Мiжзоряна нянька

VII

Минуло ще десять рокiв. УР терпляче ждав i виховував дiтей. Вони стали вже високими, сильними, майже такими, як i дорослi космонавти, що колись повели зорелiт iз Землi. УР iз подивом вiдзначив, що Iкс похожий на капiтана, а Iгрек — на Марiю. Вiн сказав:

— Очевидно, тут дiяв принцип стандарту. Iкс похожий на капiтана, а Iгрек — на Марiю.

Юнi космонавти вже самi орiєнтувалися у складних системах корабля, вивчали науку Землi. Вони жадiбно поглинали могутнiй потiк неосяжного знання, засвоювали його. Вони з тривогою i хвилюванням спостерiгали за життям Землi, яке виникало перед ними в численних фiльмах, узятих космонавтами з рiдної планети. Iкс та Iгрек нарештi зрозумiли, що не вони i не УР одержали завдання летiти в iншу зоряну систему, що на кораблi мусять бути iншi iстоти — люди. I тодi юнаки рiшуче приступили до УРа, який уникав розмови на цю тему.

— УР, ми вже не маленькi, — сказав Iкс. — Ми вирахували. Зорелiт вилетiв iз Землi ранiше, нiж ми народилися. Значить, ми виникли на зорельотi. Де нашi батьки?

УР довго не вiдповiдав. Нарештi вiн сказав:

— Так. Ви вже дорослi люди. Я скажу. Ви виникли на зорельотi. Корабель вели вашi батьки та iншi люди. Зорелiт потрапив у потужний потiк радiацiї. Всi вони загинули. Залишилися тiльки ви в iзоляторi. Все iнше ви знаєте. Я вирiшив вести корабель далi i виконувати завдання Землi.

— I виховав нас? — прошепотiв Iгрек. — Який же ти молодець, УР.

— Чому молодець? — здивувався УР. — Я лише виконав завдання Марiї.

— Хто така Марiя?

— Ваша мати. Це її воля виховала вас. її воля, втiлена у мене. I розум людей, якi створили мене.

— Ти просто дуже скромний, УР, — озвався Iкс. — Ти мiг би бути хорошою людиною.

УР промовчав. Вiн не знав, що значить бути людиною. Вiн подумав, заявив:

— Коли вернемося на Землю, я ще дещо вiдкрию вам. А поки що — закiнчимо цю розмову. Пора виконувати завдання Землi.