Подбайте про близьких

Запорука успіху вірусмейкерів — нерозуміння людьми рівня загрози й того, як це працює. Якщо дочитали до цього місця, то ви або усвідомили всю згубність нашого поточного стану, або з чимось із написаного не згодні. У будь-якому разі це непогана тема для корисної розмови. Що довше ми обговорюємо цю тему, то більше людей нею цікавиться і довідається про те, як протистояти вірусам. А отже, ми віддаляємося від червоної лінії і стану овочів.

Особливо це важливо для двох найпіддатливіших вірусам і наразі найнезахищеніших від них категорій — людей у літах і дітей. Для ваших батьків і дітей авторитетом є ви. Перекажіть їм суть цієї книжки зрозумілою їм мовою і навчіть базовим рівням правил інформаційної гігієни.

Рiвень 9. Навчайтеся й удосконалюйтеся

Вірусмейкери не стоять на місці. Щодень технології удосконалюють, а знання про людську психологію поглиблюють. Тому, щоб бути захищеними, необхідно постійно прокачувати ці знання. Незабаром я запущу програми навчання, а також регулярно викладатиму розбори вірусів, щоб на конкретних і актуальних прикладах показувати, як це працює.

Суспільство буде максимально захищено лише тоді, коли правила життя за цифрової ери імплементують у систему освіти й вони стануть постійною темою в спільному порядку денному. Це те, до чого ми рухатимемося. А книга й ці правила — це перший, хоча й маленький, але дуже вагомий крок.

Рiвень 10. Задіюйте своє ЗМІ

Що таке ваші особисті ЗМІ? Це ваші сторінки в соціальних мережах, блоги, сайти. Проте лише їх наявності недостатньо. ЗМІ — це майданчик із регулярним контентом для певної аудиторії. Якщо ви пишете пост раз на рік, то сторінка — ваша психологічна віддушина, а не ЗМІ. Ваші рідні — це теж аудиторія. Її кількість особливого значення не має. Важливо, що ви пишете саме для неї, її мовою — і аудиторія в це включається. Як наслідок, ви досягаєте запланованого результату.

Щоб набути права власності своїм ЗМІ, потрібно освоїти ази роботи соцмереж і продукування контенту. Це теж додаткове навчання — і воно матиме результат.

Для кого ці правила

Ці правила для всіх. Проте я усвідомлюю, що застосовувати їх зможуть лише ті, хто зрозуміє масштаб загрози і ще зберіг інформаційний імунітет. Тобто вони для Людей-розумних і Людей-борців. Саме на них лежить складна місія в боротьбі з інформаційними вірусами — не стати їхньою жертвою і витягнути тих, хто вже став Людьми-овочами.

Людина-овоч сама проблеми не усвідомлює. Вона не прочитає ні цю книжку, ні інші матеріали з цієї теми. Їй може розповісти про це лише людина, якій вона довіряє, — її вона почує.

Ці правила базові. Звісно, їх потрібно розширювати і поглиблювати. Проте це той мінімум, який, з одного боку, принесе значущі результати, а з іншого, він доволі простий для розуміння і дотримання більшістю.

Ці правила універсальні, тож їх на благо собі й рідним може дотримуватися будь-хто. Їх окреслено з урахуванням специфіки всіх основних каналів комунікації, які нині формують інформаційне поле. Звісно, зі зміною структури комунікаційних інструментів правила необхідно буде модернізувати.

5.3. Чому «твоя хата не скраю»

Щогодини на кожного з нас сиплються десятки інформаційних повідомлень: пости, новини, меми, відеосюжети, повідомлення в месенджер, дзвінки тощо. Їхня інтенсивність і обсяг уже давно мало залежать від нашої персональної волі. Ні, скажете ви, пошту я читаю лише годину на день, соціальні мережі переглядаю виключно ввечері, інформацію ЗМІ відстежую у вихідні, а телевізора взагалі не маю. Я мінімізував свій інформаційний шум. Вірусам мене не дістати.

І тут в мене теж кепські новини. Так вам лише здається. Інформаційні віруси приходять до нас не тільки через канали комунікації, а й через людей, які з ними взаємодіють. Тобто якщо ви навіть вичистили своє інформаційне поле, але постійно контактуєте з людьми, які цього не зробили, то інформаційний вірус передають вам вони.

Нас постійно атакують два типи інформаційних вірусів:

• Первинні — це власне інформація, яку ми самі споживаємо (новини, пости тощо). Якщо в ній зашиті інформаційні віруси, то через неї вони можуть нас інфікувати, почати змінювати наше мислення і поведінку.

• Вторинні — інформація, яку ми формуємо самі після зараження прямим вірусом і транслюємо далі.

Первинний вірус мутує через призму нашого персонального сприйняття, обростає емоцією, тобто індивідуальними подробицями, і стає сильнішим.

Вторинний вірус виникає лише в тих випадках, коли людина вже слабо контролює себе. Вона керована вірусами, які її трансформували, і/або життєвою ситуацією, яка одномоментно вибила людину із світу Розумних у світ Овочів. Такою подією може стати смерть близької людини, хвороба і будь-яке інше сильне емоційне потрясіння, яке вимикає свідомість і, на жаль, часто трапляється в реальному житті.

Занурившись якось у просту і теплу ванну віддушин, ви запам’ятаєте цю стежку назавжди. Щоразу, коли настане «кепський день», ви повертатиметеся до тієї віддушини. І так раз у раз змінюватимуться ваші звички, слабшатиме ваш надійно вибудуваний інформаційний захист. Відповідно, інформаційних вірусів до вас пробиватиметься дедалі більше.

Віруси робитимуть свою чорну справу — мінятимуть ваші погляди, модель поведінки і саме життя. Звісно, усе відбудеться не за день і не за місяць. Трансформація в овоча в когось триватиме рік, у когось — десять. Найстрашніше, що цей процес непомітний для вас. Особливо якщо всі навколо підпали під його вплив. На жаль, нині всі ми, без винятку, перебуваємо в цьому процесі, проте кожен на своєму етапі.

Коли я наводжу цей приклад друзям, зазвичай у цьому місці вони емоційно запитують: «То що ж, мені ні з ким не спілкуватися?». Ні, навіть це не допоможе. Звісно, хіба що ви мешканець прекрасного світу Айн Ренд в її «Атлант розправив плечі». Проте всі ми реальні люди, мешкаємо в реальному світі за реальної цифрової ери. Уникати реальності безглуздо. Бо якщо ви навіть замкнетеся в будинку в кімнаті без людей, ґаджетів та інших каналів інформації, то й тут вас можуть наздогнати наслідки інформаційних вірусів. Приміром, сусіди, які голосно лаються або свердлять стіну серед ночі. Або сигналізація від запаркованого у дворі авто, яка волає вже другу годину.

Щоб вірус почав поширюватися, достатньо однієї інфікованої і «зміненої» ним людини. Ця людина існуватиме у своєму світі, за своїми правилами. А вони вже точно різнитимуться від правил і світу Людини-розумної. А отже, запуститься ланцюжок, який описано вище: контакт — нерозуміння — злість — лють — саможаління — віддушина — полегшення. Патерн запа­м’я­то­вується та з кожним колом дедалі міцнішає. І в цьому процесі, будьте впевнені, віруси знайдуть момент та інфікують вас.

Важливо пам’ятати: нас оточує не одна модифікована вірусами людина, їх безліч. Вони не просто поводяться інакше, вони передають свої патерни поведінки іншим залежним/інфікованим людям. І через доволі короткий період часу патерн однієї людини-овоча стає загальноприйнятим. При цьому патерни меншості (Людей-розумних або Людей-борців) передаються біль­­шості (Людям-овочам) набагато важче. Для цього необхідні простота, регулярні повторення, сильний посил і ще безліч різних за ступенем впливу умов, над якими б’ються соціальні психологи.

У моєму випадку за п’ятнадцять хвилин я не змогла б нічого зробити. Поліція не встигла б приїхати та й не стала б. Пику бити я не вмію, на мистецтві переконувати матом теж не знаюся. А поки я чекала вирішення цієї дурної ситуації, трохи далі вулицею повторилася аналогічна. Вантажівка з водієм заблокувала машину, у яку вже сідав водій. Звісно, він не від’їхав, і між ними теж зав’язалася суперечка.

Як ви вже зрозуміли, якщо соціум заражений вірусами (а в нас наразі ціла пандемія), то рано чи пізно вони нас інфікують. Не врятує навіть сильний інформаційний імунітет. Зрештою ми так само блокуватимемо машини, вискакуючи на хвилиночку у справах, ігноруватимемо адекватні прохання тощо. Це як із глобальним потеплінням: якщо ви дотримуєтеся суперекоспособу життя, але всі навколо цього не роблять, то льодовик, що розтанув, затопить і їх, і вас. Тут ми всіляко залежимо від оточення.