Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Петро Дмитрович Біленчук (ч. notes)

Примечания

1

Докладніше непроцесуальні засоби криміналістичної тактики розгянуто у підрозд. 1.3.

2

Підрозділ підготовлено спільно з В. Перкіним і С. Цвєтковим.

3

Советский уголовный процесс / Под общ. ред. М. И. Бажанова и Ю. М. Грошевого. — 2-е. изд. — К., 1983. — С. 121.

4

Зазначені документи вилучають у разі застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.

5

Цей алгоритм впроваджений у діяльність слідчого управління ГУВС Київської області і ГСУ МВС Казахстану.

6

Див.: Ломако З. М. Криминалистическая фотография на месте происшествия. — К., 1980.

7

Див.: Салтевський М. В., Саврань Л. Ф. Фотоапарат. Авт. свідоцтво № 352254 // Бюлетень. — 1972. — № 28; Щербатов В. Ф, Коимшиди Г. Ф, Рогозин Ю. С. Использование измерительных фотографических методов в следственной и экспертной практике. — Волгоград, 1983.

8

Див., напр.: Найдіс І. Д. Судова кінематографія і відеозапис. — Х., 1986.

9

Трансп’ютер (transputer) (скорочено від слів “транзистор” і “комп’ютер”) реалізується у вигляді надвеликої інтегральної схеми (НВІС) з використанням компланарної МОН (метал-окисел-напівпровідник) технології (КМОН-технології). Трансп’ютер — це високопродуктивний мікропроцесор, який побудований за принципами RISC-архітектури (Reduced Instructio Set Computer, або архітектура зі скороченим набором команд), з наявністю локальної пам’яті, уніфікованих каналів для зв’язку з іншими трансп’ютерами і адаптера зв’язку з напівпровідниковим обчислювальним запам’ятовувальним пристроєм (ОЗП). Перший трансп’ютер було створено у 1983 р. фахівцями маловідомої тоді англійської фірми INMOS, яка нині зберігає монополію на виробництво і розповсюдження трансп’ютерних елементів у світі.

10

Жуков И. А. Вычислительные сети. — К., 1995. — 185 с.; Бенецкий В. Н, Жуков И. А., Чемерис А. А. Методы эффективного использования транспьютерных систем. — К., 1994. — 48 с.; Блэк Ю. Сети ЭВМ: Протоколы, стандарты, интерфейсы: Пер. с англ. — М.: Мир, 1990. — 506 с.; Самойленко С. И. Сети ЭВМ. — М.: Наука, 1986. — 160 с.; Транспьютеры. Архитектура и программное обеспечение / Пер. с англ. под ред. Г. Харна. — М.: Радио и связь, 1993. — 304 с.

11

Баранов О. Правові проблеми інформатизації // Інформатизація та нові технології. — 1995. — № 1. — C. 24.

12

Дубинин Н. П. Что такое человек. — М.: Мысль, 1983. — С. 23.

13

Ковалев А. Г. Психология личности. — М.: Просвещение, 1970. — С. 5.

14

Альфонс Бертильон (1853-1914) — антрополог, всесвітньо відомий і визнаний криміналіст, який успішно застосовував антропологію для встановлення особи злочинців-рецидивістів. З 1880 р. був шефом паризького поліцейського бюро для пошуку людини. Його система використовувалась у багатьох країнах світу.

15

Антропометрия: Энциклопедический словарь русского библиографического института Гранат. — М., 1912. — Т. 3. — С. 346-347.

16

Крок. Гипнотизм и преступление. — СПб., 1895; Беллин Э. Ф. Гипнотизм и его значение в науке, в праве и уголовном судопроизводстве. — Харьков, 1898; Ганс Гросс. Руководство для судебных следователей как система криминалистики. — СПб., 1908.

17

Белкин Р. С. Курс советской криминалистики. — М., 1979. — Т. З. — С. 177–180.

18

Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений / Под ред. В. К. Лисиченко. — К., 1988.

19

Розділ написаний спільно з Ю. Стеценком.

20

Підрозділ підготував О. Кравчук.

21

Белкин Р. С., Быховский И. Е., Дулов А. В. Модное увлечение или новое слово в науке // Социалистическая законность. — 1987. — № 9.

22

Белкин Р. С. Курс криминалистики. — М.: Юристъ, 1997. — Т. 3. — С. 316.

23

Нурглиев Б. М. Теоретические и прикладные проблемы расследования организованной преступной деятельности: Автореф. дисс. ... д-ра юрид. наук. — Алматы, 1998.

24

Руководство для следователей. — М., 1997. — С. 576–577.

25

Руководство для следователей. — М., 1997. — С. 580.

26

Основы борьбы с организованной преступностью. — М., 1996. — С. 34.

27

Основы борьбы с организованной преступностью. — М., 1996. — С. 35.

28

Табаков А. А. Миграционные дисфункции и проблемы международного сотрудничества в борьбе с преступностью // Проблемы расследования преступлений в условиях формирования правового пространства СНГ и развития международного сотрудничества: Рабочие матер. научно-практ. конф. — СПб., 1993. — С. 48.

29

Босхолов С. С. Организованная преступность и коррупция в России // Актуальные проблемы теории и практики борьбы с организованной преступностью в России: Матер. научно-практ. конф. 17-18 мая 1994 года. — М.: Моск. ин-т МВД России, 1994. — С. 35.

30

Докладніше див. розд. 7.

31

Зорин Г. А., Танкевич О. О. Стратегия борьбы с транснациональной преступностью. — Гродно, 1997. — С. 26-27.

32

Там само. — С. 27.

33

Григорьев П. В. Проблемы раскрытия и расследования преступлений, связанных с иностранными гражданами и совершаемых в сфере рыночных отношений // Выявление, раскрытие и расследование преступлений, характерных для рыночных социально-экономических отношений. — Тула: ВЮЗШ, 1993. — С. 41-44.

34

Основы борьбы с организованной преступностью. — М., 1996. — С. 15-17.

35

Кувалдин В. П. Сущность и основные направления противодействия организованных преступных структур органам внутренних дел // Проблемы борьбы с организованной преступностью: Матер. научно-практ. конф. 28-29 ноября 1995 г. — М.: Московский ин-т МВД России, 1996. — С. 41-44.

36

Підрозділ написаний спільно з Ю. Прилипком.

37

Важливою віхою удосконалення чинного законодавства є прийняття Верховною Радою України нового Кримінального кодексу України (2001 р.), в який включено ст. 149 “Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини”.

38

Криміналістика / За ред. П. Д. Біленчука. — К., 1997.

39

Про це свідчать конституційні засади захисту прав людини, які сформульовані в Конституції України (1996 р.), а також у прийнятому Верховною Радою України новому Кримінальному кодексі України, в якому в розділі ІХ введено окрему ст. 258 “Терористичний акт”.

40

Бояр-Сазонович Т. С. Международный терроризм. Политико-правовые аспекты. — К.: Лыбидь, 1991. — С. 67.

41

Моджорян Л. А. Терроризм: правда и вымысел. — М.: Юрид. лит., 1983. — С. 45.

42

Див.: Жаринов К. В. Терроризм и террористы: исторический справочник / Под общ. ред. А. Е. Тараса. — Минск: Харвест, 1999. — С. 5-38; Кондратьев Я. Ю, Глушков В. О. Боротьба з тероризмом на сучасному етапі // Наук. вісн. НАВСУ. — 1996. — № 1. — Ст. 217-218.

43

Див.: Ліпкан В. А. Актуальні проблеми розроблення кримінально-правової норми про відповідальність за тероризм // Право України. — 2000. — № 3. — С. 77-80.

44

Ємельянов В. Об’єкт тероризму: його ознаки // Право України. — 1999. — № 11; Ємельянов В. Уточнити деякі склади злочинів терористичної спрямованості // Право України. — 2000. — № 5; Ємельянов В. Щодо кримінально-правового визначення тероризму // Право України. — 1999. — № 8; Кондратьєв Я. Ю, Глушков В. О. Боротьба з тероризмом на сучасному етапі // Наук. вісн. НАВСУ. — 1996. — № 1; Ліпкан В. А. Актуальні проблеми розроблення кримінально-правової норми про відповідальність за тероризм // Право України. — 2000. — № 3; Ліпкан В. А. Правові та організаційні аспекти боротьби з тероризмом в Україні // Наук. вісн. НАВСУ. — 1998. — № 3.