На кленовім мості

Життя дарує радість спілкування

І радість зустрічей, і біль розлук.

Між першим криком й подихом останнім

Проходить часом мить, а може, — сотня літ.

Життя — це неба голубінь бездонна,

Травневий сад у вальсі білопіннім,

І літні зорепади, й ночі темно-сині,

Осінніх снів снування напівсонне,

І крики журавлів у небесах осінніх,

Зимових сутінків срібляста павутина...

Жити завжди складне і незбагненне.

Це — лабіринт, а може, дійсно, — мить...

Ти прагнеш зупинити ритм його шалений,

А треба просто жити і життя любить!

Без нарікань і посягань щоденних,

Без планів, підрахунку втрат.

Воно — від Бога. І назад не верне.

Життя не повертається назад.