«Ланг д’уї» — (мова «так») — говірка в Північній Франції. На південь від Луари панувала «ланг д’ок».
Титул Папи Римського.
Прізвище «Орсіні» можна перекласти, як «Ведмедєв».
Вальденси — антицерковна єресь ХІІ-ХІІІ ст. Катари — таємна секта, що сповідала дуалістичність світу. Розгромлена в першій половині XIII ст.
Мф 2,6.
З пародійної «П’яницької літургії»
Петро Ломбардський — богослов XII століття. Його книга «Сентенції» сприяла посиленню «полювання на відьом».
Напівуніціал — шрифт, вживаний в епоху Римської імперії та раннього Середньовіччя.
Кутюм — закон, точніше розділ (параграф) закону.
Легісти — юристи, знавці законів.
Канон (постанова) «Єпископи» засуджував віру в нечисту силу. Віра в погань визнавалася звичайним марновірством. Переслідування відьом заборонялося.
Лоґри — легендарний народ, що жив у Камелоті, де правив король Артур.
«Звинувачення» — «Inquisitio» (лат.). Інші значення— «слідство», «розвідка».
Король Людовик Товстий був у сварці зі своєю невісткою Алеонорою Аквитанською.
Інтердикт — відлучення від Церкви.
Земля серів — Китай.
Король Лотар — онук Карла Великого, правив у IX столітті.
Надалі — одне із правил єзуїтів.
Мк, 19, 45–47.
Пісня, популярна серед жебраків.
Євангелія написано койне — грецьким діалектом межі нашої ери. Святий Ієронім переклав Біблію латиною (так звана «Вульгата»).
Мова «сі» (ланго «сі*) — італійська.
Жеста — п’єса, яку виконують жонглери.
Стагіріт — Аристотель.
Ін 2,15.
Ін 2, 15.
Лк 15, 16.
«Чисті» — катари.
Раміро, король Астурії (X століття) «прославився» полюванням на відьом, що викликало різкий осуд Рима.
Латеран — район у Римі, де була одна з резиденцій Папи.
П’ятого дня Господь створив тварин.
Вищий суд мав право виносити смертний вирок.
Діян. 15, 39.
Мф, 5,44.
«Arcturus» — «Ведмежий» і водночас назва сузір’я Волопаса.
Карл Великий (768–814 p.p.), імператор з 800 р.
Серв — «раб» фактично, кріпак.
Бит. 6, 4.
Коран. Сура 16. Бджоли, 79.
Коран. Сура 114. Люди, 1–6.
Еккл., 10, 16.
Мф, 4,10.
Лк, 11, 24–26.
Мф, 27, 24.
За римською легендою брати Горації билися в двобої із братами Куріаціями. Останній із Гораціїв переміг, вдавши, що втікає.
Коран. Сура 18. Печера. 82–84.
Дворогий (Зу-Карнайн) — легендарний герой-полководець у східному фольклорі. Зазвичай асоціюється з Олександром Македонським. Можливе походження прізвиська пов’язують із портретом на монетах, де Олександра зображено в рогатому шоломі, атрибуті бога Амона.
Лк, 22, 38.
Мк, 14, 50.
Інквізитор — у той час (до початку XIII в.) — слідчий, прокурор.
Особливий, вишуканий шрифт.
«Смерть Царя» — шахи.