ПОЕЗІЇ

У Вероні, гей, на брамі кам’яній,

Там стояли три жовняри молоді;

Як стояли, так стояли, говорили:

Бодай би ся ясні мури розвалили!

Не так мури кам’янії, як ті брами,-

Заплакала стара ненька сльозоньками.

Не плач, мати, не плач моя, не журися,

Маю ж бо я що убрати, подивися:

Маю кабат, маю зброю, в чім ходити,

Тече кровця річеньками, є що пити.

Не так пити-пропивати, як гуляти,-

Чисте поле романове, моя мати.

Ходить жовняр молоденький на патролі,

Аж там летя, підлітають три соколи.

Ой соколи, ой бистрії, де бували?

В чистім полі романовім попасали;

Попасали білі руки, чорні очі,

А все тото буковинські парубочі.