В Сочельник

4

Минулої неділі після церковної відправи ми будували у церковному дворі снігову фортецю: Маша нагрібала лопатою сніг, а я та інші діти ліпили стіни. Я спорудив височенну стіну, майже до поясу, але просив Машу, щоби несла снігу ще і ще. Їй доводилось ходити з лопатою по всьому двору.

Батьки стояли неподалік, топчучись з ноги на ногу. Мама запитувала:

— Даню, синочку, може, досить будувати? Ти вже весь у снігу!

Наче я не розумів, що справа не в мені, — їм самим холодно. Та хіба я міг піти, залишивши Машу і не добудувавши фортецю?..

Машина зупинилась. Я сидів недвижно, задумавшись про зірку, шоколадні цукерки, про Машу, про сніг… і якби не татові руки, що підхопили мене під пахви, заснув би.

— Ми трохи запізнилися. Велике Повечеріє вже почалося, — сказала мама, накриваючи свою голову хустинкою.