Криміналістика

1. Класифікація судових експертиз

Має місце Перелік основних видів судових експертиз та експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта фахівцям науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України від 15 липня 1997 р. № 285. Так, експертизи з дослідження вибухових пристроїв і експертизи з дослідження вибухових речовин і продуктів вибуху об’єднані в групу «вибухотехнічна експертиза»; бухгалтерська експертиза представлена як один із видів економічних досліджень.

У жовтні 2003 р. наказом Міністерства юстиції України до зазначеного Переліку були внесені зміни, уточнювалися назви деяких експертних спеціальностей та вводилися нові. У цілому ж підходи до формування структури Переліку суттєвих змін не зазнавали.

Усі судові експертизи українські вчені—криміналісти поділяють в кримінальному судочинстві на 16 класів (Перелік експертиз затверджений наказом Міністерства юстиції України 9 серпня 2005 р. зі змінами і доповненнями на 2005 р.):

1. Криміналістичні.

2. Економічні.

3. Товарознавчі.

4. Інженерно-технічні.

5. Інженерно-технологічні.

6. Фармацевтичні і фармакологічні.

7. Експертизи харчових продуктів.

8. Ґрунтознавчі.

9. Судово-біологічні.

10. Судово-екологічні.

11. Судово-ветеринарні.

12. Судово-медичні.

13. Судово-психологічні.

14. Судово-психіатричні.

15. Судово-мистецтвознавчі.

16. Судові експертизи інтелектуальної власності.

З урахуванням роду експертиз класифікація виглядає так:

1 клас. Криміналістичні експертизи поділяються на:

1. Традиційні, формування яких належить до періоду виникнення і становлення судових експертиз.

2. Нетрадиційні, що сформувалися в останні десятиліття XX ст.

3. Матеріалознавчі — різні види дослідження матеріалів, речовин і виробів (КЕМРВ).

До традиційних експертиз належать: почеркознавча; авторознавча; технічна експертиза документів; трасологічна; балістична (вогнепальної зброї, набоїв, слідів пострілу); холодної зброї; портретна; вибухотехнічна.

До нетрадиційних експертиз належать: фототехнічна; відеофонографічна; експертиза відновлення знищених маркіровочних знаків.

До матеріалознавчих експертиз належать: ексертиза об’єктів волокнистої природи; експертиза лакофарбних матеріалів і покриттів; експертиза нафтопродуктів і паливно-мастильних речовин; експертиза скла; експертиза металів, сплавів і виробів з них (металографічна); експертиза полімерних матеріалів; експертиза пластмас, резини і виробів з них; експертиза наркотичних та психотропних речовин; експертиза рідин, що містять спирт; експертиза парфумерних і косметичних засобів; експертиза наявності шкідливих речовин у навколишньому середовищі.

2 клас. Економічні. Бухгалтерська; фінансово-кредитна; економікостатистична (економічна); ціноутворення; економічна наукової організації праці; інженерно-економічна.

3 клас. Товарознавчі. Товарів народного споживання, якості промислових товарів та їх оцінка якості, продовольчих товарів та їх оцінка; автотоварознавча; комп’ютерно-товарознавча; оцінка нерухомості, безпеки майнових і немайнових; дослідження якості та оцінка сировини, дослідження спеціальних засобів побутової техніки; оцінка земель сільськогосподарського призначення.

4 клас. Інженерно-технічні. Інженерно-технічні (пожежно-технічна, експертиза техніки безпеки, будівельна, електротехнічна, комп’ютерно-технічна, розподіл земель і визначення порядку користування ділянкою); інженерно-транспортні (автотехнічна, авіатехнічна, залізнотехнічна, водотехнічна, трубопровідна, компресорних станцій і систем керування ними).

5 клас. Інженерно-технологічні. Дослідження відповідності дій фізичних і юридичних осіб вимогам норм охорони праці і безпеки життєдіяльності; дослідження обставин виникнення і припинення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки; вибухо-технологічні.

6 клас. Фармацевтичні і фармакологічні. Експертиза лікарських препаратів; експертиза отрут, отруйних та інших речовин.

7 клас. Експертизи харчових продуктів.

8 клас. Ґрунтознавчі. Дослідження ґрунтів; мінералогічна (гемологічна).

9 клас. Судово-біологічні. Ботанічна; зоологічна; мікробіологічна; ентомологічна; іхтіологічна; орнітологічна; одорологічна (запахових слідів).

10 клас. Судово-екологічні. Екологія середовища; екологія біоценозу.

11 клас. Судово-ветеринарні. Ветеринарна; зоотехнічна.

12 клас. Судово-медичні. Дослідження трупів; дослідження живих осіб; дослідження речових доказів (крові, волосся, виділень із організму, ДНК).

13 клас. Судово-психологічні. Особистісно-психологічних рис характеру, емоційних реакцій і станів; закономірності ходу психологічних процесів; рівня розвитку та індивідуальних якостей особистості.

14 клас. Судово-психіатричні. Психічного стану особистості.

15 клас. Судово-мистецтвознавчі.

16 клас. Судові експертизи інтелектуальної власності.

2. Види експертних досліджень, що відносять до криміналістичних

Криміналістичні експертизи поділяються на:

1. Традиційні, формування яких належить до періоду виникнення і становлення судових експертиз.

2. Нетрадиційні, що сформувалися в останні десятиліття XX ст.

3. Матеріалознавчі — різні види дослідження матеріалів, речовин і виробів (КЕМРВ).

До традиційних експертиз належать: почеркознавча; авторознавча; технічна експертиза документів; трасологічна; балістична (вогнепальної зброї, набоїв, слідів пострілу); холодної зброї; портретна; вибухотехнічна.

До нетрадиційних експертиз належать: фототехнічна; відеофоно-графічна; експертиза відновлення знищених маркірувальних знаків.До матеріалознавчих експертиз належать: експертиза об’єктів волокнистої природи; експертиза лакофарбових матеріалів і покриттів; експертиза нафтопродуктів і паливно-мастильних речовин; експертиза скла; експертиза металів, сплавів і виробів з них (металографічна); експертиза полімерних матеріалів; експертиза пластмас, резини і виробів з них; експертиза наркотичних та психотропних речовин; експертиза рідин, що містять спирт; експертиза парфумерних і косметичних засобів; експертиза наявності шкідливих речовин у навколишньому середовищі.

3. Види економічних, товарознавчих, інженерно-технічних, інженерно-технологічних, фармацевтичних і фармакологічних експертиз

Економічні: бухгалтерська;фінансово-кредитна; економіко-статистична (економічна); ціноутворення; економічна наукової організації праці; інженерно-економічна.

Товарознавчі: товарів народного споживання, якості промислових товарів та їх оцінка якості, продовольчих товарів та їх оцінка; автотоварознавча; комп’ютерно-товарознавча; оцінка нерухомості, безпеки майнових і немайнових; дослідження якості та оцінка сировини, дослідження спеціальних засобів побутової техніки; оцінка земель сільськогосподарського призначення.

Інженерно-технічні: інженерно-технічні (пожежно-технічна, експертиза техніки безпеки, будівельна, електротехнічна, комп’ютерно-технічна, розподіл земель і визначення порядку користування ділянкою); інженерно-транспортні (автотехнічна, авіатехнічна, залізнотехнічна, водотехнічна, трубопровідна, компресорних станцій і систем керування ними).

Інженерно-технологічні. Дослідження відповідності дій фізичних і юридичних осіб вимогам норм охорони праці і безпеки життєдіяльності; дослідження обставин виникнення і припинення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки; вибухо-технологічні.

Фармацевтичні і фармакологічні. Експертиза лікарських препаратів; експертиза отрут, отруйних та інших речовин.

4. Види експертизи ґрунтознавчих, судово-біологічних, судово-екологічних, судово-ветеринарних, судово-медичних, судово-психологічних, судово-психіатричних

Ґрунтознавчі. Дослідження ґрунтів; мінералогічна (гемологічна).

Судово-біологічні. Ботанічна; зоологічна; мікробіологічна; ентомологічна; іхтіологічна; орнітологічна; одорологічна (запахових слідів).

Судово-екологічні. Екологія середовища; екологія біоценозу. Судово-ветеринарні. Ветеринарна; зоотехнічна.

Судово-медичні. Дослідження трупів; дослідження живих осіб; дослідження речових доказів (крові, волосся, виділень із організму, ДНК).

Судово-психологічні. Особистісно-психологічних рис характеру, емоційних реакцій і станів; закономірності ходу психологічних процесів; рівня розвитку та індивідуальних якостей особистості.

Судово-психіатричні. Психічного стану особистості.

5. Нові види експертних досліджень

До злочинів, що посягають на об’єкти інтелектуальної власності, належать злочини у сфері порушення авторських та суміжних прав, спрямовані проти такого виду власності як інтелектуальна. Конституцією України захищаються всі види власності, тому захист інтелектуальної власності є теж актуальним. Потрібні реальні механізми її захисту, розроблення методик розслідування злочинів вказаної категорії і системи типових експертиз, що спираються на відповідні їм спеціальні знання. Захист прав на об’єкти інтелектуальної власності здійснюється різними юридичними науками: адміністративним, кримінальним, цивільним правом та криміналістикою. Під час захисту прав авторів відіграє роль спеціальний орган виконавчої влади — установа у сфері інтелектуальної власності, що забезпечує реалізацію державної політики охорони авторського права і суміжних прав, здійснює свої повноваження у межах, передбачених законом, виконує відповідні функції.Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Академії правових наук України розробив перелік видів судових експертиз, пов’язаних з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, з якими пов’язані види експертних спеціальностей, з присвоєнням кваліфікації судового експерта фахівцям підприємницьких структур та громадянам відповідно до наказу Міністерства юстиції України від липня 2002 р.:

дослідження об’єктів авторського права;

дослідження об’єктів суміжних прав;

дослідження, пов’язані з охороною права на винаходи, корисні моделі, раціоналізаторські пропозиції;

дослідження, пов’язані з охороною права на промислові зразки;

дослідження, пов’язані з охороною прав на сорти рослин і породи тварин;

дослідження, пов’язані з охороною права на знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, визначення походження товарів;

дослідження, пов’язані з охороною прав на топографію інтегральних мікросхем;

дослідження, пов’язані з охороною прав на конфіденційну інформацію;

економічні дослідження, пов’язані з використанням прав на об’єкти інтелектуальної власності (наказ Міністерства юстиції України «Про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів» від 11 липня 2002 р.). У Міністерстві юстиції України створені експертно-кваліфікаційні комісії для атестації судових експертів. Розроблений перелік питань, що ставляться перед вказаними видами експертиз.

Розвиток високих технологій на початку 90—х років призвів до появи комп’ютерної злочинності, створення судової комп’ютерно-технічної експертизи або експертизи інформаційних технологій. У теоретичному плані сформульовані предмет, об’єкт і завдання цієї експертизи.

Предметом судової комп’ютерно-технічної експертизи (СКТЕ) є «факти і обставини, що встановлюються на основі дослідження закономірностей розробки і експлуатації комп’ютерних засобів, що забезпечують реалізацію інформаційних процесів, які зафіксовані в матеріалах кримінальної, цивільної або адміністративної справи». Об’єктом СКТЕ є комп’ютерні засоби; апаратні, програмні та інформаційні об’єкти. СКТЕ вирішує завдання ідентифікаційного і діагностичного характеру. У кожному її підвиді сформульовані специфічні завдання.

Запропонована класифікація підвидів СКТЕ:

апаратно-комп’ютерна;

програмно-комп’ютерна;

інформаційно-комп’ютерна;

комп’ютерно-мережева телематична експертиза.

Усі вказані види експертиз найчастіше проводяться комплексно, тому що при вирішенні завдань потрібні знання з різних наукових галузей (технічної експертизи документів, товарознавчої, відеофоно— графічної, авторознавчої тощо). У межах судово-біологічної експертизи на основі інтеграції знань про якості потожирової речовини і методів дослідження запропонований новий вид — експертиза речовин потожирових слідів людини ДНК.Наукові основи цього напряму сформувалися на синтезі даних і методів біології, біохімії і фізіології людини. У стані формування перебуває мистецтвознавча експертиза. Досліджуються такі об’єкти:

— твори скульптури, живопису, монети, ювелірні вироби, предмети декоративно-прикладного мистецтва;

— друковані художні твори, журнали тощо;

— предмети релігійного культу;

— відео—, кіноматеріали, фотознімки.

Експерти, досліджуючи вказані об’єкти, вирішують:

— ідентифікаційне завдання: чи є автором цього твору хтось із відомих митців (хто саме);

— діагностичні завдання: чи є історичною, художньою чи музейною цінністю предмети, надані на експертизу; чи не підлягали ікони реставрації чи переробці (якої саме); яке призначення і правильна назва предмета; час і місце виконання представленого предмета; чи є поданий предмет оригіналом чи копією; яка техніка написання ікони, картини; яка вартість предмета з урахуванням його історичної, наукової і культурної цінності.

Формується одорологічна експертиза, яку на підставі вчення про криміналістичну одорологію пропонують проводити комісією експертів у складі трьох осіб, розподіляючи їх функції таким чином: перший експерт-одоролог повинен мати вищу біохімічну (можливо біологічну чи хімічну) і вищу юридичну освіту, спеціальну підготовку з основ одорології, володіти методикою спеціальної підготовки собак— детекторів (голова комісії); другий експерт-одоролог повинен мати вищу біохімічну (можливо біологічну чи хімічну) і вищу юридичну освіту, спеціальну підготовку з основ одорології, володіти методикою спеціальної підготовки собак-детекторів, мати підготовку з проведення відеозапису експертиз одорологічного дослідження (член комісії); третій експерт-кінолог повинен мати вищу ветеринарну освіту і вищу юридичну освіту, спеціальну підготовку кінолога, мати допуск і володіти методикою підготовки собак-детекторів за курсом загальної слухняності (член комісії).

6. Види експертних досліджень

Експертним називається дослідження, яке проводить експерт у кримінальному, цивільному, господарському або іншому виді процесу за завданням правоохоронних органів. Воно полягає у вивченні експертом за дорученням суду, слідчого та інших правоохоронних органів речових доказів й інших матеріалів з метою встановлення фактичних даних і обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Воно є основою судової експертизи, яка є засобом отримання доказів (ч. 2 ст. 65 кримінально-процесуального кодексу України).

На підставі дослідження експерт робить висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність (ст. 75 кримінально-процесуального кодексу України, ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 143 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 31 Господарського процесуального кодексу України).

Експертизи можуть бути призначені постановою слідчого або ухвалою суду першої інстанції, якщо виникає необхідність у залученні спеціальних знань. У деяких випадках, установлених законом, вони призначаються в обов’язковому порядку.

Експертне дослідження можна призначати у цій справі і з конкретних питань вперше (первинне), проводити з тих самих питань у разі незгоди органу, що призначив експертизу, з її висновком (повторне), вирішувати коло питань, яке на етапі призначення експертизи вважається повним (основне), вирішувати коло питань залежно від ситуації, які не увійшли до переліку питань основної експертизи, неповноти або нечіткості ходу її дослідження і висновків (додаткове).

Експертні дослідження виконує один експерт або група експертів. Дослідження, виконане групою експертів, називають комісійним. Воно може бути однопредметним (у дослідженні беруть участь експерти однієї спеціальності, наприклад, товарознавці) і багатопредметним, комплексним (дослідження проводять експерти різних спеціальностей, наприклад, криміналіст і Експертне дослідження може проводити лише особа, призначена експертом у встановленому законом порядку. Не дозволяється експертне дослідження підміняти дослідженнями, які проводяться до порушення кримінальної справи (дослідження спеціаліста, який дає висновок, довідку).

За завданнями, цілями і методами розрізняють види (рівні). За науковою класифікацією експертні дослідження поділяються на класифікаційні, ідентифікаційні, діагностичні й ситуаційні.

7. Класифікаційні дослідження

За ступенем індивідуалізації досліджуваних об’єктів експертизи можуть бути класифікаційними та ідентифікаційними. Класифікаційні дослідження застосовуються для проведення товарознавчої експертизи, судово-біологічної, фармацевтичної, криміналістичної експертизи матеріалів, речовин та виробів (КЕМРВ). За їх допомогою встановлюють належність об’єкта до якогось класу, роду, виду, групи (групову належність). Клас об’єкта можна визначати в дуже вузьких межах, але його індивідуальності експертиза не встановлює.

Наприклад, завдання класифікаційної криміналістичної експертизи-встановити:

— групову належність;

— якою рукою (лівою чи правою) залишено сліди;

— яким пальцем залишено слід;

— чи не залишені сліди рукавичками;

— до якого виду належить взуття, сліди якого залишено на місці події;

— взуттям якого розміру залишено сліди;

— зубами людини чи тварини залишено сліди;

— зубами якої щелепи залишено сліди;

— яким знаряддям утворено сліди на предметі;

— транспортом якого виду залишено сліди на місці події (мото, вело, авто);

— на яких автомашинах встановлюють шини даної моделі;

— чоловіком чи жінкою виконано цей текст.

8. Ідентифікаційні дослідження

Вищим рівнем дослідження з метою вирішення завдань, які є найбільш певними і категоричними для встановлення конкретно—індивідуальних фактів, є ідентифікаційні дослідження. Це переважно криміналістичні експертизи. Вони встановлюють тотожність досліджуваного об’єкта і мають найбільше доказове значення в кримінальному та інших процесах.

Під час ідентифікації одиничний об’єкт виокремлюється з безлічі подібних до нього на основі ідентифікаційних ознак (властивостей) об’єкта, які відповідають певним вимогам.

Ознака характеризує зовнішні якості об’єкта, а властивості-внутрішні. У криміналістичній ідентифікації ознаками вважають зовнішню будову предмета, його просторові межі, геометричну форму, розмір, рельєф поверхні, об’єм, розміщення та співвідношення сторін, частин, заглиблень.

Властивості — це фізична природа, стан, структура, твердість, маса, електропровідність тощо. Усі частки поділу об’єкта зберігають однакові властивості. Властивість може ділитися, а ознака — ні.

Ідентифікаційна ознака має бути:

— відображеною в засобі ідентифікації, бо тільки за його допомогою встановлюється тотожність;

— відхиленням від типового утворення з характерною особливістю, яка рідко трапляється;

— відносно стійкою (незначно змінюватися у часі протягом ідентифікаційного періоду);

— незалежною; бувають залежні ознаки з різним ступенем залежності, вони непридатні для ототожнення;

— зрідка траплятись. Чим рідше трапляється ознака, тим вище її ідентифікаційне значення. Частота виявлення й ідентифікаційна значущість ознак у різних видах ідентифікаційних досліджень визначається за допомогою математичної теорії ймовірності та застосування комп’ютерів;

— доступною для сучасних методів пізнання. Не всі відкриті наукою властивості й ознаки живої і неживої природи достатньо вивчені. Тому немає надійних науково обґрунтованих методик їх дослідження, і ці ознаки не можна використовувати як ідентифікаційні.

Класифікація ознак ґрунтується на їх значенні у процесі ототожнення. Ознаки поділяються на загальні й окремі (індивідуальні). Фактично всі ознаки є типовими, бо можуть повторюватися. Особливості об’єкта, які не є вираженням його групових властивостей, називають окремими ідентифікаційними ознаками. У процесі ідентифікації встановлюють комплекс ознак, що містить як загальні, так і окремі ознаки. Груповий комплекс притаманний всім представникам певної групи об’єктів, а індивідуальні — тільки одному об’єкту.

В ідентифікаційних процесах загальні, окремі ознаки і властивості об’єднують у сукупність, оцінюють її неповторність і тільки після цього роблять висновок про тотожність об’єктів. У разі ідентифікації за матеріальними відображеннями порівнюються ознаки і властивості ідентифікуємого об’єкта з ознаками і властивостями відображень на іншому (інших) об’єкті (засобах ідентифікації, які є носіями слідів злочину, виявлених на місті події при проведенні слідчих дій).

Під час ідентифікації за ідеальними слідами пам’яті (уявними образами) порівнюють уявний образ з реальним об’єктом, що пред’являється особі для впізнання. Таку ідентифікацію здійснюють у процесі слідства: пред’явлення особі для впізнання людей, предметів, фотознімків, трупів людей або тварин, ділянок місцевості тощо.

Сучасні об’єкти ідентифікаційних досліджень різноманітні та складні за структурою. Для їх дослідження використовують засоби і методи, що ґрунтуються на застосуванні математичного апарату, засобів обчислювальної техніки, кібернетичних обчисленнях (почеркознавчі, судово-бухгалтерські, хімічні, біологічні, авто-технічні дослідження).

У процесі дослідження вирішуються такі ідентифікаційні завдання:

— ототожнення конкретного об’єкта (особа, знаряддя, засіб);

— встановлення певного факту (про написання двох рукописів однією людиною, про залишення різних слідів однією особою);

— встановлення, що кулі вистріляні з однієї зброї;

— встановлення цілого за його частинами (розірваний документ);

— ототожнення джерела походження (набої до зброї, фальшиві гроші);

— ототожнення матеріалів та інструментів, що використовувалися для виготовлення документів, зброї, предметів.

Питання про те, який мінімальний комплекс ознак у кожному конкретному випадку є достатнім для обґрунтування категоричного висновку, є важливим у теорії експертології і залежить від багатьох факторів. Вирішення його залежить від якості поданих експертові об’єктів, повноти та ретельності дослідження, від професійної підготовки, кваліфікації і досвіду експерта, інших його суб’єктивних якостей. Розв’язання поставленого завдання дає змогу звести до мінімуму вплив суб’єктивних факторів і виробити об’єктивні критерії оцінювання, а отже, підвищити науковий рівень достовірності експертизи і запобігти експертним помилкам.

9. Діагностичні дослідження

Наведені далі теоретичні положення діагностики як окремого методу пізнання становлять теоретичну базу діагностичної судової експертизи.

Предметом діагностики як галузі знань є закономірності відображення якостей людей, предметів, явищ, які дають змогу визначити їх стан і характер змін, внесених внаслідок процесу вчинення злочину.

Об’єктом конкретної діагностичної експертизи є сукупність якостей (досліджуваних предметів, людини, явища) і їх відображень, які вивчають з урахуванням механізму взаємодії та співвідношення різних зв’язків, що виникають у процесі події злочину.

Умовою діагностики є наявність класифікованих знань про об’єкти, здобутих науковим і дослідним шляхом і не пов’язаних загальним походженням з об’єктом, що розпізнається.

Предметом криміналістичного діагностування є фактичні дані, що підлягають встановленню і мають доказове значення. Це природа, стан події злочину і будь-яких об’єктів, що пов’язані з подією злочину. Ці об’єкти можуть бути як матеріальними (люди, предмети, речовини тощо), так і нематеріальними (обставини, ситуації, зв’язки і відношення об’єктів та їх відображень об’єктивних і суб’єктивних).

Особливим предметом криміналістичної діагностики є людина, її прояви: загально-фізичні та окремі ознаки (стать, вік, зовнішність, стан здоров’я, антропологічна належність тощо); психологічні якості (пам’ять, спостережливість); здібності або навички (професійні, побутові, спортивні); соціальні (освіта); навички, форми, види, особливості діяльності, поведінки тощо.

Об’єкти, що беруть участь у діагностичному процесі, поділяються на такі, що діагностуються (природу яких слід установити) і такі, що діагностують (за їх допомогою встановлюється природа об’єктів, що діагностуються).

На практиці об’єкти, що діагностують, є речовими зразками, так само як і інформація про них, що характеризує їхній клас, вид, групу, до якої вони належать.

Криміналістична діагностика за своєю сутністю є загальнонауковим поняттям діагностики — діагностичного процесу та його результату як особливого виду пізнання. Це такий вид пізнання, що виявляється в розпізнаванні (встановленні, визначенні, виявленні) конкретного явища на підставі абстрактного знання про нього, необхідному, суттєвому, чим таке явище відрізняється від інших.

Діагностичний процес полягає у визначенні сутності конкретного об’єкта, а також у порівнянні його природи з природою об’єктів певного класу, роду, виду, класифікації, встановленої наукою і досвідом. До такого роду криміналістичної експертизи можна віднести встановлення часу події, механізму події, способу дії даної особи. Експерт діагностує досліджувані ним явища і робить аргументований висновок, який має доказове значення, оскільки воно причинно пов’язане з досліджуваною подією.

Види криміналістичної діагностики класифікуються з урахуванням характеристики предмета, об’єкта, методу, технічних умов вирішення діагностичних завдань.

Зміст криміналістичного діагностичного процесу становлять дії, спрямовані на вирішення конкретного діагностичного завдання, результати якого мають судово-доказове значення. Наприклад, завданнями, що вирішуються діагностичними дослідженнями в галузі судової балістики, є:

— визнання предмета вогнепальною зброєю;

— визначення виду вогнепальної зброї;

— визначення технічного стану (справність, придатність до пострілу);

— можливість пострілу без натиснення на спусковий гачок;

— встановлення механізму пошкодження;

— встановлення причини пострілу та пошкодження зброї;

— визнання предметів набоями;

— визнання придатності набоїв для пострілу;

— відношення предметів до інструментів і матеріалів для виготовлення набоїв;

— визначення відносної давності пострілу за наявністю продуктів пострілу в каналі ствола;

— визначення черговості пострілу за слідами;

— визначення пробивної здатності (кінетичної енергії) снаряду;

— визначення однорідності, групової належності набоїв до мисливської зброї.

Вирішуючи діагностичні завдання, об’єкти дослідження зазвичай порівнюють з аналогічними об’єктами або знаннями про досліджуваний об’єкт, знаннями, що накопичені наукою, експертною практикою про клас (вид) імовірного об’єкта.

Експерт на будь-якому рівні експертного дослідження, навіть під час проведення ідентифікаційної експертизи, завжди діагностує в процесі вивчення об’єкта експертизи механізм його утворення, стан. Проте використання методу діагностування не виключає самостійного рівня експертного дослідження у формі діагностики, що постають перед тим чи іншим видом експертизи.

Зміст і послідовність пізнавальних дій діагностичного процесу визначаються основними стадіями експертного дослідження: підготовчою, роздільною, порівняльною і оціночною.

Під час підготовки виявляють і вивчають характер, напрям і межі дій різних факторів (умов), які впливають на достовірне встановлення характеристик об’єктів, що діагностують.

У ході роздільного дослідження виявляються і фіксуються ознаки об’єкта для діагностики, що характеризують його природу, кількість, якість.

На цій стадії визначають значущість ознак — чи є вони випадковими, чи виражають сутність об’єкта.

У порівняльній стадії встановлюють збіги й розбіжності об’єктів, що діагностуються, і об’єктів, які діагностують.

На заключній (оціночній) стадії оцінюється якість збігів та розбіжностей і формулюється висновок:

— категоричне розпізнавання об’єкта або заперечення цього;

— імовірне встановлення сутності або її виключення;

— неможливість діагностувати сутність об’єкта у зв’язку з невизначеністю виявлених ознак або відсутністю класифікації об’єктів з виявленими під час дослідження ознаками.

10. Ситуаційні дослідження

Ситуаційні (або ситуалогічні) дослідження сформувалися в 70—ті роки XX ст. і успішно проводяться в рамках криміналістичної експертизи (визначення взаємного положення транспортних засобів, положення того, хто стріляв, і потерпілого, встановлення можливості пострілу без натискування на спусковий гачок за певних умов.

Це дослідження охоплює подію з різних сторін (час, місце, структура, спосіб вчинення, злочину, засоби, які використовував злочинець). Для цього потрібні спеціальні знання з певних галузей науки. Не викликає сумніву правомірність цих досліджень. Слід відрізняти діяльність експерта в судовій експертизі від слідчої дії, що пов’язана з вивченням механізму злочину. Різниця в тому, що в експертизі застосовують спеціальні знання тієї чи іншої предметної судової науки, а під час проведення слідчої дії в цій ситуації розбирається безпосередньо слідчий, іноді за участі спеціаліста.

Однак на практиці існує тенденція, коли як результати комплексного дослідження видаються дані аналізу висновків інших експертиз, відомі дані з матеріалів справи тощо. Такі дії експерта слід розглядати як перевищення його повноважень і перетворення його на учасника «доказування і своєрідного наукового суддю», який суперечить закону й теорії доказів і може завдати шкоди встановленню істини.

На практиці спостерігаються і такі випадки, коли експерт на власний розсуд запрошує консультанта для вирішення того чи іншого питання. При цьому не надсилаються повідомлення органу, який призначив експертизу, для винесення спеціальної постанови, а запрошений консультант не підписує висновку експерта і взагалі його діяльність не відбивається у висновку. Така практика суперечить процесуальному законодавству, бо питання щодо залучення спеціалістів для офіційної діяльності можуть вирішувати лише органи, що призначили експертизу. У спеціальній літературі зазначається, що яке б, навіть незначне, дослідження не проводила запрошена особа, вона є експертом, тому результати її дослідження мають бути оформлені висновком. будь-який інший шлях залучення експерта до участі в кримінальному процесі не дає необхідних гарантій, пов’язаних із проведенням експертизи.

Експерт дає висновок про наявність чи відсутність причинного зв’язку, про причину або наслідок. Методика експертного дослідження причинного зв’язку визначається характером завдання, поставленого перед експертом.

Всі ситуативні питання поділяють на 7 груп:

— чи є причинний зв’язок між А і Б;

— яка причина явища Б;

— які наслідки явища А;

— чи є в причинах А, наслідках Б або в причинному зв’язку між А і Б певні названі якості (ознаки);

— яке явище — А чи Б відбулося раніше;

— чи була можливість запобігти наслідкам;

— чи мав обвинувачений можливість передбачити ці наслідки.

Ситуаційна експертиза має інтегральний характер, є переважно комплексною експертизою, яка передбачає залежно від вирішуваних ситуаційних завдань, проведення ідентифікаційних, класифікаційних, діагностичних видів досліджень. Вона потребує також глибокого теоретичного дослідження.

11. Судово-лінгвістична (авторознавча) експертиза

Судово-лінгвістична експертиза визначає фактичні дані про особу автора (чи виконавця) тексту та про умови створення мовного повідомлення (мотивацію, цілі, настанову автора, збиваючи фактори, викривлення відображеної у свідомості інформації, адаптацію мовних засобів до можливостей адресата, маскування мовної ситуації шляхом диктування, навмисного викривлення писемного мовлення, створення тексту у співавторстві, тощо). Іншими словами, судово— лінгвістична експертиза надає інформацію стосовно учасників мовленнєвого акту, умов його протікання та співвіднесеності його результату (тексту) з дійсністю.

Об’єктом судово-лінгвістичної експертизи є текст мовного повідомлення або його фрагмент як реалізація мовленнєвих навичок людини.

Проводити цей вид експертиз має право лише особа з вищою філологічною освітою, бажано із спеціальною експертною підготовкою.

Судово-лінгвістична експертиза дозволяє вирішувати ідентифікаційні, класифікаційні, діагностичні та ситуаційні завдання.

Ідентифікаційні завдання У межах ідентифікаційних завдань встановлюються авторство тексту відносно конкретної людини, а також тотожність декількох анонімних текстів невідомого автора.

Класифікаційні завдання. До класифікаційних завдань судово— лінгвістичної експертизи відносяться встановлення статі, віку, соціального стану, професійної належності (в тому числі конкретних професійних навичок — діловодства, відбору показань, тощо), рівня освіти, рідної чи основної мови спілкування, місця формування мовних навичок або визначення діалекту, говірки, вплив яких спостерігається у досліджуваному тексті, тощо.

Діагностичні завдання. Під зазначеними завданнями розуміються встановлення незвичного тимчасового психофізіологічного стану автора (виконавця) тексту на момент створення (виконання) останнього та розпізнання наявності у автора стійких патологій мовно-розумових процесів без постановки діагнозу.

Ситуаційні завдання. Розв’язання ситуаційних завдань передбачає моделювання, відновлення повної або часткової картини мовленнєвої ситуації, а саме: створення тексту в співавторстві, з імітацією чужого мовлення, з використанням довідкової літератури, з літературно-художньою обробкою, тощо.

У рамках відтворення мовленнєвої ситуації судово-лінгвістична експертиза може вирішувати такі питання:

Чи є автором тексту, що починається та закінчується відповідно словами (надається конкретний опис), певна особа?

Однією чи різними особами складені тексти (конкретний опис)?

Чи складені окремі фрагменти представленого на дослідження документу різними особами?

Чи не перебував автор (виконавець) у незвичному психофізіологічному стані під час створення (виконання) тексту?

Чи не спостерігаються у тексті (конкретний опис) ознаки наявності у його автора стійкої патології мовно-розумових процесів?

Яка стать та вік виконавця досліджуваного тексту?

Чи не створений текст (конкретний опис) з навмисним викривленням писемного мовлення?

Чи не виконаний текст (конкретний опис) під диктовку?

Чи не створений текст (конкретний опис) у співавторстві?

12. Фототехнічна експертиза

Предметом фототехнічної експертизи є фактичні дані, що стосуються справи, які пов’язані із зафіксованою в кіно—, та фотодокументах інформацією, технікою та технологією їх виготовлення. Як правило, фототехнічна експертиза призначається в тих випадках, коли необхідно встановити дані, зафіксовані на фотозображеннях в латентному (неявному) вигляді. Наприклад, визначити розміри зафіксованих на фотознімку предметів, взаємне розташування автомобілів відносно країв проїжджої частини дороги, точку зйомки фотознімка чи відтворити матеріальну обстановку місця події за фотознімками.

Об’єктами дослідження є фотознімки, технічні засоби та фотоматеріали, які застосовувались для їх виготовлення.

У фототехнічній експертизі мають місце дві самостійні спеціалізації: дослідження фотографічних зображень та технічних засобів їх отримання; дослідження матеріальної частини фотознімків.

При дослідженні фотозображень вирішуються: ідентифікаційні завдання — ототожнення технічних засобів, які використовувались для виготовлення фотознімків, негатива — за фотознімком, окремих предметів (одягу, виробів, приміщень, окремих ділянок місцевості) — за зображеннями їх на фотознімку; діагностичні — встановлення обставин виготовлення фотознімків (ретуш зображення, монтаж, диференціація репродукцій та фотознімків, отриманих з натури, визначення точки зйомки, тощо), визначення натуральних розмірів предметів, зафіксованих на фотознімках, відновлення первинного зображення на фотознімку, втраченого в результаті дії агресивних для фотоемульсії факторів, реконструкція матеріальної обстановки місця події за фотознімком; класифікаційні — встановлення класу фотоапаратури, за допомогою якої міг бути виконаний фотознімок.

Типовими питаннями фототехнічної експертизи є такі:

— Чи виготовлені надані на дослідження фотознімки з одного негативу?

— Чи не є фотознімок у друкованому виданні фоторепродукцією з іншого видання?

— Чи виготовлені фотознімки за допомогою наданого технічного засобу?

— Чи виготовлені фотознімки за допомогою одного і того самого технічного засобу?

— Чи піддавався фотознімок монтажу?

— Чи з наданого оригіналу виготовлене його фотографічне зображення на фотознімку?

— Яка технологія виготовлення пред’явленого фотознімка (натурна, репродукційна, комбінована)?

— Де знаходиться точка зйомки наданого на дослідження фотознімка?

— Які розміри предмета, зображеного на фотознімку?

— Який тип (модель) фотоапарата, застосованого для виготовлення наданого фотознімка?

13. Експертиза матеріалів та засобів відео звукозапису

Предметом криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відеозвукозапису є фактичні дані, що відображаються у відеофонограмі — речовому доказі і мають відношення до справи. Вони пов’язані з технікою виконання відеофонограми та дикторами, мова яких зафіксована на ній; встановлюються за допомогою спеціальних знань у галузях криміналістичної ідентифікації, акустики, лінгвістики та інших наукових дисциплін.

Об’єктами експертного дослідження є звукова і мовна інформація, зафіксована на відеофонограмі, носії, а також технічні засоби знімання та фіксації інформації, які є речовими доказами по конкретній справі.

На сучасному етапі криміналістична експертиза матеріалів і засобів відеозвукозапису має чотири самостійні спеціальності, а саме: 1) технічне дослідження матеріалів та засобів відеозвукозапису; 2) дослідження акустичних сигналів та середовищ; 3) дослідження усної мови людини за її фізичними ознаками; 4) мовознавче дослідження усної мови людини.

Завдання даної експертизи за методологічним принципом поділяються на три основних блоки: ідентифікаційні, класифікаційні та діагностичні.

Ідентифікаційні — визначення диктора за голосом та мовою, що зафіксовані на відеофонограмі; встановлення апаратури запису, за допомогою якої виготовлені відеофонограми; встановлення окремих елементів звукового середовища.

Діагностичні — визначення оригінальності, неперервності, змін первинного змісту чи наявності монтажу відеофонограми; встановлення змісту розмов та придатності мови дикторів для їх ідентифікації; встановлення параметрів носія та засобів запису за відеофонограмою; визначення джерел звуку та звукового середовища; встановлення організаційних схем, технічних засобів та каналів відеозвукозапису; визначення емоційного стану диктора, комунікативного статуса співбесідників у розмові, їх соціально-психологічного портрета, діалектних та інших лінгвістичних особливостей мови дикторів, тощо.

Класифікаційні — визначення виду та класу засобів і носіїв запису, визначення виду та класу звукових джерел.

Типовими питаннями експертизи матеріалів та засобів відео звукозапису є наступні:

Який зміст поданої на дослідження фонограми?

Яке походження перешкод на фоновідеограмах і можливість їх усунення?

На відкритій місцевості чи в приміщенні проводився аудіозвукозапис?

Оригіналом чи копією є подана фоновідеограма?

Чи зафіксована фонограма безперервно? Чи не піддавалась вона монтажу або яким-небудь іншим змінам?

Чоловікові чи жінці належить записаний на наданому носії голос?

Чи брала участь перевіряєма особа у розмові, зафіксованій на представленому носії? Якщо так, то які слова та фрази належать саме їй?

Скільки осіб брали участь у розмові?

Вільне мовлення чи зачитаний перед мікрофоном текст зафіксований на представленому носії?

Який психічний стан людини, голос якої записаний?

Чи не належить зафіксований на плівці голос конкретній особі?

На одному чи на різних магнітофонах виконані конкретні фрагменти відео— чи фонограми?

Який тип носія використовувався для запису фонограми?

Який вид та клас засобів запису застосовувався для фіксації фонограми?

14. Експертиза комп’ютерів, носіїв та технологій

Судова і слідча практика свідчить про залучення у сферу кримінального судочинства таких специфічних об’єктів, як комп’ютерна техніка і програмні продукти. Найчастіше ці об’єкти виступають як інструменти здійснення злочинів (підробка документів, ухиляння від сплати податків, виготовлення фальшивих грошей, приховування слідів злочину, тощо). Однак не менш поширеними є злочини, при здійсненні яких об’єктом посягання стає інформація, що знаходиться в комп’ютері, на якому-небудь носії, чи саме програмне забезпечення.

Об’єктами судової експертизи комп’ютерної техніки і програмних продуктів є комп’ютерна техніка, периферія (сканери, принтери, плотери тощо), різноманітні носії інформації (магнітні, оптичні, лазерні, тощо), програмне забезпечення, інша інформація, що знаходиться на носіях і в запам’ятовуючих пристроях (постійних та оперативних), а також органайзери, пейджери, мобільні телефони й інші пристрої, що виготовлені і працюють на основі технологій побудови персональних комп’ютерів.

Судова експертиза комп’ютерної техніки і програмних продуктів вирішує такі завдання:

— встановлення технічного стану комп’ютерної техніки;

— виявлення інформації, яка міститься на комп’ютерних носіях, та визначення її цільового призначення;

— встановлення відповідності програмних продуктів певним параметрам;

— встановлення авторства програмного продукту;

— визначення вартості програмного продукту та комп’ютерної техніки.

На вирішення судової експертизи комп’ютерної техніки і програмних продуктів можуть бути поставлені такі питання:

Комп’ютер якої моделі надано на дослідження? Якими є технічні характеристики його системного блока і периферійних пристроїв?

Чи міститься на даному носії якась інформація, і якщо так, яке її цільове призначення?

Чи міститься на даному носії інформація, яка має ключові слова «…»?

Чи міститься на даному носії інформація, в якій є дані про вказані в постанові підприємства (фірми, організації)?

Коли, ким були створені досліджувані файли?

Чи є дані програмні продукти ліцензійними копіями стандартних систем, чи вони є оригінальними розробками?

У який період часу створені файли, та яка дата останнього редагування?

Чи містилася на носії інформація, що була знищена, якщо так, то яка саме?

З якого з наданих комп’ютерів здійснювався вихід у мережу Internet, за якими адресами, в який період часу?

Чи містяться на досліджуваному комп’ютері програмні продукти, які можуть використовуватися для злому пароля та несанкціонованого доступу до комп’ютерних мереж?

Чи можливе вирішення певного завдання за допомогою даного програмного продукту?

Якою є вартість програмного забезпечення (на час його придбання, вилучення, проведення експертизи)?

Якою є вартість комп’ютерної техніки (окремих комплектуючих) на час придбання (вилучення, проведення експертизи)?

15. Експертиза голограм

Голограми набули широкого використання для захисту цінних паперів, документів та товарів. Голографічні захисні елементи (ГЗЕ) використовуються як один із ступенів захисту від підробки у поєднанні з поліграфічними та іншими видами захисту. Самостійно ГЗЕ використовуються найчастіше для захисту від підробки товарів або як засоби контролю доступу (різноманітні голографічні пломби).

Предметом експертизи голограм є встановлені фактичні дані, пов’язані з виготовленням та використанням голограм, отримані на основі спеціальних знань у галузі техніко-криміналістичного дослідження голограм і проміжних продуктів голографічного виробництва в передбаченому кримінально-процесуальним законодавством порядку.

Об’єктами експертизи є ГЗЕ, голограми, які використовуються як засоби контролю, іміджеві, образотворчі голограми та проміжні продукти голографічного виробництва, такі як програмне забезпечення, фотошаблони та макети, первинні голограми, рельєфно-фазові голограми-оригінали, майстер-матриці, металеві матриці для тиражування голограм.

У процесі дослідження голограм вирішуються ідентифікаційні, класифікаційні та діагностичні завдання.

Ідентифікаційне дослідження голограм передбачає:

— встановлення тотожності голограм або відповідності голограми її опису (технічному завданню, паспорту на голограму);

— визначення, з наданої чи з іншої матриці тиражувались голограми;

— встановлення відповідності наданих фотошаблонів та макетів зображенням елементів логотипу, які відтворюються голограмою;

— встановлення відповідності оригіналу первинної голограми райдужній голограмі;

— встановлення відповідності наданого програмного забезпечення синтезованій голограмі.

Класифікаційні дослідження:

— встановлення типу голограми;

— встановлення рівнів захисту голограм.

Діагностичне дослідження голограм передбачає встановлення технологічної схеми виготовлення голограми.

16. Експертиза випадків з транспортними засобами спеціального призначення

Швидкі темпи насичення споживчого ринку України найрізноманітнішими транспортними засобами, розширення їх асортименту, підвищення купівельної спроможності населення, лібералізація законодавства все частіше призводять до того, що об’єктами судової експертизи стають саме вони та події, пов’язані з їх використанням.

До транспортних засобів спеціального призначення, які є об’єктами даної експертизи відносяться: водний транспорт (пасажирські, вантажні, наливні, риболовні та інші судна; катери та яхти всіх типів; човни всіх типів, гідроцикли, тощо); повітряний транспорт (літаки та гелікоптери; планери та дельтаплани; повітряні кулі, дирижаблі, парашути, тощо); залізничний транспорт (локомотиви, електровози, вагони пасажирські, вантажні, спеціальні, колії, тощо); поза— шляхові транспортні засоби (всюдиходи, снігоходи, снігокати, буєри та інші (крім гужових).

Насичення ринку такими засобами відбувається як за рахунок вітчизняних офіційних сертифікованих виробників, так і за рахунок аматорської діяльності, незаконного виробництва, контрабанди, тощо. Усе більше транспортних засобів спеціального призначення, особливо нетрадиційних, прибувають в Україну з-за кордону. Щоб зменшити розмір ввізного мита, дуже часто в документах вказуються неправдиві дані. Нові ТЗ видаються за ті, що були в користуванні, змінюються назви, занижується митна вартість. Також у практиці судово-експертної діяльності доволі часто виникають питання відносно ТЗ, побудованих за індивідуальними проектами, господарчим способом, без класифікаційного нагляду, тощо.

На вирішення експертизи можуть бути поставлені такі питання:

Чи ідентифікується об’єкт експертизи взагалі; якщо так, то що це за об’єкт?

Яким способом він виготовлений?

Чи відповідає фактичне найменування об’єкта зазначеному в супровідних документах?

Чи відповідає об’єкт експертизи технічним характеристикам, зазначеним у документації?

Чи є даний ТЗ новим, чи таким, що був у користуванні?

Чи відповідає об’єкт своїй назві та іншим ідентифікаційним ознакам?

Яка реальна ринкова вартість даного ТЗ?

Чи комплектний даний ТЗ; якщо ні, то які вузли (агрегати, частини) відсутні?

Чи відповідає об’єкт експертизи або його реконструйована (модернізована) частина технічному проекту?

Чи відповідають технічні характеристики ТЗ умовам експлуатації?

17. Судово-психіатрична експертиза

Судово-психіатрична експертиза в кримінальному процесі згідно зі статтями 76, 204 КПК України належить до числа експертиз, які обов’язково мають бути призначені для визначення психічного стану обвинуваченого або підозрюваного у тих випадках, коли в справі є дані, що викликають сумнів у їх осудності чи можливості в період провадження у справі усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Предметом судово-психіатричної експертизи є визначення психічного стану осіб, яким призначено експертизу, в конкретні проміжки часу та відносно певних обставин, що становлять інтерес для органів слідства та суду.

Об’єктами експертизи є:

— підозрювані, обвинувачені та підсудні, стосовно яких під час дізнання, слідства та судового розгляду виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності;

— свідки та потерпілі, стосовно яких під час слідства та суду виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності;

— потерпілі, стосовно яких вирішується питання про взаємозв’язок змін у їх психічному стані із вчиненими щодо них протиправними діяннями (безпорадний стан та заподіяння шкоди здоров’ю);

— позивачі, відповідачі та інші особи, стосовно яких вирішується питання про їхню дієздатність;

— матеріали кримінальної або цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інша інформація про психічний стан особи, стосовно якої проводиться експертиза.

На вирішення судово-психіатричної експертизи можуть бути поставлені такі питання:

Чи страждала особа в період вчинення правопорушення будь— яким психічним захворюванням, чи проявлявся у неї тимчасовий розлад психічної діяльності?

Чи страждає особа на сьогоднішній день будь-яким психічним захворюванням?

Якщо особа страждає нині психічною хворобою, то яких заходів медичного характеру вона потребує (лікування на загальних підставах, примусове лікування в психіатричній лікарні за місцем проживання, примусове лікування в психіатричній лікарні спеціального типу чи системи)?

Якщо в особи є відхилення психіки, то чи не позбавляють вони її здатності усвідомлювати свої дії і керувати ними?

Чи страждає особа хронічним алкоголізмом, чи не потребує вона з цього приводу примусового лікування?

Чи здатна особа (обвинувачуваний, потерпілий, свідок), з урахуванням індивідуально-психологічних і вікових особливостей та стану розумового розвитку, правильно сприймати обставини, що мають значення у справі та давати щодо них правильні показання?

Чи здатна потерпіла (потерпілий) розуміти характер і значення вчинених по відношенню до неї дій та чинити опір (зокрема у справах про статеві злочини)?

Чи здатний неповнолітній, що страждає розумовою відсталістю, яка не пов’язана з психічними захворюваннями, усвідомлювати значення вчинених ним дій та керувати ними?

Чи була особа в момент скоєння правопорушення у стані фізіологічного афекту (стані сильного душевного хвилювання)?

Не менш широким є коло питань, які вирішуються судово-психіатричною експертизою у цивільному процесі у справах про визнання особи недієздатною для призначення опіки (ст. 39, 60 ЦК України), про визнання укладеної угоди недійсною (ст. 225, 226 ЦК України), у справах, пов’язаних з сімейними або трудовими правовідносинами, у справах про оскарження встановленого раніше психіатричного діагнозу, тощо.

18. Судово-психологічна експертиза

Психічна діяльність людини являє собою відображення об’єктивної дійсності. Однак через різні причини суб’єктивного й об’єктивного характеру цей процес може відбуватись з певними відхиленнями. Для здійснення правосуддя дуже важливо знати характер і ступінь таких відхилень у осіб, чиї показання використовуються як джерела доказів у кримінальному судочинстві і у зв’язку з цим потребують критичної оцінки та визначення рівня їх достовірності.

Предметом судово-психологічної експертизи є питання про діяльність осіб, індивідуально-психологічні властивості яких не виходять за межі норми (особливості сприйняття певних явищ за даних умов, здатність адекватно їх оцінювати, особливості реагування на екстремальні ситуації, тощо).

Судово-психологічна експертиза може бути призначена для вирішення питань, серед яких слід виділити три групи:

Питання, пов’язані з психічними властивостями і особливостями особи.

Питання, що стосуються впливу на психіку різноманітних умов і пов’язаних з ним станів людини в момент розслідуваної події.

Питання, пов’язані з особливостями протікання психічних процесів у даної особи.

Питання, вирішення яких безпосередньо випливає з вивчення властивостей особи і дозволяє одержати про неї істотну інформацію, можна сформулювати таким чином;

Якою є загальна психологічна характеристика конкретно вказаної особи (темперамент, характер, нахили, потребо-мотиваційна сфера, тощо)?

Які психічні властивості особи мають яскраво виражений характер і можуть справляти істотний вплив на її поведінку (запальність, замкненість, крайня обережність, тощо)?

Якими є домінуючі мотиви поведінки даної особи?

Чи могла особа, перебуваючи у певному психічному стані, передбачати наслідки своїх дій?

Чи міг обвинувачений, за станом його психіки, усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними?

Особливої уваги і виявлення суб’єктивних факторів потребують справи, у яких особи, втягнуті в їх сферу, пов’язані з управлінням технікою. Тут бажано проведення судово-психологічної експертизи для вирішення таких питань:

Якою є реакція даної особи на перешкоду, що раптово виникає?

Як відбились ті чи інші об’єктивні умови на ступені уваги досліджуваного, на швидкості і точності його реакції?

Як могла вплинути втома на поведінку особи в обстановці, що склалася?

Яким є можливий вплив тих або інших негативних емоцій (душевних переживань), що виникли у досліджуваної особи до події, на характер її дій?

19. Судово-бухгалтерська експертиза

До предмета судово-бухгалтерської експертизи відносяться дослідження закономірностей утворення і відображення інформації у бухгалтерському та податковому обліку за господарськими операціями у справах, що перебувають у провадженні органів дізнання, до— судового слідства чи суду.

Завданнями судово-бухгалтерської експертизи є встановлення:

— документальної обґрунтованості розміру нестач або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утворення;

— документальної обґрунтованості оформлення операцій з одержання, зберігання, виготовлення, реалізації товарно-матеріальних цінностей, основних засобів, надання послуг;

— документальної обґрунтованості відображення в обліку грошових коштів, цінних паперів;

— документальної обґрунтованості відображення в обліку операцій з нарахування та виплати заробітної плати та інших виплат;

— відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку валових доходів та валових витрат по фінансово— господарських операціях, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток;

— відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ;

— відповідності відображення фінансово-господарських операцій вимогам нормативних актів з обліку, звітності.

На вирішення судово-бухгалтерської експертизи ставляться такі питання:

Чи підтверджується документально встановлена за актом інвентаризації (зазначаються реквізити акта) нестача (надлишки) грошових коштів на суму (зазначається сума) на підприємстві (вказується назва установи, організації) за період (зазначити)?

У який період утворилась нестача грошових коштів, котру встановлено актом інвентаризації від (зазначити дату) у сумі (зазначити суму), і хто був зобов’язаний забезпечити збереження грошових коштів у цей період?

Які порушення вимог нормативних актів, що регламентують ведення бухгалтерського обліку і контролю, могли сприяти спричиненню матеріальних збитків (виникнення нестачі грошових коштів), і хто був зобов’язаний забезпечити дотримання цих вимог?

Чи підтверджується встановлений перевіркою розмір матеріальної шкоди, завданої (зазначається кому) у зв’язку з нестачею основних засобів, яку встановлено інвентаризацією, за актом інвентаризаційної комісії (зазначити дату)?

Чи підтверджується документально списання будівельних матеріалів, нарахування та виплати заробітної плати на завищений обсяг і вартість виконаних робіт (з урахуванням висновків будівельно-технічної експертизи або інших експертиз)?

20. Судова фінансова-економічна експертиза

До предмета судової фінансово-економічної експертизи відносяться дослідження закономірностей утворення та відображення інформації щодо фінансово-економічних показників діяльності підприємств, формування їх статутних фондів, акціонування, паювання, банкрутства та ліквідації підприємств, орендних відносин, цільового використання бюджетних коштів та грошових коштів підприємств за господарськими операціями у справах, що перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду.

Практика свідчить, що об’єкти судово-економічної експертизи визначають параметри дослідження. Її об’єктами є документи, що містять дані про матеріальні, трудові й фінансові ресурси, процеси господарської діяльності та системи бухгалтерського, податкового обліку і звітності (первинні документи, регістри бухгалтерського, податкового обліку, форми бухгалтерської, податкової та статистичної звітності).

Завданням цієї експертизи є встановлення:

— документальної обґрунтованості аналізу показників фінансового стану (платоспроможності, фінансової стійкості, прибутковості, тощо);

— документальної обґрунтованості аналізу і структури майна та джерел його придбання;

— документальної обґрунтованості стану та інтенсивності використання оборотних активів та джерел їх формування;

— документальної обґрунтованості аналізу джерел власних коштів і фінансових результатів діяльності;

— документальної обґрунтованості аналізу загальногосподарських і спеціальних фондів;

— документальної обґрунтованості аналізу доцільності отримання і використання кредитів і позик, укладення угод, контрактів;

— документальної обґрунтованості розрахунків при приватизації та оренді, відповідності чинним методикам оцінки вартості майна, що приватизується.

Фінансово-економічною експертизою вирішуються питання за таким орієнтовним переліком:

Якими є основні економічні показники (ліквідності, платоспроможності та прибутковості) господарсько-фінансової діяльності (зазначити організацію) на дату укладення або закінчення угоди (зазначити реквізити)?

Як вказані показники вплинули на господарсько-фінансову діяльність (зазначити організацію, підприємство)?

Чи сформований статутний фонд акціонерного товариства (ВАТ або ЗАТ) у відповідності до норм чинного законодавства?

Якою є частка майна (зазначається організація, підприємство), пропорційно частці статутного фонду, що підлягає виплаті учасникові (зазначаються прізвище, ім’я, по-батькові, дата виходу) в разі виходу його із складу засновників?

Чи підлягає індексації доля капітальних вкладень (назва підприємства) у складі незавершеного будівництва (назва підприємства)?

Чи є, відповідно до наданих установчих та первинних документів, у вартості об’єктів нерухомості (яких конкретно), що підлягали приватизації, доля фінансування споруд за рахунок державних коштів?

21. Товарознавча експертиза

Сутність товарознавчої експертизи полягає у тому, щоб за допомогою спеціальних знань у галузі товарознавства дослідити товарні (споживчі) властивості виробів з метою визначення їх фактичного стану або (та) їх вартості (початкової, залишкової).

Товарознавча експертиза — це дослідження споживчих властивостей товарів за органолептичними, фізико-хімічними та мікробіологічними показниками, а також показниками їх кількісних характеристик, що здійснюється експертом шляхом проведення дослідження та (або) на підставі інформації, яка міститься на маркуванні товарів або (та) в їх супровідних документах.

Товарознавча експертиза допомагає вирішити широке коло питань: визначити якість виробів, фактори, що забезпечують збереження продукції, обставини, що спричиняють зниження якості товарів.

Об’єктами дослідження при проведенні товарознавчої експертизи є різні вироби товарного походження, зразки (проби), а також матеріали кримінальних та цивільних справ, у яких викладені товарні характеристики досліджуваних об’єктів та інша інформація про обставини зміни споживчих властивостей. Цими об’єктами можуть бути галантерейні, пушно-хутрові, електропобутові, текстильні, швейні, меблеві товари, взуття та інші промислові товари народного споживання; харчові жири, зерно-мучні, плодоовочеві, кондитерські, м’ясні, рибні, молочні та інші продовольчі товари, нафтопродукти, лісоматеріали, промислове обладнання, мінеральні добрива та інша продукція промислово-технічного призначення, а також споживчі властивості різноманітної сировини, допоміжних матеріалів, тари і пакувальних засобів, оскільки вони також є товарами. Об’єктами експертизи цього виду можуть бути й інші товари, для оцінки яких можуть запрошуватись фахівці відповідної спеціальності.

Завдання, які найбільш часто вирішують експерти-товарознавці, формуються у такі розділи:

— дослідження непродовольчих товарів: встановлення ринкової вартості всіх груп промислових товарів, конфіскованих, контрабандних, визнаних безхазяйними; встановлення відповідності умов, термінів зберігання, складання й транспортування; встановлення залишкової вартості з урахуванням морального та природного зносу об’єкта і факторів причинного характеру; встановлення дефектів виробничого та невиробничого характеру, прихованих дефектів;

— дослідження продовольчих товарів: встановлення ринкової вартості всіх груп продовольчих товарів; встановлення фактичного стану об’єкта; встановлення відповідності умов, термінів зберігання товару, транспортування;

— дослідження обладнання: встановлення ринкової вартості обладнання; встановлення ринкової вартості за фактичним станом;

— встановлення коду товару згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Товарознавчою експертизою вирішуються питання за таким орієнтовним переліком:

Чи відповідає певний вид товару пред’явленій технічній документації?

Чи відповідає вимогам Держстандарту, технічним умовам якість пред’явленого товару, виробів?

Яка роздрібна ціна пред’явлених товарів?

Фабричного чи кустарного виробництва вироби, що вилучені у певних осіб?

Який відсоток зношування поданих на експертизу виробів?

Чи відповідає пред’явлена партія виробів заводській упаковці?

Яка початкова вартість пред’явлених для дослідження речей, виробів, товарів?

22. Автотоварознавча експертиза

При здійсненні юридичних операцій з автотранспортними засобами, при визначенні матеріального збитку внаслідок ДТП власники транспортних засобів звертаються до фахівців експертних установ у галузі автотоварознавства. У разі виникнення майнових спорів і при розслідуванні правопорушень, пов’язаних з експлуатацією транспортних засобів, до експертних установ звертаються суди, прокуратура, органи дізнання ДАІ, слідчі органи, адвокати. Експерти-автотоварознавці здійснюють оцінку транспортних засобів також при митних операціях, при оформленні спадщини та виконанні інших нотаріальних дій.

Судова автотоварознавча експертиза вирішує такі питання:

Якою є залишкова вартість ТЗ залежно від строку експлуатації автомобіля, пробігу, його фактичного технічного стану, комплектності, додаткового обладнання?

Яка вартість деталей, вузлів та агрегатів ТЗ?

Яка вартість відновлювального ремонту ТЗ та розмір матеріальних збитків з технічної точки зору, заподіяних власникам ТЗ?

Якою є втрата товарної вартості ТЗ внаслідок аварійних пошкоджень і наступних ремонтних дій з їх усунення?

Яка вартість ТЗ, агрегатів і деталей, що ввозяться на митну територію України?

Чи укомплектовано ТЗ відповідно до інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації?

У якому році виготовлено ТЗ та належні йому комплектуючі деталі?

До якого типу належить даний двигун, які його потужність і робочий об’єм?

Якою є можливість взаємозаміни деталей, вузлів та агрегатів при переобладнанні ТЗ?

Чи підлягає ремонтно-відновлювальним роботам даний пошкоджений ТЗ?

Який обсяг і характер ремонтно-відновлювальних робіт, номенклатури замінних деталей, агрегатів та вузлів, а також матеріалів, потрібних для відновлення пошкодженого ТЗ?

Який процентний показник залишкової вартості ТЗ, а також окремих деталей, вузлів та агрегатів, у їх числі — капітально відремонтованих?

23. Технічна експертиза загального характеру

Судово-технічні експертизи призначаються у тих випадках, коли для вирішення питань, що виникають перед суб’єктами доказування, потрібні спеціальні знання в техніці.

Можливості технічної експертизи досить широкі. Це — визначення стану механізмів і придатності їх для виконання конкретних технічних операцій; виявлення технічних причин дефектів механізмів і часу їх виникнення; встановлення причин, обставин розслідуваної події і визначення тяжкості її матеріально-технічних наслідків; виявлення технічних причин порушення технологічного процесу; встановлення відповідності кваліфікації працівника характеру виконуваної ним роботи; вирішення питання про можливість виконання певних дій у заданих технічних умовах; встановлення технічних недоліків у роботі підприємства з метою розробки заходів щодо їх усунення.

Об’єкти технічної експертизи дуже різноманітні, серед них є широко розповсюджені, специфічні й зовсім унікальні. Найчастіше об’єктами експертизи стають споруди, верстати, транспортні механізми і апарати, засоби сигналізації і комунікації, прилади управління механізмами, вимірювальні прилади і пристосування, інструменти, готові промислові вироби, технічна документація тощо.

У процесі вирішення завдань технічного характеру і специфічних завдань деяких категорій кримінальних справ можуть виникати такі питання загальнотехнічного характеру:

Чи знаходяться дані об’єкти (споруди, обладнання, прилади, пристосування, тара тощо) в технічно справному стані, а якщо ні, то в чому полягають їх несправності?

Чи правильно змонтована (встановлена, налагоджена) дана система (лінія), а якщо ні, то в чому полягають недоліки монтажу (встановлення, наладки)?

Яка причина несправностей матеріально-технічних засобів?

Чи є ремонт доброякісним?

Чи відповідає оцінка ремонту його фактичній якості?

Чи можна було здійснити доброякісний ремонт за певних умов?

Чи має дана машина дефекти, які виключають її застосування за конкретних умов?

Чи відповідає обладнання лабораторії вимогам чинної інструкції? Чи можна за допомогою наявного обладнання лабораторії одержати точні дані про показники сировини і матеріалів на різних етапах виробництва?

Чи є правильними лабораторні аналізи тієї чи іншої, сировини або продукції, підготовленої до випуску, а якщо ні, то які можливі технічні причини цього?

Яка безпосередня причина нещасного випадку, які обставини її обумовили?

Чи не стався нещасний випадок з даної конкретної причини?

Чи можуть справити шкідливий вплив і який саме на здоров’я працівників сировина, отрутохімікати, обладнання, що застосовуються на виробництві, і чи відповідає їх застосування вимогам промислової санітарії?

Чи належним чином обладнана і функціонує на даному виробництві вентиляційна система? Чи не забруднене повітря робочої зони якимись шкідливими виділеннями?

24. Пожежно-технічна експертиза

Сутність пожежно-технічної експертизи полягає в тих завданнях, які вона вирішує, в предметі її дослідження.

Оскільки пожежі виникають за різних обставин, на різноманітних об’єктах, то пожежно-технічна експертиза вирішує широке коло завдань, серед яких основні:

— встановлення осередку пожежі (місця виникнення початкового горіння);

— встановлення часу і шляхів поширення горіння;

— встановлення причини, умов і процесів виникнення пожежі;

— встановлення обставин, що сприяли виникненню і розвитку пожеж;

— визначення пожежонебезпечних властивостей речовин і матеріалів;

— встановлення відповідності технічного стану об’єкта протипожежним нормам.

Предметом пожежно-технічних досліджень є фактичні дані про обставини, що передували пожежі; технічна характеристика об’єкта до пожежі і його технічний стан після пожежі; сліди термічних ушкоджень; дії осіб, які відповідають за пожежну безпеку об’єкта, і осіб, які брали участь у гасінні пожежі; інформація про пожежу, що міститься в матеріалах справи; засоби підпалу; дані, одержані експертизами інших видів.

Орієнтовний перелік питань:

Яке місце і час виникнення пожежі?

Які причини, умови і процес виникнення горіння (пожежі)?

Чи може виникнути горіння (пожежа) при певних умовах (умови повинен вказати слідчий)?

Чи були порушені правила і умови пожежної безпеки?

Чи є причинний зв’язок між допущеними порушеннями правил і умов пожежної безпеки та причиною виникнення, умовами виявлення, особливостями гасіння та наслідків пожежі?

Яка тривалість пожежі?

Який час потрібен для запалювання конкретного предмета від певного джерела тепла?

Який час повинен пройти від моменту запалювання до появи відкритого вогню при певних умовах?

Чи можливе самозапалювання певних речовин і об’єктів в конкретних умовах?

Чи могло дане джерело тепла призвести до запалювання?

Чи утворюються іскри при взаємодії конкретних предметів і чи могло це спричинити виникнення пожежі?

Які причини, з яких не спрацював протипожежний пристрій?

25. Будівельно-технічна експертиза

Судова будівельно-технічна експертиза призначається при розслідуванні та розгляді різних категорій справ: кримінальних — розкрадання державного, колективного та приватного майна; порушення технології будівельного виробництва, що призвело до нещасного випадку; цивільних — про визнання заповіту недійсним, визнання договору купівлі—продажу недійсним; визнання договору дарування недійсним; відшкодування матеріальної та моральної шкоди; поділ жилого будинку чи визнання права власності на частину будинку; визначення порядку користування земельною ділянкою та інші.

У процесі доказування, пов’язаному з встановленням розміру шкоди, заподіяної злочином, виникає необхідність визначення дійсної, відновної, залишкової, кошторисної вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель та споруд, ремонту житла, об’єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам’яток архітектури та містобудування, з урахуванням вартості будівельних матеріалів, визначення завищення чи заниження вартості будівництва.

Об’єктами будівельно-технічних досліджень можуть бути дуже великі будівлі та споруди, будівлі з неоднорідних будівельних матеріалів (різні частини споруди можуть бути побудовані в різні роки), які мають різні фізико-хімічні властивості (окремі частини споруди можуть бути побудовані з різних будівельних матеріалів), тому для більш точних висновків необхідні документи на всі добудови та зміни (технічні паспорти та інвентаризаційні справи).

Орієнтовний перелік питань, які вирішує судова будівельно-технічна експертиза:

Якою є дійсна (відновна, залишкова) вартість (зазначається об’єкт) на момент проведення експертизи (чи інший період)?

Якою є вартість проектних робіт по будівництву (реконструкції, розширенню, ремонту) (зазначається об’єкт)?

Якою є загальна вартість будівництва (реконструкції, розширення, ремонту) (зазначається об’єкт) на період (зазначається дата)?

Чи відповідає проектно-кошторисна документація (зазначається об’єкт) вимогам нормативних документів, що діють на території України в галузі будівництва (за необхідності таку відповідність визначити на інший період, вказується період)?

Якою є вартість будівельно-монтажних робіт, використаних будівельних матеріалів та експлуатації машин і механізмів по будівництву (реконструкції, розширенню, ремонту) (зазначається об’єкт) на період (зазначається дата)?

Чи відповідають фактичні об’єкти та вартість виконаних будівельних робіт (зазначити об’єкт) даним проектно-кошторисної документації та даним актів виконаних робіт?

У якому технічному стані знаходиться об’єкт чи інженерні комунікації (зазначається адреса)?

Чи придатний об’єкт (зазначається адреса) до експлуатації?

Яка причина незадовільного (аварійного) технічного стану об’єкта, приміщення (зазначити адресу).

Яка причина аварії інженерних комунікацій чи конструктивних елементів будівель та споруд об’єкта?

Яка причина деформації елементів будівельних конструкцій?

26. Агротехнічна експертиза

У процесі розслідування деяких видів злочинів (розкрадання, злочинна недбалість, зловживання службовим становищем) виникає необхідність встановити обставини, пов’язані з псуванням сільськогосподарської продукції під час її вирощування, зберігання або доставки споживачу.

Для цього застосовується, поряд з іншими заходами, агротехнічна експертиза, завданням якої є виявлення причин загибелі, псування або погіршення якості продукції сільського господарства в процесі її вирощування, зберігання або транспортування.

Встановлення причин псування сільськогосподарських продуктів у цей період є одним із завдань агротехнічної експертизи. Причини збитків у цьому випадку також можуть бути об’єктивними і суб’єктивними. До об’єктивних належать стихійні лиха, атмосферні явища; до суб’єктивних-порушення технології зберігання продукту, невжиття необхідних заходів для рятування продукту, що зберігається, від хвороб і шкідників, тощо.

Об’єктами агротехнічної експертизи можуть бути грунт, добрива, отрутохімікати, вода для зрошення, посівний і садильний матеріали, одержаний сільськогосподарський продукт.

Орієнтовний перелік питань, які вирішуються агротехнічною експертизою:

Яка причина загибелі посіву?

Яка причина одержання низького (нетоварного) врожаю?

Чи вносились конкретні добрива під сільськогосподарську культуру і в якій кількості?

Чи була дотримана технологія обробки сільськогосподарських культур (норма висіву, глибина закладки насіння, строки посіву, догляд за посівом, норма поливу, тощо)?

Чи мали місце втрати врожаю під час збирання, а якщо так, то в якій кількості і з якої причини?

Яка причина падіння родючості ґрунту? Чи не пов’язане воно з внесенням надлишкової кількості отрутохімікатів (гербіцидів) або добрив?

Які збитки заподіяно посіву потравою (витоптуванням худобою)?

Чи дотримувалась технологія буртовки (кагатування) коренеплодів і бульбоплодів?

Чи відповідає якість кормів за вмістом окремих компонентів нормативним концентраціям?

Яка причина псування сільськогосподарського продукту, що зберігається в коморі?

27. Автотехнічна експертиза

Під автотехнічною експертизою слід розуміти дослідження ДТП, яке проводиться експертом-автотехніком з метою з’ясування питань, що мають значення для вирішення кримінальної, цивільної чи адміністративної справи, пов’язаної з цією пригодою, якщо для відповіді на поставлені питання необхідні знання в галузі судової автотехніки.

Предмет судової автотехніки складають технічні закономірності виникнення і динаміки ДТП, методи і методики дослідження його технічної сторони.

На даному етапі розвитку експертної практики в рамках проведення автотехнічних експертиз виділяють такі її види:

1. Дослідження обставин ДТП (переважна за допомогою розрахункових методів) — ситуалогічна експертиза.

2. Дослідження слідів на транспортних засобах на місці події — транспортно-трасологічна експертиза.

3. Дослідження технічного стану транспортних засобів та їх окремих агрегатів, вузлів та деталей — техніко-діагностична експертиза.

Об’єктами дослідження експерта-автотехніка можуть бути: матеріали справи та речові докази; транспортні засоби, які були в ДТП, їх окремі агрегати, вузли та деталі, а також сліди, які на них утворилися; місце, де трапилось ДТП (ділянка, по якій пересувались учасники ДТП).

У рамках проведення зазначеної експертизи можуть вирішуватись такі питання:

Якою була швидкість ТЗ виходячи зі сліду гальмування і наступного його руху накатом до повної зупинки?

Якою була його швидкість у момент наїзду?

Якою є допустима швидкість ТЗ виходячи з умов видимості дороги?

Якою була відстань між ТЗ і місцем наїзду (зіткнення) у момент виникнення небезпеки для руху?

Яким є гальмівний (зупиночний) шлях ТЗ у даних дорожніх умовах?

Де перебував пішохід у момент, коли водій мав технічну можливість зупинитися до місця наїзду?

Скільки часу необхідно водію для екстреної зупинки даного ТЗ?

На якій відстані від місця наїзду (зіткнення) міг знаходитися ТЗ у момент, коли водій сприйняв дорожню обстановку як таку, що потребує екстреного гальмування?

Яким було взаємне розташування ТЗ у момент їх первинного контакту?

Якими частинами вони зіткнулись при контакті?

У якому місці проїзної частини відбулося зіткнення ТЗ?

У якому напрямку відбувався рух ТЗ відносно елементів дороги, предметів дорожньої обстановки, інших ТЗ?

Чи працездатна робоча гальмова система ТЗ?

Чи працездатне рульове управління ТЗ?

Чи працездатний представлений механізм?

28. Електротехнічна експертиза

Електротехнічна експертиза проводиться з метою дослідження роботи електромережі та електрообладнання, причин виникнення в них аварійних режимів тощо.

Об’єктами електротехнічної експертизи є: електрообладнання, електроприлади та їх фрагменти, електропровід, кабелі, пристрої електрозахисту (плавкі запобіжники, автоматичні вимикачі), електрокомутуючі пристрої тощо.

На розв’язання електротехнічної експертизи виносяться, в основному, такі питання:

Які технічні характеристики досліджуваних елементів електроустановки, електроприладу?

Чи перебувають електроустановка, електроприлад у справному стані, а якщо ні, то які причини несправності?

Чи виникла несправність у результаті порушення технології виготовлення, неправильної експлуатації або з інших причин?

Чи відповідає переріз електропроводки даній потужності? Які характеристики електропроводки, ізоляційного покриття? Чи відповідає електропровід на об’єкті, що досліджується, вимогам правил обладнання електроустановок (ПОЕ)?

Чи відповідають характеристики пристрою електрозахисту (плавкого запобіжника, автоматичного вимикача) вимогам ПОЕ? Які характеристики пристрою електрозахисту?

Якими мають бути електрострумові навантаження на кабельні вироби на окремих ділянках електромережі за штатних режимів роботи? Чи працювали окремі ділянки електромережі в режимі струмового перевантаження, і якщо це так, то яка була його величина?

Чи є сліди змін, переробок у вузлах і деталях пристрою електрозахисту, і якщо це так, то як це відбилося на їх характеристиках?

Чи є на представлених речових доказах ознаки аварійних явищ (оплавлення, сліди струмового перевантаження, короткого замикання, тощо)?

Який механізм виникнення та розвитку аварійного режиму роботи електропристрою?

29. Технологічна експертиза

Технологічна експертиза проводиться у тих випадках, коли в процесі доказування виникає необхідність у встановленні фактів на основі вивчення особливостей обробки, виготовлення, зміни стану, властивостей, форми сировини, матеріалу для напівфабрикату, що відбувається у процесі виробництва продукції, а також для визначення можливостей і використання на практиці найбільш ефективних та економічних виробничих технологій.

У цьому сенсі технологічна експертиза може виявитись досить корисною при розслідуванні розкрадань, службових злочинів, випуску недоброякісної продукції.

Технологічна експертиза досліджує питання обробки (переробки) сировини, напівфабрикатів та виробів, технологічного режиму перетворення їх у готову продукцію, відповідності продукції технологічним нормативам за кількісним і якісним складом, використаною сировиною і додатковими матеріалами, а також характер і послідовність технологічних процесів, методи їх здійснення, вибір необхідного обладнання, пристосувань, моделей, робочого інструменту, розміщення обладнання в межах окремих цехів, тощо.

Судово-технологічна експертиза може також: вирішувати питання, пов’язані з визначенням вологості, жирності, цукристості залежно від тих чи інших особливостей і змін технологічного процесу.

Технологічною експертизою стосовно кожної з галузей виробництва можуть бути вирішені такі питання:

Яким має бути кількісний і якісний склад готової продукції, що випускається?

Яким чином і на якому обладнанні виготовлена дана продукція?

Яке підприємство є її виробником?

Чи відповідає готова продукція стандартам, технічним умовам, зразкам? Якщо ні, то які зміни в технології її виробництва призвели до цього?

Чи є правильними норми витрати сировини?

Чи є правильними і допустимими витрати сировини за фактичними видатками в конкретних умовах залежно від оснащення підприємства, кваліфікації працівників, якості сировини?

Чи не було порушень обліку виробничої економії, яка утворилась у результаті впровадження на підприємстві нового технологічного обладнання, використання нових видів сировини?

Які відхилення від технологічного процесу мали місце, і як вони відбились на якості і виході продукції, утворенні природного убутку? Як часто і чим це було викликано?

Чи можливо на даному підприємстві, крім облікованої продукції, за рахунок певних змін технологічного процесу виготовити необліковану продукцію і в яких обсягах?

Яку кількість виробів можна виготовити додатково із списаної за документами сировини порівняно з оприбуткованою кількістю виробів?

30. Експертиза лаків, фарб і покриттів

Лакофарбові матеріали (лаки, фарби, емалі, ґрунтовки, складові їх компоненти), а також предмети з пофарбованою поверхнею (транспортні засоби, деталі будівельних конструкцій, сейфи, інструменти) часто виступають як речові докази при розслідуванні кримінальних справ та при вирішенні спорів у цивільних та господарських справах.

Об’єктами експертизи лаків, фарб і покриттів можуть бути:

— конкретні об’єми лакофарбових матеріалів, які за припущенням мають спільне джерело походження (за місцем виготовлення, зберігання, використання);

— окремі складові компоненти лакофарбових матеріалів (зв’язуюче, пігменти, наповнювачі), які ймовірно використовувалися для виготовлення конкретного лакофарбового матеріалу;

— лакофарбові покриття конкретних фарбованих предметів і часток речовин, які ймовірно відокремилися від них;

— конкретні сукупності фарбованих предметів зі слідами контактної взаємодії;

— інструменти, які використовувались для виконання робіт з лакофарбовими матеріалами.

Під час проведення експертизи ЛФМ та ЛФП вирішуються такі питання:

Чи є знайдена речовина лакофарбовим матеріалом, його родова приналежність, призначення, область застосування?

Чи є на предметові—носієві нашарування мікрочастинок лакофарбового покриття або сліди лакофарбового матеріалу, їх локалізація?

Чи мають загальну родову (за наявною в науці і техніці класифікацією типу, роду, виду тощо) чи групову приналежність (за умовами виготовлення, зберігання, тощо) декілька об’єктів (частина лакофарбового покриття, слідів чи обсягів лакофарбового матеріалу)?

Чи належать частинки лакофарбового покриття (сліди лакофарбового матеріалу) лакофарбовому покриттю конкретного пофарбованого предмета чи конкретному обсягові лакофарбового матеріалу (банці фарби, тощо)?

Чи мають подані для дослідження зразки одне джерело походження за місцем їх виготовлення або зберігання?

Чи однакові за хімічним складом частки лакофарбового матеріалу, знайдені під час огляду місця події (на одязі, взутті потерпілого), зі зразками ЛФМ, що вилучені з автотранспортного засобу?

Чи однаковими художніми (будівельними) фарбами пофарбовані порівнювальні об’єкти?

Чи піддавалась поверхня предмету перефарбуванню?

Який спосіб нанесення лакофарбового покриття на предмет?

Який механізм нашарування частинок лакофарбового покриття чи слідів лакофарбового матеріалу на конкретному предметові—носієві?

31. Експертиза нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів

Предметом експертизи нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів (НП та ПММ) є фактичні дані, які встановлюються на основі загальних положень методики досліджень матеріалів і речовин та спеціальних галузей знань — нафтохімії, технології нафтопереробки тощо. Такими фактичними даними є наявність на предметах-носіях легкозаймистих нафтопродуктів (НП), що свідчать, наприклад, про причину пожежі, використання їх для спалювання трупів; належність легкозаймистих НП, вилучених на місці події, до конкретної ємності; наявність на одязі потерпілого нашарувань мастильних матеріалів та їх віднесення до конкретного об’єкта (транспортного засобу, вогнепальної та холодної зброї) чи конкретного об’єму (картер, коробка передач, задній міст транспортного засобу).

Об’єктами експертизи НП та ПММ є розчинники, бензин, газ, дизельне пальне, мінеральні мастила, консистентні змазки, парафін, бітуми.

До завдань експертизи НП та ПММ відносяться:

— виявлення слідів НП та ПММ;

— встановлення природи речовини невідомого походження з метою віднесення її до продуктів нафтопереробки;

— визначення виду, сорту, марки наданого на дослідження НП та ПММ у відповідності з існуючими науковими, технічними та торговими класифікаціями;

— встановлення належності порівнюваних об’єктів до одного виду, сорту, марки НП або ПММ;

— встановлення спільної групової належності досліджуваних об’єктів, тобто виявлення у них ознак, які свідчать про спільне джерело їх походження за місцем виготовлення (конкретний завод), належністю одній партії виготовлення, однаковими умовами зберігання, експлуатації;

— ототожнення мас (об’єктів) НП та ПММ, розділених на частини в зв’язку з розслідуваною подією.

Під час проведення експертизи НП та ПММ вирішуються такі питання:

Яка паливно-мастильна речовина виявлена на місці об’єкту пожежі? Чи могла вона бути використаною для підпалювання?

Чи однакова природа масляних плям, виявлених на одязі, дорожньому полотні, тощо?

Чи є сліди конкретної взаємодії одягу (іншого предмету), на якому виявлені нафтопродукти та паливно-мастильні матеріали, з розшукуваним у справі об’єктом, що є предметом — носієм цих речовин?

Чи є нафтопродуктом рідина в конкретній ємності?

Чи є на предметові—носієві сліди нафтопродуктів?

Яка родова (групова) приналежність виявленого нафтопродукту або паливно-мастильної речовини (в ємності чи на предметові—носієві)?

Чи є даний зразок частиною нафтопродукту або паливно-мастильної речовини, що знаходиться в конкретній ємності?

Чи залишені сліди на предметові—носієві нафтопродуктом або паливно-мастильною речовиною конкретного обсягу?

Який механізм утворення слідів на предметові—носієві?

Чи є конкретний нафтопродукт в суміші з іншими нафтопродуктами або речовинами (наприклад, бензину в гасі, бензину в фарбі, тощо)?

32. Експертиза скла та кераміки

Скло та кераміка, а найчастіше — осколки або окремі фрагменти виробів з них, їх мікрочастки є об’єктами судової експертизи; їх дослідженню приділяють значну увагу при розслідуванні дорожньо— транспортних пригод, крадіжок, злочинів проти особи, тощо.

Дослідження морфологічних ознак осколків скла дозволяє встановлювати вид виробу — тарне (колір, форма), розсіювачі фар (наявність оптичних елементів — призм, лінз), віконне (наявність жовтої люмінесценції, яка свідчить про флоат — спосіб виготовлення), загартоване скло (форма, розміри та відсутність гострих країв).

На вирішення експертизи скла та кераміки можуть бути поставлені такі питання:

Чи є даний об’єкт склом (керамікою)?

До якого виду виробів належать надані на дослідження осколки?

Чи мають спільну родову (групову) належність осколки скла (кераміки), вилучені (вказати місце) зі зразками?

Чи мають осколки скла (кераміки) єдине джерело походження?

Чи є серед наданих на експертизу осколків частини виробів зі скла, які встановлюються на автомобілях?

До якого типу розсіювачів належать осколки, вилучені на місці події? На автомобілях яких марок вони встановлюються?

Чи становили раніше єдине ціле осколки скла, вилучені на місці події, з осколками фари автомобіля?

33. Експертиза пластмас і полімерів

Дослідження пластмас і полімерів належить до одного з відносно нових видів експертиз. Предметом цієї експертизи є встановлення фактів і обставин розслідуваної події на основі спеціальних знань у галузі експертології, хімії та технології полімерних матеріалів, пластмас, гуми, та методів їх дослідження.

Її об’єктами є пакувальні засоби, деталі технічних засобів, радіо— і телеапаратура, продукція електротехнічної і кабельної (ізоляційні прошарки проводів, шнурів, кабелів, ізоляційні стрічки), взуттєвої (гума, штучна шкіра), гумової, галантерейної (біжутерія, ґудзики) промисловості, а також їх частини, мікрочастки, нашарування.

Таким чином, можна виділити три види експертизи пластмас і полімерів: експертиза полімерних матеріалів і виробів з них, експертиза пластмас і виробів з них, експертиза гум і виробів з них.

На вирішення експертизи виносяться такі питання діагностичного та ідентифікаційного характеру:

Чи є дана речовина полімером? До якого типу, виду, марки вона належить?

3 якою метою використовується полімерний матеріал даного типу, виду, марки?

Частки якого полімерного матеріалу виявлені на предметі—носії?

Чи піддавався даний полімерний матеріал (наприклад пластмасова ізоляція кабелю) дії високої температури?

Чи не утворено слід на одежі потерпілого частками гуми автомобільної шини?

Яким клеєм переклеювалась фотографія на даному посвідченні особи?

Які причини зміни властивостей полімерних матеріалів?

Чи мають загальну родову, групову належність порівнювані об’єкти з полімерних матеріалів, пластмас, гуми за складом матеріалу, умовами зберігання і експлуатації?

Чи мають ґудзики, виявлені на місці події, і ґудзики на одежі підозрюваного загальну групову належність?

Чи мають порівнювані об’єкти єдине джерело походження за місцем і технологією виготовлення?

Чи належать дані фрагменти єдиному виробу з полімерного матеріалу?

Чи виготовлені порівнювані вироби з пластмаси за допомогою одних і тих самих механізмів, пристосувань, інструментів?

Чи утворені сліди на предметі конкретним виробом з гуми?

Чи мають полімерний матеріал ізоляції, метал струмопровідної жили, оплетення з тканини порівнюваних зразків загальну родову і групову належність з відповідними елементами проводу, вилученого у даного громадянина?

34. Експертиза рідин, що містять спирт

Предметом такої експертизи є встановлення фактичних даних про розслідувану подію на основі використання спеціальних знань у галузі судової експертології, хімії, технології виготовлення речовин, що містять спирт, та методів їх дослідження.

Об’єктами дослідження даної експертизи є конкретні визначені об’єми різних видів спиртних напоїв домашнього і промислового виготовлення, спиртові суміші, спиртовмісні рідини технічного призначення, сліди спиртовмісних рідин різного цільового призначення, які розподілені в масі або знаходяться на поверхні предметів-носіїв, а також конструкції та обладнання, які використовуються для вироблення зазначених рідин кустарним способом.

Експерту можуть бути поставлені такі питання діагностичного та ідентифікаційного характеру:

Чи є дана рідина спиртовмісною, до якого виду вона належить, і яка її міцність?

Чи є в даній ємності або на поверхні предмета сліди рідини, що містить спирт?

Чи є дана рідина етиловим спиртом; якщо так, то гідролізним чи ректифікатом?

Саморобним чи кустарним способом виготовлена дана спиртова рідина?

Чи є дана маса брагою, придатною для виготовлення самогону?

Чи відповідає дана рідина певному, виду вино-горілчаних виробів?

Чи є наданий апарат або пристосування обладнанням для виготовлення спиртних напоїв?

Чи має рідина, якою утворені сліди на предметі—носії, спільні родову, групову належність з рідиною, наданою для дослідження?

Чи становили раніше єдиний об’єм рідини, виявлені в різних ємностях?

Чи є рідина, виявлена на місці обшуку, самогоном і чи не є вона частиною об’єму рідини, що знаходилась у пляшці, вилученій у підозрюваного?

Чи відповідає за своїми технічними і якісними характеристиками алкогольний напій у даній пляшці характеристикам напою, зазначеним на етикетці?

35. Експертиза парфумно-косметичних виробів

Експертиза цього виду призначається для виявлення на предметах-носіях слідів декоративної косметики, дослідження цих слідів, встановлення призначення парфумно-косметичної продукції, її складу, підприємства-виробника, спільної родової належності об’єктів.

Об’єктами експертизи є парфуми (духи, одеколони, туалетна вода), косметичні декоративні засоби (губна помада, контурні олівці, пудра, крем-пудра, лаки, туш для повік, рум’яна, тіні, фарби), засоби догляду за шкірою обличчя і тіла (креми, мастила, лосьйони), засоби для бриття і догляду за шкірою після бриття (піни, креми, лосьйони), засоби для догляду за порожниною рота і зубами (зубні пасти, порошки, еліксири), засоби догляду за волоссям (шампуні, емульсії, лосьйони, фарби і лаки для волосся), інші косметичні вироби (дезодоранти, засоби для загару, піна, гелі для ванн, рідина від комарів тощо).

На вирішення експертизи ставляться такі діагностичні та ідентифікаційні питання:

Чи належить дана речовина до виробів парфумерії? Якщо так то до якого виду?

Яка назва даних духів, одеколону? В якій країні вони виготовлені?

Яка товарна назва даної косметичної продукції, її характеристики, фірма-виробник?

Чи належить дана речовина до засобів косметики, лікувально-гігієнічних засобів?

Чи є на даних предметах сліди парфумерії, декоративної або лікувально-гігієнічної косметики і якої?

Заводським чи кустарним способом виготовлені дані парфумно-косметичні вироби?

Чи мають спільну родову, групову належність даний косметичний (парфумерний) засіб або його сліди на вилучених з місця події предметах і зразки для порівняльного дослідження?

Чи мають порівнювані косметичні (парфумерні) засоби або їх сліди єдине джерело походження за складом компонентів і технологією виготовлення?

Чи є парфумерні або косметичні засоби продукцією даної країни, фірми, підприємства?

Чи відповідає упаковка даного косметичного або парфумерного засобу фірмовій упаковці такої продукції?

Чи відповідає вміст даної упаковки тому парфумерному або косметичному виробу, який позначено на етикетці?

36. Фармацевтична та фармакологічна експертиза

При розслідуванні злочинів, пов’язаних з контрабандою фармпрепаратів, які містять психотропні або наркотичні речовини, їх розкраданням, незаконною торгівлею та в інших випадках виникає необхідність провести дослідження тих чи інших фармацевтичних препаратів.

До фармацевтичних препаратів належать речовини та їх суміші, рослини й препарати, які отримують з них, препарати тваринного походження, які використовуються у медицині для лікування. У даному разі йдеться про «офіційні» фармацевтичні засоби, тобто такі, які дозволені фармакологічним комітетом і застосовуються як ліки.

На вирішення експертизи зазначених об’єктів можуть бути поставлені такі питання:

Чи є представлена речовина фармацевтичним препаратом (лікарськім засобом); якщо так, то яке його найменування?

Чи є представлений фармпрепарат отруйним або сильнодіючим засобом?

Чи є у представленому фармпрепараті сторонні домішки і якщо є, то які саме? Яка кількість цих домішок, і чи не є вони отруйними?

Чи є на медичному шприці, ін’єкційних голках залишки фармацевтичних (лікарських) засобів; якщо так, то яких саме? Чи не є вони отруйними або сильнодіючими?

Чи містять представлені фармацевтичні препарати психотропні, наркотичні речовини або прекурсори; якщо так, то чи відповідає їх вміст написам на упаковках?

Чи належать надані на дослідження фармпрепарати до однієї партії?

З фармацевтичною експертизою методично пов’язана фармакологічна експертиза. Фармакологія — це наука, яка вивчає дію лікарських препаратів і отруйних речовин на організми рослин, людей, тварин. Шляхом досліджень, експериментів, вона визначає дію певних речовин, отруйність лікарських препаратів у кількісному та ситуаційному відношеннях, вивчає залежності їх впливу на організм від різних факторів об’єктивного та суб’єктивного характеру, умови кумуляції, протипоказання тощо. Отримані результати дають можливість визначити, за яких розладів організму можна застосовувати досліджувані лікарські засоби. Коло питань, що є предметом фармакологічної експертизи, повністю становить компетенцію медичної або судово-медичної експертизи.

37. Експертиза харчових продуктів

З метою підвищення результативності боротьби зі злочинами, що скоювалися в закладах торгівлі, громадського харчування, а також на підприємствах-виробниках харчових продуктів, ще наприкінці 60—х років XX століття були створені лабораторії дослідження харчових продуктів, завдання яких полягало у перевірці відповідності якості харчових продуктів вимогам державних стандартів та інших нормативних документів. Так з’явився новий вид експертизи — експертиза харчових продуктів.

Об’єктами дослідження експертизи харчових продуктів можуть бути: зерно, зерноборошняні товари; кондитерські вироби; молоко та молочні продукти; м’ясо та м’ясопродукти; риба та рибопродукти; харчові жири; бакалійні товари; слабоалкогольні і безалкогольні напої; алкогольні напої.

При їх дослідженні вирішуються такі питання:

Чи відповідають подані на дослідження вироби нормам, зазначеним у ГОСТах, ДСТУ та інших нормативних документах?

Якими є фізико-хімічні та органолептичні показники хліба, хлібобулочних виробів, і чи відповідають вони їх найменуванням?

Чи є наданий на дослідження крохмаль модифікованим?

Чи відповідає вага штучного виробу нормі?

Чи відповідають за фізико-хімічними показниками молоко, молочні продукти та консерви ДСТУ та ГОСТу?

Які жирність та кислотність молока, молочних продуктів, наданих на дослідження?

Яка кількість цукру додана до продукту?

Який вид тваринного м’яса (яловичина, свинина, баранина)?

Яка вага (вихід) м’ясних та рибних напівфабрикатів січених, натуральних?

Яке співвідношення м’яса у м’ясних напівфабрикатах, обкачаних у сухарях?

Що являє собою надана на дослідження речовина? Якщо це жир, то до якого виду він належить?

Чи відповідають за фізико-хімічними показниками наданий рослинний, тваринний або суміш жирів нормативним документам?

Чим є надана на дослідження речовина — вершковим маслом, маргарином або їх сумішшю?

Чи є домішки рослинного жиру у твердих жирах?

Чи відповідають спирт, вино, лікеро-горілчаний напій, горілка, коньяк, пиво відповідним нормативним документам (ГОСТу, ДСТУ, ГСТУ, тощо)?

Чи відповідають вино, лікеро-горілчаний напій, горілка, коньяк, пиво своєму найменуванню, а також даним, зазначеним на етикетці, у сертифікаті якості?

Чи відповідає надана проба напою зразку, вилученому як еталонний (порівняльний, контрольний)?

38. Ґрунтознавча експертиза

У рамках судової ґрунтознавчої експертизи вивчаються об’єкта ґрунтового, ґрунтово-мінерального чи ґрунтово-техногенного походження (ґрунти, гірські породи природного чи штучного походження, в тому числі деякі будівельні матеріали — глини, піски, каміння, шлаки, крейда, гіпс, цегла чи будівельні розчини, що містять пісок, крейду, тощо).

Експертні дослідження подібних об’єктів проводяться з метою встановлення різноманітних фактичних даних (обставин) у конкретній справі. Такими даними можуть бути ідентифікація місця скоєння злочину або ж факти, що слугують одним із джерел доказів про перебування (контакт) людини, тварини чи предмета на території, пов’язаній з подією злочину, про контактну взаємодію із забрудненим ґрунтовими нашаруваннями предметом або транспортним засобом, про механізм утворення ґрунтових нашарувань чи про джерело походження нашарувань у справах про вбивства, зґвалтування, крадіжки, дорожньо-транспортні пригоди, коли речовини ґрунтового походження спостерігаються у вигляді забруднень на одязі і взутті, робочих інструментах (лопатах, сокирах), нашарувань на транспортних засобах і механізмах, відшарувань на місці ДТП у вигляді грудок ґрунту. У кримінальних чи господарських справах про порушення вимог законодавства про використання природних ресурсів одним із суттєвих джерел доказів є результати ґрунтознавчої експертизи, проведеної з метою встановлення факту забруднення ґрунтів (токсичними стоками, нафтопродуктами), визначення джерела походження мінеральної сировини або про належність її до сировини, зовнішньоторговельні операції з якою контролюються державою (каолінові глини).

При вирішенні подібних питань об’єктами експертних досліджень виступають ґрунтові чи ґрунтово-техногенні нашарування на речових доказах, які звичайно підлягають порівнянню між собою або з відповідними матеріальними елементами місця події; пов’язана з подією локальна ділянка місцевості (приміщення), стосовно якої вирішується питання про тотожність (дані щодо неї експерту надаються, як правило, у вигляді певної кількості зразків); зразки; інші відомості, що містяться у матеріалах кримінальної справи і необхідні для вирішення поставленого завдання (протоколи огляду місця події і вилучення зразків, схеми місця події, довідки про погодні умови, про роботи, що проводились на місці події, тощо).

Найчастіше на вирішення судово-ґрунтознавчої експертизи ставляться такі питання:

Чи є на предметах, наданих для дослідження (одязі, взутті, знаряддях злочину, інших предметах), нашарування ґрунту (чи інших речовин ґрунтово-мінерального походження)?

Чи мають спільну родову (групову) належність нашарування ґрунту (чи інших речовин ґрунтово-мінерального походження) на представлених об’єктах-носіях та зразки (осип) ґрунту, вилучені з місця події (або ж зразки речовин ґрунтово-мінерального походження — нашарувань з підлоги підвалу, сараю, будівельного складу чи майданчика, засипки сейфів, тощо)?

Чи походять ґрунтові (чи ґрунтово-мінеральні) нашарування на об’єктах-носіях з місця події (локальної ділянки місцевості, нашарувань на підлозі певного приміщення, засипки сейфу тощо)?

Чи не залишені сліди ґрунту (відшарування), виявлені на місці події з підлоги будинку, місця дорожньо-транспортної пригоди), певним об’єктом (взуттям, автомобілем)?

Характеристика місцевості, з якої походять нашарування ґрунтово-мінерального походження.

Який механізм утворення ґрунтових нашарувань на одязі потерпілого?

39. Судово-біологічна експертиза

Судово-біологічна експертиза призначається при розслідуванні і судовому розгляді різних категорій кримінальних і цивільних справ. При її виконанні використовуються досягнення біології та криміналістики, на стику яких вона виникла.

Сучасний стан судово-біологічної експертизи визначається її предметом і рівнем наукових розробок у галузі судової біології. Предметом даної експертизи є фактичні дані (обставини) кримінальної, цивільної або господарської справи, що встановлюються на основі різних наук біологічного профілю. Він визначається змістом тих питань, на які експертом-біологом можуть бути надані відповіді.

Класифікаційні завдання охоплюють питання, пов’язані з встановленням природи і таксономічної (групової) належності біологічних об’єктів; ідентифікаційні — питання про тотожність об’єктів; неідентифікаційні — питання, пов’язані з визначенням тимчасових зв’язків і стану досліджуваних об’єктів, механізму утворення на них ушкоджень, причин, що викликали зміну цих об’єктів, тощо.

Об’єктами судово-біологічної експертизи можуть бути окремі організми ботанічного і зоологічного походження, чи їх співтовариства (комплекси), частини цих організмів (органи чи комплекси органів, тканини, групи клітин чи окремі клітини), а також відомості про них, що знаходяться в матеріалах кримінальної чи цивільної справи.

Вирішення класифікаційних завдань охоплює такі питання:

Яка природа речовини (матеріалу), виявленого на предметі—носії? Якщо ця речовина належить до об’єктів біологічного походження, то яка його таксономічна належність?

Що являє собою об’єкт рослинного (тваринного) походження? До якого виду (роду, родини) рослин (тварин) він належить?

До якого виду (роду, родини) належать рослинні частки (листя, кора дерева, відщепи деревини), виявлені на предметі—носії?

Який видовий (родовий тощо) склад виявленої (вилученої) маси (порошків, сіна, повсті, вмісту пір’яної подушки)?

При встановленні групової належності або ідентичності досліджуваних об’єктів вирішують такі питання:

Чи є однаковим ботанічний склад рослин (насіння, листя), виявлених у конкретному місці і на конкретному предметі—носії, і зразків, вилучених у конкретному місці?

Чи є однаковим зоологічний склад волосся тварин (луски риб, крилець комах, залишків кісткових кістяків), виявлених (вилучених) у конкретному місці, і вилучених у визначеному місці зразків?

Чи належала дана рослина певній ділянці місцевості?

40. Екологічна експертиза

Під час розслідування та судового розгляду справ про злочини (переважно службові та господарські), пов’язані із заподіянням шкоди навколишньому середовищу: забруднення водойм, ґрунтів та атмосферного повітря, про забруднення моря шкідливими для здоров’я людей і для його живих ресурсів речовинами або іншими відходами та матеріалами, які перевищують гранично допустиш концентрації (ГДК, тощо), можуть виникнути питання, для розв’язання яких доцільно залучати спеціаліста-еколога.

Об ’єктом дослідження екологічної експертизи є проби атмосферного повітря, води, ґрунту, відібрані на місцях викиду; зразки флори та фауни (в тому числі і на мікрорівні), уражені від шкідливого впливу; технічні документи, технологічні регламенти, тощо.

Як правило, екологічна експертиза має комплексний характер і проводиться комісійно екологами, хіміками, фізиками, судовими медиками, біологами, агротехніками та іншими спеціалістами.

На розв’язання екологічної експертизи виносяться такі питання:

Яку шкоду заподіяно навколишньому середовищу, її характер і масштаби? Чи допущені при цьому порушення правил його охорони, і якщо так-які саме?

Які ГДК шкідливих речовин у викидах даного виробництва? Які ГДК шкідливих речовин для повітря, води, ґрунту? Які ГДК шкідливих речовин для осіб, які працюють на даному виробництві, населення у цілому?

Які гранично допустимі дози (ГДД) випромінювання (рентгенівське, гамма-випромінювання, СВЧ, тощо) для даного об’єкта, території, категорії осіб: безпосередньо працюючих на відповідному обладнанні (пристроях); тих, які перебувають у сусідніх приміщеннях, або таких, які не мають безпосереднього відношення до робіт з випромінюванням; осіб, які проживають на території, де дози випромінювання потенційно можуть перевищити встановлені для них ГДД; населення у цілому?

Чи відповідає організація виробництва вимогам радіаційної безпеки не тільки для працюючих, а й для навколишнього середовища?

Чи була можливість запобігти забрудненню навколишнього середовища, і якщо це так, то яка саме?

Які умови, створені на виробництві, сприяли порушенню правил охорони навколишнього середовища?

Чи відповідає проект даного об’єкта нормам, правилам та вимогам охорони навколишнього природного середовища і раціонального його використання? Чи виконано будівництво певного об’єкта відповідно до вказаних норм, правил, вимог?

Чи не настали негативні наслідки (захворювання людей, падіж худоби, забруднення ґрунту, тощо) через неналежне проектування чи будівництво конкретного об’єкта?

41. Одорологічна експертиза

Одним із методів використання слідів запаху людини в боротьбі зі злочинністю є криміналістична одорологія, суть якої є у зборі, консервуванні та лабораторній ідентифікації індивідуальних запахів спеціалістами за допомогою спеціально підготовлених собак-детекторів, для проведення альтернативної вибірки — розпізнавання запахів по їх зразкам. Дослідження одорологічних об’єктів базується на специфічних можливостях нюхових властивостей собак, здатністю запам’ятовувати заданий індивідуальний запаховий комплекс людини та розпізнавати як в свіжих зразках так і в зразках запахової інформації, що була законсервована, в тому числі і в змішаних з іншими запахами. Одорологічна експертиза запахових слідів людини використовується по кримінальних справах, зокрема для:

— встановлення числа і конкретних учасників злочину;

— встановлення індивідуального запаху людини в запахових слідах, вилучених з різних місць подій;

— встановлення запахових слідів злочинця на предметах, виявлених на місці події;

— встановлення запахових слідів потерпілого на предметах, вилучених у злочинця або інших осіб.

Одорологічними дослідженнями запахових слідів вирішуються наступні питання:

Чи є в представлених пробах (або на предметах) запахові сліди людини?

Від однієї чи декількох осіб походять запахові сліди людини з представленого об’єкту?

Чи є на даному об’єкті запахові сліди конкретної підозрюваної особи (звинуваченого), потерпілого, чиї порівнювальні зразки направлені на дослідження?

Чи є в слідах крові, поту з даних об’єктів індивідуальний запах конкретної особи, чиї порівнювальні зразки представлені на експертизу?

На яких з представлених предметів є запахові сліди підозрюваного або інших осіб (чиї порівнювальні зразки представлені на дослідження)?

Чи характеризуються індивідуальним запахом даної особи проби з слідів рук, ніг (носимого взуття), які виявлені на масці пригоди, при обшуку квартири, при інших обставинах?

На яких вилучених предметах-слідоносіях є запахові сліди перевіряємих осіб, чиї порівнювальні запахові зразки представлені на дослідження?

42. Експертиза об’єктів інтелектуальної власності

Основним завданням експертизи об’єктів інтелектуальної власності є визначення властивостей останніх, до яких належать об’єкти авторського права, об’єкти суміжних прав та об’єкти промислової власності.

Експертизою вирішуються питання щодо властивостей об’єктів авторського права, зокрема творів науки, літератури та мистецтва, а також щодо суміжних прав виконавців творів, виробників фонограм та організацій мовлення (радіо— та телеорганізацій).

При дослідженнях об’єктів промислової власності вирішуються питання щодо властивостей таких об’єктів, зокрема — винаходів, корисних моделей, раціоналізаторських пропозицій, промислових зразків, знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань, зазначень походження товарів, сортів рослин, селекційних досягнень, захисту від недобросовісної конкуренції.

На розв’язання експертизи об’єктів інтелектуальної власності виносяться такі питання:

Чи є твір… об’єктом авторського права (суміжних прав); якщо так, до якого виду об’єктів він належить?

Яким способом (відтворення, публічна демонстрація, тощо) використано даний твір?

Чи є даний компакт-диск, що містить програмні продукти, ліцензійним?

У якому розмірі належить автору… авторська винагорода за відтворення його твору?

Який розмір збитків, завданих власнику авторських прав внаслідок незаконного використання об’єкта авторського права?

Які порушення нормативних актів з питань авторського права призвели до заподіяння матеріальних збитків (моральної шкоди) власнику авторського права (автору твору)?

Чи можна віднести об’єкт інтелектуальної власності… до нематеріальних активів підприємства, а якщо так, то до якого виду?

Яка початкова вартість об’єкта інтелектуальної власності?

Чи відповідає запатентований винахід (корисна модель) умовам патентоздатності: а) чи є запатентований винахід (корисна модель) новим? б) чи має запатентований винахід винахідницький рівень? в) чи є запатентований винахід (корисна модель) промислово придатним?

Чи наявні у формулі винаходу (корисної моделі) ознаки, яких не було у поданій заявці?

Чи відповідає запатентований промисловий зразок умовам надання правової охорони та патентоспроможності?

Чи використані при виготовленні продукту… всі суттєві ознаки промислового зразка за патентом України №…?

Чи є відомості… конфіденційною інформацією особи, якщо так, до якого виду конфіденційної інформації вони належать?

Чи були відомості використані особою… без відома їх власника?

43. Судово-балістична експертиза

Судова балістика — це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає ознаки вогнепальної зброї і боєприпасів, закономірності виникнення слідів їх застосування, розробляє засоби і методи збирання й дослідження таких слідів для встановлення певних обставин розслідуваних злочинів, а також рекомендації щодо запобігання злочинам, пов’язаним із вогнепальною зброєю.

Речовими доказами при використанні вогнепальної зброї можуть бути зброя та її частини, патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, пробоїни, пижі, незгорілі порошинки, пристрої, прилади і матеріали, що застосовувалися при кустарному виготовленні зброї та боєприпасів.

Завдання судової балістики:

— визначення властивостей вогнепальної зброї та боєприпасів (наприклад, чи є вилучений у затриманого предмет вогнепальною зброєю; чи придатна зброя до стрільби; чи можливий мимовільний постріл із вказаної зброї та ін.);

— визначення групової належності зброї та боєприпасів або їх частин (наприклад, до якого виду чи зразку належать патрон, куля, гільза; зі зброї якої моделі (системи) відстріляно дану кулю, гільзу тощо);

— ідентифікація зброї та боєприпасів (наприклад, чи з даної зброї відстріляна куля, гільза; з одного чи різних екземплярів зброї відстрілені дві кулі або гільзи, які виявлені в різних місцях; чи були куля і гільза до пострілу частинами одного патрона та ін.);

— встановлення окремих обставин застосування вогнепальної зброї (наприклад, відстань, з якої стріляли; напрямок пострілу; взаємне розташування зброї та перешкоди; кількість пострілів та ін.).

Найчастіше на вирішення судово-балістичної експертизи ставляться такі питання:

Чи являється конкретний об’єкт вогнепальною зброєю?

Яка система, модель (зразок), калібр вогнепальної зброї?

Чи справна та придатна для стрільби зброя?

Який спосіб виготовлення даної зброї чи окремих її частин?

Чи можливо здійснити постріл з конкретної зброї без натискання на спусковий гачок при певних умовах?

Чи не перероблювалась зброя під нештатний патрон?

Чи можливо здійснити постріл з конкретної зброї представленими патронами?

Чи являється представлений предмет бойовим припасом до вогнепальної зброї?

Для зброї якої марки, моделі, калібру призначені представлені боєприпаси?

Чи придатні надані боєприпаси для стрільби (в тому числі з конкретної зброї)?

Чи складали раніше одне ціле надані куля та гільза?

Яка система, модель зброї з якої зроблено постріл конкретною представленою кулею (гільзою)?

Чи вистріляно декілька куль (гільз) з однієї зброї?

Чи вистріляна куля (гільза) з конкретної зброї, яка перевіряється?

Чи є пошкодження на конкретному предметі вогнепальними?

Яка відстань з якої зроблений постріл?

Де знаходиться місце з якого зроблений постріл та який напрямок проведеного пострілу?

44. Експертиза холодної зброї

Експертиза холодної зброї — вид криміналістичної експертизи, основним завданням якої є встановлення належності до холодної зброї ножів, кинджалів, кастетів та подібних за призначенням предметів заводського, кустарного та саморобного виготовлення.

До холодної зброї належать знаряддя і пристосування, які відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам, або незвичні предмети, завдяки яким спричиняється колючий, ріжучий, рублячий, ударний або роздроблюючий ефект і призначені для нападу та активного захисту.

Криміналістичною експертизою холодної зброї вирішуються такі питання:

Чи є конкретний предмет холодною зброєю (напівфабрикатом чи заготовкою такої зброї)?

Який тип (вид) холодної зброї, до якого належить конкретний предмет?

Який спосіб виготовлення даної холодної зброї (заводський, саморобний)?

Чи використовувався чохол для носіння конкретної холодної зброї?

Чи не виготовлений надісланий на дослідження предмет із спортивної або бойової зброї певного типу (спортивної шпаги, бойової шаблі)?

Чи піддавався переробці ніж (інший предмет), вилучений у підозрюваного?

45. Вибухотехнічна експертиза

Вибухотехнічна експертиза призначається під час розслідування і судового розгляду справ, пов’язаних із застосуванням вибухових речовин, вибухових пристроїв, боєприпасів та їх комплектуючих, що містять вибухові речовини, чи їх незаконним зберіганням, носінням, виготовленням, збутом, розкраданням. Вона сприяє встановленню не тільки об’єктивної, а й суб’єктивної сторони злочину шляхом дослідження обставин, що вказують на навмисне чи необережне вбивство, самогубство чи каліцтво, нещасний випадок, і має також з’ясувати умови й обставини, що сприяли здійсненню злочинів з використанням вибухових речовин, вибухових пристроїв, боєприпасів та їх комплектуючих, що містять вибухові речовини.

Даною експертизою також можуть вирішуватись ситуаційні завдання з метою встановлення механізму події, відтворення матеріальної обстановки, розташування людей щодо вибухового пристрою на момент вибуху, технічної можливості приведення в дію вибухового пристрою за певних обставин, тощо.

До предмета вибухотехнічної експертизи відносяться фактичні дані щодо властивостей вибухових речовин, вибухових пристроїв, боєприпасів, слідів їх дії, механізму вибуху та інших обставин, пов’язаних з підготовкою, здійсненням та наслідками вибуху.

Об’єктами цієї експертизи є боєприпаси, вибухові пристрої в цілому (в тому числі саморобного виготовлення) та їх комплектуючі частини, піротехнічні засоби, засоби ініціювання (запалювання й підриву), електричні, механічні схеми і прилади (пристосування), призначені для проведення ініціюючого імпульсу, вибухові речовини і суміші (в тому числі саморобного виготовлення), хімічні реактиви, з яких виготовляються вибухові речовини і суміші, сліди вибуху на предметах навколишнього оточення, первинні та вторинні осколки, пошкоджені вибухом об’єкти, а також до об’єктів експертизи належать матеріали справи.

До переліку питань, які вирішуються вибухотехнічною експертизою можна віднести:

Чи є наданий на експертизу об’єкт вибуховим пристроєм?

Який вид вибухового пристрою, спосіб виготовлення пристрою або окремих його частин?

Який спосіб підриву вибухового пристрою?

Чи є пошкодження об’єкту слідами дії вибухового пристрою?

Який склад вибухової речовини та спосіб її виготовлення?

Спосіб виготовлення снаряда?

Чи не мають декілька зразків вибухової речовини єдине джерело походження (за ознаками зберігання, технологічними ознаками, тощо)?

46. Ототожнення особи за ознаками зовнішності (портретна експертиза)

Ототожнення особи за ознаками зовнішності — галузь криміналістичної техніки, що включає систему теоретичних положень про зовнішні ознаки людини та сукупність методів і науково-технічних засобів, які забезпечують збирання, дослідження і використання цих ознак для ототожнення особи. Науковою основою даного виду експертиз є дані анатомії, антропології, біології.

Ідентифікація людини за ознаками зовнішності являє собою встановлення тотожності або відмінності конкретної особи в кримінально-процесуальних цілях Така ідентифікація можлива через індивідуальність зовнішнього вигляду людини та відносну його незмінність (стійкість).

Портретна експертиза призначається в ситуаціях, коли органи розслідування або суд не мають можливості іншим шляхом достовірно встановити особу при розшуку безвісно зниклих або злочинців, огляду і дослідженні невпізнаного трупа, визначити факт належності документів, що засвідчують особу, їх власникові та інші обставини, які мають істотне значення для розслідування.

Об’єктами портретної експертизи є фотознімки та їх репродукції, на яких зафіксовані портрети ототожнюваної особи. Це можуть бути фотознімки особи в документах (у паспорті, посвідченні водія, тощо), фотознімки в поліграфічній продукції, аматорські та професійні художні знімки, представлені свідками чи вилучені при проведенні слідчих дій.

На вирішення даної експертизи ставляться такі питання:

Одна чи різні особи зображені на декількох фотознімках?

Чи конкретна особа зображена на фотознімку (вказується прізвище, ім’я, по батькові)?

Чи одна особа зображена на фотознімку з невстановленого трупа та на прижиттєвій фотокартці конкретної особи?

Чи є серед осіб на груповому фотознімку певна особа, зображена на представлених порівняльних знімках-зразках?

47. Судово-почеркознавча експертиза

Криміналістичне дослідження письма (судове почеркознавство) — це галузь криміналістичної техніки, що вивчає закономірності письма, процес його дослідження, можливість ідентифікації людини за почерком та вирішує інші завдання почеркознавчої експертизи. Судове почеркознавство вивчає письмо з метою вирішення ідентифікаційних і неідентифікаційних (діагностичних) завдань.

Судово-почеркознавча експертиза — судова експертиза, основним завданням якої є ідентифікація виконавця рукописного тексту, цифрових записів і підпису. Судово-почеркознавча експертиза вирішує і деякі неідентифікаційні завдання: встановлення факту виконання рукопису в незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисне зміненим почерком із підробкою (імітацією) почерку іншої особи, визначення статі виконавця, а також належності його до певної вікової групи.

предмет почеркознавчої експертизи складають факти та обставини, які експерти встановлюють на основі спеціальних знань у галузі судового почеркознавства, що структурно входять у криміналістичну техніку.

Об’єктами судово-почеркознавчої експертизи є:

— тексти — вид рукопису, змістова сторона якого зафіксована за допомогою буквених та (або) цифрових позначень;

— підписи — вид рукопису, який відображає прізвище (ім’я, по батькові) особи у вигляді букв та (або) умовних писемних знаків та має призначення засвідчити особу;

— короткі записи — вид рукопису, змістова сторона якого зафіксована за допомогою одного-трьох слів чи однієї—семи цифрових позначок.

Типові питання, які вирішуються судово-почеркознавчою експертизою:

Чи виконаний рукопис певною особою?

Чи виконані кілька рукописів однією особою?

Чи виконано підпис від імені певної особи саме цією особою, чи його виконано іншою конкретною особою?

Чи виконаний рукопис навмисне зміненим почерком?

Чи виконаний рукопис в незвичних умовах?

Чи перебувала особа, яка виконала рукопис, в незвичайному стані?

Особою якої статі виконаний рукопис?

До якої вікової групи належить виконавець рукопису?

Чи виконано текст з наслідуванням почерку конкретної особи?

48. Технічна експертиза документів

У слідчій практиці часто виникає необхідність встановлення автентичності документів, визначення часу, способів і засобів їх виготовлення, виявлення в них ознак підробки, виявлення невидимих і слабо видимих записів, відновлення змісту загаслих, спалених документів. У цих цілях проводиться їх техніко-криміналістичне дослідження, в основі якого лежать методи і засоби, спеціально розроблені криміналістикою, а також запозичені з хімії, фізики, поліграфії, інших природних і технічних наук. За допомогою техніко-криміналістичного дослідження документів вирішуються діагностичні і ідентифікаційні завдання.

До найбільш важливих з них відносять:

— визначення способу виготовлення документів або їх окремих частин, реквізитів;

— встановлення факту і способу зміни первинного змісту документа;

— виявлення слабо видимих і невидимих, в тому числі залитих, заклеєних, закреслених записів, а також текстів пошкоджених (спалених, загаслих) документів;

— встановлення родової (видової) приналежності матеріалів документів, їх ідентифікація;

— ідентифікація технічних засобів, що використовувалися для виготовлення або копіювання документів.

Види технічного дослідження документів прийнято розрізнювати по безпосередніх об’єктах дослідження: паперу, підписів, машинописних текстів, відтисків печатей та ін.

Питання які вирішуються експертизою:

Який спосіб виготовлення бланка документа?

Чи одним і тим же способом виготовлені бланки різних документів?

Відповідність бланка встановленій формі?

Чи вносились зміни до початкового змісту документа та в яким способом?

Чи не використано для виготовлення документа заздалегідь підготовлений бланк або частину якогось документа?

Який зміст початкових записів, які були змінені?

Який початковий зміст записів, які були видалені (знищені)?

Чи не виконані записи конкретним письмовим приладдям (ручка, олівець, тощо)?

Чи має місце переклеювання фотокартки чи вклеювання окремих фрагментів документа?

Яким способом виготовлено відтиск у наданому документі (шляхом малювання, фототехнічним, електрофотографічним або іншим способом)?

Що виконано раніше: текст чи відтиск штампа, підпис чи відтиск печатки?

Чи не залишені декілька відтисків однією і тією ж печаткою?

Чи не залишений відтиск конкретною печаткою?

Який зміст тексту на відтиску печатки?

Який тип, система, модель друкарської машинки на якій надрукований досліджуваний документ або його частини?

Який порядковий номер закладки примірника документа, надрукованого через копіювальний папір?

Чи не надрукований представлений документ на конкретній друкарській машинці?