СТОЇТЬ ГОРА ВИСОКАЯ


Стоїть гора високая,

Попід горою гай, гай, —

Зелений гай, густесенький,

Неначе справді рай.

Під гаєм в’ється річенька,

Як скло, вода блищить, блищить,

Долиною зеленою

Кудись вона біжить.

Край берега, у затишку,

Прив’язані човни, човни,

Там три верби схилилися,

Мов журяться вони.

Що пройде красне літечко,

Повіють холода, холода,

Осиплеться їх листячко,

І понесе вода.

Ой, річенько, глубоконько!

Як хвилечки твої, твої,

Пробігли дні щасливії

І радощі моі.

До тебе, люба річенько,

Ще вернеться весна, весна.

А молодість не вернеться,

Не вернеться вона!

Стоїть гора високая,

Зеленый гай шумить, шумить,

Пташки співають голосно,

І річенька блищить...

Загрузка...