Краще сидіти вдома...

Черв’як на прізвисько Тайфун

Клянусь, я цього не хотів! Так, патрульним кораблям запропоновано уникати цього району Всесвіту, але мій борт було продірявлено двічі, а нишпорки Абукраба сиділи в мене на хвості! Сподіваюся, вам не треба пояснювати, що зробить Абукраб з патрульним, який потрапив у його лабети?

Так, я міг сповістити Базу в той момент, коли кораблі Абукраба тільки з’явилися в межах видимості, але я вирішив вистежити їхнє лігвище. Не піднімаючи зайвого шуму в ефірі, я пристроївся у хвіст каравану й добрався аж до планети Роїна, де зафіксував місце посадки. Але тут мене помітили з планети й підняли перехоплювачі! І тоді знову можна було викликати Базу, хоча жоден патрульний корабель однаково не встиг би до мене на допомогу!

Я спробував утекти через підпростір, та молодчики Абукраба метнулись, і при виході з нуля мій корабель потрапив в «мишоловку». Втрачати було нічого — я змусив свою колимагу згадати героїчну молодість і пішов на таран. З оточення я вирвався, але один з братків Абукраба встиг уліпити мені у двигун два заряди, і тільки зношеність патрульного корабля врятувала від вибуху. Якби не скупість начальства й систематичний витік енергії з ходового відсіку, ми з кораблем розлетілися б на атоми. А так — вдалося доповзти до якоїсь системи й почати гальмування.

Хоч я і не сподівався таким чином відірватися від погоні, але думав, що на планеті зв’яжуся з кимось із представників Дружнього світу і передам інформацію про Роїну. Ви запитуєте, чому я все-таки не викликав Базу? Про це згодом.

Отже, я сів, точніше, майже звалився на третю планету від світила, і відразу ж надіслав прохання про допомогу. Будь-який представник Дружнього світу, який прийняв цей сигнал, посприяв би моєму порятунку, але я не міг просто сидіти й чекати, хто примчить першим — союзник чи нишпорки Абукраба, тому вирішив замаскуватися.

Я навісив над кораблем поле імітації, перемістився подалі й став вибирати форму маскування. Хотілося чогось нескладного, але такого, щоб отримати максимальну свободу дій на незнайомій планеті. Загалом, після аналізу навколишньої дійсності, я вибрав довгасту істоту, вкриту кільцями насічок. Істота пересувалася й по поверхні ґрунту, і під нею, зустрічалася досить часто, тож моя поява не приверне особливої уваги.

Я зібрався з думками, пригадав заняття з мімікрії, зробив адаптацію за системою Першого косморозвідника і набув нової форми. Не скажу, щоб зовнішність цієї істоти була дуже зручною для мого змученого тіла, але я пропісочив собі мізки й примирився з необхідністю.

Невелике скупчення схожих істот я спостерігав у районі найближчої калюжі й вирішив до них приєднатися, але швидкість пересування в новій формі виявилася замалою. Тоді, застосувавши систему атмосферного переміщення, я миттю опинився біля краю калюжі серед побратимів за виглядом.

Я не знав, у якому вигляді прибуде представник Дружнього світу, тому за появою нових істот стежив дуже уважно. А цю істоту не помітити було важко завдяки досить голосним звуковим сигналам, які вона видавала. Я швиденько увімкнув перекладач і спробував розшифрувати значення сполучення звуків: «Васько, козел смугастий, киць, киць, киць!»