Феєрія для іншого разу

1

Фернан де Брінон (1885–1947) — французький політик, прибічник колабораціонізму, під час німецької окупації був представником «Французької держави» (колабораціоністського уряду Віші) у Парижі, входив до складу вішістського уряду. Після визволення Франції засуджений і страчений (тут і далі — примітки перекладача).

2

Форт Монруж — фортеця на околиці Парижа, місце героїчного опору французів під час французько-пруської війни (1870–1871 рр.); у 1944–1945 рр. — місце страти засуджених за колаборацію з нацистами під час окупації Франції.

3

із Браззавіля, …Лондона — маються на увазі радіостанції Вільної Франції, передачі яких закликали до опору нацистській окупації. Неіснуючі радіостанції Берна і Тобольська згадано задля кепкування.

4

Ванв і далі Безон, Рюей, Шату, Аржантей, Саннуа — околиці Парижа.

5

на Гірці — мається на увазі Монмартр — район Парижа, розташований на Монмартрському пагорбі, де Селін мешкав до 1944 р.

6

Вілет — квартал у північній частині Парижа, на той час відомий своїми бойнями.

7

висадка — йдеться про висадку американських і британських військ на французьке узбережжя Ла-Маншу 6 червня 1944 р., якою було відкрито другий фронт.

8

балтавська неволя — у 1945–1947 рр. Селіна було ув’язнено в Данії протягом півтора року. Балтавський — тут і далі перекручення прикметника «балтійський».

9

Бурбуль, Неріс, Котере, Анґен, Мон-Дор — квартал у північній частині Парижа, на той час відомий своїми бійнями.

10

Ландрю — тут і далі серійний убивця початку XX століття.

11

Петіо — під час окупації паризький лікар Марсель Петіо пропонував за плату нелегальний виїзд до Латинської Америки. Натомість перед від’їздом він отруював осіб, які йому довірилися, і привласнював їхні гроші й коштовності. Трупи спалювали у печі в будинку Петіо або закопували в саду. Жертвами стали 63 особи. Після звільнення Франції видавав себе за учасника Руху опору. Викритий, засуджений до смертної кари і страчений у 1947 р.

12

Абетц — Отто Абетц — посол Німеччини у Франції у 1940–1944 рр.

13

звитяжці-кампеадори в масштабі одного під’їзду — натяк на письменника, учасник Руху опору Роже Ваяна (1907–1965), який у статті під назвою «Не шкодуймо більше Селіна», опублікованій у січні 1950 р., зокрема писав, що в період окупації підпільники планували вбити Селіна, але вирішили пощадити, як автора «Подорожі на край ночі». Їхні наради за участі Р. Ваяна відбувалися у квартирі, розташованій на поверх нижче від помешкання Селіна.

14

Марк Амп’єм — мається на увазі французький письменник Марсель Еме — друг і сусід Селіна по Монмартру.

15

Мае — друг Селіна художник Анрі Мае жив на баржі, причаленій до набережної Сени.

16

доктор Детуш — справжнє прізвище Селіна, лікаря за освітою.

17

Вермо — мова про популярний «Альманах Вермо», відомий розділом дотепів і каламбурів.

18

готель «Мажестік» — у цьому паризькому готелі було розташовано служби німецької окупаційної адміністрації.

19

убили Деноеля — видавець творів Селіна Робер Деноель був убитий невідомими в Парижі у грудні 1945 р.

20

Ґаетан Серж д’Ортензія — насмішкуватий натяк на Ґі Жирара де Шарбоньєр — посла Франції у Данії, який від імені уряду вимагав екстрадиції Селіна до Франції для передачі під суд. У 1940–1942 рр. співпрацював з Вішістським режимом, потім перейшов на бік Вільної Франції.

21

корейці — час написання книжки збігся з корейською війною 1950–1953 рр.

22

вілла Саїд — у 1944 р. місце ув’язнення звинувачуваних у колабораціонізмі (Париж).

23

Луппенталь — мається на увазі Бухенвальд.

24

Фландрія, Шарлеруа — йдеться про найбільші битви Першої світової війни, які відбулися на території Бельгії: Іпрську (жовтень-листопад 1914 р.) та битву при Шарлеруа (серпень 1914 р.).

25

Святий Мартин, повіїні ворота — святий Мартин вважається хрестителем галлів; район воріт Сен-Мартен і вулиця Сен-Мартен у Парижі були традиційним осередком проституції.

26

Майоль — відомий паризький театр вар’єте, у програмі якого були ревю з оголеними танцівницями.

27

«Дюфаєль» — тут і далі популярний універмаг, розташований у величній будівлі на бульварі Барбеса в Парижі.

28

малюка Нартра — тут і далі перекручене прізвище французького письменника і філософа Жана-Поля Сартра (1905–1980), який бездоказово звинувачував Селіна в отриманні коштів від нацистського режиму. На наступних сторінках Селін називає його також Артроном, Бартром, Лартроном, Нартом. «Малюк» — насмішка зі зросту Сартра (1 м 53 см).

29

Ауґсбурґ, АА — маються на увазі Аушвіц і СС.

30

Курбевуа — околиця Парижа, місце народження Селіна.

31

Петюн — перекручення прізвища Філіппа Петена (1856–1951) — французького полководця, героя Першої світової війни, маршала, у 1940–1944 рр. глави «Французької держави» — колабораціоністського уряду, який базувався в курортному місті Віші

32

фон Хольтітц — Д. фон Хольтітц — німецький військовий комендант Парижа у 1944 р.

33

корпус «К» — у період ув’язнення в Копенгагені Селіна певний час утримували у секції тюрми, призначеній для засуджених на смертну кару.

34

Кассель — табір для військовополонених у землі Гессен (Німеччина) під час Першої світової війни, де у 1915 р. під час епідемії тифу загинуло кілька тисяч чоловік.

35

Саторі — місто неподалік від Версаля, де у 1871 р. було ув’язнено і страчено лідерів Паризької комуни.

36

Кадудаль — Жорж Кадудаль (1771–1804) — рояліст, керівник шуанів, у 1804 р. засуджений на смерть за спробу заколоту проти першого консула Наполеона Бонапарта.

37

Рокет — тюрма в Парижі, де у 1871 р. комунари стратили заручників з числа аристократії.

38

Ґалубе, Ґалльєні — Еміль Лубе (1838–1929) — президент Французької Республіки у 1899–1906 рр. Жозеф Ґалльєні (1849–1916) — французький полководець, герой Першої світової війни. Згадування їх у книжці поряд із Гітлером невмотивоване.

39

Петен, Вольтер, Бланкі, Оскар Вайльд, Лекуен, Жорес, Торез, пан Браґе, Франциск І, Сакко, Латюд — перелік відомих людей, які провели тривалий час у тюрмі (крім Жана Жореса). Під «паном Браґе» мається на увазі пан Капет — під таким прізвищем революціонери судили короля Людовіка XVI.

40

Легі — адмірал Вільям Легі був послом США у Віші у 1941–1942 рр.

41

посланець до швейцарських сирків — натяк на призначення письменника і дипломата Поля Морана (1888–1986) послом «Французької держави» до Швейцарії. Незважаючи на схвалення німецької окупації, співпрацю з режимом Віші й неприхований антисемітизм, після визволення П. Моран уник відповідальності й переслідувань.

42

Табуа — мається на увазі відома радіожурналістка Женев’єва Табуї.

43

Дарлан — Франсуа Дарлан (1881–1942) — командувач військово-морським флотом Франції у 1940 р., згодом міністр в уряді Віші. Щоб не допустити передачі французького військового флоту Німеччині, 27 листопада 1942 р. наказав потопити кораблі у Тулонському порту.

44

Гіньйолі, Крогольд, Похід на смерть — тут і далі назви книжок Селіна, рукописи яких зникли з його квартири після від’їзду з Парижа у червні 1944 р. і які було знайдено тільки у 2021 р.

45

Ґамелен — Моріс Ґамелен (1872–1958) — головнокомандувач сухопутними військами у 1940 р., якому приписують відповідальність за поразку Франції у війні.

46

Аєр Вандомський — мається на увазі Рене Маєр (1885–1972), який був міністром юстиції у 1949–1951 рр. Міністерство юстиції розташоване на Вандомській площі.

47

вулиця Репо (repos — спокій, спочинок) пролягає біля паризького кладовища Пер-Лашез.

48

Револь — Макс Револь — друг Селіна, танцівник і співак вар’єте.

49

Бекон, Бекон-ле-Брюєр — тут і далі квартал у місті Курбевуа, де народився Селін.

50

Френ — тюрма, розташована під Парижем.

51

Вуппенталь — мається на увазі Дахау.

52

Терезонька з Лізьє — Тереза Мартен, сестра Тереза, видатний містик кінця XIX ст., приєднана до лику святих, була черницею у місті Лізьє в Нормандії.

53

берберам лічать ребра — натяк на антиколоніальні заворушення в Алжирі. Бербери — корінне населення Алжиру.

54

Мок — Жюль Мок (1893–1985) — французький політик-соціаліст єврейського походження, у 40-50-х рр. XX ст. був міністром транспорту, внутрішніх справ, оборони.

55

Бурже — паризький аеропорт.

56

Бразіяк — Робер Бразіяк (1909–1945) — французький письменник і журналіст, під час окупації — головний редактор колабораціоністського антисемітського видання «Же сюї парту» («Я всюди»). Засуджений і страчений у 1945 р.

57

Даладуль д’Аєр — карикатурне перекручення імені П’єра Лаваля (1883–1945) — глави колабораціоністського уряду Віші.

58

так званий «чистильник» — натяк на письменника-комуніста Роже Ваяна.

59

«Жовтий карлик» — картярська гра.

60

Ленотр — Ж. Ленотр (1885–1935) — автор популярних публікацій з історії Франції.

61

Жюль Ларпант — йдеться про Ежена (Жена) Поля — художника, друга Селіна, який послужив прообразом персонажу Жюля.

62

Дюбуа врядує — кардинал Ґ. Дюбуа (1656–1723) був державним міністром у період регентства Філіппа Орлеанського.

63

Андре-флюгер, замурований, оперета — мається на увазі Андре Марі (1897–1974), міністр юстиції у 1947–1949 рр. Був змушений подати у відставку внаслідок критики його політики «відбілювання» французьких підприємств, які брали участь у будівництві Німеччиною «Атлантичного валу» — фортифікацій для оборони від висадки союзників на французькому узбережжі Ла-Маншу. Був учасником Руху опору і в’язнем Бухенвальду. У 30-і рр. під псевдонімом написав лібретто двох оперет.

64

Аєр де Віньєт — див. примітку до стор. 55. [В електронній версії — прим. 46.]

65

кардинал Ла Балю, Бланкі, Барбес, Латюд — історичні персонажі, які тривалий час провели в ув’язненні.

66

Ріп ван Вінкле — персонаж казкового оповідання Вашингтона Ірвінга, який проспав 20 років і прокинувся з довжелезною бородою.

67

Нова зміна — у 1942–1943 рр. кампанія вішістського режиму з заохочення французів до від’їзду на роботу до Німеччини. Взамін трьох французьких робітників Німеччина повертала Франції одного військовополоненого.

68

Велика моральна революція — консервативна ідеологія «Французької держави» отримала назву «національна революція».

69

Монтандон — Жорж Монтандон (1879–1944) — лікар, друг Селіна, у 1919–1921 рр. — керівник місії міжнародного Червоного Хреста, яка розшукувала в Росії й повертала додому іноземних полонених. Під час окупації Франції був членом комісії у справах єврейства, у 1944 р. тяжко поранений у замаху на нього, влаштованому антинацистським підпіллям, помер у м. Фульда в Німеччині у 1945 р.

70

Декарт і Крюшен — жартівливе поєднання двох імен. У Франції у 30-х рр. XX ст. популярністю користувалися «солі доктора Крюшена», лікувальні властивості яких не отримали наукового підтвердження.

71

папусист, анкосієць — Папус — псевдонім доктора-окультиста Анкосса, відомого на початку XX ст.

72

Делатр — палітурник, знайомий Селіна.

73

за ним партія — письменник Роже Ваян (див. примітку до стор. 34) був членом Французької комуністичної партії. [В електронній версії прим. 13.]

74

Смарагдове узбережжя — низка курортних місцевостей у Бретані на березі Ла-Маншу між містечком Канкаль та мисом Фреєль.

75

Теофіл Бріян (1891–1956) — поет, друг Селіна, мешкав у Сен-Мало, видавав літературний журнал «Чайка». Бідуан — фортечний вал напроти моря в Сен-Мало.

76

Рокшаб — мається на увазі Рокабе — квартал Сен-Мало. Бе — розташований напроти Сен-Мало острів, куди можна дістатися пішки в період морського відпливу. Кіканґронь — фортифікаційна вежа у Сен-Мало.

77

королеви чорних панчіх — маються на увазі танцівниці канкану.

78

пасаж Шуазеля, Шарвен, Лемер — у пасажі Шуазеля, де Селін ріс і де його матір тримала крамницю мережива й сувенірів, було розташовано також кондитерську Шарвена і книгарню Лемера.

79

Ріґо — відомий в кінці XIX століття циган-скрипаль, спокусник і авантюрист.

80

«загублені діти» — ймовірно маються на увазі загони легкої піхоти, які зазвичай ішли в авангарді атаки і зазнавали найбільших утрат, через що їх називали «загубленими дітьми».

81

Сійон, Шосе — набережна і вулиця в Сен-Мало.

82

Сезамбр, Менк’є — острови неподалік від Сен-Мало.

83

Арлетта Доржер (1880–1965) — французька актриса і співачка. Лантельм — Женев'єва Лантельм (1883–1911) — видатна французька актриса.

84

скрипок протяжні ридання — ремінісценція рядка з вірша Поля Верлена «Осіння пісня».

85

Ботрель, Дівчата з Пемполя, Фрагсон — написану Теодором Ботрелем у 1896 р. пісню «Дівчата з Пемполя» з успіхом виконували співаки м’юзик-холу Фелікс Майоль і Гаррі Фрагсон. Пемполь — один з курортів Смарагдового узбережжя.

86

Рене — тут і далі йдеться про Рене де Шатобріяна (1768–1848) — французького поета-романтика, уродженця Сен-Мало, похованого на острові Бе.

87

Тодт — Фріц Тодт, німецький інженер, який керував будівництвом «Атлантичного валу», див. примітку до стор. 68. [В електронній версії прим. 63.]

88

Ейнар у сльозах — йдеться про Селінового друга — архітектора Іва Емара, який збудував у Сен-Мало будинок, де облаштував музей корсарів і кафе. Під час бомбардування Сен-Мало американською авіацією у серпні 1944 р. будинок було зруйновано. Сюркуф — Робер Сюркуф (1773–1827), визначний бретонський мореплавець і корсар.

89

«Бон», «Нюї-Сен-Жорж» — добірні бургундські вина. «Мом» — марка шампанського.

90

«Комет» — перший пасажирський реактивний літак американської фірми «Де Гевіленд», почав експлуатуватися у 1949 р.

91

Даронсець, заводи «Ґрам і Бром» — тут і далі дароносцем Селін називає французького письменника Поля Клоделя (1868–1955), натякаючи на його показну набожність. П. Клодель був членом адміністративної ради підприємства «Мотори Ґном і Рона», за що отримував значну платню, тоді як під час окупації це підприємство виготовляло двигуни для літаків Люфтваффе. У 1945 р. і завод було націоналізовано, але його власники й дирекція уникли покарання.

92

укладав би оди, як Дароносець, постачав би мотори Штюпнаґелю — Селін натякає на вірші, які П. Клодель присвячував спочатку маршалу Петену, а потім Шарлю де Голлю, і знову нагадує про його причетність до підприємства, яке під час окупації працювало на німецьку армію. Штюпнаґель — К. Г. фон Штюльпнаґель був командувачем німецькими окупаційними військами у Франції у 1942–1944 рр. Єдвабні черевички — натяк на п’єсу П. Клоделя «Єдвабний черевичок».

Саса — мається на увазі французький драматург, режисер і актор Саша Ґітрі (1885–1957), який схвально поставився до нацистської окупації, але після визволення відбувся лише двома місяцями ув’язнення. Стара гвардія Філіппа, Одюк — натяк на Філіппа Петена і письменника Андре Моруа (1885–1967), який був добре з ним знайомий. Святий Франциск — мається на увазі письменник Франсуа Моріак (1885–1970).

93

Леві — Поль Леві, видавець журналу «Оз екут» («Прислухаючись»), який захищав Селіна під час ув’язнення в Данії.

94

пані Туазель — консьєржка в будинку Селіна на Монмартрі.

95

Сартрувіль, П’єрфітт, Уй — околиці Парижа.

96

Люнебурґ — мається на увазі Бухенвальд.

97

Клаунау — мається на увазі Дахау.

98

Бобійо, Саворнян, Канонік — герої французьких колоніальних війн.

99

Ріо-Крібі — порт у Камеруні. Бікобімбо — назва факторії в Камеруні, де Селін працював у 1916–1917 рр.

100

Чи зволите прийняти ногу, герцогине? — мисливський ритуал, коли після закінчення ловів особі, яка їх улаштувала, пропонують ногу впольованої тварини.

101

Курсьяль, Фолле, Елізабета, Едіта, Жаніна — особи, які відіграли значну роль у житті Селіна.

102

Ла Ное — у селі Ла Ное в передгір’ї Піренеїв на південному заході Франції існував табір, де з 1940 р. утримували євреїв, що підлягали депортації до Німеччини, а після визволення — колабораціоністів в очікуванні суду.

103

Муліно, Раппе — йдеться про морги, розташовані в Іссі-ле-Муліно (околиця Парижа) і на набережній Раппе в Парижі.

104

Дютоїтрен — Ґійом Дюпюїтрен (1777–1835), французький патологоанатом.

105

автобус AJ — до 1946 р. маршрути автобусів у Парижі позначалися літерами.

106

Трібуле — блазень із драми Віктора Гюґо «Король бавиться».

107

Робіньоль — йдеться про Люсьєна Ребате (1903–1972) — письменника й мистецького критика, який сповідував фашистські й антисемітські переконання і в період окупації співпрацював у колабораціоністському виданні «Же сюї парту» («Я всюди»). У 1946 р. засуджений до смертної кари, але помилуваний завдяки клопотанню А. Камю, Ф. Моріака, Р. Мартена дю Ґара, Ж. Бернаноса, М. Еме, Ж. Ануя; був в ув’язненні до 1952 р.

108

«Дайджест» — тут і далі Селін критикує видання «Рідерз дайджест», яке почало виходити у Франції у 1947 р., за публікацію класичних літературних творів у довільно скороченій формі.

109

Манон — ймовірно, натяк на героїню роману «Історія кавалера де Ґріє і Манон Леско» абата Антуана Прево.

110

Кошон — єпископ П’єр Кошон головував на суді, який засудив Жанну д’Арк до спалення на багатті.

111

Данденам по заслугах — ремінісценція репліки з комедії Мольєра «Жорж Данден» — «Ти сам цього хотів, Жорже Дандене».

112

Таких, як я, за мить в руках держати зброю… — цитата з трагедії «Сід» П’єра Корнеля (дія 2, ява 2). Переклад Максима Рильського.

113

убив Робера — див. примітку до стор. 43. [В електронній версії — прим. 19.]

114

Тереза-адміралка — ймовірно, натяк на письменницю Жанну Ловітон (псевдонім — Жан Вуальє), яка очолила видавництво «Деноель» після загибелі Робера Деноеля і яку Селін звинувачував у його вбивстві.

115

по-слов'янському, слов’янський процес — натяк на т. зв. «московські процеси» 1936–1938 рр.

116

Роланд тут і далі — герой давньофранцузького епосу «Пісня про Роланда», який загинув у бою із сарацинами (а насправді васконцями, тобто басками) у Ронсевальській ущелині в Піренеях у 778 р.

117

Арістід Брюан (1851–1925) — французький співак кабаре.

118

Дюрандаль — так називався Роландів меч.

119

«Не втішилась душа великого Роланда?» — переспів рядка з поеми Альфреда де Віньї «Ріг», присвяченій подвигу Роланда. 768 рік — помилкова дата битви, в якій Роланд загинув.

120

«Суец», «Беєрс», «Сен-Ґобен» — підприємства, чиї акції котирувалися на Паризькій біржі.

121

Безсмертні, дворіг, шпага — кепкування з членів Французької академії, парадний однострій яких включає капелюх-дворіг і шпагу. Оскільки члени академії обираються довічно, їх неофіційно називають «безсмертними».

122

Ашер — околиця Парижа, відома вирощуванням городніх культур.

123

Фарисейка — назва роману Франсуа Моріака. Франсуа в єдвабних черевичках — насмішка з Ф. Моріака і твору П. Клоделя «Єдвабний черевичок». Нарт-зародок — мається на увазі Жан-Поль Сартр. Вживання слова «зародок» є насмішкою з його зовнішності. Ларанґон — натяк на письменника Луї Араґона (1897–1982).

124

У підвалах академії пишуть фальшивословник — алюзія на назви романів Андре Жіда «У підвалах Ватикану» і «Фальшивомонетники». Французька академія укладає, оновлює й періодично перевидає Словник французької мови.

125

вулиця Сен-Домінік — відома тим, що на ній розташовано міністерство оборони. У період окупації на цій вулиці був розташований німецький культурний центр.

126

Аррас і нижче Ретонд, Комп’єнь — тут і далі автор вводить до оповіді пам’ятні місця Першої світової війни, хоча це не зумовлено сюжетом. Аррас — місто на півночі Франції, в якому точилися запеклі бої під час обох світових війн. Ретонд — селище біля містечка Комп’єнь, де у 1918 і 1940 рр. було підписано перемир’я між Францією і Німеччиною.

127

дівчисько Ельза — натяк на письменницю Ельза Тріоле (1896–1970).

128

як копи авто Оріоля у Вашингтоні — під час візиту президента Франції В. Оріоля до США у 1951 р. одне з авт кортежу потрапило в аварію.

129

розпука Ельзи, ридання Ельзи — ймовірно, ремінісценції назви поетичної збірки Луї Араґона «Очі Ельзи», яку він присвятив своїй дружині Ельзі Тріоле.

130

Фландрія — тут і далі невмотивоване згадування Фландрії є ремінісценцією Першої світової війни. Селіна було поранено у 1914 р. під час боїв у Західній Фландрії.

131

Тарньє — назва пологового будинку, де Селін стажувався під час навчання на медичному факультеті. Брендо, Лантюежуль — лікарі-колеги Селіна.

132

Шарлеруа, Марна, Сен-Гон — місця найбільших битв Першої світової війни. Наґасакі — мається на увазі американське атомне бомбардування японських міст Хіросіми і Нагасакі 6 і 9 серпня 1945 р.

133

портсмутські понтонери, бранці Великої армії — йдеться про полонених наполеонівської армії, які утримувалися британцями в нелюдських умовах у трюмах непридатних для плавання кораблів у Портсмутському порту.

134

«Ту-ту-фо» — перекручення «Уан-ту-ту» («One-two-two») — назва найпрестижнішого в Парижі, у тому числі в період окупації, кабаре й будинку розпусти.

135

Співаю під тортурами, Ранґон і його тітка, «Тортурна пісня» — натяк на Луї Арагона та його дружину Ельзу Тріоле; кепкування з Араґонової «Балади про того, хто співав під тортурами» (1944 р.).

136

на іподромі Лоншан, «сосиска» на шворці, медонські понтонери — автор описує військову виставу з нагоди національного свята, яка відбулася 14 липня 1913 р. на іподромі Лоншан у Парижі. Під «сосискою» мається на увазі дирижабль, піднятий у повітря з цієї нагоди. Підрозділи понтонерів у той час базувалися в містечку Медон під Парижем.

137

«Самбра і Маас», «Сіді-Брагим» — військові марші.

138

Пепіньєр, Венсен, Дюплекс — місця розташування в Парижі казарм різних родів військ.

139

Кран — село в Пікардії, поблизу якого у 1917 р. точилися кровопролитні й стратегічно не виправдані бої між французькою і німецькою арміями.

140

Сент-Есташ, Венсан де Поль — у церкві Сент-Есташ біля паризького гуртового ринку за традицією збирали харчі для нужденних. Венсан де Поль — церковна благодійна фундація.

141

Фуальдес — Ж. Б. Фуальдес — адвокат, суддя, бонапартист, був убитий у 1817 р., ймовірно, з політичних мотивів. На трьох судових процесах з одинадцятьох звинувачуваних троє були засуджені на смерть і троє на довічне ув’язнення. Справа Фуальдеса набула широкого розголосу у французькій і європейській пресі. Згадування убивства знаходимо у творах В. Гюґо, Г. Флобера, О. Бальзака, А. Франса.

142

Ларус — популярний однотомний енциклопедичний словник.

143

Вріосіма, Камчазакі — деформовані назви Хіросіми й Наґасакі.

144

ідилічні «рука в руці» — ймовірно, ремінісценція рядка з вірша Ґійома Аполлінера «Міст Мірабо» «рука в руці постіймо очі в очі» (переклад Миколи Лукаша).

145

«Ґомон» — йдеться про відомий тоді кінотеатр «Ґомон-Палас» на вул. Коленкура, який вирізнявся своєю монументальністю.

146

Макí (дослівно «чагарники») — зарослий зеленню закуток Монматру, безладно забудований бідняцькими халупками, існував до 30-х рр. XX ст.

147

Клоріак — глузлива телескопія прізвищ письменників Поля Клоделя і Франсуа Моріака.

148

«Картинки» — в оригіналі «les Croûtes», «la Foire aux croûtes» (мазня, ярмарок мазні) — ярмарок живопису просто неба, який відбувався на Монмартрі.

149

Арроманш — Арроманш, курорт на узбережжі Ла-Маншу, місце успішної висадки союзників у червні 1944 р.

150

втіха Будівничих — автор має на увазі французьких підприємців, які брали участь у будівництві «Атлантичного валу».

151

Констеласьйон — франкомовний варіант «Рідерз дайджест» (див. примітку до стор. 106). [В електронній версії — прим. 108.]

152

«Енереф» — NRF («Nouvelle revue française»), філія видавництва «Ґаллімар», яке видає твори Селіна з 1951 р.

153

Баяр — П’єр Терай де Баяр (1475–1524), легендарний «лицар без страху і докору».

154

«Савояр» — дзвін собору Сакре-Кер, найбільший у Франції (18 тонн), відлитий у 1891 р. у Верхній Савої, звідки його назва.

155

бомбардування — описане в романі бомбардування околиць Парижа британською авіацією в ніч з 20 на 21 квітня 1944 року тривало дві години. Головною ціллю ударів були залізничні вузли Шапель і Плен-Сен-Дені, розташовані на північній околиці міста за кілька кілометрів від Монмартру, звідки автор спостерігав наліт. Через неточність прицілювання бомби влучили і в житлові будинки, розташовані за півтора кілометра від будинку Селіна. Під час того бомбардування загинула 641 особа, 377 було поранено. Однак, якщо зважити на назви кварталів і околиць Парижа, які зазнають бомбардування в романі, стає зрозуміло, що Селін змальовує й інші повітряні атаки околиць Парижа, зокрема в березні 1942, квітні, вересні й грудні 1943, березні 1944 років, коли бомби падали на автомобільний завод «Рено», інші заводи паризьких околиць Бекон-ле-Брюєр, Буа-Коломб, Альфорвіль, Курбевуа, Аньєр-сюр-Сен, а також на паризькі житлові квартали Отей, Булонь-Біянкур, Ґренель, на іподром Лоншан і на Булонський ліс.

156

Нонозове дерево — у дворі монмартрського будинку Селінового друга скрипаля Жана Носетті, якого Селін звав Нонозом, росло велике дерево з густою кроною.

157

Пліній — автор порівнює себе з Плінієм Старшим, давньоримським істориком (24—79 рр.), який, спостерігаючи виверження Везувію, занадто наблизився до вулкана й помер від отруєння сірчаними випарами.

158

Париж-корабель — образ, навіяний гаслом Парижа — «Пливе-гойдається, та не тоне», а також формою острова Сіте посеред Сени, який нагадує корабель.

159

на вітряку — мова про пам’ятку Монмартра вітряк «Ґалет», на даху якого було обладнано оглядовий майданчик.

160

Жоффрен — Жюль Жоффрен (1846–1890) — французький політичний діяч, чиїм іменем названо площу і станцію метро на Монмартрі.

161

Пульбо — Франциск Пульбо (1879–1946), художник, творчість якого пов’язана з Монмартром. Автор популярного образу паризького ґамена.

162

танці біля вітряка — алюзія на картину Оґюста Ренуара «Танці біля вітряка Ґалет» (1876 р.).

163

метро «Абес» — ця станція метро на однойменній вулиці розташована на глибині 30 метрів і є найглибшою станцією паризького метрополітену.

164

«Москіто», літаки з подвійним фюзеляжем — тут і далі йдеться про двомоторний бомбардувальник Королівських повітряних сил «Де Гевілленд DH-98», який називали «Mosquito», тобто москіт, комар.

165

«Мародери» — насправді бомбардувальники «Мартін В-26 Мародер» у бомбардуванні Парижа 20–21 квітня 1944 р. участі не брали.

166

папір розподіляє — під час окупації Франція зазнавала значного дефіциту продовольства і промислових товарів. З метою доцільного розподілу ресурсів було створено Центральне бюро розподілу промислових товарів, де існував відділ розподілу паперу, який встановлював ліміти постачання паперу газетам і видавництвам.

167

«Табарен» — популярний танцювальний зал, розташований на підгір’ї Монмартру, діяв з 1904 по 1953 рр.

168

«Його горб!»… він не жартує!… — цитація з драми В. Гюґо «Король бавиться».

169

На Монмартрському пагорбі споконвіку стояло кілька вітряків. До XX ст. збереглися вітряки «Ґалет» (кол. «Раде») та «Блют-фен».

170

«Велике колесо» та ін. — маються на увазі атракціони Паризької всесвітньої виставки 1900 року.

171

дві безодні — цитація з праці «Думки» французького філософа Блеза Паскаля (1623–1662): «дві безодні — нескінченність і небуття».

172

Монжуа! — бойовий заклик французьких королів.

173

«Заплющуй гарні оченята…» — уривок з відомої колискової Рене де Бюксея на слова Віржіля Тома (1913 р.)

174

«О, любий, коханий…», Перікола — тут і далі наведено уривок арії «Лист Періколи» з оперети Ж. Оффенбаха «Перікола».

175

«Якщо гадаєте, що я признаюсь…» — тут і далі наведено уривки з «Пісні Фортуніо» на слова Альфреда де Мюссе, покладеної на музику Жаком Оффенбахом (оперета «Пісня Фортуніо», 1861 р.) і згодом Андре Мессаже (комічна опера «Фортуніо», 1907 р.).

176

…вам і Нобелівська… — натяк на французького письменника Андре Жіда (1869–1951), відзначеного у 1947 р. Нобелівською премією з літератури.

177

Клод Бернар (1813–1878) — французький лікар і вчений-фізіолог, засновник експериментальної медицини.

178

американські гірки… біля воріт Майо — у 1909–1934 рр. біля воріт Майо був розташований найбільший на той час «Луна-парк».

179

Лінія — демаркаційна лінія, яка у 1940–1942 рр. пролягала між північною частиною Франції, окупованою Німеччиною, і південною частиною, яка перебувала під контролем режиму Віші.

180

Норбер — тут і далі алюзія на друга Селіна, талановитого кіноактора Робера Ле Віґана (1900–1972).

181

Жуенвіль — околиця Парижа, місце розташування кіностудії, яка діяла з 1910 по 1987 рр.

182

на Франкера знімаєшся? — на вулиці Франкера поблизу Монмартру у 1926–1990 рр. було розташовано кіностудію «Пате-Натан».

183

«Гупі-сині руки» — натяк на фільм «Ґупі-червоні руки» (1943) режисера Жака Беккера, в якому Робер Ле Віґан зіграв яскраву роль. Фільм «Барон Сольстріс» вигаданий.

184

«Це Естель і Вероніка!..» — уривок арії з оперети Андре Мессаже «Вероніка» (1898 р.).