Лють

Післямова автора

Будучи письменником, я мала безцінну нагоду подорожувати й відвідувати найпрекрасніші у світі місця. Але немає такого міста, яке я б любила більше за свою рідну Атланту. Я завжди вважала, що письменники — свого роду професійні дурисвіти, а хороші ошуканці, як на мене, вміють поєднувати факти й фікцію, щоб їхня історія прозвучала як правда. У цьому романі я намагалася відтворити дух мого міста — тих районів, які я люблю, тих, якими я не хотіла б ходити після настання темряви, і всіх, які між ними. А ще я дуже вільно повелася з географією вулиць, будівель і районів, тож якщо ви збираєтеся відвідати наше місто, раджу придбати карту.

У будівлі Східного муніципалітету колись розташовувався універмаг «Сірз». Там працюють декілька міських служб, але так, як я описала, її не використовують. На час написання цього роману район Домівки Ґрейді вирішили знести. Як і в більшості великих міст, ми повільно, але впевнено знищуємо все субсидоване житло для малозабезпечених. Схема «Кредити до зарплати» іноді містить від 300 до 500 відсотків. Щомісячна платня за оренду житла є поточною, як і державний штраф. Усі ціни — на автобусні квитки, одяг та інші предмети розкошів для низькооплачуваного працівника — перевірені.

На щастя, я ніколи не мала нагоди відвідати державну в’язницю «Коустел», тож більшу частину інформації про цю установу я взяла з Інтернету (www.dcor.state.ga.us). Згадані в романі в’язні-смертники були реальними особами, і їхній вік, наскільки мені відомо, вказано точно. Атланта рік за роком потрапляла в десятку міст з найвищим рівнем злочинності в Америці. За минулий рік у самій Атланті та її передмістях було скоєно понад тисячу зґвалтувань (www.ganet.org/gbi). По всій країні приблизно 44 відсотки жертв зґвалтування молодші за дванадцять років (www.ncvc.org). У Сполучених Штатах Америки щохвилини відбувається 1,3 зґвалтувань.

На Підмонт-роуд є автомийка, на якій стоїть горила, що махає рукою, але на цьому вся подібність закінчується. «Фолконз» не брали цього року участі в Суперкубку. Дактаун — таке місто справді є у штаті Теннессі. Колишнього шерифа округи Дікеб Сідні Дорсі справді засудили за замовлення вбивства свого обраного наступника, Дервіна Брауна. Мер містечка Блу-Рідж справді мав своє особисте крісло біля арени на півнячих боях. Часто цитують його висловлювання про те, що він старіє і скоро «відійде від політики й курей».

А ще… повірте мені, собакам справді не можна їсти сир.