Психоаналітик, донька Бориса Вольфа Штомерзее та Аліче Барбі, знаменитої співачки, близької до Йоганнеса Брамса в останні роки життя композитора.
Джоаккіно Ланца ді Ассаро був серед молоді, близької до Лампедузи в останні роки його життя. Далекий родич Лампедузи, усиновлений ним у 1956 році. Відомий музикознавець і культуролог, був директором оперних театрів Рима, Палермо, Неаполя. (Прим. перекладача).
Енріко Мерло, барон ді Тальявіа — радник Ревізійної комісії у регіоні Сицилія, належав до вузького кола освічених друзів Лампедузи. Мерло та Лампедуза зустрічалися майже щодня в кафе «Кафліш».
Луїджі Факта (1861–1930) — останній прем’єр (лютий — серпень 1922) перед диктатурою Муссоліні. (Прим. перекладача).
«Віце-королі» («І Viceré») — роман італійського письменника Федеріко Де Роберто (1861–1927), в якому теж розповідається про події доби Рісорджіменто. (Прим. перекладача).
Пальма-ді-Монтек’яро — містечко в провінції Агрідженто, де була вотчина родини Томазі; письменник мав титул герцога Пальма ді Монтек’яро. Санта-Маргеріта-ін-Беліче — містечко в провінції Агрідженто, де височів палац Філанджері-ді-Куто (зруйнований землетрусом 1968 р.), збудований предками письменника; в юності Лампедуза проводив там літні канікули. (Прим. перекладача).
Мірелла Радіче, наречена, а відтак дружина названого сина Джоаккіно Ланца ді Ассаро.
Джованна, Казіміро та Лучо Пікколо ді Калановелла, сестра і брати у перших Лампедузи з материнського боку. Казіміро кохався в малярстві та фотографії, а Лучо — у письменництві та поезії. Талант Лучо відкрив Евдженіо Монтале. Його поетичні твори виходили друком у видавництвах «Мондадорі» та «Шайвіллер» і були перекладені англійською: Collected Poems of Lucio Piccolo, Translated and Edited by Brian Swann and Ruth Feldman, Princeton University Press, Princeton 1972.
Гвідо Лайоло, інженер і товариш Лампедузи по ув’язненню в таборі Сомбатгей під час Першої світової війни. Емігрував до Бразилії. У 1953 році вони зустрічалися в Палермо і далі підтримували зв’язок через листування.
Людмила Іляшенко, подруга дитинства княгині Лампедузи. Мешкала в Палермо, де давала уроки мов.
Ольга Вольф Штомерзее Б’янкієрі, сестра княгині.
П’єтро Томазі делла Торретта, дядько Лампедузи. Посол Італії в Лондоні від 1922 до 1927 року. Письменник часто бував у посольстві і там познайомився з майбутньою дружиною, донькою від першого шлюбу Аліче Барбі, одруженої другим шлюбом з П’єтро Томазі делла Торретта.
Коррадо Фратта делла Фратта, історик і близький друг Лампедузи. Основною його працею є біографія Генріха VIII.
Франческо Аньєлло належав до кола молоді, близької до Лампедузи в останні роки його життя. Згодом Аньєлло став відомим організатором музичних заходів.
Франческо Орландо, улюблений учень Лампедузи, для якого він написав «Англійську літературу» і «Французьку літературу» — низки лекцій, які читалися йому щотижня, починаючи з 1954 року. Професор теорії та техніки роману у Вищій нормальній школі в Пізі.
Антоніо Паскваліно належав до кола молоді, близької до Лампедузи. Пізніше став хірургом і відомим антропологом.
Адвокат з містечка Мізільмері, батько двох пацієнтів Лісі Лампедуза.
Убальдо Мірабеллі, історик мистецтва та журналіст. Багато років був директором театру «Массімо» в Палермо.
Джузеппе Арідон, адміністратор спадщини родини Лампедуза з боку письменника і його кузини Кароліни Томазі.
Собака подружжя Лампедуза.
Евдженіо Монтале (1896–1981) — видатний італійський поет, лауреат Нобелівської премії 1975 року. (Прим. перекладача).
Джорджо Бассані (1916–2000) — відомий італійський письменник, в той час головний редактор видавництва «Фельтрінеллі». (Прим. перекладача).
Francesco Orlando, Ricordo di Lampedusa, Scheiwiller, Milano 1962. Текст передруковано в: Ricordo di Lampedusa (1962), а відтак у: Da distanze diverse (1996), Bollati Boringhieri, Torino 1966.
«Безіменна історія» (франц.). (Прим. перекладача).
Хлопці (англ.). (Прим. перекладача).
Франческо Коррао, лікар і психоаналітик, учень княгині.
Палац Мадзаріно по вул. Макведа, де я мешкав, належав тоді моєму батькові, Фабріціо Ланці, графові Ассаро.
Капо-д’Орландо — містечко в провінції Мессіна, де жив Лучо Пікколо. (Прим. перекладача).
Антоніо Данеу, відомий антиквар з Палермо.
Комедія Лопе де Веґи. (Прим. перекладача).
П’єтро Емануеле Зґадарі (Бебуццо), барон Ло Монако, музикознавець і мистецтвознавець. Влаштовував прийоми в себе вдома і сприяв стосункам між Лампедузою та групою своїх молодих друзів та учнів.
Кончіта Рамірес де Вільяуррутіа, донька іспанського дипломата та історика Венсеслао Раміреса де Вільяуррутіа, міністра зовнішніх справ в останньому уряді Альфонса XIII.
Листи до дружини в оригіналі написані французькою мовою. (Прим. перекладача).
Після того, як ми обоє були «бичем Woermannscher Partei», ми ось-ось обоє станемо «бичем італійських видавців» (англ.). (Прим. перекладача).
Мурі — пестливе ім’я, яке дала Джузеппе дружина.
Еліо Вітторіні (1908–1966) — відомий італійський письменник, сицилієць за походженням. Співпрацював з видавництвами «Мондадорі» та «Ейнауді» як відповідальний за серії. (Прим. перекладача).
Вітторіо Серені (1913–1983) — італійський поет. (Прим. перекладача).
Елена Кроче — донька відомого італійського мислителя Бенедетто Кроче (1866–1952). (Прим. перекладача).
Francesco Brancaccio di Carpino, Tre mesi nella vicaria di Palermo, 1860, Palermo 1900.
Роман Іпполіто Ньєво (1867) з сильними патріотичними мотивами. (Прим. перекладача).
Роман-щоденник Сільвіо Пелліко про його суворе ув’язнення у фортеці Шпільберґ. У шкільних підручниках про Рісорджіменто стверджувалося, що «Мої в’язниці» обійшлися Австрії дорожче, ніж програна битва.
Ломбардська пісня розпусного змісту, яка під час Рісорджіменто сприймалася як патріотична.
Відомі англійські торговці вином. Вони відкрили свої винниці у Сицилії в часи наполеонівської блокади торгівлі з Англією.
Порт-Руаяль — відомий монастир у Франції, в XVII–XVIII ст. осередок янсенізму, був закритий за наказом Папи. У цьому монастирі навчався французький драматург Жан Расін. (Прим. перекладача).
Пустотливі жарти (англ.). (Прим. перекладача).
Сестри Мастроджованні Таска Філанджері ді Куто — це Беатріче, мати письменника, Тереза, мати братів Пікколо, Джулія, у заміжжі Трігона ді Сант-Еліа, Ліна, у заміжжі Чанчафара, та незаміжня Марія, їхня мати, Джованна Філанджері ді Куто, здобула освіту в Парижі, а сестри отримали виховання, більшою мірою інтернаціональне, позбавлене забобонів, як тоді було заведено серед палермської аристократії.
«Нині і в годину смерті нашої. Амінь» (лат.). Тут і далі примітки перекладача, якщо не зазначено інакше.
Рівнина, яка оточує Палермо, дослівно «Золота чаша».
Маються на увазі перші антибурбонівські виступи сицилійців перед висадкою Ґарібальді на острові.
Католицький святий (1416–1507), патрон Калабрії, засновник ордену братів найменших.
Різновид троянд малиново-рожевого кольору з великими квітами.
«З глибини» — католицька заупокійна молитва (лат.).
Франциск І — сицилійський король (1825–1830).
Андреа дель Сарто (1486–1530) — видатний італійський художник доби Відродження.
Deo gratias — дякувати Богу (лат).
Паоло, князь Кастельчікала (1791–1866) — у той час королівський намісник і головнокомандувач королівських військ в Сицилії.
Мається на увазі сардинський король Віктор-Еммануїл II (1820–1878), за якого відбулося об’єднання Італії.
Джузеппе Мадзіні (1805–1872) — видатний діяч національно-визвольного руху Італії, політик, патріот, письменник і філософ, що зіграв важливу роль в ході першого етапу руху за національне звільнення і ліберальні реформи в XIX столітті.
Олійна лампа, винайдена французьким ювеліром Карселем 1800 року.
Фердинанд дарує (лат.).
Різновид порцеляни (від назви передмістя Неаполя, де вона вироблялася).
Батька родини (лат.).
Резиденція єзуїтів з церквою Ісуса, однією з найвидатніших пам’яток барокової архітектури в Палермо.
Місто в провінції Аґрідженто. Ґарібальді, однак, 11 травня 1860 року висадився поблизу Марсали, на захід від Шакки.
«Мій котику», «Моя біла мавпо» (франц.)
Дайте мені силу, дайте мужність / Без огиди глянути на себе (франц.). З вірша Шарля Бодлера «Подорож на острів Цитеру» («Квіти зла»).
Джузеппе Ла Фаріна (1815–1863) та Франческо Кріспі (1819–1901) — італійські державні діячі, найближчі соратники Ґарібальді під час знаменитої висадки на Сицилію.
«Журнал вчених». «Останні спостереження Грінвічської обсерваторії становлять винятковий інтерес…» (франц.)
Нікій — афінський полководець (413 рік до н. е.), який загинув під час невдалого походу на Сицилію.
Russo італійською означає «росіянин», а сицилійською говіркою — також «рудий».
Найвищий орден Королівства обох Сицилій.
Орден Сардинського королівства.
Карл III — син іспанського короля Філіпа V, змушений відмовитись від прав на іспанський престол; 1748 року, після переможної для нього битви біля Бітонто, узурпував трон Королівства обох Сицилій.
«Слався, царице, милосердна мати…» (лат.) — католицька молитва до Богородиці.
Томас Роберт Бюжо (1784–1849) — маршал Франції, учасник наполеонівських війн, воював в Африці і був генерал-губернатором Алжиру в 1841–1847 роках.
Боже мій, Боже мій, тут гірше, ніж в Африці (франц.).
Висадившись у Марсалі, Ґарібальді взяв собі титул диктатора Сицилії.
Арія з опери Белліні «Сомнамбула».
Алеардо Алеарді (1812–1878) — італійський поет-романтик.
Колишня назва сучасного міста Агрідженто. Там перебував зі своєю ставкою Ґарібальді.
Хор із опери Верді «Травіата».
Розоліно Піло (1820–1860) — один з провідних керівників сицилійських повстанців.
«Тебе, Бога, хвалимо» (лат.) — католицький гімн.
Арія із опери Верді «Травіата».
Сальма — давня сицилійська одиниця виміру площі, яка дорівнює приблизно 2,23 га.
Андре-Шарль Буль (1642–1732) — придворний ебеніст-мебляр Людовика XIV. Названий на його честь стиль вплинув на творчість архітекторів-декораторів усього XVIII століття. Буль виготовляв меблі та оправи для годинників з використанням чорного і червоного дерева та черепахових пластин.
У машинописі додано: «Поруч, на стіні, висів халат, під яким на двох плетених стільцях лежала свіжа білизна та щойно витягнутий із чемодана костюм, який ще не встигли випрасувати після дороги. З другого боку на лавці були акуратно розкладені: шматок рожевого мила, щітка, вузлик з висівками, що надавали воді приємного запаху, і величезна губка, одна з тих, що їх надсилав йому управитель маєтку Саліна» (прим. упорядника).
Бронзова статуя героя грецької міфології Геркулеса, римська копія втраченого грецького оригіналу, яка знаходиться в галереї Фарнезе в Неаполі. Геркулес зображений голим, і спирається на палицю, вкриту шкурою Йєменського лева.
Врешті, це їхня справа (франц.).
Працьовитого землероба (лат.).
Високої кухні (франц.).
Завжди бездоганний (лат.).
У силу самого факту (лат.).
Невеличкі м’які коржі (італ.).
Енріко Чальдіні (1811–1892) — італійський політик і генерал.
Популярна в той час ломбардська пісня.
Тогочасна сицилійська ліберальна газета.
Фердинанд IV — іспанський король, який, втративши в результаті війни з Наполеоном свій трон, зайняв 1815 року при підтримці англійців престол Королівства обох Сицилій.
Не пахне… не пахне… пахне жінкою і ліжком (лат.).
Лимонний сік (англ.).
Астрономічні записки (нім.).
Міста, під якими 1797 року армія Наполеона Бонапарта вщент розбила австрійські війська.
Королівство обох Сицилій було завойоване Карлом Анжуйським у 1268 році, але невдовзі, після антифранцузького повстання 1282 року, Сицилія відійшла до Арагонського королівства, яке відразу ж злилося з іспанським. 1748 року престол Королівства обох Сицилій захопив Карл III з династії Бурбонів.
Лицарський орден, який виник в добу Хрестових походів.
Один із головних лицарських орденів, заснованих в часи Середньовіччя.
На цій вулиці в Римі з 1834 року міститься капітул Мальтійського ордену.
Офіційна назва Мальтійського ордену.
Джузеппе Венанціо Марвуліа (1729–1814) — видатний сицилійський архітектор.
Ґаспаре Серенаріо (1707–1759) — сицилійський художник, який розмалював чимало палаців та церков у Палермо.
Тіт Флавій Веспасіан — римський імператор (79–81 роки н. е.); цариця Береніка — юдейська цариця, донька Ірода Великого.
Див. Пісня над піснями, 4:8.
Анджеліко, Анджеліко, уявімо собі, як зрадіє Танкред! (Франц.).
Дрібнички (франц.).
Оноре Ґабріель Рікеті, граф де Мірабо (1749–1791) — французький політик і письменник, діяч Французької революції, народний трибун, відомий як блискучий оратор.
Камілло Бензо, граф ді Кавур (1810–1861) — видатний італійський державний діяч, перший прем’єр-міністр об’єднаної Італії.
Нікколо Томмасео (1802–1874) — популярний у той час італійський письменник-мораліст.
Танкреде, Танкреде, уявімо собі, як зрадіє Анджеліка! (франц.).
Джованні Праті (1815–1884) — італійський поет-романтик.
Міфічний острів, на якому стояв храм богині кохання Венери.
Танкреде, Анджеліко, де ви? (Франц).
Популярна мелодія, варіації на яку писало багато композиторів XIX ст.
Виділені курсивом уривки в описі апартаментів для садистських утіх присутні в рукописі 1957 року, але відсутні в машинописній версії, продиктованій Франческо Орландо. Третій виділений уривок в машинописі звучить так: «Шафа була простора, але порожня, крім сувою брудної тканини, який стояв у кутку» (Прим. упорядника).
Анджеліко, як тільки можна доводити себе до такого стану? (франц.).
Представника уряду (лат.).
Сенатори — хороші мужі, а сенат — лихий звір (лат.).
Маються на увазі мандрівні лялькові театри, якими славиться Сицилія.
Рандаццо — містечко на одному зі схилів вулкану Етна; Таорміна — містечко в провінції Мессіна, на узбережжі, яке славиться своїми краєвидами.
Рожер II (1098–1154) — сицилійський король, за якого Сицилія вперше об’єдналась з Італією в одну державу.
Католицький святий, один із засновників ордену єзуїтів, званий «апостолом Індій».
На більшу славу людей (лат.). Парафраза девізу ордена єзуїтів «Ad maiorem Dei gloriam» — «на більшу славу Божу».
Тут: так склалися обставини (лат.).
Рейтар і пожежник (франц.). Перше слово в переносному значенні означає грубого солдата, а друге — автора банальних і помпезних творів.
Людовіко Аріосто (1474–1533) — видатний італійський поет доби Відродження; Анджеліка — персонаж його поеми «Несамовитий Роланд».
Дякуймо Богові (лат.).
1862 року Ґарібальді розпочав свій похід на Рим, тодішню папську столицю, щоб захопити його і проголосити столицею всієї Італії. Проти цього, підбурюваний Ватиканом, рішуче виступив Наполеон III. Щоб уникнути конфлікту із Францією, італійський уряд наказав заарештувати Ґарібальді: 29 серпня 1862 року регулярні війська, очолювані Паллавічіно, розгромили ґарібальдійців на плато Аспромонте в Калабрії. Ґарібальді було поранено і взято в полон.
Рівнина, на якій у травні 1860 року відбулася перша велика битва на Сицилії між ґарібальдійцями та бурбонівським військом під командуванням генерала Ланді.
Орден часів Віктора-Еммануїла, яким нагороджували активних поборників об’єднання Італії.
Записник (франц.).
Знаменитий своєю розкішшю палац флорентійських багатіїв Пітті.
Карло Дольчі (1616–1686) — видатний італійський художник.
Відома картина Рафаеля, яка зберігається у флорентійському палаці Пітті.
Ґрез Жан-Батист (1725–1805) — відомий французький художник, майстер жанрового живопису.
Холодцем (франц.).
Бульйоном (франц.).
Баби Монблан (франц.).
Парфе — вид морозива (франц.).
Пироги дів (франц.).
За переданням, святій Агаті Сицилійській перед мученичою смертю відрізали груди.
Каллімако Дзамб’янкі (1811–1862) — один з радикальних соратників Ґарібальді.
Тобто урядом Наполеона III.
Тоді в палаці Фарнезе в Римі розташовувалося представництво французьких королів при Папському Престолі. Тепер там знаходиться французьке посольство в Італії.
Зірка вважається символом Італії і зображена на її гербі.
Арія з опери Доніцетті «Лючія ді Ламмермур».
Франсуа Араґо (1786–1853) — французький фізик, математик і астроном, директор паризької обсерваторії.
Очевидно, мається на увазі комета Галлея.
«Острівний кур’єр» — сицилійська газета.
«Слава Отцю» (лат.).
«Богородице Діво» (лат.).
Одна з перших мереж крамниць з речами широкого вжитку в Італії.
Образ авторства школи Луки Джордано, що знаходиться в соборі містечка Помпеї; є об’єктом культу і паломництва.
Від імені ломбардського різьбяра по дереву Маджоліні.
Грецька назва Сицилії, Trinacria, означає «трикутник».
Назва гірської ущелини поблизу Сіракуз.
Анатоль Франс (1844–1924), Поль Бурже (1852–1935) — відомі французькі письменники; Ґабріеле д’Аннунціо (1863–1938) — відомий італійський письменник; Матільда Серао (1856–1927) — італійська письменниця і журналістка.
Місто на заході Сицилії. (Прим. перекладача).
Місто в Тоскані. (Прим. перекладача).
Вітторіо Альф’єрі (1749–1803) італійський письменник, основоположник класичної італійської трагедії. (Прим. перекладача).
Поет прославляє скромні початки Товариства Ісуса, до якого належить. Адже саме в печері поблизу Манрези в Іспанії Ігнатій Лойола задумав заснувати свій орден.
Поет висловлює тут неприязнь духовенства проти Наполеона III, який дав дозвіл на анексію значної частини Папської держави до Королівства Італії, і натякає на гадане незаконне походження імператора.
У цій і наступних строфах йдеться про легенду, яка твердить, що дім Саліна взяв початок з кохання між імператором Тітом та царицею Беренікою.
«Корнелій» — це Тацит, який «у трьох словах» — invitus invitam dimisit, лат.: неохочий неохочу відпустив (насправді ці слова належать Светонію; крім того, цілком можливо, що «Корнелій» — це П’єр Корнель, який теж написав трагедію «Тіт і Береніка» — прим. перекладача) — висловив трагедію цього кохання. Поет захоплюється ними, але вважає їх «олжею», оскільки вони суперечать його власній тезі про те, що коханці вступили в шлюб.
«Расін умілий» — це Жан Расін, якого поет, як добрий єзуїт, хвалить насамперед за (гадану) відмову від янсеністського вчення. Трагедія Расіна «Береніка» вихваляється як вельми поміркована і єдина безкровна трагедія французького поета.
Над словом «мумії» автор пише «тіні», але не вказує, якому слову слід надавати перевагу.
Над словом «зів’ялих» автор пише «мертвих», але не вказує, якому слову слід надавати перевагу.