Софокл. Цар Едіп / пер. з грецьк. Б. Тена. — Київ, 1989. — С. 711–722.
Музиканти, які грають на авлі (сопілці).
Я. Рицос, «Соната місячного світла».
Пані.
Поема Я. Рицоса «Соната місячного світла», центральним образом якої є мертвий будинок, який не хоче ні пустити до себе ліричного героя, ні відпустити його.
Алюзія на поезію К. Димули «Несподіванки»: / З усіх видінь, які на ноги я звела, / оце було найбільш болючим: / не доживати вік на самоті.
Т. С. Еліот «Спустошена земля».
Я. Рицос «Соната місячного світла».
У тексті використані фрагменти з авторських ремарок С. Бекета до п’єси «Щасливі дні».
Грецька дитяча пісенька, що виникла, імовірно, у час туркократії, сюжет якої натякає на таємний похід дітей до школи. Її прообразом була французька пісенька «Ah! Vous dirais-je Maman».
Алюзія на «Щасливі дні» С. Бекета.
Алюзія на дитячий віршик Я. Рицоса «Якби діти всієї Землі...», який часто виконують як пісню на шкільних святах.
Понтійські греки є частими героями грецьких анекдотів зі зневажливим змістом.
Г. Пінтер, «День народження» (репліка Стенлі).
Алюзія на п’єсу Г. Мюлера «Гамлет-машина».
Тут і далі цитати з оригінального тексту Аристофана в перекладі Б. Тена.
Ідеться про Аристофанову Калоніку.
Алюзія на завершальну репліку Офелії в п’єсі «Гамлет-машина» Г. Мілера.
Парабаза є частиною античної комедії, в якій актори полишають сцену, а хор звертається до глядачів і є своєрідним авторським відступом, коли комедіограф може висловити щось, прямо не пов’язане із сюжетом твору.