«І бачив я звірину...»

Новий Єрусалим

1. «І бачив я небо нове й нову землю, перше бо небо й перша земля проминули, і моря вже не було» (гл. 21). — Так починається передостання глава «Об’явлення…» Слова «небо», «земля», «море» це — тільки «гілки»; саме ж дерево, тобто первинне значення слів, сховане. «Море» — місце, де змішуються води рік; в окультному значенні це імперія; а ріки — то народи. Отож текст читається так: «і бачив я людність нову, що на небі (у світі сутностей), і людність нову, яка на землі живе, і імперій уже не було.»

Коли це станеться, важко сказати. Але розвал держав-конгломератів, який припадає на кінець другого тисячоліття, свідчить, що час близький.

«2 І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка.»

Слово «місто» Ів. Богослов вживає в значенні «держава». Але тут ідеться про «місто святе», себто духовну державу, державу-віру. А віра ця християнська. Тому що джерело християнської віри витікає з Єрусалима, а точніше з храма, що його зруйнували римляни 70-го року н.е. Цей храм був Святинею для іудеїв і християн. Віра Христова, у порівнянні з іудаїзмом, нова. Євангеліє називається ще «Новий Заповіт». Тому й написано: «Новий Єрусалим». Тобто йдеться саме про Христову, а не іудейську, віру.

2. «Новий Єрусалим» — поняття не географічне, а духовне. Уже тепер оновлюється Христова церква. Правда, поки що тільки формально, оскільки її настоятелі — це здебільшого ті ж сутності, які прийшли у світ у сатанинський час. Але астральна аура планети (Темний сателіт) дедалі рідшає і віддаляється; народжується все більше людей з неспотвореною психікою. Вони й стануть тією «невістою», що її запліднить оновлена віра.

«9 І прийшов до мене один із семи анголів, що мають сім чаш, наповнених сімома останніми карами, та й промовив до мене, говорячи: «Ходи, покажу я тобі невісту, жону Агнця.»

10 І заніс мене духом на гору велику й високу, і місто велике мені показав, — святий Єрусалим, що сходив із неба від Бога.»

«Гора» це — держава, влада, закон. Ідеться про духовну владу. А з неба (у земний світ) сходили сутності — часточки людства, які складуть основу оновленої віри — Святого Єрусалима. Тобто ангел показав час масового втілення душ тих, «які не вклонилися звірині ані образові її, і не прийняли знамена на чола свої та на руки свої» (гл. 20, ст. 4).

«11 Славу Божу він (Єрусалим) має. А світлість його подібна до каменя дорогоцінного, як каменя ясписа, що блищить, як кришталь».

Щоб стало зрозуміліше, про що йдеться, наведемо слова з гл. 4 «3 А сидячий (Бог на престолі) подібний був з вигляду до каменя яспіса й сардиса…» Тобто духовний колір Нового Єрусалима був такий самий, як і в Бога.

Яспис, чи яшма, — один з дорогоцінних каменів, про який згадується в Старому (Ієзекіїль, ХХУШ, 13) та Новому Заповітах. Він складається зі зцементованих зерен кварцу та халцедону; має велику твердість. Кольори: жовтий, білий, чорний, червоний, зелений, сірий та переплетення цих кольорів у вигляді смуг, хвиль, плям.

3. «12 Мур воно (місто Єрусалим) мало великий і високий, мало дванадцять брам, а на брамах дванадцять анголів та ймення написані, а вони — імення дванадцяти племен синів Ізраїля.

13 Від сходу три брамі, і від півночі три брамі, і від півдня три брамі, і від заходу три брамі.»

Мур великий і високий — це захищеність Нового Єрусалима від впливів та посягань інших релігій.

Дванадцять брам — дванадцять знаків Зодіаку, під якими із потойбіччя у світ людський спускаються сутності. Дванадцять анголів відповідають за дванадцять різних типів людей відповідно до їхніх знаків Зодіаку, а саме: за характер, вдачу, психічні й розумові особливості і зрештою за виконання програми, що на них покладено Вищою Силою.

Окультна наука вчить: «Немає такого зернятка внизу, яке б не мало свого ангела вгорі» — тобто тієї сили, яка штовхає до росту і розвитку. Кажучи сучасною мовою, анголи то — польові матриці втілених сутностей.

Дванадцять племен синів Ізраїля — це не євреї, точніше, не тільки євреї, це всі, чия віра проросла з Біблії (Тори), тобто з іудаїзму. А саме — дванадцять типів людей, народжених під дванадцятьма знаками Зодіаку. Якби стала можливою дивовижна сегрегація за приналежністю людей до їхніх знаків Зодіаку, то з’явилося б дванадцять справді племен, які між собою дуже відрізнялися б. Водночас представники одного такого «племені», попри етнічні, географічні та расові особливості, були б ідентичні. Ці міфічні племена в іудаїзмі мають назву дванадцяти колін Ізраїля. А саме: племена Рувима, Симона, Левія, Іуди, Завулона, Іссахара, Дана, Асира, Наффалима, Йосипа, Вениаміна. Зараз відомі тільки два племені. Решта буцімто перебувають невідомо де. За єврейською легендою, прийде час і ті десять прийдуть на землю обитовану. Мабуть, це все ж тільки легенда, оскільки земна куля не така вже й велика, аби на ній досі не були віднайдені ці десять племен.

4. Брами були на мурах по три з кожної сторони світу. Тобто в Новий Єрусалим входитимуть сутності людей, що втілюватимуться (народжуватимуться) у будь-якому місці планети — на півночі, півдні, сході, заході від Нового Єрусалима.

Чому по три брами з кожної сторони світу? Чи не тому, що сутності приходитимуть у земний світ одухотворені якоюсь із складових святої трійці? Тобто по брамі на Отця, Сина, Святого Духа?

«14 І міський мур мав дванадцять підвалин, а на них дванадцять імен дванадцяти апостолів Агнця.»

Новий Єрусалим (Христова віра) тримаєтьтся на дванадцяти основах, а саме — на апостолах Ісуса Христа (Агнця).

5. «15 А той, хто зі мною говорив, мав міру — золоту тростину, щоб зміряти місто і брами його, і мур.»

16 А місто чотирикутнє, а довжина його така, як і ширина. І він зміряв місто тростиною на дванадцять тисяч стадій; довжина і ширина, і вишина його рівні.»

Переведемо цю відстань у сучасну нам одиницю довжини — метр. Нагадаємо, стадій — відстань, що її проходить людина за час сходу сонця, тобто за дві хвилини. Відомі стадії: вавілонський — 194 м, фараонів — 209,4 м, птолемеївський і римський — 184 м, єгипетський — 174, 5 м. У «Словнику іншомовних слів наводиться ще один єгипетський стадій —230,4 м.

Отож, якщо Ів. Богослов мав на увазі стадій

вавілонський, то відстань становитиме: 12000 х 194 = 2328000 м;

єгипетський — 12000 х 174,5 = 2094000 м;

фараонів — 12000 х 209,4 = 2508000 м;

птолемеївський — 12000 х 184 = 2208000 м;

римський — 12000 х 184 = 2208000 м;

єгипетський за «Словником…» — 12000 х 230,4 = 2760000 м.

Середня величина від шести наведених відстаней складає 2349000 м або 2349 км. Якщо ж величину стадія за «Словником іншомовних слів» вважати сумнівною (надто вона відрізняється), то середня відстань становитиме 2269 км.

Взявши за початок цієї відстані Сіонський пагорб, де стояла Святиня — єрусалимський храм, з якого пішла віра Христова і де зараз знаходиться гроб господній, а за кінець п’ятдесятий градус Північної Широти (на Північ), а саме Київ, то матимемо схожу відстань. Від аеропорта «Бориспіль» до Тель-Авіва літаком — 2200 км., від Борисполя до Києва — 50 км., від Тель-Авіва до Єрусалима — 35 км.

Чому Київ?

«…А затим пустить паростки та, котра так довго була безплідною, починаючи з 50-го градуса, і яка поновить усю Христову Церкву.» Так сказав Нострадамус про те, що станеться після того, як «…злощасний нащадок розростеться після першої жертви покути (смерть Леніна), і це триватиме лише сімдесят три роки і сім місяців…» Справді, після цього терміну (73 роки і 7 місяців) православні люди колишнього «Нового Вавилону» повернулися обличчям до церкви, надто ті, що прийшли у світ в останні десятиліття двадцятого століття і свідомість яких не була вже так отруєна сатанинством.

Не виключено, що Нострадамус вирахував 50-й градус з тих самих дванадцяти тисяч стадій, що їх навів Ів. Богослов. А саме, узяв за відправну точку Сіонський пагорб і провів від нього на Північ лінію, яка, поминувши мусульманську Малу Азію, торкнулася своїм другим кінцем 50-го градуса Північної Широти.

Чому не на Південь, Схід чи Захід? Тому, що всюди там — народи мусульманського світу. Це по-перше, а по-друге Ів. Богослов в «Об’явленні…» писав про наш край, принаймні починаючи з 13-ї глави. І Нострадамус також писав про наш край: «А затим в Атилі…»

Нострадамус міг би провести лінію й на Північний Захід і вона, перетнувши Італію, закінчилася б на півночі цієї країни. Але ж апокаліптичні пророцтва, як було показано в попередніх розділах, стосуються у переважній більшості православного слов’янського світу. До того ж православ’я — віра, яка безпосередньо витікає з джерел християнства; через православну Візантію, де вона була державною, потрапила в Київську Русь.

І нарешті апокаліптичні жахіття це — сплата кармічних боргів (очищення). Українці сплатили їх повною мірою. З усіх регіонів колишнього Союзу найбільших втрат зазнали саме українці. Це і мільйони, що загинули під час громадянської війни, і сім мільйонів виморених голодом, і сім мільйонів тих, хто не повернувся з другої світової, і мільйони тих, кого забирали за рознарядкою і більшість із яких знайшла собі могилу в концтаборі.

У людини є два шляхи щоб сягнути досконалості: шлях пізнання таємниць Біблії і шлях страждань. У народу — так само. Українці йдуть цим — другим шляхом уже сімсот років. Випробування наростали від століття до століття і зрештою вилилися в апокаліпсис, за яким починається новий світ. Отож 50-й градус, звідки почнеться оновлення всієї Христової віри (за Нострадамусом), це місце на землі, де було чи не найбільше пролито крові і куди спуститься з неба «місто» Новий Єрусалим.

Знову ж таки і Нострадамус, і Ів. Богослов пишуть про те ж саме; один називає градус на мапі, другий наводить відстань до нього, точніше зв’язує майбутній Новий Єрусалим зі Старим Єрусалимом відрізком відстані. По суті це — вісь, що поєднує сіонський пагорб початку першого тисячоліття, де стояла Святиня, з київським пагорбом, мабуть, початку третього тисячоліття. Тобто в духовному житті людства виникне ще один цент віри — Новий Єрусалим.

6. У 16-му стиху мова йде про площу й куб: «довжина і широта, і висота його рівні…» Якби йшлося тільки про площу «міста» (регіон поширення Нового Єрусалима), то вона являлася б квадратом зі сторонами 2269 км (або близько до цієї величини, в залежності від того, яким стадієм користувався Ів. Богослов). А оскільки є ще й висота, то йдеться про куб. Який потаємний смисл ховається за цим символом? Не виключено, що мається на увазі хрест. Адже куб, будучи розкладеним, утворить фігуру хреста. Ясно тільки одне: наводиться цілком реальна величина відстані, яка може бути використана для обчислення площі й об’єму.

Якщо п’ятдесятий градус Північної Широти у місці, де знаходиться Київ, узяти за середину квадрата, то квадрат цей накриє всю Україну, Молдову, Білорусію, майже всю європейську Росію. Але він накриє також такі католицькі країни, як Литва, Латвія, Естонія, Польща, Чехія, Словаччина, що навряд чи можливе.

Якщо Нострадамус писав свої пророцтва в завуальованій формі, то Ів. Богослов користувався «мовою гілок». Два світи — наш — матеріальний і той, з якого надходять сутності для втілення, наділені тими ж самими відчуттями; відчуття ж дані для сприйняття предметів і дій. Щоб повідомити про предмети, використовують ту саму мову, але мають на увазі, що йдеться про предмети іншого виміру. Мову цю розробили люди, котрі досягли духовного світу (навіть світів), живучи в матеріальному — нашому світі, і тому вони точно знали всі відповідності слів. Мова ця точна, оскільки існує точна і однозначна відповідність між «коренем» і його «гілкою», адже творці мови перебували одночасно у двох світах. Цією мовою й написаний Старий Заповіт.

Отож св. Іван узяв за основу назву предметів і дій («гілок») нашого світу для описання відповідних предметів і дій («коренів») духовного світу. Новий Єрусалим він побачив саме там. Тому й здаються нам деякі тексти «Об’явлення…» та й інших священних книг схожими на казки, а іноді й нісенітницями. Але замінити одне слово на інше не можна, яким би дивним воно не здавалося; «гілка» мусить точно відповідати «кореню».

7. «17 І виміряв він мура його на сто сорок чотири лікті міри людської, яка й міра ангола.»

Передусім, що таке лікоть? Давня міра довжини — довжина ліктьової кістки людини. Відомі лікті: сірійський — довжина 37 см, давньоєгипетський царський — 52,5 — 52,7 см, звичайний лікоть у давньому Єгипті та Греції — 46,2 см, у Київській Русі, а пізніше на Україні — 45,5 — 47,5 см.

Найімовірніше, що Ів. Богослов мав на увазі звичайний єгипетсько-грецький лікоть — 46,2 см. Отож мур був завтовшки в 665, 28 см.

Якщо ж він мав на увазі лікоть, що ним вимірювали в Київській Русі — 47,5 см (адже апокаліптичні пророцтва стосуються православ’я), то матимемо величину 6840 см. Сума цифр цього числа дорівнює 18.

Втім, це — останнє може бути тільки випадковим співпадінням.

Якщо ж ні, то треба визнати, що Ів. Богослову була відома метрична система мір за 1700 років до її виникнення. Адже цю систему було розроблено спеціальною комісією Паризької Академії Наук і затверджено Національними зборами Франції 30 березня 1791 року. Однак метрична система увійшла в користування тільки 1875 р., після підписання сімнадцятьма державами (у тому числі й Росією) відповідної Міжнародної конвенції.

Виходить, що товщина муру могла бути розгаданою тільки після виникнення метричної системи мір. Звідки тоді про неї знав автор «Об’явлення…»? Треба ще раз визнати існування надчасового виміру, де все, що було, є і буде — вже є. До речі, сума цифр року затвердження цієї системи — 1791 також дорівнює 18.

Що хотів сказати Пророк цими числами? Що Новий Єрусалим буде в оточенні сатанинства? Чи «мур» являтиме собою силову, репресивну структуру нової віри?

8. «18 Його мур був збудований з яспису, а місто було — щире золото, подібне до чистого скла.»

Чому з яспису?

Яспис — кабалістична гема зодіакального знаку Діви. Отож Новий Єрусалим буде споруджений (заснований) у вересні. «А місто буде — щире золото…» Золото — один із семи основних металів, що їх окультна наука вважає кристалізованими представниками семи планет: золото відповідає сонцю, срібло — Місяцю, олово — Юпітеру, мідь — Венері, ртуть — Меркурію, свинець — Сатурну, залізо — Марсу.

Таким чином, місто буде засноване в рік Сонця. Якщо вірити астрологічному календарю, роками Сонця були, зокрема, із останніх 1966, 1973, 1980, 1987, 1994, а будуть 2001, 2008, 2015 і т.д. На графіках 1 і 2 розділу «Темний сателіт (Орб)» саме на ці роки припадає різке падіння звірства в людському суспільстві.

9. «19 Підвалини мура міського прикрашені були всяким дорогоцінним камінням. Перша підвалина — яспис, друга — сапфір, третя — халкидон, четверта — смарагд, 20 п’ята — сардонікс, шоста — сардій, сьома — хризоліт, восьма — берил, дев’ята — топаз, десята — хрисопрас, одинадцята — якинт, дванадцята — аметист.»

Йдеться знову ж таки про дванадцять колін Ізраїля. Аточніше — про дванадцять кабалістичних гем знаків Зодіаку людей, які прийдуть у земний світ у час Нового Єрусалима. Мовиться про обереги дванадцяти типів людей.

Наперсник судний — обладунок єврейського першосвященика. Ззовні був прикрашений коштовними каменями з вигравіюваними іменами 12 колін Ізраїля. 1 ряд (справа наліво): рубін — Рувим; топаз — Симон; смарагд — Левій. 2 ряд: бірюза — Іуда; сапфір — Завулон; діамант — Іссахар; 3 ряд: опал — Дан; агат — Гад; аметист — Асир. 4 ряд: хризоліт — Неффалим; онікс — Йосип; яшма Веніамин.

a і b — золоті кільця і шнурки для кріплення;

c — шнурки з голубої вовни для кріплення.

Про відповідність осіб, народжених під різними знаками Зодіаку, їхнім знакам знали й пам’ятали в стародавні часи. Прикладом може бути наперсник судний. Це — прямокутний фартух, що його одягає під час богослужіння першосвященик. «Судний» — тому, що першосвященик мав статус найвищого судді. В наперсник (нагрудник) було вправлено дванадцять дорогоцінних каменів, на яких викарбувані дванадцять назв колін Ізраїля. Каменів було чотири ряди по три в кожному ряді. Мабуть, ряди означали пори року. У першому ряді знаходяться рубін, на якому викарбуване ім’я Рувим, топаз і, відповідно, Симон, смарагд — Левій; у другому ряді: Бірюза — Іуда, сапфір — Завулон, діамант — Іссахар; у третьому ряді: опал — Дан, агат — Гад, аметист — Асир; у четвертому ряді: хризоліт — Неффалим, онікс — Йосип, яшма — Веніамин.

Тобто в стихах 19 і 20 йдеться про все ті ж дванадцять типів людей, які складуть фундамент оновленої віри, це — пророки, апостоли, подвижники церкви.

10. Ів. Богослов, як і решта апостолів, були іудеями, які на відміну від консервативних фарисеїв, спромоглися розгледіти в Ісусі Месію. Тому й пророцтва, зокрема й про Новий Єрусалим, будуються на уявленнях та символах іудаїзму — релігії, яка веде початок від прабатька Авраама.

«21 А дванадцять брам — то дванадцять перлин, і кожна брама зокрема була з однієї перлини. А вулиці міста — щире золото, прозорі, як скло.»

Якщо «підвалини муру міського» тримаються на видатних особистостях минулого, то дванадцять брам, які є дванадцять перлин, — то дванадцять входів для відповідних сутностей. В досатанинські часи православна церква, реєструючи народження дитини, давала їй ім’я, що відповідало одному з дванадцяти імен колін Ізраїля.

Година, день, знак Зодіаку, рік народження та ім’я це й було кодом людини, під яким вона приходила у земний світ. Вища Сила, плануючи події в людському суспільстві, надсилала свої завдання саме на цей код.

Сатанисти те розуміли, тому й заходилися змінювати свої імена на псевдо. Надто це набрало поширення у століття з коренем вісімнадцять. Звісно, і «змій великий, вуж стародавній», досягши зрілого віку, обернувся з Марходея Маркса Леві на Карла Маркса. Тобто змінив ім’я, що йому дане було у відповідності з канонами віри, на вигадане.

Напевне, людське ім’я це — також «гілка», «корінь» якої схований в іншому вимірі. Вороги церкви (церков), змінюючи законні імена, по суті відрубували «гілки» від «коренів» і таким чином блокували виконання програми Вищої Сили. Найбільшого поширення набула зміна імен у розгул темних, починаючи з 1917-го. А вже ті, хто пішов цим шляхом, і дітей своїх називали як заманеться. Ще й тепер можна зустріти літніх людей, наприклад, з іменами-абревіатурами: Кім — комуністичний інтернаціонал молоді, Вілен — Володимир Ілліч Ленін, Владлен — Владимир Ленин і т. п. Дітей називали навіть назвами машин.

У Новому Єрусалимі в кожну з дванадцяти брам у земний світ входитимуть душі у відповідності до їх знаків Зодіаку, а відтак з іменами не вигаданими, а тими, що пов’язані з «коренем», і отже керованими Вищою Силою. Тому й пишеться в стиху 21: «А вулиці міста — щире золото, прозоре, як скло.» Що таке «щире золото», вже мовилося вище — місто буде засноване в рік Сонця, символом якого є золото. А от «прозоре, як скло»… Це означає, що не буде вже тієї каламуті з іменами, яка була у земному світі в 19–20 ст. ст… Кожна людина стане елементарною часткою Вищої Сили, виконуватиме покладені на неї обов’язки і не ховатиметься за псевдо.

11. Сутностей з’являтиметься в брамах кожної пори року по три різновиди з чотирьох сторін світу: «13 Від сходу три брамі, і від півночі три брамі, і від півдня три брамі, і від заходу три брамі.» Це не означає, що людність Нового Єрусалима налічуватиме тільки дванадцять імен. Імен буде багато, але всі вони ділитимуться на дванадцять груп, у відповідності до назв колін Ізраїлевих, себто первинних імен, що відповідають знакам Зодіаку.

Число 12 є ключовим числом «Об’явлення…» Поза всяким сумнівом, воно пов’язане з дванадцятьма апостолами, один з яких написав «Об’явлення…» Це були місіонери того часу, які несли нову віру в різні куточки світу. Так, Петро проповідував у Малій Азії, Єгипті та Римі, Матвій — в Іудеї, Сірії та Персії, Варфоломій у Вірменії, Андрій в землях на північ від Малої Азії аж до Києва, Пилип — у Фрігії, Хома — в Індії, Іаков Алфеїв — у Сірії та Єгипті, Симон Зілот — на Кавказі, на території сучасної Абхазії.

Всі апостоли, крім Івана Богослова, були піддані жахливим тортурам і страчені. Справу їхню продовжив св. Іван. Осередком його проповіді стало місто Ефес у Малій Азії, звідки він керував життям християнських общин в малоазійських містах Смірні, Пергамі, Тіятирі, Сардах, Філадельфії та Лаодикії. Тут же, в Єфесі св. Ів. Богослов і помер на початку другого століття. Йому вже виповнилося 105 років і він був єдиним із дванадцяти, хто помер своєю смертю.

Учні св. Івана — Полікарп (єпископ Смірнський) та Ігнатій Богоносець (єписком Антіохійський), хоч і не були апостолами, але залишили послання, що їх Церква шанує нарівні з апостольськими. Святого Полікарпа було спалено на вогнищі в часи правління імператора Марка Аврелія, а св. Ігнатія розтерзали дикі звірі на арені римського цирку за правління Траяна.

Якщо припустити, що всі дванадцять апостолів народилися під різними знаками Зодіаку, тобто під назвами дванадцяти різних племен синів Ізраїля, то можна бодай поверхово збагнути значення ключового числа дванадцять. Напевне, справа не тільки у вірності «таємній вечері» і друзям-однодумцям, а в чомусь глибшому, до чого число 12 є тільки «гілкою».

12. «22 А храму не бачив я в ньому, бо Господь, Бог Вседержитель — то його храм і Агнець.»

Назви «Єрусалим», «Новий Єрусалим», «місто Єрусалим» вживаються в значенні «віра». Так само, як за словом «земля» в «Об’явленні…» ховається слово «людність». Якщо віру можна перенести у будь-яку точку світу, то споруду, до того ж зруйновану ще 70-го року нашої ери, перенести складно. Та й недоцільно. Вона-бо й так існує у тому — другому вимірі, з якого спускається віра. До того ж храм, що стояв колись на Сіонському пагорбі, це — святий дім іудаїзму і колиска християнства, тобто святе місце двох релігій. Новий Єрусалим — «доросла» релігія. Вірні його вже при народженні матимуть у свідомості своїй часточку від Бога і приклад Христа (Агнця), тобто храм віри буде в їхніх душах. «Оце оселя для Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і сам Бог буде з ними, 4 і Бог кожному сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!»

«23 І місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб у ньому світили, — слава бо Божа його освітила, а світильник для нього — Агнець.» Сонце й місяць символізують джерело денного й нічного світла; це метафори на світло духовне — розум, освіченість. До речі, слова «освіта», «освіченість» — знову ж таки «гілки», «корінь» яких — людина, на яку падає світло від свічки. Світло запалюють тільки у темряві. Отже, освічений — це той, кого видно в мороці. А вогник свічки символізує джерело істини й духовності у «ніч» людства. Такі ночі з’являються періодично, щокожних 900 і 1800 років (див. графіки 2 і 3 в розділі «Темний сателіт (Орб)»). Людьми, яких було видно в темряві і які користувалися повагою, в усі часи були вчителі.В усі, крім більшовицькі. Тут освіту розділили на дві складові: інформаційну й духовну. Інформаційну залишили, а духовну вилучили. Наслідок такого поділу — Чорнобиль. За цим словом стоять сотні тисяч прикладів, від ядерних експериментів над людьми, до глобального нищення природи.

«А світильник для нього — Агнець.» Христос це — приклад відповідальності людини за свій народ, за все людство, готовність узяти на себе гріхи інших та пожертвувати собою задля добра інших.

«24 І народи ходитимуть у світлі його, а земні царі принесуть свою славу до нього. 25 А брами його зачинятись не будуть удень, бо там ночі не буде. 26 І принесуть до нього славу й честь народів, 27 І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але тільки ті, хто записаний у книзі життя Агнця.»

При читанні цього тексту виникає враження, що йдеться не про земне життя, а про небесне — отой, другий план буття; надто багато тут ідеального. Але перші рядки глави 21 свідчать, що мова йде все-таки про земний світ: «І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога…» «10 І заніс (ангел) мене духом на гору велику й високу і місто велике мені показав, — святий Єрусалим, що сходив із неба від Бога.» Тобто віра сходила, справді, з неба. А з неба вона може сходити тільки в один світ (вимір) — земний. Отже мова йде про земний осередок небесної віри. Таким осередком для католиків є Ватікан.

Для православного світу, який налічує 120 млн. людей ним стане, мабуть, місто, яке знаходиться за 2269 км. від Сіонського пагорба, близько п’ятдесятого градуса Північної Широти. Скоріше за все це буде Київ, де у першому столітті нової ери запалив вогник християнства апостол Андрій (Андрій Первозваний). За проповіді християнства його було страчено у грецькому місті Патра: апостола розіп’яли на Х-подібному хресті. Через дев’ятсот з лишком років після страти Андрія православна віра стала державною релігією Київської Русі.Пізніше андріївський хрест став одним із державних символів Російської імперії.

13. «І показав він мені чисту ріку живої води, ясну, мов кришталь, що випливала з престолу Бога й Агнця. 2 Посеред його вулиці, і по цей бік і по той бік ріки — дерево життя, що родить дванадцять раз плоди, кожного місяця приносячи плід свій…» (гл. 22).

Тут ідеться про «місце виходу» сутностей, які населятимуть Новий Єрусалим. Оскільки вжите слово «ріка», то мовиться про конкретний народ. Вода, ясна мов кришталь, себто прозора, очищена. Отже народ цей буде очищений від минулих гріхів. Очищається ж народ, як і людина, тривалими стражданнями.

У вислові «Посеред його вулиці…» слово «його» написане з малої літери. Отже св. Іван мав на увазі не Бога чи Агнця, а народ чи місто «…І по цей бік і по той бік ріки — дерево життя…» Іншими словами: «обабіч потоку очищених сутностей — земні люди, що зачинають, виношують і народжують дітей, у які втілюються сутності з «потоку». «…Що родить дванадцять раз плоди, кожного місяця приносячи плід свій…» Ідеться про все ті ж дванадцять колін Ізраїля, а саме про дванадцять типів людей, народжених під різними знаками Зодіаку, і дванадцять імен, що їм відповідають.

«А листя дерев — на вздоровлення народів.» Якщо під словом «плоди» вгадуються новонароджені люди, то значення слова «листя» не зрозуміле. Можливо, це той нематеріальний світ духів, в оточенні якого живе земна людина. В апокаліптичні часи цей світ був заселений темними. Оскільки вжите слово «народів», тобто людей планети, то є підстави думати, що це, справді, духи, які підживлюватимуть енергетику сутностей, а не потворитимуть її, як це було в недалекому минулому.

«3 І жодного прокляття більше не буде. І буде в ньому Престол Бога та Агнця, а раби Його будуть служити Йому. 4 І побачать лице Його, а Ймення Його — на їхніх чолах.»

Прокляття, як і бажання завдавати лихо іншому, з’являється у людини, враженої сатанинством, а саме — в часи активного Орба, тобто тоді, коли тінь від нього на земний світ була найгустішою.

Слово «раби» тут ужите не в значенні «невільники», а в значенні «свідомі виконавці».

«І побачать лице Його…» Оскільки лице Бога побачити нікому не дано, то йдеться про лице Христа. Отже, з Новим Єрусалимом у земний світ прийде й Месія. «А ймення Його — на їхніх чолах..» Чоло, точніше середина чола, є енергетичним центром свідомості. Тобто в свідомості людей — громадян Нового Єрусалима буде віра і символ Христа. Цю ж метафору («на їхніх чолах») Іван Богослов уживав, коли казав про людей, які прийняли образ звірини на свої чола.

«І ночі вже більше не буде, і не буде потреби в світлі світильника, ані в світлі сонця, бо освітлює їх Господь, Бог, а вони царюватимуть вічні віки.»

Щоб збагнути смисл цього стиха, треба знову згадати слова Нострадамуса: «…і передуватиме тому (утворенню імперії антихриста) затемнення Сонця, найтемніше і найнепроглядніше від часу сотворіння світу і до смерті і страти Ісуса Христа аж до нашого часу…» (Тобто до 1556 р.). Ідеться про період, коли астральна аура — Орб перебувала найближче до землі і водночас була найактивнішою. Згідно з окультним ученням, світлі сутності приходять у земний світ від Сонця. В часи, наближені до 1881-го року, прихід їх блокувався й потворився Темним сателітом. У той час, справді, потрібні були «світло світильника» і «світло сонця», тобто духовно чисті люди, які у мороці сатанинства стали б світильниками істини й гуманізму. Зокрема, для українського народу таким світильником став Тарас Шевченко.

І ще одне: «до смерті і страти Ісуса Христа.» Чому Нострадамус згадав цю подію в тексті, де йдеться про «затемнення Сонця»? Тому, що то було століття також найбільшої активності Орба (див. розділ «Темний сателіт (Орб)», Графік 3). Тобто тоді також було «затемнення Сонця». А в тогочасній темряві найяскравішим із світильників був Ісус Христос, а також — Іван Предтеча, апостоли та інші люди, які запалили сім свічок віри.

«6 І сказав він (ангел) до мене: «Це вірні й правдиві слова, — а Господь, Бог духів пророчих, послав Свого Ангола, щоб він показав своїм рабам, що незабаром статися мусить. 7 Ото, незабаром приходжу.

Блаженний, хто зберігає пророчі слова цієї книги!»

Іншими словами: Бог духів пророчих послав свого ангела, щоб він показав своїм рабам через Івана, що незабаром статися мусить.

Слово «незабаром» ужито тому, що пророцтва св. Івана почали збуватися одразу після їх описання. Вони побудовані так, що таємне ставало явним тільки після того, як подія збулася. Але й тоді не кожному дано було розпізнати в ній передбачення, що справдилося. Так, мені почала відкриватися та частина пророцтв, свідками якої був я, мої батьки, люди попередніх поколінь, що їм довелося пережити довгу ніч червоного сатанинства, а саме з 13-ї глави.

З цього числа — а воно означає слово «смерть» — і починається майбутній літопис справжнього армагедона. Це в 13-й главі наводиться число звірини — 666. Не випадково перша голова звірини Ленін своєму наказу про знищення священиків дав номер 13 666 /2.

Події, які сталися в християнському світі в період від кінця першого—початку другого століття н.е. і до прелюдії

під словом «плоди» вгадуються новонароджені люди, то значення слова «листя» не зрозуміле. Можливо, це той нематеріальний світ духів, в оточенні якого живе земна людина. В апокаліптичні часи цей світ був заселений темними. Оскільки вжите слово «народів», тобто людей планети, то є підстави думати, що це, справді, духи, які підживлюватимуть енергетику сутностей, а не потворитимуть її, як це було в недалекому минулому.

«3 І жодного прокляття більше не буде. І буде в ньому Престол Бога та Агнця, а раби Його будуть служити Йому. 4 І побачать лице Його, а Ймення Його — на їхніх чолах.»

Прокляття, як і бажання завдавати лихо іншому, з’являється у людини, враженої сатанинством, а саме — в часи активного Орба, тобто тоді, коли тінь від нього на земний світ була найгустішою.

Слово «раби» тут ужите не в значенні «невільники», а в значенні «свідомі виконавці».

«І побачать лице Його…» Оскільки лице Бога побачити нікому не дано, то йдеться про лице Христа. Отже, з Новим Єрусалимом у земний світ прийде й Месія. «А ймення Його — на їхніх чолах..» Чоло, точніше середина чола, є енергетичним центром свідомості. Тобто в свідомості людей — громадян Нового Єрусалима буде віра і символ Христа. Цю ж метафору («на їхніх чолах») Іван Богослов уживав, коли казав про людей, які прийняли образ звірини на свої чола.

«І ночі вже більше не буде, і не буде потреби в світлі світильника, ані в світлі сонця, бо освітлює їх Господь, Бог, а вони царюватимуть вічні віки.»

Щоб збагнути смисл цього стиха, треба знову згадати слова Нострадамуса: «…і передуватиме тому (утворенню імперії антихриста) затемнення Сонця, найтемніше і найнепроглядніше від часу сотворіння світу і до смерті і страти Ісуса Христа аж до нашого часу…» (Тобто до 1556 р.). Ідеться про період, коли астральна аура — Орб перебувала найближче до землі і водночас була найактивнішою. Згідно з окультним ученням, світлі сутності приходять у земний світ від Сонця. В часи, наближені до 1881-го року, прихід їх блокувався й потворився Темним сателітом. У той час, справді, потрібні були «світло світильника» і «світло сонця», тобто духовно чисті люди, які у мороці сатанинства стали б світильниками істини й гуманізму. Зокрема, для українського народу таким світильником став Тарас Шевченко.

І ще одне: «до смерті і страти Ісуса Христа.» Чому Нострадамус згадав цю подію в тексті, де йдеться про «затемнення Сонця»? Тому, що то було століття також найбільшої активності Орба (див. розділ «Темний сателіт (Орб)», Графік 3). Тобто тоді також було «затемнення Сонця». А в тогочасній темряві найяскравішим із світильників був Ісус Христос, а також — Іван Предтеча, апостоли та інші люди, які запалили сім свічок віри.

«6 І сказав він (ангел) до мене: «Це вірні й правдиві слова, — а Господь, Бог духів пророчих, послав Свого Ангола, щоб він показав своїм рабам, що незабаром статися мусить. 7 Ото, незабаром приходжу.

Блаженний, хто зберігає пророчі слова цієї книги!»

Іншими словами: Бог духів пророчих послав свого ангела, щоб він показав своїм рабам через Івана, що незабаром статися мусить.

Слово «незабаром» ужито тому, що пророцтва св. Івана почали збуватися одразу після їх описання. Вони побудовані так, що таємне ставало явним тільки після того, як подія збулася. Але й тоді не кожному дано було розпізнати в ній передбачення, що справдилося. Так, мені почала відкриватися та частина пророцтв, свідками якої був я, мої батьки, люди попередніх поколінь, що їм довелося пережити довгу ніч червоного сатанинства, а саме з 13-ї глави.

З цього числа — а воно означає слово «смерть» — і починається майбутній літопис справжнього армагедона. Це в 13-й главі наводиться число звірини — 666. Не випадково перша голова звірини Ленін своєму наказу про знищення священиків дав номер 13 666 /2.

Події, які сталися в християнському світі в період від кінця першого—початку другого століття н.е. і до прелюдії

випробуванням і, мабуть, становлення віри. 22 в сумі дає чотири, симетрію, хрест, сузір’я у формі хреста, що було знаком посвячених і використовувалося в містеріях стародавнього Єгипту. Символ цей зберегли єсеї. Найвищим ступенем посвяченості у єсеїв був четвертий. Його надавали тільки тому, хто сягнув найвищого пророчого обов’язку. Такий обов’язок узяв на себе Ісус і його затвердили посвяченим четвертого ступеня старійшини єсейської общини. Напевне, існує слово чи значення, що його ховає в собі число 22, яке, будучи «прочитане», дало б точне тлумачення подій, про які йдеться в стихах 11–13 гл. 22-ї. Проте основною складовою того символу мусив би бути хрест. Бо хрест — це обов’язок перед людством, готовність відповідати за гріхи інших. Те, що колись узяв на себе один, буде властиве всім — у більшій чи меншій мірі. Такими будуть люди Нового Єрусалима — віри, яка спуститься з неба до людей, що мешкають за 2269 км від Старого Єрусалима; і почнеться впровадження віри з п’ятдесятого градуса Північної Широти.

«Час бо близький! Неправедний — нехай чинить неправду ще, і поганий — нехай ще опоганюється. А праведний — нехай ще чинить правду, а святий — нехай ще освячується!»

Якщо уявити людство, як натовп, який з’являється з туману, рухається в одному напрямку і зрештою зникає в іншому тумані в кінці дороги, то сучасне людство — це останні з тих (кількох поколінь), хто перебуває між двома розливами туману. Людям цим дано чинити все, що чинилося й до них. Але якщо раніше «заплату» отримували там — за межею, то тепер «12 Ото незабаром приходжу і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його.» Тобто кожен отримає зароблене у цьому — земному житті.

«14 Блаженні, хто випере шати свої, щоб мати право на дерево життя, і ввійти брамами в місто.»

Йдеться про тих, хто покається, очиститься душею, щоб потрапити в потік живої води, який витікає від Престолу, і зрештою втілитися під якимось із дванадцяти «колін Ізраїля» та опинитися поміж вірних Нового Єрусалима.

«15 А поза ним будуть пси, і чарівники, і розпусники, і душогуби, і ідоляни, і кожен, хто любить і чинить неправду.» Тобто вперше буде проведено роз’єднання (сегрегацію). У «стінах» Нового Єрусалима опиняться світлі сутності, поза ними — темні. Зло не буде знищене у світі, просто воно вже не буде перемішане з добром. Із хаосу виокремляться два основні кольори — білий і чорний. І той, кому важко збагнути що є що у сірій мішанині, отримає чіткі обриси добра і зла.

Слова «ним будуть» виділені в тексті. Чому? Чи не тому, що слово «будуть» характеризує час, тобто чисто людський фактор. У тому вимірі, звідки лине потік сутностей, немає такого поняття. Для людини рухається стрілка годинника, а для сутності потойбіччя — обертається циферблат, а стрілка стоїть на місці.На циферблаті нанесені всі події у земному й неземному світах.

Виділене й слово «ним», займенник слова «місто». Але чому саме, — більш-менш вмотивованого пояснення немає.

«16 Я, Ісус, послав Свого Ангола, щоб засвідчити вам це у Церквах. Я корінь і рід Давидів, зоря ясна і досвітня.»

Ісус веде родовід від царя Давида і по материній лінії, і по лінії земного батька Йосипа. Чому «зоря ясна і досвітня»? Тому, що настає кінець ночі. Уже тепер можна розпізнати проблиски того майбутнього дня.

«17 А Дух і невіста говорять: «Прийди!» А хто чує, хай каже: «Прийди!» І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо!»

Невіста — дівчина, яка виходить заміж, щоб бути заплідненою і народити. У наведеному тексті — це метафора. Вона означає людність, підготовлену до прийняття оновленої віри (запліднення оновленою вірою). Це ті, хто населяє регіон по обидва боки від 50-го градуса Північної Широти.

Дух, на відміну від душі, — найвища субстанція людської сутності. «Дух» у тексті 17-го стиха це, напевне, загальний дух людності Нового Єрусалима.

«І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо!»

Це звернення до тих, хто у потойбіччі. По суті — запрошення опинитися в потоці життя, що випливає від Престолу, та прийти у земний світ.

«Осторога.

18 Свідкую я кожному, хто чув слова пророцтва цієї книги: Коли хто до цього додасть що, то накладе на них Бог кари, що написані в книзі оцій. 19 А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій.»

Чому така сувора засторога? Тому, що пророцтво своє Ів. Богослов написав мовою «гілок». Навіть зміна одного слова, вже не мовиться про додавання чи віднімання чогось, спотворить підтекст, а відтак унеможливить побачити «корінь», тобто розшифрувати пророцтво, коли настане час. Власне, перетворить чітке описання майбутніх подій на купу незрозумілих висловів. Отже пророцтво не стане пророцтвом.

«…то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій.» Людині, яка спотворить «Об’явлення…», буде вкорочено вік і вона опиниться поза мурами Нового Єрусалима — нової віри.