Наслідування Христа

Глава 1 ГОЛОС ХРИСТА ВНУТРІ ВІРНОЇ ДУШІ

Послухаю, що Господь Бог говорить у моїй душі (Пс. 84, 9).

Щаслива та душа, що слухає, як Господь промовляє до неї, і переймає з Його уст слово втіхи!

Щасливі ті вуха, що вслухаються в легіт Божого шепоту і не звертають жодної уваги на підшепти цього світу!

Вельми щасливі ті вуха, які слухають не той голос, що в повітрі дзвенить, а ту правду, яка в серці навчає!

Щасливі ті очі, які замкнені для світу, але бачать те, що діється всередині душі!

Щасливі ті люди, що прозирають у глибину душі і щоденними вправами намагаються старанніше приготувати себе до розуміння небесних таїн!

Щасливі ті, що з великою охотою віддаються Богові і ухиляються від усяких спокус цього світу!

Вважай на це, душе моя, і зачини ворота своєї змисловости, щоб ти могла послухати, що скаже в тобі Господь Бог твій.

Твій Улюблений отак мовить: «Я твоє спасіння!» (Пс. 34, 3), твій упокій і твоє життя.

Мене тримайся — і знайдеш упокій. Залиш усе проминаюче, а шукай те, що вічне.

Чим є все дочасне, як не маною? Та й на що здадуться всі творіння, коли Творець опустить тебе?

Тому відречися всього і віддавайся охоче й вірно своєму Творцеві, щоб ти могла осягнути правдиве щастя.

Глава 2 ЯК ПРАВДА ПРОМОВЛЯЄ В СЕРЦІ БЕЗ ГОМОНУ СЛІВ

Слуга. Промов, Господи, Твій слуга слухає (1 Сам. 3, 10). Я Твій слуга; дай мені розуміння, щоб я спізнав Твої свідоцтва (Пс. 118, 125).

Прихили моє серце до слів уст Твоїх; хай як роса спливає слово Твоє (Втор. 32, 2).

Бувало колись Ізраїльські сини казали Мойсеєві: «Ти говори до нас, а ми будемо слухати; нехай не промовляє до нас Господь, щоб ми часом не повмирали» (Вих. 20,19).

Не так, Господи, не так я прошу, але радше з пророком Самуїлом покірно і ревно благаю: «Промов, Господи, Твій слуга слухає» (1 Сам. 3,10).

Нехай не говорить до мене Мойсей, або хтось із пророків, а промов радше Ти, Господи Боже, вдохновителю і просвітителю всіх пророків, бо Ти єдиний, без них, можеш мене докладно навчити, а вони без Тебе нічого не зможуть зробити.

Вони можуть вирікати слова, але духа ними не вливають.

Гарно бесідують, але коли Ти мовчиш, вони серця не зігрівають.

Вони букв навчають, а Ти відкриваєш їхнє значення. Вони проказують глибокі тайни, а Ти виявляєш їх значення.

Вони оголошують накази, а Ти допомагаєш виконувати їх.

Вони вказують дорогу, а Ти даєш силу ходити нею.

Вони діють тільки ззовні людини, а Ти серця напоумляєш і просвічаєш.

Вони скроплюють навкруги, а Ти даєш урожай.

Вони гомонять словами, а Ти надаєш розуміння слухові.

Тому-то хай не промовляє до мене Мойсей, а Ти, Господи Боже мій, віковічна Правдо, щоб я часом не вмер і не лишився без овочу, коли тільки ззовні будуть вмовляти мене, а не зігріють у серці.

Нехай не буде мені осудом те слово, яке я чув, але не виконав його, пізнав, але не полюбив його, в яке увірував, але не дотримав.

Так промов, Господи, — Твій слуга слухає, бо Ти маєш слова вічного життя (Йо. 6,69). Промов до мене хоч для якоїсь утіхи моєї душі і для поправи всього мого життя, тобі на хвалу, славу і віковічну честь.

Глава 3 БОЖІ СЛОВА ТРЕБА СЛУХАТИ В ПОКОРІ — А БАГАТО ЛЮДЕЙ НЕ ЗВАЖАЄ НА НИХ

Господь. Послухай, сину, Моїх слів, вищих за все знання філософів і мудреців цього світу.

Слова Мої — це дух і життя (Йо. 6,64), і не годиться тлумачити їх на людський лад.

Не годиться обертати їх у собі на пусту вподобу, а треба слухати у мовчанні і приймати з глибокою покорою і з великою любов'ю.

Слуга. І я сказав: «Щасливий той чоловік, що його Ти, Господи, виховуєш і навчаєш закону Твого, щоб дати йому пільгу на лихі дні (Пс. 93, 12–13) і щоб він не пропав марно на землі».

Господь. Я, — каже Господь, — споконвіку навчав пророків, і ще донині не перестаю промовляти до всіх, але багато є таких людей, які глухі і закаменілі до Моїх слів.

Чимало людей більш охоче слухають світ, ніж Бога, вони радше підуть за бажанням свого тіла, ніж за волею Божою.

Світ обіцяє речі дочасні і маловажні, то й прислуговуються йому з великою жадобою — а я обіцяю найвище і вічне добро та людські серця холодні.

Хто в кожній речі так запопадливо Мені служить і слухає Мене, як люди служать світові та його вельможам? Сором тобі, Сидоне — каже море (Іс. 23, 4), а коли питаєш, чому? — то послухай.

За сяким-таким прибутком подаються люди в далекий світ, а за вічним життям ні один не рухне ногою по землі.

Побиваються за благеньким доходом, нераз через один шеляг сваряться, за марницю і маловажну обіцянку не вагаються день і ніч клопотатись.

Але, о сором! за незмінне добро, за неоціненну нагороду, за найвищу честь і безконечну славу лінуються хоч трохи потрудитися.

Тому стидайся, ти, лінивий та ремствуючий слуго, що тамті похопніші до загибелі, ніж ти до життя. Вони більше раді марності, ніж ти правді.

Це правда, що їхня надія нераз обманює, але Моя обітниця ніколи не зводить і не кидає марно того, хто вповає на Мене.

Що Я обіцяв, те дам, що прорік, те сповню, якщо тільки аж до самого кінця вірно будеш любити Мене.

Закарбуй Мої слова у своєму серці й пильно розважай над ними, бо в час проби вони стануть тобі у великій пригоді.

Чого ти ще не розумієш тепер, як читаєш, то зрозумієш у день Моїх відвідин.

Звичайно Я двояко відвідую свої вибрані душі: пробою і втіхою.

І дві науки Я їм читаю щодня: одною картаю їхні хиби, а другою заохочую до поступу в чеснотах.

Хто чує Мої слова, а нехтує ними, той матиме на себе суддю в останній день.

Слуга. Господи, Боже мій! Ти є все моє добро!

А хто ж я такий, що смію з Тобою розмовляти?

Я Твій найнужденніший слуга і нікчемний хробачок, далеко нужденніший і нікчемніший, аніж гадаю і ніж можу це висловити.

Однак спом'яни, Господи, що я є ніщо, нічого не маю і нічого не значу.

Ти єдиний добрий, справедливий і святий, Ти все можеш, усе даєш і все сповняєш, одного тільки грішника Ти покидаєш.

Спом'яни про милість Твою (Пс. 24, 6) і наповни моє серце Твоєю благодаттю, бо Ти не хочеш, щоб Твої діла стояли пусткою.

Як я зможу втриматися в цьому нужденному житті, коли не скріпить мене Твоє милосердя і Твоя благодать?

Не відвертай від мене свого лиця, не відкладай своїх відвідин, не відбирай від мене свої втіхи, щоб моя душа не стала перед Тобою, мов та земля безводна (Пс. 142, 6).

Господи, навчи мене творити волю Твою (Пс. 143, 10); навчи мене поводитися перед Тобою гідно і покірливо.

Бо Ти єси моя мудрість, Ти по правді мене знаєш і знав тоді, поки ще світ настав і поки я на світ народився.

Глава 4 ПЕРЕД БОГОМ ТРЕБА ПОВОДИТИСЯ ПО ПРАВДІ І ПОКІРНО

Господь. Сину, поводься переді Мною по правді і шукай Мене без упину в простоті свого серця.

Хто по правді поводиться переді Мною, той безпечний від лихих нападів і правда визволить його від зводителів і наклепів безбожних людей.

Коли правда освободить тебе, ти станеш справді вільний і не будеш журитися пустими поговірками людей.

Слуга. Господи, це правда! благаю, хай так станеться зі мною, як Ти кажеш.

Твоя правда нехай навчає мене, нехай стереже мене і нехай захоронить мене аж до блаженного кінця.

Нехай вона очистить мене від усякого поганого пожадання і невладнаної любови, і я стану приставати з Тобою серед великої свободи серця.

Господь. Я тебе навчу, — каже Правда, — того, що праведне і Мені миле.

Згадай про свої гріхи з великим смутком і гірким жалем і ніколи не думай собі, що ти що-небудь значиш через свої добрі діла.

Насправді ти грішник, підлеглий та обплутаний багатьма пристрастями.

Ти постійно пильнуєш того, що є нічим; хутко падаєш, хутко даєш поконати себе, хутенько непокоїшся і хутенько опускаєшся.

Нічого нема в тобі такого, чим би ти міг похвалитися, бо ти далеко слабший, ніж сам це усвідомлюєш.

Усе те, що ти вчиниш, нехай не видається тобі чимось великим.

Хай ніщо не здається ні чимось величним, ані дорогоцінним, ані дивовижним, ані поважним; ніщо ж не є ані величне, ані варте хвали, ані пожадане, окрім того, що вічне.

Над усе хай подобається тобі віковічна Правда, а твоя превелика нікчемність хай тобі завжди буде осоружною.

Нічого так не бійся, так не осуджуй, так не остерігайся, як своїх вад і гріхів; вони мають бути тобі прикріші за всякі інші дочасні втрати.

Деякі люди нещиро поводяться зі Мною: вони з цікавости і високодумства хочуть знати Мої тайни і збагнути Божу силу, та не дбають про себе і своє спасіння.

Через свою гордість і цікавість вони нераз попадають у великі спокуси і гріхи, бо Я їм супротивний.

Бійся суду Божого, дрижи перед гнівом Всемогутнього.

Не вмішуйся в діла Найвищого, а радше розглянься у своїх гріхах: скільки ти провинився і скільки добрих діл ти занехаяв.

Дехто виявляє свою побожність тільки в книжках, дехто в образах, дехто ж у зовнішніх знаках-подобах.

Дехто часто має Мене на язиці, але мало коли в серці.

Але бувають такі, просвічені в умі та очищені в серці, що постійно пильнують вічних дібр, неохоче слухають світових розмов і з болем серця заспокоюють конечні потреби природи; ось вони чують, як дух Правди їм у серці промовляє.

А він навчає їх погорджувати земними речами і любити те, що небесне: не дбати про світ, а як день, так ніч бажати собі неба.

Глава 5 ПРО ЧУДОВЕ ДІЯННЯ БОЖОЇ ЛЮБОВИ

Слуга. Благословлю Тебе, небесний Отче, Отче Господа мого Ісуса Христа за те, що Ти зволив згадати про мене, бідного.

Отче милосердя і Боже всієї втіхи (2 Кор. 1, 3), дякую тобі за те, що Ти мене, негідного ніякої втіхи, іноді втішаєш своїм завітанням.

Благословлю Тебе завжди і славлю Тебе з єдинородним Твоїм Сином і Святим Духом, Утішителем на віки вічні.

О, мій Господи Боже, мій святий Улюбленцю! Коли Ти завітаєш до мого серця, ціла душа моя зрадіє.

Ти моя слава і радощі мого серця; ти моя надія і мій захист у день моєї журби (Пс. 3, 4; 58,17).

Але тому, що я досі ще слабенький у любові та недосконалий у чесноті, я потребую Твого скріплення і Твоєї втіхи; тому провідуй мене частіше і навчай мене Святого Закону.

Очисти мене від поганих пристрастей і зціли моє серце від усяких невладнаних бажань, щоб я, серцем здоровий і як сльоза чистий, став здатним до любови, твердим на терпіння і стійким у витривалості.

Господь. Любов — це велика річ, справді велике добро, бо вона дає пільгу всяким тягарям і спокійно зносить усякі прикрості.

Бо вона двигає тягар, мов без ваги, і всяку гіркоту підсолоджує до смаку.

Благородна любов до Ісуса заохочує до великих діл і будить бажання щораз то більшої праведности.

Любов бажає линути вгору, а не задержуватися ні на яких низьких речах.

Любов хоче бути свобідною і далекою від усякого світового вподобання, щоб могла без перешкод прозирати вглиб серця, щоб не далася обплутати якійсь дочасній користі й аніякій втраті зламати себе.

Нема нічого вищого, нічого просторішого, нічого завершенішого, ні ліпшого — ні на небі, ні на землі — за любов; бо любов з Бога родилася і не може знайти спочинку, як тільки в Бозі, помимо усіх створінь.

Хто любить, той літає, ширяє і веселиться; він свобідний і ніщо не зв'язує його.

Він дає все за все і все у всім має, бо знаходить спочинок в одному Найвищому над усі дібри, від якого випливає і приходить усіляке добро.

Він не зглядається на дари, але над усі дібри він звертається до Давця.

Любов не відчує тягаря, не зважає на труди; вона більше хоче, ніж може; вона не жаліється на неможливість, бо вважає, що все можна і все вільно.

Тим-то вона всесильна, творча і має успіх там, де слабне і впадає той, хто не любить.

Любов не засипає і навіть у сні не задрімає.

Вона в утомі не знемагається, утискові не дається І пригнічувати себе, зі страху не бентежиться, а вибухає невпинним полум'ям і палаючим смолоскипом безпечно пробивається вгору.

Хто любить, той знає вагу цього слова.

Бо голосним кличем у вухах Божих є вже саме гаряче бажання душі, яка мовить: «Мій Боже, моя І любове! Ти увесь мій, і я вся Твоя».

Слуга. Дай мені волю в любові, хай я навчуся всім серцем скоштувати, яка-то солодка річ — любити й у любові купатися й поринати.

Хай любов візьме мене у свої обійми, коли я з превеликого жару і нестями знімуся понад себе.

Співатиму пісню любови, полину вгору за Тобою, моїм миленьким. Хай у Твоїй хвалі розпливається душа моя, радіючи з любови.

Хочу любити Тебе більше, ніж себе, а себе тільки ради Тебе, і в Тобі любити всіх, що справді Тебе люблять, як велить той закон любови, що від Тебе походить.

Господь. Любов буває жвава, щира, ніжненька, приємна та мила, кріпка, терпелива, вірна, розважна, спокійна, мужня і користи для себе ніколи не шукає.

Бо коли хтось тільки себе пильнує, тоді він відстає від любови.

Любов буває обережна, покірлива, простодушна, не розбещена, не легкодумна і за марниці вона не дбає: вона твереза, чиста, стала, тихомирна і добре стереже всіх змислів.

Любов підлегла і послушна настоятелям; у своїх власних очах маловажна і благенька, богомільна і вдячна Богу, вона постійно на Нього вповає і покладає надію, навіть тоді, коли Бог відступить від неї, бо в любові ніхто не живе без терпіння.

Хто не готовий усе терпіти і здатися на волю Улюбленця, той не гідний зватися його поклонителем.

Хто щиро любить, той повинен охоче приймати усякий тягар і прикрість задля свого любого і не відступати від нього через немилі випадки.

Глава 6 ПРО ДОСВІДЧУВАННЯ ПРАВДИВОГО ПОКЛОНИТЕЛЯ

Господь. Сину, ти ще не є вірний і поміркований поклонитель.

Слуга. Чому ні, Господи?

Господь. Бо через благеньку прикрість кидаєш те, що розпочав робити, і дуже пожадливо шукаєш утіхи.

Хто вірно любить, той не податливий спокусам і не вірить хитрим підшептам ворога.

Як Я йому в щасті милий, так і в нещасті не осоружний.

Поміркований поклонитель зважає не так на дарунок милого, як на любов Давця.

Для нього важливіша прихильність серця, ніж вартість дарунку, і всі дари він ставить нижче від самого Любого.

Щирий поклонитель зупиняється не на дарі, а на Мені понад усі дари.

Тому-то не все ще втрачено, коли часом не маєш у серці такого святого почуття до Мене або до Моїх святих, як би ти собі того бажав.

Таке святе і солодке почуття, яке ти часами відчуваєш у серці, це наслідок зіслання благодаті й неначе присмак небесної батьківщини; та на нього не треба занадто вповати, бо воно прийде і відійде.

Але зате боротьба з нападами лукавого на душу і погордження підшептами диявола — це ознака чесноти і великої заслуги.

Тому не турбуйся ніякими химерними дивами, коли вони находять на тебе.

Непохитно тримайся своєї постанови і простої дороги до Бога.

Це не буде мана, коли часом несподівано впаде на тебе затьмарення і одразу повертаєшся назад до звичайних недоладностей серця.

Бо ти терпиш їх радше по неволі, ніж співдієш з ними; і поки вони тобі не припадають до вподоби і ти противишся їм, вони будуть для тебе заслугою, а не стратою.

Знай, що прадавній ворог старається всіма силами вмертвити твоє святе бажання і відтягнути тебе від усякої побожної практики, а саме: від почести для святих, від побожного розгадування Моїх мук, від корисних міркувань про гріхи, від пильнування свого серця і від богоугодної постанови в чеснотах вперед поступати.

Він підсуває цілі хмари поганих думок, щоб завдати тобі туги та страху і відвернути від молитви і святого читання.

Йому не до вподоби покірна сповідь, а коли б міг, він не допустив би навіть до Св. Причастя.

Не вір йому і не зважай на нього, як би часто він не наставляв на тебе свої спокусні тенета.

Коли він підсуває тобі погану і нечисту думку, його звинувачуй. Кажи йому так: «Йди геть, нечистий духу! Сором тобі, мерзенний, ти страх поганий, коли таке шепчеш мені на вухо.

Геть забирайся від мене, ти, лукавий зводителю, нічого зі мною не вдієш! Зі мною буде Ісус, мов той хоробрий борець, а ти станеш бентежитися.

Волію радше вмерти і перетерпіти всі муки, ніж тобі потурати.

Мовчи і занімій, вже більше не хочу чути тебе, хоч би ти мав ще більше пакостей придумувати».

Господь моє світло і моє спасіння, кого маю боятися? (Пс. 26, 1).

Хай полки стають проти мене, моє серце не злякається (Пс. 26, 3). Господь моя поміч і моє визволення (Пс. 18, 15).

Борись, як мужній войовник, а коли часом у знемозі впадеш, збирай наново свої сили, більші ніж перше, і вповай на ще більшу благодать Мою, але дуже остерігайся марної певности за себе і гордости.

Бо через це багато людей блукають і нераз попадають у сліпоту майже незцілиму.

Той упадок гордих, що нерозумно на себе вповають, хай буде тобі пересторогою і спонукою до сталої покори.

Глава 7 ЛАСКУ БОЖУ ТРЕБА ХОВАТИ ПІД ОХОРОНУ ПОКОРИ

Господь. Сину, буде корисніше і безпечніше для тебе заховувати ласку побожности, не захоплюватися гордістю, не говорити про неї багато і не надавати їй надто великого значення, але радше маловажити собою і побоюватися того, що її дано тобі як негідному.

Не треба надмір прив'язуватися до того настрою, бо він дуже швидко може перемінитися в щось цілком протилежне.

У стані ласки подумай собі, який ти звичайно нужденний і вбогий без ласки.

Та й не на тому тільки основується поступ у духовному житті, що маєш благодать духовної втіхи, а на тому, що ти покірливо, із самозреченням і терпеливо зносиш її утрату, і в той же час твоя ревність у молитві не холоне і ти зовсім не збираєшся покидати свої і наші справи, які повинен був довести до кінця.

Якщо робиш радо те, що тебе стосується, по своїй добрій волі і розумінню, і зовсім не через охолонення, ані через той неспокій, який ти відчуваєш у серці.

Бо є багато таких людей, що зразу ж непокояться або опускаються, коли їм щось не поведеться.

Та не завжди в руках чоловіка його дорога, бо то Боже діло давати втіху, коли хоче, скільки хоче і кому хоче на власний розсуд, і більш нічиє.

Деякі необачні навіть за ласкою побожности погубили себе самих: вони ж бо хотіли зробити щось більше, ніж могли, але не брали до уваги слабкости своїх сил і йшли більше за потягом власного серця, ніж за тверезим розумом.

І тому, що вони наважилися на щось більше, ніж це було Богові миле, то швидко втратили благодать.

Ті, що хотіли на небі звити собі гніздечка, залишилися безрадними і стали немічними, щоб у покорі і зубожінні вчитися не на своїх крилах ширяти, а вповати на Мою опіку.

Ті, що є ще тільки новиками і недосвідченими на господній дорозі, дадуть легко ошукати і обманути себе, якщо не керуються радою знавців.

Коли ж вони воліють діяти радше на власний розсуд, ніж вірити більш досвідченим, їх чекає непевний кінець, якщо, звичайно, не захочуть відмовитись від своїх намірів.

Рідко коли даються покірно керувати собою такі, що вважають себе дуже мудрими.

Краще бути менш мудрим, а покірним, і краще мале знання, ніж великі скарби наук із пустим високодумством.

Краще тобі мати менше, ніж багацько, щоб не загордитися.

Не дуже розумно робить той, хто повністю віддається радості, бо забуває про свою первісну нужду і про той чистісінький страх Господній і боїться втратити ту ласку, що йому дано.

І той також не дуже мудро поступає, хто в хвилю прикрости чи якоїсь тяготи попадає в надмірну розпуку, а не вповає на Мене так вірно і щиро, як повинен.

Хто хоче у своєму спокої бути дуже безпечним, того часто в хвилі боротьби застаємо в стані надмірно великого пригноблення і тривоги.

Якщо б ти зумів завжди бути покірним і поміркованим у серці, добре володіти і керувати своїм серцем, то не попадав би так хутко в небезпеку і гріх.

Добра рада на це така: щоб ти тоді, як одержиш духа ревности, думав про те, що з тобою станеться, коли це світло померкне.

А коли так і станеться, пригадай собі, що знову може вернутися те світло, яке я на хвилю забрав від тебе тобі на пересторогу, а собі на славу.

Таке досвідчування нераз буває корисніше для тебе, ніж коли б тобі, за твоїм бажанням, завжди добре велося.

Бо заслуги треба вимірювати не тим, як багато маєш духовних видінь чи втіх або чи добре знаєш Святе Письмо й стоїш на вищому ступені гідности.

А тим, як міцно стоїш у правдивій покорі і як серце твоє налите любов'ю Божою: чи ти постійно всіма силами шукаєш тільки слави Божої, чи себе за ніщо маєш і справді собою погорджуєш та чи миліше тобі, коли інші люди також зневажають і принижують тебе, ніж коли шанують.

Глава 8 ПРО НАШУ МАЛОВАЖНІСТЬ В ОЧАХ БОЖИХ

Слуга. Хоч я порох і попіл, але хочу говорити до Господа мого (Бут. 18, 27).

Коли стану забагато цінити себе, тоді Ти є проти мене, а мої гріхи дають правдиве свідчення про мене, і я не можу заперечити.

Але коли я буду маловажити собою і за ніщо себе мати, коли зовсім перестану дорожити собою і пізнаю, що я насправді порох, тоді Твоя благодать прихилиться до мене, а Твоє світло завітає до мого серця і вся моя важність, хоч би й найменша, потоне в низькодолі моєї нікчемности і щезне навіки.

Отак Ти показуєш мені, що я є, чим я був і звідкіля взявся: бо я є ніщо, але того не знав.

Коли я полишений на власні сили, ось тоді я є ніщо, наскрізь немічний.

Але коли нараз зглянешся на мене, я одразу ж поновлююся в силах, і нова радість обіймає мене.

І дивне чудо, що так швидко мене піднімаєш і так ласкаво пригортаєш до себе, коли ж мій власний тягар постійно тягне мене вниз.

Це чинить Твоя любов, яка перша, навіть коли я того не заслужив, приходить до мене і допомагає у стількох потребах: вона стереже мене від тяжких небезпек і, правду сказати, рятує від безлічі нещасть.

Бо через безпутню любов до себе я погубив себе, а коли почав тільки Тебе єдиного шукати і щиро любити, то знайшов одночасно і себе, і Тебе, і тоді з любови до Тебе я ще глибше почав собою маловажити.

Бо Ти, Найсолодший, поводишся зі мною над усі мої заслуги, і навіть ласкавіше, ніж я смію сподіватися або просити.

Будь благословен, Боже мій! І хоч я негідний всякого добра, та Твоя великодушність і безмежна доброта ніколи не перестає чинити добро навіть тим, що невдячні і геть відвернулися від Тебе.

Навертай нас до себе, щоб ми стали вдячними, покірними та побожними, бо Ти — наше спасіння, наша сила і наша потуга.

Глава 9 ТРЕБА ЗАВЖДИ ЗВЕРТАТИСЯ ДО БОГА, ЯК ДО ОСТАТОЧНОЇ ЦІЛІ

Господь. Сину, Я повинен стати твоєю найвищою і останньою ціллю, якщо справді бажаєш бути щасливим.

Від цього наміру стало чистим твоє серце, яке нераз криво прихилялося до себе і до створінь.

Бо коли ти в якійсь речі шукаєш себе самого, то зразу ж сам у собі знемагаєшся і в'янеш.

Тому-то шукай у всьому перш за все Мене, бо Я є Той, хто все те дав.

Так сприймай кожну річ, як вона походить із найвищого Добра, і тому-то все треба звертати до Мене, як до її власного початку.

З Мене, мов із живого джерела, черпає живущу воду і малий, і великий, і вбогий, і багатий — а котрі служать Мені добровільно й радо, дістануть благодать за благодать.

А хто хоче похвалитися чимось іншим, а не Мною, або втішатися якимось іншим добром, той правдивої радости не зазнає і дасть своєму серцю волю, але превсякі перепони стануть непокоїти його.

Таким чином не смієш приписувати собі нічого, що добре, а також ніякій людині не присвоюй якоїсь чесноти, але все те здавай на Бога — без нього людина нічого не має.

Я все дав і хочу, щоб все повернули Мені назад, і конечно домагаюся подяки.

Оце та правда, що проганяє всяку пусту хвальбу.

А коли небесна благодать і правдива любов завітає до тебе, тоді не буде вже ні заздрости, ні вузькоглядности й самолюбство не опанує тобою.

Бо любов Божа все перемагає і піднімає вгору всі сили душі.

Якщо ти справді мудрий, то в Мені єдиному будеш радуватися, на Мене єдиного вповати, бо ніхто не є добрий, тільки один Бог (Лк. 18,19). Хвала Йому над усе і во всім благословення!

Глава 10 ЯК-ТО СОЛОДКО ПОКИНУТИ СВІТ І СЛУЖИТИ БОГОВІ

Слуга. Тепер знову, Господи, хочу з Тобою розмовляти; не буду мовчати, а промовлю до вух Бога мого. Господа мого і Володаря мого, котрий є на висотах.

О, яка велика сила Твоєї, Господи, солодкої радости, яку Ти заховав для тих, що Тебе бояться! (Пс. 30, 20).

А чим то Ти єси для тих, що люблять Тебе? Чим для тих, що всім серцем Тобі служать?

Справді, невимовна солодкість оглядання Твого, яким Ти щедро нагороджуєш тих, що люблять Тебе.

Свою солодку любов найбільше виявив єси мені тим, що створив мене на світ, якщо ж часом я задалеко від Тебе блукав, Ти привертав мене назад до себе, щоб я Тобі служив, та ще й наказав, щоб я Тебе любив.

О, джерело віковічної любови! Що я маю про Тебе казати?

Як я можу Тебе забути, коли зволив єси згадати про мене навіть тоді, коли я впав у гріх і загинув?

Над усяку надію Ти змилувався над своїм слугою; і над усяку заслугу Ти обдарував мене ласкою і приязню.

Чим я відплачуся Тобі за це? Бо не всім дано зректися всього, покинути світ і вибрати собі чернече життя.

Чи в тому є, може, щось велике, щоб я Тобі служив? Тобі ж усяке створіння повинно служити!

Тобі служити не має видаватися мені чимось великим; але хай радше мені видається чимось великим і дивним те, що зволив мене, такого бідолаху і негідного, прийняти за слугу і прилучити до своєї любої челяді.

Ось все Твоє, що маю і чим Тобі служу.

Але, навпаки, Ти більше мені служиш, аніж я Тобі.

Ось небо і земля, що їх сотворив єси на служіння людині, стоять готові до послуги і щодня виконують усякі Твої накази.

Та це ще не все Ти навіть янголів прислав на службу людині.

Але перевищує все те, що Ти сам зволив єси служити людині й обіцяв дати їй себе самого.

Що ж я маю дати Тобі за всі ті тисячекратні добродійства?

О, якби ж то я міг служити Тобі весь вік життя мого!

Якби я зміг хоч один день Тобі достойно послужити!

Ти по правді єси гідний усякої служби, всякої чести і віковічної хвали.

І справді. Ти мій володар, а я Твій бідний слуга, який повинен всіма силами служити Тобі і ніколи не опускатися у Твоїй хвалі.

Я так хочу, того бажаю, а чого мені бракує. Ти зволь доповнити.

Велика честь і велика слава Тобі служити і задля Тебе всім іншим погордити.

Велику ласку матимуть ті люди, що добровільно посвятять своє життя пресвятій службі Тобі.

Ті, що з любови до Тебе відречуться усякої тілесної розкоші, знайдуть найсолодшу втіху Святого Духа.

Ті осягнуть велику свободу духа, що задля імени Твого йдуть вузькою доріжкою, а за всякі світові справи навіть гадки не мають.

О, яка-то мила і гарна Божа служба, в якій чоловік стає насправді вольним і святим!

О, святий стане богомільної служби! Ти робиш чоловіка рівним з янголами. Богу милим, грізним проти дияволів і гідним похвали всіх вірних людей.

О, принадна і вічно жадана службо! В тобі чоловік дослужується до найвищого добра і доходить до безмежно тривалої радости.

Глава 11 БАЖАННЯ СЕРЦЯ ТРЕБА ПЕРЕВІРЯТИ І ЗДЕРЖУВАТИ

Господь. Сину, тобі треба ще багато дечого навчатися, в чому відчуваєш себе непевно.

Слуга. У чому ж, Господи?

Господь. Щоб ти свої бажання повністю узгоджував з Моєю волею і не був себелюбцем, але гаряче і ревно виконував Мою волю.

Нераз бажання запалюють і розривають твоє серце, але ти розваж, що більше спонукує тебе — Моя честь, чи твоя користь.

Якщо Я є твоєю метою, то якось вже тобі зараджу і будеш радий, але коли у твоїй думці криється бажання власної користи, то саме це стає тобі перепоною і тягарем.

Тому остерігайся і не дбай надміру про свої бажання, які ти намірився здійснити, не порадившись зі Мною, щоб пізніше не пожалкувати і не спротивити собі того, що спершу подобалося і до чого ти рвався, наче до чогось ліпшого.

Бо не варто зразу ж піддаватися кожному поруху серця, який видається тобі добрим, але також не треба відразу втікати від кожного поруху серця, який видається тобі злим.

Дуже корисно навіть у добрих зусиллях і бажаннях деколи стримувати себе, щоб через нагальність не впасти у розсіяння ума, щоб своєю непоміркованістю не схилити інших людей до згіршення, або щоб при опорі своїх супротивників не збентежитися і не впасти духом.

Нераз треба навіть через силу намагатися противитися змисловому пожаданню і не зглядатися на те, що хочеться, але більше про те дбати, щоб воно, навіть проти своєї волі, підлягало духові.

І до того часу треба карати те пожадання і підкоряти собі, доки воно не стане охоче до всього й доки не навчиться вдовольнятися малим, тішитися простотою і не нарікати на будь-які незгоди.

Глава 12 ПРО НАУКУ ТЕРПЕЛИВОСТИ ТА БОРОТЬБУ З ПРИСТРАСТЯМИ

Слуга. Господи Боже! Як бачу, терпеливість дуже потрібна мені, бо в цьому житті багато стається прикростей.

Хай же я дбаю, як хочу, про свій спокій, моє життя не може обійтися без боротьби і болю.

Господь. Так є сину! Але Я хочу, щоб ти шукав не такого спокою, який не мав би спокус, ані не зазнав би ніяких прикростей.

Але щоб ти думав, що знайшов єси спокій навіть тоді, коли всякі журби обсіли тебе і коли багато прикростей досвідчає тебе.

Якщо скажеш, що ти не в змозі так багато терпіти, то яким чином зможеш пізніше витримати вогонь чистилища?

З двох лих треба завжди вибирати менше.

Отож, щоб ти міг утекти від вічної кари в майбутньому, вчися сьогочасні терпіння ради Бога спокійно зносити.

Чи гадаєш, що люди цього світу цілком нічого не терплять, або дуже мало?

Ні, того не знайдеш, хоч би ти шукав між найбільшими розкішниками.

Але скажеш, що вони мають досхочу розкошей і потурають своїм забаганкам, тому й на свої прикрості не зважають.

Хай так буде, нехай вони й мають, чого душа забажає, але як гадаєш, чи довго триватиме це?

Ото як дим щезнуть розкішники цього світу і навіть згадки не залишиться про минулі радощі.

Але й тепер, поки вони ще живуть, і серед тих розкошей не мають спокою й життя без гіркости, смутку і страху.

Бо та сама річ, яка приносить їм утіху, часто завдає й болючої кари.

Добре їм так, що купаються в розкошах без сорому і гіркоти, що без пуття за ними ганяються.

Які минущі, які зрадливі, які негожі та погані всі ті розкоші.

Та що ж, за похміллям і засліпленням люди того не розуміють, але як та німа скотина, вони за крихітку розкоші цього проминаючого життя штовхають душу до загибелі.

А ти, Мій сину, не йди за своїми побажаннями і відвертайся від своєї волі (Сир. 18, 30). Будь милий Господеві і Він дасть тобі те, чого твоє серце бажає (Пс. 36, 4).

Бо коли справді хочеш веселитися і мати Мою втіху в повну розкіш, погорджуй усі світові принади, відкинь усі погані розкоші, знайдеш благословення і матимеш за те щедру втіху.

Чим більше будеш відсторонюватися від усякої втіхи, яку можуть дати створіння, тим солодшу й більшу втіху знайдеш у Мене.

Але не здобудеш їх без деякого смутку і тяжкої боротьби.

На перепоні стає стара звичка, що міцно вкоренилася у тобі, але ліпший звичай переможе її.

Тіло стане ремствувати, але запал духа загнуздає його.

Стародавній змій буде тебе напастувати і допікати тобі, але молитва прожене його геть, крім того ще й корисна праця перегородить йому всю широку дорогу.

Глава 13 ПРО ПОСЛУХ ПОКІРНОГО, ПІДВЛАДНОГО ЗА ВЗІРЦЕМ ІСУСА ХРИСТА

Господь. Сину, хто хоче відсторонитися від послуху, той відсторонюється від благодаті, а хто шукає чогось окремішнього для себе, той тратить спільне добро.

Хто не піддається радо й добровільно своєму настоятелеві, той засвідчує, що змислова природа ще не слухається його повною мірою й часто противиться і ремствує.

Тому-то вчися негайно підлягати своєму настоятелеві, якщо хочеш упокорити свою змислову природу.

Бо швидше можна поконати ворога душі, коли в серці людини не буде неладу.

Немає тяжчого і лютішого ворога душі від тебе самого, коли в тобі немає святої згоди з духом.

Конче треба, щоб ти собою справді погордив, якщо хочеш перемогти тіло і кров.

Але тому, що ти досі ще дуже недоладно любиш себе, то боїшся покластися цілком на волю інших людей.

А що ж у тому великого, якщо ти, що єси порох і ніщо, піддаєшся ради Бога іншій людині, коли Я, Всемогутній і Найвищий, що з нічого все створив, ради тебе покірно піддався людині.

Я став найпокірнішим і найнижчим за всіх для того, щоб ти, наслідуючи Мене, перемагав свою гордість.

Порошино, вчися слухати! Земле і глино, вчися коритися і гнутися під ногами всіх людей!

Вчися нехтувати свою волю і піддаватися всякій підлеглості.

Візьми себе в руки і не допускай, щоб у тобі жила гордість, але будь таким підлеглим і маленьким, щоб усі могли, мов по вуличному болоті, ходити по тобі і топтати. Марний чоловіче, чого маєш жалітися?

Нечистий грішнику, що можеш відповісти тим, що дорікають тобі? Ти ж стільки разів образив Бога, що не раз вже заслужив собі на пекло!

Але Моє око зглянулося на тебе тому, що твоя душа була в Моїх очах цінна, ти ж пізнаватимеш Мою любов і будеш постійно вдячним за Мої добродійства, й водночас набудеш правдивої підлеглости й покори та терпеливо зноситимеш усяку погорду.

Глава 14 ТРЕБА РОЗДУМУВАТИ НАД ТАЄМНИМИ СУДАМИ БОЖИМИ, ЩОБ НЕ ЗАГОРДИТИСЯ В ДОБРІ

Слуга. Прорікаєш наді мною, Господи, суди Твої, страхом і дрижанням б'єш по всіх кістках моїх — моя душа набралася великого страху.

Стою, мов громом прибитий, і гадаю, що навіть небо не є чисте у Твоїх очах.

Якщо і в янголів знайшов єси неправість й не пощадив їх, то що буде зі мною?

Звізди посипались з неба, а я, порошина, на що маю сподіватися?

На саме дно попадали ті, діла яких, здавалося, були гідні похвали: і я бачив, як вони, що їли ангельський хліб, зі смаком поїдають лушпину безрогих.

Так нема тоді ніякої святости, якщо Ти, Господи, візьмеш назад свою руку.

Ніяка мудрість не придасться мені, якщо Ти перестанеш керувати мною.

Не поможе ніяка сила, якщо Ти перестанеш підтримувати її.

Ніяка чистота не буде безпечна, якщо Ти не стережеш її.

Не зарадить ніяка власна сторожа, якщо немає Твого святого пильнування.

Бо, покинені, ми опускаємося й гинемо, а коли Ти до нас навідаєшся, тоді піднімаємося вгору і живемо.

Бо ж то ми хиткі, але Ти кріпиш нас; ми холодні, а Ти нас зігріваєш.

О, як покірливо, як згірдливо я маю думати про себе й за ніщо мати те, що часом є доброго в мені!

О, як глибоко треба мені упокоритися перед Твоїми, Господи, невідомими судами, коли розумію, що я є ніщо інше, як тільки ніщо.

О, незмірений тягаре, о море неперепливне, коли ні сліду по собі не знаходжу, окрім пустоти!

Де ж тут якийсь куток для моєї хвальби, де вповання на мою набуту чесноту?

Вся пуста хвальба потонула у глибині Твоїх судів наді мною.

Що значить тілесний чоловік у Твоєму оці?

Чи буде хвалитися глина перед гончарем? (Іс. 45, 9).

Як може пустою хвальбою величати себе той, у кого серце справді підлегле Богові?

І цілий світ не підніме вгору того, кого правда собі впокорила; і не дасться порушити похвалами цілого світу той, хто всю свою надію поклав на Бога.

Бо ж навіть і ті, що хвалять, є порохом: як слова їх прошумлять, так і вони минуться.

А правда Господня на віки вікує (Пс. 116, 2).

Глава 15 ЯК ТРЕБА ПОВОДИТИСЯ І МОЛИТИСЯ В КОЖНІЙ РЕЧІ, ЯКОЇ БАЖАЄМО

Господь. У кожній справі так кажи, сину: «Господи, якщо така Твоя свята воля, хай воно так станеться.

Господи, якщо воно вийде Тобі на честь, нехай воно станеться в ім'я Твоє.

Господи, коли бачиш, що воно для мене спасенне, і знаєш, що допоможе мені, то дозволь мені вживати його на Твою славу.

Але якщо знаєш, що воно зашкодить мені і ніскільки не прислужиться для спасіння моєї душі, відверни від мене таке бажання».

Бо не кожне бажання походить від Святого Духа, навіть коли б воно видавалося чоловікові чимось чесним і добрим.

Проте важко розсудити добрий дух чи який лихий спонукає тебе бажати цього або того, чи, може, твоє власне серце непокоїть тебе.

Багато людей вже наприкінці дали звести себе; а спершу їм здавалося, що то добрий дух спонукає їх.

Тому треба завжди зі страхом Божим і з покорою в серці бажати чогось і просити, коли щось бажане прийде на думку; а перш за все ти мусиш із самозреченням покластися на Мене і казати:

«Господи, Ти знаєш, що ліпше: нехай станеться те або те, як Ти хочеш!

Дай, що хочеш, скільки хочеш і коли хочеш.

Роби зі мною, як сам знаєш і як Тобі більше подобається, і від чого Тобі більше чести буде.

Постав мене, де сам хочеш, і вільно Тобі робити зі мною все.

Я ж у Твоїх руках, обертай і повертай мною за власною волею.

Ось я, Твій слуга, готовий до всякої послуги, бо я не бажаю для себе жити, а для Тебе, аби лиш достойно та праведно».

Слуга. Наділи мене, найласкавіший Ісусе, своєю ласкою: нехай буде при мені, працює і перебуває зі мною вірно аж до кінця.

Дай мені завжди того тільки бажати й хотіти, що Тобі миліше і Твому серцю дорожче.

Твоя воля нехай стане моєю, а моя воля хай постійно йде услід за Твоєю і якнайкраще годиться з нею.

Хай я одного й того самого, що Ти, хочу й не хочу, і хай я не можу чогось іншого бажати або хотіти, як тільки того, що Ти хочеш і бажаєш.

Дай мені завмерти для всього, що є на цьому світі, і задля Тебе любити приниження і забуття.

Дай мені над усі бажання в Тобі спочити і моє серце в Тобі заспокоїти.

Ти — правдивий спокій серцю. Ти — єдиний відпочинок: все інше немиле і неспокійне.

У цьому мирі, цебто в Тобі, єдиному найвищому і віковічному добрі, усну й спочину. Амінь (Пс. 4, 9).

Глава 16 ПРАВДИВОЇ ВТІХИ ТРЕБА ШУКАТИ ТІЛЬКИ В БОГА

Слуга. Про що б я на свою втіху не подумав або ж побажав, того жду не тут, а в будучності.

Коли б тільки я один мав усі світові втіхи і міг користуватися всіма радощами, то певно, що вони не могли б довго потривати.

Тому-то, душе моя, не можеш мати ані повної втіхи, ані щирої радости, як тільки в Бога, який убогих утішає, а покірних пригортає до себе.

Почекай ще хвилинку, душе моя, зачекай на Божу обітницю і матимеш повну розкіш усього добра в небі.

Якщо ж нагально ганятимешся за тими дочасними дібрами, то втратиш вічні небесні радощі.

Благ дочасних уживай, але бажай вічних.

Ти не зможеш насититися ніяким дочасним добром, бо ти не сотворена для того, щоб його уживати.

Навіть коли б ти мала всі земні блага, то ще не змогла б стати ні щасливою, ні блаженною, бо лиш в Бозі, який все створив, знаходиться твоє блаженство і щастя.

І то не таке, якого бажають і хвалять нерозумні приятелі світу, але те, якого ждуть праведні християни, якого не раз закоштовують уже наперед духовні і чисті серцем душі, що думками живуть у небі.

Марна і коротенька усяка людська втіха.

Та втіха блаженна і правдива, яку серцю дає сама правда.

Побожна людина всюди носить із собою свого утішителя Ісуса і так промовляє до Нього: «Будь при мені, Господи Ісусе, всюди і завжди!

Нехай стане для мене втіхою те, що я волію обійтися без усякої втіхи.

А коли б Твоєї втіхи не стало, Твоя воля і правдиве досвідчування хай стане мені за найбільшу втіху.

Бо Ти не будеш повсякчас гніватися, ані повік ворогувати» (Пс. 102, 9).

Глава 17 У ВСЯКІЙ ЖУРБІ ТРЕБА ПОКЛАДАТИСЯ НА БОГА

Господь. Сину, дозволь Мені робити з тобою, що хочу: Я знаю, чого тобі треба.

Ти думаєш, як людина: про багато речей судиш так, як радить тобі людське почування.

Слуга. Господи, це правда, що Ти кажеш. Ти більше про мене дбаєш, ніж я сам можу про себе подбати.

А дуже непевно стоїть той, що не покладається на Тебе у своїх клопотах.

Господи, роби зі мною, що забажаєш, щоб тільки моя воля щиро і кріпко за Тебе трималася.

Бо тільки добрим може бути те, що Ти зі мною вдієш.

Якщо хочеш, щоб я жив у темноті, то будь благословен; а коли хочеш, щоб я жив у світлості, будь також благословенний.

Якщо зволиш утішити мене, будь благословен; а коли схочеш пожурити мене, то будь також завжди благословенний.

Господь. Сину, того маєш дотримуватися, коли хочеш жити зі Мною.

Маєш бути так охочим до терпіння, як до радости.

Так радо маєш бути злиденним і вбогим, як щасливим та багатим.

Слуга. Господи, радо терпітиму задля Тебе все, що захочеш зіслати на мене.

З Твоєї руки хочу прийняти однаково і те, що добре, і те, що недобре; і солодке, і гірке; і веселе, і сумне; і дякувати за все, що зі мною станеться.

Охорони мене тільки від усякого гріха, а я не злякаюсь ані смерти, ані пекла.

Щоб тільки Ти мене не відкинув від себе навіки і не викреслив з книги життя: тоді хай будь-яке лихо спіткає мене, ніщо мені не зашкодить.

Глава 18 ДОЧАСНУ НЕДОЛЮ ТРЕБА ЗНОСИТИ ЗА ВЗІРЦЕМ ХРИСТА

Господь. Сину, Я зійшов з неба задля твого спасіння, Я прийняв на себе твою недолю не з конечности, а з любови, щоб ти навчився терпеливости і свою дочасну недолю зносив без нарікання.

Бо від хвилі Мого різдва аж до смерти на хресті ніколи не бракло мені ні терпіння, ні болю.

Зазнав Я великого недостатку в дочасних потребах, наслухався чимало скарг на себе, лагідно перетерпів зневаги і наруги; за добродійства платили Мені невдячністю, за чуда — хулою, за науку — доганою.

Слуга. Господи, тому, що Ти у своєму житті був такий терпеливий, а найголовніше, що Ти тим виповняв волю Вітця Твого, то годиться, щоб і я, бідний грішник, по Твоїй волі поводився терпеливо і, доки Ти сам схочеш, зносив тягар тлінного життя для свого спасіння.

Бо хоч сьогочасне життя дається часто відчути, але завдяки Твоїй благодаті воно стало повне заслуг, а за Твоїм прикладом і за прикладами Твоїх святих навіть для слабосилих воно є легшим і світлішим.

Та ще й далеко відрадніше воно, як було колись у Старому Завіті, коли ворота небесні були зачинені, і навіть дорога до неба здавалася темнішою, коли так мало хто старався шукати Царства Небесного.

Але навіть і ті, що тоді були праведними і заслужили собі на спасіння, вони перед Твоїми муками і заслугою Твоєї смерти не могли ввійти до Царства Небесного.

О, яку велику дяку я повинен віддавати Тобі за те, що зволив єси показати мені і всім вірним просту і певну дорогу до вічного царства Твого!

Бо Твоє життя — то наша дорога, і через святу терпеливість ідемо до Тебе, бо Ти наш вінець слави.

Якщо б Ти не йшов попереду та й нас не навчив, хто дбав би про те, щоб іти тією дорогою?

Ох, скільки то людей було б залишилося далеко позаду, коли б вони не бачили Твоїх світлих зразків!

Ось ми досі іще холодні в серці, хоч наслухалися стільки Твоїх чудес і наук: що б то було, якби ми не мали для наслідування такого ясного світла Твого.

Глава 19 КРИВДИ ТРЕБА ТЕРПІТИ І ХТО СПРАВДІ ДОСВІДЧЕНИЙ У ТЕРПЕЛИВОСТІ

Господь. Що це ти кажеш, сину? Перестань нарікати! Зваж моє і всіх святих терпіння.

Ти ще не змагався аж до крови (Євр. 12, 4).

Те, що ти терпиш, є дуже незначним у порівнянні з тими, хто багато натерпівся; їх так підступно спокушували, так тяжко занапащували, так розмаїто досвідчали і займали.

Ти повинен пам'ятати про терпіння інших, щоб легше було тобі зносити свої, маленькі.

А коли вони не видаються тобі такими вже й маленькими, дивись, чи й тут не є причиною твоя нетерплячка.

Та чи вони малі, чи великі — старайся все зносити терпеливо.

Чим ретельніше готуєшся до терпіння, тим мудріше чиниш й більшу маєш заслугу, а разом з тим легше перенесеш усі труднощі, коли духом і вправлянням старанно приготуєшся до цього.

Ніколи не кажи: «Від такої людини я не можу цього стерпіти. Та й чому я повинен терпіти, коли вона зробила мені велику кривду і дорікає мені таким, про що я ніколи й не думав. Кому іншому я охоче стерплю, якщо буду вважати, що треба стерпіти».

Немудра та думка, яка не зважає ані на чесноту терпеливости, ані на те, хто буде її вінцем вінчати, але більше бере до уваги людей і ті образи, якими її образили.

Не той справді терпеливий, хто лиш стільки хоче терпіти, скільки йому подобається, і кому йому хочеться стерпіти.

Але справді терпелива людина не зважає, хто займає її: чи старшина її, чи рівня, чи хтось нижчий, чи добрий і праведний чоловік, чи лукавий і ледащо.

Для неї немає значення хто, де і як робить їй прикрість, вона все вдячно приймає з рук Божих і вважає великою користю для себе.

Бо в Бога ніщо не може минутися без заслуги, хоч би яка незначна була прикрість, яку перетерпілося Бога ради.

Так будь готовий до боротьби, якщо хочеш перемогти.

Без боротьби не зможеш здобути нагороди за терпеливість. Якщо ж не хочеш терпіти, зрікаєшся вінця слави.

Але якщо бажаєш мати вінець, борися мужньо, зноси все терпеливо.

Без праці немає дороги до відпочинку, а без боротьби не здобудеш перемоги.

Слуга. Хай при допомозі ласки Твоєї, Господи, стане мені можливим те, що з природи видається мені неможливим.

Ти знаєш, як мало я можу терпіти і як часто падаю духом, коли навіть блага прикрість стане мені на дорозі.

Всяка пригода нехай задля імени Твого стане мені милою і бажаною вправою, бо ради Тебе терпіти і жити в напасті — річ дуже спасенна для моєї душі.

Глава 20 ПРО ВИЗНАННЯ ВЛАСНОЇ НЕМОЧІ І ПРО НЕДОЛЮ ЦЬОГО ЖИТТЯ

Слуга. Визнаю свою неправість, визнаю перед Тобою, Господи, свою неміч.

Нераз це буде дрібниця, а пригнічує мене і засмучує.

Я постановляю собі мужньо триматися, але як тільки прийде блага спокуса, тоді вже мені велика біда.

Нераз це дуже благенька річ, з якої виходить велика спокуса.

І саме тоді, коли гадаю, що я вже в безпеці, оглянувшись навкруги, бачу, що майже з ніг валюся від легкого подмуху спокуси.

Тому зглянься, Господи, на мою нікчемність і мою неміч, Тобі добре відому.

Змилуйся й витягни мене з болота, щоб я не застряг (Пс. 68, 15) і не лишився пропащий раз і назавжди.

Є одна річ, що мене раз у раз мучить і перед Тобою соромить, а саме, що я такий слабкий і такий немічний, щоб опиратися спокусам.

А хоч я намагаюся бути байдужим до них, та вже сам напад їх буває для мене прикрий і тяжкий, а ще більше мені допекло день у день жити в боротьбі.

Тому так часто моя неміч нагадує про себе, бо гидкі думки завжди набагато легше нападають на мене, ніж щезають.

О, всесильний Боже Ізраїля, ревний оборонче вірних душ, зглянься на труд і біль Твого слуги і допомагай йому в усьому, до чого б він не взявся!

Кріпи мене небесною силою, щоб та стародавня людина, те нужденне тіло, яке ще не підлягає духові як слід, не сміло верховодити: з ним треба буде боротися, поки мого дихання в цьому бідолашному житті.

Ох, яке ж воно, це життя, коли в ньому не бракує ані журби, ані недостатків, коли всюди повно сітей і ворогів.

Лиш одна журба або спокуса минеться, зразу ж друга наступає; поки людина намагається дати відсіч одній спокусі, як багато інших цілком несподівано нападають на неї.

І як можна любити таке життя, коли в ньому стільки прикростей, коли в ньому стільки нещасть і злиднів?

Як же це можна назвати життям, коли воно родить стільки смертей і пошестей?

А однак люди люблять його і багато з них шукає в ньому втіхи.

Раз у раз люди докоряють світові, що він зрадливий і пустий, однак їм тяжко покидати його, бо побажання тіла надмір верховодять.

Але що інше схиляє до любови, а що інше до погорди світом.

Любов до світу спричинена побажаннями тіла, пожаданнями очей і життєвою гордістю (1 Йо. 2,16); але кари й нещастя, які по справедливості наступають за ними, родять ненависть і нехіть до світу.

Але, на жаль, хворобливе бажання розкоші долає серце, прив'язане до світу, і воно гадає, що бути під властю змислів — це розкіш: бо воно ані не бачило, ані не куштувало радощів Божих і того, яка гарна чеснота сама в собі.

А ті, що цілком відрікаються світу і стараються за святим правилом жити для Бога, вони добре знають Божі солодощі, заради яких відреклися світу, і ясніше бачать те, як-то світ помиляється і як нарізно дається одурити.

Глава 21 СУПОКОЮ ТРЕБА ШУКАТИ БІЛЬШЕ В БОГА, НІЖ У ВСІЛЯКИХ БЛАГАХ І ДАРАХ

Слуга. Супокою, душе моя, шукай завжди тільки в Бога, а не деінде, бо Він вічний упокій святих.

Найсолодший і наймиліший Ісусе! Дай мені знайти упокій тільки в Тобі, а не в якомусь створінні.

Не в якомусь гаразді і красі, не в якійсь славі й честі, не в якійсь могутності й достойності, не в якомусь знанні і бистроумності.

Не в якомусь багатстві і мистецтві, не в якійсь радості й веселості, не в якомусь розголосі і похвалі, не в якійсь солодкості і потісі.

Не в якійсь сподіванці і обіцянці, не в якійсь заслузі і бажанні.

Не в якихось дарах і дібрах, що можеш дати і в душу влити, не в якихось веселощах і в щасті, що їх тільки серце зможе збагнути і відчути.

Нарешті ні в ангелах, ні в архангелах, ані в усіх небесних силах, не в усьому тому, що видимо і невидимо, та й не в тому, що не є Тобою, мій Боже!

Бо Ти, Господи Боже мій, єси за все найліпший, Ти єдиний найвищий, Ти єдиний наймогутніший, Ти єдиний найдостатніший і найбагатший, Ти єдиний найсолодший і найутішніший.

Ти єдиний найкращий і наймиліший, Ти єдиний найсвятіший і найславніший; в Тобі все добро разом зібране і в цілій повноті є, завжди було і буде.

Тому-то все, що крім себе самого мені даєш, або що від себе самого мені об'являєш чи обіцяєш — коли я Тебе не бачу і не осягаю — воно є чимось благеньким і недостатнім.

Бо моє серце не може знайти правдивого спокою ані повного вдоволення, поки не спочине в Тобі і не зніметься понад усі дари і все створіння.

О, мій наймиліший обручнику Ісусе Христе, моя найчистіша любове, володарю всього створіння! Хто дасть мені крила правдивої свободи, щоб злетіти і в Тобі спочити?

О, коби то мені було дано у всій повноті стати свобідним і бачити, який Ти милий, Господи, Боже мій!

Коли ж я у всій повноті з'єднаюся з Тобою так, що з любови до Тебе не чутиму себе, тільки Тебе єдиного — способом, який перевищує всяке звичайне почування і тільки декому відомий?

А тепер раз у раз зітхаю і з болем переношу свою недолю.

Бо на цій долині горя спотикає мене чимало лиха, воно мене дуже часто непокоїть, засмучує і морочить; нераз мене перепиняє і розсіває, манить і обплутує, щоб я не мав свободного доступу до Тебе і не тішився Твоїми солодкими обіймами, якими завжди стрічаєш блаженні душі.

Хай Тебе зворушать мої зітхання і та недоля, якої повно всюди на землі.

О, Ісусе, сяйво віковічної слави, втіхо душі на земній мандрівці! До Тебе звернені мої уста без голосу, тільки моє мовчання промовляє до Тебе.

Доки ж баритиметься мій Господь!

О, щоб тільки Він прийшов до мене, свого бідолашного, та й звеселив мене! Щоб подав свою руку і витягнув нещасного з усіх бід.

Прийди, прийди! Бо без Тебе не буде веселого дня ні години; бо Ти моя радість, а без Тебе мій стіл — пустка.

Я нещасний, немов вкинений у темницю і закований у кайдани, доки не оживиш мене світлом Твого прибуття, доки не обдаруєш мене свободою і не покажеш свого дружнього обличчя.

Хай інші люди шукають собі замість Тебе чогось іншого, чого їм тільки захочеться; мені тим часом ніщо інше не є і не буде до вподоби, окрім Тебе, мій Боже, моя надіє, моє вічне спасіння!

Я не замовкну і не перестану благати, доки не вернеться до мене Твоя ласка і доки не промовиш до мого серця.

Господь. Оце Я єсьм. Ось Я коло тебе, бо ти Мене закликав. Твої сльози і бажання твоєї душі, твоя покора і туга твого серця прихилили Мене до тебе і привели до тебе.

Слуга. Господи, я кликав Тебе, бажав утішатися Тобою і готов задля Тебе відректися всього.

Бо Ти перший додав мені духа, щоб я Тебе шукав.

Тому будь, Господи, благословен, що в превеликому Твому милосердю показав єси слузі таку доброту.

Що ж більше має ще говорити до Тебе Твій слуга, як не впокоритися глибоко перед Тобою, постійно маючи на умі свої гріхи і свою нікчемність?

Бо нема нікого Тобі рівного між усіма дивами неба і землі.

Твої діла дуже добрі, Твої суди справедливі, а Твоє провидіння всім рядить.

Хвала Тобі і слава. Мудросте Вітця! Хай Тебе хвалять і благословлять мої уста, моя душа і всі створіння разом.

Глава 22 РОЗДУМУВАННЯ НАД РІЗНИМИ ДОБРОДІЙСТВАМИ БОЖИМИ

Слуга. Відчини, Господи, моє серце для Твого закону і навчай мене поводитися за Твоїми заповідями.

Дай мені зрозуміти Твою волю і пам'ятати про Твої добродійства з великою пошаною і пильно роздумувати над ними, як загалом, так і осібно, щоб міг за них Тобі достойно подякувати.

Однак я знаю і визнаю, що навіть за найменшу річ не в змозі належно відплатити подячною хвалою.

А я замалий проти всіх тих дібр, які мені дав єси; а коли дивлюся на величчя Твоєї доброти, перед Твоєю величавістю дух мій завмирає.

Все те, що ми маємо на душі й тілі, і те, що ми набули біля себе чи в собі, природним чи надприродним способом, — це Твоє добродійство і прославляє Тебе, ласкавого і доброго Благодателя, від якого ми все те добро одержали.

Хоч один дістав більше, а другий менше, та все це Твоє добро і без Тебе навіть найменшої речі не можна мати.

Той, хто більше дістав, не може похвалитися своєю заслугою ані вивищуватися над другими, ані погорджувати нижчим від себе; бо більший та кращий той, хто собі менше приписує, а покірніший та щиріший у подяці.

А той, хто вважає себе гіршим і негіднішим від усіх, заслуговує на те, щоб ще більше дарів одержати.

А той, хто менше дістав, не повинен ані смутитися, ані зносити це з нехіттю, ані багатшому заздрити.

Але радше дивитися на Тебе і якнайбільше хвалити Твою доброту: що Ти роздаєш свої дари так щедро, так задарма і так радо, без огляду на людей.

Все від Тебе вийшло, тому треба хвалити Тебе в кожній речі.

Ти знаєш, що кожному найліпше буде дати, і чому цей має менше, а той більше; то не наша річ, а Твоя про те рішати, бо в Тебе записані заслуги кожного з них.

Тому-то, Господи Боже мій, я навіть уважаю це великим добродійством, щоб не мати багато такого, від чого на світі за людським звичаєм береться хвальба і слава.

Так що людина, коли подумає над біднотою і нікчемністю своєї особи, не тільки не відчуває через те ніякої прикрости, ні смутку, ані приниження, але радше втіху і велику веселість.

Що, Ти, Боже вбогих, покірних, якими на цьому світі погорджують, вибрав собі за своїх другів і свою челядь.

Свідками того самі апостоли Твої, що їх настановив єси князями над всією землею (Пс. 44, 17).

А вони, такі покірні та простенькі, далекі від усякого лукавства і хитрости, перебули свій вік на світі без нарікань та навіть радо терпіли зневаги ради ймення Твого (Ді. 5,41) і з великою радістю приймали те, що для світу осоружне.

Таким чином ніщо не повинно так тішити того, хто любить Тебе і знає Твої добродійства, як Твоя воля щодо нього і ласкаве рішення Твого вічного Провидіння.

Воно так повинно задовольняти і втішати його, що він рад би бути найменшим, як дехто бажав би стати найбільшим.

Бути спокійним та вдоволеним на послідньому місці, як на першому і хотіти, щоб погорджували ним і принижували його, а навіть бути без усякого доброго імени і слави, як щоб мати більше від інших поважання і більше значення на світі.

Бо Твоя воля й любов для Твоєї чести повинна все перевищувати, більше втішати його і більше припадати Йому до вподоби, ніж усі добродійства, які він одержав чи має дістати.

Глава 23 ПРО ЧОТИРИ СПОСОБИ, ЯК ОСЯГНУТИ СВЯТИЙ СПОКІЙ

Господь. Сину, тепер хочу спрямувати тебе дорогою миру і правдивої свободи.

Слуга. Роби, Господи, як кажеш, бо мило мені послухати те.

Господь. Сину, старайся радше чужу волю чинити, ніж свою власну. Волій завжди мати менше, ніж більше. Гляди завжди нижчого місця для себе і такого, щоб усім підлягати.

Бажай постійно і молися за те, щоб воля Божа діялася з тобою у всій повноті. Отака людина увіходить у країну миру і спокою.

Слуга. Господи, та мова Твоя коротенька, але в ній міститься багато благословення. Мало в ній слів, але вона повна змісту і багата на овоч.

А коли я зможу вірно її зберегти, то не повинно б так легко зчинятися в мені замішання.

Бо скільки разів відчував, що я чогось неспокійний і мені тяжко, і бачу, що я відступив від тієї науки.

Але Ти те все можеш і завжди любиш душевний поступ вперед, прибільши мені ще ласки, щоб я зміг виконати Твої слова й довершити своє спасіння.

Слуга. Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене, Боже мій, пам'ятай про поміч мені (Пс. 70, 12), бо різні думки зворушилися в мені, і великий страх тривожить душу.

Як мені тут перейти? Як пробитися крізь них?

Господь. Я буду йти поперед тебе і впокорю славних на землі (Іс. 45, 2). Відчиню ворота в'язниці і виявлю тобі Мої найглибші тайни.

Слуга. Роби, Господи, як кажеш, а всі погані думки хай щезнуть з-перед лиця Твого.

Оце моя надія і єдина втіха, щоб прибігати до Тебе у кожній біді, на Тебе вповати, Тебе з глибини серця кликати і терпеливо чекати на Твою втіху.

Слуга. Просвіти мене, мій добрий Ісусе, сяйвом душевного світла, вижени з кліток мого серця всю темноту. Здержи розтіч думок і здави напасливі спокуси.

Борися мужньо за мене і побори лютих зміїв, нехай завдяки Твоїй перемозі настане мир (Пс. 121, 7) і Твоя хвала хай грімка залунає у святих хоромах, цебто в чистій совісті.

Накажи вітрам і бурям, скажи морю: «Втихомирся!» — а зимному вітрові: «Не вій!» — і настане велика тиша.

Пошли своє світло і правду свою (Пс. 42, 3), нехай світять над землею; бо то я, як та пуста і мертва земля, доки Ти не просвітиш мене.

Злий на мене свою ласку з висот, зроси моє серце небесною росою, пусти струмені побожности, хай зрошують лице землі, щоб родила добрий і дорідний овоч.

Підніми вгору мій ум, пригнічений тягарем моїх гріхів, і все моє бажання прикуй до неба, щоб я, закуштувавши солодощів небесного щастя, бридився думати про земні речі.

Візьми мене і забери геть від усякої проминаючої світової втіхи, бо ніяке створіння не може мого бажання вповні заспокоїти і мене втішити.

Прив'яжи мене до себе нерозривним вузлом любови, бо Ти єдиний заспокоюєш серце, а без Тебе — все гидота.

Глава 24 ПРО НЕЗАЦІКАВЛЕННЯ ЖИТТЯМ ІНШИХ

Господь. Сину, не будь цікавим і не клопочися даремно.

Що тебе обходить те або інше? Ти йди за Мною (Йо. 21,22).

Чого має обходити тебе, хто там такий чи сякий, або хто так чи сяк робить чи говорить?

Ти не маєш відповідати за інших, але віддаси одвіт тільки за себе. Так чому ж ти в те втручаєшся?

Ось Я всіх знаю й бачу все, що діється на світі; і Я знаю, як кожна людина мається, що вона думає, чого хоче і який її намір.

Тому-то у всьому треба покладатися на Мене, а ти тільки заховай спокій у серці й облиш усе — нехай непосидючий побивається скільки схоче.

Те, що він зробить або скаже, спаде на нього, бо Мене він не зможе ошукати.

Не клопочися марним блиском великого імени, широкою дружбою, ні особливою любов'ю людей.

Бо такі речі родять розсіяння і велику памороку в серці.

Я радо провіщав би тобі Моє слово і відкривав би свої тайни, коли б ти пильно вважав на Мій прихід і відчинив Мені двері до свого серця.

Будь обачний, пильнуйся і молися і в усьому упокоряйся (Проп. 3,20).

Глава 25 НА ЧОМУ ОСНОВУЄТЬСЯ ТРИВАЛИЙ СПОКІЙ СЕРЦЯ І ПРАВДИВИЙ ПОСТУП УПЕРЕД?

Господь. Сину, Я сказав: «Мир зіставляю вам свій мир даю вам, не так, як світ дає, Я даю вам» (Йо. 14,27).

Усі люди бажають спокою, але не всі дбають про те, що належить до правдивого спокою.

Мій мир у людей покірних і лагідних серцем. Велика терпеливість принесе тобі спокій.

Якщо слухатимеш Мене і підеш услід за Моїм голосом, зможеш зажити великого спокою.

Слуга. То що ж я маю робити?

Господь. У кожній речі вважай на себе, що робиш і що говориш, і весь свій глузд звертай на те, щоб тільки Мені єдиному подобатися, а крім Мене не бажай і не шукай чогось іншого.

Також не суди легкодушно слів та вчинків інших людей і не вмішуйся у справи, які тебе не стосуються, — тільки тоді уникнеш неспокою.

Однак, щоб ніколи не зазнавати ніякого неспокою і не відчути в серці чи на тілі найменшої прикрости, — це не є доля сьогочасного життя, а стан вічного спокою.

Тому не думай собі, що ти вже знайшов правдивий мир, коли не відчуваєш ніякої трудности, бо й тоді ще не все гаразд, коли вже ніякий ворог не докучає тобі, і це не буде ще досконалістю, коли все ведеться за твоїм бажанням.

А навіть тоді ще не вважай себе великим, або особливо любим Богу, коли проживаєш у великій побожності й духовній радості.

Бо не по цьому пізнати правдивого приятеля чеснот і не на тому основується поступ уперед і праведність чоловіка.

Слуга. А на чому ж, Господи?

Господь. На тому, коли цілим серцем здаси себе на волю Божу, коли не будеш шукати своєї користи ні в малій речі, ні у великій, ні в дочасності, ні у вічності.

Так що з однаковим спокоєм на обличчі будеш повсякчас дякувати Богові і в щасті, і біді, беручи все на одну вагу.

Коли станеш таким сильним у надії і таким терпеливим, що хоч уже не стане в серці втіхи, ти будеш готувати його на ще більші терпіння.

І не схочеш виправдовуватися, мовби то ти не повинен так багато терпіти, але радше вважатимеш Мене справедливим в усіх Моїх веліннях і хвалитимеш Мою святість.

Тоді йдеш правдивою і простою дорогою миру і є певна надія, що знову в радості побачиш Моє лице.

Якщо дійдеш до повної погорди собою, знай, що тоді заживеш миру в повну розкіш, скільки лише твій земний стан зможе.

Глава 26 ПРО ВЕЛИКУ КРАСУ СВОБОДИ УМА, ЯКА ЗДОБУВАЄТЬСЯ БІЛЬШЕ ПОКІРНОЮ МОЛИТВОЮ, НІЖ НАЧИТУВАННЯМ

Слуга. Господи, це вже діло правдивого мужа, щоб ніколи не опускати душу на шляху до неба і скрізь хмари прикростей переходити легко, мов без журби; не як байдужий якийсь, але завдяки особливій силі свободного ума, що до жодного створіння не прив'язується невладнаною любов'ю.

Благаю Тебе, мій наймиліший Боже, хорони мене від журб цього життя, щоб вони мене не обсіли надто; від великих пожадань тіла, щоб розкіш не захопила мене; від усіх душевних труднощів, щоб я, зламаний прикростями, не падав духом.

Не кажу я тільки: хорони мене від тих речей, за якими так жадібно побивається світова марнота, але від тієї недолі, що душу слуги Твого, серед загального засуду на смерть, за кару пригнітає і перепиняє її, щоб вона не змогла досягти свободи духа, як тільки того забажає.

О Боже мій, Ти невимовна солодкосте! Зроби мені гіркою усю тілесну втіху, що відтягає мене від любови до вічних дібр і лукаво заманює до себе виглядом якогось принадного дочасного добра.

Хай не перемагає мене, мій Боже, хай не перемагає тіло і кров; хай не зводить мене світ і коротка слава його; хай не підходить до мене диявол зі своїми хитрощами.

Дай мені силу противитися; терпеливість — перенести; сталість — витримати.

За всі світові втіхи дай мені пресолодке намащення Твого духа, а замість тілесної любови налий мене любов'ю Твого імени.

Отак: страва, напій, одежа і всяка інша потреба, яка служить для тіла, стає тягарем для ревного духа.

Дай мені, щоб я в міру вживав тих засобів і не давав обплутати себе непомірному бажанню.

Годі все те відкинути від себе, бо треба живити свою природу; а в той же час святий закон забороняє бажати те, що приносить розкіш, бо інакше тіло збунтувалося б проти духа.

Тому благаю, нехай Твоя рука веде мене і навчає, щоб я не перебрав міри.

Глава 27 ЛЮБОВ ДО СЕБЕ НАЙБІЛЬШЕ ВІДШТОВХУЄ ВІД НАЙВИЩОГО ДОБРА

Господь. Сину, треба, щоб ти все, що твоє, дав за все, що Моє, і не мав нічого свого власного. Знай, що твоя любов до себе більше шкодить, ніж будь-що на світі.

Ти прив'язуєшся більше чи менше до якоїсь речі відповідно до того, яку маєш у ній потребу. Коли твоя любов буде чиста, щира і владнана як слід, ніщо не полонить тебе.

Не пожадай того, чого тобі не вільно мати; не тримай в себе того, що може стати перепоною і занапастити твою свободу серця.

Дивно, чому ти всім серцем не покладаєшся на Мене, разом з усім тим, чого бажаєш, або що хочеш мати!

Чому дозволяєш марному смуткові в'ялити себе? Навіщо страждаєш через непотрібну журбу.

Тримайся непохитно того, в чому Моє вподобання, і не зазнаєш ніякої шкоди.

Якщо пильнуєш цього або того і хочеш бути тут або там, щоб щось добути, або щоб вволити свою волю, — ніколи не матимеш спокою і не позбудешся тривоги, бо в кожній справі виявиться якийсь недолік і всюди знайдеться противник.

Тому все те, що ми собі придбаємо або ж накопичимо, не стане нам у пригоді, а придасться радше те, чим ми погордили і з корінням вирвали з серця.

Це стосується не тільки грошей і багатства, але й погоні за почестями і бажання марної похвали. Все те минається разом зі світом.

Певне становище не гарантує безпеки, коли немає духа ревности.

І недовго триватиме такий спокій, якого шукається тільки поверхово, коли він не має правдивої основи у глибині серця, — то значить, коли не покладатимешся на Мене. Можеш змінитися, але виправити себе не зможеш.

Бо як тільки трапиться нагода, і ти з неї скористаєшся, то знайдеш те, від чого втікав, а можливо, й ще щось більше.

Слуга. Укріпи мене, Боже, благодаттю Святого Духа.

Дай мені силу скріпитися душею і звільнити своє серце від усякої непотрібної турботи і тривоги; нехай мене не займають різні бажання якої-небудь дрібниці чи дорогоцінної речі, але нехай я дивлюся на все, як на суєтне, й усвідомлю те, що разом з ними і я минуся.

Бо нема нічого тривкого під сонцем, де все марнота і морока духа (Муд. 1,14).

О, який мудрий той, хто так міркує!

Дай мені, Господи, небесну мудрість, щоб я вчився над усе Тебе шукати і находити, над усе Тебе розуміти і любити, а все інше пізнавати так, як воно є, за порядком Твоєї мудрости.

Дай мені второпно обминати облесну людину і терпеливо зносити противника.

Бо велика мудрість захована в тому, щоб не давати хитати собою кожному подмухові слів і не наставляти вуха на підступну підлесливість зводителя; бо якщо вийдеться на таку дорогу, то вже йдеться далі безпечно.

Глава 28 ПРОТИ ОБМОВНИХ ЯЗИКІВ

Господь. Сину, не смутись тим, коли хто не добре про тебе думає або скаже таке, чого тобі не мило слухати.

Ти повинен ще гірше про себе думати і нікого не вважати гіршим, ніж ти сам.

Якщо живеш духовно, не будеш так зважати на скоролетючі слова.

Неабияка це мудрість: у прикру хвилю змовчати і серцем звернутися до Мене й не турбуватися людським осудом.

Хай твій спокій не основується на людських язиках: бо чи вони добре, чи зле тебе зрозуміли, то це ще не означає, що ти став іншою людиною.

Де є правдивий мир і правдива слава?

Чи ж не у Мене?

А хто не дбає про те, щоб сподобатися людям, і не боїться викликати в них антипатії, той зазнає великого спокою.

Із невладнаної любови і пустого страху постає весь неспокій серця і розсіяння думок.

Глава 29 ЯК ТРЕБА БОГА ВЗИВАТИ І БЛАГОСЛОВЛЯТИ, КОЛИ ЖУРБА-ПЕЧАЛЬ НАХОДИТЬ

Слуга. Нехай ім'я Твоє, Господи, буде благословенне во віки (Тов. 3,11) за те, що зволив єси, щоб оця спокуса і журба найшла на мене.

І Я не можу утекти від неї, але мушу прибігти до Тебе, щоб Ти допоміг мені та все обернув на добре.

Господи, ось тепер я в журбі і на серці неспокій, бо теперішнє терпіння тяжко мучить мене.

І що ж тепер, милий Отче, я маю казати? Прийшла до мене скрута. Спаси мене від тієї години (Йо. 12,27).

Потрапив я в таку скруту, щоб Ти прославився, коли я низько впокорюся, і Ти визволиш мене.

Зволь, Господи, врятувати мене (Пс. 39, 14), бо що я бідний можу зробити і куди піти без Тебе?

Ще раз прошу, Господи, у Тебе терпеливости, допоможи мені, Боже мій, а я не буду боятися, хоч яке б тяжке горе не впало на мене.

І що я маю ще сказати? Господи, хай станеться воля Твоя (Мт. 26, 42). Я вже заслужив собі на печаль і негоду.

Так і годиться, щоб я витерпів; лиш би вистачило терпіння, поки буря не перейде і не настане гарніша погода!

А Твоя всемогутня рука в змозі і цю спокусу відвернути від мене і послабити її напад, щоб я геть не впав, — як це давніше не раз Ти чинив зі мною, Боже мій, моє милосердя! (Пс. 58, 18)

І чим важча для мене, тим легша для Тебе така переміна правиці Найвищого (Пс. 76, 11).

Глава 30 ПРО МОЛИТВУ ЗА БОЖУ ПОМІЧ І ПРО ВПОВАННЯ НА ВІДЗИСКАННЯ БЛАГОДАТІ

Господь. Сину! Я, Господь, кріплю тебе в день журби (Наум. 1,7). Приходь до Мене, коли негаразд з тобою.

Найбільше відвертає втіху з неба те, що запізно звертаєшся до молитви.

Бо ти, поки почнеш Мене ревно благати, тим часом шукаєш усякої іншої втіхи і розваги у світських речах.

Тому буває так, що все те мало що допомагає, доки не пізнаєш, що Я — Той, хто спасає вповаючих на Мене, і крім Мене немає ні доброї поради, ані навіть ліку помічного на довгий час.

А коли вже після бурі твій дух знову підніметься, тоді подужчай у світлі Мого змилування, бо Я близько, щоб усе обновити, не тільки цілком, але й у повну розкіш.

Чи є, може, щось затяжке для Мене, або хіба Я буду схожий на такого, що обіцяє, а не виконує?

Де твоя віра? Стій, не піддавайся і витримай!

Будь терпеливим і мужнім, а в свою пору прийде до тебе втіха.

Дожидайся Мене, чекай, Я прийду і стану тобі в пригоді.

Це спокуса, що нападає на тебе, і нікчемний страх, що тебе тривожить.

Навіщо клопотатися тим, що колись може статися? Хіба тільки для того, щоб безперестанку сумувати. Доволі дневі того лиха, що його має (Мт. 6, 34).

Немає сенсу журитися або тішитися чимось прийдешнім; може, воно й ніколи не станеться.

Але така вже людська природа, що дається ошукати себе таким марам; все-таки так легко піддаватися підшептам ворога — ознака слабкого духа.

Бо йому байдуже, чи він правдою, чи ложжю піддурює і зводить, чи він приводить до упадку замилуванням у теперішніх речах, чи страхом перед сподіваними.

Так нехай же не турбується твоє серце і не лякається (Йо. 14,27).

Віруй у Мене і вповай на Моє милосердя.

Коли гадаєш, що ти від Мене далеко, то навіть не уявляєш наскільки Я близько коло тебе.

Коли думаєш, що вже, мабуть, усе пропало, тоді нераз саме більша нагода для заслуги і зиску.

Не все ще пропало, коли щось цілком інакше випаде.

Не треба судити по теперішньому своєму стані й перейматися надто тягарем, звідки б він не прийшов, і падати духом так, мов би вже вся надія на порятунок пропала.

Не думай собі, що Я вже тебе навіки покинув, коли на хвилину зіслав на тебе якусь журбу або не дав тобі сподіваної втіхи, — така дорога веде до Царства Небесного.

Без сумніву, для тебе і всіх інших Моїх слуг більша користь із того, коли прикрості досвідчають вас, аніж коли б вам велося завжди так, як самі хочете.

Я знаю тайні мислі. Яка-то велика користь для твого спасіння деколи лишити тебе без утіхи, щоб ти часом не загордився у своєму добробуті і не був надто великої думки про себе.

Те, що Я дав, Я можу відібрати і знову дати, коли мені сподобається.

Якщо дам, то воно Моє єсть, а коли відберу, то твого Я не взяв, бо Мій є всякий добрий дарунок і всякий святий дар (Як. 1,17).

Коли зішлю на тебе якийсь тягар або прикрість, не ремствуй і не падай духом; Я можу швиденько пільгу дати і весь тягар перемінити в радість.

А все-таки, навіть коли так з тобою чиню, Я справедливий і достойний великої хвали.

Якщо маєш досить розуму і сприймаєш все як слід, то не повинен ніколи через прикрості так тяжко смутитися, але радше тішитися і дякувати за них.

Навпаки, вважай це за єдину радість, що Я не щаджу тебе і боляче б'ю.

Як Отець полюбив Мене, так і Я вас люблю (Йо. 15, 9), сказав Я своїм любим учням.

Бо ж не на дочасні радощі Я післав їх, але на завзяту боротьбу; не на шанобу, а на зневаги; не на безділля, а на працю; не на впокій, а на терпеливе збирання рясних овочів.

Затям собі, Мій сину, ці слова!

Глава 31 ПРО БАЙДУЖІСТЬ ДО СТВОРІНЬ, ЛИШ ТІЛЬКИ Б ЗНАЙТИ ТВОРЦЯ

Слуга. Господи, конче треба мені ще ласки, коли маю дійти до того стану, де вже ніхто, ніяке створіння не зможе мені стати на заваді.

Бо доки мене що-небудь спиняє, я не можу до Тебе свобідно злітати.

Той хотів вгору злітати, хто казав: «Хто дасть мені крила, як голубові, хай злечу і спочину?» (Пс. 54, 7).

Що спокійніше за невинне око? А хто свобідніший за того, який нічого не прагне на землі?

Так треба піднятися поверх усіх створінь, себе цілком відректися і в такому стані свободи духа бачити, як Ти, Творець усього, не маєш ніякої схожости зі створіннями.

А поки хто не звільниться від усякого прив'язання до створінь, доти він не може пильнувати свобідно Божих речей.

Тому-то так мало видно людей богомислених, бо мало хто вміє цілковито відсторонитися від проминаючих сотворінь.

Треба великої ласки для того, щоб вона підняла душу вгору і знесла її високо, поверх її самої.

І коли чоловік не піднесеться духом вгору, не освободиться від усіх створінь і не з'єднається з Богом увесь, — все те, що він знає, а навіть і те, що має, не має великої ваги.

Довгий час той чоловік, який вважає за велику річ щось інше, а не єдине незмірне і вічне Добро, буде злиденним і до землі прибитим.

Бо все, що не Бог, є ніщо — таким треба його вважати.

Єсть велика різниця між мудрістю просвіченого і богомільного мужа і знанням вченого і пильного богомольця.

Набагато вища та наука, що пливе згори, з Божого джерела, ніж та, яку із трудом добуває людський розум.

Знайдеться чимало таких людей, що бажають богомисленого життя, але вони не намагаються вкластися в ті рамки, які воно вимагає.

Для них це велика перепона, що вони спиняються на видимих знаках і змислових речах, а мало що заховують з правдивого умертвіння.

Не знаю, що це є, який дух веде нас і до чого прямуємо: ми, що, здається, називаємося духовними, а пильнуємо і дуже побиваємося за проминаючими марницями, — а про те, що діється в нашій душі, ми мало думаємо і рідко коли збираємо для цього наші змисли докупи.

Та, на жаль, після такого короткого зібрання думок докупи ми знову розсіваємося і не перебираємо докладно наших діл.

Не зважаємо на те, де гніздяться наші побажання, і не плачемо над тим, яке все те нечисте.

Тому, що всяке тіло збилося зі своєї дороги (Бут. 6, 12), і наступив великий потоп.

Отож, коли наші побажання серця дуже зіпсулися, то відповідно хибні і ті діла, які з нього випливають, засвідчуючи вбогість нашої душі.

З чистого серця виростає овоч праведного життя.

Потім люди цікавляться, скільки хто зробив; але як чесно вони самі це робили, того вже так старанно не розглядають.

Вони вивідують, чи хто відважний, чи багатий, чи хороший, чи спосібний, чи талановитий письменник, чи добрий співак, чи старанний робітник; але який він духом, який терпеливий та лагідний, який побожний та богомільний — про те рідко хто говорить.

Природа оглядає зовнішність людини, а ласка звертається до глибини серця.

Перша раз у раз обманюється; друга ж вповає на Бога і не ошукається.

Глава 32 ПРО САМОЗРЕЧЕННЯ І ОПІР УСЯКИМ ПОЖАДАННЯМ

Господь. Сину! Ти не можеш дійти до повної свободи, якщо цілком не відречешся себе.

У невільницьких кайданах є всі ті самовільні, самолюби, пристрасні, цікаві, непосидющі, що завжди шукають тільки розкоші, а не того, що належить Ісусу Христу, які часто таке придумують і лаштують, що довго не постоїть.

Бо все те, що не походить від Бога, пропаде.

Затям собі оці коротенькі, але чудові вислови: «Лиши все — і знайдеш усе»; «Покинь пожадання — і знайдеш спокій».

Візьми це собі на розум, а коли виконаєш, тоді все зрозумієш.

Слуга. Господи, це не діло одного дня, ані дитяча забавка — у тому короткому вислові міститься вся чернецька праведність.

Господь. Сину, ти не повинен відвертатися ані зразу падати духом, коли почуєш про дорогу праведних; але радше нехай це заохочує тебе до чогось вищого, принаймні, щоб гаряче бажати його.

О, якби-то так сталося, що ти дійшов би до того, щоб не бути самолюбом, а з готовністю виконувати тільки Мою волю і того вітця духовного, якого Я поставив тобі перед очима! Тоді ти мені дуже припав би до вподоби і все твоє життя плило б у радощах і спокою.

Ще багацько маєш полишати: якщо задля Мене того цілком не позбудешся, не осягнеш того, чого бажаєш.

Раджу тобі, купи у Мене щирого золота, щоб ти розбагатів (Од. 3,18), цебто небесну мудрість, яка топче ногами всяку нікчемність.

За ніщо май земну мудрість, всяке людське і власне вподобання.

Я тобі раджу, щоб замість того, що в людських очах цінне і високе, ти набував те, що благеньке.

А дуже благенькою, маловажною і майже забутою здається правдива небесна мудрість, вона не думає про себе багато і не шукає великої слави на землі. Багато людей сповіщає її устами, але в житті їм далеко до неї.

Однак вона — то дорога перлина, яку багато людей не бачить.

Глава 33 ПРО НЕСТАЛІСТЬ СЕРЦЯ І ПРО КОНЕЧНІСТЬ ПРЯМУВАННЯ ЙОГО ДО БОГА

Господь. Сину, не вір своєму почуттю; те, яке тепер є, швиденько переміниться на інше.

Поки живеш, хоч би ти й не хотів, підлягаєш перемінам: то веселий, то сумний; то спокійний, то тривожний; то побожний, то розсіяний; то жвавий, то млявий; то поважний, то легкодумний.

Але чоловік мудрий, якого напоумив Дух, є вище тієї мінливости; він не зважає на те, які в нього почуття, або звідкіля віє вітер нестійкости, лиш би вся сила ума наближала його до конечної і бажаної цілі.

Бо таким чином він може непохитно залишатися однаковіським, коли його око серед стількох різних пригод щиро і безперестанку прямуватиме до мене.

Чим чистіший буде його намір, тим сильнішою ходою він перейде крізь різні хуртовини.

Але в багатьох людей темніє око чистого наміру, бо вони зразу задивляються на яку-небудь розривку, яка тільки навинеться. Бо рідко коли можна знайти когось, щоб був свобідний від самолюбства.

Так колись жиди прийшли у Витанію до Марти і Марії не тільки ради Ісуса, але й щоб побачити Лазаря (Йо. 12,9).

Так треба очистити око наміру, щоб воно було чисте, дивилося перед собою понад усяке розмаїття життя і зверталося до Мене.

Глава 34 ТОМУ, ХТО БОГА ЛЮБИТЬ, БОГ МИЛИЙ НАД УСЕ І В УСЬОМУ

Слуга. Оце Бог мій і все моє. Чого я ще хочу? Якого більшого щастя можу бажати?

О миленьке і солодке слово! — але тільки для того чоловіка, що любить Бога-Слово, а не світ і те, що є на світі.

Бог мій і все моє! Цим багато сказано для того, хто розуміє, а тому, хто любить, мило раз у раз повторяти.

Бо при Тобі все миле, а коли Тебе нема, все обридне.

Ти заспокоюєш серце, даєш йому великий спокій і святкову радість.

Ти даєш добру думку про все і у всьому Тебе хвалити, бо без Тебе ніщо не може довго подобатися.

А коли щось має бути милим і до вподоби, то треба, щоб Твоя благодать була при ньому і Твоя мудрість додала йому смаку.

Кому лиш Ти милий, тому ніщо інше не припаде до вподоби.

А кому Ти немилий, то що зможе принести тому втіху?

Але перед Твоєю мудрістю ніщо не значать світові мудреці і приятелі тілесної втіхи, бо в них там тільки марнота, а тут смерть.

А ті, що йдуть услід за Тобою серед погорди світу і умертвіння тіла, дають докази правдивої мудрости, бо вони переходять від марноти до правди, від тіла до духа.

Таким Бог милий; а що доброго вони знаходять у створіннях, усе обертають на славу їхнього Творця.

Однак інакша, зовсім інакша, буває радість через Творця, а інакша через створіння; інакша через вічність, а інакша через дочасність; інакша через несотворенний світ, а інакша через світло людської мудрости.

О, віковічне Світло, ясніше за всі створені світила. Блисни з висоти сяйвом і просвіти всю глибінь мого серця!

Очисти, звесели, проясни і оживи мого духа з усіма його силами, щоб я припав до Тебе в радісній нестямі!

Ах, коли ж прийде ця щаслива і бажана година, щоб Ти обрадував мене своїм прибуттям і став для мене всім у всьому.

Доки цього не буде мені дано, моя радість не буде повна.

Досі ще, о леле! живе в мені той стародавній чоловік, я ще не розіп'яв його на хресті, не вмертвив раз і назавжди.

Досі ще, наперекір духові, він має сильні пожадання, спричинює боротьбу в душі і не дає спокою душевному царству.

Але Ти, що володієш силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі, встань і допоможи мені (Пс. 88, 10; 43,26). Розжени орду, що хоче війни; зітри її силою своєю (Пс. 67, 31; 58,12).

Покажи, благаю, свою велич, щоб Твоя правиця уславилася, бо я не маю іншої надії, як лише на Тебе, ані пристановища, як тільки в Тебе, Господи, Боже мій!

Глава 35 У ЦЬОМУ ЖИТТІ НЕМАЄ БЕЗПЕКИ ВІД СПОКУС

Господь. Сину, в цьому житті ти ніколи не будеш у безпеці, але поки твого життя, тобі постійно треба буде духовної зброї.

Ти живеш серед ворогів і вони нападають на тебе справа і зліва.

Та коли не закриєшся зі всіх сторін щитом терпеливости, не вдержишся довго без рани.

Крім цього, коли не віддаси Мені свого серця назавжди з рішучою постановою заради Мене все перетерпіти, не зможеш витримати тієї завзятої боротьби і добитися до вінця блаженних.

Тому-то мусиш через все те мужньо пройти, руйнуючи сильною рукою всі перепони.

Бо переможцеві дають хліб небесний (Од. 2,17), а тому, хто подався, лишається велика нужда.

Якщо в цьому житті шукаєш спокою, то яким чином потім дістанешся до вічного спокою?

Готуйся не до довгого спокою, а до великої терпеливости.

Правдивого миру шукай не на землі, а в небі; не в людей, не в інших сотворінь, але в єдиного Бога.

З любови до Бога ти повинен радо переносити все: труди і болі, спокуси, переслідування, тривоги, біди, слабкості, кривди, обмови, догани, приниження, зневаги, кари і погорди.

Все те допомагає у досягненні чесноти, все те досвідчає борця Христового, приносить небесний вінець.

За недовгий труд Я дам вічну винагороду, а за проминаюче терпіння — нескінченну славу.

Чи гадаєш, що завжди досхочу матимеш духовні втіхи?

Навіть мої святі не мали їх завжди, зате мали багато прикростей, усіляких спокус і великих смутків.

Але вони витримали терпеливо все і вповали більше на Бога, ніж на себе, бо знали, що сьогочасні терпіння не мають тієї ціни, щоб заслужити на майбутню славу (Рим. 8,18).

Хіба ти хочеш зараз мати те, чого багато людей ледве добилися тяжким плачем і великими трудами?

Дожидайся Господа, мужньо борися (Пс. 26, 14) і кріпись; не трать надії, не уступай, а з готовністю жертвуй тіло і життя на славу Божу.

Я щедро заплачу, Я буду з тобою в кожній скруті.

Глава 36 ПРОТИ НЕМУДРОГО ЛЮДСЬКОГО ОСУДУ

Господь. Сину, покладайся на Господа всім серцем і не бійся людського осуду, якщо твоя совість каже тобі, що ти чистий і невинний.

Добра і блаженна то річ так терпіти, і це неважко дається покірному серцю, котре вповає більше на Бога, ніж на себе.

Багато людей багато говорять, але тому не варто аж надто вірити. Бо ж неможливо всім догодити.

Хоч св. Павло старався всім у Господі подобатися, і став усім для всіх (1 Кор. 9, 22), то все-таки він уважав дуже благою річчю те, що люди осуджували його (1 Кор. 4, 3).

Адже ж він доклав багато зусиль для напоумлення і спасіння людей, трудився скільки було треба і скільки міг, але не зміг забезпечити себе від людського осуду і зневаги.

Тому-то у всьому він поклався на Бога всезнаючого, а захистом для нього від несправедливих наклепів, від химерних і брехливих видумок і від тих, що всяку всячину верзли, як самі хотіли, була терпеливість і покора.

Але часом він відповідав своїм неприятелям, щоб своєю мовчанкою не дати згіршення людям слабшим.

Як можна тобі боятися смертного чоловіка? Нині він є, а завтра вже нема.

Бога бійся і не злякаєшся пострахів людських.

Хто зможе зробити тобі щось словами чи образою? Він собі більше шкодить, аніж тобі — хто б це не був, він не встигне утекти перед судом Божим.

Май Бога перед очима, не сперечайся й не нарікай.

А хоч би здавалося, що ти в цю хвилю повалений і терпиш зневагу, на яку не заслужив, не сердься і не зменшуй нетерпеливістю своєї нагороди.

Але радше споглянь на Мене, до неба: Я маю силу відгородити тебе від усякої ганьби і кривди і заплатити кожному по його ділам.

Глава 37 ПРО ЩИРЕ І ПОВНЕ САМОЗРЕЧЕННЯ ЗАДЛЯ ОСЯГНЕННЯ СВОБОДИ СЕРЦЯ

Господь. Сину, покинь себе і знайдеш Мене.

Будь без своєї волі і всякої власности і тобі воздасться.

Бо зразу ж, як тільки зречешся себе і не відкличеш того, ще більше ласки тобі додасться.

Слуга. Господи, скільки разів я маю зрікатися себе і від чого маю утриматися?

Господь. Завжди і в кожній хвилі, як у малій, так і в великій речі.

Нічого не вилучаю, але хочу видіти тебе цілком без нічого.

Бо як інакше можеш бути Моїм, а Я твоїм, якщо не позбудешся в серці і ділах усякої власної волі?

Чим хутчіше так вчиниш, тим краще будеш себе почувати, і чим старанніше і щиріше, тим більше сподобаєшся Мені й матимеш більшу заслугу.

Є люди, що зрікаються себе, але з деяким застереженням; вони не покладаються на Бога у всьому, а стараються самі про себе подбати.

Деякі спершу, здається, щиро жертвують собою; але пізніше, коли поманить спокуса, повертаються назад до свого, і тому немає в них жодного поступу в чесноті.

Такі не дійдуть до правдивої свободи чистого серця ані до ласки милої дружби зі Мною, якщо спочатку не зречуться себе і щодня не будуть жертвувати собою; без того нема і не буде блаженного з'єднання зі Мною.

Дуже часто Я тобі казав і тепер ще повторюю: покинь, відречися себе, і набудеш великого спокою серця.

Дай усе за все, не вилучай нічого, не домагайся нічого назад.

Тримайся непохитно тільки Мене і будеш Мене мати.

Будеш свобідний серцем, і темнота не здолає тебе.

До того прямуй, за те молися, того бажай, щоб ти міг позбутися всякої власности і, мов нагий, йти за нагим Ісусом; завмерши для себе, а для Мене вічно живучи.

Тоді щезнуть усі пусті мари — ворожі турботи і марна журба.

Тоді також зникне надмірний острах і замре невладнана любов.

Глава 38 ПРО ДОБРИЙ ЛАД У ДОЧАСНИХ СПРАВАХ І ПРО ТЕ, ЯК УДАВАТИСЯ ДО БОГА В НЕБЕЗПЕКАХ

Господь. Сину, до того маєш пильно прямувати, щоб всюди і в кожному ділі та занятті дочасними справами був у серці свобідним і паном своєї волі, щоб усе тобі підлягало, а не ти підлягав.

Щоб ти був паном і орудником своїх діл, а не їхнім слугою і наймитом.

Радше визволеним і правдивим євреєм, що переймає спадщину і свободу синів Божих.

Вони одним оком дивляться на проминаючі речі, а другим на небо.

Дочасні речі не приманюють і не прив'язують їх до себе, але вони радше послуговуються ними, як Бог наказав і найвищий Творець розпорядив. Він у час творення нічого не залишив невладнаного.

Якщо ти також на кожний випадок дивишся тільки поверхово, і на те, що бачиш чи чуєш, не глядиш оком тіла, але в кожній справі разом із Мойсеєм зразу ж увіходиш у шатро Господнє, щоб із Господом порадитися, — то нераз почуєш Господню відповідь і вернешся напоумлений у багатьох справах, сьогочасних і прийдешніх.

Бо Мойсей завжди вдавався до шатра, коли треба було розв'язати сумніви і питання, і шукав помочі в молитві, щоб відвернути небезпеки і переслідування людей.

Так і ти повинен забігати в тайничок свого серця і гаряче молитися за Божу пораду.

Бо тому-то, як читаємо, гаваоніти увійшли в довіру до Ісуса Навина і людей ізраїльських, а ці зразу не спитали голосу Господнього, надто діймаючи віри солодким словам, далися здурити облудним милосердям.

Глава 39 ЛЮДИНА НЕ ПОВИННА БУТИ НАГАЛЬНОЮ У СВОЇХ ДІЛАХ

Господь. Сину, Мені завжди припоручай свою справу, а Я в свою пору все добре поведу.

Зажди на Мій розпорядок, і матимеш користь із того.

Слуга. Господи, я охоче віддаю Тобі всі мої справи, бо моя голова не багато порадити може.

О, якби-то я не так міцно прив'язувався до того, що випаде, але без вагань здавався на Твою волю!

Господь. Сину, людина нераз за тим, чого бажає, нагальна побивається, але як тільки те здобуде, починає думати інакше: бо потяг до однієї речі не буває тривкий, але він радше переходить від однієї до іншої. Тому не така вже й мала річ навіть у найменшій дрібниці зректися себе.

Правдивий поступ людини вперед — самозречення, а та людина, що відреклася себе, є вельми свобідна і безпечна.

Але віковічний ворог, противник всього того, що добре, не перестає спокушати, але як день, так ніч завзято чатує, щоб зненацька схопити когось у свої зрадливі сіті.

«Чувайте й моліться, — каже Господь, — щоб не ввійшли у спокусу…» (Мт. 26, 41).

Глава 40 ЛЮДИНА САМА ВІД СЕБЕ НЕ МАЄ НІЧОГО ДОБРОГО І НЕ МОЖЕ НІЧИМ ПОХВАЛИТИСЯ

Слуга. Господи, хто є людина, що Ти пам'ятаєш про неї, або та людська дитина, що Ти навідуєшся до неї? (Пс. 8, 5).

Чим вона заслужила собі, що Ти дав єси їй свою благодать?

Господи, як я можу жалітися, коли опускаєш мене, або що я можу на те сказати, коли не вволиш того, чого я прошу?

Тільки так насправді я можу подумати і сказати: «Господи, я є ніщо, нічого не здолаю, не маю нічого доброго, в усьому невдалий і завжди прямую до чогось, що є нічим».

А якщо Ти не допоможеш мені і не напоумиш у серці, то я стану зовсім байдужий і ні до чого не здатний.

А Ти, Господи, завжди є однаковим і повік залишаєшся постійно добрим, справедливим і святим. Ти добре, справедливо і свято все чиниш і мудро урядуєш.

Але я більше схильний до занепаду, ніж до поступу вперед, не завжди залишаюся в однаковому стані, бо сім пір року змінюються над моєю головою.

Однак зразу ж кращає, як тільки Тобі сподобається і Ти подаси помічну руку, бо Ти єдиний, без людської поради, можеш допомогти і так міцно скріпити мене, що мій зір уже не буде розбігатися на всі боки, а моє серце звернеться до Тебе єдиного і в Тобі спочине.

Та якщо б я зумів як слід зректися всякої людської втіхи, чи для того, щоб набратися духа побожности, чи з потреби, що спонукає мене шукати Тебе, бо нема кому мені поради дати, тоді вже міг би напевно вповати на Твою благодать і тішитись даруванням нової втіхи.

Дякую Тобі, що від Тебе все те походить, коли мені щастить.

А я марнота і ніщо проти Тебе (Пс. 38, 6), людина хитка та немічна.

Так чим я можу похвалитися або за що бажати шаноби?

Хіба за те моє ніщо? — і це є найбільший обман.

Справді, пуста слава — то люта зараза і найбільший обман, бо вона відвертає від справжньої слави і відбирає небесну благодать.

Бо як тільки чоловік стане собі подобатися, то він Тобі не до вподоби; як тільки поженеться за людськими похвалами, позбувається правдивих чеснот.

А справжня слава і святі радощі — це хвалитися ради Тебе, а не ради себе; радіти в Твоєму імені, а не своєю чеснотою; не тішитися ніяким сотворінням, хіба що задля Тебе.

Твоє ім'я нехай славиться, не моє; хай величають Твоє діло, не моє; нехай благословиться Твоє святе ім'я, а мені хай ніщо не припаде з людських похвал. Ти моя слава, Ти радість мого серця.

Ради Тебе я стану хвалитися і веселитися весь день, а про себе нічим не похвалюся, хіба що своїми немочами (2 Кор. 12, 5).

Нехай собі жиди шукають слави між собою; я ж глядітиму тієї, що походить від самого Бога.

Бо вся людська слава, всяка дочасна шана, всяка світова велич проти Твоєї вічної слави — марнота і мана.

О, Правдо моя і моє милосердя, мій Боже! Свята Тройце! Тобі єдиній хвала, честь, сила і слава во віки вічні!

Глава 41 ПРО ПОГОРДУ ВСЯКОЇ ДОЧАСНОЇ ШАНОБИ

Господь. Сину, не бери собі того до серця, коли бачиш, як інших людей шанують і вивищують, а тебе погорджують і принижують.

Піднеси своє серце до Мене до неба, і не засмутить тебе людська погорда на землі.

Слуга. Господи, ми живемо у сліпоті і марнота обманює нас.

Якщо добре поміркувати, то ніяке створіння не вчинило мені кривди, тому я не маю ніякої справедливої причини на Тебе нарікати.

А тому, що я часто і тяжко проти Тебе грішив, то цілком справедливо всяке створіння піднімає проти мене свою зброю.

Так буде справедливо, мені належиться сором і погорда, а Тобі хвала, честь і слава.

А коли я не приготуюся до того, щоб охоче приймати від усіх людей і погорду, і нехтування, і те, щоб мене цілком за ніщо мали, то я не зможу ні заспокоїтися в серці, ні скріпитися, ні духовно просвітитися, ні з Тобою вповні з'єднатися.

Глава 42 НЕ ТРЕБА СПОКОЮ БУДУВАТИ НА ЛЮДЯХ

Господь. Сину, коли будуєш свій спокій на якійсь людині, тому що вона однієї думки з тобою і прив'язалася до тебе, не будеш мати спокою і будеш невдоволений.

Але якщо звертаєшся до живучої і віковічної Правди, не засмутишся, коли приятель покине тебе або вмре.

На Мені має основуватися любов приятеля, і тільки ради Мене ти повинен любити того, кого маєш за доброго і хто вельми дорогий тобі в цьому житті.

Без Мене ні приязнь, ні життя не має значення, і не є ані щирою, ані чистою любов, якої Я не з'єднаю.

До такого прив'язання до близьких людей ти так повинен завмерти, щоб воліти радше бути без усякого людського товариства, наскільки це від тебе залежить.

Чим ближче чоловік нахиляється до Бога, тим більше віддаляється від усякої людської втіхи.

Бо він тим вище здіймається до Бога, чим глибше увіходить у себе і чим менше стає себе цінити.

А хто вважає щось добре своєю заслугою, той спиняє Божу благодать, тому що вона не може завітати до нього, бо благодать Святого Духа шукає завжди покірного серця.

Якщо б ти зумів себе цілком за ніщо мати і відсторонитися від усякої земної любови, тоді Я мав би завітати до тебе з великою ласкою.

Якщо озираєшся за створіннями, пропадаєш з-перед очей Творця.

Навчайся себе перемагати в кожній речі ради Творця — тоді зможеш дійти до пізнання Бога.

А якщо якусь річ не до ладу любимо і цінимо, хай це буде і благенька дрібниця, вона стає на перепоні на шляху до найвищого добра і шкодить нам.

Глава 43 ПРОТИ ПУСТОГО СВІТОВОГО ЗНАННЯ

Господь. Сину, нехай не турбують тебе гарненькі і велемудрі слова людей, бо царство Боже не в словах, а в силі (1 Кор. 4, 20).

Вважай на Мої слова, що запалюють серця і просвічують уми, розжалюють і всіляко втішають.

Ніколи не читай Мого слова для того, щоб показати свою велику вченість або мудрість.

Навчайся радше для гріхів завмирати, бо це принесе тобі більше користи, ніж знання багатьох складних наукових питань.

Хоч багато читаєш і знаєш, все-таки мусиш вертатися до єдиного першоджерела.

Я єсьм той, хто навчає людину і дає малолітнім ясніше розуміння, ніж людина може навчити.

До кого Я промовляю, той зразу ж стане мудрим і зробить великий духовний поступ.

Горе тим, що в людей вивідують багато цікавих речей, а мало що дбають про спосіб як Мені служити!

Прийде така хвиля, коли з'явиться Учитель учителів, Христос, Господь янголів, щоб послухати, чого кожний навчився, — цебто, щоб розгледіти совість кожного зокрема.

І тоді зі свічкою перешукається Єрусалим (Соф. 1,12) і виявиться те, що в темноті ховалось, а переконуючі язики замовкнуть.

Я єсьм той, хто в одну мить так піднесе вгору покірливий ум, що він більше збагне основ віковічної правди, ніж коли б учився в школах десять літ.

Я навчаю без гучних слів, без плутанини здогадів, без гордої слави, без потреби доказів.

Я єсьм той, хто навчає погорджувати земними благами, мати нехіть до речей дочасних, шукати вічних дібр, вічні любити, ухилятися від почестей, не піддаватися згіршенням, всю надію покладати на Мене, крім Мене нічого більше не бажати і над усе Мене гаряче любити.

Бо один чоловік через те, що Мене сердечно любив, навчився Божих правд і провіщав чудесні речі.

Він зробив більший поступ тим, що покинув усе, ніж коли б учився велемудрих наук.

Але до одних Я промовляю загально, до других докладно; декому Я являюсь миленько, в знаках і образах, іншим в ясному світлі об'являю тайни.

У книжках слово однакове, але не всіх воно однаково навчає, а Я правди в серці навчаю, прозираю в його глибінь, читаю мислі, заохочую до творення і наділяю кожного так, як пізнаю його за гідного.

Глава 44 НЕ ТРЕБА БРАТИ СОБІ ДО СЕРЦЯ ТОГО, ЩО ДІЄТЬСЯ НАВКОЛО

Господь. Сину, в багатьох справах маєш бути таким, що нічого не знає і вважає себе померлим на цій землі, що для нього ввесь світ на хресті розіп'яли.

Багато також треба недочувати і більше думати про те, що тобі приносить спокій.

Корисніше відвертати свої очі від того, що тобі не подобається, і лишити кожному його гадку в спокої, ніж сперечатися з ним.

Якщо кріпко триматимешся Бога і вважатимеш на Його суд, легше буде тобі вступитись перед іншим.

Слуга. О, Господи! Куди ж то ми зайшли?

Ось над дочасною втратою плачемо, ради невеликого зиску гаруємо і вганяємося, а про душевну втрату забуваємо і рідко коли пізніше її собі пригадуємо.

На те, що дуже мало або цілком ніякої користи не приносить, уважаємо, а недбайливо проминаємо те, що дуже потрібне; бо людина всім серцем прив'язується до світових речей і якщо зараз не отямиться, з уподобою попадає у видимий світ.

Глава 45 НЕ ТРЕБА ВСІМ ДОВІРЯТИ, І ЯК ЛЕГКО У СЛОВАХ ПОМИЛИТИСЬ

Слуга. Подай мені, Господи, поміч у журбі, бо людський порятунок марний (Пс. 59, 13).

Як часто не знаходив я вірности там, де сподівався її знайти!

А скільки разів знайшов я її там, де навіть не гадав!

Таке марне вповання на людей, а спасіння праведних у Тебе, Боже.

Будь благословен, Господи Боже мій, у всьому, що нам приключається.

Ми немічні і неспокійні, легко даємося обманути і змінюємося.

Хто зможе так обережно і старанно в кожній речі допильнувати себе, що ніколи не дасться ані ошукати, ані заклопотати себе?

Але хто на Тебе, Господи, вповає і Тебе щирим серцем шукає, той не так легко впадає.

А хоч він і попаде в якусь скруту, то нехай вона обсяде його, як хоче. Ти хутенько визволиш його з неї або втішиш, бо Ти не опустиш навіки того, хто на Тебе вповає.

Рідко коли є такий вірний приятель, що в ніякій біді не зраджує приятеля.

Ти, Господи, Ти єдиний єси найвірніший у всьому і крім Тебе такого другого немає.

О, як добре розуміла все та свята душа,[2] що сказала: «Моє серце утвердилось і скріпилося Христом».

Коли б так і зі мною було, то не так легко непокоїв би мене страх перед людьми і не зворушило б мене слово, яке впаде.

Хто може усе передбачити, всьому лихові запобігти?

Коли не раз сподіване лихо допікає, то як же ж несподіване не має тяжко боліти?

Але чому ж то я не подбав краще за себе, нужденного? Чому то я так легко довіряв іншим людям?

Але ми є люди та ще й до того немічні, хоч багато людей вважають нас янголами і так нас називають.

Кому маю вірити, Господи? Кому, як не Тобі?

Ти єси Правда, яка не зводить і не дасться звести.

І знову говориться: «Кожний чоловік брехливий?» (Пс. 115, 2), немічний, непостійний, а найбільше у словах хибить, так, що не можна одразу вірити йому, хоч на перший погляд здається правдою те, що скаже.

Як розумно попереджав Ти, щоб стерегтися людей, бо ворогами людині челядь її (Мт. 10, 17), та що не треба віри йняти, як хтось скаже: «Ось він тут», або «он там!» (Мт. 24, 23; Мр. 13, 21).

Навчила мене моя шкода, та лиш би то вийшло мені на більшу обережність, а не на мій нерозум!

Будь обережний, хто так скаже мені? Будь обережний! Заховай у тайні те, що кажу!

І от коли я мовчу і гадаю, що то тайна, той чоловік не може змовчати про те, що прохав у тайні заховати, а відразу зраджує і мене, і себе і йде собі далі.

Від таких балакучих і необережних людей хорони мене, Господи, щоб я не попався їм у руки і сам ніколи того не робив.

Правдиве і певне слово вложи мені в уста, а від хитрого язика тримай мене подалі.

Чого я не можу стерпіти, того маю всіма силами остерігатися.

О, як гарно і тихомирмо мовчати про інших людей і не йняти віри всьому без розбору, й не переповідати того легкодушно далі.

Рідко кому треба звірятися, а завжди Тебе шукати, Тебе, що дивишся в серце.

За кожним словом на всі боки не подаватися, але бажати, щоб усе в серці і на світі діялося по Твоїй святій волі!

Як-то безпечно заховувати небесну благодать, не пишатися перед людьми і не бажати собі того, чому люди можуть подивуватися, але з усією пильністю прямувати до того, що веде до очищення життя і до ревности!

Скільки то людям зашкодило те, що інші довідалися про їхню чесноту і завчасу їх похвалили!

А скільки то добра вчинила благодать, яку заховалося тихесенько в цьому немічному житті: життя ж бо усе називають спокусою та боротьбою!

Глава 46 ТРЕБА ПОКЛАДАТИ НАДІЮ НА БОГА, КОЛИ ХТОСЬ НАКИДАЄТЬСЯ НА НАС ІЗ ЛАЙКОЮ

Господь. Сину, тримайся кріпко і вповай на Мене.

Бо слова не що інше, як тільки слова.

Летять у повітрі, а каменеві не шкодять.

Якщо винен, подумай собі, що ти рад би виправитися; а коли ти совістю чистий, то розваж, що ти рад би перетерпіти те ради Бога.

То мало що значить, якщо часом якесь слово стерпиш, коли ти не можеш ще витримати тяжких нападів.

А чому то такі дрібниці вражають твоє серце? Чи не тому, що ти й досі ще змисловий і на людей більше, ніж треба, звертаєш увагу?

Тому, що боїшся погорди, не хочеш, щоб тебе ганили за провину і шукаєш благих виправдовувань.

Але глянь на себе пильніше, і пізнаєш, що досі ще живе в тобі світ і пусте бажання припасти людям до вподоби.

Бо коли втікаєш перед упокоренням і доганою за свої хиби, то цілком ясно, що ти не є насправді покірний і ще не завмер для світу, ані світ не є для тебе розіп'ятий.

Але послухай моє слово, і не зважатимеш на тисячі людських слів.

Дивись, хоч би на тебе таке наговорювали, що лиш найгірша злість може видумати, але чим це може тобі зашкодити, якщо ти пропустиш все повз вуха і не вважатимеш того за щось більше від полови?

Чи це зможе хоч один волосок із твоєї голови вирвати?

Але хто не береже свого серця і Бога перед очима не має, того легко занепокоїть слово догани.

А той, хто на Мене покладається і не хоче замикатися на своїй думці, не буде мати страху перед людьми.

Бо Я суддя і знаю всі тайни. Я знаю, що як сталося; Я знаю, хто скривдив і кого скривдили.

Від Мене вийшло таке слово і за Моїм допустом так сталося, щоб виявилися думки багатьох сердець (Лк. 2,35).

Я судитиму винного і невинного, але Я хотів одного й другого наперед досвідчити тайним судом.

Свідчення людське не раз підводить, мій суд правдивий — він устоїться і не зміниться.

Звичайно не видно його і мало кому в поодиноких випадках він ясний, однак він ніколи не помиляється і не може помилитися, хоч в очах нерозумних людей він видається несправедливим.

Тому-то в кожній справі, що доводиться судити, треба вдаватися до Мене, а не здаватися на свій власний суд.

Бо праведний не занепокоїться, коли що-небудь стріне його з рук Божих (Прип. 12,21). А хоч би йому і якийсь несправедливий докір докучав, він тим не дуже перейматиметься.

Але також не буде нестямно тішитися, якщо інші люди стануть його розумно боронити.

Бо він зважає, що Я є Той, хто дивиться в серце й утробу (Од. 2,23), що не суджу з лиця і з людського вигляду.

Бо нераз у Моїх очах є провиною те, що людський суд вважає добрим.

Слуга. Господи Боже, справедливий судде, сильний і довготерпеливий, Ти, що знаєш людську неміч і прогріхи, будь моєю силою і всім моїм упованням, бо моєї власної свідомости мені не вистачає.

Ти знаєш те, чого я не знаю, тому при кожній догані треба було мені впокоритися і лагідно знести її.

Прости мені ласкаво, бо скільки разів я так не робив, і дай мені знову благодать більшої терпеливости.

Бо краще для мене за Твоїм щедрим милосердям одержати прощення, ніж за своєю сподіваною праведністю обороняти те, що скривається в совісті.

І хоч я ні в чому не винен, то тим я ще не можу виправдати себе, бо коли відвернеш від нас своє милосердя, не оправдається перед Твоїм лицем ні один живий чоловік (Пс. 142, 2).

Глава 47 ЗАДЛЯ ВІЧНОГО ЖИТТЯ ТРЕБА ЗНОСИТИ ВСІ ТРУДНОЩІ

Господь. Сину, хай не зламають тебе труди, яких ти піднявся ради мене, ані журби хай не згинають дуже, але в усякій пригоді нехай кріпить і втішає тебе моя обітниця.

Я в змозі заплатити гойно, і то щедро.

Не довго тут гаруватимеш і не завжди пригнітатиме тебе біль.

Підожди трохи і хутко побачиш кінець лиха.

Прийде одна така година, коли скінчиться увесь труд і клопіт.

Благеньке і коротеньке все те, що з часом минається.

Що робиш, роби добре, працюй вірно у моєму саді-винограді — я буду твоєю нагородою.

Пиши, читай, співай, зітхай, мовчи, молися, мужньо зноси прикрості — життя вічне варта всіх тих, та ще більших трудів.

Прийде спокій однієї днини, що її Господь об'явить, і не буде тоді ні дня, ні ночі, як у теперішню хвилю, але вічне світло, нескінчена ясність, тривкий мир і безпечний відпочинок.

Тоді не скажеш: «Хто освободить мене від цього смертного тіла?» (Рим. 7,24).

І не гукнеш: «Горе мені, що моя мандрівка така довга!» (Пс. 119, 5).

Бо смерть щезне, і настане спасіння в повну розкіш, без усякої непевности серед блаженних радощів милого і світлого товариства.

О, якби ти побачив нев'янучі вінці святих у небі! А як славно веселяться тепер ті, ким світ погорджував і вважав їх за таких, що не варті жити.

Справді, ти зразу ж упокорився б аж до земного пороху і волів би радше всім підлягати, ніж старшинувати хоч би над одним чоловіком.

І не бажав би собі в цьому житті веселих днів, але радше тішився б тим, що терпиш Бога ради, і вважав би найбільшим зиском те, що люди за ніщо тебе мають.

О, якби-то ти зрозумів це і закарбував собі глибоко в серці, тоді яким чином міг би хоч раз пожалітися?

Чи не годиться задля вічного життя зносити всі труднощі?

Це не мала річ втратити або набути Царство Небесне.

Тому підніми лице своє до неба. Ось Я, а зі мною всі Мої святі; вони вели на цьому світі велику боротьбу, а тепер утішаються, тепер вони у безпеці, тепер мають спокій і навіки зостануть зі Мною в царстві Отця Мого.

Глава 48 ПРО ВІЧНЕ ЖИТТЯ ТА ПРО НЕДОЛЮ ЦЬОГО ЖИТТЯ

Слуга. О, преблаженне життя в Небесному Царстві!

О, пресвітлий дню вічности, якого не затемнює ніч, а найвища Правда завжди просвіщає! Дню постійно радісний, постійно безпечний, неодмінний ніколи.

О, якби-то засвітав той день і всьому дочасному прийшов кінець!

Так, святим він уже світить віковічним сяйвом-блиском, а подорожнім на землі хіба тільки здалека і неначе в дзеркалі.

Знають добре святі в небі, який радісний день, а прогнані сини Єви стогнуть, який він там гіркий і прикрий.

Дні цього віку короткі і нещасні, повні болю і недолі.

Людину поганить тут багацько гріхів, сила пристрастей обплутує її, страх скільки жахів тривожать, тягар журб гризе, тьма цікавостей розсіває, багато всякої марноти завдає їй клопоту.

Її бентежить чимало похибок, великі труди виснажують, спокуси пригнічують, розкоші знесилюють, а біда б'є.

О, коли ж то прийде кінець тому лиху? Коли я визволюся з нещасної неволі гріха?

Коли, Господи, буду про Тебе єдиного пам'ятати, коли буду веселитися Тобою в повній розкоші?

Коли без ніякої перепони опинюся на правдивій свободі, без ніякого тягаря в умі і тілі?

Коли настане правдивий спокій, спокій безнастанний і безпечний, спокій у душі і зі світом, спокій з усіх сторін певний?

Добрий Ісусе! Коли стану перед Тобою, щоб Тебе бачити? Коли оглядатиму славу царства Твого? Коли Ти станеш мені всім у всьому?

Коли я буду з Тобою в Твоєму царстві, що споконвіку приготував для своїх улюбленців?

Я залишився нужденний і вигнанець у ворожій країні, де повсякчас є війни і найбільші нещастя.

Потіш моє вигнання, вгамуй мій біль, бо за Тобою зітхає все моє бажання.

Бо все те, що цей світ дає мені для втіхи, стає тягарем.

Бажаю серцем Тобою втішатися, але я не можу Тебе осягнути.

Хочу прив'язатися до небесних речей, але дочасні справи і невмертвлені пристрасті пригнітають мене.

Духом я рад знятися вище над усе, але тіло проти моєї волі змушує мене підлягати йому.

Так-то я нещасна людина борюся з собою і сам собі я став тягарем (Йов. 7,20), бо дух знімається вгору, а тіло тягне вниз.

О, скільки в серці терплю, коли розважаю про небесні речі, а нараз серед молитви вирине хмара тілесних думок! Боже мій, не віддаляйся від мене і не відвертайся в гніві від слуги Твого (Пс. 70, 12; 26,9).

Вдар блискавкою своєю і порозганяй ті хмари, пусти свої стріли (Пс. 143, 6), і розлетяться всі вражі мари.

Збери докупи мої змисли біля себе, дай, щоб я забув про все, що від світу, дай, щоб я зараз відкинув і згидив собі всі гріховні примари.

Віковічна Правдо, прийди мені на допомогу, щоб ніяка марнота не бентежила мене.

Завітай до мене, небесна насолодо, нехай перед Твоїм лицем щезне всяка нечисть.

Прости мені також і пробач ласкаво, скільки разів я серед молитви про щось інше гадаю, а не про Тебе.

Бо щиро признаюся, що я вже звик на всі боки розсівати свої гадки.

Нераз я не тут, де тілом стою або сиджу, а більше там, куди понесли мене думки.

Я є там, де моя думка. А моя думка раз у раз там, де є те, що я люблю.

Мені зразу приходить на думку те, що від природи приносить приємність або за звичкою припадає мені до вподоби.

Тому-то Ти, Правдо, чітко сказав: «Де є твій скарб, там є і твоє серце» (Мт. 6, 21).

Якщо я люблю небо, радо думаю про небесні речі.

Якщо я люблю світ, радуюся світовому щастю і сумую над його недолею.

Якщо я люблю тіло, часто мрію про те, що тілесне.

Якщо я люблю духа, мило мені думати про духовні речі.

Бо про те, що люблю, радо розмовляю і слухаю, і такі мрії приношу з собою додому.

Але щаслива та людина, що ради Тебе, Господи, всі створіння віддаляє від себе.

Яка ж то сила перемагає природу і пожадання тіла прибиває на хрест ревністю духа, щоб із погідною совістю могла слати до Тебе чисту молитву і щоб бути гідною стати разом з ангельськими хорами, бажанням і серцем далека від усіх земних справ.

Глава 49 ПРО БАЖАННЯ ВІЧНОГО ЖИТТЯ І ПРО ТІ ВЕЛИКІ БЛАГА, ЯКІ ОБІЦЯНО ТИМ, ЩО ЗА НИХ БОРЮТЬСЯ

Господь. Сину, коли чуєш, що з висоти спливає на тебе бажання вічного щастя, а ти бажаєш вийти з домівки свого тіла, щоб мати змогу оглядати Мою світлість без усякої тіні переміни, — дай серцю волю, з великою жадобою приймай те святе натхнення.

Подякуй якнайсердечніше небесній Доброті, що так ласкаво з тобою обходиться, так милостиво навідується до тебе, так гаряче заохочує, так сильно підносить угору, щоб тебе твій власний тягар не причавив до землі.

І не осягнеш того ані своїм помислом, ані зусиллям, а тільки за даром небесної благодаті і Божого змилування, щоб зростав у чеснотах і в більшій покорі та готувався до прийдешньої боротьби, щоб старався прив'язатися до Мене всім жаром серця і служити Мені по добрій волі.

Сину! Нераз вогонь горить, але полум'я не йде вгору без диму.

Так і в декого підноситься серце до неба, а однак ті люди не є свобідні від спокус тілесного побажання.

Тому вони не роблять того єдино тільки для слави Божої, про що так гаряче Його благають.

Таким буває нераз і твоє бажання, яким так нагально запалюєшся.

Бо не є чистим і святим те, що забруднила власна користь.

Проси не те, що тобі миле і корисне, а те, що Мені подобається і честь приносить. Бо коли думаєш належно, то мусиш Мою волю більше цінити, ніж своє бажання, та вивищувати її понад усі прагнення, і йти за нею.

Я знаю твоє бажання і чув твої невтомні зітхання.

Ти вже рад би засмакувати славну свободу синів Божих, уже радує тебе твоя вічна домівка і небесна батьківщина повна радощів, але ще не прийшла пора на те; бо тепер ще є інша доба — доба боротьби, праці і проби.

Ти бажаєш добра в усій повноті, але тепер ще не можеш осягнути його.

Я є тим добром, дожидайся Мене, — каже Господь (Муд. 3,8), — поки не прийде царство Боже.

Ще треба на землі досвідчати тебе і заправляти в багатьох речах.

Деколи будеш мати втіху, але не буде тобі дано насититися нею досхочу.

Тому кріпись і будь твердий як у діях, так і в терпінні серед прикростей.

Мусиш змінитися і стати цілком іншим.

Нераз треба робити те, чого не хочеш, і лишити те, чого бажаєш.

У тому, що іншим до вподоби, буде вестися, а що тобі подобається, не піде гладко.

Що люди кажуть, те знайде послух, а що ти говориш, за ніщо будуть мати.

Інші попросять і дістануть, ти проситимеш і нічого не допросишся.

Інших людей величатимуть, а про тебе ніхто не згадає.

Іншим припоручатимуть це і те, а тебе вважатимуть за недотепного і ні до чого нездатного.

Тим ти не раз переймешся, і велика то буде річ, коли це мовчки знесеш.

Такі й подібні пригоди звичайно досвідчають вірного слугу Божого, щоб визначити наскільки він зможе зректися себе і в кожній речі себе перемогти.

Ледве чи є друга така річ, у якій ти повинен так конче завмерти, як та, де тобі доводиться дивитися й терпіти те, що противне твоїй волі, а головно, коли кажуть робити те, що тобі здається невідповідним або й некорисним.

А тому, що не маєш відваги опертися вищій власті, якій підлягаєш, то тобі видається жорстоким завжди слухати волю іншого і зректися всякої думки своєї.

Але зваж, сину, овоч тих трудів, їх недалекий кінець і превелику нагороду, і не будеш мати в тому ніякої трудности, тільки твоя терпеливість ще більше скріпиться.

Бо і за ту крихітку своєї волі, якої тепер добровільно зрікаєшся, будеш колись повік мати свою волю в небі.

Там знайдеш усе, чого схочеш, усе, чого забажати можеш.

Там зможеш наживати всякого добра без страху втратити його.

Там твоя воля завжди буде такою, як у Мене; вона не забажає нічого стороннього, нічого окремішнього.

Там ніхто не спротивиться тобі, ніхто на тебе не пожаліється, ніхто і ніщо не стане на перепоні; але все, чого забагнеш, там зразу ж буде, всяке твоє бажання заспокою і до кінця-краю сповню його.

Там заплачу славою за зневагу, якої хтось зазнав; за смуток — киреєю хвали; за останнє місце — царським престолом навіки.

Там дасть про себе знати овоч послуху, тяжка покута переміниться в радість, а покірна підлеглість прибереться у вінець слави.

Тому тепер покірливо нагинайся кожному під руки і не журися тим, якщо хтось це або те сказав чи розпорядив.

Старанно дбай про те, щоб пильнувати за добрим і з щирим серцем виконувати все те, чого в тебе зажадає або на що вкаже чи то настоятель, чи хтось молодший, чи рівний тобі.

Нехай один пильнує собі це, а інший інше; хай цей пишається одним, а той іншим, й нехай багато хвалять його — а ти не втішайся ні цим, ні тим, лиш погордою власної особи і єдине тільки Моєю вподобою і Моєю честю.

Те маєш бажати собі, щоб завжди славити Бога, чи то в житті, чи у смерті.

Глава 50 У СМУТКУ ЛЮДИНА МАЄ ВІДДАВАТИСЯ В БОЖІ РУКИ

Слуга. Господи Боже, Отче пресвятий! Будь тепер і навіки благословенний, що сталося так, як Ти хочеш, а що Ти чиниш, те є добре.

Слуга Твій хай радується Тобою, а не собою і ніким іншим, бо Ти єдиний — правдива радість, Ти моя надія і мій вінець. Ти, Господи, моя веселість і моя честь.

Що іншого має Твій слуга крім того, що від Тебе одержав, і то навіть без своєї заслуги?

Твоє все те, що дав і що зробив єси.

Я вбогий і змалку в трудах (Пс. 87, 16), а моя душа нераз аж до сліз засумує, часами навіть тривожить, коли терпіння наближаються.

Прагну радости впокою, благаю впокою синів Твоїх, яких Ти голубиш у світлі втіхи.

Коли даси впокій, коли влиєш у серце святу радість, тоді душа слуги Твого стане повна милих звуків і побожности в Твоїй хвалі.

Але коли Ти віддалишся, як це дуже часто звик робити, тоді Твій слуга вже не зможе легко ступати по дорозі заповідей Твоїх, тільки скоріше коліна вгинаються йому, щоб у груди бився.

Бо йому вже не так мило, як було вчора і позавчора, коли світло Твоє світило йому над головою і коли тінь Твоїх крил хоронила його від нападів спокус.

Отче справедливий і всехвальний! Прийшла година, щоб досвідчати слугу Твого.

Любий Отче! Годиться, щоб у ту годину слуга Твій ради Тебе трохи потерпів.

Отче повік-віки благословенний! Прийшла година, про яку Ти споконвіків вже наперед знаєш, щоб Твій слуга з виду подався на хвилю, але одночасно в серці жив з Тобою.

Нехай зазнає трохи погорди, нехай упокориться і хай перед людьми стане безпомічний; хай терпіння і неміч виснажать його, щоб знову воскрес з Тобою на зорі нового світла і засяяв у небесному сяйві.

Отче святий! Ти так розпорядив, так хотів і те сталося, що Ти сам наказав.

Бо ж це ласка для Твого приятеля терпіти на світі та журитися з любови до Тебе стільки, скільки разів і від будь-кого Ти даси зазнати того.

Без волі й Провидіння Твого і без причини ніщо не діється на землі.

Добре мені, Господи, що Ти впокорив мене; хай я пізнаю Твої справедливі суди (Пс. 118, 71) і викину з серця всі гордощі та всю пиху.

Це для мене корисне, що сором покрив лице моє, щоб я радше в Тебе, ніж у людей шукав утіхи.

Тому я також навчився боятися Твого недовідомого суду, бо Ти караєш і праведного, і безбожного, — і завжди як годиться й справедливо.

Дякую Тобі за те, що не пощадив єси моїх гріхів, але завдав мені гірких ударів, прирікаючи на біль й насилаючи скруту в пригодах і в серці.

Нема кому мене втішити, немає ніякої втіхи для мене під сонцем, окрім Тебе, Господи Боже мій, небесний лікарю душ. Ти раниш і гоїш, кидаєш у гріб і добуваєш з нього (Тов. 13,2). Твоя караюча рука хай буде наді мною, а Твоя різка сама мене навчить.

Ось, милий Отче, я в Твоїх руках, схиляюся під різку Твоєї кари.

Бий мене по хребті й по шиї, щоб я впокорив свою впертість за Твоєю волею.

Зроби мене побожним і покірним учнем, що Ти звичайно радо робиш, щоб я ходив по тій дорозі, яку Ти мені вкажеш.

Тобі для виправлення доручаю себе і все те, що маю: краще відбути кару тут, аніж у будуччині.

Ти відаєш про все і нема в людській совісті нічого недоступного для Тебе.

Ти знаєш, що настане, коли ще того немає, і Ти не потребуєш, щоб хтось Тобі доповідав або пригадував те, що діється на землі.

Ти знаєш, що придасться мені для поступу, і скільки терпіння треба, щоб змити гріховні плями. Роби зі мною, що Твоя воля хоче, і не відкидай мене за моє грішне життя, котрого ніхто краще й докладніше не знає від Тебе єдиного.

Дай мені. Господи, знати те, що треба знати; любити те, що треба любити; хвалити те, що Тобі найбільше до вподоби; цінити те, що Тобі дороге; ганити те, що в Твоїх очах погане.

Не дай, щоб я судив, покладаючись на перше враження, і не рішав з поговору недосвідчених людей.

Але дай, щоб я правдивим судом рядив про речі видимі і духовні справи, а над усе, щоб завжди шукав того, чого Твоя воля бажає.

Людські змисли не раз у суді помиляються. Помиляються також і ті, що до світу прив'язані, бо вони люблять тільки видимі дібри. Чи може людина стати кращою через те, що хтось інший її більше пошанує?

Обдурює брехун брехуна, пустий пустого, сліпий сліпого, слабкий слабкого, коли того величає, а насправді цим він більше принижує його, коли вихваляє даремно.

Бо чим хто є в Твоїх очах, тим тільки він і є, і нічим більше, — каже покірливий святий Франциск.

Глава 51 ТРЕБА ЗОСЕРЕДИТИСЬ НА МАЛОМУ, ЯКЩО НЕ ВИСТАЧАЄ СИЛ НА ВЕЛИКЕ

Господь. Сину, ти не в змозі завжди затримувати в собі гаряче бажання чеснот, ані втриматися на вищому ступені богомислення.

Але нераз мусиш через вроджену неміч зійти вниз і двигати тягар зіпсованого життя, хоч би знехочу і з осоружністю.

Доки носиш на собі смертне тіло, відчуватимеш осоружність і тягар на серці.

Тому годиться нераз застогнати в тілі під його тягарем, бо ти не можеш без упину віддаватися духовним вправам і богомисленню.

Тоді добре буде для тебе звернутися до непоказної і звичайної роботи і відпочити при добрих ділах, зі щирим упованням дожидаючись мого приходу і відвідин з високого неба.

Терпеливо зносити затемнення і посуху ума, поки Я знову не завітаю до тебе й не визволю з цієї недолі.

Бо дам тобі забути про труди і зажити спокою в серці.

Розстелю перед тобою благословенні ниви Св. Писання, щоб ти дав серцю волю і легко ступав по дорозі Моїх заповідей.

І тоді скажеш: «Сьогочасні терпіння не мають тої ціни, що будуча слава, яка на нас об'явиться» (Рим. 8,18).

Глава 52 ХАЙ ЛЮДИНА ВВАЖАЄ, ЩО ВОНА ВАРТА НЕ ВТІХИ, А ТІЛЕСНОЇ КАРИ

Слуга. Господи, я не гідний ні Твоєї втіхи, ні духовних одвідин, тому справедливо обходишся зі мною, коли покидаєш мене в біді і смутку.

Бо хоч би я зміг вилити море сліз, то ще не був би гідний Твоєї втіхи.

Тому-то я нічого іншого не вартий, як тільки ударів й кари, бо часто я Тебе тяжко ображав і не в одному дуже завинив.

Отже, якщо по правді зважити, я не гідний ні найменшої втіхи.

Але Ти, благий і милостивий Боже, не хочеш, щоб діла Твої пропадали марно, а хочеш показати свою пребагату доброту до об'єктів Твого милосердя і зволяєш утішати Твого слугу, навіть без усякої його заслуги.

Бо Твої втіхи не такі, як людські примівки.

Що я вчинив, Господи, що Ти даєш мені небесну втіху?

Я не пригадую собі ніякого доброго діла, але пам'ятаю, що завжди був схильний до гріхів і лінивий до виправлення.

Це правда, і я не можу заперечити того. Якщо б я інакше говорив, Ти став би проти мене і не було б кому боронити мене.

Що я заслужив собі за свої гріхи, як не пекло і вогонь вічний?

По правді признаюся, що я варт усякої наруги і зневаги, та й не випадає зараховувати себе до Твоїх богомільних слуг.

І хоч прикро мені це слухати, однак в ім'я правди стану обвинувачувати себе за свої гріхи, щоб я цим легше заслужив собі на Твоє милосердя.

Що маю казати, я винний і осоромлений?

Я не можу своїми устами промовити чогось іншого, тільки це одне слово: «Я згрішив, Господи, я згрішив, змилуйся наді мною, прости мені!

Дай мені ще трохи оплакувати свій біль, поки піду в країну темноти, вкриту пітьмою смерти» (Йов. 10, 20–21).

Чого ж найбільше домагаєшся від винного і нещасного грішника, як не того, щоб зжалився і впокорився за свої гріхи?

З правдивого жалю і покори серця народжується надія на прощення, неспокійна совість заспокоюється, втрачена ласка повертається, чоловік забезпечує себе від прийдешнього гніву і в святих обіймах зустрічаються Бог і розкаяна душа.

Покірний жаль за гріхи — це мила Тобі, Господи, жертва. Він миліше пахне перед Твоїм лицем, аніж дим кадила.

Він є також і пахучим миром, яке Ти звелів вилити на Свої святі стопи, бо серцем сокрушеним і покірливим (Пс. 50, 19) Ти ніколи не гордував.

Тут є захист від гніву ворога, тут-то обновляється і очищається те, що деінде опоганилось і про що пожалкувалось.

Глава 53 ЛАСКА БОЖА НЕ ПРИХОДИТЬ ДО ТИХ, ЩО ДУМАЮТЬ ПРО ЗЕМНІ РЕЧІ

Господь. Сину, Моя благодать дорогоцінна, її не вдасться тобі взяти разом із змисловими речами чи із земними втіхами.

Тому ти повинен відкинути все те, що спиняє благодать, коли бажаєш, щоб вона наповнила твоє серце.

Шукай для себе самотности, люби бути сам на сам зі своєю душею, не пильнуй пустої розмови, але радше звертайся до Бога гарячою молитвою, щоб міг заховати сокрушення серця і чисту совість.

Цілий світ за ніщо май, розмову з Богом став вище над усі речі.

Бо не можеш зі Мною розмовляти і одночасно розкошувати в проминаючих дібрах.

Треба відсторонитися від знайомих і дорогих приятелів і відвернути свій ум від усякої дочасної втіхи.

Як гаряче закликає святий апостол Петро вірних християн, щоб на цьому світі вважали себе чужинцями і подорожніми (1 Пт. 2, 11).

О, яке велике уповання матиме при смерті той, кого вже ніщо з цим світом не пов'язує!

Немічний ум ще не розуміє і змисловий чоловік не знає, що означає мати серце від усього відсторонене і що таке свобода духовного чоловіка.

Однак, якщо він хоче стати насправді духовним, то хай відречеться як тих, що далекі йому, так і тих, що йому близькі, і хай нікого так не стережеться, як себе самого.

Коли зовсім переможеш себе, тоді все інше легше побореш.

Справжня перемога — це перемога над собою.

Бо хто впокорив себе так, що змисловість слухає розуму, а розум у всьому підлягає Мені — той справді є переможцем над собою і паном світу.

Якщо бажаєш досягти вершка перемоги, треба рішуче постановити і прикласти сокиру до кореня, щоб видерти і викорінити ту потайну і невладнану схильність цінити себе та свої й земні блага.

У тому полягає його велика хиба, що чоловік себе дуже невладнано любить, і все те, на чому йому залежить, треба з коренем вирвати.

Коли це лихо переможеться і впокориться, зразу ж настане великий спокій і мир.

Але оскільки мало хто старається зовсім для себе завмерти і щиро зректися себе, люди заплутуються самі в собі і вже не в змозі знятися високо духом.

А хто бажає свобідно спілкуватися зі Мною, той хай умертвить усі свої лихі і невладнані почуття і хай не прив'язується пристрасно до жодного створіння особливою любов'ю.

Глава 54 ОДНЕ ДІЯННЯ ПРИРОДИ, А ІНАКШЕ — БЛАГОДАТІ

Господь. Сину, пильно вважай на спосіб діяння природи та благодаті, бо є вони зовсім відмінні, і це так непомітно, що тільки духовна і в серці просвічена людина їх розпізнає.

Всі люди бажають собі добра і в своїх словах чи ділах прямують до чогось доброго, але тому багато з них спогляданням добра обманюється.

Природа хитра, багатьох приманює, обплутує, обдурює і завжди себе саму має на меті.

А благодать поводиться щиро, остерігається всякої тіні лукавства, не має на думці підступу і все чинить тільки ради Бога і в Ньому наостанку знаходить упокій.

Природа не рада ні завмирати, ні терпіти гніву, ані датися перемогти, ані підкоритися, ані добровільно брати ярмо на себе.

А благодать старається вмертвляти себе, противиться змисловості, пильнує того, щоб підлягати, бажає бути переможеною, не хоче вживати своєї свободи, але любить пов'язувати себе правилами і не прагне ні над ким старшувати; бажає завжди жити, залишатися і бути під рукою Божою і ради Бога вона готова покірливо схилитися перед кожною людиною.

Природа працює для своєї користи і вважає на те, скільки зиску прибуває їй від іншої людини.

А благодать зважає більше не на те, що для неї корисне і вигідне, а на те, що громаді придасться.

Природа радо приймає почесть і шану.

А благодать усяку честь і славу покладає на Бога.

Природа боїться осоромлення і погорди.

А благодать радіє, що за ймення Ісусове терпить зневагу (Ді. 5,41).

Природа любить безділля і відпочинок тіла.

А благодать не може дармувати, але радо береться до праці.

Природа старається мати цікаві і гарні речі та має нехіть до того, що буденне і грубе.

А благодать кохається у простоті і маловажності; вона не цурається того, що жорстке, і не боїться одягтися у старі лахи.

Природа пильнує дочасних дібр, втішається земним зиском; вона сумує за втратою, сердиться за найменше образливе слівце.

А благодать звертає увагу на вічні добра, не прив'язується до дочасних речей, не бентежиться втратою маєтку, не ображається прикрими словами, бо вона має свій скарб і свою радість у небі, де ніщо не гине.

Природа є лакома і радше бере, ніж дає; вона любить те, що їй належить і є окремішнє.

А благодать буває щира і товариська; вистерігається окремішности і задовольняється малим, гадає, що краще давати, ніж брати (Ді. 20,35).

Природа має потяг до створінь, до власного тіла і марнот.

А благодать схиляється до Бога і до чеснот. Вона відрікається від створінь, утікає від світу, ненавидить пожадання тіла, обмежує розсіяння, несмілива, щоб прилюдно показуватися.

Природа рада мати втіхи світу, щоб ними у змисловий спосіб утішатися.

А благодать шукає втіхи тільки в єдиного Бога і бажає веселитися найвищим Добром, яке є понад усі видимі блага.

Природа все робить задля власного зиску і користи; вона не може нічого робити даром, а за свої добродійства сподівається дістати щось рівноцінне або краще, похвалу або ласку, й бажає, щоб її вчинки і дарунки високо цінити.

А благодать не шукає нічого дочасного і не жадає іншої винагороди, крім єдиного Бога; а в дочасних потребах не бажає більшого, окрім того, що потрібне для осягнення вічних дібр.

Природа радіє великою громадою приятелів і рідні. Вона чваниться славною батьківщиною і високим родом, схиляється перед великоможними, підлещується до багачів, захвалює свою рідню.

А благодать і ворогів любить, і не пишається гуртом приятелів; не зважає ні на місце народження, ні на рік, якщо немає в тому більшої чесноти.

Вона більше рада вбогому, ніж багатому, співчуває більше невинному, ніж могутньому, тішиться з правдомовним, а не з обманцем.

Вона завжди заохочує добрих людей ревно старатися про кращі дарування (1 Кор. 12, 31), щоб Сина Божого вірно наслідувати в чеснотах.

Природа зразу ж нарікає на нестатки і прикрості.

Благодать терпеливо все зносить.

Природа все горне до себе, бореться і обстає за собою.

А благодать у всьому покладається на Бога, бо від Нього все походить, вона нічого, що добре, не вважає своєю заслугою, не є зухвало певною в собі; не сперечається і не ставить свої думки вище над чужі, але в кожній мислі піддається вічній Мудрості і Божому судові.

Природа прагне пізнати тайни і почути якусь новину; вона хоче показуватися на людях і багато чого спробувати своїми змислами; бажає визнання і таких вчинків, які приносять славу і зачудування.

А благодать не дбає про те, щоб довідатися цікаву новину, тому що все те походить від первородного гріха, бо на землі нема нічого нового, ані тривалого.

Вона навчає керувати своїми змислами, вистерігатися пустого себелюбства і показности; скромно приховувати те, що гідне похвали і правдивого подиву, а в кожній речі, в кожній науці шукати пожиточного хісна, хвали та чести Божої.

Вона не хоче сама себе хвалити і щоб її хвалили, але бажає благословляти Бога в Його дарах, бо Він усім щедро наділяє з чистої любови.

Благодать — це надприродне світло і особливий дар Божий, вона є питомою ознакою вибраних і запорукою вічного спасіння; вона піднімає чоловіка від земної любови до небесної і зі змислового робить його духовним.

Тому, чим більше впокоряється і перемагається природу, тим більша благодать спливає в душу і новими відвідинами серце чоловіка обновляється по Божому образу.

Глава 55 ПРО ЗІПСУТТЯ ПРИРОДИ Й СИЛУ БОЖОЇ БЛАГОДАТІ

Слуга. Господи Боже мій, Ти, що створив мене за своїм образом і подобою, дай мені цю велику і так потрібну для спасіння благодать, щоб я переміг свою погану природу, яка тягне мене до гріхів і на загибель.

Бо чую у своєму тілі закон гріха, який противиться законові мого ума, і полонить мене (Рим. 7,21), щоб я слухав радше змисловости; а я не можу противитися пристрастям, якщо Твоя пресвята благодать не прийде мені на допомогу і не увіллється з жаром у моє серце.

Мені треба Твоєї благодаті, і то великої, щоб я поборов природу, яка постійно має потяг до злого.

Бо коли вона через першого чоловіка Адама впала у гріх, і через це зіпсувалася, кара за це лихо переходить на всіх людей так, що навіть саму природу, яку Ти створив доброю і правою, вважається вже грішною і немічною через її схильність до злого і до того, що гірше.

Бо та дрібка сили, що ще в ній залишилася, є мов та іскорка, що тліє в попелі.

Вона є тим природним розумом, який оточила моторошна темнота; у нього все ще збереглося розуміння добра й зла, та різниці між правдою і неправдою, але він не має сили виконати все те, що вважає добрим, і не володіє вже повним світлом правди, ні чистотою своїх відчуттів.

Звідси походить, Боже мій, що я серцем кохаюся в Твоєму законі (Рим. 7,22), знаючи, що Твоя заповідь добра, справедлива і свята, і осуджую всяке зло, знаючи, що гріха треба остерігатися.

Але тілом я є раб гріховного закону, слухаючи більше змисловости, ніж розуму.

З цього випливає, що бажати чогось доброго в мене вистачає сили, але довершити того я не спроможний (Рим. 7,18).

Нераз багато дечого доброго постановляю собі, але при найменшій перешкоді я подаюся назад і занедбую його, бо благодать не допомагає у моїй немочі.

Тому таке буває, що знаю дорогу праведности й досить виразно бачу, як маю діяти, але прибитий до землі тягарем власної гріховности, я не можу піднятися вгору до праведности.

О, як дуже й дуже потрібна мені Твоя, Господи, благодать, щоб добру річ зачати, повести далі й довершити!

Бо без неї я не можу нічого зробити; а в злуці з Тобою, коли Твоя благодать скріпляє мене, я все зможу.

О, це справді небесна благодать, без неї є нічим усі власні заслуги й ніякі природні дари не мають значення!

У Тебе, Господи, без благодаті нічогісінько не значить ні хист, ні багатство, ні краса, ні відвага, ні талант, ні красномовність.

Бо природні блага мають і добрі, і злі люди, а питомим даром вибраних є благодать або любов. Ті, що нею наділені, стають гідними вічного життя.

Ця благодать така висока, що ні дар пророцтва, ні чудотворна сила, ні будь-яке велемудре розумування не має ніякого значення без неї.

Але ні віра, ні надія, ні інші чесноти Тобі не милі без любови й благодаті.

О, небесна благодате, що вбогого духом чоловіка робиш багатим на чесноти, а багатого на всяке добро — покірним у серці.

Прийди, зійди на мене, наповни мене вранці Твоєю втіхою, щоб моя душа не охляла з утоми і немочі ума.

Благаю Тебе, Господи, щоб я в Твоїх очах найшов благодать, бо хоч би й не одержав усього того, чого бажає природа, то Твоєї благодаті мені вистачить (2 Кор. 12, 9).

Коли хмари журб стануть мене спокушати і непокоїти, я не злякаюся лиха, щоб тільки Твоя благодать була при мені.

Вона є моєю силою, вона дає мені пораду і поміч.

Вона сильніша за всіх ворогів і мудріша за всіх мудреців.

Вона вчителька правди і провідниця ладу, світло серця, утіха в горі, вона розгонить смуток, віддаляє страх, голубить побожність, витискає сльози жалю.

Що я без неї, як не всохле дерево чи гнила колода, яку треба викинути?

Так, Господи, Твоя благодать хай завжди і випереджає мене, і йде вслід за мною, і хай дасть мені те, щоб я завжди пильнував добрих діл за прикладом Ісуса Христа, Твого Сина. Амінь.

Глава 56 ТРЕБА СЕБЕ ЗРІКАТИСЯ І НАСЛІДУВАТИ ІСУСА ХРИСТА У ХРЕСТІ-ТЕРПІННІ

Господь. Сину, наскільки зможеш відректися від себе, настільки встигнеш увійти в Мене.

Як ні чого не бажати на світі приносить серцю спокій, так сердечне самозречення єднає з Богом.

Йди вслід за Мною (Мт. 9, 9). Я дорога, правда і життя (Йо. 14,6). Без дороги годі йти, без правди годі що пізнати, без життя годі жити.

Я дорога, якою ти повинен йти, правда, якій ти повинен вірити, життя, на яке ти повинен сподіватися.

Я дорога безпечна, правда непомильна, життя нескінченне.

Я дорога найпростіша, правда найвища, життя правдиве, життя несотворене.

Якщо лишишся на Моїй дорозі, пізнаєш правду, і правда дасть тобі волю і ти осягнеш життя вічне.

Якщо хочеш зажити вічного життя, додержуй заповіді (Мт. 19, 17).

Якщо хочеш пізнати правду, вір Мені.

Якщо хочеш стати праведним, продай усе (Мт. 19, 21).

Якщо хочеш стати Моїм учнем, відрікайся себе.

’ Якщо хочеш набути щасливого життя, погорджуй життям дочасним. Якщо хочеш дійти до високої слави в небі, впокоряйся на світі.

Якщо хочеш зі Мною панувати, неси хрест зі Мною. Бо лише слуги хреста знаходять дорогу до життя і правдиве світло.

Слуга. Господи Ісусе! Тому, що Твоє життя було тісне, і Ти погорджував світом, дай мені, щоб я наслідував Тебе в тій погорді.

Бо слуга не більший за свого пана, а учень за свого вчителя (Мт. 10, 24).

Нехай Твій слуга привчається до Твого життя, бо в ньому його спасіння і правдива святість.

Коли що-небудь я крім нього читаю або чую, воно не розважає мене і не веселить у повну розкіш.

Господь. Сину, коли це знаєш і все те перечитав, будеш щасливий, якщо так робитимеш.

Хто знає Мої заповіді й додержує їх, той любить Мене, і Я полюблю його, і явлюся йому (Йо. 14,21) і дам посісти разом зі Мною в царстві Отця Мого.

Слуга. Господи Ісусе! Як Ти сказав і обіцяв, нехай так і станеться, і нехай я на це заслужу собі.

Я прийняв, так, я прийняв із Твоїх рук хрест і нестиму аж до смерти, нестиму його, тому що Ти його на мене поклав.

Справді, життя доброго ченця є хрестом, але й дорогою в рай.

Початок зроблений, годі повертатися назад і не належить покидати.

Нумо, браття, ходімо разом, Ісус буде з нами!

Задля Ісуса ми взяли на себе цей хрест. Задля Ісуса витриваймо під хрестом!

Він нам помагатиме, бо Він наш провідник. Ось наш володар іде попереду, Він буде за нас боротися.

Мужньо ідімо вслід за Ним, хай ніхто не страхається. Будьмо готові навіть полягти в бою хоробро, а не завдаваймо сорому нашій славі, що втікаємо від хреста!

Глава 57 НЕХАЙ НАДТО НЕ ПАДАЄ ДУХОМ ЛЮДИНА, ЯКЩО ЧАСОМ ДЕ В ЧОМУ СХИБИТЬ

Господь. Сину, терпеливість і покора в нещасті Мені більше до вподоби, ніж велика втіха і побожність у щасті.

То чому ж смутить тебе та дрібниця, яку про тебе сказали?

Якщо б воно було навіть і щось більше, ти не повинен непокоїтися.

А тепер дай тому спокій, це не вперше і не новина, та й не востаннє буде, якщо довго проживеш.

Ти досить відважний, доки тебе не стріне якась прикрість.

Навіть даєш добрі поради, і вмієш інших словами підбадьорити, але як тільки у твої двері загляне несподівано скорбота, стаєш безпорадний і безсилий.

Вважай не на свою велику неміч, що так часто відчуваєш у дрібничках; однаково ж воно діється для твого добра, коли те або те трапляється.

Як тільки можеш, вибивай її з серця, а коли тебе вразила, то нехай же не пригнічує і не обплутує на довгий час.

Принаймні зноси терпеливо, коли не можеш охоче зносити.

А навіть коли тобі немило таке почути і відчуваєш у собі обурення, вгамуйся, не допусти, щоб якесь слово не до речі вийшло з твоїх уст і згіршило невинних.

Неспокій скоро втихне, біль серця осолодить привернена благодать.

Я ось живу, каже Господь, готов тобі допомогти і надзвичайно ще втішити тебе, коли вповатимеш на Мене і побожно призиватимеш Мене.

Будь урівноважений і приготуйся на ще більшу терпеливість.

Не все ще пропало, коли частіше відчуватимеш неспокій або тяжку спокусу.

Ти ж чоловік, а не Бог; тіло, а не ангел.

Яким чином ти міг би постійно перебувати в тому самому стані чесноти, коли цього бракувало ангелові в небі й першому чоловікові в раю?

Я той, хто в смутку розвеселить і порятує, а тих, що пізнають свою неміч, підношу аж до мого божества.

Слуга. Господи, хай благословиться Твоє слово, солодше від меду і патоки в устах моїх.

Що б я зробив у таких великих моїх бідах і журбі, коли б Ти не кріпив мене своїми святими словами?

Щоб тільки нарешті прибитися мені до пристані спасіння, і тоді байдуже, що й скільки доведеться терпіти.

Дай мені добрий кінець; дай щасливо з цього світу піти.

Пом'яни мене, Боже мій, і веди простою дорогою до свого царства. Амінь.

Глава 58 НЕ ГОДИТЬСЯ ДОСЛІДЖУВАТИ ТЕ, ЩО ЗАВИСОКЕ ДЛЯ НАС, І НЕВІДОМИХ ПРИСУДІВ БОЖИХ

Господь. Сину, остерігайся мудрувати над високими питаннями і над високими судами Божими: чому то цього так відкинено, а той дійшов великої ласки, чому цей нещасливий, а того так високо поставлено.

Все те незбагненне і нічий ум, нічиє мудрування не в змозі збагнути суду Божого.

Тому-то, коли ворог тобі таке підсуває, або дехто з цікавих людей ламає собі над тим голову, відповідай словами пророка: «Господи, Ти справедливий і праві Твої суди» (Пс. 118, 137), «Присуди Господні правдиві, оправдалися самі собою» (Пс. 18, 10).

Моїх присудів треба боятися, а не досліджувати, бо для людського розуму вони невідомі.

Не досліджуй того і не сперечайся, які у святих заслуги, хто за кого святіший, або хто більший у Царстві Небесному.

Бо такі питання нераз доводять до сварки і непотрібних суперечок, та ще й збільшують гордість і пусту чванливість. З того виростає заздрість і незгода, бо той одного святого, а інший іншого гордовито намагається поставити вище.

А знати і хотіти досліджувати такі речі не приносить ніякої користи, а тільки святим воно не миле, бо я не є Бог незгоди, але миру (1 Кор. 14, 33); а той мир основується радше на правдивій покорі, ніж на самовільному вивищенні.

Декого щира любов прихиляє більше до одних або до інших святих, але це потяг радше людський, ніж Божий.

Я — Той, хто створив усіх святих; Я дарував їм благодать; Я вінчав їх славою.

Я знаю заслуги кожного зокрема; Я наперед поблагословив їх своїми солодощами.

Я перед віками вже наперед знав своїх улюблених; Я вибирав їх на світі, а не вони Мене вибирали.

Я покликав їх з ласки, притягнув до себе з милосердя; Я досвідчав їх різними спокусами.

Я злив на них чудові втіхи; Я дав їм силу витримати; Я увінчав їх терпеливість.

Я розпізнаю першого і останнього; Я обнімаю усіх моїх святих; Мене над усе треба благословити і в кожному зокрема треба Мені віддавати честь за те, що Я так славно їх звеличив і без жодних попередніх заслуг призначив їх для слави.

Так, хто погордить одним із моїх найменших, той не шанує і великого, бо Я створив маленького і великого.

А хто віднімає чести котромусь із святих, той віднімає її і в Мене й у всіх інших у Царстві Небесному.

Завдяки союзові любови вони всі є одне; одне й те саме думають, того самого бажають і всі вони один одного люблять.

А крім того — і це є важливіше — вони більше люблять Мене, ніж себе і свої заслуги.

Бо, полинувши вище себе і очистивши себе від власної любови, вони зовсім переходять на Мою любов і находять у ній блаженний спокій.

Ніщо не може їх від того відвернути ні засмутити, бо вони, повні віковічної правди, горять вогнем невгасаючої любови.

Так хай замовкнуть тілесні і змислові люди, що нічого іншого не знають, як тільки любити власну приємність, перемовлятися про стан святих. Вони віднімають і додають по своїй прихильності, а не так, як віковічній Правді до вподоби.

Багато буває несвідомих, а найбільше таких, що непросвічені як треба і рідко коли вміють любити когось чистою духовною любов'ю.

До одних чи до інших приманює їх завеликий природний потяг і людська приязнь і, як буває в них на землі, так вони уявляють собі святих у небі.

Але є непорівняльна різниця між тим, що думають собі нетямущі, і тим, що добачають мужі просвічені об'явою з висот.

Тому остерігайся, сину, мудрувати про те, що перевищує твоє знання, а більше за тим побивайся і до того прямуй, щоб ти міг стати хоч найменшим у царстві Божому.

А коли б хто й знав, котрий є святіший за іншого, або хто більший в Царстві Небесному, то на що придалося б йому таке знання, коли б завдяки йому не впокорився переді Мною і не став ще більше хвалити Моє ім'я?

Той робить діло набагато миліше Богові, хто роздумує над тим, які великі його гріхи, а які маленькі чесноти і як далеко йому до праведности святих, ніж той, хто сперечається про більшу чи меншу їхню святість.

Краще молитися до святих побожно, зі слізьми і з покірливим серцем благати їхнього славного заступництва, ніж пустими здогадами досліджувати їхні таємні заслуги.

Вони були б навіть дуже вдоволені, якщо б люди змогли вгамуватися і полишити свої теревені.

Вони не чваняться своїми заслугами, бо все, що добре, вважають не своєю заслугою, а Моєю, бо все те Я подарував з Моєї безмірної любови.

Вони так повні Божої любови і радощів, що для слави і для щастя нічого їм не бракує й нічого не може бракувати.

Усі святі, чим вищі вони у славі, тим покірніші в серці, а Мені тим ближчі і миліші.

Тому написано, що вони клали свої вінці перед Богом, поприпадали ниць перед Ягнятком і поклонилися Тому, що живе віки вічні (Од. 5,12).

Багато людей питається, хто більший у царстві Божому, а самі не знають, чи будуть гідні того, щоб належати хоч до найменших.

Велика річ бути хоч найменшим у небі, де всі є великими, бо всі синами Божими зватимуться (Мт. 5, 5) і будуть ними.

Найменший стане за тисячу, а столітній грішник згине (Іс. 60, 22; 65,20).

Бо коли учні питалися, хто буде більший у Царстві Небесному, почули таку відповідь: «Якщо ви не навернетеся і не будете, як ті діточки, не ввійдете в Царство Небесне» (Мт. 18, 3).

«Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небесному Царстві» (Мт. 13, 4).

Горе тим, хто не хоче добровільно впокоритися, як діти, бо низенькі ворота Небесного Царства не дадуть їм увійти всередину.

Горе також багачам, що вже тут мають свої втіхи: бо коли вбогі входитимуть у Царство Боже, вони стоятимуть надворі і ридатимуть.

Тіштеся покірливі і веселіться вбогі, бо ваше є Царство Боже (Лк. 6,20), якщо тільки по правді живете.

Глава 59 ВСЮ НАДІЮ І ВСЕ ВПОВАННЯ ТРЕБА ПОКЛАДАТИ ТІЛЬКИ НА ЄДИНОГО БОГА

Слуга. Господи, на кого я маю в цьому житті вповати, у кому найбільша втіха для мене з усього, що бачу під небом?

Хто ж, як не Ти, Господи Боже мій, милосердя якого не має меж.

Де буде мені добре без Тебе? Коли могло мені бути зле з Тобою?

Волію ради Тебе бідувати, ніж без Тебе багатіти.

Хочу радше з Тобою по землі тинятися, ніж без Тебе мати небо.

Де Ти, там небо; де Тебе немає, там смерть та пекло.

Ти моє бажання, і тому мушу до Тебе возносити молитву, кликати і благати Тебе.

Я не можу на нікого з певністю вповати, що він мені стане в пригоді саме в потрібний час, як тільки та Тебе, мій Боже єдиний.

Ти моя надія, Ти моє вповання, Ти моя втіха і завжди вірний заступник.

Кожен пильнує тільки свого, а Ти бажаєш лиш мого спасіння, мого поступу вперед та все обертаєш мені на добре.

Навіть тоді, коли часом виставляєш мене на різні спокуси і прикрості, все це чиниш для моєї користи, бо Ти звичайно своїх улюблених досвідчаєш у тисячу способів.

Серед цього досвідчування Тебе треба не менше любити і хвалити, як коли б Ти наповняв моє серце небесними втіхами.

Тому-то на Тебе, Господи Боже, покладаю всю мою надію і на Тебе вповаю; Тобі поручаю всю свою журбу і скруту, бо я переконався, яке слабке і непевне все те, з чим крім Тебе стикаюсь.

Бо ні на що не здасться гурт приятелів, ані могутні помічники не зможуть допомогти, ані розумні порадники не зможуть дати доброї поради, ані книги вчених розважити. Ніяким великим скарбом не викупити, ніяка затишна схованка не зможе захистити, якщо Тебе не буде при тому, якщо Ти не допоможеш, не скріпиш, не втішиш, не навчиш і не охорониш.

Бо все те, що нібито повинно принести спокій і щастя, без Тебе немає жодної вартости і насправді не дає ні крихітки щастя.

Так, Ти найвище з усіх добро, повний розквіт щастя і глибина мудрости, а на Тебе єдиного вповати — це найбільша втіха для Твоїх слуг.

До Тебе звернені очі мої, на Тебе вповаю, Боже мій, Отче милосердя (2 Кор. 1, 3).

Поблагослови і освяти мою душу благословенням небесним, щоб вона сталась Твоїм святим храмом і престолом віковічної Твоєї слави і щоб у тій святині Твоєї достойности не було нічого, що могло б разити очі Твоєї величности.

Зглянься на мене по великій доброті Твоїй і по щедрому милосердю Твоєму та вислухай молитву Твого бідолашного слуги, що далеко від Тебе блукає по темній країні смерти.

Заступи і спаси душу слуги Твого серед стільки небезпек цього немічного життя і при помочі своєї благодаті веди її дорогою миру до батьківщини віковічного сяйва. Амінь.