Примітки

1

Психоаналітик, донька Бориса Вольфа Штомерзее та Аліче Барбі, знаменитої співачки, близької до Йоганнеса Брамса в останні роки життя композитора.

2

Джоаккіно Ланца ді Ассаро був серед молоді, близької до Лампедузи в останні роки його життя. Далекий родич Лампедузи, усиновлений ним у 1956 році. Відомий музикознавець і культуролог, був директором оперних театрів Рима, Палермо, Неаполя. (Прим. перекладача).

3

Енріко Мерло, барон ді Тальявіа — радник Ревізійної комісії у регіоні Сицилія, належав до вузького кола освічених друзів Лампедузи. Мерло та Лампедуза зустрічалися майже щодня в кафе «Кафліш».

4

Луїджі Факта (1861–1930) — останній прем’єр (лютий — серпень 1922) перед диктатурою Муссоліні. (Прим. перекладача).

5

«Віце-королі» («І Viceré») — роман італійського письменника Федеріко Де Роберто (1861–1927), в якому теж розповідається про події доби Рісорджіменто. (Прим. перекладача).

6

Пальма-ді-Монтек’яро — містечко в провінції Агрідженто, де була вотчина родини Томазі; письменник мав титул герцога Пальма ді Монтек’яро. Санта-Маргеріта-ін-Беліче — містечко в провінції Агрідженто, де височів палац Філанджері-ді-Куто (зруйнований землетрусом 1968 р.), збудований предками письменника; в юності Лампедуза проводив там літні канікули. (Прим. перекладача).

7

Мірелла Радіче, наречена, а відтак дружина названого сина Джоаккіно Ланца ді Ассаро.

8

Джованна, Казіміро та Лучо Пікколо ді Калановелла, сестра і брати у перших Лампедузи з материнського боку. Казіміро кохався в малярстві та фотографії, а Лучо — у письменництві та поезії. Талант Лучо відкрив Евдженіо Монтале. Його поетичні твори виходили друком у видавництвах «Мондадорі» та «Шайвіллер» і були перекладені англійською: Collected Poems of Lucio Piccolo, Translated and Edited by Brian Swann and Ruth Feldman, Princeton University Press, Princeton 1972.

9

Гвідо Лайоло, інженер і товариш Лампедузи по ув’язненню в таборі Сомбатгей під час Першої світової війни. Емігрував до Бразилії. У 1953 році вони зустрічалися в Палермо і далі підтримували зв’язок через листування.

10

Людмила Іляшенко, подруга дитинства княгині Лампедузи. Мешкала в Палермо, де давала уроки мов.

11

Ольга Вольф Штомерзее Б’янкієрі, сестра княгині.

12

П’єтро Томазі делла Торретта, дядько Лампедузи. Посол Італії в Лондоні від 1922 до 1927 року. Письменник часто бував у посольстві і там познайомився з майбутньою дружиною, донькою від першого шлюбу Аліче Барбі, одруженої другим шлюбом з П’єтро Томазі делла Торретта.

13

Коррадо Фратта делла Фратта, історик і близький друг Лампедузи. Основною його працею є біографія Генріха VIII.

14

Франческо Аньєлло належав до кола молоді, близької до Лампедузи в останні роки його життя. Згодом Аньєлло став відомим організатором музичних заходів.

15

Франческо Орландо, улюблений учень Лампедузи, для якого він написав «Англійську літературу» і «Французьку літературу» — низки лекцій, які читалися йому щотижня, починаючи з 1954 року. Професор теорії та техніки роману у Вищій нормальній школі в Пізі.

16

Антоніо Паскваліно належав до кола молоді, близької до Лампедузи. Пізніше став хірургом і відомим антропологом.

17

Адвокат з містечка Мізільмері, батько двох пацієнтів Лісі Лампедуза.

18

Убальдо Мірабеллі, історик мистецтва та журналіст. Багато років був директором театру «Массімо» в Палермо.

19

Джузеппе Арідон, адміністратор спадщини родини Лампедуза з боку письменника і його кузини Кароліни Томазі.

20

Собака подружжя Лампедуза.

21

Евдженіо Монтале (1896–1981) — видатний італійський поет, лауреат Нобелівської премії 1975 року. (Прим. перекладача).

22

Джорджо Бассані (1916–2000) — відомий італійський письменник, в той час головний редактор видавництва «Фельтрінеллі». (Прим. перекладача).

23

Francesco Orlando, Ricordo di Lampedusa, Scheiwiller, Milano 1962. Текст передруковано в: Ricordo di Lampedusa (1962), а відтак у: Da distanze diverse (1996), Bollati Boringhieri, Torino 1966.

24

«Безіменна історія» (франц.). (Прим. перекладача).

25

Хлопці (англ.). (Прим. перекладача).

26

Франческо Коррао, лікар і психоаналітик, учень княгині.

27

Палац Мадзаріно по вул. Макведа, де я мешкав, належав тоді моєму батькові, Фабріціо Ланці, графові Ассаро.

28

Капо-д’Орландо — містечко в провінції Мессіна, де жив Лучо Пікколо. (Прим. перекладача).

29

Антоніо Данеу, відомий антиквар з Палермо.

30

Комедія Лопе де Веґи. (Прим. перекладача).

31

П’єтро Емануеле Зґадарі (Бебуццо), барон Ло Монако, музикознавець і мистецтвознавець. Влаштовував прийоми в себе вдома і сприяв стосункам між Лампедузою та групою своїх молодих друзів та учнів.

32

Кончіта Рамірес де Вільяуррутіа, донька іспанського дипломата та історика Венсеслао Раміреса де Вільяуррутіа, міністра зовнішніх справ в останньому уряді Альфонса XIII.

33

Листи до дружини в оригіналі написані французькою мовою. (Прим. перекладача).

34

Після того, як ми обоє були «бичем Woermannscher Partei», ми ось-ось обоє станемо «бичем італійських видавців» (англ.). (Прим. перекладача).

35

Мурі — пестливе ім’я, яке дала Джузеппе дружина.

36

Еліо Вітторіні (1908–1966) — відомий італійський письменник, сицилієць за походженням. Співпрацював з видавництвами «Мондадорі» та «Ейнауді» як відповідальний за серії. (Прим. перекладача).

37

Вітторіо Серені (1913–1983) — італійський поет. (Прим. перекладача).

38

Елена Кроче — донька відомого італійського мислителя Бенедетто Кроче (1866–1952). (Прим. перекладача).

39

Francesco Brancaccio di Carpino, Tre mesi nella vicaria di Palermo, 1860, Palermo 1900.

40

Роман Іпполіто Ньєво (1867) з сильними патріотичними мотивами. (Прим. перекладача).

41

Роман-щоденник Сільвіо Пелліко про його суворе ув’язнення у фортеці Шпільберґ. У шкільних підручниках про Рісорджіменто стверджувалося, що «Мої в’язниці» обійшлися Австрії дорожче, ніж програна битва.

42

Ломбардська пісня розпусного змісту, яка під час Рісорджіменто сприймалася як патріотична.

43

Відомі англійські торговці вином. Вони відкрили свої винниці у Сицилії в часи наполеонівської блокади торгівлі з Англією.

44

Порт-Руаяль — відомий монастир у Франції, в XVII–XVIII ст. осередок янсенізму, був закритий за наказом Папи. У цьому монастирі навчався французький драматург Жан Расін. (Прим. перекладача).

45

Пустотливі жарти (англ.). (Прим. перекладача).

46

Сестри Мастроджованні Таска Філанджері ді Куто — це Беатріче, мати письменника, Тереза, мати братів Пікколо, Джулія, у заміжжі Трігона ді Сант-Еліа, Ліна, у заміжжі Чанчафара, та незаміжня Марія, їхня мати, Джованна Філанджері ді Куто, здобула освіту в Парижі, а сестри отримали виховання, більшою мірою інтернаціональне, позбавлене забобонів, як тоді було заведено серед палермської аристократії.

47

«Нині і в годину смерті нашої. Амінь» (лат.). Тут і далі примітки перекладача, якщо не зазначено інакше.

48

Рівнина, яка оточує Палермо, дослівно «Золота чаша».

49

Маються на увазі перші антибурбонівські виступи сицилійців перед висадкою Ґарібальді на острові.

50

Католицький святий (1416–1507), патрон Калабрії, засновник ордену братів найменших.

51

Різновид троянд малиново-рожевого кольору з великими квітами.

52

«З глибини» — католицька заупокійна молитва (лат.).

53

Франциск І — сицилійський король (1825–1830).

54

Андреа дель Сарто (1486–1530) — видатний італійський художник доби Відродження.

55

Deo gratias — дякувати Богу (лат).

56

Паоло, князь Кастельчікала (1791–1866) — у той час королівський намісник і головнокомандувач королівських військ в Сицилії.

57

Мається на увазі сардинський король Віктор-Еммануїл II (1820–1878), за якого відбулося об’єднання Італії.

58

Джузеппе Мадзіні (1805–1872) — видатний діяч національно-визвольного руху Італії, політик, патріот, письменник і філософ, що зіграв важливу роль в ході першого етапу руху за національне звільнення і ліберальні реформи в XIX столітті.

59

Олійна лампа, винайдена французьким ювеліром Карселем 1800 року.

60

Фердинанд дарує (лат.).

61

Різновид порцеляни (від назви передмістя Неаполя, де вона вироблялася).

62

Батька родини (лат.).

63

Резиденція єзуїтів з церквою Ісуса, однією з найвидатніших пам’яток барокової архітектури в Палермо.

64

Місто в провінції Аґрідженто. Ґарібальді, однак, 11 травня 1860 року висадився поблизу Марсали, на захід від Шакки.

65

«Мій котику», «Моя біла мавпо» (франц.)

66

Дайте мені силу, дайте мужність / Без огиди глянути на себе (франц.). З вірша Шарля Бодлера «Подорож на острів Цитеру» («Квіти зла»).

67

Джузеппе Ла Фаріна (1815–1863) та Франческо Кріспі (1819–1901) — італійські державні діячі, найближчі соратники Ґарібальді під час знаменитої висадки на Сицилію.

68

«Журнал вчених». «Останні спостереження Грінвічської обсерваторії становлять винятковий інтерес…» (франц.)

69

Нікій — афінський полководець (413 рік до н. е.), який загинув під час невдалого походу на Сицилію.

70

Russo італійською означає «росіянин», а сицилійською говіркою — також «рудий».

71

Найвищий орден Королівства обох Сицилій.

72

Орден Сардинського королівства.

73

Карл III — син іспанського короля Філіпа V, змушений відмовитись від прав на іспанський престол; 1748 року, після переможної для нього битви біля Бітонто, узурпував трон Королівства обох Сицилій.

74

«Слався, царице, милосердна мати…» (лат.) — католицька молитва до Богородиці.

75

Томас Роберт Бюжо (1784–1849) — маршал Франції, учасник наполеонівських війн, воював в Африці і був генерал-губернатором Алжиру в 1841–1847 роках.

76

Боже мій, Боже мій, тут гірше, ніж в Африці (франц.).

77

Висадившись у Марсалі, Ґарібальді взяв собі титул диктатора Сицилії.

78

Арія з опери Белліні «Сомнамбула».

79

Алеардо Алеарді (1812–1878) — італійський поет-романтик.

80

Колишня назва сучасного міста Агрідженто. Там перебував зі своєю ставкою Ґарібальді.

81

Хор із опери Верді «Травіата».

82

Розоліно Піло (1820–1860) — один з провідних керівників сицилійських повстанців.

83

«Тебе, Бога, хвалимо» (лат.) — католицький гімн.

84

Арія із опери Верді «Травіата».

85

Сальма — давня сицилійська одиниця виміру площі, яка дорівнює приблизно 2,23 га.

86

Андре-Шарль Буль (1642–1732) — придворний ебеніст-мебляр Людовика XIV. Названий на його честь стиль вплинув на творчість архітекторів-декораторів усього XVIII століття. Буль виготовляв меблі та оправи для годинників з використанням чорного і червоного дерева та черепахових пластин.

87

У машинописі додано: «Поруч, на стіні, висів халат, під яким на двох плетених стільцях лежала свіжа білизна та щойно витягнутий із чемодана костюм, який ще не встигли випрасувати після дороги. З другого боку на лавці були акуратно розкладені: шматок рожевого мила, щітка, вузлик з висівками, що надавали воді приємного запаху, і величезна губка, одна з тих, що їх надсилав йому управитель маєтку Саліна» (прим. упорядника).

88

Бронзова статуя героя грецької міфології Геркулеса, римська копія втраченого грецького оригіналу, яка знаходиться в галереї Фарнезе в Неаполі. Геркулес зображений голим, і спирається на палицю, вкриту шкурою Йєменського лева.

89

Врешті, це їхня справа (франц.).

90

Працьовитого землероба (лат.).

91

Високої кухні (франц.).

92

Завжди бездоганний (лат.).

93

У силу самого факту (лат.).

94

Невеличкі м’які коржі (італ.).

95

Енріко Чальдіні (1811–1892) — італійський політик і генерал.

96

Популярна в той час ломбардська пісня.

97

Тогочасна сицилійська ліберальна газета.

98

Фердинанд IV — іспанський король, який, втративши в результаті війни з Наполеоном свій трон, зайняв 1815 року при підтримці англійців престол Королівства обох Сицилій.

99

Не пахне… не пахне… пахне жінкою і ліжком (лат.).

100

Лимонний сік (англ.).

101

Астрономічні записки (нім.).

102

Міста, під якими 1797 року армія Наполеона Бонапарта вщент розбила австрійські війська.

103

Королівство обох Сицилій було завойоване Карлом Анжуйським у 1268 році, але невдовзі, після антифранцузького повстання 1282 року, Сицилія відійшла до Арагонського королівства, яке відразу ж злилося з іспанським. 1748 року престол Королівства обох Сицилій захопив Карл III з династії Бурбонів.

104

Лицарський орден, який виник в добу Хрестових походів.

105

Один із головних лицарських орденів, заснованих в часи Середньовіччя.

106

На цій вулиці в Римі з 1834 року міститься капітул Мальтійського ордену.

107

Офіційна назва Мальтійського ордену.

108

Джузеппе Венанціо Марвуліа (1729–1814) — видатний сицилійський архітектор.

109

Ґаспаре Серенаріо (1707–1759) — сицилійський художник, який розмалював чимало палаців та церков у Палермо.

110

Тіт Флавій Веспасіан — римський імператор (79–81 роки н. е.); цариця Береніка — юдейська цариця, донька Ірода Великого.

111

Див. Пісня над піснями, 4:8.

112

Анджеліко, Анджеліко, уявімо собі, як зрадіє Танкред! (Франц.).

113

Дрібнички (франц.).

114

Оноре Ґабріель Рікеті, граф де Мірабо (1749–1791) — французький політик і письменник, діяч Французької революції, народний трибун, відомий як блискучий оратор.

115

Камілло Бензо, граф ді Кавур (1810–1861) — видатний італійський державний діяч, перший прем’єр-міністр об’єднаної Італії.

116

Нікколо Томмасео (1802–1874) — популярний у той час італійський письменник-мораліст.

117

Танкреде, Танкреде, уявімо собі, як зрадіє Анджеліка! (франц.).

118

Джованні Праті (1815–1884) — італійський поет-романтик.

119

Міфічний острів, на якому стояв храм богині кохання Венери.

120

Танкреде, Анджеліко, де ви? (Франц).

121

Популярна мелодія, варіації на яку писало багато композиторів XIX ст.

122

Виділені курсивом уривки в описі апартаментів для садистських утіх присутні в рукописі 1957 року, але відсутні в машинописній версії, продиктованій Франческо Орландо. Третій виділений уривок в машинописі звучить так: «Шафа була простора, але порожня, крім сувою брудної тканини, який стояв у кутку» (Прим. упорядника).

123

Анджеліко, як тільки можна доводити себе до такого стану? (франц.).

124

Представника уряду (лат.).

125

Сенатори — хороші мужі, а сенат — лихий звір (лат.).

126

Маються на увазі мандрівні лялькові театри, якими славиться Сицилія.

127

Рандаццо — містечко на одному зі схилів вулкану Етна; Таорміна — містечко в провінції Мессіна, на узбережжі, яке славиться своїми краєвидами.

128

Рожер II (1098–1154) — сицилійський король, за якого Сицилія вперше об’єдналась з Італією в одну державу.

129

Католицький святий, один із засновників ордену єзуїтів, званий «апостолом Індій».

130

На більшу славу людей (лат.). Парафраза девізу ордена єзуїтів «Ad maiorem Dei gloriam» — «на більшу славу Божу».

131

Тут: так склалися обставини (лат.).

132

Рейтар і пожежник (франц.). Перше слово в переносному значенні означає грубого солдата, а друге — автора банальних і помпезних творів.

133

Людовіко Аріосто (1474–1533) — видатний італійський поет доби Відродження; Анджеліка — персонаж його поеми «Несамовитий Роланд».

134

Дякуймо Богові (лат.).

135

1862 року Ґарібальді розпочав свій похід на Рим, тодішню папську столицю, щоб захопити його і проголосити столицею всієї Італії. Проти цього, підбурюваний Ватиканом, рішуче виступив Наполеон III. Щоб уникнути конфлікту із Францією, італійський уряд наказав заарештувати Ґарібальді: 29 серпня 1862 року регулярні війська, очолювані Паллавічіно, розгромили ґарібальдійців на плато Аспромонте в Калабрії. Ґарібальді було поранено і взято в полон.

136

Рівнина, на якій у травні 1860 року відбулася перша велика битва на Сицилії між ґарібальдійцями та бурбонівським військом під командуванням генерала Ланді.

137

Орден часів Віктора-Еммануїла, яким нагороджували активних поборників об’єднання Італії.

138

Записник (франц.).

139

Знаменитий своєю розкішшю палац флорентійських багатіїв Пітті.

140

Карло Дольчі (1616–1686) — видатний італійський художник.

141

Відома картина Рафаеля, яка зберігається у флорентійському палаці Пітті.

142

Ґрез Жан-Батист (1725–1805) — відомий французький художник, майстер жанрового живопису.

143

Холодцем (франц.).

144

Бульйоном (франц.).

145

Баби Монблан (франц.).

146

Парфе — вид морозива (франц.).

147

Пироги дів (франц.).

148

За переданням, святій Агаті Сицилійській перед мученичою смертю відрізали груди.

149

Каллімако Дзамб’янкі (1811–1862) — один з радикальних соратників Ґарібальді.

150

Тобто урядом Наполеона III.

151

Тоді в палаці Фарнезе в Римі розташовувалося представництво французьких королів при Папському Престолі. Тепер там знаходиться французьке посольство в Італії.

152

Зірка вважається символом Італії і зображена на її гербі.

153

Арія з опери Доніцетті «Лючія ді Ламмермур».

154

Франсуа Араґо (1786–1853) — французький фізик, математик і астроном, директор паризької обсерваторії.

155

Очевидно, мається на увазі комета Галлея.

156

«Острівний кур’єр» — сицилійська газета.

157

«Слава Отцю» (лат.).

158

«Богородице Діво» (лат.).

159

Одна з перших мереж крамниць з речами широкого вжитку в Італії.

160

Образ авторства школи Луки Джордано, що знаходиться в соборі містечка Помпеї; є об’єктом культу і паломництва.

161

Від імені ломбардського різьбяра по дереву Маджоліні.

162

Грецька назва Сицилії, Trinacria, означає «трикутник».

163

Назва гірської ущелини поблизу Сіракуз.

164

Анатоль Франс (1844–1924), Поль Бурже (1852–1935) — відомі французькі письменники; Ґабріеле д’Аннунціо (1863–1938) — відомий італійський письменник; Матільда Серао (1856–1927) — італійська письменниця і журналістка.

165

Місто на заході Сицилії. (Прим. перекладача).

166

Місто в Тоскані. (Прим. перекладача).

167

Вітторіо Альф’єрі (1749–1803) італійський письменник, основоположник класичної італійської трагедії. (Прим. перекладача).

168

Поет прославляє скромні початки Товариства Ісуса, до якого належить. Адже саме в печері поблизу Манрези в Іспанії Ігнатій Лойола задумав заснувати свій орден.

169

Поет висловлює тут неприязнь духовенства проти Наполеона III, який дав дозвіл на анексію значної частини Папської держави до Королівства Італії, і натякає на гадане незаконне походження імператора.

170

У цій і наступних строфах йдеться про легенду, яка твердить, що дім Саліна взяв початок з кохання між імператором Тітом та царицею Беренікою.

171

«Корнелій» — це Тацит, який «у трьох словах» — invitus invitam dimisit, лат.: неохочий неохочу відпустив (насправді ці слова належать Светонію; крім того, цілком можливо, що «Корнелій» — це П’єр Корнель, який теж написав трагедію «Тіт і Береніка» — прим. перекладача) — висловив трагедію цього кохання. Поет захоплюється ними, але вважає їх «олжею», оскільки вони суперечать його власній тезі про те, що коханці вступили в шлюб.

172

«Расін умілий» — це Жан Расін, якого поет, як добрий єзуїт, хвалить насамперед за (гадану) відмову від янсеністського вчення. Трагедія Расіна «Береніка» вихваляється як вельми поміркована і єдина безкровна трагедія французького поета.

173

Над словом «мумії» автор пише «тіні», але не вказує, якому слову слід надавати перевагу.

174

Над словом «зів’ялих» автор пише «мертвих», але не вказує, якому слову слід надавати перевагу.

Загрузка...