Казки барда Бідла - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Джоан Кетлін Ролінґ (ч. notes)

1

Звісно, треба визнати, що справжні відьми й чаклуни доволі вправно уникали вогнища, плахи чи петлі (дивіться мої зауваги про Лізет де Ляпен у коментарях до «Бебіті Ребіті та її реготливого пенька»). Проте траплялися й смертельні випадки: у сера Ніколаса де Мимзі-Порпінгтона (чаклуна при королівському дворі за життя і привида Ґрифіндорської вежі по смерті) вилучили чарівну паличку перед тим, як кинути його в темницю, і він не зумів визволитися чарами від страти. Чаклунські родини найчастіше втрачали юних родичів, чиє невміле володіння чарами робило їх надто помітними і вразливими перед маґлівськими ловцями відьом.

2

[Сквиб — це особа, що народилася в батьків-чарівників, проте немає магічного хисту. Таке буває досить рідко. Набагато частіше трапляються відьми й чаклуни, що походять від маґлів. Дж.К.Р. ]

3

Такі, як я сам.

4

Згодом професор Бірі покинув Гоґвортс і почав викладати в ЧАДМі (Чаклунській Академії Драматичних мистецтв), де, як він колись мені зізнався, у нього виникла стійка відраза до численних сценічних постановок цієї казки, завжди, на його думку, невдалих.

5

Див. «Фантастичні звірі і де їх знайти», де наведено детальний опис цієї химерної потвори. Її взагалі не можна запускати в кімнату з дерев'яними стінами та ще й зачакловувати розбухальним закляттям.

6

Професорові Казаносмалу щонайменше 62 рази призначали умовне покарання під час його перебування на посаді викладача догляду за магічними істотами. Його стосунки з моїм попередником у Гоґвортсі професором Діпітом були завжди напружені, бо пан Діпіт вважав його дещо необачним. Однак коли директором став я, професор Казаносмал уже значно злагіднів, хоч і були такі, що цинічно зауважували, ніби він змушений був вести спокійніший спосіб життя тільки тому, що на його тілі залишилися цілі всього-на-всього півтори кінцівки.

7

Моя відповідь спровокувала ще кілька листів від містера Мелфоя, та оскільки вони складалися здебільшого з образливих зауваг щодо мого здорового глузду, родоводу та гігієни, їхній стосунок до цих коментарів надто віддалений.

8

Беатриса Блоксем написала у своєму щоденнику, що вона так ніколи й не оговталася від шоку, коли випадково підслухала, як її тітка переповідала цю історію старшим двоюрідним сестрам. «Цілком ненавмисне я притулила своє вушко до замкової щілини. Важко навіть уявити, який жах охопив мене, змусивши оторопіти, бо ж я мимохіть почула не тільки цю огидну казку, а ще й жахливі подробиці страшенно непривабливої афери за участі мого дядька Нобі, місцевої баби-яги та мішка зі стрибаючими цибулинами. Я тоді дивом залишилася жива і цілісінький тиждень пролежала в ліжку. Я була така цим усім травмована, що виробила звичку щоночі сновидою підходити до тієї замкової щілини, аж поки мій любий татусь, бажаючи мені тільки добра, почав запечатувати двері моєї кімнати закляттям-приклеяттям». Беатриса, вочевидь, так і не спромоглася належним чином інтерпретувати «Волохате серце мага», оберігаючи від зайвих потрясінь чутливі дитячі вушка, адже в «Казках поганки» так і не з'явилася її версія цього твору.

9

[Походження терміну «маг» дуже давнє. Хоч іноді його вживають у тому самому сенсі, що й «чарівник»; колись цим словом називали здебільшого тих, хто досконало володів мистецтвом дуелей та інших видів бойової магії. Це почесне звання отримували також ті чаклуни, що відзначалися особливою відвагою, подібно до того, як деяких маґлів посвячують у лицарі за виявлену доблесть. Називаючи молодого чаклуна з цієї казки магом, Бідл дає зрозуміти, що той уже заслужив собі репутацію майстра наступальної магії. У наш час чаклуни вживають термін «маг» у двох випадках: якщо хочуть підкреслити незвично лютий вигляд певного чарівника або ж відзначити чиїсь особливі вміння чи здобутки. Тому, скажімо, й сам Дамблдор мав титул Головного Мага Чарверсуду. Дж.К.Р]

10

Гектор Дегворт Ґрейнджер, засновник «Надзвичайного товариства зіллєварів», пояснює це так: «Досвідчений майстер-зіллєвар може викликати в людини стан палкої закоханості, проте ніхто ще не спромігся відтворити ту незламну, незрадливу, беззастережну відданість і вірність, що тільки й може називатися Любов'ю».

11

Горколумпи — це рожеві й колючі грибоподібні істоти. Дуже важко збагнути, чого б це комусь забажалося виявляти до них ласку. Більше інформації — у «Фантастичних звірах і де їх знайти».

12

Не плутати з «Рилом волохатим, серцем немовляти» — описом нелюдської боротьби одного чоловіка з лікантропією.

13

[Магічні фотографії й портрети рухаються і навіть (це стосується останніх) говорять подібно до своїх суб'єктів. Інші рідкісні витвори, такі як Дзеркало Яцрес, можуть показувати не просто статичний образ втраченого близького. Привиди — це прозорі, рухомі, балакучі й мислячі версії чаклунів та відьом, які вирішили, з різних причин, залишитися на землі. Дж.К.Р.]

14

[Професорка Макґонеґел, директорка Гоґвортсу, просила мене чітко наголосити, що вона стала анімагом лише в результаті своїх інтенсивних досліджень усіх галузей, пов'язаних з трансфіґурацією, і що вона ніколи не використовувала свою здатність обертатися на смугасту кицьку для недозволених цілей, за винятком цілком легальної діяльності у складі Ордену Фенікса, де маскування й секретність були необхідні. Дж.К.Р.]

15

Можливо, саме тому цей маґлівський король здобув собі репутацію психічно нестабільної особи.

16

Ґрунтовні дослідження, проведені ще 1672 року відділом таємниць, довели, що чаклунами й відьмами народжуються, а не стають. Хоч здатність до чарів інколи може проявитися в деяких «білих ворон» немагічного походження (втім, пізніші дослідження свідчать про наявність у родинному дереві цих осіб якогось чаклуна або відьми), маґли не здатні до магії. Найкраще — або найгірше — з того, чого вони можуть сподіватися — це випадкові й неконтрольовані явища, викликані дією автентичної чарівної палички, адже цей інструмент, за посередництва якого і мають насилатися чари, іноді зберігає в собі залишкову енергію, що може несподівано вивільнитися будь-якої миті. (Див. також коментарі на тему чарівних паличок до «Казки про трьох братів».)

17

Повний опис цих чудернацьких малих мешканців дерев є в посібнику «Фантастичні звірі і де їх знайти».

18

Закляття «Круціатус», «Імперіус» і «Авада кедавра» були вперше визнані непрощенними 1717 року, а за їхнє використання призначалося найсуворіше покарання.

19

[Некромантія — це темне мистецтво воскресіння мертвих. Ця галузь магії ніколи не могла похвалитися успіхами, про що і йдеться в цій історії. Дж.К.Р.]

20

[Ця цитата демонструє, що Албус Дамблдор не тільки був надзвичайно ерудований у всьому, що стосується світу чарівників, а й читав твори маґлівського поета Александра Поупа. Дж. К. P.]

21

[Плаші-невидимки загалом не надто тривкі. Вони можуть порватися чи з часом втратити прозорість, накладені на них чари можуть втратити свою силу чи опірність до викривальних чарів. Ось чому відьми й чаклуни, які хочуть замаскуватися чи сховатись, вдаються насамперед до «Розілюзнення». Відомо, що Албус Дамблдор міг накласти на себе настільки потужне закляття «Розілюзнення», що ставав абсолютно невидимий навіть без плаща-невидимки. Дж.К.Р.]

22

[Інферії — трупи, реанімовані за допомогою темної магії. Дж.К.Р.]

23

На думку багатьох критиків, Бідл вигадав свій камінь, що воскрешає мертвих, під впливом легенди про Філософський камінь, за допомогою якого можна виготовити еліксир життя, щоб досягти безсмертя.