Добридень, сусіде! Сміховинки

РОБІТНИЧА МОЛИТВА

1. Отче наш, капітале, що живеш десь, як у чорта за пазухою, і світиться морда твоя, і діється воля твоя, бо що хочеш, те робиш. Відбираєш хліб наш насущний, викидаєш нас із фабрики, бо ми не можемо робити за таку платню, як ти нам даєш. І оставляєм довги наші, бо нема чим заплатити податки. Але ведеш ти нас тим самим «во іскушеніє», і настане днина, як будеш голодний, і потече тобі слина, а може, й червона. А тоді ми «ізбавимося од лукавого». Амінь.

ГОЛОВА

2. Один із комуністичних послів у парламенті закінчив довгу глибокообдуману політичну промову. Раптом з гурту «патріотичних» послів кинули в нього головкою капусти. Оратор ані трішки не знітився, підняв капусту і, тримаючи її високо в руці, сказав:

— Здається, під впливом промови один із ваших «патріотичних» колег стратив свою голову. Прошу зголоситиг ся, ось вона!

У БУРЖУАЗНОМУ РАЮ

3. Громадянин буржуазної держави (до чужинця): — У нас тепер усі тюрми позамикані.

Чужинець: — Що? Так добре у вас, такий порядок?

Громадянин: — Ні! Позамикані тому, що всі повні, й більше туди не можна нікого запхати.

ІСПИТ НА ДОКТОРА ПРАВ

4. Голова комісії: — Без чого не може обійтися наша держава?

Кандидат: — Без криміналу, пане голово!

НЕМАЄ ХЛІБА

5. Жебрак (до багатія): — Дай бідному кусничок хліба!

Багатий (їсть саме свинину):— Бог дасть, діду, Видиш, сам хліба не маю, свинину мушу їсти.

ЧОМУ?..

6. Панський син запитує свого батька-багатія:

— Таточку, чому поліція стріляє в робітників?

Батько: — Бо не хотілося їм працювати.

Син: — Як так? То чому в татка ніхто не стріляє?

ЗМИЛОСЕРДИВСЯ

7. Іван Неборяк, вигнаний з роботи, плентався голодний по вулицях. Втомлений, ліг долілиць перед панським палацом на траву та почав найти її. Раптом він чує стукіт, підняв голову і бачить — зі шляху наближається бричка. З неї зліз пан-брюхач та крикнув на Івана:

— Що ти, волоцюго, тут лежиш? Красти хочеш?

— Ні, пане, я дуже голодний, то пасу траву,— відновів Іван Неборяк.

— Гм, гм...— змилувався пан.— Та чому ти не зайшов, коли так, на подвір'я? — там трава до колін.

ПРОГРАМА ОДНІЄЇ ПАРТІЇ

8. Для робітників: Працюй і молися!

Для селян: Молися, працюй, плати податки!

Для панів: Молися і кради!

Для жандармів: Молися і стріляй!

Для попів: Молися і кохай черево!

СВІДОЦТВО

9. Прийшов бідняк до нотаря і вклоняється.

— Що хочеш, хлопе?

— Мені треба таке свідоцтво, що я вмер, що на світі мене вже не є..

— Нащо тобі таке свідоцтво, коли ти ще жиєш?

— Панам показати, щоб фінанси за податки більше не шукали...

ВЖЕ Є ДУРНІ

10. Лікар: — Були у вашій родині дурні?

Хворий: — Раніше не було, а тепер є: моя жінка вірить, що пани збільшать платню.

ДОБРЕ ВІДПОВІВ

11. — Іване, ти знаєш, що пан тебе продав?

— То пан знає,— відповів Іван.

— А чи знаєш, що я тебе купив?

— То ти знаєш.

— Чи будеш мені служити?

— Се вже я знаю,— відповів Іван.

У ЛІКАРЯ

12. — У вас чому немає передніх зубів?

— Бо сидів у парламенті напереді...

АНГЕЛЬСЬКЕ ЖИТТЯ

13. Пан: — Як ви там живете вдома?

Бідак: — Як ангели в небі, прошу пана.

Пан: — Як то?

Бідак: — А так: не їмо, бо немає чого; не опалюємо і не світимо, бо не є чим... Вилите, як ангели в небі.

СПАДЩИНА

14. — Кажуть, старий Гриць умер?

— Айно. Все, що мав, лишив своїй жоні.

— А багато лишив?

— П'ятеро дітей...

ТРОХИ ПОЧЕКАЙТЕ

15. Раз собі Іван вийшов на ставок і ловить рибу. Коли вже чимало наловив, прийшов до нього сторож панського лісу й каже:

— Як ти смів тут ловити рибу, коли знаєш, що за то маєш заплатити штраф десять крон?

— Тоді трохи почекайте, най собі ще наловлю, щоб було на десять крон,— відповів Іван.

ФІЛОСОФІЯ КАПІТАЛІСТА

16. Із ряндя (лахміття) є папір, із паперу — гроші, із грошей — банки, із банків — позики, із позик — боржники, із боржників — жебраки, із жебраків — ряндя...

БАГАТОНАДІЙНИЙ

17. Учитель: — Коли ми вчимо що-небудь дуже важливе, тебе тоді завжди в школі немає. Що з тебе буде, хлопче, якщо й далі так піде?

Учень: — Може, посол до парламенту, прошу пана вчителя.

ОДНОМАНІТНІСТЬ

18. — І яке життя настало одноманітне.

— Чому?

— Та вчора не мав грошей і сьогодні теж.

ГІРШЕ ЗА ЧОРТА

19. Учитель: — Скажи, Михайле, чи є що гірше за чорта?

Михайло: — Є.

Учитель: — Цікаво, а що?

Михайло: — Екзекутор.

Учитель: — А то чому?

Михайло: — Бо в нас була корова, яка колола рогами й била. Мама все казала: «Аби тебе чорт узяв!». Але він не хотів брати. А прийшов екзекутор, то таки взяв.

БАГАЧ

20. Жінка: — Як ти міг незнайомому віддати в оренду поле і обійстя?

Чоловік: — Не журися, мусить бути багатий.

Жінка: — А ти звідки знаєш?

Чоловік: — Хіба не виділа: він такий молодий, а вона погана й стара.

ДЕШЕВИЗНА

21.— В Америці можна купити індика за два долари.

— Чому ж ви не лишилися там і не схотіли їсти тих індиків?

— Прошу вас, але де я мав взяти ті два долари?

ТА Я МОЖУ...

22. Молода пані до візника:

— Ви що справді не можете їхати швидше?

— Я міг би,— відповідає той,— та кобила лишиться позаду.

ЗАПОВІТ

23. Нотар зачитує родині покійного багача заповіт:

— Маючи здоровий глузд, усі гроші я розтратив перед смертю.

ГЛУХОТА

24. Дуже багатий і глухий дід несподівано почав чути. Знайомий питає його:

— Ваша рідня, напевне, з того дуже щаслива?

— Ніхто ж у хаті навіть не знав, що я чую,— відповідає багач.

— Чому ж?

— Я собі сиджу, як колись, лише слухаю, що про мене говорять, і вже двічі змінював заповіт.

НЕВЖЕ?..

25. Дорогою їхав пан і взяв підвезти селянина. Дорога була далека. Щоб розважитись, пан почав вихвалятися своєю вченістю:

— Видите, чоловіче, щоб стати таким, як я став, я навчався двадцять років.

На те селянин:

— Невже ви, паночку, аж такі дурні були, що вас так довго вчили?

ПОЗИЧКИ

26. — Що з тобою, Василю?

— Позички мене мучать.

— Ти заліз у позичку?

— Так.

— І не можеш вилізти?

— То пусте, далі не можу лізти.

НАВЕСНІ

27. Офіцер стоїть перед дзеркалом і зачісується. А потім каже солдатові:

— Щось у мене волосся випадає.

— Навесні, пане офіцер, усяка худоба линяє,— відповідає солдат.

ВДЯЧНИЙ

28. — Пане капітане, ви мені врятували на фронті життя. Буду вдячний вам до самої смерті.

— Гм! Не пригадую, не пригадую, як то було,

— Та ви тікали, а я за вами.

МУДРИЙ ІВАН

29. Один мудрий пан запитує слугу Івана:

— Іване, а то чому собака хвостом махає?

— Видите, паночку,— відповів Іван,— бо хвіст не може махати собакою.

ХТО ВКРАВ?

30. У пана пропав велосипед. Пан здійняв страшенний галас. Підійшов до нього якийсь парубок і шепнув на вухо:

— Заплатиш кухоль нива — скажу, хто вкрав.

— Звичайно, тільки скажи!

Пішли, випили.

— Ну, а тепер скажи, хто?..

Парубок нахилився і шепнув панові на вухо:

— Злодії.

ПЕРЕХИТРИВ

31. Циган потрапив до пана, коли той обідав.

— Що треба? — сердито гукнув пан.— Ти зіпсував мені обід.

А циган дуже хотів їсти й каже:

— Но, паночку, на цей раз перебачте, бо я прийшов спитати, що коштує така грудка золота, як ваша голова.

Пан подумав, що в цигана справді з'явилося золото, І наказав жінці подати обід.

Як попоїв циган, збирається додому. Пан нагадує:

— Ти щось казав про грудку золота.

— Та я не знаю, чи є в кого така грудка.

— А тоді що брешеш? — сердиться пан.

— Я лише звідався, пане, що воно би коштувало, ко-би у когось було стільки золота.

— Най тя вітер бере з твоїм брехом, тільки не кажи, що ти з паном коло одного столу обідав.

— А я думаю, що пан не такий уже бридкий, аби з ним не можна посидіти,— відповів циган.

ЗУСТРІЧ

32. Зустрівся циган із паном та й каже:

— Пане велькоможний! Чи жиє тота корова, що здохла минулого року? Жирне молоко давала.

— Що мелеш, дурню? Як може жити, коли здохла?

— Та, пане велькоможний, то я так говорю, щоб до бесіди стати. Чи не маєте закурити?

ОДНОНОГА ГУСКА

33. Пан дав циганові печену гуску, аби той поніс її на друге село до вчителя. Поки дійшов, з'їв стегно. Вчитель питає:

— А друга ніжка де?

— Та хіба ви не знаєте, що взимку гуси одноногі?

— Ти що здурів?

— Якщо не вірите, то ходіть на ставок, там побачите.

Пішли вони на ставок, дивляться, а там справді гуси. І кожна на одній ніжці на льоду стоїть.

— Бачите, правда! — каже циган.

Вчитель крикнув на гусей, і вони, опустивши й другу ніжку, почали тікати.

— Но, видиш, що мають по дві ніжки!

— Та треба було й на ту гуску крикнути, то, може, й вона б показала другу ніжку.

ПІП НА ЯРМАРКУ

34. Купив піп гусей і шукає, хто би їх заніс додому. Аж бачить — іде циган. Піп попросив його, а той одразу згодився.

Ідуть, ідуть. Бачать — попадя стоїть на ґанку й дивиться на них і на гусей. Піп похвалився:

— Три гусочки, файні, вгодовані.

— Які три? — здивувалася попадя. Піп глянув на ношу й загойкав:

— А де третя? Я тобі дав три гуски! Одну хотів за-ділити одній доньці, другу — другій. А тобі дав би третю, що послужив мені. А ти приніс лише дві.

А циган каже:

— Пане превелебний, я про це ще на торговиці подумав і віддав одну гуску синові.

ВІРНІСТЬ ПАНОВІ

35. Двоє слуг, що дуже терпіли від своїх панів, домовилися помститися.

Везе один свого пана на бричці, а назустріч — другий, теж везе свого пана.

— Мій пан більший! — кричить один слуга.— Дорогу!

— Мій більший! — кричить другий.— Дорогу!

— Ага, та зараз побачимо, чи твій більший! — вигукнув перший слуга та як уперіщить батогом чужого пана,

— То ти мого пана б'єш! — обурюється другий слуга.—Чекай, дам я твому.

І — лусь батогом другого пана.

Відшмагали добре слуги панів та й роз'їхалися.

ДОБРИЙ ЗНАК

36. — Чуєш, друже, чогось у мене руки й ноги сверблять.

— Е, то добрий знак, дістанеш місце касира.

— Як то?

— А так, руками будеш гроші числити й брати, а ногами за море тікати.

І ТОГО НЕМАЄ

37. Жандарм (біля сільського нотаріату на жебрака):— Забирайся звідсіля, а то візьму за комір!

Жебрак: — Не трудіться, паночку, я навіть коміра не маю.

НА ПОДАТКОВОМУ УРЯДІ

38. — Куме, зі мною трапилося нещастя.

— Яке?

— Я проковтнув крону. Ходжу від лікаря до лікаря, і не можуть її ніяк вибрати. Отаке моє нещастя, добрий мій сусіде. Хоч би ти дав якусь пораду...

— Піди лише на податковий уряд. Там з тебе не те що крону, але й усі кишки виберуть.

НАЙЦІКАВІША КНИЖКА

39. Одна велика газета влаштувала анкету між відомими особами про те, яку найцікавішу книжку вони читали. Газета попросила відповісти одного директора великого банку, на що той написав: «Найцікавішими в мої торговельні книги. З них ніхто не довідається, як усе кінчиться».

НАЙЦІННІША КНИЖКА

40. Один журналіст прийшов до аграрного пана і запитав:

— Пане аграрник, яку книжку ви найбільше цінуєте?

Аграрний пан без роздумування відповів:

— Свою ощадну.

НЕДОБРА КНИЖКА

41. Піп кричить у неділю на проповіді:

— Найскоріше ведуть до гріха недобрі книжки, які ви, певно, маєте в себе. Принесіть ті книжки до мене, і я їх спалю.

На другий день півсела принесло попові до спалення податкові книжки.

ВІДПОВІВ

42. Одна фірма вирішила святкувати перший ювілей. Шеф питається свого приятеля, яке добродійство треба зробити своїм службовцям, аби й газети писали. Той відповів:

— Найкраще, коли візьмеш мотуз і на оцій вербі повісишся. І службовці будуть раді, й газети писатимуть.

ЛИХЕ ТОВАРИСТВО

43. Суддя (до обвинуваченого):

— Я переконався, що ви обертаєтеся в лихім товаристві.

Обвинувачений:

— Вам видніше. Я обертався найбільше в товаристві суддів, прокурорів і адвокатів.

НЕ ГАНЬБА!

44. — Чи не ганьба вам?! Уже двадцятий раз стоїте тут, у суді.

— Та не знаю, чого. Ви, пане суддя, тут ціле життя сидите, а я вам за то нич не кажу.

ОСТАННЄ БАЖАННЯ

45. Одного перукаря засудили до страти і запитали його останнє бажання.

— Дуже прошу, хотів би ще раз поголити пана суддю...

ЩО СОБІ ПРОСЯТЬ...

46. Селянина судили за те, що украв з панського лісу в'язанку хмизу.

Прокурор: — За вчинену панові шкоду прошу покарати п'ятдесятьма палицями.

Адвокат: — Я просив би обійтися на перший раз двадцятьма.

— А ви що собі самі просите? — звертається суддя до селянина.

— Раз пан прокурор просять п'ятдесят палиць, а пан адвокат — двадцять, то дайте їм! А я собі нічого не прошу.

ШИБЕНИЦЯ

47. За якийсь злочин суд присудив повісити хлопа. Перед смертю кажуть йому на суді:

— Ну, що бажаєш перед смертю, то сповнимо тобі. .

— Коли так, то най сам собі підберу дерево, на котрому маю висіти.

Суд погодився на це. Пішли до лісу, чоловік підібрав собі тоненьку берізку та й каже:

— От на оцю берізку, прошу, вішайте мене.

— Але це дуже тонка і тебе не видержить.

— То я можу почекати, поки підросте.

ВАГОМИЙ АРГУМЕНТ

48. На суді питають підсудного:

— Так визнаєте, що били пана деревом?

— Айно, прошу їх, визнаю.

— І що можете запропонувати на пом'якшення кари?

— А те, що м'яким деревом його бив!

НА СУДІ

49. — Бачите,— каже суддя,— всі свідки говорять, що ви злодій.

— Не все те правда, що кажуть люди. Якби говорили правду, то ми би, пане суддя, вже давно разом з вами висіли на шибениці.

ДО ВАС...

50. Суддя: — Ви скаржитеся на сусіду за образу честі. Що ж він сказав вам образливого?

Степан: — Він кричав на мене, щоб ішов під три чорти до такого злодія, як сам.

Суддя: — А ви на це що?..

Степан: — Я йому сказав, що піду прямо до вас.

ПОДІБНИЙ ДО СУДДІ

51. — Як виглядав той злодій? — запитує суддя.

— Такий високий, а худий, як тичка. Ну от подібний до пана судді.

ДОГІДЛИВИЙ

52. — Ви посвідчите, що оцей пан назвав мене ослом?

— Так, я підтверджую це перед судом, і дуже радо.

П'ЯНІ, ЯК НІЧ

53. Суддя: — Що вас сюди привело?

Чоловік: — Два поліцаї.

Суддя: — Я не се питаю. Яка причина, може, пияцтво?

Чоловік: — Айно, пане суддя. Обидва поліцаї були п'яні, як ніч.

ЗАБУВ

54. — Правда, що ви сказали на цього пана дурень?

— Істинна правда!

— А чи правда, що сказали на нього осел?

— Ні! То я забув сказати.

ОБРАЗА ЧЕСТІ

55. Адвокат: — То ви хочете подати на нього до суду за образу честі?

Купець: — Так!

Адвокат: — А що він вам сказав?

Купець: — Я не чув, бо він тільки мимрив собі щось під ніс.

Адвокат: — А як же ви знаєте, що він вас образив?

Купець: — А що ж він доброго міг про мене сказати?

ЗРОЗУМІВ

56. Іде дядько до Польщі й веде з собою корову Жемлю. Митник зупинив його і зауважує:

— Дядьку, корову не можна вести за кордон. Приписи цього не дозволяють.

— А що дозволяють?

— Ковбасу, салямі, булки та інші подібні речі.

Дядько повернувся до найближчого буфету, купив булку і розрізав її на дві частини. Одну половину причепив корові на голову, а другу — на зад і знову приводить корову на митницю.

— Тож я вам пояснював, що з тою здохлячкою йас через кордон не пустимо! — погрозив йому митник.

— Яка здохлятина? Хіба ви не бачите, що то бутерброд? — відрізав дядько.

НЕ КРАВ

57. — Ну скажи,— звертається суддя до злодія,— як ти вкрав у того пана годинника?

— Та де ж я, пане суддя, крав! — відповідає злодій.— Я лише вийняв у того пана годинника з кишені, щоб подивитися, котра година. Але було темно, то я побіг до ліхтаря глянути на годинника. Ну, дивлюся, того пана вже нема. Шукаю і шукаю його, та ніде не міг надибати. Аж тепер, дякувати богу, знайшов його в суді.

НЕ ВТЕЧЕ!

58. Поліцай веде вулицею заарештованого чоловіка. На розі вулиці вітер зриває людині з голови капелюха й котить ним по дорозі.

Людина: — Гей, мій капелюх! Пусти мене, хай наздожену капелюха!

Поліцай: — Нема дурних! Ти краще почекай, а я побіжу.

ТРОЄ

59. Два поліцаї ведуть собаку.

— Чому собака всередині, а вони по боках? — питає один перехожий другого.

— Між двома поліцаями повинен бути хоч один інтелігент,— каже другий.

ПРОХОДЬТЕ ПО ОДНОМУ

60. Підхмелений майстер повертався додому. А назустріч — поліцай.

— Панове поліцаї, дозвольте пройти?

Поліцай гнівно подивився на нього:

— Проходьте, тільки по одному,

РОЗРАХУВАЛИСЬ

61. М'ясник до адвоката:

— Що я повинен зробити, коли чийсь собака украв із моєї крамарні ковбасу?

— Ви повинні заявити на господаря собаки і вимагати відшкодування,— порадив адвокат.

— Спасибі за пораду! Річ у тому, що ваш собака потяг учора від мене кільце ковбаси на десять крон.

— Добре, я відшкодую збитки. Але моя порада коштує двадцять крон. Отже, ви мені винні десять.

ГІРКИЙ ЖАРТ

62. — Я врятував людину, що хотіла втопитись. А вона повісилася!

— Так чому ж ти її вдруге не врятував?

— Але я думав, що вона хоче на вербі сушитися,

ДАЛЕКОГЛЯДНИЙ ПОЦІЛУНОК

63. Суддя до обірванця: — Ви на людній вулиці поцілували доньку нашого шановного полковника!

Обірванець: — Та що можу тепер зробити, хіба що взяти її за жону...

ДУЖЕ ПРОСТО

64. Суддя: — Не можу ніяк зрозуміти, як могли ви одним ударом в обличчя вибити аж п'ять зубів?

Звинувачений: — Дуже просто. Я вам покажу, якщо хочете.

СИЛА ІНСТИНКТУ

65. Суддя до рецидивістки:

— Знову ви перед судом? Коли ж, нарешті, перестанете красти?

— Що зробити, пане суддя, голод доймає...

— Але ж тепер ви крали одяг.

— Я хотіла пристойно виглядати, коли стану перед судом.

ЗНАВ КОМУ...

66. Один адвокат зробив перед смертю такий заповіт: «Я заповідаю весь свій мавток дурним, бо від дурних одержав — від тих, що судяться».

ПАНСЬКЕ НЕ ПРОПАДЕ

67. Суддя: — За те, що ваша корова зайшла на панське поле, заплатите панові п'ятдесят крон відшкодування. Розумієте?

Бідняк: — Розумію. Але смію запитати, чому суд не признав мені відшкодування за те, що пан на полюванні прострелив мені руку і я цілий рік не міг працювати?

Суддя: — Те сюди не належить. Врешті, вам господь бог за се заплатить.

Бідняк: — А може, господь бог і панові заплатить тих п'ятдесят крон?

ЩО ЇВ...

65. Хтось питається одного артиста:

— Ти вчора що вечеряв?

— Зовсім нічого!

— А що снідав сьогодні?

— Те, що від вечері залишилося.

ПОГАНИЙ ГОСПОДАР

69. До селянина приходить піп, у парафії якого грім спалив церкву, та й вимагає грошей на будівництво нового «божого храму».

— Хто ж запалив церкву? — питається дядько.

— Пан бог сам у своїй нерозслідженій премудрості допустив, що грім запалив церкву.

— Так? — відповів дядько.— Господареві, котрий сам запалив свою хату, я нічого не даю.

НА ОДИН КРЕЙЦАР

70. Заходить бідняк до ресторану, а там панства багато, п'ють і птицею закусують. Захотілось і йому покуштувати м'ясного.

— Ви всяку птицю можете засмажити? — питає офіціанта.

— Можемо. А що хочете?

— Та, прошу красно, гуску...

Засмажили гуску, приносять.

— Ось... гуска...

— А тепер відріжте мені на один крейцар!

ЗАСТРАХУВАВ

71. — Сусідо! Що ви скажете? Я застрахував своє обійстя від вогню і граду.

— Вогонь — се розумію,— каже той,— але як ви зробите град?..

ДІСТАВ

72. — Що з вами, сусіде? Все лице в синцях...

— Най му фрас (чорт) буде, сусідко! Вмерла жонина стара, так ми з швагром (шуряком) її майно ділили, і я дістав свою частку.

УСІ СВИНІ...

73. — Куме, чи багато вас було на возі, коли їздили на ярмарок?

— Та багато: я був, один нотар, один біров (староста) і ще дві свині.

ГУСАР

74. Питають одного новобранця в цісарську армію, ким він хоче бути: піхотинцем чи гусаром?

— Гусаром, красне панство.

— А чому, герою?

— Бо як буде війна, то на коні можна швидше втекти.

У ТЕАТРІ

75. — Ви граєте без темпераменту. В сценах кохання ви дуже мертві, а в сценах смерті дуже живі.

— За ту платню, що я дістав від вас, не мож ані жити, ані вмерти, пане директор.

ВСЕ ОДНО

76. Нотаря звали Баран. Був він дуже злий, і за це люди ненавиділи його. Раз іде він, а назустріч — селянин. Зняв селянин шапку і низько вклонився:

— Добрий день, пане Цапе!

— Ти обізнався, глупаку! Я не Цап, а Баран!

— Яка різниця?.. Однаково — худоба!

ОСТАННЯ ВОЛЯ

77. Про одного чоловіка говорили, що він знайшов золотий скарб, лише не показує нікому своє багатство. І ось той чоловік захворів і попросив викликати двох адвокатів. Адвокати зраділи нагоді й, не гаючи часу, прибули. Але помираючий почав утрачати останні сили, а від них нічого не просить. Адвокати занепокоїлись. Далі один не втерпів:

— Ви нам даруйте, але ми вже понад годину тут сидимо, а ви...

— Може, тестамент (Заповіт) написати на ваш скарб? — вставив другий.

— Не треба, панове... нічого не треба,— простогнав хворий.

— Так нащо ж ви нас тоді викликали? — обурились адвокати.

— Щоб померти, як Христос, межи двома розбійниками! — І помер.

НА СМЕРТНІЙ ПОСТЕЛІ

78. Корчмар захворів і на смертній постелі кличе до себе жінку:

— Ти моя дорога жоно!

— А що хочеш, мій любий?

— Ти вберися у найдорожче і найкраще шовкове вбрання, навішай на себе намиста, золоті перстені, заушниці, зап'ясники та всякі перла і сідай біля мене на ліжко.

— Мій дорогий! Де мені тепер у голові до модерних уборів, коли ти дуже хворий.

— Ти, моє золото, зроби мені передсмертну волю,— просив її чоловік.

Жона вбралася й сіла біля хворого на край ліжка.

— Ну і що хочеш?

— Видиш, моя жоно, як ти прегарно виглядаєш і як я нужденно, а тепер має прийти ангел смерті, то, може, йому ти ліпше сподобаєшся...

БІДА БУДЕ...

79. — Біда буде тобі, корчмарю, бо вже село відбирає корчму від тебе. Саме буде її вести!

— Це як?! Коли все село буде корчмарем, то хто тоді питиме паленку, добрі люди?

ФРИЧ

80. — Дайте нам, будь ласка, фрич!..

— А що воно таке? — питає корчмар.

— Фрич? То вино, розведене водою.

— О! — дивується корчмар.— Все життя торгую розведеним вином, а досі не знав, що то — фрич!

ХОРОБРИЙ КОРЧМАР

81. Якийсь офіцер викликав корчмаря на дуель за образу честі. Коли прийшли на місце дуелі, офіцер сказав:

— Один із нас тут обов'язково лишиться.

— То ви лишайтеся тут, пане, а я собі піду геть,— відповів корчмар і пішов.

НІХТО НЕ ВЧУЄ...

82. Вулицею йшов багатий пан. До нього привітався перехожий, це був Микола Шугай (Закарпатський опришок, народний месник).

— Пане, не скажете, на вулиці нікого нема?

Пан оглянувся й відповів:

— Нема.

— І якщо крикнути, ніхто не вчує?

— Напевно.

— Тоді давайте сюди гроші, що награбували від бідних!

ФАЙНИЙ СОН

83. Хлопець: — Няньку, мені приснилося, що ви мені купили файні чоботи!

Батько: — Файний сон! Але най тобі присниться й те, за що я їх маю купити!

ЩИРИЙ СЛУГА

84. Пан: — Но, чуєш, Петре, мені вночі так боліли зуби, що аж на стіну дерся. Не знаю, що чинити, якщо й цієї ночі будуть так боліти.

Петро: — Пане, то, може, вам до стіни драбину підставити?

НА КУПЕЛІ...

85. — Де ваша пані?

— Поїхала на купелі на цілий місяць.

— Йой, то ваша пані така бридка, що мусить цілий місяць купатися?

НА ВОЗІ

86. Слуга, не спитавши дозволу, підсів на воза, на якому сиділи піп і нотар. Їздовий його побачив і закричав:

— Не йдеш з воза ти, осле?! Не бачиш, що вже два сидять на нім?

— Перепрошую, я одразу й не впізнав...— посміхнувся слуга і зліз.

ОДНАКОВО

87. — Прошу, що накажете сьогодні робити? — питається слуга пана.— Чи панію до міста везти, чи гній на поле вивозити? Мені однаково...

ЗАМАЛІ ДЛЯ ВІСЛЮКА

88. — Чуєш, хлопе! — каже панок, жартуючи, до селянина.— Ти собі повинен обтяти вуха, бо вони завеликі для чоловіка.

— Ну, видите,— каже селянин,— думаю, що вам треба натягнути свої вуха, бо замалі для віслюка.

ВИПАДОК НА ТОРЗІ

89. Селянин приїхав до міста на торг. Бачить - в одному місці велика юрба, сперечаються, кричать.

— Прошу пана, що там сталося?

А панкові захотілось посміятися з селянина й каже:

— Корова знесла яйце!

— Ага! Яйце? — зрозумів той насмішку й додав: — Но, будьте певні, пане, з нього буде таке теля, як ви!

ЯК ЖЕБРАК МОЛИВСЯ

90. Зайшов жебрак до одної хижі та й молиться. А як домолився, ґаздиня йому говорить:

— Моліться, моліться, щоб дощ не падав, бо маю сухе сіно на полі.

Як прийшов до другої ґаздині, та йому пообіцяла:

— Дам вам дещо, лем моліться, щоб дощ падав. А він розгнівався й каже:

— А-а-а... бодай би вам бог дав ані так, ані сяк!

НЕ ТЕБЕ ПИТАЮ...

91. За те, що бідний чоловік не сплатив податок, забрали з обійстя свиню. Поганяє її нотарський слуга вулицею, а фігляр питає:

— Гей, куди з ослом ідеш?

— Не видиш, дурню,— то свиня, а не осел! — озвався нотарський слуга.

— Я не тебе питаю, а її,— посміхнувся фігляр.

ТАК, ЯК З ІНШИМИ...

92. Іде селянин, веде конячину. А назустріч — пан на бричці.

— Дорогу! Дайте дорогу! Бо так буде, як з іншими!..— кричить селянин.

Пан дав пройти, але не втерпів, спитав:

— Гей, ти! А що було з іншими?

— А те, що не хотіли дати дорогу, то мусив їх обходити.

ЗАНАДТО!

93. Ув'язнений до пана наглядача:

— Чому тут на кожному вікні грати?

— На всякий випадок...

— Ну, се вже занадто! Хіба хтось захоче викрасти тюрму?

ПАНІ ТА СЛУЖНИЦЯ

94. — Марько! Процідилась молоко?

— Процідила.

— Та на чім, кедь не маємо цідила?

— Та на тій ряднині, що там, під піччю,

— Дівко, та я тою рядниною черевики витирала.

— Йой, паніко, не думайте, що я вже така дурна, Я те бридке обернула наспід.

МУДРА КУПЧИХА

95. У взуттєвий магазин прийшов один панок і вибрав собі черевики за сто крон. Коли треба було платити, панок почухався і каже:

— Забув я гроші, маю лише десять крон. Чи не міг би я решту завтра принести?

Мудра продавщиця згодилася на те, але її чоловік, котрого якраз тоді не було в крамниці, опісля висварив дружину, що дала черевики без грошей.

— Не бійся, чоловіче,— сказала вона.— Я запакувала йому два черевики на ліву ногу!

ЗАСЛУГА

96. Зла пані звільнила служницю з роботи. Коли служниця вже йшла, кинула три пенге собаці.

— А то що таке? — питає пані.

— Не турбуйтесь, пані. Вона їх заслужила. За ті три місяці, що я у вас працювала, вона завжди вилизувала тарілки начисто...

ДОГОВОРИВСЯ

97. На виставці худоби в одному місті побувала сільський староста і піп. Коли старосту запитали, що було цікавого на виставці, він відповів:

— Та нич. Межи биками, то першим був панотець, а межи свинями — я.

ЄПІСКОП І ВИНО

98.В одне село мав приїхати епіскоп. Піп оголосив у церкві, що такого високого гостя треба достойно прийняти. Розказав вірникам, що й як зробити, і, між іншим, запропонував коло дверей тієї хати, де буде ночувати його преосвященство, поставити велику бочку, до якої кожен вірник принесе по літрові найкращого вина. Вранці урочисто вино було піднесено в дарунок поважному гостеві. А бідний Іван, що свого вина не мав, вирішив принести літр води — все одно у бочці вина ту воду і сам бог не розпізнає, не те, що епіскоп.

На другий день уранці панотець від імені своїх вірників передав епіскопу величезну бочку вина. І сталося чудо. Покуштував його преосвященство, а то чистенька водиця, бо кожен із вірників так подумав, як бідний Іван.

СКІЛЬКИ ПИТИ

99. Пан превелебний дуже любив паленку, за що йомудорікали парафіяни і благочинний. Раз він прийшов до церкви, став на коліна перед образом діви Марії і питає, скільки йому пити. А дяк заховався за іконостас і тонким голосом говорить:

— Півдеци (50 грамів), отче.

Піп подумав, що то говорить Христос на руках діви Марії, та й відказує:

— Я не тебе питаю. Ти ще мале й дурне, хай мама скажуть!

МІРА ЩАСТЯ

100. Священик зустрічає свого п'яного парафіянина і з обуренням говорить:

— Знову напився? А вчора був я такий щасливий, коли побачив тебе тверезим!

— Так, панотче, але сьогодні моя черга бути щасливим.

БІДА

101. Піп: — Що нового, пане аптекарю?

Аптекар: — Біда, дорогий приятелю. Якщо бог не нашле яку-небудь холеру чи тиф, то ми обидва станемо жебраками.

У ПОТІ ЧОЛА

102. — Ану скажи мені, Іванку, що то значить: «У поті чола їстимеш хліб свій»?

Іванко відповідає:

— А це значить, панотче, коли у нас буде хліба вдосталь, то будемо доти їсти, доки не впріємо.

ЧЕСНА ВІДПОВІДЬ

103. Піп до учнів: — Чому ми кажемо: «Хліб наш насущний дай нам днесь», а не кажемо: «назавжди»?

Малий хлопець: — Бо попліснявіє.

ЗАБАГАТО

104. — Один єзуїт сказав мені, щоб я дав тисячу крон на церкву, то піду до неба.

— І ти дав?

— Поки що ні, бо це забагато. Я йому сказав, що почекаю, поки місця на небі подешевшають.

ДО НЕБА...

105. Піп: — Діти, чи може хтось полетіти до неба? Іванко: — Я!

Піп: — Що кажеш, дурню?

Іванко: — То няньо завжди лякають: як копну тебе, то аж на небо полетиш.

НА УРОЦІ РЕЛІГІЇ

106. Піп (щоб заохотити хлопця ходити до церкви) : — Іване, а скажи мені, куди ми повинні ходити кожної неділі та яке найліпше місце для нас?

Іван: — Я знаю, пане превелебний. До вдовиці, з якою ви ходите пити вино.

У ШКОЛІ

107. Піп: — Андрію, ану перехрестися!

— Во ім'я... сина і ду... духа...

— А де отець, бітанго? (Шибеник)

— Пішли на ярмарок до Мукачева, прошу превелебного.

СВЯТІ МОЩІ

108. Ченцеві в одній церкві показали голову св. Івана Хрестителя. Чернець поцілував голову й сказав:

— Слава богу, то вже шоста його голова, яку мені довелося цілувати!

НА ІНСПЕКЦІЇ

109. Під час перевірки інспектора учень читає:

— Ми всі на світі грішники...

Учитель перебиває учня й звертається до інспектора:

— Пане інспектор, даруйте, але тут справді так надруковано.

У ЦЕРКВІ

110.— Панотче! Скоро почнуть люди сходитись, а наша божа мати не плаче! — доповідає дяк.

— У! — сердиться піп.— Знову якийсь чорт воду відключив.

НЕДОБРЕ ХРОПІТИ

111. Грицько: — А я кажу, що недобре у церкві хропіти під час казання.

Василь: — І я так кажу, бо можна інших розбудити.

НА СПОВІДІ

112. — Чому ти б'єш свою жінку, як ідеш на сповідь?

— Бо маю слабу пам'ять, а коли поштовхаю мало жону, то вона мені всі мої гріхи пригадає.

ОКО ЗА ОКО

113.— Чи то правда, що від тебе бог уже третю жінку взяв?

— Та правда. Але я взяв четверту, Бере бог, беру ї я.

БЛОХИ ГАНЯЄ

114. Піп говорить дітям про молитву, а потім запитує учня:

— Що робить твоя мамка перед сном?

— Прошу пана превелебного, блохи ганяє в постелі.

У ТЮРМІ

115. Священик: — Ви сидите за останні підпали?.. Скажіть, які знаєте свята в році.

Арештант: — Введеніє і пущання.

Священик: — Чому лише про ці свята знаєте?

Арештант: — Бо введеніє — се мене ввели до тюрми, а пущання — коли відпустять.

ПІП І ЗАСУДЖЕНИЙ

116. Піп потішає засудженого до страти: — Відвага, сину! Тільки відвага...

— Чуюся дуже зле,— каже засуджений,— бо я не поснідав.

— Нічого, синку, за чверть години будеш снідати з ангелами.

— А чи не були б ви, отче, ласкаві разом зі мною поснідати?

НЕБО І ПЕКЛО

117. Два приятелі померли одного й того ж дня. Один пішов до неба, другий — до пекла. Одного дня приятель з неба телефонує приятелеві в пекло:

— Як тобі там?

— Прекрасно. Вдягають мене в червоний одяг, влаштовують пиятики, ігри в карти. Не думав, що тут буде так весело! А як у тебе?

— Ніколи не працював так тяжко. Щодня мушу посипати сіллю Чумацький Шлях, полірувати зорі, регулювати хмари.

— А чого все сам?

— Бо я тут сам.

БОГ ЗНАЄ...

118. — Панотче, скажіть мені правду, чи є бог?

Панотець почухав потилицю:

— А бог його знає...

ДИКТАНТ

119. Дитина до батька, який пише проповідь:

— Ти говорив, тату, що тобі диктує бог. То чому так багато перекреслюєш?

СКІЛЬКИ БОГІВ...

120. Прийшов селянин сповідатися.

— Отче,— каже,— очистіть мою душу від гріхів, бо вже відчуваю кінець життя свого.

Піп перехрестився і послав селянина за алтар, де сповідав: думав, що селянин гроші має і за сповідь заплатить.

Починається сповідь. Питає піп те, се, а селянин нічого не знає.

— Може, хоч знаєш, скільки богів на небі?

Селянин покрутив головою, а потім каже:

— А чи знаєте ви, отче, скільки зубів на бороні?

Отець похитав головою:

— Щодо борін, то не моє діло. Але ти, як праведний християнин, мав би знати, скільки богів на небі.

— А ви, отче, думаєте, що то моє діло знати, скільки ботів? То ваше діло.

СТІЛЬКИ ШУМУ...

121. Одного разу в піст бабусі захотілося ковбаси. «З'їм трохи, щоб ніхто не знав»,— думає собі. І їсть. Свіжа ковбаса так смакує, що бабуся аж пальці облизує.

Та нараз надійшла буря, почало блискати й гриміти. Бабуся відклала ковбасу і каже:

— Ой боже, за такий маленький кавалок ковбаси стільки шуму!

БЕЗ ГРІХА

122. Сповідався раз циган, і піп дав йому велику покуту, бо той їв у піст скоромне.

Циган запитав:

— А те, що за зубами лишилося, можна з'їсти?

— Можна.

Увечері перед постом циган зачепив за зуба цілу ковбаску...

СТО КРОН

123. Одному грішному циганові дуже потрібні були гроші. Іде він вулицею і просить бога:

— Боже, дай мені сто крон.

Почув це піп, нашвидкуруч відрахував гроші і кинув з-за воріт, щоб той не бачив. Піп хотів цим привернути цигана до віри. А циган спинився, глянув під ноги — а там і справді гроші. Схопив їх та й почав лічити. І враз спохмурнів.

— Боже, боже, я просив сто крон, а ти мені дав лишень дев'яносто дев'ять. Але я не гніваюся на тебе. Ще одну крону будеш мені винен.

І ЯК ЦИГАН ТОПИВСЯ

124. Циган переходив через річку і на самій середині кладки посковзнувся, упав до води. Вода велика, а циган плавати не вміє. Просить бога: «Йой, боже, маю десятеро дітей та лем одну свиню, але й тоту тобі дав би, коби врятувався».

І течія винесла його до берега. Тоді знову подумав про бога:

«Боже, боже! Як я тобі віддам свиню, то ми з голоду повмираємо».

Студив на камінь, той перекинувся, і циган знову почав тонути.

— Йой, та не будь таким, боже! Хіба з тобою не можна пофіглювати?

ТІЛЬКИ В ГОЛОВУ НЕ БИЙ!..

125. Була велика буря. Ллявся дощ і страшно били громи. Циган прибіг до копиці, запхав голову в сіно і примовляє:

— Боже, боже! Бий, куди хочеш, тільки в голову не вдар!

За копицею сидів чоловік, вислухав це, взяв палку і добре потяг цигана іззаду.

А циган: «Ой, богочку, я лише пофіглював, а ти вже мене й вислухав!»

ХИТРИЙ ЗЛОДІЙ

126. Вийшов одного разу злодій на чужу ниву красти капусту. Але прийшла йому на гадку сьома заповідь божа: «Не укради». Та щоб не зробити проти неї, почав злодій лічити головки капусти: «Перша, друга, третя... сьома: «Не укради». І так шість головок капусти усе поклав у міх, а сьому головку залишав на ниві.

А господар вийшов на ниву і вчув, як мудрує злодій. Взяв палку і — злодія по спині. При цьому лічив і він божі заповіді: «Перша, друга, третя, четверта... п'ята: «Не убий». Та щоб дотримати заповідь, то п'ятий раз усе вдарив палкою об землю. Сяк він перехитрив побожного злодія.

НЕ БУДЕ НА КОГО...

127. Старий циган занедужав ї відчув, що вже йому не жити. Сонце — єдиний його лікар — заховалось за хмари, і старий даремно його виглядає. Важко зітхнув і промовив:

— Гей, шонче, шонче, швітило би ти ще, лиш не буде на кого.

ЩЕ В ОКО ВЦІЛИТЬ

128. Під час війни темної ночі зав'язалася стрілянина поблизу циганського табору. Якийсь циган вискочив з-під шатра і перелякано пробелькотів:

— Що се в чорта за війна серед ночі! Ще в око хтось уцілить,

ЧОРТОВА МОТУЗКА

129. Циганові надокучило голодне життя, і він вирішив повіситися. Вибрав дерево над річкою, прив'язав мотузку, накинув на шию і — розігнався, щоб померти відразу. Коли ж скочив, мотузка обірвалась, і він упав у воду. Річка була глибока, а плавати він не вмів.

— Рятуйте! — кричить.

Якось його врятували, дали віддихатися й допитують:

— Як то сталося?

— Ай! Дайте мені покій,— сердиться циган,— через чортову мотузку мало не втопився!

БА, ЗА ЩО?

130. Цигана забирали на службу до війська. Сполошився весь табір.

— Пішто! То правда, що маєш іти на війну?

— Правда.

— І ти підеш?

— Піду. Двох-трьох уб'ю, пушку — долу, а сам утечу...

— А як тебе уб'ють?

— Ба, за що? Я нікому нічого не зробив!

БЛИСКАЙ, БОЖЕ!..

131. Ішов циган вулицею і побачив у одного господаря рясні, достиглі, великі грушки. Увечері, коли йшлося на бурю, він виліз на дерево і промовляє:

— Блискай, боже, блискай, дам ти одну грушку! — І за кожною блискавкою добре приглядається за грушками, а потім їх зриває.

Як нарвав повну пазуху, зліз і каже:

— Нащо тобі, боже, від бідного цигана грушку, коли ти всього маєш доста?!

НЕМА РІЗНИЦІ...

132. Одному юристові довелося побувати на обіді в епіскопа. Щоб розвеселити гостей, епіскоп надумав покепкувати з юриста. Коли було подано суп, епіскоп питає:

— Як ви гадаєте, хрещення у супі було б законним?

— Це залежить від обставин,— відповів юрист.— Якщо ви спитаєте, чи буде законним хрещення у супі загалом, я відповім, що ні. Коли ж ви маєте на увазі суп вашого преосвященства, я відповім ствердно, бо жодної різниці між цим супом і водою немає.

ЩИРІСТЬ

133. Священик докорив знайомому, що той ніколи не приходить до церкви послухати його проповіді.

— Боюся завадити вашій самотності,— відповів на те знайомий.

НЕ ВСІ ЗРАЗУ

134. П'яний марно пробує сісти верхи на коня і кличе на поміч усіх святих по черзі:

— Святий Петре, поможи! Святий Михайле, на поміч! Святий Георгію, підсади!..

Нарешті він робить останні зусилля і, не розрахувавши, перелітає через коня.

— Тихше, тихше! — бурмоче він.— Не всі відразу.

ХТО БУДЕ...

135. Розмовляють два вірники:

— Послухай, якщо бог помре, хто буде за нього?

— Сам знаєш: не ти, не я, а хтось з його родини.

ЧИ ДОБРЕ В РАЮ...

136. Якось попа спитали, чи добре в раю.

— Дуже добре,— прихвалив піп,— ще жоден звідти не повернувся.

ГРІШНИК

137. На сповіді піп запитує діда:

— Грішний?

— У мене, отче, гріхів нема. Баба моя грішниця.

— А що вона зробила?

— Я викинув образи з кімнати, а баба спалила їх.

СПОЧАТКУ БЛИСКАВКА...

138. Два діди-пастухи, ховаючись від дощу, сиділи в лісі під дубом і сперечалися. Вони ніяк не могли збагнути: чому спочатку видно блискавку, а потім чути грім?

Надвечір, коли діди гнали худобу додому, біля річки побачили попа.

— Панотче, скажіть, будь ласка, чому під час грози ми спочатку бачимо блискавку, а потім чуємо грім? — запитав один дід.— Ви ж у місті вчились і, може, знаєте?

— Звичайно, знаю.

Діди насторожились.

— Спочатку ми бачимо блискавку, а потім чуємо грім тому, що очі наші по божому хотінню — спереду, а вуха — ззаду.

— Видно, що ви немарно стільки років училися,— сказали діди.

ПІД ЦЕРКВОЮ

139. Жебрак (до пана): — Паночку, дайте за душі померших.

Пан: — Не можу вам нічого дати, бо сам не маю.

Жебрак: — А чому ви, паночку, не візьметеся до якоїсь роботи?

ПОДИВИВСЯ

140. — Добридень, отче. Куди бог несе?

— Та на базар, хочу порося подивитися.

— Ходім до мене, подивитесь, тут ближче.

Прийшли. Оглянув піп кабанчика й каже:

— Гарне порося. Скільки ж за нього просите?

— Ніскільки, бо не продаю.

— То для чого ви мене привели?

— А ви ж хотіли подивитися.

СВЯТИЙ ДУХ

141. В одному селі люди перестали ходити до церкви. Щоб привернути їх до віри, піп вирішив учинити чудо. Зібралися люди до церкви, а піп домовився з церківником: коли він заспіває «Святий духу...», той має випустити голуба, себто «святого духа». Церківник заховався і стискав голуба у руках, щоб не злетів передчасно, голуб і задушився. Піп співає:

— Святий духу, вознесися...

Церківник на те:

— Нема духа, задушився.

А піп знову:

— Святий духу, вознесися!

Церківник:

— Нема духа, задушився.

Піп знову своєї:

— Святий духу, вознесися!

Церківник розсердився, кинув голуба посеред церкви:

— Кедь не віриш, подивися!

ДЕСЯТЕРИЦЕЮ

142. У одного попа було дев'ять корів. Йому хотілося, щоб стало їх десять. Пішов до одного селянина та й каже:

— Дай мені свою корову, тобі бог десятерицею пошле.

Взяв у нього корову. Селянин ждав, ждав. Не шле бог десятерицею. Одного разу, коли попів наймит гнав з пасовища худобу і селянинова корова зайшла у його двір, а за нею і всі попові, він і загнав їх у свою загороду.

Приходить піп і каже:

— Випусти моїх корів!

А селянин відповідає:

— Не твої корови. Це мені бог десятерицею послав.