Хід королем

Передмова

Коли я писав «Хід королем» у 1990 році як сиквел «Карткового будинку», це було почасти тому, що я вважав: королівська яхта долає бурхливі води. Так і виявилося. Я писав про зраджені шлюби, фінансовий скандал, політичні суперечки і Публічні приниження, і протягом наступних кількох літ королівська родина, здавалося, виконувала мій сценарій з невимовним завзяттям. Іноді здавалося, що окремі персонажі проходили відкриті прослуховування, щоб вступити в сюжет. Якщо моя книжка призначалась як попередження (а я припускаю, що так і було), то ця мета повністю провалилася. Віндзорська династія переживала найгірші моменти. Яхта майже йшла на дно, і деяких членів королівської родини викинуло за борт.

Мій вигаданий король не просто версія принца Чарльза: в історії було багато спадкоємців престолу, які потрапили в скруту, і я надихнувся більш ніж однією персоною,— але порівняння неминучі. Тоді, коли я почав писати, стало зрозуміло, що шлюб мого героя розпадається, незважаючи на всі офіційні заперечення, тому я вирішив, що мій царствений персонаж буде одружений. Сподіваюся, нічого з написаною мною не містить неповаги, бо я такого наміру не мав.

У будь-якому разі, незважаючи на ті жахливі роки, і сам принц, і королівський дім виявили стійкість і твердість волі та знайшли в собі сили на відродження, тож сьогодні вони стоять в очах громадськості вище, ніж протягом багатьох десятиліть. Королівська яхта досі пливе.

Отже, про ФУ. За тридцять років, відколи я його створив, він зажив власним життям — у книжках, на телебаченні — як персонаж, чиї фрази неодноразово цитувалися і в парламенті, і в пресі. Ви підозрюєте, що його пошепки цитують і по куточках різних палацах? Ну, можна сказати і так, але я не можу прокоментувати...

М.Д.

2013