Цілодобова книгарня містера Пенумбри

Епілог

То що ж буде далі?

Ніл Шах, володар підземелля, успішно завершить свій квест, і Google купить його компанію. Це Кет подасть його пропозицію до ПМ, і її схвально приймуть. Anatomix поглинуть і перейменують на Google Body, а потім випустять нову версію програми, котру всі зможуть завантажити абсолютно безкоштовно. Цицьки й далі вважатимуться її найкращою частиною.

Після цього Ніл нарешті несказанно розбагатіє і з головою порине в благодійність. Для початку Фонд Ніла Шаха для жінок-митців отримає фінансування, власний офіс і виконавчого директора в особі Табіти Трюдо. Вона заповнить перший поверх пожежного депо різноманітними картинами, малюнками, полотнищами й гобеленами, що їх створили жінки-митці. Усі ці скарби вона ви­купить в «Об’єднаних сховищ». А тоді почне роздавати гранти. Щедрі гранти.

Потім Ніл переманить Мета Міттелбренда з ILM, і разом вони відкриють продюсерську компанію, що застосовуватиме в роботі як пікселі й математичні розрахунки, так і ножі з клеєм. Ніл викупить права на екранізацію «Хронік Співочих Драконів». Після продажу Anatomix він знову найме Ігоря й назначить його провідним програмістом студії «Напівкровне кіно». Він задумає зняти трилогію у 3D. Мет буде за режисера.

Кет зробить кар’єру в ПМ. Спочатку вона принесе їм розшифровані мемуари Мануція, котрі стануть основою нового проекту «Загублені книги». The New York Times напише про це у своєму блозі. Далі запропонує купити Anatomix, а популярність програми Google Body піднесе її ще вище. Її фотографію, аж на половину глянцевої сторінки, надрукують у журналі Wired: Кет стоїть на тлі широких екранів відділу візуалізації даних, поклавши руки на стегна, у блейзері, недбало накинутому на плечі поверх яскраво-червоної футболки з написом «Бабах!»

Вона ніколи не припиняла носити ту футболку.

Олівер Ґрон захистить докторську дисертацію з археології й миттю знайде роботу, але не в музеї, а в компанії, яка завідує Інвентарним реєстром. Йому доручать заново класифікувати всі мармурові артефакти, виготовлені до 200 року до н. е., і він буде на сьомому небі від щастя.

Я запрошу Кет на побачення, і вона погодиться. Ми підемо на концерт «Місячного самогубства» і замість розмов про заморожені голови будемо танцювати. Я дізнаюся, що танцюристка з Кет нікудишня. На ґанку свого дому вона легенько поцілує мене в губи й зникне за темними дверима. Я піду додому й дорогою напишу їй повідомлення. Там буде одна цифра, яку я визначив після довгої й виснажливої сутички з підручником геометрії, — 25 000 миль.

У Нерозривному Корінці відбудеться внутрішній розкол. Повернувшись до Нью-Йорка, Перший Читач погрожуватиме карою всім непокірним. На підтвердження своїх погроз він таки спалить codex vitae Пенумбри, і це стане для нього фатальною помилкою. Чорні мантії страшенно обуряться й проведуть голосування. Усі переплетені зберуться в книжковому підземеллі, один по одному підіймуть руки, і Корвіну позбавлять його посади. Він залишиться виконавчим директором компанії Festina Lente, котра, до слова, ще більше примножить свої прибутки, а під землею з’явиться новий Перший Читач.

Ним оберуть Едґара Декла.

Моріс Тінделл вирушить до Нью-Йорка, щоб написати власний codex vitae, і я пораджу йому попроситися на заміну Едґару Деклу на посаду вартового Читального Залу. Їхній конторі не завадить трохи пожвавлення.

Хоча її знищать, текст книги життя Пенумбри буде збережено, і я запропоную йому видати її.

Він заперечить:

— Може, одного дня це й станеться, але не зараз. Нехай вона поки залишиться в таємниці. Зрештою, хлопчику мій… — Його блакитні очі примружаться і зблиснуть. — Ви, певно, вельми здивуєтеся з того, що в ній знайдете.

Разом із Пенумброю ми започаткуємо нове товариство, чи радше невелику компанію. Ми вмовимо Ніла інвестувати в неї частину отриманих від Google прибутків, а тоді виявиться, що Федоров володіє мільйонами в акціях HP, і він теж підкине нам трохи грошенят.

Ми з Пенумброю не раз будемо обговорювати, яка справа найбільше нам пасує. Нова книгарня? Ні. Пенумбра визнає, що найкраще він почуває себе в ролі провідника й наставника, а не вченого й розшифровувача. А я зізнаюся, що просто шукаю причину зібрати в одному місці всіх дорогих мені людей. Тож ми відкриємо консультаційну контору — такий собі загін спецпризначення для компаній, що працюють на перехресті книжок та інформаційних технологій і шукають розгадки таємниць, які громадяться по темних закутках цифрових полиць. Кет знайде для нас перший контракт: розробити систему приміток на полях для прототипу ґуґлівської електронної книжки, тонкої й легенької, з корпусом не з пластику, а з цупкого сукна, як у книжки у твердій палітурці.

Після цього нам доведеться шукати роботу самостійно, і Пенумбра виявиться справжнім майстром рекламних презентацій. Одягнувши чорний твідовий костюм і ретельно протерши окуляри, він неквапом заходитиме до конференц-залів Apple та Amazon і, обвівши поглядом присутніх, питатиме: «Що ви шукаєте в цій угоді?» Його блакитні очі, його білозуба усмішка і (правду кажучи) літній вік вразять усіх, зачарують і, без сумніву, підкуплять.

На припеченій сонцем Валенсійській вулиці в нас буде вузенький офіс, затиснутий між мексиканським рестораном і майстернею з ремонту самокатів, заставлений великими дерев’яними столами із «блошиного» ринку й довгими зеленими стелажами з IKEA. На полицях вишикуються улюбленці Пенумбри, врятовані з книгарні: перші видання Борхеса і Гемметта, Азімов і Гайнлайн у глянцевих обкладинках, п’ять різних біографій Річарда Фейнмана. Раз на кілька тижнів ми будемо виносити книжки на сонечко й влаштовувати вуличний розпродаж, в останню хвилину анонсований у Twitter.

Проте за великими столами сидітимемо не лише ми з Пенумброю. До нас приєднається третій працівник — Розмарі Лапін. Я навчу її мови програмування Ruby, і вона створить нам сайт. Тоді ми переманимо до себе ґуґлівця Джада, і я підпишу угоду з Буркотуном.

Ми назвемо нашу компанію «Пенумбра», просто «Пенумбра», а в логотипі, який розроблю я, буде використано — а як інакше — шрифт Gerritszoon.

А як же цілодобова книгарня містера Пенумбри? Протягом трьох місяців вона стоятиме пусткою з табличкою «Здається в оренду» на вітрині, бо ніхто не знатиме, як використати таке вузьке й високе приміщення. Та врешті хтось докумекає.

Ешлі Адамс, одягнена в діловий костюм у графітовому та кремовому кольорах, з’явиться на порозі невеличкого офісу кредитної спілки «Телеграф-Гілл» із рекомендаційним листом від їхнього найстаршого ще живого клієнта. Вона опише свій задум із рішучістю й переконливістю професійного піарника.

То буде її останній виступ у цій ролі.

Ешлі розбере стелажі, перестелить підлогу, додасть світла й перетворить книгарню на скеледром. Відпочинкова кімнатка стане роздягальнею. Невеликі полиці в передній частині стануть підставками для ноутбуків, які відвідувачі зможуть використовувати для доступу до Інтернету (досі через Wi-Fi сусіднього стрип-клубу). На місці мого столу стоятиме лискуча біла барна стійка, за якою Коротенька Курточка (також відома як Дафні) буде готувати капустяні коктейлі й кульки ризото. Стіни в передній частині вкриються розмаїттям кольорів: Мет намалює яскраві мурали, складені зі збільшених деталей старої книгарні. Якщо знати, що шукати, можна розгледіти рядочок літер, шерег корінців, полірований вигин дверного дзвінка.

Там, де раніше пнулася до стелі «Захмарна колекція», команда молодих художників під керівництвом Мета спорудить велетенську стіну для скелелазіння. Це буде строката сіро-зелена стіна, поцяткована блискучими світлодіодами. У різні боки розбігатимуться сині лінії, а опори для рук матимуть вигляд укритих снігом гірських вершин. Цього разу Мет збудує не просто місто, а цілий континент, цілу цивілізацію, перевернуту на один бік. І тут теж, якщо ви знаєте, що шукати, коли провести лінії між опорами, можна побачити, як зі стіни на вас дивиться обличчя.

Я придбаю абонемент і знову займуся скелелазінням.

І нарешті, я напишу про все, що зі мною трапилося. Дещо візьму з крамничного журналу, пошукаю в старих електронних листах і повідомленнях, а решту відтворю з пам’яті. Попрошу Пенумбру переглянути, знайду видавця, і мою книжку продаватимуть усюди, де в наші дні можна натрапити на друковану літературу: у просторій книгарні Barnes & Nobles, у яскравому «Пігмаліоні», у тихій невеличкій книгарні, вмонтованій в електронну читалку.

Ви візьмете цю книжку до рук і дізнаєтеся про все, про що дізнався я, одночасно зі мною.

Безсмертя, якщо воно й існує, спирається на дружбу і з любов’ю виконану роботу. Усі таємниці світу, які варті розгадування, ховаються в нас під носом. На драбину в три поверхи заввишки можна видертися за сорок одну секунду. Нелегко уявити, яким буде 3012 рік, але це зовсім не означає, що не варто пробувати. Тепер у нас є нові можливості — дивовижні здібності, до яких ми все ще звикаємо. Гори — це послання Альдраґа, Батька Драконів. А ваше життя має бути відкритим містом, де можна блукати безліччю різних стежок.

Після цього книжка зблякне, як блякнуть у нашій пам’яті всі прочитані книжки. Але я сподіваюся, що ви не забудете ці рядки:

Темною безлюдною вуличкою квапливо крокує чоловік. Швидкі кроки й важке дихання, його женуть цікавість і потреба. Дзвоник над дверима і його веселе теленькання. Продавець, драбина і м’яке золотисте світло, а тоді — саме та, потрібна книжка, якраз у потрібний час.