Добридень, сусіде! Сміховинки

ЩИРІСТЬ

944. Вона: — У газетах пишуть, як один чоловік одружився з дівчиною заради грошей. Правда, ти б зі мною не одружився заради грошей?

Він: — О, так, моя люба! Я не одружився б із тобою ні за які гроші в світі.

ТЯЖКА СИТУАЦІЯ

945. — Моє кохання до вас, Марійко, таке велике, що я пішов би за вами в саме пекло. Щоб вас добути, я готовий до бою з самим дияволом!..

— Будь ласка, поговоріть із моєю мамою.

БРАТ

946. Господиня: — 3 ким ти, Насте, тільки що розмовляла на східцях?

Служниця: — Зі своїм братом.

Господиня: — А як його звати?

Служниця: — Та казав, що Грицьком.

ПОПЕРЕДНИКИ

947. Парубок прийшов до дівчини і побачив, що стіни квартири увішані багатьма чоловічими портретами.

— То ваші предки? — питає.

— Ні, ваші попередники.

ЯКЕ ОПУДАЛО?..

948. — Видите, Степане, якщо я не вийду за вас заміж, є ще багато дівчат на світі...

— Йой, що ви! Коли я навіть вам непотрібний, то яке опудало вийде за мене?

ЛИШЕ ВИХОДЬ!

949. Дочка: — Мамо! Я не вийду заміж за Ілька! Він такий атеїст, що навіть у пекло не вірить.

Мати: — Лише виходь за нього, дитинко! Потім буде вірити!

ВИРУЧИЛА

950. — Як ся маєте? — нав'язує дівчині бесіду молодий хлопець.

— Дякую, добре.

— А як ся має ваша мама?

— Дякую, добре.

— А як ся мають ваш брат і сестра?

— Дякую, добре.

Хлопець не знає, що далі говорити. Дівчина виручає:

— Я маю ще діда й бабу.

ЗА...

951. — Попробуйте лиш поцілувати мене, я за...

— Закричите?

— Зажмурюся.

ЩИРА

952. — Що б ти, Марійко, зробила, якби я тебе поцілував?

— Кликала б маму.

— Ну, а тоді що було б?

— Нічого, бо в хаті нікого нема.

ПОЖЕЖНИК НА КУХНІ

953. Завідуюча їдальнею зайшла на кухню і побачила там молодого пожежника.

— Що тут шукає пожежник? — питає кухарку.

— Слідкує, аби м'ясо не пригоріло,— відповідає та, червоніючи.

ТВОЄ — НАШЕ

954. Дівчина кілька разів нагадувала хлопцеві, який позичив у неї гроші, про борг.

— Давай одружимося, і гроші будуть нашими,— запропонував хлопець.

НЕ ПАМ'ЯТАЄ

955. Степан був у знайомої дівчини. Наступного дня, коли хміль пройшов, він згадав, що просив рука Оленки. От він і дзвонить по телефону:

— Алло! Оленко! Я вчора просив вашої руки, але не тямлю, що ви мені відповіли: «Так» чи «ні»?

— Ой! Як добре, що ви подзвонили! Я пам'ятаю, що вчора хтось просив моєї руки і я дала згоду, але вже не знаю, хто це був!

ДЕ ОТІ ВОВКИ?..

956. Одна багата шинкарка найняла Івана відвезти її на десяте село до своєї дочки. Звечоріло. Під час подорожі їй захотілося відпочити. Наказала нагодувати коней, а сама лягла на возі. Іван прив'язав коні й на кінець дишла повісив торби з вівсом, а сам ліг під віз і хилитає ним. На дишлі торби похитуються, шинкарка злякалась і питає у візника:

— Іване, що то кивається напереді?

— Вовки, паніко,— посміхаючись, відповів Іван.

— Ходи на віз, бо я боюся.

Іван хотів чи ні, а послухав паніку...

Другого вечора також довелось їм у полі ночувати. Іван знову заліз під воза й ліг, а шинкарка пильно приглядається на дишло й питає:

— Іване, а де ті вовки, що були вчора?

ТРАГЕДІЯ

957. — Любонько,— озвалася господня до квартирантки,— ваш брат уже перестав навідуватися, правда?

— Той мерзотник уже знайшов собі іншу сестру.

ШКОДА

958. Їдуть двоє дівчат автомашиною, і раптом лопнула шина. Дівчина, якій належала машина, до своєї колегині:

— Бувають хвилини в житті, коли справді шкодую, що я незаміжня,

ЩО НАЙБІЛЬШЕ?..

959. Питали одну панночку, що їй найбільше подобається. Панночка хвилину подумала, а потім каже: «По-друге, їжа, по-третє, квіти».

СВАТАЧ

960. Несміливий сватач після величезних зусиль нарешті відважився:

— Маріє, думаєш, що твоя мати справді хотіла б стати моєю тещею?

НЕЩАСТЯ

961. — Чи були ви вже деколи свідком залізничної катастрофи?

— Так, одного разу в тунелі: замість дівчини я поцілував її батька.

НЕМОЖЛИВІСТЬ

962. — Коли вже одружуватися, то до загсу хочу повести собі гарну жіночку і добру кухарку.

— Але ж це неможливо. Це двоєженство.

СУЧАСНІ ЗАРУЧИНИ

963. — І давно ти заручений із нею?

— Не знаю точно, бо в мене тоді зупинився годинник.

ТІЛЬКИ П'ЯНИЙ

964. Прийшла одна пара до загсу розписуватися. Він ледве стоїть на ногах, вона — теж. Їм і кажуть:

— Прийдете завтра, в такому стані розписуватися вам не можна.

Прийшли і на другий день; дівчина твереза, а жених — знову п'яний. Дівчину й питають:

— Ваш обранець тверезим буває?

— Звичайно, буває, але тверезим не хоче йти до загсу.

КЛОПІТ

965. — Коли я вперше Мару поцілував, то вона вліпила мені потиличника. А коли я почав присягати, що вже ніколи більше такого не вчиню, вона вліпила мені вдруге.

КОХАННЯ

966. — Любиш мене?

— Шалено.

— А помер би заради мене?

— Ото вже ні! Моє кохання безсмертне.

ПЕРЕД ВЕСІЛЛЯМ

967. — Уяви собі! — каже друг другові.— Моя наречена повернула мені обручку і виходить заміж за іншого. Цікаво, де той хлопець живе?

— Чому питаєш? Хочеш із ним битися?

— Що ти! Хотів би продати йому цю обручку.

ПРИЧИНА

968. — Чи не здається вам, панночко, що танці, які ми танцюємо удвох, дуже короткі?

— Можливо. А ви знаєте, що диригент цього оркестру — мій наречений?

В ПОШУКАХ НАРЕЧЕНОЇ

969. Один хлопець ніяк не міг одружитися: сподобається йому дівчина, покаже її матері — то очі не такі, то ніс негарний, то губи не сподобаються. І знайшов нарешті хлопець дівчину, що була, як дві краплі води, схожа з його матір'ю: ті ж очі, ніс, губи, навіть вимова. Сподобалась матері. І оженився б хлопець, та на цей раз категорично не погодився батько.

ДИТЯ

970. Заходить бригадир у дім і питає:

— Маріє, чому донька твоя на роботу не виходить?

— Куди їй на роботу? — видивилася мати. — Вона ще дитина.

Бригадир і через рік своєї:

— Маріє, чому донька на роботу не виходить?

— Куди їй на роботу!? — дивується мати.— В неї ж дитина.

ПРАЦЬОВИТИЙ

971. Приїхав син у село до матері. Зайшов до хати, поставив чемодан і відразу:

— Мама, дай порубать!

Мати дивиться на сина, дивується:

— Якраз учора сусід усі дрова порубав, нічого не лишилося. Відпочинь, синку, з дороги!

Тоді син:

— Ви не зрозуміли, мамо. Я просив поїсти.

— О, так би й сказав, синку! А то й не по собі стало: тільки поріг переступив — уже й до роботи. Зараз, синку, зараз!

ТЕЛЕГРАМА

972. Директор до секретарки:

— Будьте ласкаві, пошліть до мене додому телеграму, щоб донька на хвилину залишила телефон, мені треба поговорити з дружиною.

БЕЗВИХІДНЕ СТАНОВИЩЕ

973. — Як сталося, що ти до неї посватався?

— Та як — ми сиділи й говорили, кінець кінцем я вже не знав, про що інше з нею говорити.

ХИТРІСТЬ

974. Гість підходить до будинку і бачить, що син господаря на присадибній ділянці косить.

— І як тобі вдалося примусити його робити? — дивується гість.

— Я сказав, що загубив у траві десять карбованців.

СКРОМНЕ БАЖАННЯ

975. Юнак не знає, що купити своїй дівчині на день іменин. Питає в матері:

— Мамо, коли б тобі завтра сповнилось сімнадцять, що б ти хотіла в подарунок?

— Нічого більше,— відповідає мати.

ЇДЦІ

976. — В мене, знаєте, шість дочок.

— Співчуваю. Важко тепер прогодувати шість їдців.

— Даруйте, не шість, а дванадцать. Вони всі заміжні.

РОЗПОВІДЬ БАТЬКА

977. Батько, учасник війни, розповідає синові про свої ратні подвиги. Син захоплено слухає, нарешті питає:

— Татку, якщо все це робив ти, тоді навіщо були ще й солдати?

ДОМОВИЛИСЬ

978. Четверо приятелів зайшли до кав'ярні, сіли за столик. Один зітхнув, його підтримав другий, далі й третій. А четвертий у відповідь обурився:

— Друзі, не можна думати лише про гроші.

НЕ НАСТІЛЬКИ

979. Син до батька:

— Тату, коли я буду настільки дорослий, що зможу піти, куди схочу, і повернутися додому, коли схочу, не питаючи маминого дозволу?

— Е, сину, я й сам ще не настільки дорослий.

ЦВІТ ДУШІ

980. Один хлопець, сидячи просто під палючим сонцем, писав листа коханій. В кінці дописав: «Даруй мені, цвіте душі моєї, що я писав тобі в самій майці, але повір, така спека, що сил не вистачає».

МОТИВУВАННЯ

981. Дуже боязливий молодий працівник звертається до свого шефа:

— Хочу просити вас відпустити мене на тиждень.

— З якої причини?

— У понеділок женюся, і величезну приємність відчував би, склавши товариство моїй жінці в її шлюбній подорожі.

СТАРШИНА

982. Батько застав свою дочку, яка цілувалася зі старшиною на лавиці в парку, і вичитує їй:

— Я тебе навчу цілуватися з солдатами!

— Уже пізно,— зауважив старшина,— цьому вже я її навчив.

ДРУГЕ МІСЦЕ

983. — Перепрошую, кохана, але завернув я з колегами до бару. Ми вдарили об заклад, хто більше вип'є.

— Ну, й хто взяв друге місце?

ПАМ'ЯТЬ

984. — Позичиш мені п'ятсот злотих?

— Ні.

— Я це добре запам'ятаю!

— Але коли б я позичив, то напевне, забула б.

ПРОТИЛЕЖНІСТЬ

985. — Оженюся тільки з дівчиною, яка є цілковитою протилежністю мені.

— Розглянься добре, скільки навколо розумних дівчат.

ВСЕ ОДНО

986. — Скажи, які мої шанси в тебе?

— Друге місце.

— А перше в кого?

— Мені все одно.

НЕ КУРИТЬ

987. — Чому вже не дружиш із Ольгою?

— Тому, що коли поцілував її, то несло від неї тютюном.

— Несерйозна причина.

— Як ні! Адже Ольга не курить.

ПРОХАННЯ

988. Мати до дочки:

— Дорогенька, чи не зможемо ваших дітей залишити з вами? Хочемо сьогодні піти з батьком у кіно.

ПОРАДА

989. Мама радить дочці, яка щойно вийшла заміж:

— Дитинко, хочу тобі дати добру пораду: ніколи не вступай у суперечку зі своїм чоловіком. Відразу плач!

ЗАСПОКОЇВ

990. Сидить мати та й плаче. Підходить син, питає:

— Чого ви, мамо, плачете?

— Плачу, сину, що тобі вже двадцять років, а помочі від тебе ніякої.

— Не плачте, мамо,— заспокоїв матір син,— скоро оженюся, то буде вам поміч.

ТАЄМНИЦЯ

991. — Молодий чоловіче! Ви поцілували мою дочку?

— Я не можу вам на це відповісти.

— Чому?

— Я дав їй слово честі, що нікому не скажу.

КАРА

992. Питається Вельзевул Сатани, чому той такий радий.

— Уяви собі, вчора прийшла одна нова. Я закрив її до кімнати, в якій повно модних капелюшків і міні-спідничок, але жодного дзеркала.

ПОШУКИ

993. — Чому весь час оглядаєшся, доню? — питає батько дочку.

— Шукаю для тебе зятя, тату,— відповідає вона.

ВСЕ ДЛЯ ЛЮДИНИ

994. Батько дорікає п'ятнадцятирічній доньці:

— У такому віці ти хочеш вийти заміж?!

— А чом би й ні?!

— І ти справді думаєш, ще зумієш ту людину ощасливити?

— Звичайно. І не тільки його самого...

ЗУСТРІЧ

995. Зустрілися двоє шістнадцятирічних дівчат і ведуть розмову:

— Чи вже маєш хлопця?

— Ні, дівчинку.

ПОКУТА

996. Вісімнадцятирічна дівчина на світанку повертається додому. Біля дверей зустрічає її мати:

— Бога ради, де ти була? Я в твої роки...

— Тоді, мамко, мені вже було півроку.

ДОБРА ПОРАДА

997. — Знаєш, мамко, я ніколи б не віддалася за чоловіка, який уночі хропе.

— То дуже розумне рішення, доню,— схвалює мати.— Однак прошу тебе: при випробуваннях будь обережна!

ЛИСТ ВІД ОНУЧКИ

998. Бабуся отримала листа від онучки, яка проводила відпустку на узбережжі Чорного моря. Внучка пише, що почуває себе добре, а весь вільний час відводить пінг-понгові.

Бабуся відповіла: «То не біда, внучко, що він китаєць. Ти дивись, щоб справді був доброю, порядною людиною».

КОНСТАТАЦІЯ

999. Двоє пенсіонерів сидять у парку.

Перший: — Так, так. Велика різниця між теперішніми та колишніми дівчатами.

Другий: — Справді, велика. Колись, якщо дівчина соромилася, то червоніла. А нині соромиться, коли почервоніє.

ВМІЄ

1000. — Нісенітниці! Виходиш за нього заміж тільки тому, що добре танцює! А вміє він щось робити?

— О, так! Прекрасно плаває...

ДВІЧІ

1001. Суддя: — Заміжня?

Підсудна: — Так... двічі.

Суддя: — А скільки вам років?

Підсудна: — Двадцять вісім.

Суддя: — Теж двічі?

ОБЕРЕЖНА

1002. Пожежники зупинилися біля дівчини і питають, де горить.

— До машини з вами не сяду, але ходіть зі мною, то поведу вас до пожежі,— відповіло дівча.

НАСМІЛИВСЯ

1003. У літаку несміливий юнак дивиться на дівчину і ніяк не може почати з нею розмови. Нарешті, набравшись хоробрості, говорить:

— Вибачте, ви теж летите в цьому літаку?

ЗАКОХАНІ

1004. Андрій проводжає додому свою приятельку. Перед дверима ніжно прощаються довгим поцілунком. Раптом з другого поверху хтось кричить:

— Молодий чоловіче, не заперечую, щоб ви цілували нашу Єву. Але йдіть трохи далі від дзвінка.

ДВА ПРИЯТЕЛІ

1005. Зустрілись два приятелі. Зразу звертається один до другого:

— Видиш це вікно?

— Так.

— Торік я щодня посилав туди тисячі поцілунків, а цього року щомісяця п'ятсот крон.

НАДІЇ

1006. Батько двох дочок потрапив випадково в автомобільну катастрофу, довелося ампутувати ногу. Держстрах виплатив велику суму грошей, яку батько й призначив для своєї старшої дочки, що виходила заміж. За весільним столом молодша дочка шепче батькові на вухо:

— Маю надію, що подбаєш так само й про мене.

ТОМУ

1007. Мама до дочки:

— Прошу тебе, щоб повернулася з тої прогулянки найпізніше о годині дев'ятій.

— Але ж, мамо, я вже не дитина!

— Власне, тому.

СТУРБОВАНА

1008. Сучасна мама: — Я стурбована, що моя дочка постійно повертається додому завчасно.

ДОБРІ МАНЕРИ

1009. Мама підростаючої дочки розповідає знайомій:

— З чотирьох залицяльників, які бувають у моєї дочки, тільки один, здається мені, добре вихований.

— З чого судите?

— Тільки він один, коли залишається сам на сам з дочкою, не вішає капелюха на ключ у дверях.

УМОВИ

1010. Обурений господар до хлопця, який просить руки його дочки:

— Ну, знаєте! Такий шмаркач, і хочете одружитися з моєю дочкою! Чи зможете створити їй такі умови, як має вдома?!

— Думаю, так. Я теж маю дуже прикрий характер.

БРЕХНЯ

1011. Розмовляють два знайомі:

— І ви погоджуєтесь, щоб ваша дочка вийшла заміж за того типа?! Йому загрожує п'ять літ ув'язнення!

— А то брехач! Сказав, що тільки три!

ЗВІСТКА

1012. Дві дами розмовляють про знайому:

— Знаєте, коли Ковальська довідалася, що її дочка вийшла заміж?

— Ні.

— Коли викликали її посвідчити при доньчиному розлученні.

НАКЛЕП

1013. — Любов твого нареченого небезкорислива. Хоче оженитися, щоб сплатити борги.

— Нічого подібного! Він взагалі не має наміру їх сплачувати.

ВЕСІЛЬНА ПОДОРОЖ

1014. Молодята виїхали автомашиною у весільну подорож, їхали з годину — і машина раптом зупинилася. У пошуках хиби обоє залізли під машину і лагодили там щось довгенько. Пішохід, що проходив мимо, плеснув молодого по плечу і каже:

— Не говорячи вже про те, що на вас дивиться понад двадцять пар очей, мушу звернути вашу увагу, що п'ять хвилин тому украли вашу машину.

ЗНАК

1015. Батько до дочки, яка збирається заміж:

— Твій жених, бачу, справді тебе любить.

— Думаєш?

— Три місяці тому позичив у мене тисячу злотих, а все ж таки ще приходить до нас.

ЦІКАВІСТЬ

1016. — Можете поговорити про мене з батьком, але попереджую, що трьох попередніх моїх прихильників вія викинув через вікно.

— Справді? А на якому поверсі живете?

НАРЕШТІ

1017. Знайомий до батька дівчини, яка не мала успіху в женихів:

— Здається, ваша дочка вийшла заміж. А важко було вам розлучитися з нею?..

— Дуже важко! Я вже подумував, що це неможливо.

ПЕРЕВАГА

1018. Молода дівчина признається приятельці:

— Його мама — проти мене, але на моєму боці матінка-природа!

ВИСНОВОК

1019. Мати до дочки, що два місяці тому вийшла заміж:

— Як твій чоловік ставиться до тебе?

— Прекрасно. Дає мені все, що забажаю.

— Якщо він задовольняє всі твої потреби, значить, потреби в тебе замалі.

ЗВИЧАЙ

1020. Підростаючий син до батька:

— Якою стороною вулиці мужчина повинен іти з жінкою?

— Тою, на котрій немає вітрин.

ПЕРЕСТОРОГА

1021. Батько до сина, який має вступити в шлюб:

— Пам'ятай, жінки, як і діти, вимагають найбільшої любові тоді, коли найменше на це заслуговують.

ДОСТОЙНІСТЬ ПОВНОЛІТТЯ

1022. Син до батька:

— Треба мені п'ять тисяч злотих!

— Не маю такої суми.

— То позич!

— Ти вже повнолітній, можеш сам робити борги!

ЛИСТ

1023. Якийсь марнотратний син, просячи батька в листі про гроші, дописав унизу: «Мені так неприємно просити Тебе знову про гроші, що я побіг на пошту, аби завернути того листа».

Через кілька днів одержав відповідь: «Не роби, сану, таких висновків, твого листа я не одержав».

ПІДОЗРІННЯ

1024. Батько накинувся на дочку, яка пізно повернулася додому.

— Ти була сама?

— С-сама...

— А з ким ти була сама?!

ЗА ПРАВДУ

1025. — Чому ти посварився з Еллою?

— Вона просила вгадати, скільки їй років.

— То й що?

— Я сказав правду.

РІЗНІ БАЖАННЯ

1026. — Дорога моя, я прийшов спитати, чи не вийдеш за мене заміж? — соромливо говорить хлопець.

Дівчина розчаровано:

— Ет, а я вже гадала, що ти прийшов запросити мене до кав'ярні.

ВІДУЧИЛИСЬ ЧЕРВОНІТИ

1027. — Дівчино, дівчино,— сумно похитав головою дід,— тепер ви, дівчата, зовсім не ті. Відучилися й червоніти. Не те, що в часи моєї молодості.

— Уявляю, дідусю, що ви їм говорили!

ПРО ПОВАГУ

1028. Два чоловіки розмовляють у трамваї.

— Ото були часи! Молодь поважала старших, не те що тепер.

— Дарма жалієтесь! Хіба не дали вам місце?

— Що з того? А дружина моя так і стоїть.

МАРНІ ХВИЛЮВАННЯ

1029. Мати: — Я ніколи не розлучалась зі своєю донькою!

Зять: — Не плачте, через місяць вона повернеться до вас.

СХОЖЕ НА НЬОГО

1030. — Це фото замовлене вашим сином,

— Схоже на нього.

— Але він не заплатив!

— А це ще більше схоже на нього.

НА ЛЕКЦІЮ

1031. Дві подруги перед афішею, яка повідомляє: «Сьогодні в клубі лекція, потім танці».

— Ти справді хочеш піти на лекцію? — питає одна.

— Звичайно,— відповідає друга,— кажуть, лектор чудово танцює.

МОЛОДОЖОНИ

1032. Молодий чоловік питає дружину:

— Хто ж сьогодні залишається з дитиною?

— Давай тягнути сірники,— відповідає дружина. - Якщо витягнеш великого сірника — твоя мама, якщо маленького — моя.

ДО ПАРИ

1033. — То як, наші молодята одне другому до пари?

— Напевне, до пари. Бо його рідні кажуть — нещасна дівчина, а її — нещасний хлопець.

ГЛАВА СІМ'Ї

1034. Після одруження молодий супруг питається в батька, хто повинен бути главою сім'ї — чоловік чи жінка.

— Сину мій,— сказав батько,— візьми сто курей і пару коней. Іди від хати до хати і питай, хто у тому будинку глава сім'ї. Де жінка — залиш їм курку, а де чоловік — залишай коня.

Пішов молодий чоловік, роздав дев'яносто дев'ять курок, і нарешті в одному будинку на його питання чоловік відповів:

— Я тут глава сім'ї.

— А чим доведеш?

Чоловік покликав дружину, вона потвердила його слова.

— Тоді бери одного з моїх коней.

— Мені подобається он той, гнідий.

Аж тут дружина обережно потягнула чоловіка за рукав, щось шепнула, і чоловік передумав:

— Таки ні, візьму білого.

— Е, ні,— сказав подорожній,— тепер дістанеш курку.

ЗАНЯТТЯ

1035. Молодий хлопець до колеги:

— Чого запускаєш бороду?

— Таж треба чимось зайнятися.

ІДЕЯ

1036. У кімнаті, де солдати зустрічають рідних, напис: «Відвідувачі, зберігайте чистоту. Настане день, коли ваш син буде прибирати в цій кімнаті!»

ЗРОЗУМІЛО

1037. Дві жінки розмовляють:

— Дітей маєте?

— Дві дорослі доньки.

— Разом мешкаєте?

— Ні, вони ще не вийшли заміж.

СТРАШНА КАРА

1038. Мати погрожує доньці:

— Якщо не. слухатимешся, подовжу тобі спідницю на сантиметр!

СУЧАСНА МОЛОДЬ

1039. Мати гримає на доньку:

— Вже давно тобі треба було підстригти волосся.

— Але, мамо! В Петера довші коси, ніж мої.

НЕ ВГАДАЄШ

1040. — Мамо, як дізнатися, чи вдало я обрала собі чоловіка?

— Якщо поганого — помітиш відразу, якщо хорошого — ніколи.

ВІДМОВА

1041. Батько дівчини до кандидата в зяті:

— Ви, очевидно, курите, п'єте, граєте в карти і оглядаєтеся за дамами?

— Ні, не маю жодної з цих хиб.

— Ну, то й погано, бо я маю всі ці хиби і не хочу, щоб мені жінка постійно ставила вас за приклад!

ПОЕЗІЯ

1042. Розмовляють дві приятельки:

— Хто він, той молодий чоловік, якого ти вчора представила мені?

— То справжній поет.

— Поет?

— Цілий вечір шептав мені на вухо чудові слова: соболеві шуби, облігації, вілла, автомашина...

БЕЗ БАТЬКА

1043. — Твоя дочка успадкувала від тебе вроду, але має кепську фігуру. Чи то, може, від батька?

— Ні. Вона, бідолаха, не має батька!

ПЕРСПЕКТИВА

1044. — Чого так сяєш?

— Бо моя самітня і багата тітка купила собі швидкісну автомашину.

ЗАНАДТО!

1045. — Уяви собі, що той ідіот, Кароль, не тільки зламав мені серце і змарнував життя, але й віпсував мені вчора цілий вечір!

ВИРОСТЕ

1046. Дама до приятельки, яка говорить, що її дочка вже така, як вона: «Не переживай, вона з того виросте!»

ЧАСТКОВО

1047. — Наречений знає, скільки тобі літ?

— Частково — так.

ВИР

1048. — 3 ким наречений Басі поїхав у Закопане?

— З третьою жінкою першого чоловіка його другої жінки.

ПОГАНА РІДНЯ

1049. — Правда, що рідні твого нареченого ненавидять тебе?

— Так, його жінка втопила б мене в ложці води,

ЗА ЧИЙОГО?

1050. — Ляля скоро виходить заміж!

— Так? А за чийого чоловіка?

БУЛА МОЛОДША...

1051. — Яка у вас велика донечка!

— О, так, в її віці я була набагато молодша.

ТЕ САМЕ

1052. — Злостивці твердять, що Буба має трьох коханців.

— А доброзичливці?

— Те саме.

ОБЛІК ЧАСУ

1053. — Чи довго ти чекала на мене?

— Двадцять цигарок.

ЩО ПОСТІЙНІШЕ

1054. — Я порвала стосунки з нареченим. Моє ставлення до нього радикально змінилося.

— А чому ж не повернеш йому той перстень, з діамантом?

— Бо моє ставлення до коштовностей не змінилося.

ПОЗДОРОВЛЕННЯ

1055. — Чую, що виходиш заміж за Кароля. Якщо це правда, то вітаю, а якщо неправда, то вітаю Кароля.

ЦІНА СЛОВА

1056. — Ти порушила слово, яке мені дала!

— Не гнівайся, дам тобі інше.

БОЇТЬСЯ

1057. — Чому Зуля не хоче виходити заміж за того адвоката?

— Боїться, що він її програє.

СПРАВА В ОБРУЧЦІ

1058. — До речі, ми з Філіпом заручилися. Він лише чекає, щоб попередня наречена повернула йому обручку.

З ЛЮБОВІ

1059. — Одружуєшся зі мною з любові чи зі здорового глузду?

— Ти збожеволіла?! Про здоровий глузд нічого й говорити!

ПРИ УМОВІ

1060. — Як гадаєш, може жінка любити двох одночасно?

— Так, але при умові, що один про другого нічого не знає.

ГНІВ

1061. — Чи гніваєшся на мене, любий?

— Так, і порвав би з тобою відразу, якби ти не була жінкою мого найліпшого приятеля.

РОЗДВОЄННЯ

1062. — Уяви собі, вчора освідчилися мені двоє мужчин. Обидва такі симпатичні, що не знаю, за котрого вийти найперше.

ЗА СЕРЦЕМ

1063. Знаєш, серце підказує зробити одне, а розум — інше.

— То йди за голосом серця.

— Чому?

— Аби потім не нарікати на розум.

МУКА

1064. — Філіп каже, що кохає мене такою, як я є. То дуже змучує мене.

— Чого ж?

— Бо мушу старатися бути завжди такою самою.

НЕ БІДА

1065. — Чому не хочеш вийти за мене заміж?

— Бо ти рудий.

— Всі запевняють, що як тільки одружуся з тобою, відразу посивію.

НЕ ЗА ТОГО

1066. — Що, тільки познайомилися, і вже виходиш заміж?

— Е-е-е, то не за того!

ГОТОВИЙ НА ВСЕ

1067. — Я чула, Філіп справді хоче одружитися з Зулею.

— Так, він заявив, що для неї готовий зробити найбільшу дурницю.

ТЕРПИМІСТЬ

1068. — Як гадаєш, скільки літ має Галина?

— Не знаю, але терпіти її можу.

БЕЗ ВИНЯТКУ

1069. — Задумуюсь, чи Петро мене справді кохає.

— Ясно, що кохає. Чого ж мав би для тебе робити виняток?

ЕВРИКА!

1070. — Чому ви нічого не говорите?

— Я не говорю, коли не маю що сказати.

— То, може, стали б моєю дружиною?

З ПІВСЛОВА

1071. — Знаєш, охоче приймаю товариство Філіпа. Говорить мені про речі, які нікому іншому і в голову б не прийшли...

— Ах, то він освідчується!..

МІНІМУМ І МАКСИМУМ

1072. — Знати б, який купальник буде наймодніший?

— Мінімум матеріалу і максимум дівчини.

МИНУЛЕ

1073. — Стась однак не одружується з Алею. З огляду на її минуле.

— Таж Аля має прекрасне минуле!

— Так, але він твердить, що задовге.

ЕКОНОМІЯ

1074. — Як ставитеся до любові з першого погляду?

— Зекономлюе багато часу.

ВИЩА ЛЮБОВ

1075. — Як ти впевнилася, що кохаєш мене?

— Бачиш... скільки разів кажу, що ти ідіот, і це тільки мене нервує.

ЗДІБНОСТІ

1076. — Ти чого порвала з Філіпом?

— Бо він нездатний ні до чого і здатний на все!

ДО ШЛЮБУ

2077. — На жодні романи до шлюбу не можу погодитися.

— Добре, але як тільки вийдеш заміж, дай мені знати.

ВІРНІСТЬ ПРИРОДІ

2078. — Як там твої справи з Каролем?

— Я дала згоду вийти за нього заміж.

— Таж ти твердила, що не можеш на нього дивитися.

— То правда. Але коли б я йому відмовила, моя приятелька відразу сказала б «так».

БЕЗ ВАГАНЬ

1079. — Кохаю одну дівчину, але вагаюся перед шлюбом. Що мені робити?

— Порви з нею або оженися. В обох випадках пошкодуєш.

ШАНСИ

1080. Молодий мужчина питає даму:

— Які маю шанси в тебе?

— Один до двох.

— Що це значить?

— Ти і я проти моєї сильної волі.

ВИБІР

1081. Розмовляють дві приятельки:

— Артур для мене нестерпний! Запитала я його, що вибрав би — мене чи мільйон злотих — і сказав, що мільйон!

— Добре розсудив. Коли б мав мільйон, мав би ї тебе.

СПОКІЙ

1082. На околиці Варшави молодий чоловік перестрів дівчину:

— Вчора пані була така неспокійна, коли я йшов за нею, а сьогодні, бачу, вже не боїться мене...

— Бо сьогодні не несу гроші.

СПРОСТУВАННЯ

1083. Молода дама до приятельки:

— Як це так? У двадцять два роки виходиш заміж за шістдесятилітнього? Змарнуєш усе життя!

— Так, але його.

ПРИСЛУЖИТИСЯ

1084. На вулиці зустрілися два колеги.

— Добре, що я тебе зустрів! — радісно вигукнув один.— Маю сьогодні зустріч з Йолею, підеш зі мною?

— Я ж тобі заважатиму!

— Ні, навпаки! Коли Йоля побачить тебе, матиму відразу більші шанси!

МАТЕРІАЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ

1085. Молодий чоловік до батька своєї коханої:

— Хочу одружитися з вашою дочкою.

— А що маєте?

— Відвагу.

ЛИСТ

1086. «Кохана, для тебе я готовий переплисти океан. Скочити без вагання в прірву. Летів би до тебе, незважаючи на всі небезпеки і труднощі.

Р. 3. Прийду в неділю, якщо тільки не буде дощу».

ЗНАК

1087. Літній холостяк до знайомого:

— Старію.

— Звідки такий висновок?

— З жіночих запитань.

— Яких?

— Раніше мене питали: «Чому не женишся?» А тепер: «Чому не оженився?»

САМ НА САМ

1088. Молодий чоловік до коханої:

— Вже скільки разів благаю в тебе поцілунку! Чи ти камінна?

— А тебе що, спаралізувало?

ПЕРЕШКОДА

1089. Якась пара сидить у кіно. Протягом цілого сеансу партнер чуйно обнімає свою дівчину. Старша дама, яка сидить позаду, торкає його в рамено:

— Чи не могли б ви робити це вдома?

— Дуже б хотів, але вдома жінка.

ЗАКІНЧЕННЯ

1090. В кав'ярні зустрічаються два знайомі:

— Ви й досі заручений?

— Ні.

— Дякувати богу. Всі знають, що колишня ваша наречена — мерзенна особа. Ми завжди сердечно співчували вам. І як то закінчилося?

— Ми з нею одружилися.

ЗУБ ЗА ЗУБ

1091. Молодий чоловік до майбутньої жінки:

— На жаль, моя дорога, подружнє життя є не. тільки приємністю. Коли поберемося, доведеться тобі варити обіди...

— А тобі доведеться їх їсти...

ЩИРІСТЬ

1092. Молода дівчина до хлопця:

— Раніше ти говорив, що я для тебе — цілий світ.

— Так, але останнім часом я дуже підтягнувся в географії.

МОЖЛИВІСТЬ ВИБОРУ

1093. Дівчина до хлопця:

— Ти мене любиш?

— Без сумніву!

— Як Адам любив Єву?

— Набагато дужче.

— Чи то можливо?

— Звичайно, Адам же не міг вибирати.

З ДВОХ ПРИЧИН

1094. — Чому не одружуєшся зі мною?

— З двох причин. Перша — то ти, а друга — хтось інший.

ДЕБЮТАНТИ

1095. — Геленко, ти перша дівчина, яку я покохав!

— Ну й не щастить мені! Знову дебютант!

ВІЙНА І МИР

1096. — Пані сусідко, ви не хвора? Вже кілька днів помічаю, як від вас виходить молодий лікар.

— Я вже місяць спостерігаю, як від вас уранці виходить офіцер, але мені й на думку не спало спитати, чи не вибухнула, часом, війна?

МОРАЛЬ

1097. Сидів за третьою стограмовою чаркою, Люди поглядали на нього. Піонери на нього зневажливо показували. Дівчата сміялися з нього.

— Більше ніколи! — промимрив і рушив із молочного бару.

БІДА Й ЖАРТ

1098. — Уяви собі, я прийшов до Кошиць босий і геть обірваний.

— То ще нічого! Я прийшов до Кошиць цілком голий.

— Це вже неможливо!

— Можливо, бо я народився в Кошицях,

СТРАХ — МИНУЩИЙ

1099. Чоловік обмінюється досвідом із приятелем:

— Коли тебе доймає спокуса випити ще келишок, подумай про дім, про жінку.

— То все не має значення. Коли починаю пити, позбуваюся страху.

ЩО КОМУ

1100. Двоє чоловіків критикують знайому жінку, невродливу та ще й прикрого характеру.; Один і каже:

— Все ж одне в ній мені подобається.

— Що саме?

— А те, що вона — не моя дружина.

ТИМЧАСОВІСТЬ

1101. — Пані — вдова?

— Тимчасово — так.

ЩАСТЯ З НЕЩАСТЯ

1102. Розмовляють два приятелі:

— Знаєш, що є для жінки щастям?

— Врода?

— Ні. Потворність іншої.

ГІРШЕ ВІД БРЕХЕНЬ

1103. — Мушу попередити, що Ковальський розповідає про тебе страшні брехні.

— То нічого, попередь мене, коли почне розповідати правду.

ДОБРЕ СЕРЦЕ

1104. Дві сусідки розмовляють про третю:

— Ковальська має добре серце. Вже стільки літ годує того жебрака.

— То зовсім не з милосердя.;

— А чому ж?

— Бо то єдина людина, яка без нарікань їсть її обіди.

ЗАПАСНИЙ ВХІД

1105. — Зуля заявила, що жодна із дам, які погано ведуть себе, не переступить поріг її дому.

— Цікаво, як вона сама переступить.

ОНОВЛЕННЯ

1106. — Ядзю, що ти привезла собі з Югославії?

— Пару нічних сорочок. Ті, старі, вже всім обридли.

НЕ ДАЙСЯ СПОКУСІ

1107. — Ніколи не встрявай у дискусію з ідіоткою, слухачі й так не зорієнтуються, котра з вас — вона.

КАПЕЛЮХ ЗЛОСТІ

1108. — Мушу справити собі три нові капелюшки. Один — на кожний день, до контори, другий — про свято.

— А третій?

— На злість Зулі.

ПАТРІОТИЗМ

1109. — Зуля каже, що її наречений — сангвінік.

— Я ніколи б не вийшла заміж за іноземця.

ДЕЩО СТАТИСТИКИ

1110. Плітки мають на своїм рахунку не менше жертв, ніж автомобілі.

СВІТ ЗА ЩІЛИНОЮ

1111. — І не соромно вам підслуховувати під дверима?

— Звичайно, соромно, але найдивніше, що ви побачили це крізь замкову щілину.

НЕВДАЧА

1112. — Я повернула вам лійку, що позичала того тижня?

— Ні, не повернула.

— Що ж робити? Я знову хотіла позичити її у вас.

ПРАГНЕННЯ НОВОГО

1113. — Ковальська хоче категорично змінити своє помешкання.

— Чого ж?

— Запевняє, що не може протягом десяти літ постійно говорити про одних і тих же сусідів.

ПРИ УМОВІ

1114. — Зуля каже, що зморшки не засмучують її.

— Навіть тішать, якщо тільки з'являються не на її обличчі.

«ЯЗИЧІЄ»

1115. У кав'ярні бесідують дві дами:

— Чогось болять мене губи...

— Може, ти покалічила їх язиком?

ЗУПИНЕНА МИТЬ

1116. — Щиро скажи: можна мені дати мої сорок літ?

— Звичайно, ні! Принаймні тепер. Бо виглядала сорокалітньою ще десять літ тому.

ВЕРХ ПИЛЬНОСТІ

1117. — Зуля дуже небезпечна особа. Здатна виповісти все...

— З чого ти взяла?

— Говорить, скільки має літ.

ЛІНЬ НА РУКУ

1118. — Знаєш, Ляля настільки лінива, що навіть власних літ не рахує.

ЖИТТЯ ДЛЯ ІНШИХ

1119. — Зуля зробила сьогодні гарний вчинок.

— Який?

— Так зодягнулася, що своїм виглядом привела в гарний настрій зо сто жінок.

ЗДОРОВИЙ ОПТИМІЗМ

1120. — Вгадайте, будь ласка, скільки мені літ?

— Точно не знаю, але, в кожному разі, на стільки не виглядаєте.

З ПОГЛЯДУ ЖІНОЧОСТІ

1121. — Знаєш, Варшава має вже сімсот років!

— Не виглядає на стільки.

ОАЗИС У ВСЕСВІТІ

1122. — Половина людей у світі не знає, як живе друга половина.

— О, то не в нашому містечку!

НЕМЕРКНУЧА КРАСА

1123. — Чудову маєш сукню. З кожним роком краще в ній виглядаєш.

ЕСТЕТКА

1124. — Я — естетка. Не можу дивитися на бридкі речі.

— То чому ж так часто викручуєшся перед дзеркалом?

КОСМЕТИКА

1125. — Я тільки що з косметичного кабінету.

— А що, було закрито?

ПРИРІСТ

1126. — Вона не тільки зберегла свою дівочу фігуру, Вона її подвоїла.

ДО БЕЗКОНЕЧНОСТІ

1127. — Скільки вам літ?

— Двадцять.

— О, то пані, видно, часто залишалася на другий рік.

СПІЛЬНА МОВА

1128. — Про що треба говорити з дамою?

— Про її вроду.

— А коли вона негарна?

— Про вади іншої.

ТАЄМНИЦЯ

1129. — Знаєш спосіб збереження таємниці?

— Безперечно: зрадити таємницю, не згадуючи, що це таємниця.

СУТЬ

1130. — Що, по-твоєму, найсуттєвіше в жіночій вроді?

— Уста.

— Але чіткіше: форма, колір, величина?

— Ні те, ні інше. Найважливіше, щоб були закриті.

СИЛА НАУКИ

1131. — Ти чула? Ляля вийшла заміж за рентгенолога.

— Цікаво! То, мабуть, єдиний чоловік, який зумів у ній щось побачити. .

ТІЛЬКИ ЖАЛЬ

1132. Пляжем проходжується гарна й граціозна дівчина. Літній чоловік не зводить із неї погляду. Дружина докоряє:

— Та постать, що так хоче звернути на себе увагу, напевне, збуджує в тобі грішні гадки.

Не грішні гадки, тільки глибокий жаль,— озивається чоловік.

І ВЖЕ НЕ ТА

1133. — Що з тобою, Зосю? Я тебе сьогодні не впізнала.

— Бо я сьогодні не змогла зробити манікюр.

ЗМІСТ ПОГЛЯДУ

1134. — Перше, на що звертаю увагу, коли дивлюся на мужчину,— чи він дивиться на мене.

СИЛА «Я»

1135. — Зуля ніколи ні про кого не говорить погано.

— Бо вона говорить тільки про себе.

ГОРДІСТЬ

1136. — Чого це Анна так загордилася?

— Бо привезла собі з Парижа нежить.

КІНЬ НЕ ВИНЕН

1137. Про приятельку:

— Коли б навіть вона голою проїхала містом, всі говорили б, який гарний кінь.

СИЛА ВОЛІ

1138. — Вона ніколи не знає чого хоче, але зробить усе, щоб його мати.

ДЕНЬ УВЕЧЕРІ

1139. — Я чудово провела день!

— Коли?

— Сьогодні ввечері.

ДОБРОТА

1140. — Чому ти сказала тому дядькові, що до вокзалу — п'ять хвилин ходу? Таж, по правді, буде півгодини.

— Він мав вигляд дуже стомленого, і не хотілось його засмучувати.

КРАЙНЯ БІДНІСТЬ

1141. — Коли б Філіп не мав боргів, не мав би взагалі нічого.

РЕВАНШ

1142. Дама про знайому:

— Вона не прагне нічого іншого, тільки прожити доти, доки не набридне своїм дітям так, як вони їй.

ЖАЛОБА

1143. Арістід відвідав Тасіла, в якого рік тому померла мати. Застав його в чорному костюмі.

— За ким носиш жалобу?

— За матір'ю.

— То чому й досі?

— Бо ще не встала.

ІНОДІ

1144. Тасіло відвідав Арістіда і застав його на дивані цілком голого, але з циліндром на голові.

— Чому ти голий? — питає Тасіло.

— І так уже ніхто не зайде,— відповів Арістід.

— А чому на голові в тебе циліндр?

— Це на випадок, якби все-таки хтось зайшов.

ПАЛИЧКА

1145. Тасіло скаржиться, що паличка задовга. Арістід радить відрізати знизу. Тасіло відкидає цю пропозицію, мотивуючи:

— Знизу вона якраз добра, тільки згори, при ручці, довга.

ГОТОВИЙ ДО ВСЬОГО

1146. До трамваю увійшла товстелезна літня пані. Роздивилася навколо й каже:

— Цікаво, чи знайдеться тут джентльмен, який поступився б місцем?

На це підвівся високий худорлявий чоловік: - Прошу, я згодний взяти участь у цьому вчинку.

СМАКИ

1147. — Панночко, ви мені дуже сподобались.

— Справді?

— Так. Лише ніяк не збагну, чому це люди кажуть, що в мене поганий смак.

ПЕВНІСТЬ

1148. — Ваше обличчя я вже десь бачив.

— Навряд! Від народження ношу його з собою.

ПОЦІЛУНОК

1149. Гарна покоївка в готелі до гостя:

— Накажете вранці вас розбудити?

— Так, поцілунком.

— Прекрасно, доповім про ваше бажання швейцарові.

ЯК І ЩО

1150. Зустрілися два приятелі:

— Доброго здоров'яі

— Доброго здоров'я!

— То як?

— Вісім.

— Що вісім?

— А що як?

МОВ У КАЗЦІ

1151. — Як ся маєте?

— Мов у казці.

— Не розумію.

— Мов у казці. Чим далі, тим страшніше.

ШИЛО В МІШКУ

1152. Заходить чоловік до автобуса з величезним мішком.

— З вас п'ять копійок і за речі десять,— каже кондуктор.

Чоловік розв'язує мішка, гукає:

— Вилазь, Петре, там, у мішку, ти більше коштуєш.

ВИГРАШ

1153. Чоловік придбав два лотерейних квитки, «на один із них виграв автомобіля. Але ходить, як і завжди, понурий.

— В чому річ,— питають знайомі,— чи ви не раді виграшеві?

— Та радий,— буркнув той,— але не прощу собі, що купив і другого квитка.

І ЗАЙВІ ВИТРАТИ

1154. Скупий серед моря, коли затонув корабель:

— Господи, і навіщо я купляв квитка назад!

ЧЕСТЬ

1155. Спочатку втовкмачувала собі:

— З честю найдалі підеш!

А потім настрашилася, чи не зайшла надто далеко.

І БАГАТСТВО

1156. — Мій розум — то все моє багатство.

— Дуже доречно: скромність прикрашає людину…

БАГАТО Й МАЛО

1157. У вузькому провулку здибав худющий перехожий п'яного товстуна і озвався до нього:

— Любий громадянине, мені здається, ви забагато п'єте!

— А мені здається,— оглянувся п'яний товстун,— що ви замало їсте.

КРАСА Й ЧАРИ

1158. Досвідчений на запитання, яка різниця між дамою гарною і чарівною:

- Гарну ти завважиш, чарівна завважить тебе.

ТЯЖКА НЕДУГА

1159. — Що думаєш про здоров'я Зулі?

— Їй може допомогти лише кравчиня.

СКРОМНІСТЬ

1160. — Всі гарні й інтелігентні мужчини — зарозумілі.

— Не всі. Я — ні.

БЕЗ ВОРОГІВ

1161. Двоє знайомих про третього:

— Він не має жодного ворога.

— Невже?

— Так, але всі приятелі ненавидять його.

СОН І ДІЙСНІСТЬ

1162. — Мені снилося, що ти позичив мені тисячу злотих.

— Чи можеш повернути мені, принаймні, двісті?

ГРОШІ

1163. Двоє приятелів проходжуються вулицею. Несподівано один із них засуєтився:

— Перейдемо на другий бік вулиці. Он іде Ковальський, я не хотів би зустрітися з ним.

— Ти йому винен?

— Ні.

— Він тобі винен?

— Ні, але хоче...

ЗАДОВОЛЕННЯ

1164. Досвідчений:

— Волію давати, ніж позичати.

— Чому?

— Кошти однакові, зате яке задоволення!

ПОРАДНИК

1165. — Позич мені п'ятсот злотих.

— Не позичу, бо сам не маю. Але можу порадити, в який спосіб заробити багато грошей.

— Ідіот! Коли знаєш спосіб, то чому не заробиш?

ЗАПОБІГЛИВИЙ

1166. Столітнього діда, що виграв на лотерею велику суму, питають рідні:

— І що думаєте робити з такими грішми?

— Відкладу на старість,— була відповідь.

ВИЗНАЧЕННЯ

1167. Синок питає батька:

— Татку, що таке папуга?

Батько:

— Єдине живе створіння, яке вміє говорити, але повторює почуте без коментарів.

ІНСТИНКТ

1168. Ясь до батька:

— Невже й справді люди походять від мавпи?

— Справді, синку,— відповідає батько.

— А все ж є мавпи, які залишилися мавпами?

— Є, вони вважають це за ліпше.

ОБ'ЄКТИВНІСТЬ

1169. Дві дами розмовляють про знайому:

— Ковальська так засліплена, що не бачить жодних хиб у своїх дітях.

— Жодна мати хиб у дітях не бачить.

— Неправда, я, напевне, побачила б, якби мої мали хоч одну.

ЗУБ МУДРОСТІ

1170. Роздратований мужчина скаржиться знайомому:

— О, той волоцюга, якщо зустріну його, виб'ю йому всі зуби! Ні, один залишу!

— Для чого?

— Щоб знав, як то болить зуб.

ОРІЄНТАЦІЯ

1171. Перехожий: — Але ж ви говорите зовсім інше, ніж говорили вчора.

Жебрак: — Я ж бачив, що вчора ви мені не вірили.

СКЛЯНА ПРОФЕСІЯ

1172. — Я зовсім не трутень і не канюка,— з гідністю сказав на суді звинувачений.— Я заробляв на життя чесною працею. Але в мене сезонна робота, і коли сезон закінчується, я справді звертаюсь за допомогою до громадськості.

— І яка ваша професія?

— Професія особлива. Я торгую скельцями під час сонячних затемнень.

ВРЯТУВАВ

1173. У річці тонув чоловік. На мості зібралося багато людей. Крик, гамір, а ніхто не наважується кинутись у холодну воду.

Раптом один невідомий просто в одязі полетів з мосту. Врятував потопаючого, а коли вибрався на берег, усі почали дякувати йому, хвалити за відважність і самовідданість.

— Все це добре,— каже він.— Але цікаво знати: хто мене зіпхнув у річку в новому костюмі?

УНОЧІ

1174. Через перила одного з кошицьких мостів перевалюється якийсь підкуражений громадянин.

— Чоловіче, що. ви робите? — застерігає його черговий міліціонер.

— Е, випала в мене до Горнаду крона.

— Добре, але чому ви кидаєте туди й інші?

— Заради одної крони не скочиш у воду.

ЗАГУБИВСЯ

1175. Терміна Урокова прийшла в міліцію і заявила, що загубився її чоловік. Наступного дня її повідомили, що з річки Горнаду витягли якийсь труп, і спитали її при цьому, чи не мав її чоловік якусь особливу прикмету.

Урокова:

— О так, мав — заїкався.

ПОПРАВКА ДО СВІДЧЕНЬ

1176. На питаная судді, скільки їй років, жінка-свідок відповідає:

— Двадцять дев'ять.

— Гаразд,— каже суддя,— але прошу пам'ятати, що на всі останні питання маєте відповідати тільки правду.

ДРУЖНЯ ПОСЛУГА

1177. — Як ви могли сісти за кермо п'яним?

— Не міг, товариші допомогли.

ПРИМУСОВА СИТУАЦІЯ

1178. П'яний водій намагається всістися за кермо. Міліціонер бачить це, підходить до нього і говорить:

— Ви нікуди не поїдете!

— Мушу їхати! Таж бачите, що ходити не можу.

ДАЛЕКОГЛЯДНИЙ

1179. — Чому ви пофарбували один бік автомашини назелено, а другий начервоно?

— А це — якщо, не доведи боже, на когось наїду: свідчення не співпадуть.

КВИТАНЦІЯ

1180. Ксьондз поїхав на велосипеді на червоне світло. Підходить міліціонер і говорить:

— Дуже мені прикро, але мушу вас оштрафувати.

— Дорогий сину,— каже ксьондз,— зі мною бог, це він так скерував моїм велосипедом.

— Тоді мушу подвоїти штраф, бо їхати на велосипеді вдвох заборонено!

НА КОНІ

1181. — Чоловіче, ти ж сидиш на тому коневі задом наперед.

— А хіба ти знаєш, куди я їду?!

ЗВИЧКА

1182. Товариство, в якому є суддя, завело мову про вік знайомої всім дами:

— Я дав би їй тридцять років,— каже суддя.

— Перестань говорити про справи професійні,— картає його жінка.

ЗДИВУВАННЯ

1183. Міліціонер затримує автомобілістку за порушення правил вуличного руху:

— Прошу пред'явити посвідчення на право водіння автомобілів.

— Звідки я вам візьму посвідчення?! Таж ваш колега забрав його вже місяць тому.

ПЕРЕДБАЧЛИВІСТЬ

1184. Одна дама до другої:

— Відтоді, як ти закінчила автомобільні курси, ще ні разу не бачила тебе за кермом.

— Моя дорога, я з такою мукою здобула посвідчення на право водити автомашину, що не хочу відразу позбутися його.

НА КІНЕЦЬ ЧЕРГИ

1185. — Громадяночко! Не штовхайтесь, прошу вас. Станьте на кінець черги.

— Не можу.

— Чому?

— Бо там уже хтось стоїть!

НА ВУЛИЦІ

1186. — Чому тут стільки народу? Щось сталося?

— Нічого. Але кожен хоче пересвідчитися в цьому.

СУЧАСНІ ТАНЦІ

1187. Суддя до свідка:

— Як це, ви не помітили, що підсудний під час танцю душив свою партнерку за горло?

— Помітив, але, пане суддя, ніколи не зрозумієш тих сучасних танців: думав, то нова фігура.

НЕ ЗНАВ

1188. Суддя: — Свідок! Чому ви не прийшли на поміч потерпілому в бійці?

Свідок: — Даруйте, але звідки я міг знати, хто з них потерпілий?

ПОДУМАВ

1189. — Молодий чоловіче, коли ви надумали вчинити грабіж, ви не згадали про свого батька?

— Звичайно, подумав, громадянине суддя, але в тій квартирі, що я очистив, не знайшлося для нього нічого.

ЩЕДРА ДУША

1190. Стара жінка по телефону викликала таксі. Диспетчер пообіцяв надіслати, але таксі далеко від стоянки, і це дорожче коштуватиме.

— Нічого,— відповіла стара жінка,— хай дорого, а мої спадкоємці походять і пішки.

ВІДСВИСТАВ

1191. — Кого ховають, синку?

— Міліціонера, бабко.

— Царство йому небесне! Відсвистав, голубчик!

НА ВАРТІ

1192. Вояк: — Стій! Хто йде?

Стара баба: — Не бійся, пане вояче. Я тобі нич не зроблю.

З ДИТИНОЮ

1193. На автобусній зупинці — тиснява.

— Громадянко! Чому ви заходите на передні двері?

— Та я ж із дитиною!

— А де вона?

— Увійшла через задні...

ЧУДЕСА

1194. — Кумо, скільки ваша корова дає на день молока?

— Десять літрів.

— А скільки продаєте?

— П'ятнадцять.

ПОМІДОРИ

1195. — Поланьо! Що це ви такі зелені помідори на базар везете?

— Най вас не обходить! Я за них таку ціну загну, що вони відразу почервоніють!

ДЕ ТУТ СПРАВЕДЛИВІСТЬ?

1196. Мельник після смерті попав до пекла. Зустрів там свою куму, яка за життя продавала молоко на торговиці.

— Кумо, а ви за що сюди дісталися?

— А ви за що?

— Я дістався, бо все мірку брав понад верх.

— А я, куме, за те, що ніколи до верха недоміряла… Ну, скажіть самі, чи є тут справедливість?

ГРИБИ

1197. Літня жінка збирає в лісі гриби. Підходить лісничий, заглядає в кошик.

— Викиньте ті гриби! їсти їх не можна, отруйні!

Жінка; з повним спокоєм:

— То зовсім не для їди. То на продаж!

ВІДПОВІДЬ

1198. Молочниця питає клієнтку:

— Чи вдоволені ви молоком, яким вас постачаю?

— Задоволена. Лікар сказав мені, що мала дитина повинна пити молоко навпіл з водою,

ГАРАНТІЯ

1199. На базарі клієнт купує в спекулянта насіння трави:

— Але гарантуєте, що це добре насіння?

— Звичайно! Якщо не зійде, принесіть назад, і я поверну вам гроші.

СОВІСТЬ

1200. — До чого ж безсовісні ті спекулянти, сьому шкуру зідрали б! — нарікає Іван, розглядаючи куплений на базарі светр.

— То чого ж ти купував?

— Як — чого? Таж сусіди мені за нього вдвічі більше дадуть.

НАРАДА

1201. Прийшов Степан до Івана, радиться:

— Як гадаєш, що мені ліпше розводити, курей чи свиней?

Іван на те:

— Спочатку роздивися, що в колгоспі вирощують: кукурудзу чи буряк.

СВІЖІ ЯЙЦЯ

1202. — Яйця свіжі?

— Айно! Тільки що на базарі купила!

СОЛОДКА КАР'ЄРА

1203. — 3 чого ви почали свою кар'єру?

— З солодкого.

— Ви працювали на кондитерській фабриці?

— Ні, я подарував дружині начальника шоколадний набір.

У ВІДДІЛІ КАДРІВ

1204. Продавець влаштовується на роботу в харчоторг. Його питають:

— Судились?

— Ні, не попадався,— була відповідь.

МОРСЬКИЙ ОБЛІК

1205. Один продавець до другого:

— У нас у магазині ведеться облік виключно морський.

— Що за морський?

— А що б там не було — кінці у воду.

СПОСІБ

1206. У м'ясному магазині за прилавком висить велике дзеркало. Експедитор питає завідувача:

— Для чого дзеркало?

— Щоб клієнти не дивилися на вагу.

ЛОГІКА

1207. В першокласному парфюмерному магазині клієнтка говорить до продавщиці:

— Запевняєте, що перед цими духами не встоїть жоден мужчина, а все ж таки цікаво, чому ви ще продавщиця?

У КАПЕЛЮШНИКА

1208. Якась дама перепробувала в крамниці з п'ятдесят нових капелюшків, після чого каже:

— Найбільше до вподоби мені оцей. Скільки?

— Зовсім нічого,— відповідає продавщиця.— У цьому капелюшку ви прийшли.

РОЗДУМАЛИ

1209. Якось селянин приїхав до міста. Бачить — на дверях одного будинку напис «Входити заборонено!».

— Ну й розумні ці городяни,— говорить про себе.— Спочатку роблять двері, а потім пишуть, щоб через них не ходити,

ДОДУМАЛИСЯ

1210. Ідуть два приятелі з базару. Посіявся дощ, а вони обидва, як на зло, в нових білих кожухах. Шкода одежі, і сховатися ніде. Тоді один пропонує:

— Стій, я придумав! Давай мінятися кохужами — тобі не шкода буде мого, а мені — твого.

НА БАЗАРІ

1211. Продає чоловік на базарі сало, м'ясо. Підходить якась жінка:

— Дядьку, гей, дядьку! Твоя голова продається?

— Ні, тітко, це свиняча. А купиш — буде твоя.

ВІРНИЙ ПЕС

1212. Хлопець продає собаку. Одна жінка захоплюється:

— Який гарний песик! Коли б я певна, що він іще й вірний, відразу б купила.

— Не турбуйтеся, тітонько, собачка вірна,— прихвалює хлопець.

— Звичайно, сказати легко.

— Та це, тітонько, доведено. Втретє продаю, а до мене повертається.

БЮРО ЗНАХІДОК

1213. — Скажіть, будьте ласкаві, не здавали вам парасолі?

— Так, здали, навіть декілька.

— Не може бути, я лиш одну загубив.

ЗАСТРАХУВАВСЯ

1214. Молодий чоловік приходить на приватну квартиру. Хоче зробити добре враження на господиню і говорить:

— Коли я йшов з попереднього місця, моя господиня плакала.

— Зі мною таке не станеться. За квартиру будете мені платити наперед.

НАМІРЯЛИ!

1215. — Бабусю, далеко до сусіднього села?

— Було п'ять кілометрів. А потім приїхали з міста, переміряли, наміряли сім кілометрів та й зникли. А нам тепер ходи ще два кілометри.

НА ПОШТІ

1216. Бабуся принесла на пошту листа.

— Бабко, ваш лист важкий,— кажуть їй,— треба ще одну марку приліпити.

— Та він тоді ще важчим буде!

ІНТЕРВ'Ю

1217. Журналіст до столітнього діда:

— Чи ви все життя прожили в цьому селі?

На це дід з гідністю:

— Ще ні!

ПОМСТА

1218. — Що сталося? Ти вегетаріанець, а їси кроляче м'ясо?

— Тільки з помсти, бо кролик поїв на городі капусту.

ПЕРЕДБАЧЕННЯ

1219. — Вранці, мабуть, буде дощ,— сказала ластівка до подруги, пролітаючи низько над землею.

— Думаєш?

— Недаремне ж люди кажуть: якщо ластівки низько літають — на дощ.

ВІДНОСНІСТЬ

1220. Дві мухи прогулюються стелею.

— І все ж люди дурні,— сказала одна.

— З чого ти взяла? — друга.

— З чого? Спочатку викинуть дикі гроші, аби побудувати квартири з такими стелями, а потім ходять підлогою.

СМАКИ

1221. — Ну й недобра була моя зайчиха! — сказав заєць.

— А по-моєму, нічого, ніжна і приємна,— заперечив вовк.

Що ж, на любов і смак товариш не всяк.

СИЛА ПРОТЕСТУ

1222. Схопив якось лев зайця:

— Ага, попався, косоокий!

— Що, що? — зашипів заєць. — Ану лиши!

Лев покірно опустив зайця:

— Та хіба я що?.. Я нічого... Я так...

ПЕРЕКОНАННЯ

1223. Миша повертаються в нірку, геть подряпана, з розідраним вухом:

— Ну, хто з вас не вірив, що чорні кішки приносять нещастя?

«МИПІЛЕННЯ»

1224. До пастки, в якій розпачливо бігає впіймана миша, підходить друга миша і говорить:

— Подай мені той шматочок сала із гачка, тобі він уже не буде смакувати.

РУХ

1225. Блоха до блохи:

— Йдемо пішки чи пошукаємо пса?

ПЕДАНТИЗМ

1226. Слон готувався зайти з вигону в своє приміщення, як раптом під ногами помітив блоху, що приготувалася до стрибка. Сердито глянувши додолу, він докірливо гаркнув на неї:

— Ич, чого штовхаєшся, нетерпляча!

ДОЛЯ ГОРБАТОГО

1227. Один верблюд до іншого:

— Випрямся хоч при жранні!

СПРАВЕДЛИВІСТЬ

1228. Лев, вовк і лис домовилися ділитися здобиччю, яку спільно вполюють. Першого дня схопили вівцю, зайця і курку. Лев і каже до вовка:

— Поділи тепер справедливо!

Вовк без роздумувань починає поділ:

— Вівця буде тобі, заєць — мені, а курка — лисові.

— Дурень ти несусвітний! — заревів лев і роздер вовка.

— А ти як поділиш? — запитав тоді перестрашеного лиса. Лис:

— Вівця буде тобі на сніданок, заєць — на обід, а курка — на вечерю.

— Молодець! — похвалив лев.— Але від кого ти навчився так справедливо ділити?

— Від вовка.

КОМПЕНСАЦІЯ

1229. — Мене вкусив ваш пес. Я вимагаю компенсації.

— Будь ласка, я його потримаю, а ви кусайте.

ТАК І ДУМАВ

1230. — Ваші кури щодня у моєму саду!

— Я так і думав, бо ніколи не повертаються.

ХВОРОБА

1231. — Як здоров'я?

— Погано, нерви підводять.

— Від чого?

— Та йдеш, коли стемніє, на колгоспне поле за сіном, і кожного разу нервуєш: як би хтось не побачив.

НЕПОЧАТА ВИЩА

1232. Одного спекулянта запитали у міліції, яка у нього освіта.

— Непочата вища!

ГРУНТОВНЕ ЗНАЙОМСТВО

1233. Суддя: — Ви, очевидно, знаєте підсудного, як себе самого, і можете за нього поручитися. Як думаєте, міг він украсти гроші?

Свідок: — А скільки грошей було?

НА СОВІСТЬ

1234. Якось добре одягнутий злодій заліз перехожому в кишеню і був зловлений на гарячому. Перехожий обурюється:

— Ти, бачу, на пристойний костюм спромігся, а на совість ніяк не можеш.

— Я ж і так стараюся на совість, та не завжди вдається,— соромливо відповів злодій.

БЕЗ ПРОДАВЦЯ

1235. — Минуло! Скільки коштував твій капелюх?

— Не знаю, бо універмаг був без продавця.

НІКОМУ ДОВІРИТИСЬ

1236. — Ви крали самі чи мали напарника?

— Сам, звичайно. Хіба в наш час знайдеш людину, якій можна довіритись?

СУМНІВ

1237. На суді в справі крадіжки авто адвокат питає потерпілого:

— Отже, ви й далі запевняєте, що звинувачений украв вашого автомобіля?

— Знаєте, після ваших запитань я починаю сумніватися, чи мав я автомобіль взагалі.

СТРАХ

1238. — П'ять хвилин тому грабіжник зняв із моєї руки золотого годинника.

— Чому ж ви не покликали на поміч відразу?

— Боявся відкрити рота: в мене є золоті зуби.

ПРОСТОДУШНИЙ

1239. Селянина звинуватили в крадіжці ячменю. Суддя питає:

— Крав?

— Ні, не крав.

І як не допитував його суддя, селянин стояв на своєму. «Не крав!» — уже було подумав суддя. Але каже:

— Зізнайся, більше року за мішок не дам.

— Е-е, хочете, аби я сім років сім'ї не бачив!

ЩО ДОДАВАТИ?

1240. Суддя: — Можете щось додати?

Підсудний: — Можу. Та чи варто сидіти на два роки більше?

ДВАДЦЯТЬ ЗАЙВИХ

1241. Перед судом — злодій. Його звинувачують у крадіжці ста снопів пшениці.

— Як ти крав? — питає суддя.— Відразу, чи як?

— Та ні, за чотири рази по двадцять.

— Але ж то виходить лише вісімдесят.

— Так і є, громадянине суддя. От і хочу двадцять зайвих снопів узяти собі назад.

САМ СОБІ СПІВЧУВАЄ

1242. Суддя до звинуваченого в крадіжці пари чобіт:

— Подумайте тільки, на якийсь час утратите свободу, потім соромно буде людям на очі показатися, і для всієї сім'ї ганьба, а все через пару чобіт.

— Та ще й тісних,— поспівчував собі звинувачений.

ЗУХВАЛЬСТВО

1243. Суддя: — Це ж нечуване зухвальство! Спочатку вкрали дорогу шубу, а далі й гроші.

Звинувачений: — Не міг же я в дорогій шубі ходити без грошей.

НЕДОСВІДЧЕНИЙ

1244. Суддя: — Уже втретє, громадянине, вас затримують за крадіжку. Що це значить?

Звинувачений: — Це значить, що в мене досвіду не вистачає.

СВІДКИ

1245. Суддя: — Буде краще, коли відразу зізнаєтесь у крадіжці. Десять свідків бачили це власними очима.

Звинувачений: — А я можу привести сто свідків, які цього не бачили.

ПОМІТИВ, АЛЕ...

1246. Суддя: — Звинувачений, невже ви справді не помітили, що це не ваш гаманець?

Звинувачений: — Помітив, громадянине суддя, але коли поглянув на гроші, вони видалися дуже знайомими.

ЗАПОВІТ

1247. Вмирає злодій. Каже до колеги:

— ...записую тобі також брильянтове намисто...

— Справді?! Де ж воно?

— На Маршалковській вулиці, у ювелірному магазині, на вітрині, справа.

ВИСОКА ЦІНА

1248. — Ремонт цього годинника дуже складний і коштуватиме не менше, як новий годинник.

— Забагато! Він коштував мені шість місяців ув'язнення.

АЛІБІ

1249. Суддя: — Підсудний, ви можете довести своє алібі? Хтось вас бачив тоді, коли ви чинили злом?

Підсудний: — На щастя, ні!

УТОЧНЕННЯ

1250. Суддя до підсудного:

— Чого, коли вимагали у вас повернути всі крадені речі, ви лишили в себе цю обручку?

— Бо зсередини був вигравірований напис: «Твоя назавжди!»

ЗАНАДТО!

1251. Затюрмований грабіжник питає:

— Скажіте, громадянине наглядач, чому тут на всіх вікнах грати?

— А на всякий випадок.

— Це вже занадто! Хто полізе в тюрму добровільно?!

ЗАГАДКА

1252. Над ранок міліціонер помітив якогось підозрілого типа зі здоровенною валізкою.

— Стій! Що в тій валізці? — гукнув міліціонер. У відповідь почув:

— Я й сам ще не знаю.

АДВОКАТ

1253. Підсудний: — Прошу відкласти процес, бо мій адвокат не з'явився.

Суддя: — Міліціонер спіймав вас на гарячому, коли ви запустили руку в чужу кишеню. Що ж тут може додати адвокат?

Підсудний: — Власне, й мене це цікавить!

НЕЖИТЬ

1254. — А пан з якої причини тут сидить? — питає один в'язень другого.

— Через нежить,— відповідає той.

— Як то — через нежить?

— Я чхнув, і сторож пробудився.

ПОГАНИЙ ВПЛИВ

1255. Один володар відвідує в'язницю, в якій перебуває двадцять покараних, і питає їх, за що сидять. Дев'ятнадцятеро присягають, Що сидять цілком невинно, через помилку суду, але двадцятий признається, що за крадіжку. Володар розпоряджається:

— Негайно його випустити на волю, бо ще погано вплине на інших, добропорядних.

ВЗЯЛО

1256. Хвалився селянин, як на базарі пив:

— Одну,— каже,— чарку випив — не бере. Другу — теж не бере. Третю випив — узяло: і гаманець з кишені, і чоботи з ніг, і кожух із воза.

ДІЛОВИЙ ЗЛОДІЙ

1257. — Визнаєте ви себе винним у тому, що вкрали цистерну спирту?

— Так.

— І що вчинили з тим спиртом?

— Продав.

— А що вчинили з грошима?

— Пропив.

ЗНАЙШОВСЯ

1258. Зайшов у міліцію чоловік та й питає:

— Не принесли сюди пляшку коньяку, яку я загубив?

Йому відповідають:

— Пляшку не принесли, але чоловіка, який її знайшов, принесли.

НЕ БУЛО МОЖЛИВОСТІ

1259. Суддя: — А коли вже обидва учасники бійки кидали один в одного стільцями, ви навіть не спробували примирити їх?

Свідок:— Ні, пане суддя. Там не було третього стільця.

ГОЛОВОЮ ОБ СТІНКУ

1260. — Звинувачений, ви вже судилися?

— Так.

— За що?

— Бив головою об стінку.

— Це ж не карається законом!

— Так, але то була не моя голова.

З МИЛОСЕРДЯ

1261. Суддя: — Ви били в лице сусіда кожного разу, коли зустрічали?

Підсудний: — Правда, але тільки з милосердя, бо коли б я йому відразу дав усе, що йому належить, то він лежав би давно на цвинтарі.

ЛЯПАС

1262. Суддя: — Зізнайтесь, ви дали цьому чоловікові ляпаса?

Звинувачений: — Ні.

Потерпілий: — Він бреше!

Звинувачений: — Заткнися, бо вхониш іще одного!

ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ

1263. Суддя — Ви знаєте, що маєте говорити тільки правду? Так от, що можете сказати на своє виправдання?

Підсудний: — Що ж, громадянине суддя, за таких обмежень я не знаю, що й сказати.

СІРНИКІВ НЕ БУЛО

1264. Вночі на залізниці трапилась аварія. Запідозрили стрілочника й віддали до суду.

— Ти був на посту, коли трапилась аварія? — питають старого.

— Був, панове судді.

— Мав при собі ліхтар?

— Мав, вельможні судді.

— Махав ним?

— Махав, ясний суде.

— Но, можеш іти.

Надворі стрілочник полегшено зітхнув, стиха промовив до себе:

— Добре, що не питали, чи був ліхтар засвічений, бо в мене якраз сірники вийшли.

КАЛЕНДАР

1265. Дружина до чоловіка:

— Наш сусід знову сидить у тюрмі.

— Звідки знаєш?

— Я спитала його дружину, коли він повернеться, а вона глянула на календар.

ЯКЩО ОДНОМУ...

1266. Зустрілися два приятелі, один другому і хвалиться:

— Описували вчора майно у розкрадачів із крамниці, а я там був за понятого. Стільки було там добра всякого, що ти зроду не бачив. Мені б на цілий вік вистачило, ще й дітям лишилося б.

— А я на суді був,— каже другий,— Якраз тих злодіїв, що крамницю розкрадали, судили.

— А багато їм дали? — цікавиться перший.

— Та всім разом дали стільки, що тобі одному вистачило б до кінця віку, ще й дітям твоїм лишилося б.

З ГОЛОВОЮ

1267. На засіданні колгоспного правління викликали водія, що полюбляв заглядати на дно чарки. І докоряли, і лаяли, і усовіщали бідного, аж сім потів із нього вигнали.

— І випити не гріх,— пояснювали йому,— але треба це робити розумно, з головою, як порядні люди.

Повернувся водій із засідання, а друзі й питають:

— Ну що, без біди обійшлося?

— Поки що без біди,— відповідає водій,— лише сказали пити з головою, а я, чесно сказати, ще ні разу з ним не випивав, все з бригадиром.

ПЛАТА ЗА ГАМАНЕЦЬ

1268. Глухої ночі йде чоловік містом, а з-за рогу вискакує грабіжник. Направив пістолета і примусив віддати гаманця. Вже хотів піти, але перехожий просить:

— Змилуйся, чоловіче, не повірить дружина, що мене пограбовано! Хоч у піджак стрельни!

Грабіжник згодився. Стрельнув, а перехожий своєї:

— Ще тут прострель!

Прострелив грабіжник і рукав, а перехожий шапку знімає.

— І сюди стрельни! — просить.

— Стрельнув би,— каже грабіжник,— та набоїв немає.

— Немає?! — перепитує перехожий, хапаючи грабіжника за комір.— Тоді підеш зі мною в міліцію.

У ПРОКУРОРА

1269. — Подаю позов на Лайоша Чамаду. Торік сказав про мене, що я носорог.

— А позов на нього хочете подати аж тепер?

— Ну, так. Я лише вчора під час відвідин зоопарку побачив, яка то гидка тварина.

РІЗНІ РЕПУТАЦІЇ

1270. Письменник Севатос розповідав, що знаменитий критик Ібреіляну дуже боявся грабіжників. Кожного вечора він щільно замикався в будинку чи навіть барикадувався.

Якось Севатос сказав йому:

— Навіщо такі запобіжності? Адже у вас немає репутації заможної людини. Я, приміром, завжди сплю з відчиненими вікнами і дверима.

На це Ібреіляну відповів:

— І все ж таки між нами є суттєва різниця. Я не маю репутації заможної людини, зате ви маєте славу бідняка.