Диво

*1

Всі подальші епіграфи з Пікассо походять з його п’єси «Пожадання, впіймане за хвіст». П’єсу свою Пікассо писав у перший рік окупації Парижа гітлерівцями. (Тут і далі, у посторінкових виносках, пояснення авторські).

*2

Євангеліє від Матфея, 10, 34.

*3

Євангеліє від Матфея, 10, 35.

*4

Тут: розписуватися! (нім.)

*5

Ходімо! (нім.)

*6

Первісне письмо, що, мабуть, існувало на Русі ще в докнязівську добу.

*7

Тім — козел, козляча шкіра. Тут: сап'ян (арабськ.).

*8

Псалтир (49.20).

*9

Возити стрілу — новгородський звичай, який означав оголошення війни.

*10

Хольмгардом варяги звали Новгород.

*11

Конунг — князь, король у скандінавів. Ярислейфом прозвано в скандінавських сагах Ярослава.

*12

Ведмедно — ведмеже хутро.

*13

Хебар — візантійська назва річки Маріца.

*14

Білим морем болгари називають Егейське море.

*15

Зарев — серпень (староболг.).

*16

Чедо! — Хлопче! (болг.)

*17

Хлопче! Гей, Божидаре! Тобі кажу! (болг.)

*18

Чого лякаєшся? (болг.)

*19

Автор хотів би нагадати читачеві, що йдеться тут про давнє Болгарське царство, яке не слід ототожнювати з Болгарією сучасною так само, як, наприклад, ніхто не ставить знака рівності між Київською Руссю і Росією нинішньою. Як Русь Київська стала історичною колискою трьох братніх народів — російського, українського, білоруського,— на землях, що їх займали колись Болгарські царства часів Симеона і Самуїла, згодом розвинулись самостійні нації — болгарська й македонська. Сучасникові незвично читати, що столицею Болгарського царства колись були, скажімо, Охрид або ж Обитель, які сьогодні належать одній з югославських республік — Македонії (Обитель тепер зветься Бітоль), але пам’ятаймо, що тут мовиться про часи, відлеглі від нас на ціле тисячоліття. Це історичне минуле двох народів — болгарського І македонського.

*20

Средець — тепер Софія.

*21

Знаки імператорської влади в Візантії.

*22

Тегма — одиниця візантійського війська, що налічувала одну тисячу чоловік.

*23

Протокеліот — ад'ютант.

*24

Протоспафарій — чин, який присвоювали візантійським вищим воєначальникам. Тут: головнокомандуючий.

*25

Так звався розповсюджений у ранньому середньовіччі сплав золота й срібла. Стародавні греки називали цей сплав електроном.

*26

Якщо вдаримо його добре й дошкульно, то переможемо (болг.)

*27

Гейда, гайда, діти! (болг.)

*28

Номисма — грошова одиниця у Візантії, приблизно чотири грами золота.

*29

Куропалат — цей титул надавано найближчим родичам імператора.

*30

Мерія — візантійська військова одиниця — п'ять тисяч чоловік.

*31

Антипат — один з основних титулів візантійської служилої знаті. Сюди ж належали: магістр, патрикій, протоспофарій.

*32

Тут немає такої курви, як Добромир! (болг.)

*33

Щоб цар не мав де сховати жодного болгарського пса! (болг.)

*34

Одрин — болгарська назва Адріанополя.

*35

Кастрофілакс (або кастрофілакт) — управитель города.

*36

Фема — адміністративна одиниця в Візантії, првінція.

*37

Руєн — вересень (староболг.)

*38

*39

Луки, що належали одному з племен першоболгарських — кутригурдям. Мали надзвичайно тугу тятиву, тому треба було швидко стріляти з них, а це могли робити тільки досвідчені, влучні стрільці.

*40

Чи бачите оце? Розтрибушу ним імператора, як вепра! (болг.)

*41

Спафарії — воєначальники.

*42

Інсигнії — знаки царської влади.

*43

Сам ти байстрюк, і мати твоя була задрипанка! (болг.)

*44

Гей ти, злізь додолу і не чекай, поки тебе стягнемо гаком! (болг.)

*45

Стратиг — правитель військово-адміністративної області (феми) у Візантії. зосереджував у своїх руках військову і цивільну владу.

*46

Стратіони — візантійські солдати, набрані в фемах

*47

Індикти — п'ятнадцятирічні періоди для збору данини введені візантійським імператором Костянтином (306 – 337)

*48

Катепан — візантійський військовий чин середнього рангу.

*49

Мамусю! (болг.)

*50

Мої очі! (болг.)

*51

Згоріли! (болг.)

*52

Поведи їх до вашого царя, собаки Самуїла! (болг.)

*53

О царю, батьку ти наш, поможи нам, до тебе прийшли… (болг.)

*54

Діти мої, сини мої, воїни мої добрі, воїни мої хоробрі, народе мій… (болг.)

*55

Мерщій, мерщій, божі люди! (болг.)

*56

Новела — так називалися послання візантійських імператорів.

*57

Коміскорт — ім’я походить від титулу. Дослівно «комітет намету», тобто начальник намету. Коміскорт був чимось на кшталт нинішнього інтенданта при стратигу або імператорі. Відав також сторожовою службою.

*58

Триболи — залізні кульки з гострими шипами. Їх розсіювали там, де мала прйти кіннота.

*59

Молодші командири візантійського війська. Пентеконтарх мав під командою 50 чол., лохат – 16, декарх –10.

*60

Запах людський здалеку чутно... (болг.)

*61

ще вб’ють тебе (болг.)

*62

Я падаю на коліна лише перед Богом (болг.)

*63

Циканістрій — рівний майданчик над морем коло Великого палацу, використовувана імператорами для спортивних вправ.

*64

Єпарх — чиновник,що виконував у Константинополі функції сучасного мера. Градоначальник.

*65

Ергастерії — константинопольські ремісничі майстерні, водндчас і продавниці. На Месу виходили своєю парадною частиною, очевидно, ця вулиця стала прообразом сучасних торговельних вулиць з рядами вітрин.

*66

Екскувіатори — гвардійці, протостратори — чини імперської конюшні.

*67

Тувії — штани.

*68

Катафракти — візантійська кіннота з важким озброєнням, закована в залізні лати.

*69

Проедр синкліту — глава сенату, постать радше декоративна, ніж значна. Йому належало воздавати почесті, його благословляє сам патріарх, на його честь лунають навіть актології, в себе в домі він дає обіди (за казенний кошт) для магістрів і патрикіїв, але на цьому й кінчається його так звана влада, бо пі прав, ні обов’язків цей чин більше не давав.

*70

Синклітики й сіленціарії — зібрання можних у Візантії, тобто їхній сенат, мав ніби дві палати: вирішальну — синкліт і дорадчу — сіленціарій. Відповідно звалися й члени цих палат.

*71

Скараники — верхні (найчастіше військові, для верхової їзди) кафтани.

*72

Коловій — накидка.

*73

Кафисма — тут: переносне імператорське крісло з позолоченої шкіри. Звичайно ж кафисмою називалося спеціальне приміщення для імператора на константинопольському іподромі, де у великій ложі стояло крісло для імператора, були покої для відпочинку, трапезування, зал прийомів, приміщення для охорони тощо. Кафисма з'єднувалася переходом з Великим палацом.

*74

Скіадії — шапки.

*75

Стихар — довге, на кшталт сорочки, верхнє вбрання. Надягалося через голову. Комір і поділ часто прикрашався гаптуванням чи коштовностями (залежно від призначення). Стихар згодом став тільки предметом церковного облачення.

*76

Чаги — взуття.

*77

Хози — штани.

*78

Агапетос — улюблений (грецьке)

*79

Врумалії — особливі свята, які йшли за грецькою абеткою з 24 листопада по 17 грудня — 24 дні, найголовнішими були дні, що припадали на ім'я імператора (К — для Костянтина, скажімо), тому врумалії вважалися іменинними учтами.

*80

Триклін дев’ятнадцяти акувітів — один з головних залів Великого палацу, де стояло дев’ятнадцять акувітів, тобто столів, для бенкетів.

*81

Кентинарій — сто літр або 7200 номисм, десь коло 1,8 кг золота, сума на ті саси величезна.

*82

*83

Полянами в старовину називалися племена подніпровські, а також понадвіслянські. Сама назва держави Польської походить від слів «поле», «поляни»: Польська, тобто Полянська.

*84

Ярлами в давній Скандінавії звано військових ватажків — від незначного воєводи до короля.

*85

Йомсборг — шведська назва старовинного польського міста Волін, яке належить до найдавніших торговельних слов'янських пунктів на берегах Балтійського моря.

*86

Не дійте — не займайте (староруське)

*87

Отній — батьківський (староруське)

*88

Пругами за часів Київської Русі звали сарану. В літописах щоразу подибуємо страшні звідомлення: «Быша прузи мнози», «...прузи, и хрустове, и гусеница, и покрыша землю и бе видети страшно, идяху к полунощным странам, ядуща траву и проса».

*89

Сакелларій — високий патріарший чиновник, який у Візантії відав монастирями.

*90

Сінкелл — один з вищих чинів візантійського кліру.

*91

«Книга єпарха» — своєрідний звід законів, які регулювали внутрішнє життя Константинополя, передовсім — діяльність ремісників і торговців.

*92

Єснаф — візантійський прообраз професійних цехових об’єднань середньовічної Європи.

*93

Заблуканицями в ті часи називано планети.

*94

Адамас — діамант.

*95

Аргір — буквально: срібло, срібний. У Візантії придворні касири.

*96

Атраватік — візантійський одяг скромного, притемненого тону, барва сушеного винограду.

*97

Апокомбій (апокомвій) — буквально: видача. Так звалися у Візантії своєрідні імператорські або патріарші чеки, по яких можна було в скарбниці одержувати гроші і золото.

*98

Дієра — морське судно з двома рядами гребців.

*99

Ереміт — відлюдник, самотник.

*100

Євктирій — молільня.

*101

Дромона — великий корабель, найчастіше — військовий.

*102

Харатья — записка на пергамені, листок пергамену.

*103

Хрисовул — імператорське послання.

*104

Біармійцями в Київській Русі звано іноді печенігів, а також усі невідомі племена, що мешкали на півночі за Камою.

*105

Астропелеки — пряжки.

*106

Влаттії — шовкові тканини.

*107

Іверією звано тоді сучасну Грузію.

*108

Хазе — заєць (нім.)

*109

Екфрасіс — проповідь (грецьк.)

*110

Несвідоме використання теореми Піфагора про прямокутний трикутник.

*111

Гомілії — проповіді, послання.

*112

В старовину товаром звали обоз.