СИЛА ФАНТАЗІЇ

Ілька Астрономом прозвали у класі,

Він знає про зорі усякі дива,

Думками мандрує в майбутньому часі,

Теперішні справи свої забува.

Сьогодні біда Астроному та й годі!

Боротись з підказкою клас ухвалив;

А він все читав фантастичні пригоди,

Ні вправ не зробив,

Ні задач не рішив…

У кого списати? — міркує помалу.—

Ніхто вже не дасть: пам'ятають ухвалу.

А може? —

І кличе відмінника Гриця:

Послухай: космічна страшна таємниця?

Ніхто ще не знає, а вчора уранці

У нас приземлялися… венеріанці!

У людській з'явились вони подобі,

Два ока звичайні, а третє — в лобі.

Вони в кораблищі такому, як місто:

Там зали, ангари, мости — все-чисто!

Літає беззвучно і швидше звуку…—

Грицько Астронома хапа за руку:

Ільку, ти не бре…?

Я брехати не вмію! —

Фантаст уже сам трохи вірить у мрію

І палко шепоче: — На тім кораблі

Ми тричі промчали навколо Землі!

Я бачив весь світ! Захопився…

Тож бач, Не встиг розв'язати учора задач…—

І Гриць у полоні Ількової казки,

Хоч як розуміє шкідливість підказки,

Хоч просто списати не дав би нікому,—

Сам тиче свій зошит Ільку Астроному!



Загрузка...