Дев’яносто третій рік

1

Сантерр, Антуан-Жозеф (1752–1809) — учасник штурму Бастілії і повстання 10 серпня 1792 р., начальник Національної гвардії до 17 травня 1793 року.

2

Аргонна, Жемап, Вальмі — місця боїв, у яких республіканські війська відбили навалу європейських монархій.

3

Секції. — 3 літа 1790 р. Париж, що ділився раніше на 60 округ, був поділений на 48 секцій. На чолі кожної секції стояли громадянський і революційний комітети.

4

Паризька комуна — орган міського самоврядування. В 1792–94 рр. була революційним центром.

5

Клебер, Жан-Батіст (1753–1800) — один із видатних республіканських полководців, відзначився в боротьбі з вандейською контрреволюційною армією, брав участь у єгипетському поході Бонапарта і після його від’їзду лишився головним командувачем французького війська в Єгипті.

6

Ковпаки з червоної шерсті були дуже поширені під час революції у Франції; вони символізували відданість революції.

7

Сині — військо республіки; білі — військо контрреволюції, що боролося за короля.

8

Десяте серпня 1792 р. — день повалення влади короля. Взято штурмом королівський палац у Тюїльрі, при цьому загинуло майже півтори тисячі чоловік. Короля з сім’єю заарештували і посадили в тюрму.

9

Вестерман, Франсуа-Жозеф (1751–1794) — стояв на чолі марсельських та нантських добровольців, які штурмували 10 серпня Тюїльрійський палац. Згодом був командувачем військ у Бельгії і Вандеї. Як друг Дантона, був гільйотинований разом з ним 5 квітня 1794 р.

10

Жірондисти — виразники інтересів великої торговельно-промислової буржуазії, в Конвенті були правим крилом. Назву свою дістали від департаменту Жіронди, де вони мали найбільший вплив. Були зметені народним рухом 31 травня — 2 червня 1793 р.

11

Трініті-Гауз — корпорація англійських моряків. З XVI століття була офіціальною установою, що вирішувала питання про те, чи придатний для плавання новозбудований корабель.

12

Гош, Лазар (1768–1797) — республіканський генерал, що блискуче провів кілька воєн і придушив контрреволюційне повстання в Нижній Вандеї.

13

Паш, Жан-Нікола (1746–1823) був призначений наприкінці 1792 р. військовим міністром, але незабаром його усунули як прибічника лівих, які тоді ще не взяли влади. Був мером (головою міського самоврядування) Парижа в період найбільшого піднесення революції.

14

Санкюлоти. — Так презирливо називали аристократи французьких революціонерів — в основному вихідців з бідних шарів населення, які носили не короткі, до колін, штани (фр. culotte), а довгі.

15

Філіпп Егаліте — герцог Орлеанський, прозваний «Егаліте» (фр. слово «égalitée» означає рівність). Вдавав з себе республіканця і навіть якобінця.

16

«Монітер» — паризька газета, заснована 24 листопада 1789 р. З 1790 р. стала напівофіціальною газетою: в ній друкувалися протоколи і звіти засідань Законодавчих зборів, Конвенту, Ради Комуни тощо.

17

Tormentum belli — знаряддя війни (лат.).

18

Vis et vir — сила і мужність (лат.).

19

Якобінці дістали назву від місця зібрань їхнього клубу, що відбувалися в Якобінському монастирі. Це клуб, в якому в 1793–94 рр. лишилися тільки послідовні демократи, представники революційної дрібної буржуазії, міської і сільської бідноти. Якобінці були прихильниками революційної диктатури. Через своїх представників у Конвенті, Комітеті громадського порятунку і Комуні якобінці організовували оборону республіки від внутрішніх і зовнішніх ворогів.

20

Карно, Лазар (1753–1823) — член Законодавчих зборів, потім — Конвенту. Як член Комітету громадського порятунку, організовував військові сили революції.

21

Має вуха, але не чує (лат.).

22

Пелопоннеська війна (431–404 р. до нашої ери) — війна між Афінами і Спартою, яка перетворилася в загальногрецьку війну і ускладнилася втручанням Персії (Ірану).

23

Закон про підозрілих виданий був 17 вересня 1793 р. За цим законом могли заарештовувати всіх, на кого падала підозра у співчутті до «тиранії», тобто до монархії.

24

Франклін, Веніамін (1706–1790) — північноамериканський державний діяч і вчений-фізик, брав активну участь в боротьбі Північної Америки з Англією за незалежність, приїздив у Париж для укладення з Францією воєнного союзу.

25

Марат, Жан-Поль (1743–1793) — один з найвизначніших діячів Французької революції, вождь якобінців, член Конвенту. З 1789 р. видавав газету «Друг народу». 13 липня 1793 р. Марат був убитий Шарлоттою Корде.

26

Скільком на користь б’є його струмінь (лат.)

27

Варенн. — В результаті змови, королю дали можливість втекти з Парижа за кордон, де він мав очолити емігрантів та німецьку армію. Переодягнений лакеєм король з сім’єю виїхав з Парижа. Але його впізнали, і він був затриманий 21 червня 1791 р. у Варенні.

28

«Карманьйола» — революційна пісня, складена в 1792 р. паризькими санкюлотами (див.). Виконувалась у супроводі танцю.

29

Дюпле, Шатле, Дідьє, Нікола, Гарньє-Делоне — присяжні Революційного трибуналу. У Дюпле, власника столярної майстерні, жив Робесп’єр.

30

Робесп’єр, Максіміліан (1758–1794), — один з найвидатніших вождів Французької революції, вождь якобінської партії, фактичний голова уряду в другій половині 1793 р. і першій половині 1794 р. Обстоював інтереси середньої та дрібної буржуазії, борячись проти прибічників великої буржуазії, водночас прагнув задовольнити вимоги народу. Робесп’єр та очолюваний ним Якобінський клуб не мали підтримки у населення. Тому перемогли термідоріанці. Робесп’єр та його прихильники були страчені.

31

Фрерон, Луї-Станіслав (1765–1802) — журналіст, що обстоював крайні терористичні заходи, і сам, як комісар Конвенту, був надзвичайно жорстоким. Згодом став одним із найзапекліших термідоріанців, підбурював до погромів так звану «золоту молодь», яку так і звали — «молодчики Фрерона».

32

Фук’є-Тенвіль, Антуан (1747–1795) — громадський прокурор при Революційному трибуналі.

33

Пале-Рояль — палац герцогів Орлеанських. Філіпп Орлеанський (Егаліте) перебудував його 1786 р. і став здавати під ресторани, магазини тощо. Наприкінці XVIII ст. служив місцем для зібрань буржуазії.

34

Неперекладна гра слів, á la Porte — у Порті (Туреччині), á la porte — за дверима (викинута за двері).

35

Максимум — система вимушеної таксації цін і заробітної плати, встановлена Конвентом під час Якобінської диктатури.

36

Давід, Жак-Луї (1748–1825) — видатний французький художник, революційно настроєний, друг Марата і Робесп’єра.

37

Мерсьє, Луї-Себастьян (1740–1814) — письменник. Як член Конвенту голосував проти страти Людовіка XVI, за що був ув’язнений і вийшов на волю тільки після 9 термідора. Потім був членом Ради п’ятисот (див.).

38

Ça ira! («Діло йтиме гаразд» чи «Справа налагодиться») — приспів і назва популярної паризької пісеньки невідомого автора.

39

9 термідора — скорочена назва контрреволюційного перевороту, що стався 9 термідора, тобто 27 липня 1794 р., після чого настала термідоріанська реакція. Розгул білого терору, економічна криза, голод і зубожіння народних мас характеризують цей період.

40

Сен-Жюст, Антуан-Луї (1767–1794) — член Конвенту і Комітету громадського порятунку, відігравав видатну роль в організації оборони революції від внутрішніх і зовнішніх ворогів. Гільйотинований після перевороту 9 термідора.

41

Тальєн, Жан-Ламбер (1769–1820) — комісар Конвенту в Бордо; авантюрист, його діяльність дискредитувала революційний уряд. Відіграв певну роль в падінні Робесп’єра. Брав активну участь у термідоріанському перевороті.

42

Директорія — уряд, встановлений 26 жовтня 1795 р. Часи правління Директорії відзначаються процвітанням спекуляції і збагаченням буржуазії.

43

Рицарі кинджала. Після 9 термідора банди чорносотенної «золотої молоді» прилюдно палили революційну літературу, громили друкарні, де друкувалися революційні газети, вбивали якобінців у театрах, кофейнях і на вулицях.

44

Мірабо, Оноре-Габрієль-Рікетті (1749–1792) — діяч Французької буржуазної революції. Один із керівників великої буржуазії і ліберального дворянства.

45

Варле, Жан (нар. 1746 р. в Парижі, рік смерті невідомий) — діяч Французької буржуазної революції; один із вождів «шалених», що обстоювали інтереси міської і сільської бідноти.

46

Четверте серпня 1789 р. — В ніч на 4 серпня 1789 р. Установчими зборами були формально скасовані феодальні права. Остаточно й без викупу їх ліквідував Конвент.

47

Фурньє, Клод (1745–1821) — активний учасник революційних подій, не раз був заарештований, востаннє в зв’язку з розкритою змовою проти Бонапарта.

48

Лафайєт, Марі-Жозеф (1757–1834) — маркіз, генерал. У 1797 році був начальником Національної гвардії. Ліберальний політичний діяч, прибічник конституційної монархії. Після повалення монархії емігрував з Франції.

49

Анріо, Франсуа (1761–94) — діяч французької буржуазної революції, якобінець. Син бідного селянина, служив писарем у паризькій митниці. У 1793 р. був призначений командувачем Паризької Національної гвардії. 28 червня 1794 р. (10 термідора) був страчений разом з Робесп’єром та іншими його прибічниками.

50

«Пер Дюшен» — політична газета, яку видавав Ебер.

51

Шнейдер, Євлогій (1765–1794) — одна з найпохмуріших постатей революційної епохи. Монах, придворний проповідник, гультяй, розпусник і садист. 1793 р. став прокурором Революційного трибуналу в Страсбурзі і фактичним господарем в Ельзасі. Був заарештований і відправлений у Париж, де його гільйотинували.

52

Ебер, Жак-Рене (1757–1794) — вождь лівих якобінців (див.), член ради Паризької комуни, видавав газету «Отець Дюшен», що була дуже популярна серед населення передмість. Певної продуманої програми ебертисти не мали. Коли з’ясувалося, що ебертисти мають на меті «чистку» Конвенту і утворити новий уряд, робесп’єристи та дантоністи добивалися гільйотинування їх у березні 1794 р.

53

Мінос, Еак і Радамант — за старогрецькими переказами, судді підземного світу. Автор уподібнює цим казковим фігурам Марата, Робесп’єра і Дантона.

54

Гора, або монтаньяри. — Ще в Установчих зборах Робесп’єр і інші ліві депутати сиділи на верхніх місцях. Звідси назва лівої опозиції в Конвенті — Гора; «монтаньяр» по-французькому «горянин».

55

Дантон, Жорж-Жак (1759–1794) — адвокат і оратор, член Конвенту. Фактично керував першим Комітетом громадського рятунку. Відіграв значну роль в організації нищівної відсічі іноземним загарбникам, але щодо повсталих департаментів та жірондистів вів занадто м’яку політику. Хотів помирити Гору з Жірондою, був проти арешту жірондистів. Після обрання 10 липня 1793 р. другого Комітету громадського порятунку, очоленого Робесп’єром, Дантон, що представляв інтереси великої буржуазії, вимагав ліквідації революційного порядку управління.

5 квітня 1794 року Дантон разом з його друзями був гільйотинований.

56

Palloy fecit — роботи Паллуа.

57

На весь голос присягаються тінями (лат.).

58

Ромм, Шарль-Жільбер (1750–1795), — видатний математик, член Конвенту. Виступав проти звірств термідоріанців, навесні 1795 р. вимагав визволити заарештованих учасників голодного бунту і забезпечити бідноту хлібом. Засуджений разом з п’ятьма іншими монтаньярами військовим судом до страти за «участь у бунті», заколовся при виході з судового залу.

59

Дюмур’є, Шарль-Франсуа (1739–1823) — генерал, політичний авантюрист. Спочатку приєднався до революції, а потім перейшов на бік монархії.

60

Національна гвардія — організоване в 1789 р. громадянське ополчення з виборним командним складом. Національна гвардія в різні епохи життя Франції виступала то як революційна, то як реакційна сила. Відіграла значну революційну роль в період з 1870–71 року. Після розгрому Комуни Національна гвардія була скасована.

61

Бріссо, Жан-П’єр (1754–1793) — видатний діяч Французької буржуазної революції. Вождь і теоретик жірондистів. Після повалення монархії почав вести боротьбу проти паризької революційної Комуни. За вироком революційного трибуналу 31 жовтня 1793 року гільйотинований.

62

Петіон де-Вільнев, Жером (1756–1794) — адвокат, з кінця 1790 р. — член Національних зборів, з 1791 р. — мер Парижа. Обраний до Конвенту, пристав до жірондистів, боровся проти якобінців. Після вигнання жірондистів емігрував.

63

Комітет громадської безпеки — орган, на який Конвентом було покладено обов’язок — провадити боротьбу з контрреволюцією і нагляд за ворожими революції й ненадійними елементами.

64

Клуб Кордельєрів — виник у 1790 р. під назвою «Товариство друзів прав людини», Назву дістав від об’єднання монархів, якому раніше належало приміщення клубу. Хоч до цього клубу належали Дантон і Демулен, однак тут був центр найбільш «лівих» революціонерів — Марата, Ебера, Шометта.

65

Шеньє, Марі-Жозеф (1764–1811) — поет і драматург, співчував якобінцям.

66

Патріоти. — До революції «патріотами» називалися громадяни, віддані єдиній республіці, противники королівської влади.

67

31 травня 1792 р. — початок активного руху паризької бідноти, що гуртувалася круг Комуни, за вигнання жірондистів, посилення революції і боротьби з контрреволюціонерами.

68

Дам’єн, Робер-Франсуа (1715–1757) — майстровий, що зробив замах на життя Людовіка XV. Був четвертований на Гревській площі.

69

Вереснева розправа. — В перших числах вересня 1792 року було страчено кілька тисяч контрреволюціонерів (переважно дворян і священиків), ув’язнених у тюрмах. Приводом до цього послужили чутки про змову роялістів, що розраховували на допомогу австро-прусських військ.

70

Солдати Шатов’є — солдати Шатов’євського полку. Після повстання в Нанті (1790 р.) були засуджені на тридцять років каторги. За постановою Національних зборів їх визволили. В Парижі, куди вони прибули (1792 р.), народ влаштував на їх честь грандіозні свята.

71

Alter ego — друге «я» (лат.).

72

Так звалась площа перед паризькою ратушею, де відбувалися страти.

73

Клоотц, Анахарсіс (справжнє ім’я Жан-Батіст; 1755–1794) видатний діяч Французької революції, пристрасний борець проти релігії, особливо християнства. Приєднався до ебертистів; Революційний трибунал присудив його разом з Ебером до страти.

74

Бабеф, Гракх (справжнє ім’я Франсуа-Ноель, 1760–1797) — організатор і вождь утопічно-комуністичного «Товариства рівноправних», яке він заснував разом з Марешалем, Буонаротті (див.) і Дарте. Бабефа і Дарте гільйотинували 26 травня 1797 року.

75

Комітет громадського порятунку — найвищий урядовий орган революційної Франції, створений 6 квітня 1793 р. декретом Конвенту «для оборони республіки заходами надзвичайними і невідкладними». В період якобінської диктатури зосереджував у собі всю політичну владу, здійснюючи її на місцях і в армії через підлеглих йому комісарів Конвенту. Це давало змогу якобінцям перемагати економічні труднощі і успішно боротися з внутрішніми й зовнішніми ворогами революції.

76

Же-де-Пом — зал для гри в м’яч. Депутати Національних зборів від третього стану, зібравшись 20 червня 1789 р. у Версалі на чергове засідання, знайшли двері виділеного для них приміщення замкненими з наказу короля. Тоді вони зібралися у залі для гри в м’яч і тут поклялися не розходитись, аж поки Франції дадуть конституцію.

77

Національні збори. — 17 червня 1789 року депутати «третього стану» оголосили себе Національними зборами. Потім вони були перейменовані в Установчі, які функціонували протягом двох років, доки їх змінили Законодавчі, що теж були замінені Конвентом.

78

Колло Д’Ербуа, Жан-Марі (1750–1796) — актор і драматург, член Конвенту й Комітету громадського порятунку. Був прибічником рішучого терору. Після розгрому якобінців його заслали на каторгу в Кайєнну, де він і помер.

79

Гракхи, брати, — державні діячі стародавнього Риму. Тіберій Гракх (163–133) запропонував переділити землю, щоб зрівняти багатих з бідними, за що аристократи його вбили. Брат Тіберія — Кай (151–123) добився деяких аграрних реформ, але незабаром його теж убили.

80

Il faut Lechelle pour monter sur Charette (lechelle — драбина, charette — віз), дослівно: треба драбину, щоб злізти на віз. (Фр.).

81

Революційним (республіканським) календарем, виробленим групою вчених і прийнятим рішенням Комітету, було запроваджено нове літочислення — з 22 вересня 1792 р. — для проголошення республіки у Франції і одночасно день осіннього рівнодення. Рік ділився на 12 місяців по 30 днів, а 5 днів, які називали «санкюлотидами», були його завершенням. Місяці дістали нові назви відповідно до явищ природи. Діяв цей календар до 1 січня 1806 р., коли Наполеон Бонапарт, що став імператором, відновив старе літочислення.

82

Сімонна Еврар (1764–1824) — дружина Марата, дочка тесляра. Допомагала друкувати й поширювати газету Марата, пізніше дбала про видання його творів. Двічі була заарештована. Померла в злиднях.

83

Рада п’ятисот і Рада старшин. — Термідоріанський Конвент восени 1795 р. прийняв нову конституцію, що передавала владу в руки великої буржуазії. Загальне виборче право, пряме голосування і однопалатна система скасовувались, виборці мали бути платниками особистого або земельного податку. Виконавча влада передавалась п’яти директорам, а законодавча — Раді п’ятисот та Раді старшин. Рішення Ради п’ятисот могло стати законом тільки в тому разі, якщо його схвалювала Рада старшин.

84

Вісімнадцяте брюмера — день повалення Директорії (див.) В цей день (9 листопада 1799 р.) генерал Наполеон Бонапарт розігнав Раду п’ятисот і проголосив себе першим консулом.

85

«Декларація прав людини й громадянина» — була прийнята Національними зборами 2 жовтня 1789 р. Декларація проголошувала право власності, свободу, рівність усіх перед законом і право народу обирати уряд. В дійсності ж прикривала панування класу буржуазії.

86

Конституція Другого року. — У прийнятій 1791 р. конституції деякі свободи, проголошені «Декларацією прав», були обмежені, зокрема виборцями могли бути тільки люди, що мають певний достаток. Конституція II (1793) року скасувала ці обмеження. Проте вона не була проведена в життя.

87

Паризькі кати походили з роду Сансонів.

88

Фельяни — прихильники конституційної монархії; заснували свій клуб влітку 1791 р. До нього належали представники великої буржуазії та землевласників.

89

Демулен, Камілл (1760–1794) — адвокат і журналіст, один з ініціаторів штурму Бастілії, активний учасник повстання 10 серпня 1792 р., згодом приєднався до групи Дантона. Був гільйотинований разом з Дантоном.

90

Монтаньяри — див. Гора.

91

Барнав, Антуан (1761–1793) — французький політичний діяч і соціолог кінця XVIII ст. На початку революції був активним членом Якобінського клубу. Навесні 1791 р., коли відбувся розкол між ліберальним і революційним напрямом, перейшов на сторону короля. Після падіння королівської влади в Тюїльрі було виявлено його листування з двором Марії-Антуанетти. За вироком Революційного трибуналу був гільйотинований.

92

Верньйо, П’єр (1753–1793) — член Конвенту, видатний жірондист, блискучий оратор. Після вигнання жірондистів з Конвенту гільйотинований.

93

Преріаль — 9-й місяць революційного календаря (від 20.V до 18.VII)

94

Шеньє, Андре (1762–1794) — поет, що злісно нападав на якобінців. Гільйотинований у 1794 р.

95

В Шарантоні біля Парижа була лікарня для божевільних.

96

Шальє, Жозеф (1747–1793) очолював якобінців у Ліоні, добиваючись рішучих революційних дій, спрямованих на користь пролетарів, селян та ремісників. Жирондисти, які були тоді в Ліоні при владі, заарештували Шальє і позбавили життя.

97

Le boeuf — бик (фр.).

98

Натяк на бар’єр навколо трону короля.

99

Кромвель, Олівер (1599–1658) — видатний діяч Англійської буржуазної революції XVII ст. Коли за постановою парламенту 30 січня 1619 р. англійський король Карл І був страчений, Кромвель став на чолі республіки. Він боровся з монархістами і водночас придушував демократичний рух, обстоюючи інтереси великого торговельного капіталу.

100

Фермопіли — «гарячі ворота», вузький прохід між горами у Фессалії (Греція), де в V столітті до нашої ери загинуло 300 спартанців, що думали загородити дорогу війську Ксеркса до Греції.

101

Гобель, Жан-Батіст (1727–1794) — паризький єпіскоп. 1789 р. став на сторону революції. Під впливом Клоотса й Шометта (див.) зрікся сану.

102

Буонаротті, Філіпп (1761–1837) — французький революціонер, італієць родом. За участь у змові Бабефа був засуджений на довічне заслання.

103

Каде Руссель — тип простака, створений десь 1792 року і популяризований жартівливою піснею невідомого автора.

104

Чотирнадцяте липня 1789 р. — день захоплення народом Бастілії.

105

«Монітер», т. XIX, стор. 81. (Прим. автора).

106

Біла Дама — за народними французькими легендами, привид, що з’являється в замках перед якоюсь важливою подією в сім’ї, а також зачарована діва, що нібито живе в замку або в горах, показується іноді і вдень і обдаровує зустрічних.

107

Камбіз — персидський (іранський) цар, що завоював Єгипет у 525 р. до нашої ери.

108

Клефти — грецькі повстанці, що на початку XIX століття боролися проти турків.

109

Йдеться про традицію посадки дерева, як символу визволення, що виникла в Північній Америці під час війни з Англією за незалежність. Звідти цей звичай перейшов до Франції, де після революції стали саджати дуби на знак того, що пробудилась Свобода.

110

Вільгельм Телль — легендарний швейцарський герой, борець за свободу народу; очолив повстання проти австрійського гніту на початку XIV ст.

111

Пітт, Вільям (1759–1806) — англійський прем’єр-міністр, один з головних організаторів коаліції європейських держав проти революційної, а пізніше наполеонівської Франції.

112

Більш ніж громадянська війна (лат.).

113

Марсо, Франсуа (1769–1796) — один із видатних воєначальників часів Французької революції. Разом з Клебером успішно воював у Вандеї, потім брав участь у війні в Бельгії та Голландії і був поранений на смерть в бою при Альтеркірхені.

114

Кулеврина — довга старовинна польова гармата.

115

Ронсен, Шарль-Філіпп (1752–1794) — письменник-драматург, ебертист, начальник революційної армії, організованої на вимогу Комуни. Ронсена гільйотинували разом з Ебером та іншими ебертистами 24 березня 1704 р.

116

Аріманом стародавній іранський мислитель Зороастр називав лихе начало, духа темряви, а Ормуздом — втілення світла й добра.

117

Бургав, Герман (1668–1714) — голландський лікар і хімік, дуже популярний у ті часи в усіх країнах Європи.

118

Dolorosa — скорботна.

119

Анті-Ліван (арабське Джебель-ель-Шерхі) — гірський хребет у Сірії.

120

«Святий Варнава велить серпові жати траву» (лат.).

121

Пунічні війни (III–II ст. до нашої ери) — війни між римлянами і карфагенянами за розширення своїх володінь. Закінчилися знищенням самостійності Карфагена.

122

Апофегма — короткий і влучний вислів.

123

Голос у пустелі (лат.)

124

В демоні бог (лат.).

125

Евменіди — казкові богині помсти. В старогрецькій міфології їх змальовували із зміями на голові, з бичем в одній руці і з світильником у другій.

126

Тюрго, Робер-Жак (1727–1781) — був близько двох років першим міністром Людовіка XV.

127

Енциклопедія — «Пояснювальний словник наук, мистецтв та ремесел», що виходив з 1751 по 1780 р. під редакцією Дідро та математика Д’Аламбера.

128

Шометт, П’єр-Гаспар (1763–1794) — прокурор Комуни і член Конвенту; обстоював інтереси бідноти. Шометта гільйотиновано 13 квітня 1794 р. по звинуваченню в співучасті з ебертистами.