Комедії

СЛОВНИК ІМЕН І НАЗВ

Агафон — афінський трагічний поет кінця V ст. до н. е. Хорові партії трагедії він перетворив на вокальні інтермедії, не пов’язані зі змістом твору — свого роду музичний дивертисмент між окремими актами драми. Намагався звільнити трагедію від зв’язку з міфологією, пишучи п’єси на вигадані сюжети з вигаданими особами («Жаби», 83).

Агенор — фінікійський цар Сідону, батько Кадма й Європи («Жаби», 1225).

Агійєй (досл. вуличний) — епітет Аполлона як охоронця будинків удень. Його статуї стояли при вході до будинку («Оси», 874).

Адімант — син Левколофа, знатний афінянин, однодумець Алківіада, прихильник олігархічної форми правління. («Жаби», 1513).

Адмет — володар міста Фер у Фессалії, один з аргонавтів, чоловік Алкестіди, яка погодилась умерти замість нього. Геракл, який прибув у гості до Адмета, зумів відняти Алкестіду в демона смерті і повернути її своєму другу («Оси», 1237).

Адонії, або Адонісії — свято на честь Адоніса («Мир», 420; «Лісістрата», 409).

Адоніс — вродливий юнак, якого покохала Афродіта, загинув від ікл вепра, насланого ревнивим Аресом («Лісістрата», 413).

Аїд (Ад) — інакше Плутон, володар підземного царства, і саме підземне царство («Оси», 762; «Жаби», 69. 118. 172. 774. 1333).

Академія — мальовничий гай на північно-західній околиці Афін, де були майданчики для гімнастичних занять, алеї, статуї, названий ім’ям міфічного героя Академа. Пізніше тут містилась філософська школа Платона, яка одержала назву Академія («Хмари», 1006).

Акестор — трагічний поет, якого комедіографи обвинувачували в іноземному походженні («Оси», 1221).

Акрополь — пагорб у центрі Афін 156 м заввишки, спочатку фортеця, потім релігійний і культурно-громадський центр міста, де знаходились чудові пам’ятки античної архітектури, як Парфенон, Ерехтейон, Пропілеї, храм богині Перемоги («Лісістрата», 174).

Алківіад (близько 451–404 pp. до н. е.) — політичний діяч і стратег Афін, із знатного аристократичного роду, відзначався безпринципністю та політичною нестійкістю («Оси», 44; «Жаби», 1422).

Алкмена — мати Геракла («Жаби», 583).

Амазонки — міфічне войовниче плем’я жінок, яке жило десь на південному узбережжі Чорного моря і на пониззі Дону («Лісістрата», 699).

Аміклейський — епітет бога Аполлона від славнозвісного храму в Аміклах у Пелопоннесі («Лісістрата», 1324).

Аміній — син Пронапа, розніжений афінський чепурун («Оси, 74. 466. 1267); позикодавець, дійова особа в «Хмарах».

Аміпсій — сучасний Арістофану комедіограф, твори якого не збереглися («Жаби», 14).

Амфітей (досл. божественний з обох боків, тобто по батькові і по матері) — віщун-шарлатан, представник маси обманців, які розвелися в Афінах у скрутні роки Пелопоннеської війни («Ахарняни», 45).

Андрокл — афінський політичний діяч демократичного табору («Оси», 1187).

Андромеда — дочка ефіопського царя Кефея і Кассіопеї, яка образила морські німфи. В покару Посейдон послав морське чудовисько, яке повинно було пожерти Андромеду. Врятував її Персей («Жаби», 53).

Анкіліон — прізвище одного афінянина («Оси», 1397).

Антімах — другорядний афінський поет, названий він сином слюнтяя від імені батька Псакаса, що по-грецьки значить «той, що любить плювати», запідозрюваний у гомосексуалізмі («Ахарняни», 1149; «Хмари», 1023).

Антіфонт — афінянин; оратор такого ш імені того часу («Оси», 1270. 1301).

Аполлон, інакше Феб — син Зевса і Латони, бог світла і віщування, покровитель музики і поезії («Хмари», 372. 388. 732; «Мир», 17; «Лісістрата», 485. 932; «Жаби», 231. 659. 754 та інші).

Арго — міфічний корабель, на якому прибув у Колхіду цвіт грецьких героїв під проводом Ясона, щоб забрати звідти золоте руно («Жаби», 1382).

Аргос — головне місто Арголіди, області Пелопоннесу («Жаби», 1208); аргосці — жителі Аргосу («Мир», 475).

Аре с (Арей) — бог війни («Мир», 457).

Арістогітон — друг тирановбивці Гармодія («Лісістрата», 656).

Аріфрад — музикант-кіфарист, людина аморальної поведінки («Оси», 1280; «Мир», 883).

Артеміда — дочка Зевса і Латони, сестра Аполлона, богиня полювання і Місяця, охоронниця дівочої незайманості («Лісістрата», 455. 937. 964. 1290. 1307).

Артемісій — мис на північному узбережжі о. Евбеї, уславлений морською битвою між греками і персами в 480 р. до н. е. («Лісістрата», 1279).

А ртемісія — цариця Галікарнасу в Малій Азії, брала участь в Саламінській. битві на боці персів («Лісістрата», 696).

Артемон — узагальнена назва людини-кар’єриста («Ахарняни», 850).

Архедем — один з проводирів радикальної партії в Афінах, якому комедіографи закидали неафінське походження, з прізвиськом «Гноєточиве око» («Жаби», 417, 588).

Археном — афінянин («Жаби», 1507).

Асклепій — бог медицини («Оси», 123).

Асконд — сучасний Арістофану атлет, переможений Ефундіоном у панкратіоні, тобто п’ятиборстві («Оси», 1191.1383).

Аспасія — афінська гетера, стала дружиною Перікла, славилась високою культурою і красою («Ахарняни», 527).

Атрей — син Пелопса, внук Тантала, батько Агамемнона і Менелая («Жаби», 1271).

Аттіка — область Греції з головним містом Афінами («Хмари», 209); аттік — житель Аттіки.

Адамант — міфічний цар мініїв у Беотії, батько Фрікса і Гелли, які, рятуючись від переслідувань мачухи Іно, втікали на золотому барані в Колхіду («Хмари», 257).

Афіна-Паллада — дочка Зевса, богиня мудрості, ремесла і науки, оборонної війни, опікунка Афін («Хмари», 602).

Афмонія — аттічний дем (адміністративний округ) в 9 км на північ від Афін («Мир», 190. 919).

Афродіта — дочка Зевса і океаніди Діони, богиня краси і любові («Мир», 40; «Лісістрата», 208. 578. —847. 873. 913).

Ахарняни — жителі сільського дему Ахарн, від їхнього хору одержала назву комедія «Ахарняни».

Ахейці — давньогрецьке плем’я, яке вело Троянську війну («Жаби», 1270).

Ахелой — річка в середній Греції, одна з найбільших рік Греції, вливається в Іонійське море; узагальнено — вода («Лісістрата», 398).

Ахеропт — міфічна підземна річка, інколи синонім країни мертвих («Жаби», 471).

Ахілл (Ахіллес) — син Пелея і Фетіди, найхоробріший герой Троянської війни («Жаби», 911. 991. 1264. 1400).

Аякс (Еант) — син саламінського царя Теламона, найхоробріший після Ахілла герой у грецькому війську під Троєю («Жаби», 1293).

Бакід — легендарний віщун-ясновидець, «пророцтва» якого поширювались у часи Пелопоннеської війни. З них нещадно глузує Арістофан («Мир», 1072–1073:1121).

Беллерофонт — міфічний герой, який переміг за допомогою крилатого коня Пегаса почвару Хімеру («Ахарняни», 426; «Жаби», 1052).

Беотія — область середньої Греції з головним містом Фівами. У Пелопоннеській війні беоти (беотійці) були союзниками Спарти («Ахарняни», 160; «Мир», 1004).

Борей — північний або північно-східний вітер («Оси», 1124; «Ахарняни», 923).

Браврон — місцевість в Аттіці на північ від Афін, уславлена хліборобськими святами на честь Артеміди Бравронської, супроводжуваними веселим гулянням і пиятикою («Мир», — 873; «Лісістрата», 668).

Брасід — спартанський полководець, завдав афінянам декілька дошкульних поразок під час Пелопоннеської війни, загинув у битві при Амфіполі в 422 р. до н. е. («Оси», 476; «Мир», 640).

Бромій — культове ім’я бога Діоніса («Хмари», 311).

Бупал — скульптор і архітектор VI ст. до н. е., за традицією він разом з братом вирізьбив у карикатурній формі постать поета-ямбографа Гіппонакта, за що цей відплатив йому уїдливими віршами («Лісістрата», 378).

Буфонії — древнє хліборобське свято, в ритуал якого входило принесення в жертву бика («Хмари», 985).

Вакханалії — розгульне свято на честь Діоніса — Вакха («Лісістрата», І).

Візантій — місто на західному березі Босфору, засноване Мілетом 326 р. до н. е., перейменоване на Константинополь. Після знищення влади Риму в V ст. н. е. став центром Візантійської імперії («Хмари», 249; «Оси», 236).

Ганімед — син дарданського царя Троя, вродливий юнак, якого викрав на небо орел Зевса. Там він став виночерпієм богів («Мир», 724).

Гармодій — афінський молодий аристократ, що вбив Гіппарха, брата тирана Гіппія, у 514 р. до н. е.; його і Арістогітона афіняни звеличували як фанатичних республіканців, хоч вони й діяли з особистих мотивів («Ахарняни», 980; «Оси», 1224).

Гарпії — міфічні крилаті страховиська, богині всезмітаючої бурі (Аелло, Келайна, Окіпета); стародавні греки уявляли їх у вигляді потворних птахів з жіночими головами і грудьми, з залізними пазурами («Мир», 812).

Гегелох — афінський актор («Жаби», 303).

Геката — трилика малоазійська богиня місяця і чаклунства. У сінях будинків їй ставили статуї як охоронниці будинку в нічну пору («Оси», 803; «Лісістрата», 718; «Жаби», 366. 1362).

Гела — місто на острові Сіцілія («Ахарняни», 606).

Геліос — син Гіперіона і Тейї, бог сонця («Мир», 406).

Гелла — дочка Афаманта і Нефели, сестра Фрікса, рятуючись від знущань мачухи, втікала разом з братом на золотому барані, по дорозі впала в протоку й затонула в ній. Від неї ця протока була названа Геллеспонтом, тобто морем Гелли («Оси», 309).

Геракл — син Зевса і Алкмени, грецький міфічний, силач, виконавець багатьох богатирських подвигів («Хмари», 1050; «Оси», 60. 420. 1030; «Мир», 181; «Лісістрата», 943); дійова особа в комедії «Жаби».

Геріон — міфічний потворний велетень з трьома головами, що жив десь на крайньому Заході. Переміг його Геракл («Ахарняни», 1083).

Гермес — син Зевса і німфи Майї, бог торгівлі і прибутку, вісник богів, покровитель гімнастичних змагань, супровідник душ померлих під час їх мандрівки в підземне царство («Ахарняни», 743; «Хмари», 1233. 1277; «Жаби», 1138. 1142. 1145); дійова особа в комедії «Мир».

Герміпп — комедіограф другої половини V ст. до н. е., автор «Торговки», в якій висміяв матір поета Евріпіда («Хмари», 557).

Гесіод — давньогрецький поет VIII–VII ст. до н. е., автор дидактичної поеми «Труди і дні», яка оспівує працю хлібороба, та поеми «Теогонія», де викладена генеалогія богів («Жаби», 1034).

Гестія — дочка Крона і Реї, богиня-охоронниця домашнього вогнища («Оси», 844).

Гі є рокл — віщун з Евбеї, висміяний Арістофаном у комедії «Мир» як шарлатан («Мир», 1046 і далі).

Гієронім — сучасний Арістофану ліричний і драматичний поет, з якого комедіограф кепкує з приводу надмірно довгої чуприни й розпутного життя («Ахарняни», 388).

Гіменей (Гімен) — син Аполлона і музи Калліопи, бог шлюбів, до якого зверталися у весільних піснях (гіменеях). («Мир», 1332. 1335 і далі).

Гімнасій — спортивна школа в Стародавній Греції, де діти заможних громадян не тільки займалися фізичними вправами, а й вивчали філософію, поезію, політику.

Гіпербол — один з лідерів радикальної партії в Афінах, після смерті Клеона її керівник, власник майстерні, яка виготовляла лампи, загинув у 411 р. до н. е. під час кривавого терору афінської олігархії («Ахарняни», 846; «Хмари», 551. 558. 624. 877. 1065; «Оси», 1007; «Мир», 681. 922. 1319; «Жаби», 570).

Гіппій — син Пісістрата, був тираном Афін до 510 р. до н. е. Став символом жорстокого володаря («Лісістрата», 641. 1173; «Оси», 502).

Гіппіл — афінянин («Оси», 1302).

Гіппонакт — грецький поет VI ст. до н. е., який у своїх віршах сатиричного змісту відображав життя простих людей, глузував із скульптора Бупала («Лісістрата», 378; «Жаби», 661).

Гіппократ — син Аріфрона, племінник Перікла, афінський стратег у 426–424 pp. до н. е.; сини його, за Арістофаном, відзначалися неймовірною тупістю («Хмари», 1002).

Гліка — Ім’я якоїсь злодійки («Жаби», 1343. 1363).

Главкет — сучасник Арістофана, предмет його насмішки («Мир», 1009).

Гомер — великий давньогрецький поет-епік (IX–VIII ст. до н. е.), автор «Іліади» й «Одіссеї» («Хмари», 1056; «Мир», 1092, 1099; «Жаби», 1035. 1041).

Горгони — три міфічні сестри-потвори: Стено, Евріала і Медуза; їх жахливі обличчя обертали в камінь кожного, хто на них дивився («Ахарняни», 583; «Мир», 561. 809; «Лісістрата», 582; «Жаби», 477).

Грифони — міфічні дивовижні істоти — крилаті леви з орлиною головою («Жаби», 929).

Датід — ім’я лідійського раба («Мир», 289).

Дарданіда — флейтистка («Оси», 1371).

Дарій — персидський цар з 521 по 486 pp. до н. е. («Жаби», 1029).

Дексітей — афінський музикант («Ахарняни», 13).

Делос — острів на Егейському морі, місце народження Аполлона і Артеміди («Хмари», 595; «Жаби», 659).

Дельфи — місто у Греції біля підгір’я Парнасу з храмом Аполлона, де жриця Піфія виголошувала віщування бога («Оси», 158; «Жаби», 659).

Деметра — сестра Зевса, мати Персефони, богиня землеробства і родючості землі («Ахарняни», 47 та інші).

Деметрія — жіноче грецьке ім’я («Хмари», 684).

Демос — син Перілампа, афінський красень часів Арістофана («Оси», 98).

Демострат — афінський політик, який енергійно ратував за похід на Сіцілію («Лісістрата», 411).

Деркет — селянин з Філи, місцевості на кордоні Аттіки і Беотії («Ахарняни», 1028).

Деркіл — афінський політик («Оси», 78).

Діагор — з Мелоса, філософ-матеріаліст, засуджений до страти за атеїзм, втік з Афін у Корінф («Жаби», 320).

Діасії — свято на честь Зевса («Хмари», 408. 864).

Дікеополь (досл. справедливий громадянин) — головний герой комедії Арістофана «Ахарняни».

Діктінна — епітет богині Артеміди («Оси», 368).

Діомеї — передмістя Афін («Жаби», 651).

Діонії — свято на честь Зевса («Мир», 420).

Діоніс або Вакх — син Зевса і Семели, бог вина, виноградарства і, веселощів («Хмари», 91. 519. 603. 1000), один з головних персонажів комедії «Жаби».

Діонісії (великі і малі або сільські) — свято на честь бога Діоніса («Ахарняни», 202).

Діопейт — афінський віщун і прихильник старих порядків («Оси», 380).

Діполії — свято на честь Зевса, захисника полів від граду, з жертвоприношенням бика («Хмари», 984).

Діоскури — див. Кастор і Полідевк.

Дітіл — «варварське» (негрецьке) чоловіче ім’я («Жаби», 608).

Дракет — чоловіче ім’я («Лісістрата», 254).

Дракоптід — реакційний афінський політик («Оси», 157).

Еагр — афінський трагічний актор, за свідченням античних схоліастів (коментаторів), особливо вдалася йому роль у трагедії Софокла «Ніоба» («Оси», 579).

Еак — суддя в царстві мертвих; у Арістофана для гумористичного ефекту — воротар Плутона («Жаби», 464 і далі).

Еватл — син Кефісодема, модний афінський оратор, вихованець софістів («Ахарняни», 710; «Оси», 592).

Евбея — великий острів в Егейському морі на схід від Аттіки («Хмари», 211; «Оси», 715).

Евергід — грецьке чоловіче ім’я («Оси», 234).

Евполід — афінський комедіограф V ст. до н. е., разом з Кратіном і Арістофаном належить до трійці класичних представників староаттічної комедії («Хмари», 553).

Евріклей — афінський оратор і ритор часів Пелопоннеської війни («Оси», 1019).

Евріпід (бл. 484–406 pp. до н. е.) — великий давньогрецький драматург. З 90 п’єс Евріпіда збереглося 19, з яких найбільш відомі: «Медея», «Іпполіт», «Алкестіда», «Іфігенія в Тавріді», «Електра», «Орест» та інші. Евріпід знижує врочисто піднесений стиль трагедії, вводить в неї інтригу, елементи комізму, виводить на сцену звичайних людей з їх пристрастями і вадами, своєрідно інтерпретує міфи, з яких черпав сюжети для своїх трагедій («Ахарняни», 894; «Хмари», 1371. 1377; «Мир», 148; «Лісістрата», 283. 385), один з головних персонажів комедії «Жаби».

Еврот — річка в Лаконії, на її берегах стояла Спарта («Лісістрата», 1327. 1331).

Евтімен — афінський архонт у 437 р. до н. е. («Ахарняни», 66).

Евфемій — афінський політик демократичного табору («Оси», 599).

Евхарід — торговець городиною («Оси», 680).

Егейські скелі —скелі Егейського моря («Жаби», 667).

Егіна — острів у Саронській затоці, між Аттікою і Пелопоннесом, предмет суперечки між Афінами і Спартою, база контрабандистів під час Пелопоннеської війни («Ахарняни», 653; «Оси», 122; «Жаби», 363).

Едіп — син Лая та Іокасти, фіванський цар, який ненароком убив свого батька, не знаючи, хто він такий, та одружився із своєю матір’ю. Коли виявилося, що він батьковбивця і кровозмісник, Едіп осліпив себе і пішов з Фів на добровільне вигнання («Жаби», 1182).

Езоп — славетний напівлегендарний грецький байкар VI ст. до н. є. («Оси», 566. 1259. 1401. 1446; «Мир», 130).

Екбатана (Екбатани) — столиця Мідії, літня резиденція персидських царів («Оси», 1143).

Ексони або Ексонський дем — аттічний дем, з якого походив Лахет («Оси», 895).

Електра — дочка Агамемнона і Клітемнестри, сестра Ореста («Хмари», 534).

Елімній — місто на Евбеї («Мир», 1128).

Еллада — назва Стародавньої Греції («Лісістрата», 546. 576; «Мир», 93. 270. 611; «Жаби», 724, 1284).

Емпуса — міфічне страховище, Баба Яга давньогрецьких казок («Жаби», 293. 305).

Еол — бог вітрів, однойменна трагедія Евріпіда («Жаби», 863).

Епідавр — місто у північно-східній частині Пелепоннесу з храмом Асклепія («Жаби», 364).

Ерас о нід — один з афінських стратегів, після блискучої перемоги афінського флоту над спартанським при Аргінузьких островах у 406 р. до н. е. страчений разом з іншими за те, що нібито не рятував афінських моряків, кораблі яких були потоплені («Жаби», 1196).

Ергасіон — ім’я хлібороба, досл. «трудяга» (Оси», 1201).

Ерікс — син поета Філоксена («Жаби», 934).

Еріннії або Евменіди — богині помсти («Лісістрата», 825).

Ерот — син Ареса і Афродіти, бог кохання («Ахарняни», 991; «Лісістрата», 573).

Есхіл (525–456 pp. до н. е.) — великий давньогрецький драматург, «батько трагедії» (Енгельс); з 90 його п’єс до нас дійшли у повному вигляді 7: «Благальниці», «Перси», «Семеро проти Фів», «Прометей закутий» та трилогія «Орестея», яка складається з трагедій: «Агамемнон», «Хоефори», «Евменіди». Твори Есхіла відзначаються глибиною думки і гостротою проблематики, врочистим стилем і монументальністю образів, з яких особливо популярним став образ Прометея («Ахарняни», 10; «Хмари», 1365–1366). Есхіл виведений Арістофаном як один з головних персонажів комедії «Жаби».

Есхін — син Селла, чванливий афінянин («Оси», 326. 459. 1220. 1243).

Есхінад — грецьке чоловіче ім’я («Мир», 1154).

Ефес — багатолюдне торгове місто на західному узбережжі Малої Азії, славне храмом богині Артеміди, є одним із семи чудес світу («Хмари», 598).

Ефудіон — грецький атлет, який, хоч і літня людина, переміг Асконда («Оси», 1190. 1383).

Ехі н ська бухта — бухта міста Ехінунта у Фессалії, недалеко від Фермопіл («Лісістрата», 1189).

Євкрат — афінський стратег у часи Пелопоннеської війни, запідозрюваний у зраді («Лісістрата», 103).

Єлена — дочка Леди і Зевса, дружина спартанського царя Менелая; через неї розгорілася Троянська війна («Лісістрата», 156).

Єхидна — міфічна потвора, напівжінка, напівзмія, яка породила різні дивовижні страховища — Кербера, Хімеру, Лернейську гідру, Скіллу та інші («Жаби», 473).

Жукова гавань (по-грецьки «Канфарос») — одна з трьох гаваней порту Пірей («Мир», 145).

Закінф — острів в Іонійському морі біля західного побережжя Пелопоннесу («Лісістрата», 414).

Зевс (Зевес) — грецький верховний бог, цар богів і людей, бог неба і метеорологічних явищ, його ім’ям греки божилися (згадується у кожній комедії Арістофана).

Іакх — божество, яке входило до складу елевсінської трійці богів: Деметра — Кора — Іакх («Жаби», 316. 325–326. 342).

І да — гора на о. Кріті, що вважалася місцем народження Зевса («Жаби», 1356).

Іей — епітет Аполлона («Лісістрата», 1308).

Іолай — фіванський міфічний герой, друг і помічник Геракла («Ахарняни», 867).

Іно — дочка Кадма і Гармонії, дружина Афаманта, яка, рятуючись від розлюченого чоловіка, кинулась у море і стала морським божеством — Левкотеєю. Про її трагічну долю написав славнозвісну п’єсу Евріпід («Ахарняни», 434; «Оси», 1414).

Іон — драматург і ліричний поет V ст. до н. е. з острова Хіоса, особливо популярний був його дифірамб «Ранкова зірка», («Мир», 835).

Іонійці — одне з грецьких племен. Іонійцями перси узагальнено називали всіх греків («Ахарняни», 104; «Мир», 46).

Іофонт — син Софокла, драматург, який писав трагедії з допомогою батька («Жаби», 73. 78).

Ісменій — ім’я беотійця («Ахарняни», 954).

Ісменія — жіноче ім’я, поширене у Фівах («Лісістрата», 714).

1стм — корінфський перешийок між середньою Грецією та Пелопоннесом. На ньому відбувалися Істмійські ігри на честь бога морів Посейдона («Мир», 880).

Ітака — острів в Іонійському морі, батьківщина Одіссея («Оси», 185).

Кадм — син фінікійського царя Агенора, міфічний засновник Фів («Жаби», 1225).

Каістрій — річка в Малій Азії («Ахарняни», 68).

Каллій — представник афінської «золотої молоді». Арістофан для насмішки називає його сином Гіппоблуда замість Гіппократа («Жаби», 428).

Каліппід — чоловіче ім’я («Хмари», 64).

Калоніка — грецьке жіноче ім’я («Лісістрата», 6).

Камарина — місто на південному узбережжі Сіцілії («Ахарняни», 606).

Кардопіон — чоловіче ім’я («Оси», 1178).

Каріст — місто на о. Евбеї («Лісістрата», 1075).

Карія — країна на південно-західному узбережжі Малої Азії («Жаби», 1302).

Каркін — давньогрецький драматург V ст. до н. е., його сини були акторами і трагічними поетами («Хмари», 1261; «Оси», 1502. 1512; «Мир», 783. 863).

Кастор і Полідевк, інакше Діоскури (або Тіндаріди) — сини Зевса і Леди, з яких перший був смертний, а другий безсмертний. Після смерті Кастора Зевс дозволив, щоб брати проводили один день на небі, другий — у підземному царстві. Їх культ особливо був популярний у Спарті («Мир», 215; «Лісістрата», 206).

Кекроп — міфічний засновник Афін, нижня частина його тіла була зміїна. Кекропове місто — Афіни («Хмари», 302; «Оси», 438).

Келей — міфічний цар міста Елевсіна, уславленого Елевсінськими містеріями («Ахарняни», 55).

Кентаври — в давньогрецькій міфології дивовижні істоти — напівлюди, напівконі, які заселяли підгір’я Фессалії. Переможені міфічним племенем лапіфів були вщент перебиті («Хмари», 346; «Жаби», 39).

Керамік — передмістя Афін, гончарський квартал («Жаби», 129. 1094).

Кербер (Цербер) — жахливий триголовий пес з гадюками на шиї, що охороняв вхід у підземне царство («Мир», 344; «Жаби», 111. 187. 467).

Кесіра — афінська багата і претензійна дама, узагальнено — людина, яка звикла жити в розкоші («Хмари», 47.800).

Кесірій — син Кесіри («Ахарняни», 614).

Кефісофонт — друг і помічник Евріпіда в музичному оформленні («Жаби», 944, 1408. 1453).

Кікід — ліричний поет, автор дифірамбів — гімнів на честь Діоніса («Хмари», 985).

Кікінна — аттічний дем («Хмари», 134. 210).

Кіклобор (досл. «той, що пожирав все») — бурхливий струмок в Аттіці («Ахарняни», 381).

Кікн — міфічний герой, учасник Троянської війни, загинув від руки Ахілла («Жаби», 963).

Каліка — жіноче ім’я («Лісістрата», 329).

Кіллікон — синонім зрадника. Він, як мовила традиція, видав на поталу ворогам своє рідне місто Пріену («Мир», 361)..

Кімон (бл. 510–449 pp. до н. е.) — видатний афінський політичний діяч консервативної партії і полководець V ст. до н. е. («Лісістрата», 1164).

Кіналоп (досл. «собаколис») — прізвисько якогось Філострата, що утримував публічний дім («Лісістрата», 972).

Кінесій — 1) ліричний поет, якому закидали брак поваги до вівтарів Гекати («Оси», 803; «Жаби», 152,366.1438). 2) дійова особа в «Лісістраті».

Кінфська стромовина — гора на о. Делосі, місце народження Аполлона й Артеміди («Хмари», 596).

Кінна — афінська гетера («Оси», 1032; «Мир», 755).

Кіпр — великий острів у Середземному морі, центр культу Афродіти («Лісістрата», 848).

Кіпріда — інакше Афродіта («Лісістрата», 252. 573. 765. 954. 1316).

Кірена — афінська гетера («Жаби», 1327).

Кіфера — острів на південь від Пелопоннесу, один з осередків культу Афродіти («Лісістрата», 848).

Клеомен — спартанський цар, який, очолюючи загін спартанців, висланий на допомогу афінській аристократії, захопив у 508 р. до н. е. Акрополь, але через два дні змушений був залишити його («Лісістрата», 273).

Кл е он — керівник радикальної рабовласницької демократії в Афінах, противник політики Перікла, власник шкіряної майстерні, прихильник наступальних дій під час Пелопоннеської війни. Він став об’єктом нещадної критики з боку Арістофана, особливо в комедіях «Ахарняни» і «Вершники». Загинув у 422 р. де в. е. в битві при Амфіполі.

Клеонім — афінський політик часів Пелопоннеської війни, зображений Арістофаном як ненажера і боягуз («Ахарняни», 89. 844; «Хмари», 353, 673–675; «Оси», 19; «Мир», 446. 673. 1295).

Клеоніма — жіноче ім’я («Хмари», 680).

Клеофонт — один з лідерів афінської радикальної партії, загинув як жертва кривавого терору тридцяти тиранів у 404 р. до н. е. («Жаби», 679. 684. 1504. 1532).

Клепсідра — джерело в гроті Пана в Афінах («Лісістрата», 928).

Клептонім — перекручене ім’я Клеоніма («Оси», 592).

Кліген — афінський політик демократичного напрямку («Жаби», 709).

Клідемід — афінський актор, який грав у п’єсах Софокла («Жаби», 791).

Клісфен — 1) афінський політичний діяч кінця VI ст. до н. е., реформатор державного ладу в демократичному дусі («Хмари», 355.); 2) розніжений і розпутний афінянин, представник аристократичної молоді («Ахарняни», 116; «Оси», 1187; «Лісістрата», 644; «Жаби», 48. 57. 423).

Клітагора — 1) жіноче ім’я («Хмари», 684); 2) за одним античним свідченням, спартанська, за іншими — фессалійська поетеса («Оси», 1246; «Лісістрата», 1264).

Клітофон — афінський політичний діяч («Жаби», 967).

Кокіт — одна з річок у підземному царстві («Жаби», 472).

Коліада — мис в Аттіці, на якому був побудований храм Афродіти, що також звався Коліадою («Хмари», 52; «Лісістрата», 1).

Комій — грецьке чоловіче ім’я («Оси», 230).

Конн — афінський музикант, який на старість спився і жив у нужді, предмет кепкування комедіографів («Оси», 675).

Копаїда, або Копайське озеро в Беотії, яке славилось смачними вуграми («Ахарняни», 880. 962; «Мир», 1006).

Кора (інакше Персефона) — дочка Деметри, дружина Аїда, володарка підземного царства («Оси», 1438).

Кранаї — давня назва афінян, яка походить від слова «кранаос» — «твердий», «кам’янистий» («Лісістрата», 501).

Кратін — видатний представник староаттічної комедії, автор 21 твору, які збереглися в уривках. («Ахарняни», 849; «Мир» 700; «Жаби», 357).

Критілла — жіноче ім’я («Лісістрата», 329).

Кронід — син Крона, Зевс («Оси», 652).

Ксантій (досл. «Рудий») — часте ім’я афінських рабів («Ахарняни», 243); слуга Діоніса, дійова особа в «Жабах».

Ксантіпп — чоловіче ім’я («Хмари», 64).

Ксенокл — син Каркіна, трагічний поет, автор «Тлеполема» («Жаби», 86).

Ксенофант — батько Гієроніма, ліричного поета («Хмари», 349).

Ктесій — якийсь донощик («Ахарняни», 839).

Ктесіфонт — афінський черевань, ненажера («Ахарняни», 1002).

Лабет — ім’я собаки («Оси», 836. 894. 937).

Лакедемон (інакше Спарта) — місто в Лаконіці на Пелопоннесі («Хмари», 214; «Лісістрата», 1010. 1094).

Лакедемоняни — жителі Лакедемона («Лісістрата», 1250).

Лаконці (або лаконяни) — жителі Лаконіки, області, в якій була Спарта («Мир», 245; «Лісістрата», 643. 1120. 1158).

Лакратід — афінський архонт (499–497 pp. до н. е.), узагальнено — людина похилого віку («Ахарняни», 220).

Ламах — афінський полководець часів Пелопоннеської війни, брав участь у поході на Сіцілію, де загинув у 414 р. до н. е. Зображений в комедіях Арістофана карикатурно, є уособленням бездумної вояччини і хвальковитості, прототипом воїна-самохвала у світовій літературі («Ахарняни», 270; «Мир», 304. 1290; «Жаби», 1040).

Ламія — потвора, якою няньки лякали дітей («Мир», 758; «Оси»; 1035. 1177).

Лампіто — жіноче ім’я, розповсюджене в Спарті («Лісістра— ja», 77 і далі), дійова особа в «Лісістраті».

Л ас із Герміони в Арголіді, музикант і дифірамбічний поет кінця VI — початку V ст. до н. е. («Оси», 1410).

Л ахет — 1) афінський стратег у 425 р. до н. е. обвинувачений Клеоном у казнокрадстві («Оси», 240); 2) ім’я старика («Лісістрата», 306).

Левколоф — батько Адіманта («Жаби», 1513).

Л еда — мати Єлени Прекрасної та синів Кастора і Полідевка («Лісістрата», 1336).

Л емнос — острів в Егейському морі, на якому, за міфом, були кузні бога вогню Гефеста («Мир», 1163).

Лже-Артаб — гумористичне персидське прізвище, дослівно «фальшива міра» («Ахарияни», 91).

Ленейське свято (або Ленеї) — свято на честь бога Діоніса, яке давні греки відзначали 8-11 січня («Ахарняни», 504).

А е о г о р — афінський багатій, що привіз в Афіни фазанів зі Сходу — новинку в Афінах («Хмари», 109; «Оси», 1269).

Леонід — спартанський цар, який захищав у 480 р. до н. е. Фермопіли від навали персів («Лісістрата», 1282).

Лесбос — острів в Егейському морі, батьківщина ліриків Алкея і Сапфо («Жаби», 1308).

Лета — річка в підземному царстві, з якої тіні померлих пили воду забуття («Жаби», 186).

Лік — міфічна постать, опікун судочинства, його статуя стояла при вході до афінського суду («Оси», 389).

Лікабет — гора на північний схід від Афін («Жаби», 1057).

Лікей — гай на околиці Афін, в якому містився гімнасій. Так називалась школа, заснована філософом Арістотелем у другій половині IV ст. до н. е. («Мир», 355).

Л ікій — сучасний Арістофаиу поет («Жаби», 14).

Л ікін — батько Амфітея («Ахарняни», 50).

Л ікон — афінський оратор і ритор, один з обвинувачів на процесі Сократа («Оси» 1301; «Лісістрата», 270).

Ліпсідрій — укріплене селище в Аттіці під горою Парнет, куди втекли в 513 р. до н. е. політичні противники тирана Гіппія («Лісістрата», 688).

Лісілла — жіноче ім’я («Хмари», 684).

Лісімахи (досл. «ті, що припиняють війну») — назва жінок, які борються проти війни («Лісістрата», 576).

Лісістрат — з аттічного дема Холарга на прізвисько «Качка» вічно голодний дармоїд і жартівливий підлабузник («Ахарняни», 855; «Оси», 787. 1301. 1308).

Лісістрата (досл. «та, що розборонюе воюючих») — головна дійова особа в комедії «Лісістрата».

Манес — ім’я раба («Лісістрата», 923, 1238; «Жаби», 965; «Мир», 1146).

Манія — ім’я рабині («Жаби», 1345).

Марафон — місто на сході Аттіки, уславлене перемогою греків під командуванням Мільтіада над військом перського царя Дарія в 490 р. до н. е. («Ахарняни», 697).

Марілад — один з ахарнян («Ахарняни», 609).

Марпсій — невідомий оратор і політик («Ахарняни», 702).

Масінтій — ім’я раба («Оси», 433).

Мегакл — ім’я, яке часто зустрічалося в роді Алкмеонідів, одному з найзнатніших в Афінах («Хмари», 47. 815).

Мегара (або Мегари) — головне місто Мегариди, сусідньої з Аттікою області («Ахарняни», 524; «Оси», 57; «Лісістрата», 1190; «Мир», 246. 248).

Мегарці — жителі Мегари.

Мегенет — афінянин («Жаби», 965).

Медея — дочка Колхідського царя Еета. Допомогла ватажкові аргонавтів Ясонові здобути золоте руно. Покинута ним, вбила синів, народжених від Ясона. Доля Медеї послужила основою для трагедій («Мир», 1013).

Меланіон — міфічний соромливий юнак, який уникав товариства жінок («Лісістрата», 799. 810. 822).

Меланфій — трагічний поет («Мир», 804. 1011).

Мелеагр — син калідонського царя Ойнея і Алтеї, учасник походу аргонавтів, організатор полювання на калідонського вепра. Після полювання у суперечці він убив улюбленого брата своєї матері, за що вона прокляла сина («Жаби», 864).

Мелесій — грецьке чоловіче ім’я («Хмари», 686).

Мелет — афінський трагічний поет, один з обвинувачів Сократа в 399 р. («Жаби», 1302).

Мелійський мис — мис на півдні Фессалії, неподалік від Фермопіл («Лісістрата», 1189).

Меліта — село неподалік Афін, славне храмом Геракла («Жаби», 501).

Мелос — острів в Егейському морі («Хмари», 830).

Мемнон — син богині ранкової зорі Еос, ефіопський цар, що прибув на допомогу Трої і загинув від руки Ахілла («Хмари», 622; «Жаби», 963).

Менади (інакше вакханки) — несамовиті учасниці свята Вакха («Лісістрата», 1310).

Менелай — міфічний цар Спарти, брат Агамемнона, чоловік Єлени Прекрасної. За переказом, він, коли Троя вже була взята греками, ввірвався з оголеним мечем у хороми, які займала Єлена, з наміром убити її, але, вражений її неземною красою, помилував її («Лісістрата» 155).

Мессена — південно-західна область на Пелопоннесі («Лісістрата», 1161).

Метеки — (досл. «переселенці») — особисто вільні, але в політичному відношенні безправні іноземці, які постійно проживали в Аттіці, займалися головним чином торгівлею і ремеслом («Ахарняни», 508).

Мідас — ім’я раба («Оси», 433).

Мідієць — інакше перс («Оси», 11).

Мікон — давньогрецький живописець V ст. до н. е. («Лісістрата», 700).

Мілет — багате торгове місто на західному узбережжі Малої Азії («Лісістрата», 108).

Мімант — гірське пасмо в Малій Азії («Хмари», 274).

Міронід — афінський полководець часів грецько-персидських війн («Лісістрата», 815).

Мірріна — грецьке жіноче ім’я, дійова особа в «Лісістраті».

Міртія — ім’я торговки, дочка Анкіліона і Сострати («Оси», 1397).

Мнемосіна — богиня пам’яті і мати 9 муз, народжена від Зевса («Лісістрата», 1275).

Мойри — богині долі («Жаби», 452).

Молон — актор-протагоніст, тобто виконавець головних ролей у трагедіях Евріпіда, високий на зріст («Жаби», 55; «Мир», 804).

Моріх — якийсь розніжений ласун, предмет насмішок Арістофана («Ахарняни», 887; «Оси», 506. 1142; «Мир», 1009).

Морсім — трагічний поет-нездара («Жаби», 153).

Мосх — посередній кіфаред («Ахарняни», 13).

Музи — богині, покровительки поезії, мистецтва, науки. («Хмари», 972; «Мир», 775; «Жаби», 874, 879. 1308, 1493).

Мусей — легендарний співець і музикант, учень Орфея («Жаби», 1034).

Наксос — острів в Егейському морі («Оси», 355; «Мир», 143).

Нестор — цар Ійлосу на Пелопоннесі, учасник Троянського походу, славився розсудливістю і красномовством («Хмари», 1057).

Нікарх — ім’я донощика («Ахарняни», 910).

Ніка — жіноче ім’я («Лісістрата», 327).

Ніком а х — видатний діяч демократичної партії в Афінах, який брав участь у реформі державного ладу після ліквідації олігархічного засилля чотирьохсот («Жаби» 1506).

Нікострат — син Скамбона, афінський політичний діяч («Оси», 81. 83).

Нільське устя — устя ріки Ніл («Хмари», 273).

Німфи — жіночі божества, що, за уявленнями стародавніх греків, жили в лісах, горах, річках, джерелах, морях, океанах, долинах, луках і відповідно називалися: дріади, ореади, океаніди, нереїди, наяди, напеї, лімоніади тощо; втілення різноманітних сил природи («Жаби», 1344).

Ніс і йський — епітет бога Діоніса від міфічної гори Ніси, де він провів своє дитинство («Лісістрата» 1309; «Жаби» 216).

Ніоба — дружина фіванського царя Амфіона, мати дванадцяти дітей; за образу Латони Аполлон і Артеміда повбивали її дітей. Ніоба з туги перетворилася в кам’яну постать. Однойменну трагедію написав Есхіл («Оси», 580; «Жаби», 911. 920).

Одеон — державний будинок для музичних вистав в Афінах, який служив і для судових засідань та народних зборів (<«Оси» 1109).

Одіссей — міфічний цар острова Ітаки, герой «Іліади» і «Одіссеї» («Оси», 181. 351).

Одоманти — фракійське плем’я, яке проживало між річками Стримоном і Нестом («Ахарняни», 156).

Ойней — герой однойменної трагедії Евріпіда, міфічний володар Калідону, античний король Лір: позбавлений трону дітьми свого брата, він довгі роки томився у в’язниці. Визволений завдяки поверненню з Троянської війни онука Діомеда, відомстив своїм катам і панував далі («Ахарняни», 420; «Жаби», 1238. 1240).

Океан — за уявленнями стародавніх греків (Гомер), величезна ріка, яка обмиває всю землю, і одночасно батько всіх водних божеств, в тому числі і річкових німф («Хмари», 271. 278).

Олімп — гора в Північній Греції (2. 911 м), за давньогрецькою міфологією — оселя головних богів-олімпійців («Хмари», 270).

Олімпія — рівнина в Еліді на Пелопоннесі, де через 4 роки проходили Олімпійські ігри і де був храм Зевса зі статуєю бога, роботи Фідія («Лісістрата», 1151; «Оси», 1382. 1387).

Орест — син Агамемнона і Клітемнестри, вбив свою матір і її коханця Егісфа, відомстивши їм за смерть батька («Ахарняни», 1167; «Жаби», 1139. 1137).

Ори — богині пір року, які піклувалися про землеробські роботи («Мир», 456).

Орсілох — за свідченням античних коментаторів, розпутник і звідник («Лісістрата», 740).

Орфей — син музи Калліопи і річкового бога Еагра, міфічний співець і музикант. Своєю грою і співом зачаровував навіть диких звірів. Спустився в царство тіней, прагнучи повернути до життя свою померлу дружину Еврідіку. Там Аїд і Персефона дозволили йому забрати з собою Еврідіку з умовою, що він не оглянеться, але Орфей не витримав і оглянувся, внаслідок чого вона вернулася в країну мертвих («Жаби», 1033).

Ослині шкури — неіснуюча місцевість («Жаби», 186).

Павсон — афінський живописець другої половини V ст. до н. е. Арістотель згадує його як митця з нахилом до сатиричного і карикатурного зображення дійсності («Ахарняни», 854).

Паламед — евбейський герой, вважався винахідником цифр, азбуки, грошей, учасник Троянської війни, конкурував щодо спритності з Одіссеєм. За викриття обману Одіссея потім був ним несправедливо обвинувачений у зраді і побитий камінням, узагальнено — хитра і винахідлива людина («Жаби», 1452).

Паллада — див. Афіна.

Пан — рогатий і козлоногий бог лісів і гаїв, опікун стад і пастухів («Лісістрата», 2. 1013; «Жаби», 230).

Панафінеї — найбільш врочисте афінське свято на честь Афіші з процесією до її храму Парфенон на Акрополі та спортивними й музичними змаганнями. Великі Панафінеї відбувалися кожних чотири роки, а малі (без процесії) — щороку («Хмари», Ш. 988; «Жаби», 1090).

Панделет — афінський софіст («Хмари», 924).

Пандіон — опікун аттічної філи Пандоніади, один з перших легендарних царів Афін («Мир», 1185).

П андроса — афінська богиня роси, дочка легендарного царя Афін Кекропа («Лісістрата», 459).

Пантаклей — сучасний Арістофану поет («Жаби», 1037).

Пардок — «варварське» (негрецьке) ім’я («Жаби», 608).

Парнас — гірське пасмо в середній Греції, присвячене Аполлонові, Діонісу та Музам («Хмари», 604; «Жаби», 1058. 1213).

П арнет — гірський кряж на півночі Аттіки («Хмари», 323).

Парос — острів в Егейському морі, славний своїм високоякісним мармуром («Оси», 1188).

Пасій — позикодавець, дійова особа в комедії «Хмари» («Хмари», 1213 і далі).

Патрокл — грецький герой, друг Ахілла, вбитий Гектором під Троєю («Жаби», 1042).

Пафійська (Пафоська) — епітет богині Афродіти («Лісістрата», 578).

Пафос — місто на о. Кіпрі зі славнозвісним храмом Афродіти («Лісістрата», 848).

Пеан — епітет Аполлона як бога медицини, а також хоровий гімн на його честь («Ахарняни», 1212).

Пегас — крилатий кінь, з допомогою якого Беллерофонт переміг Хімеру («Мир», 154)..

Пелей — фессалійський герой, батько Ахілла, головного героя «Іліади», чоловік морської богині Фетіди. Йому присвятив свою трагедію Евріпід («Хмари», 1067; «Жаби», 863).

Пелоп — міфічний володар Піси і Олімпії («Жаби», 1232).

Пеон, точніше Пеоніди — один з аттічних демів («Лісістрата», 867).

Перікл (прибл. 490–429 pp. до н. е.) — вождь афінської рабовласницької демократії в період її розквіту («Хмари», 213. 859; «Лісістрата», 1158).

IIіли (те ж, що й Фермопіли) — межигір’я, уславлене героїчною обороною греків від навали персів («Лісістрата», 1151).

Пілос — портове місто в Мессені, важливий стратегічний пункт, захоплене в 425 р. до н. е. афінянами («Мир», 219. 669; «Лісістрата», 104; «Хмари», 186).

Пірей — порт міста Афін («Мир», 145. 164).

Піса — місто в Еліді (Пелопоннес), близько Олімпії («Жаби», 1232).

Пісандр — афінський політик, якого аттічні комедіографи картали за користолюбство і боягузтво («Мир», 396; «Літістрата», 511).

Піттал — славний афінський лікар («Ахарняни», 1032. 1221; «Оси», 1432).

Піто — інакше Дельфи («Лісістрата», 1151).

Піфо — богиня переконання й мудрої поради («Лісістрата», 203).

Піфо (або Піфія) — жриця, яка виголошувала в екстазі віщування бога Аполлона в Дельфах («Жаби», 1391).

Платана — ім’я шинкарки в комедії «Жаби» (549 і далі).

Платеї — місто в Беотії, вірний союзник Афін («Жаби», 694).

Плутон (або Аїд) — володар підземного царства мертвих, брат Зевса, чоловік Персефони, дійова особа в «Жабах».

Пнікс — пагорб в Афінах, на якому відбувалися народні збори («Оси», 31; «Ахарняни», 19).

Полемос (по-грецьки «війна») — уособлення війни («Мир», 223).

Полинна — так Борис Тен передав по-українськи назву аттічного дему Анагір («Лісістрата», 67).

Поліб — міфічний цар Корінфу, який виховав у себе Едіпа («Жаби», 1192).

Полідевк — див. Кастор.

Понт — нинішнє Чорне море, а також країна на його південному березі («Оси», 700).

Посейдон — бог морів, брат Зевса і Плутона, покровитель конярства; його ім’ям греки божилися, часто згадується в Арістофана.

Примор’я (по-грецьки «Паралія») — прибережна частина Аттіки («Лісістрата», 58).

Пританей — громадський будинок в Афінах, де засідала колегія в 50 пританів, які протягом 1/10 року головували в Раді і на народних зборах; тут харчувалися притани, іноземні посли і заслужені громадяни («Ахарняни», 124; «Жаби», 764).

Продік — видатний грецький софіст другої половини V ст. до н. е., відомий своїми дослідженнями в ділянці синоніміки («Хмари», 361).

Проксенід — хвалькуватий афінянин («Оси», 325).

Рада — (по-гроцьки — «буле») — Рада п’ятисот в Афінах, рішення якої затверджували народні збори («Лісістрата», 631. 1026).

Родіппа — жіноче ім’я («Лісістрата», 387).

Са б азій — фрігійський бог вина, його оргіастичний культ був занесений в Афіни рабами малоазійського походження. Пізніше злився з культом Діоніса («Оси», 9; «Лісістрата», 408).

Саламін — острів у Саронській затоці біля Аттіки, місце славного морського бою греків з персами в 480 р. до н. е. («Лісістрата», 431; «Жаби», 206).

Саламінянки — жительки цього острова («Лісістрата», 59).

Самофракія — острів в Егейському морі поблизу Фракії, відомий містеріями на честь божеств кабірів — охоронців від бур — та матері богів Кібели («Мир», 277).

Сарди — багатолюдне місто в Малій Азії, столиця Лідії; після завоювання Малої Азії персами — місце перебування персидського сатрапа («Оси», 1139; «Мир», 1176).

Сарпедон — володар Лікії, країни в Малій Азії, союзник троянців, убитий під Троєю Пазроклом, другом Ахілла («Хмари», 622).

Світлоносна (по-грецьки «Фосфора») — епітет богині Артеміди, богині місяця («Лісістрата», 754).

Себін — якийсь грек з Анафлітського дему («Жаби», 427).

Сел е на — богиня місяця («Хмари», 584. 608. 1507; «Мир», 406).

Серіфці — жителі невеличкого острова Серіфа, розташованого на південний схід від Аттіки («Ахарняни», 542).

Сібертій — учитель гімнастики в Афінах, який славився суворим ставленням до вихованців («Ахарняни», 118).

Сівілли — міфічні пророчиці («Мир», 1098, 1118).

Сідон — місто у Фінікії («Жаби», 1226).

Сізіф — міфічний герой, син Еола. За лукавство і підступність був засуджений вічно викочувати камінь угору, який, досягнувши вершини, скочувався вниз («Ахарняни», 391).

Сімефа — ім’я якоїсь гетери («Ахарняни», 525).

Сімон — афінський політичний діяч з заплямованою репутацією («Хмари», 351. 399).

Сімонід з Кеоса (559–461 pp. до н. е.) — видатний давньогрецький лірик, який прославляв героїзм греків, виявлений під час війни з персами («Хмари», 1356; «Оси», 1410; «Мир», 697).

Сіталк — цар фракійського племені одрисів, який сприяв Афінам під час Пелопоннеської війни («Ахарняни», 134).

Скамандр — річка поблизу Трої («Жаби», 928).

Скеблій — «варварське» (іноземне) ім’я («Жаби», 608).

Скіона — місто на Халкідському півострові, яке під час Пелопоннеської війни перейшло на бік Спарти («Оси», 210).

Скорботний камінь — місце в підземному царстві померлих («Жаби», 194).

Сміктіон — грецьке чоловіче ім’я («Оси», 402).

Сократ (469–399 pp. до н. е.) — грецький філософ. Як дійова особа в «Хмарах» зображений Арістофаном помилково як софіст, насправді ж Сократ був непримиренним ворогом софістів.

Солон (630–559 pp. до н. е.) — афінський поет і законодавець, його закони з 594 р. до н. е. мали демократичний характер «Хмари», 1187).

Сосій — ім’я раба, дійова особа в «Осах».

Сосікл — афінський політичний діяч («Оси», 78).

Сострата — жіноче ім’я («Хмари», 678; «Оси», 1397).

Софокл (496–406 pp. до н. е.) — великий грецький драматург, один із творців античної трагедії в її класичній формі. Із 120 його трагедій і сатиричних драм до нас дійшло 7 трагедій: «Антігона», «Цар Едіп», «Електра», «Еант», «Трахінянки», «Філоктет», «Едіп в Колоні». Крім того, зберігся фрагмент драми «Слідопити» («Мир», 532. 695; «Жаби», 79. 787).

Спарта — див. Лакедемон (неодноразово згадувана в комедіях Арістофана).

Сперхей — річка у Фессалії («Жаби», 1383).

Стікс — річка у підземному царстві («Жаби», 470).

Стілбід — афінський віщун («Мир», 1032).

Стратілліда — провідниця хору жінок у «Лісістраті».

Стратон — розбещений афінський юнак, приятель Клісфена («Ахарняни», 122).

Стрімодор — ім’я старика («Лісістрата», 258).

Суній — мис у південно-східній частині Аттіки з славнозвісним храмом Посейдона («Хмари», 401).

Сфенебея — дружина аргоського царя Прета, яка даремно намагалася спокусити свого гостя Беллерофонта («Жаби», 1044. 1050).

Сфенел — трагічний поет, який розтратив усе майно, накінець продав свої театральні пожитки («Оси», 1313).

Сфінкс — крилате страховище з жіночими грудьми, жіночою головою, а з тулубом лева та зміїним хвостом, породжене Піфоном і Єхидною («Жаби», 1287).

Тавропола (досл. «везена биком») — епітет богині Артеміди («Лісістрата», 467).

Тайгет — гірський хребет на півдні Пелопоннесу, неподалік Спарти («Лісістрата», 117, 1323).

Тантал — син Зевса, цар Фрігії. За злочини проти богів засуджений у підземному царстві на вічний голод і спрагу («Жаба», 1232).

Тартар у ширшому розумінні — підземне царство мертвих, у вузькому — місце вічних мук у цій країні («Хмари», 192).

Тевкр — грецький герой Троянської війни («Жаби», 1042).

Теламон — міфічний цар о. Саламіна («Лісістрата», 1263).

Телей — сучасник Арістофана, висміяний як ненажера і марнотрат («Мир», 1009).

Телеф — син Геракла, володар Місії в Малій Азії. Поранений списом Ахілла, був потім вилікуваний іржею з цього списа. У мелодраматичній п’єсі Евріпіда Телеф виступав у лахмітті з жебрачок) торбою («Ахарняни», 430;' «Жаби», 855. 864; «Хмари», 922).

Тенарський мис — мис на півдні Пелопоннесу, тут, згідно з уявленнями стародавніх греків, був вхід у підземне царство. Тут був і славнозвісний храм Посейдона («Ахарняни», 510; «Жаби», 187).

Теофраст — ближче не відомий афінянин («Оси», 1302).

Терей — міфічний фракійський цар, одружений з Прокною. За зганьблення сестри дружини Прокни був перетворений в одуда, а Філомела і Прокна, які замордували сина царя Ітіса і засмажене тіло подали йому як їжу, перетворились у солов’я і жайворонка («Лісістрата», 585).

Тесей — аттічний герой, уславлений багатьма подвигами, засновник афінської держави, спускався з другом Піріфоєм в Аїд, щоб викрасти Персефону («Жаби», 142).

Тімон — людиноненависник («Лісістрата», 823, 826).

Т ін даріди — див. Кастор і Полідевк.

Тісіад — якийсь афінянин («Оси», 402).

Тіфон — коханий богині Еос. Вона випросила в Зевса для нього безсмертя, але забула попросити вічну молодість. Коли Тіфон став дряхлим стариком, Еос розлюбила його й перетворила в цикаду («Ахарняни», 688).

Трикоріфські драговини (або Трикоріф) — болотиста місцевість в Аттіці («Лісістрата», 1047).

Трігей (досл. «виноградар») — головний персонаж комедії «Мир», який, відгодувавши жука-гнойовика, піднімається на ньому на Олімп, щоб домогтися в богів миру для людей.

Тлеполем — легендарний грецький герой, син Геракла («Хмари», 1266).

Тріто (або Трітогенея) — культове ім’я Афіни («Хмари», 989; «Лісістрата», 364).

Тріптолем — легендарний аттічний царевич, вихованець богині Деметри («Ахарняни», 48. 55)..

Трофоній — культовий епітет Зевса. Печера Трофонія — оракул у Беотії, про який ходили неймовірні чутки як про місце жаху («Хмари», 508).

Фаілл — славний скороход, учасник Саламінської битви («Ахарняни», 213; «Оси», 1206).

Фалерон — порт на узбережжі Аттіки («Ахарняни», 901).

Фалес — божество продуктивних сил природи, уособлення фала («Ахарняни», 263).

Фалес із Мілета — давньогрецький філософ, основоположник натурфілософії («Хмари», 180).

Фан — довірена особа Клеона («Оси», 1220).

Фарсал — місто у Фессалії («Оси», 1271).

Фасос — острів в Егейському морі («Лісістрата», 196).

Феб — досл. «світлий, сяючий». Назва бога Аполлона як бога сонця в Арістофана часто зустрічається.

Федра — дружина афінського царя Тесея, що повісилася від неподіленої любові до свого пасинка Іпполіта. Міф про неї став сюжетом трагедій Евріпіда, Сенеки та інших драматургів («Жаби», 1044. 1053).

Федрій — ім’я одного із стариків. у «Лісістраті» (р. 373).

Фенікс — вихователь і супутник Ахілла в Троянській війні («Ахарняни», 421).

Феоген (досл. «богонароджений») — розповсюджене чоловіче Ім’я («Мир», 929; «Лісістрата», 63; «Оси», 1184).

Феогнід (Теогнід) — другорядний грецький трагік, сучасник Арістофана, прихильник олігархічної форми правління, пізніше один з 30 тиранів. Як драматург славився важким стилем і холодними образами, за що одержав прізвисько «Лід» («Ахарняни», 11).

Феор (Теор) — один з діячів радикальної партії в Афінах, однодумець Клеона, висміюваний в комедії як брехун і користолюбець («Ахарняни», 134; «Хмари», 400; «Оси», 42).

Ферамен — афінський політик і полководець останніх років Пелопоннеської війни, лідер консервативної партії, прозваний за лавірування «котурном», страчений крайніми олігархами в 403 р. до н. е. («Жаби», 541. 967–968).

Фередейпн — грецьке чоловіче ім’я («Оси», 402).

Ферекрат — комедіограф, старший сучасник Арістофана («Лісістрата», 158).

Ферсефота — інакше Персефона («Жаби», 670).

Феспід — перший афінський трагічний поет («Оси», 1479).

Фетіда — морська богиня, жінка Пелея, мати Ахілла («Хмари», 1067).

Фідій — великий давньогрецький скульптор і архітектор (бл. 500–431 pp. до н. е.), творець великої статуї Зевса Олімпійського (в Олімпії) та Афіни-Паллади (в Афінах), несправедливо обвинувачений у кражі частини золота, призначеного на прикрашення статуї Афіни («Мир», 605).

Фідіппід — син Стрепсіада, один з головних персонажів комедії «Хмари».

Фієст — син Пелопса і Гіпподамії, міфічний володар Аргоса, брат Атрея, заплямований страхітливими злочинами («Ахарняви», 433).

Філа — село, прикордонна кріпость на межі Аттіки 1 Беотії («Ахарняни», 1023).

Фідон — батько Стрепсіада, головного персонажа «Хмар» (р. 134).

Філіпп — оратор, учень софіста Горгія («Оси», 421).

Філоксєн — ліричний поет, відомий як марнотратник і чепурун («Оси», 84; «Хмари», 686; «Жаби», 934).

Філоктемон — (досл. «майнолюб») — за свідченням схоліаста — п’яниця й розпусник («Оси», 1250).

Філоктет — друг Геракла, якому легендарний силач подарував несхибний лук. По дорозі під Трою його вкусила змія, і він десять років страждав від невигойної рани. Вилікував його Махаон. Міф про Філоктета знайшов відображення в трагедіях Есхіла, Софокла та Евріпіда, з яких дійшов, до нас Софоклів «Філоктет» («Ахарняни», 424).

Філокл — трагічний поет, племінник Есхіла, наслідувач його стилю («Оси», 462).

Філург — чоловіче ім’я («Лісістрата», 267).

Флія — аттічний дем («Оси», 234).

Форміон — афінський адмірал часів Пелопоннеської війни, людина надзвичайно суворого способу життя («Мир», 348; «Лісістрата», 819).

Фосфора — що означав «світлоносна» — епітет Артеміди, богині місяця («Лісістрата», 463).

Форікіон — збирач податків, який допускався зловживань («Жаби», 363, 381).

Фракія — північно-східна частина Балканського півострова, омивана Егейським, Мармуровим і Чорним морями, яка приблизно відповідає сьогоднішній Болгарії («Ахарняни», 136. 138. 603; «Мир», 283; «Лісістрата», 102).

Фратта — ім’я фракійської рабині («Оси», 828).

Фріг — ім’я раба з Фрігії («Оси», 433).

Фрінід з Мітілени — сучасний Арістофану кіфарист («Хмари», 971).

Фрініх — сучасний Арістофану комедіограф, який залюбки травестував міфологічні сюжети («Хмари», 556; «Оси», 220. 270. 1302. 1490. 1524; «Жаби», 13. 689. 910. 1299).

Фукідід — один з лідерів консервативної партії в Афінах (не славетний історик!), противник політики Перікла, вигнаний з Афін у 443 р. до н. е., на старості літ вернувся до рідного міста («Ахарняни», 703; «Оси», 947).

Xабет — грецьке чоловіче ім’я («Оси», 234).

Хаонія — область в Епірі (Північна Греція. ««Ахарняни», 604).

Хаос — простір, який існував до створення світу («Хмари», 424).

Xарет — чоловіче ім’я («Ахарняни», 604).

Харінад — чоловіче ім’я («Оси», 232; «Мир», 1155).

Xаріти — три богині краси, принад і радощів («Ахарняни», 989; «Мир», 41; «Хмари», 773).

Харон — старий перевізник душ померлих через ріки підземного царства («Лісістрата», 628; «Жаби», 183–184).

Херей — якийсь афінянин, обвинувачений комедіографами у присвоєнні прав афінського громадянства («Оси», 687).

Херефонт із дема Сфета близько Афін, вірний учень філософа Сократа, людина слабкого здоров’я, висміяний Арістофаном у «Хмарах» і «Осах».

Xерід — сучасний Арістофану флейтист і кіфаред, об’єкт насмішки в боку комедіографів («Ахарняни», 16; «Мир», 952).

Хлоя (досл. «зеленіюча») — епітет Деметри («Лісістрата», 850).

Xолліди — селище біля Афін («Ахарняни», 406).

Xолозіг — вигадане прізвисько Демострата, ніби «Жовчник» («Лісістрата»).

Xремон — якийсь афінянин («Оси», 402).

Цареве око — «око» і «вухо» царя — персидські двірські чиновники, члени таємного контролю («Ахарняни», 92).

Чотириграддя — об’єднання чотирьох селищ в Аттіці, з яких найбільш відомим був Марафон («Лісістрата», 285).

Япет — один із титанів, син Урана і Геї, батько Прометея, узагальнено — сива давнина («Хмари», 998).