Хоровод чудних пригод

ЗВИЧАЙНА ІСТОРІЯ

Дзвінок за дверима

Ледь чутно деркоче.

Я брату іду відчинять

Неохоче.

Матвійко похмурий

Чвалає з книжками,

Не бачить мене,

Не підходить до мами.

До столика свого

Простує в куток,

Не ївши, пірнає

У стоси книжок…

Я брата тоді

Ні про що не питаю..

Знов двійка

В Матвійка! —

Тихенько зітхаю.

Заливчастий дзвоник

Сміється і грає.

Матвійко, як вихор,

В квартиру влітає.

Він кружить мене

На порозі кімнати,

Питає, чим буду

Його частувати?

Я брата охоче

Тоді пригощаю.

Чотири чи п'ять? —

Вже сміливо питаю.

А братик ковтає

І борщ, і оладки,

Розхвалює школу

За добрі порядки,

А потім… футбольний

Розшукує м'яч

І просто у двір

Поспішає навскач.

До ночі тепер

Не діждатись Матвійка.

На завтра йому…

Забезпечена двійка!