«І бачив я звірину...»

Магічний ланцюг

1. Аби глибше збагнути тексти «Об’явлення…», що стосуються майбутніх подій, нагадаємо деякі моменти езотеричних уявлень.

Як уже мовилося, земний світ складається з двох планів: матеріального й астрального. У попередніх розділах розглядався вплив Темного сателіта на людей і на земну твердь, тобто одухотворену й неодухотворену матерію. Але впливає він на матерію не безпосередньо, а через її польові програми, тобто через її астральні складові. А це: духи природи і стихій (елементали), людські думки, побажання та образи (астроідеї), відбитки дій і явищ, що сталися на землі (астральне кліше). Об’єднання людей, пов’язаних ідеєю і волею однієї людини (магічний ланцюг), духи людських об’єднань (егрегори), духи, які тимчасово вийшли в астральний план зі свого матеріального тіла (лярви), духи померлих, що складаються з астросому, душі і духи (елементали).

Варто сказати, що в книгах Мойсея є також поняття про астральний світ, але воно сховане у найглибшому — ієрогліфічному розумінні (після прямого матеріального і символічного). Так, змій має три значення: пряме — змій; символічне — бентежне бажання, чуттєвість, егоїзм, інстинкт; ієрогліфічне — астрал.

Астрал складається з двох чинників: енергії й руху, які він отримує від духа і найтонкішої матерії. Це — посередник між духом і матерією; він притягує дух до матерії і вводить її в неї; він є інстинкт, що втягує людину у вихор чуттєвості. Через це астрал символізує лихе начало або диявола. Та якщо в людині дух панує над астралом, тобто людина управляє своїми вчинками, то завдяки астралу матерію можна одухотворити, а завдяки інстинкту — піднести і ошляхетнити природу. В Біблії це називається «наступити п’ятою на голову змія». Отож, розглянувши бодай побіжно складові астрального світу та співставивши їх з рухом Темного сателіта, можна збагнути й причину тих подій, що їх пережило людство наприкінці другого тисячоліття, як і заглянути хоча б на тисячоліття вперед.

Елементали — польові програми неживої природи і стихій. Вони бувають різної сили й величини, від поруху трави до духу урагана, що об’єднує міріади елементалів повітря. Землетруси — наслідок збурення (деформації) польових програм земної кори під впливом Темного сателіта. Що ближче до піку його активності, то сильніше трусить Землю.

Астральне кліше. Оскільки будь-яка думка й будь-яка дія відображаються в астралі, то в ньому зберігаються всі земні події у вигляді кліше. Це щось на зразок інформаційної комори, з якої ніщо й ніколи не зникає.

Астроідеї, тобто прагнення й думки людини, відображені в астралі. Як відомо, прагнення живуть в астралі інтенсивнішим життям, ніж просто думки. А всяке бажання — це астральна істота, яка намагається реалізуватися в матерії.Чим більше людей зі спотвореною психікою живе в земному світі, тим потворніші астральні істоти заселяють астральний світ. Надто великий вплив на астральний світ мають письменники. Їхні герої це цілком реальні астральні постаті, які існують у вигляді міражів. Чим сильнішим астральним флюїдом (життєвою силою) наділена людина, тим чіткіші астральні істоти відображаються в астралі. А буває, за допомогою астрального флюїда людини така істота конденсується аж до своєї матеріалізації.

Звірина жорстко контролювала як матеріальне, так і астральне життя. Інструментом контролю матеріального світу був КДБ, астрального — цензура. Відповідний відділ держбезпеки відстежував настрої серед людей, цензура — серед літературних героїв. Завліт пильно вивчав твори письменників, відбраковуючи ті з них, де персонажі не відповідали усталеному стандарту. Тобто убезпечував радянський егрегор від його нівеляції. Адже герой роману, увійшовши у свідомість читача, стає складовою астрального світу, а точніше егрегора, до якого належить свідомість читача. Та поволі тануло поле Темного сателіта і так само поволі змінювалася психіка працівника КДБ і працівника так званого «літа». Відходили фанатизм і жорстокість. Наприклад, у вісімдесяті роки завліт в Україні уже не чіплявся до письменника за те, що в його творах мало класової боротьби. Навпаки, до друку не допускалися книжки, у яких змальовувалося насильство, еротичний натуралізм тощо. Стали друкувати світову класику, яка у переважній більшості несла потужний потенціал суто духовних людських якостей. Відбувалася гуманізація суспільства. Вісімдесяті чи не найбільше нейтралізували радянський егрегор. Завдяки цьому, а також завдяки гуманізації земної людини, при розпаді Радянського Союзу не сталося того, що сталося в Югославії, де художня література була далеко від людини. Югославський егрегор (складова частина марксистсько-ленінського) завдав там багато нещастя.

Магічний ланцюг. Якщо декількох людей об’єднує одна воля, то їхні думки, бажання й образи відображаються в астральному світі і стають там надто живучими. Саме через це, наприклад, молитва віруючих має велику силу і здатна творити диво. Так образ Ісуса Христа (саме образ, а не божа сутність), виплеканий уявою і волею мільйонів людей, посідає в астральному світі провідне місце. Його невеликий (усього кілька сучасних сторінок) текст Нагірної проповіді ось уже дві тисячі років єднає духовно усе людство. А довершена у своїй лаконічності молитва «Отче наш» з цієї проповіді стала магічними словами для кожного, хто звертається до Бога. «Коли молитесь, не кажіть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму будуть почутими; не будьте схожими на них, бо знає Отець ваш, у чому ви маєте потребу, перш ніж ви попрохаєте в Нього. Моліться так: «Отче наш, сущий на небесах…»— казав Ісус.

Усі суспільства, об’єднані внутрішньою дисципліною та єдиною волею, становлять магічний ланцюг. Та якщо позитивні й негативні елементи, тобто члени суспільства, розташовані ябияк, то вони нейтралізують одне одного, і отже воля такого суспільства не може бути відображена в астралі з достатньою силою. Тому так ретельно імперська влада — царська і радянська — нищила будь-які прояви, які могли б згуртувати людей.

Прикладами магічних ланцюгів можуть бути орден ієзуїтів та його аналоги ЧК-НКВС-КДБ і гестапо. Тобто тут мають місце колективні астроідеї. Лойола, Дзержинський і Гімлер своїми волями згуртували людей з однаковою думкою, а потім скористалися з їхньої колективної астральної сили. Усі члени мусили тільки сприймати волю чільника і, засвоївши її, повернути йому у вигляді астральних струмів. Таким чином шеф ставав справжнім астропсихічним акумулятором і міг спрямовувати запас астральної енергії на свій розсуд.

Егрегори базуються на принципі магічних ланцюгів. Це також астральні істоти, породжені колективними думками й волею суспільства. Вони є духом суспільства. Магічний ланцюг, що тривалий час діє у великому суспільстві, члени якого спрямовують свою волю для досягнення однієї якоїсь мети, зрештою поширюється на кожного. Що й сталося, наприклад, у Радянському Союзі та гітлерівській Німеччині.

В астралі утворилися два егрегори — спочатку радянський, а потім німецький — дві гігантські істоти, які виросли з магічних ланцюгів і які до того ж отримали сильне підживлення Орба. Одним із них був «змій великий, вуж стародавній» — ідея так званої «вселюдської рівності», «привид комунізму», який блукав по Європі в час найгустішої тіні Орба. Марксизм, справді, магічний ланцюг; за якихось тридцять п’ять-сорок років він перетворився на нечуваної могутності егрегор. Його земним престолом стала Москва, а троном — Кремль («Я хочу спорудити собі трон на великій холодній горі…»- писав Маркс у юності.). Отримавши від людності Російської імперії достатній запас сили, цей егрегор почав уже самостійне існування, а відтак став впливати на земне життя. Це був згусток жаху. У ті часи в Радянському Союзі, як згодом і в гітлерівській Німеччині, не було людини, яка не боялася б за своє життя. Ставши самостійними істотами і позбавивши божого наповнення своїх земних людей, ці егрегори почали війну між собою, яка скоро перекинулася на землю.

Генератори магічних ланцюгів, з яких виросли ці дві астральні потвори, прийшли всі у земний світ у роки, наближені до 1881-го, тобто народилися в ніч людства. Іхні сутності були спотворені на рівні астросому — напівматеріальної оболонки, яка втілює дух у матерію.

Отож якщо Маркс — генератор, який виробив чорну енергію, Ленін і шість співголів — трансформатори її, то звірина, яку вона (енергія) зібрала довколо себе — магічний ланцюг, а в матеріальному світі — компартія. Цей магічний ланцюг і перетворив астральний світ радянської людності на суцільний егрегор. Планувалося його розпросторити на весь світ, але зашкодила інша чорна потвора, яка зросла всього за кілька років — фашизм.

Егрегори живляться не лише астральними відбитками прагнень і думок живих людей, а також сутностями, що покинули матеріальний світ. Тому жодну ідею знищити в матеріальному світі не можливо. Навпаки, чим більше винищуватиметься людей — земних носіїв ідеї, тим чіткішою і стійкішою вона буде в астральному світі. Ну, а вже звідти через сон, через різні струми ідея, значно підсилена, знову повертається на землю. Недаремно кажуть, що ідеї носяться у повітрі. З’являються мученики за ідею — вони й стають основою магічного ланцюга, а вже з нього виростає егрегор.

2. Коли розпадається імперія, то егрегор ще довго існує в астральному світі, а відтак живить енергетично ті сили земного світу, які протидіють її розпадові. Хоч і розпався «новий Вавилон» і розчленувалася на складові звірина, але їхній егрегор ще витає над тепер уже незалежними державами. Йому з одного боку протидіють магічні ланцюги народів, що поновили свою незалежність, з іншого — поле Темного сателіта (Орба), яке стає дедалі слабкішим і отже не живить так, як раніше, астральну істоту тваринною силою.

Недовго вже існувати радянському егрегорові. Вимирають його матеріальні ретранслятори. До того ж помирають не як мученики (ті, кого вони, або за їхньої мовчазної згоди, знищували) — більшість із них відходять із сумнівом, і цей сумнів вони несуть в астральний світ. Незабаром від радянського егрегора залишиться тільки його кістяк — магічний ланцюг або ж «змій, вуж стародавній» — марксистська ідея. І існуватиме він уже в коморі астральної пам’яті, як астральне кліше. «2 І схопив він (ангел) змія, вужа стародавнього, що диявол він і сатана, і зв’язав його на тисячу років, — 3 та й кинув його до безодні, і замкнув його, і печатку над ним поклав, щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться тисяча років. А по цьому він розв’язаний буде на короткий час…» Отже через тисячу років з’явиться хтось, хто витягне його — магічний ланцюг марксизму з безодні і перетворить знову на егрегор і він знову принесе велике лихо землі. Але вже після цього ідея «вселюдської рівності» утратить будь-який вплив на людство, тобто буде вкинена «в озеро огняне та сірчане, де звірина і пророк неправдивий».

3. В астральному світі існує багато егрегорів, це і ті, магічними ланцюгами яких є «змій великий…», і «понад усе», і «богообраність», але видів їх усього два — добра і зла.

Перший об’єднує померлих святих, праведників, людей з добрими намірами і світлими думками. Такий егрегор має ймення Михаель. Це, власне, те ж саме, що й архангел Михаїл з його воїнством.

Другий об’єднує померлих, яким властиві були чорні думки і лихі наміри. Назва цьому егрегорові Самаель; він і є диявол і сатана. Початком і складовою (чи не найбільшою) його був магічний ланцюг, виплеканий облудною ідеєю «вселюдської рівності».

Між ними спалахнула війна, і переможений був Самаель, і скинений він був з неба (астрального світу) разом з його анголами. «Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!» Час його обмежувався періодом активності Темного сателіта. Напевне, скидання у земний світ відбувалося так: сутності (духи) потрапляли в астросоми темних, а вже тоді ця субстанція втілювала їх у матерію.

Взаємодія астрального світу з матеріальним відбувається за принципом симпатій і антипатій, а саме: добре притягує добре і відштовхує зле, а зле притягує зле і відштовхує добре. Тобто людину зі світлими почуттями притягує до себе егрегор добра і наділяє її відповідним астральним кольором — символом духовного плану. Людина ж від природи лиха підпадає під вплив егрегора і лярви зла, відповідно цьому їй надається і символ антидуховності. Не випадково державними символами Радянського Союзу стали серп і молот, а колір червоний, які символізують смерть, руйнування (серп — те ж саме, що й коса, молот — символ блискавки) і кров; у гітлерівській символіці була свастика — окультний знак темних і також червоний колір. А есесівці — складова частина магічного ланцюга в матеріальному світі — носили на одностроях вже не символ блискавки, а зображення самої блискавки — символіки Зевса. Нагадаємо, що в часи зачаття ідеї «вселюдської рівності» і її антитези «uber alles» (понад усе) у Німеччину було перенесено з турецького міста Пергама вівтар Зевса — «престол сатани» за висловом Ів. Богослова.

4. Чи знали «батьки» які потвори вони виростять зі своїх магічних ланцюгів? Знали. Марксові, як сатанистові, те було відомо з юних літ, про що свідчать його вірші. Ленін також знав, що марксизм — це магічний ланцюг і що він — Ленін подовжує хвіст «змія великого, вужа стародавнього», як і те, що цьому ланцюгу судилося розростися до страхітливого егрегора. Йому, як синові посвяченої розенкрайцерівського ордену, було відомо також, що астральна істота вимагає підсиленого живлення з земного світу і що назва тому живленню страх і кров. Тільки за три з половиною роки свого правління він убив понад чотири мільйони людей. Тоді егрегор марксизму з приробленим до нього хвостом ленінізму був тільки підлітком. А вже Сталін викохав його до страхітливої потвори, яка тримала в напрузі увесь світ.

Про те, що гряде ніч людства знали не тільки задовго до того Ів. Богослов, ближче до нас Нострадамус та католицька церква. Знали й очікували на неї сатанисти. Бо це був останній шанс вселюдського егрегора зла поквитатися з вселюдським егрегором добра. Більш сприятливих умов для нищення божої сутності в людській свідомості доти не було. Марксистсько-ленінський, гітлерівський, мусолінієвський, франкістський та інші — це егрегори антихристиянські. Але вони були розрізнені, а згодом їхні інтереси схрестилися. Сатана-бо запрограмований на самознищення. У земному ж світі сталося самознищення людей, у свідомості яких гніздилося в кого більше, у кого менше, від Самаеля. Тобто, знову ж таки, випускалася «нечиста» кров людства.

Зачинався магічний ланцюг звірини у сатанинських гуртках, де дружина К.Маркса грала роль вівтаря. Вівтар потрібен був під час чорної меси і ним був живіт голої жінки; між її грудей чи ніг ставилася ритуальна чаша. З етичних міркувань пропустимо деталі дійства, скажемо, тільки, що метою його було укріплення зв’язку з темними силами астрального світу та отримання від них сприяння.

Традиція чорної меси виходить із сивої давнини. Існує стародавня гравюра, на якій зображено фаворитку короля Людовіка Х1У мадам де-Монтеспан, яка лежить на столі, а поряд — чоловік, який в одній руці тримає немовля, а другою всаджує в нього стилет, причому кров стікає на тіло Монтеспан.

У дев’ятнадцятому столітті чорна меса відбувалася вже без крові і закінчувалася богохульством та цинічними еротичними оргіями, але на них незримо була присутня жива жертва.

Мине не так багато часу і ритуальною офірою-немовлям стане багатомільйонна людність, а вівтарем — ідея «вселюдської рівності», на яку виллється море крові.

5. Випадково чи ні, а саме в «ніч людства» приходять у земний світ особистості, які шукають нових форм у мистецтві, архітектурі та літературі. І пошуки ті направлені не на удосконалення людської природи, а на її розкладання. Найяскравішими представниками поміж них були Пабло Пікассо (1881–1973), Олександр Архипенко (1887–1964) та Сальвадор Далі (1904–1989). Перші два — основоположники кубізму: один у малярстві, другий у скульптурі. Нагадаємо, що кубізм полягає в конструюванні об’ємної форми на площині, розкладанні складного на просте, деформації образів реального світу. Іншими словами — у руйнуванні усталених форм людства — тобто безум світу цього.

Пікассо. Герніка. Масло. 1937.

Далі — зачинатель сюрреалізму — малярства, у якому віддається перевага несвідомому, сновидінням. Це мистецтво хаотичних образів, парадоксального зміщення глузду, потоку монстрів, а загалом усе те ж сатанинство.

У літературі таким провідником ідеї став Франц Кафка (1883–1924), у творах якого переважають не людський характер, а ситуації суму, страху, відчаю, кошмару, фантастичні перетворення. Критика приписувала його творчості передбачення фашизму. Насправді ж і Кафка, і лідери третього рейху, як і значна частина тогочасної Європи, були дітьми того самого чорного егрегора, ім’я якому Самаель, і який мав могутнє живлення від Темного сателіта. Їхні астросоми були змінені відповідним чином. Через те творчість Кафки, як і Пікассо, Архипенка та Далі, зробила чіткий відбиток на ментальному плані сучасників. В історії, як правило, залишається не та особистість, яка створила видатний твір, а та, твір якої знайшов розуміння і схвалення її сучасників.

Проте не все у творчості цих майстрів було означене сатанинством. Так, з 85-ти років, що прожив Далі, сюрреалізмові він віддав двадцять, але ці двадцять припадають на пік навісніння європейської людності, а саме на період від 1928 по 1947 р.р. Тобто це були роки, коли сутності, що прийшли у земний світ у часи наближені до 1881-го, стали дорослими і вже багато хто з них опинився біля керма влади. В Росії безроздільно царювала звірина, в Німеччині та Італії міцнів націонал-соціалізм, який поширювався на Іспанію та Румунію. Тобто над слов’янським світом чорний егрегор уже сформувався, а над Західною Європою він перебував на стадії формування.

Далі. Передбачення громадянської війни в Іспанії. 1936.

Це була ніч і кошмарний сон людства. Як сказав Гойя, «Сон розуму породжує чудовиська.» А найстрахітливіші чудовиська можуть виникнути тільки в уяві митця. Якщо простежити творчі доробки кубістів, сюрреалістів, авангардистів та майстрів інших модерністських течій, що творили на початку двадцятого століття, то можна спостерегти одну спільну для всіх прикмету — спалах творчої активності в період від 1915 до 1945 р.р.

Не випадково найвизначнішою постаттю став Пікассо, адже він народився у «найтемніший час ночі» — 1881 р. До того ж належав до компартії Франції. Його «Герніка» була написана, чи як казали мистецтвознавці, синтезована одразу після серії із 18 офортів, що мали назву «Мрії і брехня генерала Франко» (початок 1937 р.). Цьому сірому (некольоровому) полотну приписують «епічну ліричність, ритмічну організацію форм», а насправді воно відображає кошмарний сон людини, значна частина свідомості якої була утоплена в тогочасному астральному світі. Більшість із своїх полотен Пікассо, здавалося, творив у кошмарному сні. За 92 роки він прокидався усього кілька разів, і тоді з’явився «Голуб миру» та інші непошматовані мареннями образи.

Ці четверо зросли не на порожньому місці. Так, прикладом для Пікассо та Далі був імпресіонізм Альфреда Сіслея (1839–1899), Клода Моне (1840–1926), Огюста Ренуара (1841–1919), Поля Гогена (1848–1903). Для Кафки — містична творчість Ернеста Теодора Амадея Гофмана (1776–1822).

І ще одна прикмета, що поєднує цих митців: усі вони були щедро обдарованими, і якби їм судилося прийти у світ «на світанку» чи «в полудень» людства, то й дарування їхні засвітилися б по-іншому. Наприклад, Далі у другий період творчого життя, від 1948-го по 1989-й роки повернувся до класики і створив серію глибоких релігійних полотен. Але їх виявилося незрівнянно менше ніж сюрреалістичних.

В окультному плані всі такі митці і їхні твори працювали над вирощенням егрегора Самаеля.

Треба сказати, що у століття з коренем «вісімнадцять» до чорної містики потяглися також слов’янські майстри слова, зокрема Микола Гоголь (1809–1852), Олексій Костянтинович Толстой (1817–1875) та інші. Тогочасний культурний світ перебував у полоні всіляких сатанинських течій.

Уже в двадцятому столітті, у самий розпал більшовизму з’являється твір, написаний на, так би мовити, фактичному матеріалі. Автор Михайло Булгаков (1891–1940) у романі «Майстер і Маргарита» змалював засобами умовно-фантастичного жанру увесь містичний план тогочасного буття. Досі залишається загадкою, чому Сталін не вбив Булгакова. Чи не тому, що головний персонаж Воланд (сатана) показаний хоч і безмежно жорстоким, але шляхетним? А може, тому, що, за авторською версією, царювання його (Воланда) було невідворотне? Та як би там не було, а це була перша (і остання) спроба осмислити події з погляду містики, за всі 73 роки і сім місяців радянської влади.

Сатана приречений на самознищення. Якщо ліквідація ленінської гвардії стала нищенням сатани на матеріальному плані, то боротьба з різними течіями в літературі і мистецтві, наприклад, футуризмом, авангардизмом, кубізмом та іншим, нищила духовні основи сатанинства. Друга хвиля боротьби з окультною базою темних спалахнула за часів хрущовської відлиги. Проте модерністів фізично вже не винищували, дехто з них спливе на поверхню в часи «перебудови», але таких стовпів, яких породила «ніч людства», поміж них не виявилось.

Тим часом набирала обертів машина гуманізації суспільства — література. Метод соц. реалізму (багато хто й досі не знає до пуття, що це таке), попри велику шкоду для літератури, яка полягала в основному у формалізації художньої творчості, не заперечував аби в центрі уваги була людина. З’являється безліч позитивних героїв — від примітивних схем до повнокровних персонажів, які швидко (завдяки державним книговиданню і книгопоширенню) стають складовою свідомості найчитабельнішої людності світу.

Радянський егрегор з абсолютно чорного перетворюється на темно-сірий, а згодом у ньому з’являються шпарини.

Слід зауважити, що поряд із згаданими мною абстракціоністами, у цей період з’являється чимало видатних майстрів пензля і слова, образи і герої яких гуманізували людську природу, але на видноті світової історії залишилися абстракціоністи.

6. Водночас, коли у мистецтві йшло руйнування людської психіки, а в житті нищення людини, як виду, подібне втручання було і в неживу природу. Найвищий інтелект тогочасного людства намагався проникнути в глибини матерії. Австрієць Ервін Шредінгер (1887–1961) і німець Вернер Гейзенберг (1901–1976) розробляють теорію квантової механіки, українець Дмитро Іваненко (1904) дає теорію атомного ядра, росіянин Ігор Курчатов (1902–1960) відкриває спонтанний поділ ядра урану (1940), американець Роберт Опенгеймер (1904–1960) працює над створенням атомної (уранової) бомби (1942–1945), яку у серпні 1945-го скинули на Хіросіму й Нагасакі і яка усього за кілька хвилин забрала 150 тис. життів. Це була тільки перша ягідка. Другу — значно більшу створили у Радянському Союзі під керівництвом того ж Курчатова у 1953 р. Її було добротно апробовано на людях, тваринах, спорудах та військовій техніці. За всім тим стояла тінь Сталіна й Берії.

У 1946 р. в СРСР створили атомний реактор, який згодом використали на АЕС і криголамі, що мали ім’я Леніна. Сатанинській владі — сатанинської сили енергію. Але щоб управляти такою енергією, потрібні висока відповідальність, обов’язок і духовність. Адже йдеться про загрозу мутації людини вже не на художньому полотні, а в природі. Образи Пікассо, Далі та інших після Чорнобиля здаються не такими вже й химерними. Власне, твори кубістів, сюрреалістів і т.п. стали предвісниками хаосу не лише людської свідомості, а також її біологічної форми. Сатана розпочав нищити образ і подобу…

7. В астральному світі зараз змагаються дві сили: марксистсько-ленінський і національний егрегори.

На поверхні першого лежить популістська, але чітко сформульована ідея «вселюдської рівності», всередині ж його — ідея хаосу, а саме: рівність між обдарованим і нездарою, працьовитим і неробою, моральною особистістю і збоченцем. А над хаосом — трон Самаеля. Набутки культур та інтелекту тут визнаються тільки тоді, якщо вони не суперечать принципу Самаеля. Етносам відведено роль карт у руках шулера.

На поверхні другого лежить ідея, що засуджує право одного народу маніпулювати долею іншого, принцип збереження національної ідентичності, тобто заборона замулювати джерела родів і народів («рік»). Цим принципом опікується «ангел вод». Він не заперечує поєднання доль між представниками різних «джерел» і «рік», він тільки забороняє нищення, як і злиття, що є по суті також нищенням. Усередині цього егрегора лежить те ж саме, що й на його поверхні.

Ідея «вселюдської рівності» зорієнтована на тваринну складову (кама рупу — «червоне чудовисько в нас») окремої людини і всього суспільства. В епоху найгустішої тіні Темного сателіта і найбільшої його активності, коли матеріальний план людини вивищився над духовним, ідею цю підхопив обиватель — найчисельніша верства суспільства. Та вже тепер закінчується ніч людства, чорний егрегор «змія великого, вужа стародавнього» тане, а відтак і вплив його на земне життя дедалі слабкішає. Водночас настають сприятливі часи для прагнень і думок тих, кого винищено було імперським і червоним сатанинством. В Україні колись розрізнені магічні ланцюги Б.Хмельницького, І.Мазепи, С.Петлюри, М.Грушевського тепер уже гуртуються у великий егрегор. Його живлять ідеї мільйонів душ замордованих. Усі вони, без винятку, відстоювали свої принципи з божим наповненням у душі, тому й колір їхнього егрегора синьо-жовтий. Це він — уже нинішній егрегор вплинув на прийняття державної символіки у Верховній Раді. Власне, то був видимий перелом у силі впливу двох егрегорів на земну свідомість. З того часу червоний егрегор знесилюватиметься, аж до повного знищення, а синьо-жовтий набиратиме міці. Він є складовою світлого егрегора людства — Михаеля, якому судилося уже на початку третього тисячоліття повністю перемогти Самаеля тепер уже в земному світі.

Як реакція на танення чорного егрегора, у багатьох містах України почали виникати гуртки, товариства і навіть школи під символами Реріха, Блаватської та інших, ініціатори («вчителі»)яких мають одне завдання — виростити магічний ланцюг у даній місцевості, а вже з допомогою цієї астральної істоти впливати на свідомість людей земного світу. У такі товариства вступають люди з чітким мисленням і сильними думоформами, які цілком підкоряються волі вчителя, навіть не усвідомлюючи того. Завданням таких «трансляційних пунктів» є зашкодити формуванню національної ідеї в астральному світі. Їхні агенти роблять спроби нищити найвищі пріоритети, на яких тримається національна ідея, а саме опорочити Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку в матеріальному світі. І це не просто намагання нездари привернути до себе увагу (таке трапляється), це нищення фундаменту духовності, без якої немислима жодна нація, це спроба творення бездуховного конгломерату, якому в майбутньому визначено роль фігури на шахівниці, а не гравця. Та найбільшої шкоди національній ідеї завдає руйнування найміцнішої складової магічного ланцюга, як в астральному, так і в матеріальному світі — мови корінного етносу.