В дорозі

Щоразу енергетика столітніх сосон

Мене рятує від безсилля і тривоги.

І хоч снує октави сива осінь,

Ще струменить бадьорістю моя дорога,

А серце ще відгукується щемом

І на красу, і на буденність,

Людські тривоги й щиру доброту.

Даровано мені дорогу непросту.

Її торую мовчки, пружним кроком:

Не спотикнутись би, не впасти ненароком!

Травень 2003

Загрузка...