Добридень, сусіде! Сміховинки

ЯК НАДРУКОВАНО

1271. Син до батька — письменника:

— Татку, то правда, що ви самі написали цю книжку?

— Правда, синку. А що, сподобалася?

— Дуже гарна. Точно така, як друкована.

ПОРАДА

1272. — Хочу купити своїй жінці книжку з глибокими думками якогось давнього автора. Що мені порадите?

— Нічого такого в нас тепер нема, але купіть їй книжку сучасного автора, і там знайдете глибокі думки давніх авторів!

АВТОРКА

1273. — Публікую свої поезії під псевдонімом Анна Новакова.

— То нечесно — ставити під підозру таку величезну кількість людей.

КОРИСТЬ

1274. Жінку поета-аматора питає знайомий:

— Чи ваш чоловік має якийсь прибуток із тих віршів?

— Так, вислав якось до редакції вісім віршів, а повернули йому аж дев'ять.

ПОЕТ

1275. Початкуючий поет до критика:

— Чи ви вже прочитали мої вірші?

— О, так. І то значно раніше, ніж ви.

НАДІЯ

1276. Критик до молодого автора:

— Прочитав я томик ваших віршів.

— Останній?

— Маю надію, що так.

КОРЕСПОНДЕНЦІЯ

1277. Початкуючий поет до листоноші:

— Чи є кореспонденція для мене?

— Ні, сьогодні нічого поверненого не було.

ПІЗНО

1278. Молодий поет у редакції:

— Я виявив, що замість віршів помилково послав вам рахунок на прання білизни.

— Надто пізно, молодий чоловіче,— відповів редактор,— Те, що ви прислали, вже набирають у друкарні.

ІСПИТ

1279. Відомий своєю розсіяністю письменник навчався на курсах водіїв. Настав час складати іспити з практичної їзди. Якось товариші по перу питають про результат. Письменник знизав плечима:

— Не знаю, коли мене виписали з лікарні, інспектор, що приймав іспит, був іще без свідомості.

ЗДІБНИЙ ХЛОПЧИК

1280. — На жаль, товаришу редактор, я не зміг принести рукопису: мій трирічний син понищив його.

— Який здібний хлопчик! Він уже вміє читати!

ЗАПИТАННЯ

1281. На прийомі молода дама знайомиться з письменником і задає питання стосовно його творчості:

— Чи й писати вашу книгу було так важко, як важко читати?

СПОРІДНЕНІСТЬ ДУШ

1282. — Маємо багато спільного. Ти пишеш книги, а я читаю.

ОЦІНКА

1283. З висловлювань критика:

— Натуралісти малюють те, що бачать, імпресіоністи — те, що відчувають, а реалісти — те, що чують.

АНОТАЦІЯ

1284. Чоловік у кріслі читає книжку і весь час повертається до перших сторінок. Дружина не витримала і спитала:

— Чому ж ти весь час заглядаєш на початок книги?

— Через кожні дві сторінки змушений повертатись до анотації, в якій написано, що це цікава, змістовна, захоплююча книга. Інакше вже давно кинув би її.

НАБАГАТО ЛЕГШЕ

1285. — Слухай, Василю, чому ти ніколи не повертаєш книгу, що взяв у людей?

— А тому, що залишити в себе книгу набагато легше, аніж зберегти її зміст.

БІБЛІОТЕКА

1286. — Чудову ж ти придбав бібліотеку! Аби її прочитати, треба з десять років.

— Нічого подібного, вона вже прочитана.

ПЕРЕЇЗД ПРОФЕСОРА

1287. Старий професор перебирається на нову квартиру.

Напакувавши книгами кілька скринь, чекає, поки водій не повантажить їх на машину. Той, захекавшись, невдоволено бурчить:

— А не могли ви прочитати всі ті книги на старій квартирі?

КРИТЕРІЙ

1288. У кав'ярні сидить молода пара. Вона говорить до нього:

— Цікаво, чи то правда. Я читала десь недавно, ніби на підставі того, що читаєш, можна сказати, ким ти є...

— То спробуймо.

— Добре. Що читаєш?

— Ну... Гомера, Овідія...

— Вже знаю, хто ти.

— Хто?

— Брехун.

ПОМПЕЯ

1289. — Що читаєш?

— «Останні дні Помпеї».

— А від чого вона померла?

У КНИЖКОВОМУ МАГАЗИНІ

1290. — Хочу яку-небудь книгу.

— Щось легшого?

— Все одно, я тут з автомашиною.

НЕ ВИПАДКОВО

1291. — А ти знаєш, що Петро Ч. став літературним критиком?

— Нічого дивного, він ще в школі не любив літератури.

МИСТЕЦТВО ОПОВІДІ

1292. — Чому ти певна, що Зуля опанувала мистецтво оповіді?

— Бо знає, що не слід говорити.

ВІДВЕРТІСТЬ

1293. — Як тобі сподобалася моя остання книга?

— Буду з тобою відверта: не відповім на це запитання.

НЕВДАЧА

1294. Директор театру до автора п'єси, прем'єра якої відбувається при майже порожній залі:

— Ніколи не думав, що ви вже такий відомий!

НА ПРЕМ'ЄРІ

1295. — Які квитки у вас були на прем'єру?

— Погані: ніхто нас не бачив.

ВРАЖЕННЯ

1296. Два знайомі виходять із театру.

— Я мав препогане місце,— каже один.— Нічого не бачив і не чув.

А другий:

— Я потрапив у ще гірше становище: все бачив і чув.

УСПІХ

1297. Акторка до товаришки за фахом:

— То велике щастя мати такого славного чоловіка, як у тебе.

— І ти в це віриш?

— Безперечно! Від інтелігентний, прекрасно розуміється на театрі, плани його геніальні, успіхи його великі. Між нами кажучи, що б ти робила без нього?

— Грала б твої ролі!

РЕПЕТИЦІЯ

1298. Під час генеральної репетиції актори не можуть договоритися з директором. Директор кричить:

— Що тут твориться? Таке враження, що я в будинку божевільних!

Голос із глибини сцени:

— Так, тільки що там, звичайно, директор психічно здоровий.

ГУСТОТА

1299. Розмовляють два театральні швейцари:

— Вчора було дуже мало людей.

— А де було більше — в партері чи на балконі?

— На сцені.

ПРОЩАННЯ

1300. Відомий потягом до алкоголю актор був запрошений до колеги на гостину. Об одинадцятій годині вечора актор підходить до гостей і починає прощатися.

— До побачення, Галинко, до побачення, Аню, до побачення Павлусю...

— Як, уже йдеш? — питає господар.

— Ні, але хочу попрощатися з усіма тепер, поки ще можу кожного з вас розпізнати!

СВІТОВА СЛАВА

1301. Журналіст до відомого актора:

— Хто, на вашу думку, найвидатніший із сучасних акторів на світі?

— Нас кілька,— скромно відповів той,

ПРИЯТЕЛЬКИ

1302. Дві акторки розмовляють про приятельку:

— Не можу якось того зрозуміти, що Зуля вийшла заміж за театрального критика, який завжди писав про неї дуже погані рецензії...

— Це вона так помстилася.

ПІД ПРИСЯГОЮ

1303. — Як тобі не совісно було сказати в суді, що ти найбільший актор нашого часу?

— Моя дорога, пам'ятай, що я давав зізнання під присягою.

ЗІЗНАННЯ

1304. Молодий художник зізнається своїй коханій:

— Ти — перша модель, яку я поцілував.

— Добре,— недовірливо похитала головою Ельвіра.— А скільки моделей було в тебе до мене?

— Дві. Один букет квітів і одна миска з фруктами.

КАНДИДАТ

1305. Два художники говорять про колегу, представленого до нагороди:

— Як гадаєш, він одержить премію?

— Не знаю. Всі члени жюрі за нього. Проти хіба що його власні твори.

РЕШТА

1306. Гарна дама з'являється в ательє художника-баталіста і просить його намалювати її голою. Збентежений художник пояснює:

— На жаль, я малюю тільки історію.

Дама на хвилинку замислюється, врешті пропонує:

— А може, майстер знайшов би колегу, що намалює решту.

АБСТРАКТНІСТЬ

1307. Гола манекенщиця позує художникові-абстракціоністові. Приглядається до картини й дивується:

— Зовсім не розумію, навіщо вам я!

ВПЕВНЕНІСТЬ

1308. — Все ж таки добре мати картини невідомих художників. Бодай певен, що то оригінал.

ВІДГАДУЮТЬ

1309. Художник-абстракціоніст Бордоші одружився. Через кілька місяців подруга питає дружину:

— Ну, як живете?

— Добре,— відповіла жінка,— чоловік малює, я готую обід, потім відгадуємо, що він намалював і що я зварила.

РЕАЛІСТИЧНА КАРТИНА

1310. — А це моя остання реалістична картина. Називається «Штукатури за роботою».

— Але я не бачу, щоб вони робили. Сидять і курять.

— Я ж сказав, що це реалістична картина.

ЦІНИТЕЛЬ

1311. Критик заходить у майстерню художника і захоплюється його картинами.

— От чудове полотно, майстре! А ті фарби!

— Не помиляйтеся! — обережно відповідає маляр.— То ж не картина. До того полотна я пензлик витираю.

У ХУДОЖНИКА

1312. Художник, що трохи вищої думки був про себе, ніж годилося б, у розпачі говорить до відвідувача:

— І ви вважаєте, що ця картина погана? Ви взагалі пробували малювати колись картину?

— Ні, ще не пробував. Але я вам можу сказати, чи яйце добре, чи погане, хоч я його і не зніс.

ХУДОЖНИКИ

1313. — Для чого малюєш на ту корову крапки? Напевне, уже нічого тобі робити...

— Аби мухи думали собі, що вона вже зайнята. А в художній комісії це розцінять як новий напрям...

МИСТЕЦТВО І ЖИТТЯ

1314. — Знаєш, Зося замовила свій портрет у того популярного художника.

— Справді? І схожа на себе?

— Очевидно, бо ж нікому не показує.

РОЗУМІННЯ МИСТЕЦТВА

1315. — Мою доньку малював видатний митець.

— Е, що там! Моя малюється сама.

МАЙЖЕ ЯК ЛІКАР

1316. — Докторе, я хочу вам розповісти, що зі мною,— заходячи до кімнати, випалює жінка.

Поглянувши на неї, господар обриває:

— Можу підтвердити лише три моменти. Вам слід скинути кілограмів зо двадцять. Ваша краса, без сумніву, виграє, якщо менше буде на обличчі помади й рум'ян. І, нарешті, я художник, лікар живе на третьому поверсі.

ВИЗНАННЯ ТАЛАНТУ

1317. Один художник довго домагався визнання. Якось товариш спитав його:

— Як, останнім часом тобі вдалося щось продати?

— Звичайно,— відповів художник,— пальто і вихідні штани.

З МОЗКОМ

1318. Одного художника спитали:

— Як слід змішувати фарби?

Він відповів коротко:

— З мозком.

НАЙКРАЩИЙ ПОРТРЕТ

1319. Пішов чоловік у картинну галерею, став проти одної картини, дивився, дивився, а тоді сказав до жінки:

— Це найкращий серед усіх портретів!

— Що ти верзеш? То ж дзеркало! — озвалася дружина.

МАЄТОК

1320. Співак: — У моєму горлі — цілий маєток!

П'яниця: — І в моєму — теж.

ТЕСТАМЕНТ

1321. — ...Крім того, пане адвокат, прошу записати до тестаменту, щоб мене поховали з музикою.

— Прошу красно, я запишу. А що хотіли б послухати?

СУДДЯ І ЗАСУДЖЕНИЙ

1322. Суддя: — Яка ваша професія?

Засуджений: — Я соліст.

Суддя: — А де співаєте?

Засуджений: — Я не співаю. Я солю капусту, огірки й пара дички (Помідори).

ГАРНО СПІВАЄ

1323. — Коли моя жінка починає співати, то я відразу ж виходжу з хати.

— Аби люди не подумали, що б'ю її.

ВЗАЄМНЕ ЗАВИВАННЯ

1324. — Сусідо, чи не могли б ви свого пса прогнати кудись?! Учора так страшно завивав, що моя дочка через нього мусила припинити співи.

— Шкодую, але ваша дочка почала перша.

ЛІКИ ПРОТИ НУДЬГУВАННЯ

1325. — Як проводиш дозвілля?

— Нудьгую до одуріння.

— То вступай до нашого хору. Граємо там у карти, розповідаємо анекдоти, випиваємо...

— А коли ж співаєте?

— Ну, як повертаємося додому.

ТАЛАНТИ

1326. Фельдфебель до групи воїнів:

— Хто з вас розуміється в музиці?

З шеренги виступили дев'ять солдатів.

— Добре. Доповісте завідуючому клубом і перетягнете на нове місце піаніно.

СПІВАЧКА

1327. Співачка з сильним голосом, але слабким обдаруванням виступала на концерті, яким керував відомий Вацлав Таліх. Після концерту дама його питає:

— Маестро, ви помітили, як мій голос наповнив усю залу?

— Звичайно,— підбадьорив її Таліх.— Я бачив навіть те, як люди виходили з зали, щоб звільнити для нього

ГОРДІСТЬ

1328. — Мій син — великий митець: як візьме скрипку в руки, то в сотень людей спирає дух.

Інший батько, у якого також є син, флегматично:

— Послухали б ви мого сина. Як зазвучить його інструмент — тисячі забувають про свою професію, лишають роботу і вільно собі дихають.

— А ким працює ваш син?

— На заводі відповідає за сирену.

САКСОФОН

1329. Чорнильниця: — Ви казали, що ненавидите саксофон.

Кулька: — То істинна правда.

Чорнильниця: — А чому ж тоді своєму синові ви купили саксофон?

Кулька: — Тому, що сусідів ще більше ненавиджу.

ПОТІШИВ

1330. На прийомі дочка хазяйки хоче похвалитися грою на фортепіано.

— Хто її вчитель? — питає господиню один із гостей.

— Ніхто. Вона самоучка.

— Це добре, одним винуватцем менше на світі.

РЕАКЦІЯ

1331. Одна співачка розповідає в колі товаришів:

— Вчора я співала на прийомі у Ікс.

На це один із колег:

— Тим краще. Я його не терплю!

НЕ ЙМЕ ВІРИ

1332. Під час концерту піаніста-віртуоза кишеньковий злодій звертається до колеги за фахом:

— Не розумію, як можна марнувати таку вправність пальців.

У КОНСЕРВАТОРІЇ

1333. Молода дівчина просить прийняти її в клас співу. Викладач згодився послухати. Та співала вона зовсім погано.

— Я дуже прошу вас,— умовляла дівчина.— Талант — єдине багатство моє, а більше не маю нічого.

— Не хвилюйтеся, дорога,— заспокоїв її викладач.— Бідність — то не гріх.

СПІВАКИ

1334. На плоту сиділи троє дівчат і вели розмову.

— Мій батько співає в хорі по нотах, будь-яку пісню проспіває, якщо вона записана,— хвалиться одна.

— А мій все без нот співає, по пам'яті,— каже друга.

— Мій усе без пам'яті співає,— озивається третя.

ОДНОМАНІТНЕ МЕНЮ

1335. Естрадний співак у їдальні скаржиться завідувачу:

— Що за неподобство! Вічно у вашій їдальні одні страви!

Завідувач не заперечував:

— Це справді так. Точно, як у вашому репертуарі, одні й ті ж пісні.

ЗМІШАНИЙ ХОР

1336. - Чому цей хор називають змішаним? Адже в ньому самі чоловіки.

— Так, але одні вміють співати, а інші не вміють.

МУЗИКАНТИ

1337. На початку концерту, коли чоловік і жінка увійшли до філармонії, конферансьє оголосив:

— А тепер — шоста симфонія Шостаковича.

— Я тобі казав — збирайся швидше,— докоряє чоловік.— Бачиш, цілих п'ять симфоній пропустили.

КРАЩЕ СМЕРТЬ

1338. До філармонії зайшов незнайомий. Відрекомендувався артистом, що співав у кращих театрах, а оце вирішив виступити тут. Директор попросив щось заспівати, та тільки артист почав, як директор схопився за голову:

— Досить, досить! Боюся, що місцева публіка вас не зрозуміє. Може, хтось і похвалив би під страхом смерті, а так ні.

Дорогою додому ображений артист зупинив у темному провулку першого стрічного і заніс над його головою ножа.

— Все до нитки віддам, тільки не губи,— заблагав той.— Дружина в мене, діточок п'ятеро.

— На чорта мені твоє ганчір'я! Заспівати тобі хочу, телепню! Сподобається — відпущу, ні — вб'ю!

— То співайте, співайте, я дуже люблю слухати!

Артист прийняв позу і заспівав. Коли закінчив, його жертва мовчки відвернулась і опустила голову.

— Що скажеш?

— Діточок шкода,— зітхнув чоловік.— Пропадуть без мене. Але, видно, нічого не поробиш. Ріж!

СІМЕЄЧКА

1339. — Боже, який неприємний голос! Ви не знаєте, хто співає?

— Моя донька.

— Даруйте, справа, звичайно, не в голосі, а в пісні. Скажу вам відверто, нікуди не годиться пісня. Цікаво, хто її написав?

— Я!

ЦІКАВІСТЬ

1340. — Учора я цілий вечір грала Гріга...

— А програла чи виграла?

ВЖЕ ВИСТУПАЛА

1341. Приятелька до співачки:

— Як пройшло твоє турне по великих містах?

— Прекрасно. Всюди був повен зал глядачів, тільки в Любліні зал був порожній.

— Ах, в Любліні ти вже колись виступала.

НА КОНЦЕРТІ

1342. Елегантний хлопець тихо питає на концерті у своєї молодої сусідки:

— Вибачте, це не Бетховен?

— Не знаю. Я не тутешня.

ОЦІНКА

1343. Відомий композитор Кальман був запрошений на прем'єру оперети невідомого музиканта. Коли в антракті той зайшов до ложі Кальмана запитати, як йому подобається оперета, композитор відповів:

— Дорогий пане, давати оцінку своїм творам, звичайно, довіряю іншим.

РОЗЧУЛИВСЯ

1344. Піаніст виконує «Угорську рапсодію» Ліста. Тим часом один зі слухачів витирає сльози.

— Ви, напевне, угорець? — питає сусід.

— Ні, я музикант.

ОБСТАВИНИ

1345. Гарна танцюристка сидить у ресторані в товаристві літнього мужчини.

— Чи будете мене кохати завжди? — питає вона.

— Так,— відповідає партнер, і, хвильку подумавши, доповнює: — Якщо мої ресурси дозволять.

ОБРІЇ СЛАВИ

1346. — Хотіла б я бути славною кінозіркою... Про мене говорив би цілий світ!

— Досить і того, що про тебе говорить ціла вулиця.

ЧАСТО

1347. На відомому курорті, на терасі першокласного готелю, сидить гарна пані. Один з мужчин питає другого:

— Хто вона, та пані?

— Не знаєте? Відома кінозірка.

— А часто сюди приїздить?

— Досить часто, під час кожної весільної подорожі.

БРЕХНЯ

1348. Журналіст до кінозірки:

— Що ви думаєте про любов?

Кінозірка зіскакує з місця і роздратовано випалює:

— Хто вам наговорив таких дурниць! Я не зраджую свого чоловіка.

ЛАМАЮТЬСЯ ХАРАКТЕРИ

1349. Дід питає кіномеханіка:

— Що воно таке: на екрані не видно нічого, а шуму, тріску — хоч вуха затикай?

— Там теж ламаються характери.

ВСЕ ДЛЯ ГЛЯДАЧА

1350. З кінотеатру глядачі вибираються через темний брудний двір. Хтось звернувся до директора театру:

— Це ж неповага до людей. Вхід як вхід, а вихід — калюжі до колін.

Директор відповідає:

— Дорогий товаришу, гроші ми беремо за вхід, а не за вихід.

КНИГА - ЛІПШЕ

1351. Дама дивилася кінофільм, сценарій якого створено за книгою, яку вона читала. Вийшла з кінотеатру й каже:

— Книга — ліпша, принаймні, нею можна в когось пошпурити.

ЗАЛЕЖНІСТЬ

1352. — Ти любиш фільми, які примушують думати?

— Залежно — про що.

ЗАКІНЧЕННЯ

1353. Якась дама ділиться з приятелькою враженнями від щойно побаченого кінофільму:

— Той фільм має несподіване закінчення.

— Яке ж?

— Коли думаєш, що він вже ніколи не закінчиться, він якраз кінчається.

У КІНОТЕАТРІ

1354. У переповненому кінозалі глядач виходить із ряду, оглядається навколо, а через хвилину повертається туди ж назад. Сідаючи знову на своє місце, питає сусіда:

— Скажіть, прошу, то я на вашу ногу наступив перед цим?

— Так, але нічого не сталося.

— Тоді добре. Я лише перевіряв, чи то моє місце.

ТИША Й СПОКІЙ

1355. — Татку, а що мали люди, поки не було винайдено телевізора?

— Тишу й спокій, мій хлопчику.

ЕРУДИЦІЯ

1356. В товаристві розмовляють двоє громадян:

— Ніщо так не впливає на рівень ерудиції, як телебачення.

— Справді?

— Так, наприклад, скільки разів хтось у мене в домі не включить телевізор, відразу йду до другої кімнати і читаю.

СТАРА МАРКА

1357. — Диви, знову по телебаченню повідомляли, що буде гарна погода, а тут ллє як із відра.

— Казав же я тобі — купи новий телевізор.

ЯК РАДІО

1358. Дюро Омаста купив телевізор. Приятель питає його чи задоволений він приймачем.

— Дуже,— відповідає Дюро.— Як заплющу очі, то наче б радіоприймач слухав.

НОВЕ РАДІО

1359. — Моє радіо, як паровоз.

— Чому?

— Тому, що гуде і свистить на кожній станції.

МОВОЮ НАУКИ

1360. — Як думаєш, мешканці Місяця можуть слухати радіо?

— Ні, вони не можуть мати заземлення.

У ШУМІ

1361. — Читаю в газеті, що радіо в багатьох родинах зайняло місце дитячої колиски.

— Якщо мати на увазі крик, то справді нічого не змінилося,— відповідає лукаво жінка чоловікові.

ПОБОЮВАННЯ

1362. — Мені здається, що газета колись витіснить із життя радіоприймач і телевізор.

— Ну, що ти?!

— А чом би й ні? До радіоприймача і до телевізора не загорнеш нічого.

АВАРІЯ

1363. Узяв дідусь до рук газету, розглядає догори ногами. Внук запитує:

— Що там, дідику, нового?

— Та біда, внучку, аварія на залізниці. Бачиш — паровоз догори колесами.

У КАВ'ЯРНІ

1364. — Громадянине, тож ви тримаєте газету навпаки,— зауважує гість у кав'ярні своєму сусідові.— Напевно, ви й не помітили, що читаєте її догори ногами.

— Ще б пак, не помітив! — відповідає другий гість.— Ви думаєте, що так легко читати цю газету догори ногами?!

УПУЩЕННЯ

1365. Жінка переглядає газету і говорить до чоловіка:

— Завжди одне й те ж упущення — повідомляють про смерть видатних людей, а ніколи про їх народження!

ГРАНДІОЗНА НОВИНА

1366. Прийшов один чоловік до міста й чує:

— Грандіозна новина! Читайте! П'ятдесят чоловік обдурено!

Чоловіка дуже зацікавило, й купив газету. Читає — нічого подібного нема.

— Гей, ти! — гукає.— Де тут новина?

А той далі кричить:

— Грандіозна новина! П'ятдесят одного чоловіка обдурено!

ДОБРОВІЛЬНИЙ ВИБІР

1367. Сталася катастрофа з океанським пароплавом. Один з членів команди врятувався і провів кілька літ на безлюдному острові. Одного дня він побачив, що поблизу з'явився пароплав. Через кілька хвилин до острова підплив човен. З нього вийшов матрос, вручив потерпілому пачку газет і сказав:

— Капітан послав вам найсвіжіші газети, просить їх прочитати і вирішити, чи хочете звідси повертатися.

НЕМА СЕНСУ

1368. — Яке сьогодні число?

— Не знаю. В тебе на столі газета, поглянь!

— Нема сенсу, то вчорашня.

РАДА

1369. Редакція одного з тижневиків одержала від читачки листа, в якому писалося: «На кожне побачення мій хлопець приходить непоголений. Що маю робити?» Відповідь була така: «Спробуйте приходити на ті побачення пунктуально».

ВІДПОВІДЬ

1370. Молода дівчина звернулася в один з тижневиків запитанням, чого мужчини закривають очі, коли цілують даму? Відповідь тижневика була: «Просимо вислати нам свою фотографію. Можливо, тоді зможемо вам пояснити».

ВИПАДОК

1371. Замітка в газеті: «Вчора в трамваї був такий випадок. Якийсь мужчина уступив місце дамі. Дама зомліла. Коли повернулася до притомності, подякувала мужчині, і тоді зомлів він».

ПРОМОВЕЦЬ

1372. Щоб не заснути, а витерпіти довгу, нудну промову — треба виголошувати її.

КУДИ ПІТИ?

1373. Чоловік до дружини.

— Якщо орел — ідемо в ресторан, решка — в кіно, а якщо стане на ребро — підемо на лекцію.

У МУЗЕЇ

1374. — Зверніть увагу, товариші, на цей документ! Йому вже триста років.

— Жахлива тяганина! В мене більше року жоден папірець не затримується.

ТОЧНІ ДАНІ

1375. Екскурсовод до відвідувачів:

— Цей експонат має 3007 років і 8 місяців.

— Звідки такі точні дані?

— Бо коли починав я тут працювати, то мав 3 тисячі років.

ЛЕГКО ПОТРАПИТИ

1376. Якийсь турист приїхав до Кошиць і питав перехожого:

— Як би я міг потрапити до Східнословацького музею?

— Попросіть когось, щоб зробив із вас опудало!

ВІДНОСНІСТЬ

1377. — Для археолога сто років — то дуже малий проміжок часу.

— О, боже! А я вчора позичила на недовгий час знайомому археологу дві тисячі злотих.

НЕ ЦИРК

1378. Суддя: — Ваше заняття?

Підсудний: — Акробат.

Суддя: — Сержанте, зачиніть вікна!

ХИЖАК

1379. Затримуючись перед кліткою з королівським тигром, наглядач пояснює:

— То дуже дикий звір. Мій колега увійшов колись до його клітки, щоб почистити її. Ми називали його «Безстрашний».

— А чому ви вживаєте минулий час?

— Бо тепер називаємо його «Однорукий».

ЛЕГКА РОБОТА

1380. — Як поживає ваш син? — питає одна жінка другу.

— Слава богу, добре! — відповідає та.— Робота в нього легка: три рази на день заходить у цирк, сує голову в пащу леву, а тоді вільний.

ЗАБУВ СКАЗАТИ

1381. Телефонують до директора цирку.

— Ви не могли б мені дати якусь роботу?

— А що ви вмієте?

— Говорити.

— Перестаньте корчити блазня! Ваша професія?

— Я просто говорю.

— Цього надто мало!

І директор повісив слухавку.

За кілька хвилин знову телефонний дзвінок.

— Даруйте, я зовсім забув сказати, що я кінь.

— Це вже інша справа.

ПІСЛЯ ЦИРКУ

1382. — Як тобі сподобалася циркова вистава?

— Прекрасна. Уяви собі, там коні грають у футбол.

— О, ті, напевне, здорово грають. Адже в них по чотири ноги.

ДЕБЮТ

1383. Молодий лев у товаристві мами-левиці виходить на циркову арену, обгороджену металевою сіткою, щоб перший раз виступити публічно. Дивлячись на глядачів, питає збентежено маму:

— Хто ті всі, довкола?

Мама з усмішкою:

— Не бійся, вони не зроблять тобі нічого поганого. Таж бачиш, їх відгородили.

ПО-ЦИРКОВОМУ

1384. Старий циркач розповідає друзям:

— Кілька років тому в мене був сенсаційний номер. Я розтяв шаблею свою жінку на дві частини... Після цього ми розійшлися.

— А де тепер твоя дружина?

— У Лондоні і в Парижі.

МЕТАМОРФОЗА

1385. Директор цирку входить до гардеробу велетня зі своєї трупи і бачить перед собою карлика ростом шістдесят сантиметрів. Здивований, питає:

— Що тут робите?

— А хіба директор не впізнає мене? Я — велетень із вашої трупи!

— Що таке? Але ж ви протягом ночі зменшилися щонайменше на два метри!

— Так. Уявіть собі, по виставі сказав я нашому факірові, що він — свиня.

КВАЛІФІКАЦІЯ

1386. До директора цирку звертається знайомий:

— Не розумію, як той маленький, миршавий може приборкувати левів?

— Та вони просто не мають на нього апетиту.

ЧАРОДІЙ

1387. — Бачив я в цирку фокусника. Тягнув із рота стрічку, п'ять метрів витягнув.

— То не фокус! От у нашому магазині фокусники були: як потягнули матеріал — п'ятсот метрів витягнули.

ПЕРЕВАГА

1388. Перехожий побачив у зоомагазині папугу, оціненого в три тисячі злотих. Прийшов додому і заштовхав до клітки великого вгодованого індика. Заніс до магазину й каже:

— Продаю за п'ять тисяч злотих!

— Непогано жартуєте,— розсміявся власник зоологічного магазину.

— Зовсім не жартую. Коли той маленький папуга коштує три тисячі злотих, то мій здоровий угодований індик вартий удвічі більше.

— Але ж мій папуга говорить! А що може ваш індик?

— Мій індик думає.

КОЛЕГА

1389. Професору хімії переходить вулицю жебрак:

— Чим допоможете бідному, пане колего?

— Як це, колего? Ви також — хімік?

— Так, перетворюю метал на алкоголь.

ТРОЄ ОКУЛЯРІВ

1390. — У вас аж троє окулярів, товаришу професор?

— Так. Одні вживаю при читанні, другі — на вулиці...

— А треті?

— Коли шукаю перші або другі.

МЕЖИ ПРОФЕСОРАМИ

11391. Професор до колеги:

— Нарешті, я знайшов можливість оглянути твою музейну колекцію.

— Дозволь насамперед представити тобі жінку і дочку...

ПЕДАНТ

1392. — Чому ти кинула того професора?

— Е, кажу тобі, того вже не можна було витримати: якщо я спізнювалася на побачення, то вимагав від мене письмового пояснення, підписаного батьками.

РІЗНИЦЯ

1393. Професор до студента:

— Яка різниця між світлом та електрикою?

— Перше — безплатне.

ЗАПАНІБРАТА

1394. Студент: — Я не заслужив двійки!

Викладач: — Знаю, але нижчих оцінок, на жаль, виставляти не дозволено.

НА ІСПИТАХ

1395. — Розкажіть, прошу, про партійну систему в Греції!

— У Греції модерна система двох партій.

— Уточніть, прошу!

— Тож зрозуміле, товаришу професор: одна партія при владі, а друга — в тюрмі.

РОЗСІЯНИЙ

1396. Жінка: — Ти чув, що сьогодні вранці помер твій колега Цуцлик?

Професор: — От диво! Учора ввечері ми ще разом сиділи, а він про це ані словом не обмовився,

ЗУСИЛЛЯ

1397. Кібернетик повернувся додому в недобрім настрої. На запитання жінки, що сталося, пояснює:

— Зіпсувався електронний мозок, і ми мусили думати за нього!

СМАЧНІ ЧЕРЕВИКИ

1398. — Ось і взуття для вашої полярної експедиції. До речі, того разу добре було спорядження?

— Чудове! Зроду не їв таких смачних черевиків.

ВИПЛУТАВСЯ

1399. Старий капітан екзаменує курсанта:

— Що ви зробите, коли з правого борту судна налетить шквал?

— Кину якір.

— А коли й другий шквал — з лівого борту?

— Кину другий якір.

— А коли ще один шквал — із корми?

— Кину ще один якір.

— Досить! — запротестував екзаменатор.— Звідки ви берете всі ті якорі?

— А звідти, звідки ви берете шквали, капітане.

ОСТАННЯ НАДІЯ

1400. Чоловіка, що хотів працювати стрілочником, на іспиті спитали:

— Що зробите, якщо два поїзди рухаються по одній путі?

— Відразу ж закрию семафор.

— А якщо семафор зіпсувався?

— Розгорну червоний прапорець.

— А якщо при вас немає прапорця?

— Побіжу за дружиною.

— За дружиною? Навіщо?

— Вона страшенно любить спостерігати катастрофи.

СТУДЕНТКИ В КОЛГОСПІ

1401. — Ну що, дівчата, викопаєте з того довгого лану якусь картоплину? — питає голова колгоспу молодих студенток, що приїхали з інституту помагати колгоспникам збирати врожай.

— А чи не ліпше було б,— відповідає одна з них,— якби сюди привести чоловіка, що її садив?! Він, напевне, пам'ятає, куди заховав кожну картоплину.

НЕ ДОГЛЕДІВ

1402. — Біда, товаришу зоотехнік! Блискавка барана вбила!

— Ото пригода! А де ж був вівчар?!

ДОРОЖНЕЧА

1403. Хлібороб пояснює, чому продукти дорожчають:

— Якщо хлібороб мусить знати ботанічні назви рослин, які вирощує, етимологічні назви хімікатів, якими їх винищують,— хтось мусить за це платити!

СПЕЦІАЛІСТ

1404. Молодий агроном підійшов до старого садівника.

— Ваші дерева при такому догляді не дадуть і по десять кілограмів яблук.

— Що не дадуть, то не дадуть, бо це груші.

ПОРАДА

1405. Старий адвокат радить молодому:

— Коли ви захищаєте когось у суді, намагайтесь говорити як можна більше. Чим довше будете говорити, тим довше ваш клієнт буде на волі.

ПРАКТИЧНИЙ УРОК

1406. — Ви здійснили крадіжку таким шляхом, як я описав? Чи не правда?

— Ні, громадянине суддя, але наступного разу я використаю й ваш метод.

НЕ ПІДЛЕЩУЙТЕСЯ

1407. Виступає прокурор:

— Злочин звинуваченого вражає своєю сміливістю, спритністю, я сказав би навіть — фантазією і розумом...

Звинувачений обриває:

— Не підлещуйтеся, громадянине прокурор, все одно не зізнаюся.

ОГОЛОШЕННЯ

1408. В одному селі перед будинком місцевого народного комітету з'явилося звернення: «Просимо всіх громадян не допускати жодних порушень законів, оскільки наш дільничний міліціонер поїхав за кордон у двотижневу відпустку».

НЕ ВИТРИМАВ

1409. Машиніста зовсім замучили безглуздими питаннями про те, як паровоз переїхав корову.

— Так ви стверджуєте, що корова справді була на залізниці? — в котрий раз допитується юрист.

Машиніст не витримує:

— Ні, товаришу юрист! Нічого подібного. Корова паслася на лузі, за кілометр від залізниці. Та як тільки паровоз її побачив, він зіскочив із рейок, перескочив через відгородку, помчав за коровою полем і загнав її на дерево. Він настиг корову на самій верхівці дерева й задушив її.

ОДНОЗНАЧНІСТЬ

1410. Викладач на курсах водіїв автомобілів:

— Коли дама-водій виставить у вікно руку, це означав тільки одне: що вікно відкрите.

ЗА КЕРМОМ

1411. Чоловік до жінки під час далекої подорожі автомобілем:

— Ти не можеш трохи поремствувати? Боюся заснути за кермом.

ПОЇЗДКА ПО СВІТУ

1412. — Знаєш, я купив автомашину. Хочу побачити світ.

— Той чи цей?

ХВАЛЬКИ

1413. Два водії за чаркою вихваляються.

— Пам'ятаю, раз я їхав з такою швидкістю,— каже один,— що кілометрові стовпи миготіли, як штахетки.

— Хе, дурниця! — озвався другий.— Я одного разу зробив такий поворот на повнім ходу, що побачив задній номер своєї машини!

ЦІНА

2414. — Скільки коштуватиме направка моєї автомашини?

— Залежно від складності. Що сталося з автомашиною?

— Не знаю.

— Тоді це коштуватиме тисячу злотих.

СТАВ БАГАТИМ

1415. — Звідки в тебе стільки грошей?

— Я був бідним автомобілістом, а тепер продав автомашину і став багатим пішоходом.

НІЧОГО ВИЧІКУВАТИ

1416. Світлофор дає зелене світло, але перша машина все не рушає. Міліціонер підходить до водія:

— Чого вичікуєш? Зеленішого не буде.

НИЗЬКО ЛЕТІВ

1417. Автострадою мчить машина, далеко перевищивши дозволену швидкість. Її зупиняє міліціонер.

— Я надто швидко їхав? — дивується водій.

— Ні, ви надто низько летіли.

ЗБИТКИ

1418. Легкова машина мчала селом і забила курку. Господиня нарікає, ламає руки, вибігає на вулицю і кидає громи та блискавки на шоферову голову.

А водій виправдовується:

— Бабко, не гнівайтеся, я вам поверну заподіяну шкоду.

— Що-о-о?! Невже ви можете нестися?!

ПО-ШОФЕРСЬКИ

1419. П'яний шофер іде вулицею, міряючи її від краю до краю. Як прочуняв — протяжним голосом спитав:

— Де я? Хтось відповів:

— Під номером 27.

— Кімнати чи камери? — допитується шофер.

ВАРШАВСЬКИЙ ГУМОР

1420. Закордонний турист затримує перед Гранд-Готелем таксі і говорить адресу, куди його везти, ламаною польською мовою, характерною для поляків із закордону.

Шофер вихиляється і говорить:

— Відразу видно, що з Польщі. Спритність і інтелігентність чудові.

— А з чого ви берете? — питає пасажир.

— Ну, бо щоб так відразу вибрати собі найкращого водія Варшави!

ПОЖЕЖНИКИ

1421. На пожежній станції залунав телефон.

— Горить! Горить! — волає схвильований голос.

— Що горить?

— Мій будинок!

— Гаразд, але де? Назвіть місце!

— У кухні.

— Гм... а як туди дістатися?

— Це ви мене питаєте?! Ви ж повинні мати там якусь машину з пожежним насосом чи ні?!

ЛІВАК

1422. Вотіпка їздить на велосипеді за чинними правилами руху. А все-таки на перехресті регулювальник зупинив його і попередив:

— Чому показуєте лівою рукою, коли хочете повертати направо?

— Прошу вас, я лівак.

ПІШКИ

1423. Б'є Петро коня під горбом, а кінь — ані руш уперед. Тоді розсердився Петро й каже до коня:

— Як не поїдеш, то зараз же випряжу з підводи, й підеш пішки!

БІЛЯ КАСИ

1424. До залізничної каси квапливо підходить бабуся і звертається до касирки:

— Прошу один квиток на скорий поїзд до Брна. Але швидко!

— Лише не нервуйтеся! У вашому розпорядженні ще цілі дві години...

— Оце порядки. Скорий поїзд — і аж через дві години!

НА НІЧЛІГ

1425. У кур'єрському поїзді Острава — Прага перемерзлий пасажир визвірився на провідника:

— Ви знаєте, що наш поїзд прибуде до Праги не опівночі, як цього вимагає графік, а лише о шостій годині ранку?!

— Звичайно, знаю. Саме тому йду виймати постільну білизну.

ДОБРА ПОРАДА

1426. Прибігає захеканий чолов'яга на вокзал і питає чергового:

— Чи спіймаю я ще кур'єрський поїзд на Прагу? Черговий пошкрябався за вухом і відповідає:

— Це залежатиме від того, як бігаєте, бо вже півгодини, як той поїзд від'їхав.

НА МАЛІЙ СТАНЦІЇ

1427. — 3 цієї станції поїзд від'їжджає лише тричі на добу.

— А що, коли комусь треба дуже швидко?

— Для того є он та будка, а ключ від неї у начальника станції.

ПЕВНИЙ СИГНАЛ

1428. На одній станції пасажир вичікує поїзда, але поїзд запізнюється, і пасажир іде до начальника станції вивідати причину.

— Зараз поїзд буде,— потішає начальник.— Я вже бачив на станції машиністову собаку.

ТОЧНИЙ ЧАС

1429. На вокзалі висить годинник. Підійшов чоловік, вийняв із кишені олівця, записника, записує час.

— Навіщо? — дивується якийсь допитливий пасажир.

— Я не маю годинника, а мене весь час питають, котра година.

МОЛОТ І КОВАДЛО

1430. — Цим поїздом я завжди без квитка їжджу.

— Я також, але я ревізор і перевіряю квитки, якщо дозволите...

УПЕРШЕ НА ЛІТАКУ

1431. Пасажир до пілота: — Лиш обережно, прошу вас, бо я на літаку ще за життя не катався.

Пілот: — Не лякайтеся, я теж.

ПЕВНІСТЬ

1432. Пасажир невпевнено до пілота перед стартом:

— Надіюся, що всіх нас доставите на землю.

— Можете спокійно покластися на нас. Ми ще ніколи не залишали пасажира в повітрі.

ЗДИВУВАННЯ

1433. Громадянка, що вперше в житті подорожує літаком, сіла в салоні літака і дивиться на землю. Аж ось ні з того ні з сього вона збуджено починає вигукувати:

— Які ж ті люди маленькі! Як мурашки, як мурашники!

Стюардеса:

— То справді мурашки. Ми ще не піднялися в повітря.

ВДРУГЕ — НІ!

1434. — Не боялася летіти літаком?

— Вперше — боялася.

— А вдруге?

— Більше не літала.

ВІДПОВІДЬ

1435. Інструктор з парашутизму до початкуючої парашутистки:

— Якщо парашут не відкривається з першої спроби, про що найперше подумаєте?

— Що маю сім секунд часу, аби навчитися літати.

БЕЗ ПАРАШУТІВ

1436. Пасажир, що вперше летить літаком, питав стюардесу:

— А парашутів не даєте?

— У нас це не заведено,— відповідає вона.

— А ось на кораблях дають рятувальні пояси.

— На морі — так, але ж ми не на морі.

— Це просто дивно! — зітхнув пасажир.— Адже людей, що вміють плавати, набагато більше, ніж таких, що вміють літати.

ТІЛЬКИ РАЗ

1437. Під час подорожі морем пасажирка мучить одного з офіцерів запитаннями:

— А якщо катастрофа, найперше рятують жінок і дітей?

— Так.

— А кораблі часто тонуть?

— Ні, тільки раз.

ПЕРЕДБАЧЛИВИЙ

1438. Човняр до пасажирів:

— Не могли б ви розплатитися наперед?

— Будь ласка! Але що, ви нам не довіряєте?

— Та довіряю, але човен дірявий.

МЕТРАЖ

1439. Дідусь Карболозьє вперше в Кошицях. Закортіло йому піти на стадіон і подивитися на власні очі, як гратиме Квашняк у міжнародній футбольній зустрічі. Підійшов до квиткової каси і питає:

— Стоячі місця ще є?

— Є, а скільки потребуєте?

— Ну, так, з квадратний метр, пані касирка.

ФУТБОЛІСТ

1440. — А як працює у вас у конторі той футбольний гравець?

— Так само, як і на футбольному полі: прогаяний час завжди намагається наздогнати протягом трьох останніх хвилин,

САЧОК

1441. — Трубачику, ви злісний сачок. Учора ви казали мені, що померла ваша теща, а сьогодні я зустрів її в парку.

— Товаришу начальник, це помилка. Я казав лише, що хотів би піти їй на похорон.

КАМЕНЯР

1442. Лікар оглядає пацієнта:

— У якому місці відчуваєте найбільший біль?

— У каменоломні, прошу.

ГЕОГРАФ

1443. — У якому місці відчуваєте біль? — питає лікар викладача географії.

— У правій нозі, на північ від п'яти.

ВИБІР ПРОФЕСІЇ

1444. — Я й не знала, що Зуля вибрала собі спеціальність медсестри.

— Так. Хоче бути операційною сестрою.

— А чому ж?!

— Бо дуже їй до лиця маска.

НЕ МОЖНА

1445. — Може, вип'єте зі мною склянку чорної кави?

— Тепер ні, бо мушу йти на службу, а я завжди, як вип'ю чорної кави, маю неспокійний сон.

СОН

1446. — Чому ви сьогодні спізнилися?

— Я проспав.

— Що?! Ви й удома спите?

ПРО ДИТИНУ

1447. Шеф до працівника:

— Вже третій раз застаю вас спати за письмовим столом.

— Дуже прикро, але моя дитина прихворіла, і вже кілька ночей не можу закрити очей.

— А не могли б ви брати дитину з собою до контори?

УВІ СНІ

1448. Розмовляють два приятелі:

— Маю велику неприємність. Уяви собі, розмовляю уві сні.

— Та це ж зовсім не страшне!

— Для мене страшне, бо колеги насміхаються.

— Які колеги?

— Конторські.

СТИМУЛЯТОР

1449. На будові промислового об'єкту інженер встановлює геодезичний інструмент. Помітивши ту штуку, робітники починають завзято працювати, двигають цілі купи цегли, навіть не стомлюючись. Здивований інженер питає майстра:

— Що з ними сталося? — так завзято працюють.

— А я їм сказав, що проводимо телевізійні зйомки.

НЕЗ'ЯСОВАНИЙ ФАКТ

1450. Одного заступника директора спитали:

— Ви були на будовах у Чехії?

— Так! — відповів директор.

— А бачили зразкові будови на Словаччині?

— Звичайно.

— То де ж будують краще?

— А цього вже не скажу: я всюди їздив разом із дружиною.

ЛЕГКА РОБОТА

1451. Фігляр зустрів ледаря й каже:

— Слухай, я знаю для тебе дуже легку роботу. І платня велика...

— Де?

— На пошті.

— А що я там маю робити?

— Майже нічого. Тільки стояти з висунутим язиком, щоб було об що людям марки змащувати!

КОНКУРЕНЦІЯ

1452. — Що робиш?

— Нічого.

— Прекрасне заняття, тільки дуже велика конкуренція.

НЕ ВСТИГЛА

1453. — Чому ви не були на останніх зборах?

— Бо ті збори тривали так коротко, що я не встигла спізнитися.

ЗВИЧКИ

1454. Директор прискіпується до підлеглого:

— Що то за звичка — свистіти під час роботи?!

— Але я не працюю. Я лише свищу.

ГУМОВА ПІДОШВА

1455. Директор докоряє друкарці:

— Коли не прийду до вас, ви байдики б'єте!

— Бо у вас гумова підошва.

РОЗЛУЧЕННЯ

1456. Адвокат: — Чому ви вирішили розлучитись зі своїм чоловіком?

Жінка: — Коли не сяду йому на коліна, він одразу починає диктувати службового листа.

НАКЛЕП

1457. — Антек, ви, здається, казали про мене, що я віл. Це правда?

— Ну... то правда, але я, товаришу заступник, цього не казав. То хтось інший на шахті мав сказати.

КОНКУРС

1458. Перша з претенденток на місце секретарки, звичайно, знала, що 5X5=25, однак на машинці друкувала погано і не знала, хто тепер міністром вугільної промисловості.

Друга була зразковою машиністкою, але не знала таблиці множення і міністра.

Третя знала міністра і більш нічого.

Важко вибрати. Чи не так? Ще б пак.

Конкурсна комісія все-таки вибрала директорову племінницю.

ЄДИНА МОЖЛИВІСТЬ

1459. Колишній однокласник зустрів свого друга, що тепер працює директором, і щиро зауважує йому:

— Ти більше часу просиджуєш біля секретарки, ніж біля власної жінки. А той самокритично:

— Таж вона — єдина особа, якій я можу диктувати.

ДИРЕКТОРИ

1460. Розмовляють два директори:

— Ну як, ви задоволені новою секретаркою?

— Ще й як! Спокійно можу залишити її на цілий день саму і знаю, що робить кожної хвилини.

— А що саме?

— Нічого.

ЗАРОБОК

1461. — Скільки ж ви хочете заробляти? — спитав начальник свого підлеглого.

— Стільки, скільки я заробляв раніше на думку сусідів!

ПЛАНУВАННЯ

1462. — Як же це, товаришу? Ви плануєте для зоосаду тригорбого верблюда? Такого ж і в природі немає!

— Немає, але я виходжу з того, що один горб ви мені все одно зріжете.

ЧИЯ ПРАВДА?

1463. До кравця зайшов чоловік, просить пошити йому штани. Та коли довідався, що штани будуть готові тільки через місяць, здивовано мовив:

— Бог цілий світ створив за шість днів, а вам цілий місяць потрібен, аби пошити штани.

На те кравець:

— Погляньте на цей світ і поглянете на свої штани, і ви зрозумієте, що моя правда.

ПЕРША ОЗНАКА

1464. — Як ти здогадався, що директор заводу — жінка?

— Дуже просто. Глянь, хто у неї секретар-машиністка: мужчина.

ДРУГА НАТУРА

1465. — Що це вам так неспокійно на стільці сидіти?

— А я звик до лави, громадянине начальник!

ПІДХОДИТЬ

1466. — І ви радите мені людину, яка сиділа п'ять років у тюрмі?

— Ви ж самі просили людину, що кілька років сиділа б на одному місці.

БУДОВА

1467. — То будова! А де матеріали?

— Матеріали? У прокурора.

ПОВЕРНІТЬ

1468. Під час аналізу роботи будівельного підприємства начальник дільниці виставив претензії щодо мулярських кельм, без яких, мовляв, не можна виконувати плану.

Завідуючий складом відповів йому:

— Тих мулярських кельм ми отримали вже стільки, що кожний працівник будівництва має з них по чотири-п'ять штук удома. Тепер, коли на складі підприємства кельм немає, хай кожний принесе по дві штуки. І так ще кожному по дві штуки залишиться вдома.

РАПОРТ

1469. — Який ступінь готовності нового будинку?

— Рапортувати можна, жити ще ні.

ОБЕРЕЖНІСТЬ

1470. До верхолаза, що закінчує кладку стоп'ятдесятиметрової труби, піднімається син зі сніданком.

— Спасибі, синку!

— Я спускаюся, тату.

— Гаразд, та гляди, обережно переходь вулицю!

АВАНСОМ

1471. — Якщо ремонт у твоїй квартирі вже закінчився, то що там робить ремонтна бригада?

— Працює в рахунок наступного року.

РЕМОНТ

1472. — Чи відремонтували вже тобі ринву на даху?

— Ні, але підключили її до водопроводу, аби ми не нарікали, що вода не доходить на наш поверх.

ЯК І КЕРБУД

1473. В зоомагазині купують папугу. Дивуються:

— Чому він твердить лише два слова: «Прийдіть завтра!»?

— А він до нас потрапив від кербуда.

ДИВНО

1474. — Меблі ремонтувати будете?

— Ні.

— Дивно! А мені казали, що ви купили вчора нову спальню.

ТЕЛЕФОН

1475. В одній квартирі після довгих клопотань установили телефон. Оглядаючи новий апарат, господар чомусь нахмурився і телефонує в бюро ремонту:

— Шнур мого телефону задовгий, потягніть, будь ласка, на себе зі свого кінця!

НЕБЕЗПЕЧНА РОБОТА

1476. — В мене така робота, що ніколи не знаєш сьогодні, що буде завтра.

— Ви, мабуть, акробат?

— Ні, синоптик.

ЯМА

1477. Власник вілли сердиться на комірника, що той не сховав попіл, купу сміття.

— Хіба не можете викопати яму та й викинути туди сміття?

— А що будемо робити з землею, яку викопаємо?

— Чоловіче, ви не маєте стільки розуму, аби викопати таку яму, в якій би все вмістилося?

АБО, АБО

1478. У волосній раді мають відбутися вибори голови. Кандидат на голову, йдучи на збори, говорить до своєї жінки:

— До побачення. Або повернуся головою, або тверезим.

ПЛАТНЯ

1479. — Як воно виходить у тебе, друже, з платнею? Чи вистачає її на місяць?

— Ну, з платнею ще б якось виходило, та з місяцем не виходить,

ДАЛЕКОГЛЯДНІСТЬ

1480. Підлеглий до шефа:

— При такій платні ніколи не зможу створити сім'ї!

— Знаю. І колись будете вдячні мені.

НЕ ТАК ЗРОЗУМІВ

1481. Один із працівників контори телефонує начальникові:

— Боюся, що цього місяця працювати не зможу. Вчора дружина зламала ногу.

— А хіба це вам завадить працювати?

— Ви не так зрозуміли. Вона зламала мою ногу.

ВСЮДИ НЕБЕЗПЕКА

1482. — Ти подумай! Майстра, що лагодив наш дах, учора збила машина.

— Жах! Небезпечно вже й по дахах гуляти.

ПОТАЄМНЕ ЗАНЯТТЯ

1483. — Де ви працюєте?

— В одній організації.

— А що робите?

— Моє заняття настільки таємне, що й сам не знаю, чим займатися.

ДОДАТОК

1484. Колега до гарної службовки, яку звільняють із роботи: «Тепер усі зажадаємо підвищення платні, оскільки вашу присутність ми вважали постійним додатком до нашої зарплати».

БЕЗ НАСЛІДКІВ

1485. Чим відрізняється керівник від працівника? Тім, що його відсутність на роботі, навіть довга і нічим не виправдана, не має помітного впливу на продукцію.

ПОСАДА

1486. Дама до сусідки:

— Ваш чоловік, здається, добре помучився, поки дістав посаду?

— Так. Але тепер відпочиває.

— Як так?

— Бо дістав ту посаду.

ПРЯМА ЗАЛЕЖНІСТЬ

1487. — Можу я побачити директора?

— А хто ви — представник міністерства, ревізор чи знайомий?

— І те, й друге, й третє.

— В такому випадку директор на нараді, він виїхав на два тижні і зараз йому про вас доповім.

КОЛЕГИ

1488. Працівник перший:— Ви найбільший ідіот у світі! Працівник другий: — А ви найбільший у світі осел! Начальник: — Не забувайте, що тут присутній я!

ПІДВИЩЕННЯ

1489. Директор викликає службовця.

— Я прийняв рішення підвищити вам зарплату, але прошу про це нікому не казати.

— Можете на мене покластися, пане директор. Не скажу про це навіть своїй жінці!

НЕ ВАРТО

1490. Ковальського покликав директор і каже:

— Пане Ковальський, якщо б ви перестали пити, то ми вже давно висунули б вас на заступника начальника відділу або й на самого начальника. То що, не хочеться вам перестати пити і стати керівником?

— Ні, не хочеться.

— Як це так?

— Бо як лише вип'ю, то відразу почуваю себе вище від начальника!

ОЦІНКА РОБОТИ

1491. Новий начальник каже до заступника:

— Не розумію, чого мене тут не люблять. Коли я йшов з попередньої роботи, підлеглі подарували мені срібний портсигар.

— Срібний? Ми дали б вам золотий.

НЕ ПРОБЛЕМА

1492. — Як гадаєш провести відпустку?

— Відпустка для мене якраз не проблема.

— Як не проблема?

— Начальник вирішує, коли я їду, дружина — куди.

ДРУЖИНА ДИРЕКТОРА

1493. — Погляньте на того старого бовдура,— говорить службовець, розважаючи партнершу,— це наш директор. У житті не бачив такого йолопа, як він!

— А ви знаєте, хто я? — питає партнерка.

— Уяви не маю...

— Я дружина вашого директора.

— Та-ак? А ви знаєте, хто я?

— Ні.

— Ну й слава богу!

ПІДСТАВА

1494. — Мій чоловік не може піти на новорічне гуляння,— дзвонить жінка на завод.— Учора сів на цвях.

— І ви досі ще не витягай того цвяха? — здивовано питає голова місцевкому.

ДЕЛІКАТНІСТЬ

1495. Відвідувач до начальника установи:

— У вас палити можна?

— Ні.

— А навколо стільки недокурків.

— То залишили відвідувачі, які не просили дозволу.

СИЛА КРИТИКИ

1496. — Як ви домоглися стопроцентного відвідування зборів?

— Критикою. У нас критикують лише відсутніх.

ОБМІН ДУМКАМИ

1497. — Що таке обмін думками? — питає син батька.

— Це, синку, слід розуміти так: ти йдеш до начальника зі своєю думкою, а повертаєшся з його.

ВИЙШОВ ПЕРШИМ

1498. — Вчора на зборах обміняли мені капелюх.

— Хто ж міг узяти такий старий, що й з моди вийшов, капелюх?

— Не знаю, я вийшов першим.

ТАКА Ж РОБОТА

1499. — Як вам, пані, подобається в нас? Тут, у головному управлінні, будете мати таку ж роботу, як у нашому вроцлавському філіалі.

— Прекрасно, пане директор, сьогодні по роботі залишуся в конторі...

ЯКА?

1500. — Яка секретарка, по-твоєму, ідеальна?

— Двадцятип'ятилітня з сорокалітнім досвідом.

ДАРЕМНІ ПОБОЮВАННЯ

1501. — Чи не буде цей новий комірник використовувати свою службову посаду в особистих цілях?

— Гарантую, що ні. Цей чоловік — еталон чесності. Уяви собі: до цього він протягом трьох років працював у міських лазнях, але жодного разу не викупався.

БРАКОРОБИ

1502. За столом двоє ріжуть хліб. Один — пекар, другий — металіст. В обох погнулися ножі.

— От ножі роблять, і хліба не відріжеш,— говорить пекар.

— От хліб печуть, і ніж не бере,— говорить металіст.

НЕ ВІДКРИЛИ

1503. Телефонують до електромайстерні:

— Чому ви не прислали монтера полагодити дзвінок?

— Але, громадянко, він приходив, довго дзвонив, і йому ніхто не відкрив.

НЕ СТРАШНО

1504. До хімчистки приходить хлопчик і каже до завідувача:

— Батько звелів передати, що він чорнилом вимазав комірець на сорочці, і якщо ви не вичистите як слід, він прийде сам і наведе порядок.

— А який розмір комірця у твого батька? — питає завідувач.

— Тридцять п'ятий.

— Тоді хай приходить.

ДАВНІЙ ЗНАЙОМИЙ

1505. — Ого, ви з майстром на «ти!» Видно, давні знайомі?

— Давні. От уже сім місяців, як шиє мені костюм.

РАЦІОНАЛІЗАТОР

1506. Винахідник запропонував новий метод підвищення в курей несучості. Під кожною несучкою встановлюється потаємний лючок. Тільки курка знесеться, лючок відкривається, і яйце провалюється. Курка оглядається навколо в пошуках яйця і каже:

«Що за чортовиння! Побий мене грім, коли я тільки що не знеслася! А яйця нема! Доведеться знести ще одно».

НІКОМУ ОЦІНИТИ

1507. — Ви, здається, завжди приходите на роботу пунктуально.

— А що з того, коли немає жодної людини, яка могла б це засвідчити.

ЩО МОЖЛИВО

1508. У винниці один із членів делегації питає головного агронома, скільки вина може випити за день робітник, Що працює з вином.

— ...два ...три, може, й чотири літри.

— Ого! Я стільки води не вип'ю!

— Води й вони стільки не вип'ють.

СПЕЦІАЛІСТИ

1509. — Чому в малих поросят заплющені очі? — дивується зоотехнік.

— Соромляться, що мати в них свиня,— з готовністю відповів агроном.

ПЕРЕД ТЮРМОЮ

1510. — Гей, шофере, зачекай тут, я через кілька хвилин вернуся.

— Немає дурних. Заплатіть і йдіть. Я привіз сюди одного, та вже чотири роки чекаю, а він ще не вийшов.

ЗАХИСТ БЕЗ ВИГОДИ

1511. — Як сталося, що ви не змогли знайти собі захисника? — питає суддя підсудного.

— Як тільки захисники довідалися, що гроші я справді не крав, розхотіли мати зі мною справу.

МАЙЖЕ ВИГРАВ

1512. — Ти виграв справу? — спитали молодого адвоката.

— Майже.

— Як то — майже?

— Гонорар я отримав, а справа ще не розглядалася.

ДО ПОБАЧЕННЯ В НЕБІ

1513. Вдівець замовив вінок із написом: «До побачення!» Через півгодини зателефонував, аби по словах «До побачення» додали «в небі», якщо є місце. На другий день отримав вінок із написом: «До побачення в небі, якщо є місце!»

ПО ТЕЛЕФОНУ

1514. Голос із трубки:

— Говорите по міжміському?

— Ні, лиш по-чеському.

ПОРІВНЯННЯ

1515. Жінка до чоловіка, що розвішує на стінах картини.

— Справді, забиваєш ті цвяхи, як блискавка!

— Так скоро?

— Ні, ніколи не потрапляєш двічі в одне місце.

ЧОЛОВІК УДОВИЦІ

1516. Суддя: — Свідок, ви знаєте звинуваченого?

Свідок: — Знаю!

Суддя: — І стверджуєте, що він удівець?

Свідок: — Айно!

Суддя: — А знаєте ви, що таке вдівець?

Свідок: — Чом би ні! Вдівець — то чоловік удовиці.

ТОРГОВЕЦЬ Є ТОРГОВЦЕМ

1517. Покупець: — Дайте мені якийсь засіб для відрощування волосся!

Продавець: — Будь ласка! А не бажаєте придбати заодно й гребінця?

ВЕЛИКА ПОВАГА

1518. Відвідувач: — У вас є щось для сивого волосся?

Продавець: — Нічого, на жаль, крім великої поваги.

ТОВАРИ НЕХОДОВІ

1519. — Як, беруть товари?

— Беруть не дуже, але повертають із задоволенням.

ПОРАДА

1520. У взуттєвому магазині клієнт говорить до продавця:

— Правий черевик затісний.

— То нічого, вийдете на дощ — черевик намокне і розійдеться.

— Але лівий завеликий.

— Не шкодить, шкіра на дощі розм'якає і як тільки висохне, то збігнеться.

ДОСИТЬ ОДНОЇ

1521. — Ці черевики довго носяться?

— Думаю, що так. Поки що ніхто не приходив за другою парою.

РЕКЛАМУВАННЯ

1522. — Вчора я купила у вашому магазині пару черевиків, але вони так зроблені, що носити їх неможливо!

— І ви нарікаєте? Маєте одну таку пару, а я маю тут триста.

ДОГІДЛИВИЙ ПРОДАВЕЦЬ

1523. — Мені потрібне літнє взуття, бажано, дірчасте.

— Будь ласка, беріть оце.

— Але воно зовсім не дірчасте!

— Не турбуйтеся, трохи походите, і стане дірчастим.

БІДА З МОДОЮ

1524. Покупець: — Не подобаються мені оці черевики. Дуже вузькі.

Продавець: — То ж мода цього сезону.

Покупець: — Можливо, але мої ноги ще з минулого сезону.

НЕПОРОЗУМІННЯ

1525. До годинникарського магазину заходить клієнтка.

— Купила я тут тиждень тому годинник, і вже зіпсувався. А ви запевняли, що вистачить на ціле життя!

— Бо ви тоді кепсько виглядали.

ЗА СПАСИБІ

1526. В магазин грамофонних платівок заходить громадянин. Йому пропонують і прокручують одну платівку за другою, нарешті чоловік зупиняє продавця:

— Велике спасибі за музику, дощ перестав.

І пішов.

НАВІЩО СИДИТЬ

1527. Заходить жінка у сільмаг, питає:

— Сіль є?

— Нема,— відповідає продавець.

— А мило?

— І мила нема.

— То, може, хоч сірники є?

— Сірників теж нема.

— А навіщо тоді ви тут сидите?

— Хто ж вам інакше скаже, чого нема.

ВИБАЧЕННЯ

1528. Директор магазину запропонував продавцеві вибачитись перед покупцями. Вона вибачилась:

— Я вам сказала, щоб ішли до чорта, так ви до нього не йдіть.

ТОВАРИ ХОДОВІ

1529. — Що у вашому магазині питають найчастіше?

— Чому грубі продавці.

ПИЛЬНІСТЬ

1530. Відвідувач до продавця:

— Коли вже ви зважили свого пальця, загорніть і його.

ДОСВІДЧЕНИЙ ПРОДАВЕЦЬ

1531. — Скільки важить один кілограм?

— Разом із упаковкою — дев'ятсот грамів.

ГАРМОНІЯ

1532. — Що таке гармонія?

— Гармонія? Наприклад: ти — завідувач магазину, дружина — бухгалтер, тесть — продавець, дядько — експедитор, а дідусь — сторож.

НЕМА

1533. — Алло, поліція? Касир утік!

— А в сейф ви дивилися?

— Так, дивилися, але там його нема.

НЕ РОЗГУБИВСЯ

1534. В спеку біля намету, де торгували водою, з'юрмилися люди. Один чоловік спробував дістати пляшку води без черги, та хтось його так ударив, що той відразу впав. Тепер всі з'юрмилися навколо потерпілого, закричали:

— Води йому, води!

Потерпілий підняв голову, проговорив:

— Тільки, прошу, із сиропом.

ПЕРМАНЕНТ

1535. Один перукар до другого.

— Колего, у вас на перманенті дама кипить.

НЕ МІГ ТРИМАТИ

1536. Клієнт просить перукаря накласти після гоління компрес. Перукар охоче і швидко виконує прохання.

— Що ви робите?! — зіскакує з крісла клієнт.— Компрес надто гарячий!

— Тому я й не міг довше тримати його в руці.

ЯК СТРИГТИ

1537. — Як постригти? — питає перукар.

— Мовчки,— на те клієнт.

НЕ ВАРТО БОЯТИСЯ

1538. Без п'яти одинадцять до перукарні заходить клієнт. Коли перукар намилив йому лице, зрозумів, що майстер уже почав зустрічати Новий рік.

— Ви п'яні! Боюся, що поріжете мене!

— А ти не бійся!.. Тільки покажи мені, де в тебе підборіддя!

У ГОЛЯРНІ

1539. Перукар, оглядаючи обличчя клієнта:

— Прошу, я вже вас голив коли-небудь?

— Ні, ніколи! Ці рубці на обличчі — сліди автомобільної катастрофи!

ЧУПРИНА

1540. Дуже зарослий молодий мужчина, з довгим волоссям, сідає до крісла в голярні і звертається до одного з працівників:

— Здається, ви стригли мене перед цим?

— Не може бути!

— Чому ж?

— Бо я працюю тут лише два роки!

ЛАЗНЯ

1541. Виходить із лазні відвідувач і питає перехожого:

— Скажіть, будь ласка, де миються ті, хто тут купається?

НАЙКРАЩА КІМНАТА

1542. — Як ви спали сеї ночі? — питає директор готелю гостя, що збирається виїжджати.

— Дуже погано!

— Дивно! Ми ж вам відвели найкращу кімнату.

— В цьому я не сумнівався, блощиці не помилилися, не взяли найгіршої,

ПЕРЕШКОДА

1543. До готелю в курортному містечку приходить гість і питає:

— В яку ціну тут у вас кімнати на одного?

— На першому поверсі — 150 злотих, на другому — 100, на третьому - 80. Поселяєтеся?

— Ні, готель для мене занизький.

ТОЧНО ВІДОМО

1544. Прийшов командирований у готель.

— Є вільний номер? — питає.

— Немає.

— І все ж таки.

— Кажуть вам, немає.

— А якби приїхала англійська королева? Звичайно, знайшли б?

— Ну, тоді інша справа.

— Мені точно відомо, що вона сьогодні не приїде, то дайте її номер мені.

ТАРИФ

1545. — В якому номері ви ночували?

— Я?! На більярдному столі, бо всі місця були зайняті.

— Тоді з вас по три форинти на годину

СКОРО ВИЙДУТЬ

1546. — Кельнере, в ресторані пахне свіжою фарбою!

— Не турбуйтеся, дами скоро вийдуть.

ЧУДОВИЙ КЛІЄНТ

1547. Пізно вночі, коли треба закривати ресторан, один офіціант каже другому:

— Чого ти не скажеш тому п'яниці, аби швидше йшов додому?

— Навіщо? Я п'ять разів його будив, і кожного разу, пробудившись, він просить рахунок і оплачує його.

ОКРІМ РАХУНКУ

1548. — Міні-мода тепер діє не лише в галузі одягу.

— Як це розуміти?

— Учора я обідав у ресторані. Замовив собі нормальне меню, а мені принесли міні-бульйон, міні-печеню з міні-гарніром та міні-салатом. І нарешті — міні-пиріг. Одне слово, все було міні.

— Це трохи дивно. Адже нині вже відверто говориться про максі-моду.

— Максі був лише рахунок за той обід.

ЦУКОР

1549. — До цієї чашки кави прошу ще грудочку цукру!

— Таж я вам уже дав дві грудки.

— Так, але ті дві розчинилися.

САЛЬТИСОН

1550. — Пане офіціанте, у сальтисоні шматок підошви!

— От тобі й на! Пане мій, ви собі й уявити не можете, що тільки не з'їсть таке порося.

СУМІШ

1551. — Товаришу офіціант, то чай чи кава, що ви сьогодні подали мені на сніданок?

— Чому питаєте?

— Тому що, коли була кава, то наступного разу краще дайте мені чай, а якщо то був чай, то іншим разом — краще каву!

АМБРОЗІЯ

1552. — Пане офіціант, одну амброзію!

— Як, як?

— Ви хіба не знаєте, що таке амброзія?

— Ні, прошу, не знаю.

— То ж їжа богів, пане офіціант.

— Господи, боже мій! Тож я вас і не впізнав.

В ОСТРАВІ

1553. — Гей, Франто, що попросимо до тої ковбаси?

— Буханку рідкого хліба, тобто десять кухлів пива.

ПРОФІЛАКТИКА

1554. — У нашому ресторані запровадили новий профілактичний захід.

— Який?

— Клієнт мусить заплатити за страву ще до того, як покуштує її.

ОБІД

1555. Двоє мужчин сидять за одним столом у ресторані. Один з них питає:

— Ви не обідаєте?

— Ні. Стережу свій плащ.

— Чому ж?

— Бо ваш уже вкрали.

МЕНЮ

1556. До сільської їдальні заходить турист і робить замовлення:

— Прошу подати чорну ікру, смаженого лосося, вино, а потім каву і коньяк.

Кельнер занотовує все акуратно І йде на кухню. Через хвилину повертається і каже до гостя:

— Шеф сказав, що коли б ми все це мали, самі б поїли.

ДВІСТІ КРАПЕЛЬ

1557. Після екзамену студент заходить до ресторану.

— Коньяку!

— Скільки?

— А скільки коштує?

Кельнер назвав високу ціну.

— А крапля скільки?

— Нічого.

— Тоді накапайте мені двісті крапель.

РАДІСТЬ

1558. В нічному ресторані до завідувача підходить гість:

— Скажіть мені, будь ласка, чи був я тут учора ввечері?

— Так.

— А дав я вам наперед дві тисячі злотих і потім пропив?

— Так.

— Дякувати богу! Я вже злякався, що загубив!

ВВІЧЛИВЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ

1559. В ресторані, знаному по ввічливій обслузі, відвідувач звертається до кельнера:

— Прошу подати меню.

— Ласкаво прошу.

— Що можете для мене порадити?

— Йдіть додому.

— Чому ж?

— Кухня вже не працює.

НЕЗАДОВОЛЕННЯ

1560. В дорогому ресторані офіціант звертається до відвідувача:

— Бачу, що гість незадоволений. Чи було щось пересолене?

— Так, рахунок.

БУЛО СВІЖЕ

1561. Гість до власника провінційного ресторану:

— В цьому місті я вже сьомий день і вельми шкодую, що не відвідав вашого ресторану з першого дня.

— Вам так сподобалося?..

— ...бо сім днів тому це м'ясо, напевне, було свіже.

ВИБІР

1562. В маленькому ресторані відвідувач звертається до офіціанта:

— Прошу показати меню.

— Дуже прошу, але я і так певен, що візьмете відбивну.

— Така вже смачна?

— Ні, але більше нічого немає.

ЧОГО НЕ БУВАЄ

1563. Клієнт: — Чому ви не долили мені до самої мірки?

Офіціант: — Вибачте, я короткозорий.

Клієнт: — А чи не ставалося з вами таке, щоб комусь перелили над мірку?

Офіціант: — Що?! Ви собі думаєте, що я зовсім сліпий?!

У ВАГОНІ-РЕСТОРАНІ

1564. Клієнт: — Це м'ясо таке тверде, що не можу його погризти. Покличте шефа!

Офіціант: — Не поможе. У нього вставні зуби.

МУКА

1565. — Як живе наш шеф-кухар?

— Вимучує нову назву для вчорашніх котлет.

ПОКИ НЕ ГОТОВО

1566. — Скажіте, кухарю, чому ви не вивісите меню? Ніколи не знати, що буде на обід.

— Поки не готове, я і сам не знаю, що вийде.

ОДНАКОВІ СМАКИ

1567. Клієнт: — Невже ви думаєте, що я їстиму тану негідь! Покличте завідувача.

Офіціант: — Це ні до чого, він теж не їстиме.

ДРУЖНЄ СЛОВО

1568. Чоловік вирішив зустріти Новий рік у ресторані. Сів скромно в кутку і покликав офіціантку:

— Золотце, почастуйте мене чарчиною горілки, порцією котлет і дружнім словом.

Через кілька хвилин офіціантка ставить перед гостем горілку й котлети і хоче йти. Чоловік гірко зітхнув:

— А де ж добре, дружнє слово?

Офіціантка нахилилася й шепнула на вухо:

— Не їжте котлет!

РЕКЛАМА

1569. В ресторані відвідувач звертається до кельнера:

— Чому порція, яку я дістав сьогодні, наполовину менша від вчорашньої, а ціна — та сама?

— А де ви сиділи вчора?

— Он там, біля вікна.

— Бачите, гостям, що сидять біля вікна, ми даємо спеціально великі порції.

— Чому?

— Для реклами.

ГУЛЯННЯ

1570. — Як дорого обійшлося вчорашнє гуляння?

— Здається, дев'яносто крон.

— Так дешево?

— Тож у неї більше не було.

ВВІЧЛИВІСТЬ

1571. Офіціант до відвідувача, що з нетерпінням вичікує, коли візьмуть замовлення:

— Шкода, що вам стільки довелося чекати. Але зараз я принесу вам ще одну попільницю.

ПЕРЕДЧАСНА РАДІСТЬ

1572. Без двох хвилин дванадцять. Зала в клубі переповнена. Вбігають хлопець і дівчина і раптом — о щастя! — бачать вільний столик. Підбігає розпорядник:

— Цей столик займати не можна.

— Чому?

— Це танцювальний майданчик.

ВСЕ НАВПАКИ

1573. Після зустрічі Нового року знову зустрілися двоє приятелів.

— Як тобі сподобався вечір? — питає один.

— Все було б добре,— відповідає другий,— коли б подавали таке старе вино, як курицю, а курицю таку молоду, як вино.

БУХАННЯ

1574. У новорічну ніч на квартирі йде шумне гуляння. На знак протесту проти гармидеру сусіди бухають об стіну. Один із тих, що гуляють, постукав їм у відповідь і загорланив:

— Гей, ви! Хіба вам не відомо, що вночі заборонено вбивати цвяхи в стіни?!

У НОВОРІЧНУ НІЧ

1575. П'яний Фафуля іде з приятелем по колії.

— Щось дуже багато тих сходинок тут, чорт би їх забрав!

— То ще б нічого, але що за бовдур поклав так низько оці перила?!

БЕЗ ЗАКУСКИ

1576. — Павле! І чого ти вчора так набрався?

— Закусувати не було чим!

— Грошей на закуску не вистачило?

— Ні, зуби повибивали!

ЯК КУМИ ТЕЛЯ БИЛИ

1577. Два куми вийшли з буфету. Один згадав:

— Мені ще треба теля на гостину забити. Дівку віддаю.

— Я тобі допоможу...

Вивів кум теля, тримає, щоб не брикалось, а другий взяв сокиру.

— Ти тримай, а я його обухом оглушу, потім доріжемо...

Замахнувся і — трісь! Теля стоїть. Він ще раз. Теля стоїть. Коли замахнувся втрете, кум ледь прохрииів:

— Якщо ти ще раз гепнеш мене обухом по чолу, на мою душу, випущу теля!..

ВЖЕ НЕ БАЧИТЬ

1578. — Сусідо! Випиймо, бо як помремо, більше не побачимось!

— А я вже тебе, сусідо, й тепер не бачу!

НЕ ДОЧЕКАВ

1579. На тротуарі сидить п'яний. До нього підходить міліціонер.

— Що ви тут робите?

— Кажуть, ніби земля крутиться. Ото й чекаю, коли мій дім під'їде до мене.

НЕ ДІЙТИ!

1580. Після зустрічі Нового року п'яний питається в міліціонера:

— Ви не скажете, як мені дійти до вокзалу?

— Ідіть прямо,— вказує міліціонер.

— Прямо? Ну, тоді мені не дійти!

ПЕРЕВІРКА

1581. — Вибачте, товаришу міліціонер, номер цього будинку — 99?

— Ні, 66!

— Прекрасно. То значить, я ще не п'яний.

ПІДПИЛИЙ

1582. Дюро Червенчик повертається з корчми додому під мухою. На майдані біля водограю, що зображує гарну, молоду жінку, у якої вилітає з уст вода, він зупинився, поплескав фігуру по найокруглішій її частині і добродушно почав їй дорікати:

— Бачиш, бачиш, а для чого так багато п'єш, коли знаєш, що не витримаєш?!

НА ВИСОТІ

1583. Гарний пізній вечір. Пан Мрквічка у підпилому стані повертається понад річкою Лабірцем додому.

— Слухайте, гик... що це там таке, гик... унизу? — питає він перехожого, показуючи на відображення місяця У воді.

— То місяць,— пояснює перехожий.

— Боже ти мій! — жахнувся пан Мрквічка.— Як це я міг опинитися на такій висоті без скафандра?!

ЗА КУХЛЕМ ПИВА

1584. — Ти чому так зблід зненацька?

— Якраз прочитав у газеті, що пиво вміщує вісімдесят-дев'яносто процентів води.

ВІДІБРАЛО ПАМ'ЯТЬ

1585. Навколо п'яного, що звалився з третього поверху, з'юрмилися люди.

— Що трапилось? — спитав міліціонер, що саме підбіг.

— Не знаю,— сказав п'яний, обтрушуючись.— Я сам тільки що сюди потрапив.

НАВІЩО РОЗКОПАВСЯ

1586. П'яний проходив уночі кладовищем і впав у свіжовикопану могилу. Зручно влігся й заснув. Вранці туди ж проходив другий п'яний. Зупинився над могилою і дивиться на чоловіка, що марно намагається закритися від холоду піджаком.

— Холодно? — поспівчував.— То навіщо ти розкопався?..

ПРОЗРІЛА

1587. — Вчора я зустріла свого колишнього чоловіка з товаришами.

— Ну й що?

— Ніколи не думала, що з ним можна так добре забавлятися.

БЕЗ ЗАБОБОННОСТІ

1588. — Ти сидів за святковим столом тринадцятим. І не погано почувався?

— Ні, бо я їв за двох.

НА ВСЯКИЙ ВИПАДОК

1589. Якийсь чоловік запросив на обід кількох приятелів і зібрав з передпокою всі парасолі. Жінка питає:

— Чого їх виносиш? Гадаєш, наші гості можуть їх покрасти?

— Ні, але можуть їх упізнати!

ДВА СЛОВА

1590. Два слова господарки, що гарантують гостеві гарний настрій: при зустрічі — «нарешті!», проводжаючи — «уже?!» Не дай бог переплутати!

НОВА КВАРТИРА

1591. Господар показує гостям нову квартиру. Один із гостей хвалить:

— О, як чудово вбудовано шафу!

— То не шафа, а кімната,— пояснює господар.

ПАНЧОХИ

1592. Молоде подружжя приходить на великий прийом. В дверях чоловік шепоче до жінки:

— Рубець на лівій панчосі скривився. Жінка трохи поправляє панчоху і, нахиляючись до вуха мужа, питає:

— А друга панчоха в порядку?

— Так, вона без рубця.

ЖЕРЕБ

1593. Господарка: — А де ж ваша дружина?

Гість: — Ми вдома тягнули жереб, кому з нас іти в гості.

Господарка: — І виграли ви?

Гість: — Та ні, програв.

ДОМОВИЛИСЬ

1594. У гості їдуть чоловік і жінка. Чоловік кіньми править, а дружина вказівки дає:

— Дивися там, не лайся, не пий горілки, на жінок чужих не заглядайся...

— Тпру! — осадив чоловік коней.— Поїдемо назад.

— Чому? — здивувалася жінка.

— Нічого мені в гостях робити.

ЗВИЧКА

1595. В гостях чоловік питає домогосподарку:

— Дозвольте запалити цигарку?

— Почувайте себе, як удома!

Чоловік важко зітхнув і заховав цигарку.

КУМА НЕ КУРИТЬ

1596. Прийшов кум до кума в гості, а той суєтиться, бігає, пропонує закурити. Викурили по цигарці, по другій, по третій, а господар і не думає до столу запрошувати, ще пропонує закурити. Збирається гість уже й додог му, господар каже:

— Приходьте і на ту неділю, та не самі, і куму візьміть!

— Кума не курить! — відрубав із-за порога гість.

ПРИПЕРЧЕНІ ОПОВІДАННЯЧКА

1597. Дама дзвонить до приятельки:

— Вчора в мене той Ковальський розповідав гостям такі непристойні оповіданнячка, що я змушена була попросити його з хати.

— Розумно вчинила.

— Що з того, коли решта гостей вийшла за ним, аби дослухати.

ДЕ ІВАНКО?

1598. Чоловік, жінка і п'ятирічний син переходять річку. Вода велика і сягає аж до шиї. Серед річки жінка спохопилася:

— Господи! Де наш Іванко?

— Не кричи! Я веду его за руку?

ЗБЛИЖЕННЯ

1599. В Гданську на вулиці до туриста підходить мужчина і пропонує купити бінокль.

— Але чи бінокль пристойний? В скільки разів зближує?

— То знаменитий бінокль! Він так зближує, що коли вийдете на ринок, не тільки побачите катедру в Оливі, але й почуєте органи.

ЗАТОРІВ

1600. Зустрілися двоє знайомих. Один питає:

— Де ти був, що так загорів?

— Ніде,— відповідає другий.— Просто не міг знайти вранці мило.

З'ЯСУВАЛИ

1601. — А чи народилася у вашому місті якась велика людина?

— Ні, пане, самі малі діти.

НЕПОДАЛІК

1602. — І далеко від пансіонату море?

— О, всього-на-всього десять хвилин іти, якщо ви добре бігаєте.

ВСЕ ПРОСТО

1603. Чоловік, що забажав перелітувати за містом серед природи, звертається до господаря, в якого найняв кімнату:

— Хотів би я знати, чому той старий кабан весь час намагається проникнути в мою кімнату? Прив'язався до мене, чи що?

— Та ні, просто взимку він живе в цій кімнаті,— охоче пояснив господар.

НЕВДАЛЕ ПОЛЮВАННЯ

1604. — То як полювання, вдале?

— Де там? Що можна було вбити, коли тільки я з села, а заєць мені дорогу перебіг.

РОЗУМІЮЧА ДРУЖИНА

1605. — Знаєш, дорога, не пощастило мені на полюванні. Ні зайця не приніс, ні качки.

— Не хвилюйся, я передчувала все ще сьогодні вранці, коли помітила, що ти забув гаманця.

НАВПАКИ

1606. — За стільки літ уперше зустрічаю. вас на полюванні. Що, дружина не пускає?

— Навпаки, сказала, аби додому без лисиці на комір не повертався.

ПОЛЮВАННЯ БЕЗ РУШНИЦІ

1607. — Куди?

— На полювання.

— Чому ж не взяв рушниці?

— А навіщо тягати даремне, коли результат один.

БОЇТЬСЯ ЗАЙЦЯ

1608. — Няню, ти боїшся зайців? — питає син батька.

— Ні!

— Чому ж береш із собою собаку і рушницю, коли йдеш полювати?

ЗАЄЦЬ

1609. Заєць біг по дорозі. Як відчув, що його наздоганяє машина, негайно збочив. А шофер йому голосно услід:

— Дурень! Гадає, що ліпше попасти восени мисливцеві під рушницю.

ПО-ЗАЯЧОМУ

1610. Здибалися два зайці. У одного зламана лапа.

— Полювання?

— Полювання.

— Мисливець?

— Мисливець.

— Підстрелив?

— Ні. Наступив.

МИСЛИВЕЦЬ І ПЕС

1611. Мартін Лаката — завзятий мисливець. Одного разу скаржиться він лісникові:

— Усе було б добре, але тим псом своїм я незадоволений: не встигну піднести рушницю для вистрілу, як він негайно шмигає мені поменш ноги.

— Не дивуйтеся,— відповідає поважно лісник.— Адже він добре знає, що то єдине місце, де можна не боятися за свою шкіру.

ПИТАННЯ

1612. — Минулого року двома пострілами я вбив дев'ять куріпок.

— То ви, напевно, стріляли в яйця. Чи не так?

ПЕС

1613. Мисливець Сойка питає мисливця Кукучку:

— Чому ви вчора не прийшли до корчми? Ми вас там чекали.

— Тому, що мого собаки Блеска не було вдома.

— Та хіба його присутність для цього обов'язкова?

— Ні. Але коли збираюся увечері до корчми, то жінка завпеди заховає мої черевики, а без Блеска я не можу їх знайти.

ВИХІД ІЗ СКРУТИ

1614. Малий Владно забігає до мисливської крамниці:

— Дайте, будь ласка, для мами чверть кіло шроту!

— А для чого, Владну, мамі той шріт?

— Кидає його в соус, щоб гості думали, що то соус із вепра, якого мав застрелити татко.

ЛІСНИК

1615. Лісник зустрів у лісі браконьєра:

— Що ви тут робите?! — крикнув сердито.

— Скоїлося нещастя,— відповідає браконьєр.— Я хотів застрелитися, а влучив у сарну.

ДОКАЗ

1616. Мати до дочки:

— Моя дорогенька, ти віриш, що твій чоловік був три дні на полюванні? Таж він нічого не вполював.

— Власне, тому й вірю.

ВСІ ЖИВІ

1617. Старий підсліпуватий мисливець говорить після полювання до свого нагінщика:

— Чи всі мої гості вийшли вже з лісу?

— Так.

— Ніхто не поранений?

— Ніхто.

— Тоді, нарешті, я потрапив у вепра.

ВЕЛИКЕ ПОЛЮВАННЯ

1618. Мисливець нагло знімає з плеча рушницю, цілиться і вбиває куріпку. Підносить її і з гідністю говорить до товаришів:

— Це — друга.

— А де перша? — питає один з товаришів.

— То було ще перед війною.

ЗАПАС

1619. Мисливець вирушає на полювання з трьома собаками. За годину повертається.

— Що сталося? — питають товариші.— Прийшов пан по нові патрони?

— Ні, по нові собаки.

ЗВИЧКА

1620. Пішов учитель на полювання. А що добре місцевості не знав, то спитав зустрічного діда:

— Скажіть, будь ласка, як мені пройти в село?

— Ідіть он тою дорогою,— показав дід,— потім повернете вліво, он там, за лісом...

— Добре, сідайте! — замість подяки сказав учитель.

ДІЛИЛИ

1621. Повертається чоловік пізно вночі з полювання. Жінка скрикує:

— І хто ж тебе так, і де ж тебе так? Господи, весь у синцях!

— Не лякайся, це ми з товаришем зайця ділили.

ХОЧ ПОДИВИТЬСЯ

1622. — Гляди, Миколо, он заєць сидить! Стріляй, та швидше!

— Е, не квапся! Якщо вистрелю, він утече, а так хоч подивлюся на живого.

ЗАОДНО

1623. Дружина до чоловіка:

— Ти куди?

— Піду в ліс по гриби,— відповідає чоловік.

— У нас м'ясо скінчилося, вбий заодно і зайця.

СЕРЕД МИСЛИВЦІВ

1624. — Слухай, приятелю, відкрилося весняне полювання, дозволяють бити качурів.

— А як ти їх упізнаєш?

— Дуже просто: потрапив — то качур, а не потрапив — качка.

НЕБЕЗПЕЧНА ЗАБУДЬКУВАТІСТЬ

1625. — Знаєш, я недавно пішов на полювання і забув узяти рушницю.

— Справді, неприємно. А коли ти згадав про неї?

— На біду, лише тоді, коли віддав дружині зайця.

СКУПІ

1626. — Ти й не здогадуєшся, які скупі бувають люди,— каже чоловік до дружини.— Вчора ми з друзями домовились: хто перший упіймає рибу, той усіх частує. І що вийшло? Один, бачу, впіймав, але вудку з води не витягає, далі й другий упіймав і теж не квапиться тягнути...

— А ти,— питає жінка,— нічого не зловив?

— Ну, я просто не насадив черв'яка.

ОТО БЕРЕ!

1627. — Бере тут риба?

— Ще й як! Доводиться ховатися за дерево, щоб насадити черв'яка на гачок.

ЖОДНОГО ЗЛОЧИНУ

1628. — Скажіть, будь ласка, в цьому ставку рибалити дозволяється?

— Звичайно.

— Отже, якщо я впіймаю рибину, то не буде злочином?

— Що ви, то буде чудом!

НЕДОВІРЛИВИЙ

1629. — Де був?

— Карасів ловив.

— Багато зловив?

— Жодного.

— Тоді звідки знаєш, що ловив саме карасів.

В КОГО ЩО

1630. — Чому жінки говорять, що ходять за покупками, і нічого не приносять?

— А чому ми ходимо рибалити і нічого не приносимо?

ВІДШКОДУВАННЯ

1631. Хлопець узяв знайому дівчину з собою рибалити. Закинули вудки і кілька хвилин мовчали.

— Скільки коштує та червона з білим штучка, що була на моїй вудочці? — раптом питає дівчина.

— Поплавок? Копійки. А що?

— Знаєш я тобі винна ті копійки. Мій утонув.

ВТІХА

1632. — Як тут ловиться?

— Добре.

— І скільки спіймали?

— За п'ять годин нічого.

— І ви це називаєте — добре?

— Так, бо на тому березі рибалка нічого не зловив аа вісім годин.

ДУШОГУБ

1633. — Твій чоловік пішов ловити рибу?

— Ні, топити черв'яків.

ЩИРІСТЬ

1634. Перехожий до рибалки:

— І знову нічого?

— Так, нічого. В цьому році навіть найбільші брехуни нічого не впіймали.

ДИВНА ІСТОРІЯ

1635. Розмовляють двоє рибалок:

— Торік я зловив коропа і помістив до акваріуму. Хотів його привчити жити без води. Першого дня витягнув його з води лише на хвилину, потім на дві, і так потроху нарощував час. Уяви собі, через місяць мій короп обходився без води.

— І що, живе?

— На жаль, ні. Торік упав у горщик із водою і захлинувся.

СОБІ НА РУКУ

1636. Прийшла Марічка до сусідки, каже:

— Кумо! Дозволь мені засмажити рибу в твоїй олії, а я потім тобі дозволю зварити шмат свинини в моїй капусті.

МИМОХІДЬ

1637. — Твоя думка про інших цілком збігається з їхньою думкою про тебе.

ПЕРЕВІРЕНО

1638. — Декотрий собака мудріший від свого господаря.

— Знаю, сам маю такого.

ОДИН РОЗУМ? ДВА ЩЕ ГІРШЕ?

1639. У лісництво прибіг стривожений хуторянин. Скаржиться, що в двір до нього кожної ночі навідується вовк.

— Порадьте! Бо хто, як не ви?

— Певне, голодний,— каже один лісник.— Киньте йому шмат м'яса.

Через кілька днів лісник зустрівся з тим чоловіком. Питає:

— То вчинив, як я радив?

— Вчинив.

— І що?

— Тепер приходять два вовки.

ФУНДАМЕНТАЛЬНІСТЬ

1640. — Він такий фундаментальний дурень, що часом виглядає аж мудрим.

ЩО ЛЕГШЕ

1641. — А ти спостеріг, що набагато більше людей добрих, як мудрих?

— Бо доброго легше вдавати.

ВТРАТА

1642. — Що ти успадкував від батька?

— Розум.

— І що з ним сталося?

СПРАВЕДЛИВІСТЬ

1643. Хтось зауважив:

— Очевидно, найсправедливіше поділений іу світі розум.

— Чому ви так гадаєте? — дивуються інші. — Ніхто ж не скаржиться на брак розуму.

КАРА

1644. Мудрого спитали:

— Як карати наклепників?

Мудрий відповів:

— Треба відрізати вуха тим, хто слухає наклепи.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

1645. Один юрист пояснив так слово «відповідальність» :

— Уявіть собі, що на штанях лише два ґудзики, і один із них відірвався. Тоді весь тягар відповідальності падає на другий ґудзик.

ЩАСТЯ

1646. На запитання, чому так мало щасливих:

— Бо з кожних ста щасливих щонайменше вісімдесят не розуміють свого щастя.

ЗІТХАННЯ

1647. — То прекрасно, що ніколи ми не застарі для того, щоб навчитися нових способів творити дурниці.

СВІТ

1648. — Нещасний світ!—вигукнув один.— Серед десяти людей ви знайдете дев'ять дурнів і одного неробу. Його спитали: — До якої ж категорії належите ви?